Інноваційний потенціал розвитку регіональної економіки

Размещено на http://allbest.ru

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Юлія Дідович, к.е.н., доцент,

Павло Тізеш, аспірант,

Ужгородський національний університет, м. Ужгород

Анотація

Постановка проблеми. Посилення конкурентної боротьби на всіх рівнях економічного життя викликає необхідність вивчення факторів та умов формування таких конкурентних переваг, які дають можливості стратегічного прориву в регіоні та формування системної конкурентоспроможності. Серед таких факторів ключові позиції займає інноваційна діяльність, яка значною мірою визначається інноваційним потенціалом регіону, його якістю та вмінням територіальної влади ефективно використовувати потенційні можливості. Розуміння сутності, механізмів формування та посилення інноваційного потенціалу регіону дозволяє на практиці використовувати сучасні інструменти управління, спрямовані на розвиток у регіонах науки, інноваційного підприємництва, залучення креативного та інтелектуального ресурсу. Все це визначає значущість питань наукового окреслення сутності та складових частин інноваційного потенціалу розвитку регіональної економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика активізації інноваційної діяльності знаходиться в центрі уваги сучасних вітчизняних та закордонних науковців. Польські дослідники, застосовуючи факторний підхід, визначають 36 чинників інноваційного потенціалу «на польських підприємствах, які є ключовими з точки зору інноваційності підприємства (мікромасштаб) та їх впливу на економіку (макромасштаб)» [2], що дозволило діагностувати рівень інноваційної активності підприємств. Також питання оцінки інноваційного потенціалу подані в публікації I. Гончаренко, М. Дубініна та інших у громадах, які пропонують використовувати «індекс економічних інновацій» як «основні показники регіонального розвитку» [1]. Значення регіональних інноваційних систем підкреслено авторами J. Stejskal, H. Kuvikova, В. Merickova, які доводять, що «регіони є найбільш придатною територією (простором) для інновацій» [3]. Н. Кубіній представляє «історичний ракурс на застосування інновацій у стратегічному управлінні» [7] та формуванні конкурентних переваг й доводить, що в сучасних умовах «основним кредо інтенціальної економіки є формування нового знання та його трансформація в інновації» [6]. В процесі реалізації політики, спрямованої на лідерство в конкурентній боротьбі, «на перші позиції виходить не просто персонал, ... а хист, інноваційність, здатність до організації [8]. При всій широті аспектів інноваційної діяльності як фактора конкурентних переваг залишається поза увагою склад інноваційного потенціалу, висвітлення сутності компонентів, що формують систему інноваційного потенціалу розвитку регіональної економіки.

Метою дослідження визначено обґрунтування складових інноваційного потенціалу та їх взаємодії як умови випереджального розвитку регіональної економіки. Для досягнення мети вирішені завдання: запропоноване наукове розуміння категорії «інноваційний потенціал» в широкому та вузькому значеннях; виявлені складові інноваційного потенціалу та визначені їх функції.

Виклад основного матеріалу дослідження. Системний підхід до формування потенціалу передбачає дослідження його як складного явища, що містить широке коло компонентів, які взаємодіють між собою, отримують ресурси ззовні й мають вихід в навколишнє середовище. Інноваційний потенціал в даному дослідженні розглянуто в широкому та вузькому значеннях. Інноваційний потенціал в широкому значенні (ІПШЗ) - це здатність та можливість економічної системи загалом продукувати інновації та їх імплементувати з метою формування радикальних конкурентних переваг.

ІПШЗ - це система, яка складається з різноманітного спектру елементів, взаємодія яких визначає її ефективність, а вона, в свою чергу, визначає економічний та ринковий результат системи більш високого порядку. На рис. 1 подано структурні елементи ІПШЗ.

Науковий потенціал передбачає наявність організацій, підприємств, що займаються або планують та мають можливості займатися інноваційною діяльністю. Особливо результативним є сектор підприємств, сектор реальної економіки, здійснення наукових досліджень, в межах якого базується на запитах реального життя.

