Система індикаторів умов проживання населення на місцевому рівні: принципи формування та використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України

Система індикаторів умов проживання населення на місцевому рівні: принципи формування та використання

У.С. Лешенок, головний економіст

Т.В. Лукович, провідний економіст

Актуальність статті обумовлена необхідністю збору та систематизації об'єктивної і якісної інформації щодо умов проживання населення на місцевому рівні. Надійне оцінювання умов проживання населення на рівні об'єднаних територіальних громад (ОТГ) -- це необхідна умова для прийняття управлінських рішень у сфері економіки та соціальної політики. Метою статті є висвітлення принципів формування та використання системи індикаторів умов проживання населення на місцевому рівні. Для досягнення мети застосовано загальнонаукові методи (метод узагальнення та системний). Новизна статті полягає у формулюванні принципів систематизації інформації щодо умов проживання населення на місцевому рівні у вигляді системи індикаторів, визначенні завдань такої системи, а також джерел даних, необхідних для реалізації цих завдань. На основі аналізу вітчизняних підходів поняття «умови проживання населення» визначено як складову рівня життя населення, що складається з трьох груп показників: забезпеченість житлом, якісні характеристики житла і рівень розвитку та доступність закладів соціальної інфраструктури. Також із урахуванням європейського досвіду вивчення умов проживання населення на місцевому рівні до системи індикаторів включено окрему секцію для суб'єктивних оцінок задоволеності життям місцевого населення у населеному пункті. Основну увагу приділено суб'єктивній складовій аналізу -- можливостям вимірювання задоволеності життям у населеному пункті та способам використання таких суб'єктивних оцінок у межах системи індикаторів умов проживання населення на місцевому рівні. Задоволеність життям у населеному пункті визначено як оцінку індивідом свого життя відповідно до обраного певним чином критерію. При цьому розглянуто низку підходів до вимірювання задоволеності життям у населеному пункті: підходи, у межах яких задоволеність життям вимірюється на основі одного індикатора, та підходи, де застосовано кілька індикаторів. Якщо задоволеність життям вимірюється за допомогою одного прямого питання, це один індикатор, натомість у випадку кількох тверджень, які респондент оцінює за певною шкалою, кожне твердження є окремим індикатором. У подальшому аналізі отриманих даних такі індикатори можна аналізувати окремо або ж будувати на їх основі інтегральний індекс.

Виходячи з інтерпретації поняття «умови проживання», у статті визначено три цілі, яким має відповідати система індикаторів умов проживання населення об'єднаної територіальної громади (ОТГ): моніторинг умов проживання населення, виявлення ключових проблем для ОТГ та порівняння різних ОТГ між собою на основі умов проживання населення. Для першої та третьої цілей серед можливих джерел інформації запропоновано дані з реєстрів, а для другої -- експертні та фокус-групові опитування, відкриті групові дискусії.

Також у межах статті розглянуто проблеми, пов'язані з презентацією даних. Незважаючи на певну розрізненість даних, формат їх представлення має бути простим для сприйняття користувачами (а також представниками місцевої влади, громадськими активістами і ЗМІ). Одним з можливих способів представлення є формат, використовуваний у межах методології карток громадського звітування.

Ключові слова: умови проживання, задоволеність життям, відкриті групові дискусії, картки громадського звітування.

U.S. Leshenok, Chief economist

Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine

T.V Lukovych, Senior Economist

Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine

System of indicators for living conditions of the population at the local level: principles of organization and use

The relevance of the article stems from the need to collect and systemize reliable objective information about living conditions of the population at the local level. A necessary condition for managerial decision-making in economy and social policy is reliable estimation of the population's living conditions united territorial communities (UTC). The article aims to cover the principles of organization and use of a system of indicators for living conditions of the population at the local level. To achieve this aim, general scientific methods are used, namely the method of generalization and the system method. The novelty of the article is the formulation of the principles of systematization of information on living conditions at the local level in the form of a system of indicators and the definition the tasks of such a system, as well as data sources for implementation these tasks. Based on Ukrainian approaches, “living conditions” are defined as a component of quality of life, which includes three groups of indicators: housing availability, quality characteristics of housing and the level of development and accessibility of social infrastructure. Also, to take into account the European experience of studying the living conditions of the population at the local level, for subjective assessments of satisfaction with life of the local population in the settlement, a particular section is introduced in the system of indicators. The focus of this article is on the subjective component, namely the ability to measure life satisfaction in the community and ways to use such subjective assessments within the system of indicators of living conditions at the local level. Satisfaction with life in the settlement is defined as an individual's assessment of quality of own life according to a criterion chosen in a certain way. Several approaches to measuring life satisfaction in the settlement are introduced: approaches in which satisfaction with life is measured on the basis of one indicator, and approaches in which several indicators are used. If satisfaction with life is measured by one direct question, it is one indicator, but in the case of several statements that the respondent evaluates on a certain scale, each statement is a separate indicator. In the further analysis of the collected data such indicators can be analyzed separately or simultaneously by building a general index.

