Формування інтелектуального капіталу в нематеріальних активах підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інтелектуального капіталу в нематеріальних активах підприємств України

Г.П. Пасемко, д-р наук держ. упр, професор

Постановка проблеми

Інтелектуальний капітал, як економічна категорія та специфічний економічний об'єкт, пройшов значний шлях в своєму розвитку, відображаючи специфіку еволюції економічних відносин в людському суспільстві. Реалії глобального розвитку суспільства за сучасних умов вимагають все більшої інтелектуалізації суспільних процесів, в тому числі і економічних відносин. Інтелектуальний капітал стає рушійною силою розвитку окремих держав та формує їх світову конкурентоспроможність. Україна, як держава з економікою, котра знаходиться на стадії становлення та входження в світовий ринок, має значну увагу приділяти саме розвитку даної форми капіталу, як фактору міжнародної конкурентоздатності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Характерним є те, що розуміння важливості інтелектуального капіталу для розвитку економічних процесів формувалось не відразу, стикаючись з значними протиріччями в світогляді різних науковців та практиків.

Дослідження специфіки та складових інтелектуального капіталу в світовій науковій спільноті здійснювалось значною кількістю вчених, таких як Л. Едвінссон, Р. Каплан, П. Салліван, А. Прусак, Д. Тис, П. Друкер, Т. Фортьюн, І. Хіроюкі та багато інших. Частина вчених розглядає категорію інтелектуального капіталу специфічну масу професійних знань співробітників, котра забезпечує переваги компанії на ринку, до таких вчених відноситься С. Фортіон. Інша група , до якої відносять, на приклад, Л. Едвінссона та П. Саллівана, трактують інтелектуальний капітал як знання, котрі можна перетворити в вартість, що формує їх цінність. Ще одна група дослідників, в тому числі А. Прусак, трактує категорію інтелектуального капіталу підприємства як формалізованого матеріалу, котрий втілений в нематеріальні активи. Дискусії щодо даної проблеми точаться до нашого часу, маючи як прихильників, так і противників кожного трактування. Значний поштовх в розширенні спектру досліджень з даної проблеми стали напрацювання відомого японського науковця Ітамі Хіроюкі, котрий першим ввів у наукову термінологію поняття «невидимі активи» («Invisible assets»), котрі трактуються як засоби, що несуть в собі інформацію (технології, клієнтів, марки, організаційну культуру, менеджерські вміння та ін. ) [1]. В кінці ХХ ст. в науці формуються поняття «нематеріальні активи» («Intangible Assets»), особливо при дослідженнях теоретико-організаційних положень удосконалення сучасного бухгалтерського обліку [2]; «інтелектуальний потенціал» («Intellectual Potential») - у дослідженнях сфери менеджменту; «інтелектуальний капітал» («Intellectual Capital») - в наукових напрацюваннях економічного напрямку.

Формулювання цілей статті

Метою написання статті є розкриття специфіки прояву категорії інтелектуальний капітал в сучасних умовах та оцінка формування інтелектуального капіталу в нематеріальних активах підприємств України за нинішніх реалій.

Виклад основного матеріалу досліджень

В другій половині ХХ ст. категорія «інтелектуальний капітал» продовжувала розвиватись в дослідженнях, уточнювати за специфікою та методологією. В сфері досліджень фінансової діяльності Роберт Каплан виділяє зростання впливу нематеріальних факторів виробництва на сучасних підприємствах за тенденції до зниження впливу фінансових вимірників[³]. Також широко стало використовуватись поняття «інтелектуальні нематеріальні засоби» котрі, в свою чергу, розділяються на специфічні: засоби, основані на інтелектуальній власності (товарні знаки, патенти, зафіксовані авторські права, власні проекти і договори, наявні торгівельні таємниці, укладені торгівельні контакти); засоби, що стосуються знань і вмінь, котрі не можуть бути одноосібною власністю підприємства (ноу-хау, професіоналізм робітників, культура підприємства). Саме ноу-хау Фенг Гу розглядає як ключовий фактор розвитку ефективного сучасного підприємства [⁴].

Процеси формування і реалізації в економічній діяльності інтелектуального капіталу в Україні оцінюються з позиції впливу на нього значної кількості безпосередніх чинників: специфіка робочої сили; складові нематеріальних активів (інтелектуальні здібності, потенціал, власність та інформаційний ресурс); забезпечення фінансово -

інноваційним капіталом; інноваційність та інформаційність технології в виробництві. Окрім того, на макроекономічному рівні на нього впливають наступні фактори: ступінь розвиненості інформаційного середовища; масштаби та рівень охоплення економіки інфраструктурою; специфіка державної економічної політики; рівень розвитку інституційного, законодавчого та інноваційного середовища; розвиненість науково - технічних, глобалізаційних умов руху капіталу.

