Аналіз імпорту-експорту продукції машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru

Луцький національний технічний університет

Аналіз імпорту-експорту продукції машинобудування

Ю. Лісовик - ст.гр. ТТм-21

У статті приділено увагу питанням експорту машинобудівної продукції до Європейського Союзу. Встановлено тенденції експорту машинобудівної галузі. Обґрунтовано основні макроекономічні умови, які впливають на експорт машинобудівної продукції, а саме, нестабільна політико-економічна ситуація, коливання курсу валют, значна сировинна спрямованість вітчизняного експорту, системні проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності, такі як відшкодування ПДВ, валютне, митне та податкове регулювання. Показано перспективні напрями розвитку машинобудівного виробництва, що користуватиметься попитом в Європейському Союзі.

експорт машинобудування обчислювальний

Постановка проблеми

Машинобудування є однією з галузей переробної промисловості, що об'єднує організації з розроблення, виготовлення й ремонту засобів виробництва і знарядь праці, транспортних засобів, електричної та електронної апаратури, електроустаткування, оборонної продукції тощо.

Сукупність проблем машинобудівного сектора зумовлена значним технологічним відставанням, падінням обсягів експорту, зміною зовнішніх експортних ринків, трансформацією економіки України, низькими цінами на сировину на світових ринках, впливом конфлікту на Сході України та імплементацією Угоди про Асоціацію між Україною та країнами ЄС. Сукупність зазначених умов створює протилежні умови розвитку, що, з одного боку, пояснюється скороченням попиту на високоякісну продукцію через існування множини закордонних конкурентів, а з іншого - відкриває перспективи для впровадження у виробництво продукції нового рівня автоматизації, інноваційності, матеріалоємності й енергоефективності.

За останні десять років експорт продукції машинобудування із України суттєво скорочувався в зв'язку із втратою російського ринку та зупинкою підприємств на сході країни. П'ять років існування поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі з ЄС чітко продемонстрували наявність прогалин та шляхи їх усунення. Є деякі позитивні зрушення у збільшенні питомої ваги продукції машинобудування та легкої промисловості. Вони складають 21,1% українського експорту до ЄС. Але така структура експорту - не оптимальна для України.

Аналіз останніх досліджень. Сучасний розвиток машинобудування в Україні перебуває в складних зовнішніх і внутрішніх умовах. Загальновизнаним є факт невідповідності вітчизняної машинобудівної продукції світовим потребам. Сукупність проблем машинобудівного сектора зумовлена значним технологічним відставанням, падінням обсягів експорту, зміною зовнішніх експортних ринків, трансформацією економіки України, низькими цінами на сировину на світових ринках, впливом конфлікту на Донбасі та імплементацією Угоди про Асоціацію між Україною та країнами ЄС. Сукупність зазначених умов створюють протилежні умови розвитку, що, з одного боку, пояснюються скороченням попиту на високоякісну продукцію через існування множини закордонних конкурентів, а з іншого - відкривають перспективи для впровадження у виробництво продукції нового рівня автоматизації, інноваційності, матеріалоємності й енергоефективності. Саме тому освоєння європейського ринку є новим необхідним кроком у розвитку українських машинобудівних підприємств. Сучасний стан і перспективи розвитку експорту української машинобудівної продукції до Європейського Союзу висвітлено у працях таких українських науковців як Обод М. Л., Карачина Н. П., Гребеньок І. В., Коваленко О. В., Дробишева О. О., Гуков Я., Губарєва І. О., Свєженцев О. О., Селезньова К. В. та ін. Наголошуючи на широті та змістовності цих досліджень, зазначимо, що ряд питань щодо визначення основних перспективних напрямів розвитку експорту машинобудівної продукції до країн Європейського Союзу потребують більш детального опрацювання.

Мета дослідження. Метою роботи є аналіз сучасного стану машинобудівної галузі України та виявлення основних проблем, визначення пріоритетів її розвитку та перспективних напрямів виробництва та постачання машинобудівної продукції до країн Європейського Союзу.