Based on the interpretation of the concept of “living conditions”, this article identifies three objectives for a system of indicators of living conditions of united territorial communities (UTC): monitoring of living conditions, identifying key problems for UTC and comparing different UTCs on the basis of living conditions of the local population. For the first and third objectives, among the possible sources of information, data from registers are offered, and for the second purpose we offer expert surveys, focus group discussions, open group discussions.

The problems of data representation are also discussed in this article. Despite the data being quite fragmented, the format of their presentation should be easy for users (both local authorities and community activists and the media). One possible way to present such data is the format used within methodology of citizen report cards.

Keywords: living conditions, satisfaction with life, open group discussions, citizen report cards.

Вступ

Постановка проблеми та актуальність дослідження. Об'єктивна та якісна інформація щодо умов проживання населення ОТГ є основою для прийняття управлінських рішень у сфері економіки та соціальної політики. Але на сьогодні не існує нормативних документів, які визначають індикатори умов проживання населення. Це обмежує можливості оцінки умов проживання і визначення найпріоритетніших проблем громад та територій. Відповідно, існує необхідність забезпечення влади на місцях якісною інформацією щодо умов проживання. Система індикаторів умов проживання мусить надавати повну та надійну інформацію про ту чи іншу сферу життєдіяльності ОТГ. Це означає, що на основі кількох валідних індикаторів житлових умов населення можливо отримати надійні оцінки поточної ситуації з житловими умовами в ОТГ у цілому, простежити динаміку, тобто зміни житлових умов на краще або на гірше. Окрім цього, для місцевої влади має забезпечуватись можливість порівняти житлові умови між окремими населеними пунктами однієї ОТГ, використовуючи ці індикатори. Важливим завданням, що вирішуватиметься за допомогою такої системи індикаторів, є уможливлення порівняння різних аспектів життєдіяльності населення ОТГ, а також різних ОТГ між собою, виділення більш успішних та менш успішних громад. З одного боку, це форма бенчмаркінгу для місцевої влади, здатність порівняти свою громаду з успішнішою, і переймати ефективні методи її роботи. З іншого -- такі рейтинги важливі для місцевого населення, вони забезпечують прозорість та відкритість влади на місцях.

Окрім цього, місцева влада стикається з необхідністю ідентифікувати найбільш актуальні проблеми. Відповідно, існує необхідність у розробці універсального інструменту, який дає змогу визначити такі проблеми на основі адміністративних даних, вибіркових обстежень або через опитування експертів. Найактуальніші проблеми -- це «болючі місця» населеного пункту або усієї ОТГ, які потребують оперативної акумуляції ресурсів і короткострокових стратегій їх вирішення. Отже, ідентифікація актуальних проблем місцевого населення є одним із завдань системи індикаторів умов проживання, що дасть можливість взяти до уваги потреби громади при прийнятті управлінських рішень.

Також інформація щодо умов проживання населення є необхідною передумовою для вивчення соціального розшарування та диференціації населення ОТГ за умовами проживання. Умови проживання можуть бути більш релевантними індикаторами майнового стану, ніж, наприклад, рівень доходу. При цьому інформація щодо умов проживання дає змогу досліджувати нерівності не лише на рівні усієї України (де є традиційно бідніші регіони, а сільська місцевість, зазвичай, бідніша за міську), а на місцевому рівні, у межах окремих ОТГ.

Таким чином, проблема дослідження полягає у відсутності єдиної системи індикаторів умов проживання населення, яка могла б бути застосована на рівні об'єднаних територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У межах вітчизняних наукових підходів (Л. Черенько, С. Полякова, В. Шишкін, А. Реут та інші) умови проживання розглядають як складову рівня життя населення. Умови проживання передбачають три групи показників [1, с. 42--46]:

* забезпеченість житлом;

* якісні характеристики житла;

* рівень розвитку та доступність закладів соціальної інфраструктури.