Статистичний аналіз специфіки інтелектуального капіталу в Україні має ряд складностей, так як прямої інформації щодо нього досить мало, тому використовується система опосередкованих показників: обсяги інвестицій в нематеріальні активи, оцінка витрат на освіту, динаміка виконання наукових та науково-технічних робіт, ступінь інноваційної активності, рівень впровадження інновацій, як фактор нарощування інтелектуального потенціалу [5].

Оцінюючи сучасний етап національного економічного розвитку, відмітимо, що він характеризується відсутністю загальної ефективної стратегії реалізації принципів інтелектуалізації підприємництва. Така ситуація призводить до того, що Україна оцінюється на даний момент як країна третього світу, котра зорієнтована не на розвиток інноваційного інтелектуального капіталу та інтелектуальної економіки, а на ресурсну економіку. Результатом такої ситуації стало те, що на 2019 рік в структурі активів підприємств України продукти інтелектуальної власності займають дуже незначне місце. структурі капіталу підприємств національної економіки, частка продуктів інтелектуальної власності складає всього 0,58% від загальної суми активів. Отже, вплив інтелектуального капіталу на рівень розвитку підприємств та їх конкурентоздатність залишається дуже незначним, що негативно впливає на загальний ступінь інноваційності національної економіки.

Відповідно до низького ступеню інтелектуалізації виробництва, привабливість українського бізнесу та його світова конкурентоздатність знаходяться на дуже низькому рівні. Важливим негативним фактором в розвитку інтелектуального капіталу країни стало також загострення економічної кризи у вітчизняній економіці, що збільшує рівень залежності національного підприємництва від інтелектуального капіталу розвинених держав. Оцінюючи зміни в частці продуктів інтелектуального капіталу в активах підприємств України, за даними Держкомстату[6], відмітимо, що його питома вага дуже не значна. При цьому на 2019 рік загальна вартість в грошовому виразі інтелектуальної власності підприємств зросла в порівнянні з 2010 роком в 2,58 рази, що вказує на зростання розуміння цінності даного капіталу в бізнесі. Зростання загального обсягу активів за даний період відстає від показників приросту інтелектуальної власності, склавши 172,89%, але в грошовому виразі приріст неспівставний через різницю масштабів. Однак, варто відмітити, що хоча й спостерігається невелике збільшення в вартості, та цілому, маємо позитивну тенденцію нарощування інтелектуального капіталу, за досліджувані 10 років відсоток в вартості активів інтелектуального капіталу збільшився з 0,39% до 0,58%, тобто приріст склав 49,48%. Враховуючи низьку питому вагу, можна сказати, що частка інтелектуального капіталу в загальній сумі активів має дуже повільні темпи зростання, що вказує на низький рівень інноваційності та інтелектуалізації економіки України. Низькі показники ваги інтелектуальної власності та її приросту є одним з факторів слаборозвиненої економіки, котра має низький рівень конкурентоздатності в світовому господарстві.

Ринкове середовище господарської діяльності має гостру потребу за сучасних умов саме в розробці ефективних напрямків створення, використання та розвитку інтелектуального капіталу для національного господарства. Саме інтелектуальний капітал за сучасних умов стає головним фактором інтенсивного економічного зростання в державі, модернізації української економіки в відповідності до реалій сучасної глобальної економіки.

Виходячи з досвіду розвинених країн, саме нарощування кількості та частки в капіталі підприємств інтелектуального капіталу, як форми нематеріальних активів, стає основним фактом зростання конкурентоздатності та збільшення прибутків. Українська економіка вимагає значного нарощування саме нематеріальних активів з паралельним інноваційним розвитком матеріальної бази виробництва.

