Деприваційні індикатори енергетичної бідності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деприваційні індикатори енергетичної бідності

І.М. Новак, канд. екон. наук, пров. наук. співроб.

Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України 01032, м. Київ, буд. Т. Шевченка, 60

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ознак депривації як непрямих індикаторів енергетичної бідності населення в контексті сталого людського розвитку. На основі узагальнення підходів до розуміння та оцінювання енергетичної бідності запропоновано розглядати паливну бідність як частину ширшого поняття енергетичної бідності населення, що охоплює не лише доступність і забезпечення енергетичними ресурсами та послугами, але й задоволення комплексу життєво важливих соціальних, економічних та екологічних потреб людини. Метою дослідження є аналіз енергетичної бідності населення на основі консенсусного підходу до оцінювання ознак депривації та визначення груп населення, найуразливіших до ризиків енергетичної бідності. Науковою новизною даної роботи є формулювання нового підходу до розширеного трактування енергетичної бідності в контексті сталого людського розвитку та використання консенсусного підходу в аналізі ознак депривації для визначення найуразливіших до ризиків енергетичної бідності груп населення в Україні. Ця мета обумовила застосування таких методів дослідження: узагальнення та системного аналізу, що дало змогу вивчити наявний науковий доробок щодо визначення енергетичної бідності населення та обґрунтувати методологію дослідження; статистичного аналізу та порівняння - для збору й систематизації даних, визначення переліку ознак депривації; абстрактно-логічного - для формулювання висновків за результатами дослідження. Узагальнено світові та європейські підходи до розуміння і вимірювання енергетичної бідності. На базі доступних національних статистичних даних проаналізовані ознаки депривації як непрямі індикатори енергетичної бідності населення в Україні та визначені соціально-демографічні групи, які мають підвищені ризики енергетичної бідності. У контексті сталого людського розвитку визначено необхідність глибшого теоретичного розуміння енергетичної бідності населення, що має поєднувати доступність і забезпечення енергетичними ресурсами та послугами із задоволенням життєво важливих соціальних, економічних та екологічних потреб людини. Аргументовано доцільність використання консенсусного підходу для оцінювання ознак депривації під час визначення найуразливіших до ризиків енергетичної бідності груп населення. депривація бідність енергетичний

I.M. Novak, PhD (Economics), Senior Researcher

Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine 01032, Ukraine, Kyiv, ВЬ^ Taras Shevchenko, 60

DEPRIVATION ENERGY POVERTY INDICATORS

The article is devoted to the study of the features of deprivation as indirect indicators of energy poverty of population in the context of sustainable human development. Based on a generalization of approaches to understanding and assessing energy poverty, it is proposed to consider fuel poverty as part of a broader concept of energy poverty of population, which includes not only access to and provision of energy resources and services, but also meeting a number of vital social, economic and environmental human needs. The aim of the study is to analyze the energy poverty of population based on a consensus approach to assessing the features of deprivation and identifying the groups of population, which are most vulnerable to the risks of energy poverty. The scientific novelty of this work is the formulation of a new approach to the expanded interpretation of energy poverty in the context of sustainable human development and the use of consensus approach in analyzing the features of deprivation to identify the most vulnerable groups of the population to the risks of energy poverty in Ukraine/ The following research methods are used: generalization and systematic analysis, which allowed to study the available scientific achievements in determining the energy poverty of population and justify the research methodology; statistical analysis and comparison - to collect and systematize data, to determine the features of deprivation; abstractlogical - to formulate conclusions based on the results of the studyA global and European approaches to understanding and measuring energy poverty are generalized. On the basis of available national statistics, the features of deprivation as indirect indicators of energy poverty in Ukraine are analyzed, and socio-demographic groups of the population within increased risks of energy poverty are identified. In the context of sustainable human development, the need for a broader theoretical understanding of the energy poverty of the population has been identified, which should combine the availability and provision of energy resources and also services to meet vital social, economic and environmental human needs. The expediency of using a consensus approach to assess the features of deprivation in determining the groups of the population that are most vulnerable to the risks of energy poverty is argued.

Keywords: energy poverty, fuel poverty, sustainable human development; consensual approach, features of deprivation

Постановка проблеми та актуальність дослідження. Розширення можливостей людського розвитку тісно пов'язано зі споживанням енергії, яке в останні півстоліття зростає швидше за чисельність населення. Парадигма сталого розвитку вимагає зменшення енергоємності людського добробуту для досягнення гармонійніших зв'язків між розвитком, рівнем життя людини та природним середовищем [1]. Водночас у світі до сучасних видів енергії не має доступу майже 25 % людей, а близько 85 % енергії все ще виробляється за рахунок використання викопних видів палива [2, с. 2].