Підприємницький потенціал стосується головним чином людського потенціалу, який має бажання реалізувати себе в венчурному, високоризикованому, новаторському бізнесі. В даному контексті під підприємницьким потенціалом розуміємо здатність підприємців бути ефективними в сфері управління інноваційними проектами, вміння доводити їх до успішного фінального завершення.

Рис.1. Складові інноваційного потенціалу розвитку регіону та їх функціонал* *Джерело: авторська розробка Тізеша П. П.

Інноваційний потенціал в вузькому значенні - це лише частина, один компонент інноваційного потенціалу в широкому сенсі, який визначає можливості системи працювати в інноваційному режимі та ресурси, що мають інноваційний характер. Під останніми рекомендується розуміти «сукупність всіх видів інформаційних ресурсів, включаючи технологічну документацію, патенти, ліцензії, бізнес-плани...» [5].

Наведене визначення інноваційного потенціалу у вузькому значенні характеризується двома складовими: 1) можливості; 2) інноваційний режим - сукупність норм та правил функціонування економічної системи. Іншими словами, інноваційний потенціал у вузькому сенсі - це норми, правила, устрій системи, які сприяють, надають можливості та ресурси економічній системі формувати нові ідеї та перетворювати їх в інновації.

Інтелектуальний потенціал як елемент інноваційного є вельми складним явищем. Це підтверджує К. Ліповська, яка вважає, що «інтелектуальний потенціал - це категорія, яка фіксує соціально значущий культурно-історичний сенс соціальної системи» [10]. Унікальність та одночасно складність інтелектуального потенціалу викликали велику кількість підходів до його опису. Л. Нождак стверджує, що «під інтелектуальним потенціалом прийнято розуміти спроможність. творити, нагромаджувати та використовувати знання, проекти, ідеї, тобто різну семантичну інформацію як інтелектуальну власність» [11].

Управлінський потенціал як складова інноваційного потенціалу в широкому сенсі забезпечує ефективне функціонування останнього та його системних складових. Вважається, що «управління інноваційним розвитком регіону - це необхідність застосування певного набору управлінських навичок та компетенцій з методом розробки та реалізації відповідної стратегії, яка повинна забезпечити формування активних структур-атракторів, що притягують сприятливі для регіону траєкторії розвитку» [4].

Маркетинговий потенціал як складова інноваційного полягає в можливостях регіону та підприємств просувати продукцію, що є новою для споживачів, на ринок й забезпечити відповідний рівень її реалізації.

Розглядаючи складові інноваційного потенціалу, доцільно зазначити, що вони взаємопов'язані, взаємодіють та взаємодоповнюють один одного. Крім цього, існує певна логічна послідовність, яка дозволяє підвищити ефективність потенціалу інноваційного розвитку в широкому сенсі.

Це дозволяє сформувати так зване «коло інноваційного потенціалу». Вказане коло ілюструє ланцюг впливу: освітній та науковий потенціал у взаємодії формують інтелектуальний. Фактично вони є невід'ємною частиною інтелектуального потенціалу країни або регіону. Тільки при наявності інтелектуального потенціалу можливо організувати в регіоні інноваційне підприємництво, яке буде здатним діагностувати та стратегічно аналізувати наукові ідеї. Підприємницький потенціал забезпечує відповідну роботу інноваційного потенціалу, тобто розширення підприємств та організацій, що виробляють або мають наміри виробляти інноваційну продукцію. Інноваційний потенціал виступає предтечею маркетингового потенціалу. Завданням маркетингової складової інноваційного потенціалу в широкому сенсі виступає створення в регіоні або країні попиту на новий для споживачів продукт, що виробляється інноваційним бізнесом. Управлінська компонента формує систему підтримки інноваційного потенціалу, створює науково-інноваційні кластери, в яких підтримується трансфер новацій в інновації. В попередніх дослідженнях нами було запропоновані шляхи активізації інноваційного потенціалу, серед яких: «а) всебічно підтримувати діяльність університетів, знижувати загрози скорочення абітурієнтів. Ввести важелі управління студентською міграцією; б) фінансово, організаційно та іміджево підтримувати науково-технічний потенціал; в) створити регіональну інноваційну систему, метою якої є стимулювання креативної діяльності» [9]. Вказані пропозиції прискорять оборотність «кола інноваційного потенціалу».