Формування інтелектуального капіталу, як значної складової нематеріальних активів підприємств української економіки, на даний момент є складним та нестабільним процесом, котрий залежить як від внутрішнього середовища самих організаційно-правових формувань, так і від макросередовища, загального стану економіки країни. Аналізуючи динаміку інвестицій в нематеріальні активи підприємств України за 2010- 2019рр., відмітимо, що вона характеризується значним рівнем вартісних коливань, але має загальну тенденцію до поступового зростання. На 2019 рік обсяги інвестицій в нематеріальні активи зросли в порівнянні з 2010 роком в 3,5 рази, що показує збільшення їх ролі в організації економічної діяльності підприємств. Важливим фактором коливання показників інвестування є й загальний економічний стан країни та ступінь її привабливості для інвестування. Так, з 2010 року обсяги інвестицій поступово нарощуються, а в 2014році, через загострення кризи, різко спадають. Потім коливання мають ще більш нерівномірний характер. За досліджуваний період максимальна сума інвестування припадає на 2018 рік, склавши 33,7млрд.грн., а мінімальна - на 2010 р. , в сумі 5,8 млрд. грн. Окрім того, варто відмітити, що на зміни в обсягах інвестування в нематеріальні активи також здійснює значний вплив державна інвестиційна політика, котра останнім часом велику увагу приділяє саме інноваційним інвестиціям нематеріального характеру.

Відповідно до орієнтації на інноваційну економіку поступово зростає й значимість інтелектуального капіталу, його роль у формуванні показників вартості підприємства. Оцінка нематеріальних активів стає одним з основних способів визначення вартості інтелектуального капіталу. Розглядаючи динаміку інвестицій в нематеріальні активи та їх питому вагу в інвестування економіки України в період з 2010 року по 2019 рік, можемо сказати, що, хоча в вартісному виразі обсяги інвестування й зросло, його питома вага в загальній масі інвестицій залишається не значною і навіть дещо знизилась на 2019 рік.

Загальна сума капітальних інвестицій в нематеріальні активи в період 2010-2019 рр. збільшилась у 3,5 рази, але при цьому кількісне зростання показника не забезпечило його зростання в структурі даних вкладень у загальні капітальні інвестиції, частка нематеріальних активів в них скоротилась на 13,89 %. Питома вага нематеріальних активів в

інвестування підприємств залишається дуже низькою, середня частка інвестицій в нематеріальні активи за період склала 4,58%, максимум спостерігався на 2015 рік, склавши 8% від інвестицій, а мінімум - в 2016 році, всього 3,5%. Окрім того, загальні темпи приросту інвестування на 56% перевищують темпи приросту інвестування в нематеріальні активи, що вказує на недостаню увагу підприємців до розвитку даної групи активів. Тобто, проблема нарощування інвестицій в нематеріальні активи, в тому числі і в інтелектуальний капітал, залишається не вирішеною, так як не залучаються необхідні ресурси в його розвиток.

Процеси інвестування в нематеріальні активи мають і значну залежність від масштабів економічної діяльності підприємств. Розглядаючи процеси інвестиції в нематеріальні активи з розділенням підприємств на великі малі та середні, за даними Держкомстату, відмітимо чітку виражену залежність рівня вкладень ресурсів даної групи від типу підприємства. Відповідно до приведеної динаміки та специфіки

структури, спостерігається значна розбіжність в інвестуванні нематеріальних активів між великими, середніми та малими підприємствами.

Середні показники за період 2010-2019рр. за їх часткою в загальному обсязі інвестування для великих підприємств склали 6,26%, для середніх - 3,87%, а для малих лише 1,79%. Для всіх типів підприємств характерним залишаються низька частка інвестування в нематеріальні активи, в загальній структурі інвестицій нематеріальні активи займають 2-5%. Тобто, можна констатувати, що для інвесторів даний напрям використання активів не є привабливим, незначна частка обсягів інвестицій в нематеріальні активи з їх одночасним зниженням в грошовому виразі, підтверджує, що в країні інвестування в інтелектуальний капітал знаходиться на дуже низькому рівні.

Очевидно, така ситуація напряму пов'язана з масштабами діяльності та доступністю фінансових ресурсів, чим більше підприємство - тим більше у нього можливостей для залучення та використання коштів в нематеріальну сферу економічної діяльності. Не зважаючи на різні умови інвестування, всі типи підприємств на 2019рік в порівнянні з 2010 роком скоротили масштаби інвестування в нематеріальні активи: великі - на 9,1%, середні - на 23,92%, а малі- на 1,1%, що пояснюється загальним ускладненням можливостей з отримання та використання фінансових ресурсів. Тобто, великі підприємства мають більше можливостей в розвитку інтелектуального капіталу, окрім того, вони більш чітко розуміють його значимість в формуванні конкурентних переваг на ринку. Варто відзначити, що для великих підприємств більш доступна інформаційна база, що також більше сприяє розвитку капіталізації інтелектуального ресурсу.

1. Інвестування в інтелектуальний капітал в структурі нематеріальних активів підприємств України за 2010-2019рр.

