Передумови виникнення теоретичної моделі ноономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інформаційних технологій і зв'язку

Передумови виникнення теоретичної моделі ноономіки

Кузнєцова Марина Аркадіївна кандидат економічних наук зі спеціальності економічна теорія, доцент

Караченцева Катерина Анатоліївна викладач

м. Одеса

Анотація

Сучасний світ характеризується прискоренням науково-технічного прогресу. Особливо наочно дана тенденція проявляється у інформаційно- комунікаційній сфері, що сьогодні стає матеріальною базою формування нової системи соціально-економічних зв'язків. Інфокомунікаційні технології, маючи надгалузевий характер, проникають у всі сфери життєдіяльності людства, перетворюючи при цьому як матеріальну складову, так і зміст суспільних відносин. Опосередковано-суспільні відносини поступово втрачають своє панівне становище. Їм на зміну приходить нова система соціально-економічних зв'язків. Ці процеси отримали широке висвітлення в рамках теорій «інформаційного суспільства», «інформаційної економіки», «цифрової економіки», концепції «Індустрія 4.0». Проведений у статті узагальнений аналіз тенденцій індустріального розвитку суспільства, представлений у теоретичних розробках сучасних вчених та економістів, дав можливість автору дійти висновку про те, що основною рушійною силою аналізованого процесу є зміни в інфокомунікаційній сфері. Разом з тим, автор вказує, що найбільш суттєві перетворення спостерігаються у змісті суспільних зв'язків, які у процесі свого розвитку об'єктивно перетворюються у напрямку формування нових економічних відносин, що виключають вартісну основу. В роботі вказується, що характерною рисою сучасних перехідних відносин є зростання у виробничих витратах частки наукових розробок. Знання та інформація стають найважливішим ресурсом. Результати наукових розробок, представлені у вигляді високоефективного обладнання та технологій, сьогодні взаємодіють із високорозвиненою інформаційною сферою, що призводить до формування якісно нового типу виробничих відносин, який можна характеризувати як «економіку знань». У статті автор акцентує увагу на відповідну зміну ролі працівника у виробництві. Відчужені від людини знання у формі капіталу поступово повертаються до людини як носія інтелекту, творчої, перетворюючої особистості. У цьому контексті, на думку автора, виникає необхідність переосмислення ролі освітньої сфери у процесі забезпечення прогресу суспільства. Проаналізовані тенденції розглянуті автором як причини виникнення теоретичної моделі ноономіки як концепції подальшого розвитку суспільства.

Ключові слова: інфо-комунікаційні технології, NBIC-конвергенція, індустрія 4.0, постіндустріальна економіка, інформаційна економіка, економіка знань, НІС.2, ноономіка.

Abstract

Kuznetsova Maryna Arkadiivna Doctor of Philosophy in Economics, docent, State University of Intellectual Technologies and Communications, Kuznechna St., 1, Odesa

Karachentseva Kateryna Anatoliivna Lecturer, State University of Intellectual Technologies and Communications, Kuznechna St., 1, Odesa

PREREQUISITES FOR THE EMERGENCE 1OF A THEORETICAL MODEL OF NOONOMICS

The modern world is characterized by the acceleration of scientific and technological progress. This trend is especially evident in the information and communication sphere, which today is becoming the material basis for the formation of a new system of socio-economic ties. Infocommunication technologies which have a supra-branch character penetrate into all spheres of human activity whetherin are transforming both the material component and the content of social relations. Indirect-social relations are gradually losing their dominant position. They are being replaced by a new system of socio-economic ties. These processes have received wide coverage within the framework of the theories of «information society», «information economy», «digital economy», the concept of «Industry 4.0». The generalized analysis of trends in the industrial development of society, which has presented in the theoretical developments of modern scientists and economists, for the author made it possible to come to the conclusion that the main driving force of the process under consideration are changes in the infocommunication sphere. At the same time, the author points out that the most significant transformations are observed in the content of social relations, which are objectively transformed in the process of their development in the direction of the formation of new economic relations that exclude the value basis. The research indicates that a characteristic feature of modern transitional relations is an increase in the production costs of the share of scientific developments. Knowledge and information become the most important resource. The results of scientific developments, which have presented in the form of highly efficient equipment and technologies, today interact with the highly developed information sphere, which leads to the formation of a qualitatively new type of relations of production, which can be characterized as the «knowledge economy». In the article, the author focuses on the corresponding change in the role of the worker in production. Knowledges which have alienated from a person in the form of capital gradually return to a person as a bearer of intellect, a creative, transformative personality. In this context, according to the author, there is a need to rethink the role of the educational sphere in the process of ensuring the progress of society. The analyzed trends are considered by the author as prerequisites for the emergence of a theoretical model of noonomics as a concept for the further development of society.