Показники умов проживання також органічно вбудовано у систему соціально-економічних індикаторів рівня життя населення у межах збірника «Соціальні індикатори рівня життя населення» [2]. Поняття «рівень життя» об'єднує широкий спектр соціально-економічних відносин, пов'язаних зі станом та умовами життєдіяльності людини у суспільстві [1, с. 8]. Поряд з поняттям «рівень життя» у вітчизняних дослідженнях використовують і поняття «якість життя». Якщо «рівень життя» широко застосовували ще у межах радянської традиції, то «якість життя» запозичено із західних досліджень. Оцінку якості життя можна охарактеризувати як процедуру виявлення ступеня відповідності основних параметрів і умов життєдіяльності людини її життєвим потребам, а також особистим уявленням про гідне життя [3, с.7]. Принциповою відмінністю між цими поняттями є те, що «якість життя» включає у себе суб'єктивну складову (самопочуття, задоволеність життям, щастя). Таким чином, якщо провести співвідношення між «якістю життя» та «умовами проживання», то воно є аналогічним співвідношенню «умов проживання» та «рівня життя». Тобто, умови проживання є складовою якості життя населення.

Існує європейська традиція вивчення умов проживання населення на місцевому рівні. Розробка методологічних підходів тут здійснюється переважно у межах масштабних порівняльних досліджень європейських міст або інших адміністративно-територіальних одиниць [4--8]. Зазвичай такі дослідження спрямовані на вивчення життєдіяльності міст або сіл, а також громад у цих населених пунктах за різними сферами.

Показники умов проживання населення у таких дослідженнях найчастіше є складовою якості життя (quality of life) [4]. Іноді використовується термін «благополуччя місцевого населення» (regional well-being) [9]. Часто мова йде про те, наскільки певний населений пункт є придатним для життя (liveability of a city) [10]. Такі дослідження охоплюють різноманітні сфери життєдіяльності населеного пункту. Це, передусім, демографічні показники (чисельність та щільність населення, статево-віковий та етнічний склад населення, структура домогосподарств тощо) та економічні аспекти (ринок праці, економічна нерівність, бідність). Дослідження можуть охоплювати й такі показники, як громадська активність населення або стан навколишнього середовища (це водночас і рівень забруднення навколишнього середовища, і практики землекористування) [7]. Подібні дослідження проводяться насамперед на основі адміністративних реєстрів та спеціалізованих вибіркових обстежень.

Усталеного терміна «умови проживання» в англомовній літературі немає. Тому у статті пропонується при визначенні поняття «умови проживання» взяти за основу вітчизняний підхід і крізь його призму розглянути європейський досвід вивчення якості життя на місцевому рівні, щоб доповнити вітчизняний підхід додатковими індикаторами.

Метою статті є висвітлення принципів формування та використання системи індикаторів умов проживання населення на місцевому рівні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Система індикаторів умов проживання населення ОТГ має забезпечувати досягнення трьох цілей:

1) Моніторинг умов проживання населення.

2) Виявлення ключових проблем для ОТГ.

3) Порівняння різних ОТГ між собою на основі умов проживання населення.

Моніторинг умов проживання населення здійснюється на основі низки показників, розподілених по окремим секціям. На основі попередніх обстежень умов проживання, проведених в Україні, можна виділити такі секції [1]:

* забезпеченість житлом (проживання в окремому / власному житлі, розмір загальної площі та кількості кімнат на одну особу);

* якісні характеристики житла, що відображають наявність базового набору зручностей (для міст -- гаряче водопостачання, центральне опалення, а для сільської місцевості -- централізоване газопостачання, водопровід, каналізація; а також вік житла та давність проведення останнього капітального ремонту);

* рівень розвитку та доступність закладів соціальної інфраструктури (лікарняних закладів первинної допомоги, відділень зв'язку, закладів освіти, культури тощо).

Також з метою урахування європейського досвіду вивчення умов проживання населення на місцевому рівні виділено окрему секцію для суб'єктивних оцінок місцевого населення. Інтерпретацію поняття «умови проживання» у межах даної статті відображено на рисунку.

Суб'єктивна складова містить як задоволеність життям у населеному пункті в цілому [11], так і рівень задоволеності сферами, перерахованими вище, від «дуже задоволений(а)» до «зовсім не задоволений(а)», а також рівень згоди із запропонованими твердженнями (від «повністю згоден(а)» до «зовсім не згоден(а)») щодо різних аспектів задоволеності життям [4].