Джерело: опрацьовано автором на основі даних Держкомстату

Розглядаючи ту специфіку інвестування в інтелектуальний капітал у структурі нематеріальні активи за його компонентами, котра склалась в підприємствах України на період 2010-2019рр., відмітимо, за результатами розрахунків табл. 1, що структура вкладень характеризується значною нестабільністю в різні роки дослідження. Частка інвестування в концесії, патенти, ліцензії, торговельні марки коливається від 35,5 до 71,6%, а придбання програмного забезпечення займало від 15,9 до 39,6% від загальної величини інвестицій в нематеріальні активи, тобто, інвестиції здійснювались без чітко визначених завдань в прирості інтелектуального капіталу підприємств, а з орієнтацією на строки використання інтелектуальних продуктів. За досліджуваний період об'єкти інтелектуальної власності займають 78,9% всіх нематеріальних активів підприємств, з них 50,81% припадає на концесії, патенти, ліцензії, торговельні марки, а 28,1%- на програмне забезпечення.

Формування інтелектуального капіталу підприємств не має установлених норм приросту, вкладення в даний сектор здійснюється за принципами виникнення потреби в оновленні та наявності надлишкових ресурсів для закупки нових інтелектуальних продуктів. Не зважаючи на те, що в грошовому виразі інвестування в концесії, патенти, ліцензії, торговельні марки та аналогічні права за досліджуваний період зросло в 2,5 рази, а інвестування в придбання програмного забезпечення - в 3,07 рази, їх питома вага в нематеріальних активах на 2019 рік в порівнянні з 2010 роком зменшилась відповідно на 27,32% та 10,91%, що вказує на погіршення доступу до даних форм інтелектуального капіталу.

2. Динаміка витрат на формування інтелектуального капіталу в промисловості України за 2010-2019рр.

Джерело: досліджено автором на основі даних Держкомстату України

Формування ефективного інтелектуального капіталу спирається, в першу чергу, саме на розвиток інновацій в економці. Найбільш інноваційно активними в Україні залишаються промислові підприємства, що зумовлено високим рівнем вимог до постійного технологічного та товарного оновлення в їх діяльності. Оцінюючи динаміку інноваційного формування інтелектуального капіталу в промислових підприємствах країни за період 2010-2019 рр., на основі розрахунків, виконаних в табл. 2., відмітимо, що ступінь інтелектуалізації бізнесу за даний період знизився, на 2019 р. частка інноваційно активних підприємств на 23,33 % нижче показників 2010 р. Пониження інноваційної активності вказує на зниження можливостей підприємств в розвитку їх інтелектуалізації.

Порівняння частки інноваційних підприємств в загальній кількості підприємств на 2019 рік з 2000 вказує на її зниження на 2,8%, а до 2010 року- на 2%. Тобто, хоча й спостерігаються коливання в прирості та спаді, але загальна тенденція має негативний характер, що є результатом кризових явищ в економіці і зниження зацікавленості підприємців в розвитку інновацій. Зниження питомої ваги підприємств, котрі впроваджували інновації до 15,8%, показує значне відставання порівняно з світовими показниками використання інновацій в промисловості. Розглядаючи структур інтелектуальних інноваційних витрат, варто відзначити, що лише, в середньому, 16,6% від них складають національні наукові дослідження та розробки, тоді як на придбання машин, обладнання, технологій та програмного забезпечення припадає 70,1% від всіх витрат капіталізації. Залучення інтелектуального капіталу в формі зовнішніх знань в загалі склало, в середньому, лише, 0,8% витрат. Тобто, в основній масі, інтелектуальний капітал в інноваціях використовується в формі вже розроблених продуктів та технологій(збільшення їх частки склало 2,76%, а в грошовому виразі зростання відбулося в 4,7рази), тоді як власні дослідження розвиваються дуже низькими темпами (за досліджуваний період їх частка зросла на 8%, хоча в абсолютному виразі фінансування й збільшилось в 3,74рази).