Keywords: info-communication technologies, NBIC-convergence, Industry 4.0, post-industrial economy, information economy, knowledge economy, NIS.2, noonomics.

Постановка проблеми

Бурхливий розвиток інформаційно- комунікаційної сфери та її конвергенція із сучасними інноваційними технологіями у виробництві призводить до зміни матеріальної основи розвитку суспільства, що, у свою чергу, зумовлює трансформацію опосередкованих ринкових відносин у напрямі формування нетоварних суспільних зв'язків. Розглянуті тенденції є предметом дослідження багатьох вчених, які у своїх роботах фіксують цей процес, відзначаючи особливість сучасних економічних перетворень, пов'язану з посиленням ролі знань, наукових розробок у забезпеченні задоволення суспільних потреб. Дані дослідження набули свого розвитку в теоріях «інформаційної економіки», «економіки знань», «ноономіки». Разом з цим, виникає потреба більш поглиблено проаналізувати тенденції формування нової теоретичної моделі подальшого розвитку суспільства - ноономіки, охопивши аналізом як матеріальні передумови, так і наявні теоретичні концепції, що досліджують дані проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз періодизації розвитку суспільства з урахуванням виділення технологічних укладів було представлено Й. Й. Шумпетером. Надалі ця методологія була використана такими вченими як Яковець Ю.В., Нижегородцев Р.М., Перес К., В.В. Клімов, А.А.Ситник, Бодрунов С.Б., Глазьєв С.Ю., Іванов С.А. та ін. Особливості матеріальної складової розвитку сучасного суспільства досліджують у рамках теорії NBIC-конвергенції М. Роко, У. Бейнбріджем. Концепція «Індустрія 4.0» аналізується у роботах С. Грінгарда, Д. Роджерса, А. Росса, К. Шваба, Я. Сміта, С. Крейцера, К. Меллера, М. Карлберга, О. Амоша, Н. Брюховецької, О. Кушніренко, Н. Гаховича та інших. Сучасні зміни в економічній сфері досліджували такі вчені Дж. К. Гелбрейт, А. Турен, Д. Белл, Е. Тоффлер, М. Кастельс, Т. Сакайя, Дж. Ріфкін та інші.

Мета статті - дослідження технологічних змін у матеріальній основі економічного розвитку суспільства та відповідних теоретичних концепцій, що фіксують адекватні їм сутнісні трансформації виробничих відносин, як передумов виникнення теоретичної моделі ноономіки.

Виклад основного матеріалу

Нині на глобальному рівні ми можемо спостерігати суттєві технологічні перетворення у матеріальному виробництві. Вони пов'язані насамперед із бурхливим розвитком інфо-комунікаційних технологій та їх конвергенцією з інноваційними технологіями в більшості сфер матеріального виробництва. Ми вважаємо, що сучасний стан і рівень використання інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності людей дає нам підставу говорити, що відбувається зміна матеріальної основи розвитку суспільства. економічний вартісний витрата виробництво