Енергетична бідність (англ. Energy poverty) має наслідком відсутність доступу до базових енергетичних послуг, що дають людині можливість реалізувати власний потенціал і посилюють соціальну інтеграцію. Вона впливає на багато сфер суспільного життя, включно зі здоров'ям, довкіллям і продуктивністю. Саме тому практично всі країни Європи уклали програми подолання енергетичної бідності [3]. У деяких країнах, наприклад Великій Британії, Ірландії та Новій Зеландії, застосовують термін "паливна бідність" (англ. Fuel poverty) [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначення сутності енергетичної бідності та розроблення індикаторів для її оцінювання є предметом наукових досліджень Г. Томсон і К. Снелл (H. Thomson and C. Snell) [5], П. Нуссбаумера (P. Nussbaumer) та ін. [6], а також С. Пая (S. Pye) та ін. [7]. Проблематика паливної бідності представлена в роботах Б. Боардмена (B. Boardman) [8], Д. Шарл'єр і Б. Легендр (D. Charlier and B. Legendre) [9], Дж. Гіллза (J. Hills) [10]. В Україні дослідженням енергетичної бідності присвячені роботи Н. Писар (N. Pysar), яка запропонувала інтегральний показник оцінки енергетичної бідності [11].

Метою цього дослідження є аналіз енергетичної бідності населення на основі консенсусного підходу до оцінювання ознак депривації та визначення груп населення, найуразливіших до ризиків енергетичної бідності.

Науковою новизною роботи є формулювання нового підходу до розширеного трактування енергетичної бідності в контексті сталого людського розвитку та використання консенсусного підходу для аналізування ознак депривації і визначення найуразливіших до ризиків енергетичної бідності груп населення в Україні.

Методи і матеріали дослідження. Досягнення означеної мети обумовило застосування таких методів дослідження: узагальнення та системного аналізу, що дало змогу вивчити науковий доробок щодо визначення енергетичної бідності та обґрунтувати методологію дослідження; статистичного аналізу та порівняння - для збору й систематизації даних, визначення переліку ознак депривації; абстрактно-логічного - для формулювання висновків за результатами дослідження. Матеріали дослідження - дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств щодо самооцінки доступності окремих товарів та послуг (Держстат України, жовтень 2017 р.) [12, с. 9].

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Поняття енергетичної бідності не має чіткого правового визначення у законодавстві Європейського Союзу (ЄС). Паливна бідність у Великій Британії вимірюється за допомогою індикатора низьких доходів і високих витрат (Low Income High Costs, LIHC). Згідно з ним, домогосподарство має паливну бідність, якщо його витрати на паливо перевищують середній (національний медіанний) рівень і при цьому дохід, що залишається після оплати палива, є нижчим від офіційної межі бідності. Отже, ключовими елементами для визначення паливної бідності є доходи домогосподарств, їх енергетичні потреби і ціни на паливо [13].

Енергетичну бідність розглядають як особливу форму бідності, комплекс умов, за яких домогосподарства неспроможні обігрівати або забезпечити собі інші енергетичні послуги у власних будинках за доступною ціною [7]. В офіційних документах членів ЄС відображено два види енергетичної бідності домогосподарств: пов'язані з витратами високої частки доходу на оплату енергії та недостатнім споживанням енергії [14, с. 8].

Для аналізу енергетичної бідності застосовують витратний і консенсусний підходи. За витратного підходу (Б. Боардмен (B. Boardman) [8] і Дж. Гіллз (J. Hills) [10]) енергетичну бідність домогосподарств звичайно пов'язують із низькими рівнями доходів та енергоефективності й високими цінами на енергію. Разом з тим, головною проблемою у вивченні соціальних наслідків використання енергії є брак адекватного емпіричного розуміння того, як забезпечення енергією пов'язано зі здатністю людини досягати добробуту. Результати багатовимірного регресійного аналізу свідчать, що оцінки енергозабезпеченості на суспільному рівні (використання енергії на душу населення) сильно корелюють з показниками якості життя (індекс людського розвитку, витрати на здоров'я тощо) [15].

Б. Совакул (B.K. Sovacool) зазначає, що аналізуючи витрати на енергоносії необхідно виходити із ширшого розуміння енергетичних "послуг" на відміну від "палива" або навіть "енергії", що має включати не лише власне споживання енергії, але і поняття корисності та достатності [16]. Дж. Гілі (J.D. Healy) [17], Г. Томсон і К. Снелл (H. Thomson and C. Snell) [18], С. Петрова та ін. [19] пропонують використовувати для кількісного оцінювання енергетичної бідності суб'єктивні показники. Цей метод ґрунтується на консенсусному підході до бідності, що дає змогу визначати нездатність дозволити собі предмети, що їх широка спільнота вважає основними життєвими потребами [20].