Важливим фактором розвитку інтелектуального капіталу є можливості щодо його фінансування. В масштабі національної економіки, за стандартами формування й управління інтелектуальним капіталом в світовій практиці, до таких джерел відносять: Державний бюджет; власні кошти національних підприємств, спеціальні дослідні фонди, та іноземні інвестиції. Аналізуючи динаміку й структуру фінансування в

інтелектуальний капітал промислових підприємств України за період 2010-2019рр. на основі розрахунків, можемо сказати, що основне навантаження при формуванні інтелектуального капіталу підприємств припадає саме на використання їх власних коштів ( в середньому за десятиріччя їх частка склала 78,7% від загальної суми фінансування). Всього фінансування інтелектуального капіталу через інновації за даний час зросло в 1,8 рази, в тому числі за рахунок власних коштів- в 2,6 рази, а за рахунок залучених інвесторі - 1,5 рази. Отже, значимість інтелектуального капіталу в ресурсах підприємств поступово зростає, але дуже повільними темпами. Участь держави в розвитку інтелектуального капіталу через пряме фінансування підприємств є дуже незначною, склавши, в середньому за період 2,2%, хоча в абсолютному виразі обсяг підтримки й зріс в 6,4 рази.

Висновки

В структурі активів підприємств України продукти інтелектуальної власності займають дуже незначне місце, за досліджувані 10 років відсоток в вартості активів інтелектуального капіталу збільшився з 0,39% до 0,58%. В світовому господарстві Україна на даний момент позиціонується як країна третього світу, котра зорієнтована не на розвиток інноваційного інтелектуального капіталу та інтелектуальної економіки, а на ресурсну економіку. Сучасний етап національного економічного розвитку характеризується відсутністю загальної ефективної стратегії реалізації принципів інтелектуалізації підприємництва.

Бібліографічний список.

1. Hiroyuki Itami Mobilizing Invisible Assets. Front Cover/ Itami Hiroyuki/ Harvard University Press, 1991 - Business planning - 186 p.;

2. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты: манифест современной институциональной экономической теории / Джефри Ходжсон; [пер. с англ. М. Я. Каждан; науч. ред. пер. В. И. Маевский]. - М.: Академия народного хазяйства при Правительстве РФ: Дело, 2003. - 464 с;

3. Каплан Р. С. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию / Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон; [ пер. с англ. М. Павлова]- М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. - 320 с.;

4. Gu F. Intangible Assets: Measurement, Drivers, Usefulness / Feng Gu,

Baruch Lev. - Boston: Published by Boston University School of Management Accounting, 2003. - 52 p. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http:// smgapps.bu.edu/smgnet/Personal/Faculty/Publication/pubUploads/Gu,F e ng _05.pdf?wid=1482&did=182&Filename=Gu,_Feng_05.pdf;

5. Мамонтова Н. Тенденції та особливості формування і використання інтелектуального капіталу в Україні / Н. Мамонтова // Економіка України. - 2019. - №8. - С. 30-39.;

6. Дані Державної служби статистики України [Електронний ресурс].

- Режим доступу https://ukrstat.org/

References:

1. Khiroyuki Itami, shcho mobilizuye nevydymi aktyvy. Perednya

obkladynka / Itami Khiroyuki / Presa Harvards'koho universytetu, 1991 -

Planuvannya biznesu - 186 s .;

2. Khodzhson Dzh. Ekonomycheskaya teoryya y ynstytuty: manyfest sovremennoy ynstytutsyonal'noy ekonomycheskoy teoryy / Dzhefry Khodzhson; [per. s anhl. M. YA. Kazhdan; nauch. red. per. V. Y. Maevskyy]. - M .: Akademiya narodnoho hospodarstva pry Pravytel'stvi RF: Delo, 2003. - 464 s;

3. Kaplan R. S. Zbalansovana systema pokaznykiv. Ot stratehyy k deystvyyu / Robert S. Kaplan, Deyvyd P. Norton; [per. s anhl. M. Pavlova] - M .: ZAO «Olimp-Biznes», 2003. - 320 s .;

4. Hu F. Nematerial'ni aktyvy: vymiryuvannya, drayvery, korysnist' / Fe n

Hu, Barukh Lev. - Boston: Vyd-vo Shkoly upravlins'koho obliku Bostons'koho universytetu, 2003. - 52 s. [Elektronnyy resurs] - Rezhym dostupu:

http://smgapps.bu.edu/smgnet/Personal/Faculty/Publication/pubUploads/Gu,_Fe ng _05.pdf? Wid = 1482 & did = 182 & Filename = Gu, _Feng_05.pdf;

5. Mamontova N. Tendentsiyi ta osoblyvosti formuvannya ta vykorystannya intelektual'noho kapitalu v Ukrayini / N. Mamontova // Ekonomika Ukrayiny. - 2019. - №8. - S. 30-39 .;

6. Dani Derzhavnoyi sluzhby statystyky Ukrayiny [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu https://ukrstat.org/

Размещено на Allbest.ru