Ряд вчених, такі як Бодрунов С.Б., Іванов С.А. та інші у своїх дослідженнях характеризують сучасний етап розвитку суспільства на глобальному рівні як процес формуання шостого технологічного укладу, «характерною властивістю якого є широке поширення гібридних технологій. Таке об'єднання технологій забезпечується сучасними інформаційно- комунікаційними технологіями, що дозволяють координувати перебіг різнорідних технологічних процесів» [1, С. 137]. Поняття технологічного укладу базується на виділенні основних технологічно сполучених виробництв, які пов'язані технологічними ланцюгами на основі домінуючої у певний період технології. Її використання забезпечує видобуток і переробку ресурсів, а також створення продуктів кінцевого споживання в обсязі, що відповідає суспільним потребам у даному періоді. Таку позицію стосовно визначення сутності «технологічного укладу» можна знайти у наукових працях таких науковців як Яковець Ю.В., Нижегородцев Р.М., Перес К., В.В. Ситник та інших. Більш розширений підхід до аналізу поняття «технологічний уклад» був представлений Й. Й. Шумпетером. Він трактував це поняття на основі циклічності економіки, а також нерівномірності виникнення та розвитку інновацій, водночас вказуючи, що дане явище необхідно розглядати як «сукупність інституційних, економічних, соціальних та політичних елементів суспільства» [2, С.198]. Перехід до шостого технологічного устрою здійснюється на основі комплексу взаємодоповнюючих технологій у сферах нано- та біоінженерії, розвитку когнітивних технологій та інформаційно-комунікаційної сфери.

Твердження, згідно з яким у сучасному світі відбувається взаємопроникнення та взаємовплив найпросунутіших, інноваційних технологій, таких як інфо-, біо-, нано-технологій та когнітивної науки, фіксується появою нового поняття - NBIC-конвергенції. Цей термін вперше був представлений М.Роко та У. Бейнбріджем у звіті Всесвітнього центру оцінки технологій [3, P. 1]. Аналіз компонент NBIC-технологій та процесу їх взаємодії дає можливість зробити висновок про те, що саме інформаційну сферу та її розвиток необхідно розглядати як основний об'єднуючий фактор, який є базою конвергенції. Це пояснюється тим, що інфокомунікаційні технології сьогодні виступають як надгалузеві, такі, які знаходять своє застосування у всіх сферах діяльності людства. Прогресивні технології у зв'язку, що застосовуються в біо-, нано- індустрії та когнітивній сфері, призводять до поступового стирання межі між матеріальним та нематеріальним, живим та неживим, і в цій якості формує гібридність цих понять. На думку вчених NBIC-конвергенції характеризуються наявністю суттєвого синергетичного ефекту від взаємодії різних технологічних галузей та широкого охоплення предмета дослідження, що, своєю чергою, забезпечує виявлення перспектив та можливостей подальшого суспільного розвитку.

Іншу позицію щодо характеристики та особливостей сучасного етапу розвитку суспільства висловлюють такі вчені як С. Грінгард, Д. Роджерс, Росс, К. Шваб, Я. Сміт, С. Крейцер, К. Меллер, М. Карлберг Ю, О. Амоша , Н. Брюховецька, О. Кушніренко, М. Гахович та інші. На їхню думку, найточнішим визначенням, що вказує на специфіку сучасного рівня технологічного розвитку, є концепція «Індустрія 4.0». В основі цієї концепції лежить ініціатива, яка була висунута вченими Х. Кагерманном, В. Вальстером і -Д. Лукасом у 2011 році та представлена громадськості на Ганноверському промисловому ярмарку [4]. Метою цієї ініціативи був пошук нових конкурентних переваг на основі розвитку та використання новітніх цифрових технологій у виробничій сфері. Надалі ця концепція була підтримана вченими, представниками бізнесу та державного управління не тільки у Німеччині, а й використана у створенні стратегічних напрямів інноваційного розвитку більшості країн світу.

Концепція «Індустрія 4.0» базується на процесі цифровізації виробничих процесів та переході до інтелектуальних технологій та формування та використання кіберфізичних систем. До найпоширеніших технологій, що розвиваються в рамках «Індусрії 4.0», вчені та фахівці відносять адитивні технології, віртуальну реальність, технології використання автономних роботів, промислове впровадження інтернету речей, хмарних технологій, розвиток інтеграційних виробничих процесів та «розумних» фабрик [5]. Безперервне виникнення та запровадження нових технологій призводить до постійного розширення цього переліку. Так, сьогодні його можна доповнити новими технологіями визначення безпеки бізнес-процесів, використанням кіберфізичних систем, процесів аналізу результативності окремих технологій 4.0 b тощо [6]. Фахівці компанії PWC відзначають, що для концепції «Індустрія 4.0» характерно:

Цифровізація та інтеграція вертикальних та горизонтальних ланцюжків створення вартості.

Цифровізація товарів та послуг.