У 2010 р. до Індексу людського розвитку (англ. Human Development Index, HDI) був доданий Багатовимірний індекс бідності (англ. Multidimensional Poverty Index, MPI). Він визначає позбавлення на рівні домогоспо- дарств за основними складовими HDI (охорона здоров'я, освіта та рівень життя) і є середньозваженим значенням десяти індикаторів. MPI показує частку людей, які є багатовимірними бідними, а також середню кількість позбавлень, що зазнає кожна бідна людина [21, с. 9], тоді як Багатовимірний індекс енергетичної бідності (англ. Multidimensional Energy Poverty Index, MEPI) сфокусований на позбавленні доступу до сучасних енергетичних послуг [6].

Таким чином, ключовими елементами у визначенні як паливної, так і енергетичної бідності є доходи домогосподарств, їхні енергетичні потреби та енергоефективність, ціни на паливо (енергію). Сучасні дослідження енергетичної бідності наголошують на необхідності ширшого розуміння енергетичних послуг із урахуванням їх корисності та достатності [16]. Концепція сталого людського розвитку акцентує увагу на забезпеченні можливостей для задоволення людиною своїх не лише економічних (в отриманні доходу), але й соціальних та екологічних життєвих потреб.

Теорія ієрархії потреб А. Маслоу (A.H. Maslow) [22] визначає базові, життєві, основні природні фізіологічні матеріально-енергетичні потреби людини у кисні, воді, їжі й інших джерелах енергії, одязі, житлі. Для різних процесів життєдіяльності (рухів, травлення, дихання, підтримання температури тіла тощо) організму потрібна енергія органічних речовин (білків, жирів і вуглеводів), що їх людина споживає як їжу. Енергетичні потреби людини повинні повністю покриватися за рахунок енергетичної цінності харчових продуктів, які входять до раціону. Також мають бути забезпечені умови теплового комфорту, за яких організм людини перебуває в стані рівноважного теплового балансу, не відчуваючи надмірного тепла або холоду. Ці умови створюються як завдяки теплоізоляційним властивостям одягу, так і за рахунок підтримання певної температури у помешканні. Причому останнє передбачає не лише обігрів житла впродовж опалювального сезону, але також і його охолодження в спекотну пору року.

З огляду на це, енергетична бідність населення в контексті сталого людського розвитку охоплює паливну бідність як частину ширшого поняття енергетичної бідності, а також задоволення життєво важливих соціальних, економічних та екологічних потреб людини (рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема енергетичної бідності населення Джерело: складено автором за [8, 10, 16].

Концептуально важливим питанням у дослідженні енергетичної бідності є визначення соціально-демографічних груп населення, які вважаються енергетично бідними. Так, у Бельгії, Великій Британії, Австрії, Франції та країнах Північної Європи політичний підхід ґрунтується на розгляді енергетичної бідності як явища, притаманного групам населення з низьким рівнем доходу, що означає розуміння енергетичної бідності як частини більшої проблеми бідності [7]. Іншим підходом є розгляд енергетичної бідності як корисної концепції для орієнтації політики на групи, які зазнають фінансового тиску через рахунки за енергію, але не вважаються бідними за загальними визначеннями бідності [10]. Зокрема, нижчі за середні або нормативні значення показника енергетичної цінності (калорійності) добового раціону (менше 2100 ккал), що застосовують для визначення рівня бідності, можуть свідчити як про недостатність коштів, так і про особливу культуру харчування з наданням переваги знежиреним, низькокалорійним продуктам або вегетаріанству як системі харчування. С. Полякова і Т. Новосільська вважають, що для 9 % населення України, яке належить до 7--9 децильних (10%-х) груп за доходами, низька енергетична цінність добового раціону радше є результатом споживчого вибору, тому пропонують ураховувати це для точнішого та коректнішого виокремлення сукупності домогосподарств, бідних за споживчими можливостями [23, с. 26, 29].