Висновки. Інноваційний потенціал розвитку регіональної економіки доцільно розглядати в широкому та вузькому значеннях. Інноваційний потенціал в широкому значенні - це система, яка складається з різноманітного спектру елементів, що посилюють силу імпульсів; система, яка визначає економічний та ринковий результат системи більш високого порядку - розвиток регіональної економіки загалом. Інноваційний потенціал в вузькому значенні - це лише частина, один компонент інноваційного потенціалу в широкому сенсі, який визначає можливості системи працювати в інноваційному режимі та ресурси, що мають інноваційний характер.

Інноваційний потенціал в широкому сенсі включає субпотенціали: науковий, освітній, підприємницький, інноваційний у вузькому сенсі, інтелектуальний, управлінський, маркетинговий. Вказані складові інноваційного потенціалу в широкому значенні взаємодіють між собою і ця взаємодія здійснюється у формі «кола потенціалу», що забезпечує якісний та ефективний розвиток регіону.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що рішення регіональної влади стосовно активізації інноваційної діяльності в регіоні будуть теоретично обґрунтовані та орієнтовані на посилення інноваційного потенціалу загалом.

В подальших дослідженнях заплановано сформулювати алгоритм формування інноваційного потенціалу як конкурентної переваги регіональної економіки.

Список використаних джерел:

1. Honcharenko, I., Dubinina, M., Kubiniy, N., & Honcharenko, O. (2021). EVALUATION OF THE REGIONAL PUBLIC AUTHORITIES ACTIVITIES. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development, no. 43(1), pp. 90-99. URL: https://ejournals.vdu.lt/index.php/mtsrbid/article/view/2026 (WOS)

2. Izabela Krawczyk-Sokolowska & Agata Pierscieniak & Wieslawa Caputa, (2021). The innovation potential of the enterprise in the context of the economy and the business model. Review of Managerial Science, Springer, vol. 15(1), pp. 103-124.

3. Stejskal, J., Kuvikova, H., Merickova, B.M. (2018). Regional Innovation Systems Analysis and Evaluation: The Case of the Czech Republic. In: Stejskal, J., Hajek, P., Hudec, O. (eds) Knowledge Spillovers in Regional Innovation Systems. Advances in Spatial Science. Springer, Cham. URL: https://doi.org/10.1007/978-3- 319-67029-4_3

4. Ангелова М. С. Наукова логіка і концепція формування регіональної інноваційної системи. Комунальне господарство міст. Сер.: Економічні науки. 2012. Вип. 102. С. 36-146.

5. Козловський С. В., Козловський В. О., Козловський А. В. Управлінський потенціал як провідна складова стратегічного економічного потенціалу мікроекономічної системи (підприємства). Економіка та держава. 2017. № 1. С. 4-9.

6. Кубиний Н. Интенциальная экономика и ее кредо. Актуальні питання економіки, обліку, фінансів та управління персоналом. Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції (17-18 квітня 2019 р.). Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла». 2019. С. 273-275.

7. Кубиний Н. Ю., Пулянович О. В., Косовилка Т. И. Институализация инновационных стратегий: ретроспективный бекграунд. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Економіка. 2017. Вип. 2. С. 83-86.

8. Кубиний, Н. Ю. (2021). Философский бекгроунд вероятности как категории интенциальной нано -экономики. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Економіка. 2021. № 1 (57). С. 8-53.

9. Кубіній Н. Ю., Чекан І. В., Тізеш П. П. Сильні сторони регіону як складова стратегії розвитку Закарпатської області. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Економіка. 2021. Вип. 2 (58). С. 20-25.

10. Ліповська К. «Інтелектуальний потенціал» у контексті управління суспільним розвитком: поняття та сутність. Дepжaвнe ynpaвлiння ma міоцєвє caмoвpядyвaння. 2017. Вид 4(35). С. 21-27.

11. Нождак Л. С. Демографічні та соціально-економічні чинники формування і використання інтелектуального потенціалу за ринкових перетворень : автореф. дис. на здобуття наук.ступ. к-та ек. наук: 08.09.01. НАН України. Ін -т регіон. дослідж. Л., 2003. 20 с.

Размещено на Allbest.ru