Цифрові бізнес-моделі та доступ клієнтів. (Всесвітній огляд реалізації концепції «Індустрія 4.0» за 2016 рік [7].

Наведені основні особливості та тенденції розвитку суспільства в технологічному аспекті дають можливість нам стверджувати, що базовою рушійною силою цього процесу є зміни в інфокомунікаційній сфері, які докорінно впливають на всю індустрію. Крім того, ті перетворення, які ми спостерігаємо в науковій та технологічній сферах, також призводять до зміни суспільних, соціальних зв'язків, що, на думку ряду вчених, є найбільш суттєвою трансформацією, ніж зміна технологічного фундаменту. На думку Д. Сноуера, сучасний світ стоїть на порозі глобальних трансформацій у напрямку формування нових економічних відносин, що виключають вартісну основу. «Ця трансформація ґрунтовно змінить характер нашої економічної взаємодії та соціальну динаміку, яка лежить в його основі. Що, проте, вже сьогодні зрозуміло, так це те, що на відміну від попередніх трансформацій ця вплине не тільки на всі наші економічні відносини, а й на соціальні, які їх підтримують» [8]. Цю позицію поділяють багато вчених. Наприклад, Барбер М., Доннеллі К., Різві С. вказують, що «поєднання глобалізації та нових технологій змінює принцип розвитку світової економіки» [9, С.161]. Професор Женевського університету Клаус Шваб, будучи президентом Всесвітнього економічного форуму в Давосі, у своїй книзі «Четверта промислова революція» говорить про те, що «ми є свідками кардинальних змін по всіх галузях, які відзначені народженням нових бізнес-моделей, дизру птивним впливом на усталені традиційні компанії, і навіть корінним перетворенням систем виробництва, споживання, транспортування та поставки» [10, С.8]. Цей етап розвитку суспільства він характеризує як четверту промислову революцію, яка «не має аналогів у всьому попередньому досвіді людства» [10, С.8]. «Фундаментальний і глобальний характер цієї революції означає, що вона стане невід'ємною частиною всіх країн, економічних систем, галузей та громадян» [10, С.9].

З середини ХХ століття на виникнення змін в економічній сфері, які сьогодні набули глобального масштабу, вказували у своїх роботах такі вчені як Дж. К. Гелбрейт, А. Турен та Д. Белл [11].

Д. Белл вказує, що сучасні трансформаційні процеси в напрямку становлення постіндустріального суспільства необхідно розглядати як певну парадигму, що характеризує нові напрями соціальної організації та стратифікації в розвиненому західному суспільстві [11, C.241].

У своїй книзі «Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейт фіксує зміну ролі нових виробничих технологій, «застосування дедалі більш складної та досконалої техніки у сфері матеріального виробництва. Машини замінили примітивну ручну працю, і, у міру того як вони все ширше використовуються для керування іншими машинами, вони починають виконувати простіші функції людського мозку» [12, С. 28]. На його думку, це призвело до виникнення адекватних їм суб'єктів господарювання, здатних акумулювати необхідний збільшений обсяг капіталу - корпорацій. Саме з появою та бурхливим розвитком корпорацій як панівних економічних суб'єктів Дж. К. Гелбрейт пов'язує зміну економічної ролі держави. Він констатує, що «...держава бере на себе завдання регулювання сукупного доходу, який витрачається на придбання товарів та послуг, у масштабі всієї економіки. Воно прагне забезпечити досить високий рівень купівельної спроможності, що дозволяє реалізувати всю продукцію, яку може виробити існуюча на даний момент робоча сила» [12, С. 29]. Дж. К. Гелбрейт фіксує сутнісні трансформації в процесі розвитку виробничих відносин, що спостерігаються в середині ХХ століття, викликані зміною технологічної основи економічної системи. Відмінною характеристикою «нового індустріального суспільства» стає встановлення панування великих корпорацій як найбільш прогресивних суб'єктів господарювання, можливість їх маніпулювання ринковими процесами відповідно до їхніх інтересів.