У національному правовому полі немає формалізованих критеріїв енергетичної бідності, що ускладнює визначення частки населення, яке перебуває у стані енергетичної бідності. Законодавство про ринки природного газу та електричної енергії, спрямоване на імплементацію в Україні Третього енергетичного пакету ЄС, містить лише визначення терміну "вразливі споживачі" [24, с. 7]. Методика комплексної оцінки бідності (далі Методика) [25] також не дає змоги безпосередньо оцінювати власне енергетичну бідність, але визначає бідність загалом як неможливість людини підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період унаслідок нестачі коштів (монетарна бідність) та/або позбавлення чи обмеження доступу до матеріальних благ (послуг) (немонетарна бідність). Немонетарна бідність визначається за критерієм наявності у домогосподарства через нестачу коштів чотирьох з дев'яти ознак депривації (лат. Deprivatio - втрата, позбавлення) - зменшення або повного позбавлення можливості задовольняти основні потреби (психофізіологічні або соціальні) [26].

Згідно з методологією ЄС, до ознак депривації за доходами належать: наявність у домогосподарства заборгованості з виплати іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежів за придбання товарів і послуг на виплату або інших платежів за кредитами; нездатність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку далеко від дому; нездатність оплачувати підтримання належної температури в житлі, споживання страв з м'ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанським еквівалентом) через день; нездатність оплачувати неочікувані фінансові витрати за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну особу); нездатність дозволити собі мати телефон (зокрема, мобільний), кольоровий телевізор, пральну машину, автомобіль [25].

Дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств щодо самооцінки доступності окремих товарів та послуг (Держстат України, жовтень 2017 року) [12, с. 9], характеризують сприйняття населенням (суб'єктивна оцінка) і фактичне поширення ознак депривації у сфері споживчих можливостей за такими блоками, пов'язаними з енергетичною бідністю: економічна депривація (за харчуванням, непродовольчими товарами та житловими умовами, а також у сфері фінансових можливостей домогосподарства); характеристика фізичного середовища місцевості проживання домогосподарства (шум, забруднення тощо); розвиток інфраструктури як ознаки географічної доступності послуг і бар'єрів негеографічного характеру, що визначають позбавлення за доступом.

Перелік ознак депривації, що можуть вважатися непрямими індикаторами для характеристики енергетичної бідності населення в контексті сталого людського розвитку, охоплює ознаки матеріальної депривації, що виявляються через недостатність коштів для: задоволення потреб у харчуванні (споживання м'яса, курятини чи риби) та оновленні верхнього одягу і взуття для холодної пори року; придбання та/або користування побутовою технікою (телевізором, холодильником, телефоном, зокрема мобільним, комп'ютером, пральною машиною) та автомобілем; своєчасної та в повному обсязі оплати рахунків за житло й необхідні послуги з його утримання (або оплати газу для приготування їжі); підтримування належної температури у власному житлі протягом опалювального сезону; забезпечення нормального стану житла та наявності в ньому водогону, ванної або душової кімнати. Також ураховані забруднення та інші екологічні проблеми, що характеризують фізичне середовище місцевості мешкання до- могосподарства.

Середні показники енергетичної бідності в країнах ЄС перебувають у межах 8--20 % [3]. Близько 57 мільйонів людей не можуть дозволити собі взимку опалювати житло до комфортної температури. Несвоєчасно оплачують енергетичні послуги 52 мільйони європейців. У проблемному житлі мешкають 87 мільйонів осіб. При цьому найуразливішими є літні люди та родини з одним годувальником [27].

Порівняльний аналіз за конкретними ознаками депривації дає підстави для висновків щодо ситуації в Україні та країнах ЄС (табл. 1). Так, частка населення, яка повідомила про брак коштів для споживання страв з м'ясом в Україні, перевищувала відповідний показник 28 країн ЄС утричі, для підтримування належної температури у житлі - в 2,9, для своєчасної та в повному обсязі оплати житлово-комунальних послуг - в 2,7 раза. Українці частіше за європейців скаржились на відсутність: автомобіля - в 3,7 раза; пральної машини - в 7 разів; кольорового телевізора - в 4,3 раза; телефона (зокрема мобільного) - в 3,3 раза.

Ситуація в Україні щодо недостатності коштів для споживання страв із м'ясом приблизно відповідала рівню Румунії та була кращою, ніж у Болгарії. Недостатність коштів для підтримування належної температури у житлі в Україні відзначала майже така сама частка населення, як у Португалії та на Кіпрі, а гіршим цей показник був у Литві, Греції та Болгарії. За ознакою недостатності коштів для своєчасної та в повному обсязі оплати житлово-комунальних послуг ситуація в Україні відповідала рівню Хорватії та Кіпру, а гіршою вона була в Болгарії й Греції. За ознаками відсутності приладів побутової техніки (автомобіля, пральної машини, кольорового телевізора, телефона, зокрема мобільного) Україну можна було порівняти з Болгарією та Румунією.

Таблиця 1. Ознаки депривації в країнах ЄС та Україні, 2016 рік, %