Основний матеріал дослідження. Машинобудівна галузь України складається зі значної кількості капіталомістких підприємств, що виробляють устаткування для всіх підрозділів господарства, а також багато предметів споживання. Вона володіє значним науково-виробничим потенціалом, у ній зосереджено третину всіх промислово-виробничих фондів і близько половини промислово-виробничого потенціалу країни. Комплекс являє собою найскладнішу та найбільш диференційовану галузь господарства.

Підприємства машинобудування розміщені в усіх областях України, а найбільша їх кількість концентрується в Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Харківській, Львівській, Одеській областях, а також у місті Києві. Серед провідних підприємств машинобудування України можна виділити високотехнологічні підприємства, які розширюють свою присутність на закордонних ринках (ВАТ «Турбоатом», ПАТ «Мотор-Січ», ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ПАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе), та підприємства транспортного машинобудування (ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ДП «УкрНДІ вагонобудування», ПАТ «Дніпровагонмаш», «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова», Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка, ДП «Авіаційний науково -технічний комплекс імені О.К. Антонова», ПАТ «ЗАЗ» тощо).

Аналіз експорту-імпорту продукції машинобудування засвідчує негативні тенденції функціонування галузі із суттєвим переважанням імпорту усіх видів машинобудівної продукції в Україну (рис. 1). Більше того, при цьому експорт стабільно скорочується по усіх товарних позиціях. Найбільшу частку в структурі торгівлі становлять машини, обладнання та механізми, при цьому вони як експортуються, так і імпортуються, тобто імпорт вже поступово починає витісняти галузі машинобудування, продукцію яких українські підприємства активно експортують. За таких умов намітилася тенденція до майбутньої втрати стратегічних ринків збуту та деіндустріалізації виробничих потужностей для традиційного експорту при існуванні сприятливої кон'юнктури світового ринку. Це, своєю чергою, призводить до значного скорочення вітчизняного експорту. Посилюють таку ситуацію ряд інших негативних макроекономічних умов, зокрема:

нестабільна політико-економічна ситуація в окремих районах Луганської та Донецької областей, які були осередками машинобудівного виробництва в країні;

нездатність планування експортної діяльності через різкі зміни курсу гривні до іноземних валют;

переорієнтація машинобудівних підприємств на виробництво військової техніки для протистояння військовій агресії з боку Росії;

значна сировинна спрямованість вітчизняного експорту;

системні проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності, що проявляються через проблеми з відшкодуванням ПДВ, валютне, митне та податкове регулювання.

За таких негативних тенденцій важливого значення набуває виявлення товарних позицій машинобудування, які користуються найбільшим попитом, та основних покупців продукції машинобудування й активізацію з ними подальшої співпраці.

Провідні позиції у структурі машинобудування в Україні, у 2017 році, посідали виробництво автомобілів (36,8%) та техніки й обладнання, що не належать до інших груп (35,5%). Аналіз більш деталізованої структури машинобудування, представлений у звітах Державної служби статистики України, свідчить про те, що лідерами цього сектору були виробництво електродвигунів та трансформаторів (6,7%), техніки та обладнання загального призначення (10%), вагонів і локомотивів (9,2%), автомобілів і причепів (13,9%).

Рисунок 1 - Аналіз експорту-імпорту продукції машинобудування за 2016-2020 р.р.

Розміщення машинобудівних підприємств визначається впливом багатьох чинників: споживання, сировини, трудових ресурсів тощо. Оскільки машинобудівних підсекторів досить багато, їх можна класифікувати за місцем розташування підприємств. Так, підприємства з виробництва електротехніки, приладів, літаків, ракетно-космічної техніки при їх розміщенні керуються наявністю кваліфікованого персоналу. Натомість, розміщення таких підсекторів як суднобудування, сільськогосподарська техніка визначається впливом споживчого чинника.

Аналіз структури експорту машинобудівної продукції у 2014-2019 рр., з часу коли остаточно окреслився євроінтеграційний вектор України, засвідчив зростання продажів усіх трьох видів продукції в усіх досліджуваних роках, що свідчить про існування попиту на європейському ринку на українську продукцію. Проте логічне зростання вартості машинобудівної продукції може, з іншого боку, свідчити про скорочення кількості одиниць продажу такої продукції, що негативно характеризує експортну діяльність машинобудівних підприємств. Таким чином, зовнішня торгівля в розрізі основних товарних груп продукції машинобудування залишається нестабільною та суттєво залежить від ситуативних коливань попиту, а також від крупних контрактів окремих підприємств. Послаблення позицій вітчизняних товаровиробників машинобудівної продукції посилює роль імпорту даної продукції із суттєвим зменшенням експорту.