Представники наукових кіл, що досліджують проблеми постіндустріального суспільства, є єдиними у думці щодо виявлення найбільш характерних рис, які притаманні новому етапу розвитку економічної системи та відповідної трансформації соціальних зв'язків. У багатьох наукових працях вчені вказують зміни технологічної основи економіки, переорієнтацію її структури під впливом посилення ролі інфокомунікаційних технологій. Концепції «інформаційного суспільства», «інформаційної економіки», «цифрової економіки», «економіки знань», «мережевого суспільства» були представлені та отримали широкий розвиток у працях Д. Белла, Е. Тоффлера, М. Кастельса, Т. Сакайя та багатьох інших вчених.

Як найважливішу відмінну характеристику інформаційного суспільства вчені виділяють особливу роль інформації та знань. На думку М. Кастельса «.знання та інформація є критично важливими елементами у всіх способах розвитку... Проте специфічним для інформаційного способу розвитку є вплив знання на знання як головне джерело продуктивності» [13]. У цьому питанні

М. Кастельс поділяє позицію Д. Белла, який вказує, що в інформаційному суспільстві з'являється принципово новий тип ресурсів - інформація та знання, які не тільки стають джерелом інновацій, а й забезпечують прогрес суспільства в цілому [11, С. 188].

Слід зазначити, що прагнення людства осягнути навколишній світ, осмислити, систематизувати інформацію про нього, представивши її у формі знань, завжди служило локомотивом економічного прогресу суспільства. Результати наукового пізнання світу, що втілилися в технологіях матеріального виробництва, виступають базисом у суспільному розвиткові, забезпечуючи зростання продуктивність праці, найефективніше використання ресурсів для максимального задоволення суспільних потреб. Разом з тим, збільшення наукової складової у витратах, пов'язаних зі створенням нової продукції, сьогодні супроводжується розвитком та повсюдним проникненням інформаційних технологій як у матеріальне виробництво, так і у соціо-культурну сферу суспільства. Цей процес, з нашого погляду, призводить до переходу до нового рівня технологічного прогресу. Синтез високорозвиненої промисловості та інформаційних технологій стає основою формування якісно нового типу виробничих відносин, який можна характеризувати як «економіку знань», як «економіку, засновану на знанні» (knowledge-based economy). На думку Джеремі Ріфкіна, в результаті дії розглянутих тенденцій повинна сформуватися нова соціальна структура, а панівним фактором формування страт - знання [14].

Висока міра знанняінтенсивності технологій матеріального виробництва формує новий тип найманих працівників. Сучасні вимоги припускають, що основною характеристикою сучасного працівника стає його здатність освоювати і генерувати нові знання, які надалі трансформуються в знанняємні технології, а на зміну трудовому процесу приходить процес творчого перетворення матеріального світу. У даному випадку працівники повинні розглядатися не як певний виробничий ресурс, залучений у виробництво як «часткові працівники», придаткок машини, а як носії людського капіталу, який перетворює матеріальне виробництво у бік інноваційного розвитку. Важливо відзначити, що інноваційністю сьогодні характеризуються матеріальне виробництво, різні технологічні процеси, управлінські структури та технології, форми виробничої кооперації, механізми інтеграції виробничої та наукової діяльності, конкурентне середовище та загалом економічні відносини.

Концепція нового індустріального суспільства Дж. К. Гелбрейта отримала розвиток у теоретичних розробках С.Д.Бодрунова [15]. Сучасну стадію економічного розвитку він трактує як другий етап розвитку нового індустріального суспільства (НІС.2), визначивши його як процес переходу до ноономіці. Цей термін є поєднанням грецьких слів «ноос» - розум, «що спирається на критеріальну базу істини як усвідомленої неперехідної цінності» [15, С.65], і «номос» - «закон, порядок, принцип організації господарювання, господарство» [15, С. 66]. С.Д. Бодрунов вказує на зміну сутності економічних процесів, на їх перехідний характер у бік від економіки до ноономіки. Якщо економіка досліджує виробничі відносини - відносини, що виникають між різними групами людей щодо характеру їхньої участі у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання, то ноономіка досліджує «відносини з приводу ноовиробництва, що розвивається без прямої участі людини, але регульованої та спрямовуваної людським розумом» [15, C.167]. Таким чином, змінюється природа суспільних зв'язків, а теорії, що оперують кількісними економічними показниками (прибуток, капітал, ВВП) і не враховують у повній мірі рівень якісного прогресу, вимагають переосмислення.