Задоволеність життям -- це оцінка індивідом свого життя відповідно до обраного певним чином критерію. Поняття задоволеності життям пов'язано з когнітивними процесами, процесами конструювання суджень. Судження щодо задоволеності життям базуються на порівнянні існуючих обставин зі встановленими індивідом стандартами [12, с. 71]. Задоволеність життям найчастіше вимірюють за допомогою одного запитання: «Наскільки Ви на даний час задоволені своїм життям у цілому?». Така методика була запропонована Кемпбелом та співавторами [13, с. 29]. Вони пропонували респондентам відповісти на запитання, наведене вище (відповіді ранжували від 1 до 7: 1 -- абсолютна незадоволеність, 4 -- середня задоволеність, 7 -- абсолютна задоволеність). Зазначимо, що однопунктні шкали мають деякі недоліки: велика доля суб'єктивізму одержаних результатів, оскільки респондент сам має визначити своє інтегральне ставлення до життя; очевидність для респондента предмета дослідження, через що на його відповіді можуть впливати індивідуальні упередження (наприклад, негативний минулий досвід); залежність відповідей респондента від ситуативних факторів.

Рис. Зміст поняття «умови проживання» Джерело: розроблено авторами.

Відповідно, існує кілька підходів до вимірювання задоволеності життям у населеному пункті. Ці підходи відрізняються між собою кількістю індикаторів, за якими відбувається збір інформації. Якщо задоволеність життям у місті вимірюється за допомогою одного прямого запитання, це один індикатор, а от у випадку кількох тверджень, які респондент оцінює за певною шкалою, кожне твердження є окремим індикатором. У подальшому аналізі отриманих даних такі індикатори можна розглядати окремо або ж будувати на їх основі інтегральний індекс (наприклад, розраховувати середнє арифметичне по усім твердженням, включеним до опитуваль- ника). Різні підходи до вимірювання рівня задоволеності життям у населеному пункті наведено у табл. 1.

При виборі підходу в першу чергу варто орієнтуватись на кількість індикаторів. Чим більше індикаторів, тим більше ресурсів потребує збір інформації. Натомість, чим менша кількість індикаторів, тим меншою є надійність інформації, особливо якщо ми говоримо про суб'єктивні оцінки задоволеності. На відповіді респондентів можуть впливати цілком випадкові чинники, наприклад, погодні умови, або ж якісь приємні / неприємні події, що відбулись із ними незадовго до опитування. Таким чином, збільшення кількості індикаторів підвищує надійність інформації, але також підвищує витрати на збір інформації.

Другу ціль системи показників умов проживання населення можна вважати основною, вона полягає у виявленні ключових проблем для окремо взятих ОТГ або населених пунктів у межах ОТГ. Адже однією з особливостей об'єднаних територіальних громад є вкрай нерівномірний рівень їх соціально-економічного розвитку. Більш того, не можна беззастережно говорити про схожі проблеми громад одного регіону або навіть сусідніх громад, тому неможливо розробити універсальні управлінські рішення. Якщо проблемою однієї громади є недостатня кількість медичних закладів, то для іншої громади основною проблемою може бути неможливість дістатись до медичного закладу через відсутність транспортного сполучення або незадовільне дорожне покриття. Виявлення таких ключових проблем є найважливішим завданням у системі показників умов проживання населення, але, в той же час, його найважче реалізувати, оскільки отримати релевантну інформацію можна лише на основі опитувань громадської думки у межах конкретної громади.

Опитування слід проводити на двох рівнях: опитування громадської думки (збір думок місцевого населення щодо ключових проблем) та експертне (збір думок представників місцевої влади та ключових підприємців певної місцевості).

Опитування громадської думки може проводитись у форматі вибіркового опитування. Перспективним також може бути такий метод збору інформації, як відкрита групова дискусія [14]. Цей метод нечасто використовують у вітчизняних соціологічних дослідженнях і зазвичай його розглядають як альтернативу фокус-груповим дослідженням, коли з певних причин не є можливим проведення класичної фокус-групи. Але у даному контексті зазначений метод може виявитись перспективним: через його невисоку вартість та особливий формат, подібний до громадського обговорення. Для групової дискусії у межах поселення визначають «фокальну точку» (наприклад, центральну площу), де зазвичай збирається багато місцевих жителів. Дослідники приходять туди і розпочинають дискусію, до якої залучають якомога більше місцевих. Модератор (тут -- «фасилітатор») контролює дискусію і максимально м'яко спрямовує обговорення до потрібних тем.

Таблиця 1. Підходи до вимірювання задоволеності життям