Таблиця 1 - Країни-експортери, до яких найбільше зріс експорт

продукції машинобудування у 2020 р. відносно 2013 р.

Таким чином, аналіз тенденцій розвитку сучасного експортного продажу машинобудівної продукції до Європейського Союзу показує високу залежність експорту від зовнішньої кон'юнктури ринку, що викликано низькою конкурентоспроможністю українських товарів, непрозорістю системи стимулів розвитку експортних галузей, відсутністю належного ресурсного забезпечення країни, значним технологічним відставанням від країн ЄС.

Єдиною конкурентною перевагою українських виробників є дешева робоча сила, що в довгостроковому періоді все ж буде зростати у вартості. За таких дестабілізуючих обставин важливим напрямом подальшого розвитку експорту української машинобудівної продукції на європейський ринок є встановлення перспективних напрямів та підгалузей машинобудування, що користуватимуться попитом на зовнішньому ринку в найближчому короткостроковому періоді, і розробка стратегій підприємств щодо заповнення цих сегментів у майбутньому. На даний момент виділяють такі перспективні напрямки, які можуть вплинути на машинобудування в майбутньому та є доцільними для розвитку в Україні:

-робототехніка, заснована на системах управління сенсорними датчиками та виконавчими механізмами, які працюють автономно або напівавтономно, взаємодіючи з людьми і з можливістю адаптації до динамічного середовища;

-3О-друк. в основі якого лежить принцип пошарового «вирощування» твердого об'єкта;

-нові нано- та smart- (розумні) матеріали.

Важливе значення в розвитку українського машинобудування має не лише експорт готової продукції, але і спільна співпраця з європейськими колегами у стратегічних сферах промисловості, зокрема проведення спільних конструкторських робіт у таких напрямах, як авіаційне та ракетно-космічне машинобудування, військово-промисловий комплекс, транспортне

машинобудування, верстатобудування (рис. 1). Особливо актуальною є така співпраця, враховуючи збережений науковий потенціал, а також обмеженість ресурсів у державі до розвитку таких сфер.

Висновок

В перспективі машинобудівна галузь повинна посісти більш важливе місце і в структурі промисловості, і у формуванні експорту України. Необхідно провести модернізацію машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій, розширити асортимент, налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автоматизації. За рахунок цього значно підвищиться конкурентоспроможність продукції галузі. З огляду на вищевикладене проблеми та перспективи розвитку галузі машинобудування пов'язані зі стратегією економічного розвитку промисловості та країни загалом. Оскільки машинобудівний комплекс України має значний науково - виробничий потенціал, сучасна стратегія державної промислової політики повинна бути спрямована на зростання темпів випуску наукоємної та високотехнологічної продукції, освоєння нових конкурентоспроможних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.

Використана література

Не треба боятися дорослішати в економічних стосунках з ЄС

[Електронний ресурс] - Режим доступу:

https://www.epravda.com.ua/columns/2021/07/23/676224/

Вітюк А. В Експорт продукції машинобудування до країн ЄС [Електронний ресурс] / А. В.Вітюк. - Режим доступу: https://www.business- inform.net/export_pdf/business-inform-2019-3_0-pages-37_43.pdf

Державська А. В. Сучасний стан галузі машинобудування та тенденції її розвитку [Електронний ресурс] / А. В. Державська - Режим доступу: http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/21_1_2018ua/17.pdf

Обод М. Л. Економічна і соціальна географія України : посібник для вчителя. Харків : Ранок, 2004. 350 с.

Вітчизняними машинобудівними підприємствами освоєно та

виготовлено більше 500 найменувань нової техніки та обладнання, які до недавнього часу не проводилися в Україні // Прес-служба Міністерства промислової політики України. Режим доступу:

http://195.78.68.71/industry/control/uk/publish/article?art id=66942&cat id=4265 2.

Размещено на Allbest.ru