На думку вченого, процес розвитку суспільства у напрямі від економіки до ноономіки передбачає тривалий рух, що передбачає реалізацію наступних тенденцій:

зміна сутності трудової діяльності, яка пов'язана зі зростанням частки інтелектуальної діяльності працівників, реалізації в цьому процесі їх творчого потенціалу як безпосередніх носіїв знань;

повсюдне використання досягнень НДДКР у виробничій сфері, що поступово призводить до зниження напруженості у питанні задоволення матеріальних потреб, знімає загрозу недоспоживання;

відповідна зміна структури споживання - воно виходить на більш високий рівень споживання духовних благ, засобів розвитку та вдосконалення людської особистості, змінюється «раціональність» поведінки споживача. При цьому констатується необхідність уникнення задоволення утилітарно- симулятивних потреб, обсяг яких сьогодні у світі неухильно зростає, що викликає зростання неефективного витрачання ресурсів і перешкоджає реальному суспільному прогресу [15, С. 78-79].

Дані тенденції вказують зміну ролі освітньої сфери у забезпеченні еволюційного руху суспільства, оскільки «саме знання стануть головним ресурсом майбутнього часу» [15, C.73]. Сучасна система освіти, як на рівні середньої освіти, так і у вищій школі, в основному, характеризується комерціалізацією та підпорядкована меті формування у здобувачів вузькоспеціалізованих знань. Такі знання суттєво обмежують сферу їх застосування і, відповідно, можливість їх позитивного впливу на розвиток суспільства, оскільки їхня затребуваність передбачає наявність певного виду уречевлених знань, представлених у інноваційному обладнанні та технологіях, що застосовується, і виконують функцію носіїв капіталу. У цьому випадку працівники зберігають своє реальне підпорядкування капіталу, їх соціально- економічні функції відчужені, а категорія праці зберігає свій економічний зміст.

Більш детально цей процес було розглянуто нами у [16]. Разом з тим, в умовах формування нового типу зв'язків, що змінюють економічні відносини, відповідно має змінитись і освітня сфера. Цілепокладання її діяльності має бути спрямоване на формування цілісної системи знань, що сприяє реалізації творчого потенціалу індивіда, його здатності до пізнання та перетворення світу, що адекватно відображатиме тенденції розвитку суспільства від економіки до ноономіки.

Висновки

На основі проведених досліджень можна зробити висновок про те, що теоретична концепція розвитку суспільства від економіки до ноономіки є актуальним поглядом на зміни в сучасному світі. Узагальнення наукових розробок з цієї проблематики, а також наукових поглядів щодо змін, що відбуваються в індустріальному секторі, дають змогу виділити основні передумови формування даної концепції та сформулювати її особливість. Теорія ноономіки розкриває зміну ролі працівника у виробничому процесі, необхідність розвитку індивіда як високоінтелектуальної особистості, що у майбутньому має послужити основою вирішення соціальних проблем у суспільстві.

Література

1. Бодрунов С. Д. Ноономика как стратегический проект. Стратегирование: теория и практика. 2021. Т. 1. № 2. С. 136-150.

2. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия: пер. с англ. Москва: Экономика, 1995. 540 с.

3. Roco M., Bainbridge W. Overview Converging Technologies for Improving Human Performance. Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science (NBIC). Converging Technologies for Improving Human Performance nanotechnology, biotechnology, information technology and cognitive science NSF/DOC-sponsored report. Arlington, 2004.

4. Kagermann H., Lukas W.-D., Wahlster W. Industrie 4.0: Mit dem Internet der Dinge auf dem Weg zur 4. industriellen Revolution. VDI Nachrichten. 2011. 1 April.

5. Hirman M., Benesova A., Steiner F., Tupa J. Project Management during the Industry 4.0 Implementation with Risk Factor Analysis. ProcediaManufacturing. 2019. №38. Р. 1181-1188.

6. Gallo T., Cagnetti C., Silvestri C., Ruggieri A. Industry 4.0 tools in lean production: A systematic literature review. Procedia Computer Science. 2021. №180. P. 394-403.

7. PwC publishes results of global survey on technology, jobs and skills. PwC Global. 2019.09.09.

8. Сноуэр Д. Грядущая смерть homo economicus. BRICS. Business magazine

9. Барбер М., Доннелли К., Ризви С. Накануне схода лавины. Высшее образование и грядущая революция. Вопросы образования. 2013. № 3. С.152- 236.

10. Шваб К. Четвертая промышленная революция. Москва. Эксмо, 2016. 138 с.

11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Москва: Academia, 2004. 788 с.

12. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. Москва: Прогресс, 1969. 480 с.

13. Castells Manuel. The Information Age: Economy, Society, and Culture: Volume 1: The Rise of the Network Society. Wiley-Blackwell. 2009. 656 р.

14. Rifkin J. The end of work. The Decline of the Global Labor Force and the Dawn of the

15. Post-Market Era. New York: G. P. Putnam's Sons, 1995. 336 р.

16. Бодрунов С.Д. Ноономика: монография. Москва-Санкт-Петербург-Лондон: Культурная революция, 2018. 432 с.

17. Кузнєцова М.А. Роль науки та освіти в процесі становлення «економіки знань». Бізнес інформ. 2021. С.6-11.

References

18. Bodrunov S. D. (2021). Noonomika kak strategicheskii proekt. [Noonomics as a strategic project]. Strategirovanie: teoriya i praktika - Strategizing: theory and practice.

19. Shumpeter I. (1995). Kapitalizm, sotsializm i demokratiya. [Capitalism, socialism and democracy].Moskva: Ekonomika. [in Russian].

20. Roco M., & Bainbridge W. (2004). Overview Converging Technologies for Improving Human Performance. Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science (NBIC). Converging Technologies for Improving Human Performance nanotechnology, biotechnology, information technology and cognitive science NSF/DOC-sponsored report.

21. Kagermann H., & Lukas W.-D., & Wahlster W. (2011). Industrie 4.0: Mit dem Internet der Dinge auf dem Weg zur 4. industriellen Revolution. VDI Nachrichten.

22. Hirman M., & Benesova A., & Steiner F., & Tupa J. (2019). Project Management during the Industry 4.0 Implementation with Risk Factor Analysis. ProcediaManufacturing. №38. Р. 1181-1188. [in English].

23. Gallo T., & Cagnetti C., & Silvestri C., & Ruggieri A. (2021). Industry 4.0 tools in lean production: A systematic literature review. Procedia Computer Science. №180. P. 394-403. [in English].

24. PwC publishes results of global survey on technology, jobs and skills. (2019).

25. Snouer D. Gryadushchaya smert' homo economicus. [The coming death of homo economicus]. BRICS. Business magazine.

26. Barber M., & Donnelli K., & Rizvi S. (2013). Nakanune skhoda laviny. Vysshee obrazovanie i gryadushchaya revolyutsiya. [Before the avalanche. Higher education and the coming revolution]. Voprosy obrazovaniya - Questions of education. № 3. S.152- 236.

27. Shvab K. (2016). Chetvertaya promyshlennaya revolyutsiya. [Fourth industrial revolution]. Moskva: Eksmo. [in Russian].

28. Bell D. (2004). Gryadushchee postindustrial'noe obshchestvo. Opyt sotsial'nogo prognozirovaniya. [The coming post-industrial society. The experience of social forecasting]. Moskva: Academia, [in Russian].

29. Gelbreit Dzh. K. (1969). Novoe industrial'noe obshchestvo. [New industrial society]. Moskva: Progress. [in Russian].

30. Castells Manuel. (2009). The Information Age: Economy, Society, and Culture: Volume 1: The Rise of the Network Society. Wiley-Blackwell.

31. Rifkin J. (1995). The end of work. The Decline of the Global Labor Force and the Dawn of the Post-Market Era. New York: G. P. Putnam's Sons.

32. Bodrunov S.D. (2018). Noonomika. [Noonomics]. Moskva-Sankt-Peterburg- London: Kul'turnaya revolyutsiya. [in Russian].

33. Kuznetsova M.A. (2021). Rol' nauki ta osviti v protsesi stanovlennya «ekonomiki znan'». [The role of science and education in the process of becoming a «knowledge economy»]. Biznes inform - Business inform. S.6-11.

Размещено на Allbest.ru