Основи формування конкурентоспроможності продукції тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи формування конкурентоспроможності продукції тваринництва

Анотація

Annotation

Вступ

В сучасних турбулентних умовах посилюється проблематика забезпечення конкурентоспроможності ключових галузей національної економіки, зокрема, галузі тваринництва. Комплекс екзогенних і ендогенних факторів різної природи чинить суттєвий вплив на стан, динаміку та перспективи розвитку галузі тваринництва. Додатково проблематика ускладнюється сучасною волатильністю цін на сировинні товари та дефіцитом продуктів харчування в окремих регіонах світу. На стан конкурентоспроможності галузі тваринництва в Україні діють і більш специфічні фактори впливу, до яких відносяться не тільки російська збройна агресія та хронічна соціо-економічна криза, але і посилення курсу на євроінтеграцію. Все це ставить суттєві виклики в контексті конкурентоспроможності галузі тваринництва як на макро-, так і на мікро-рівні. тваринництво конкурентоспроможність стейкхолдер цифровізація

Огляд останніх досліджень і публікацій

Проблематиці забезпечення конкурентоспроможності в сільськогосподарському секторі - зокрема, в галузі тваринництва - присвячено масив робіт.

Проблематику розвитку сільськогосподарського сектору в контексті сучасних викликів вивчає ряд робіт. Alexandratos N. [1, с. 99-103] розглядає сценарії розвитку світового сектору сільського господарства в перспективі на середину ХХІ ст.. Bodirsky B. [2, с. 6-9] вивчає низку сценаріїв росту потреб в продуктах харчування та викликів для світового сільськогосподарського сектору. Van Kernebeek Н. [3, с. 679-681] аналізує проблему виробництва достатнього обсягу продуктів харчування на тлі росту населення та скорочення рівня якості сільськогосподарської землі. Van Zanten H. [4, с. 547-549] вивчає перспективи розвитку галузі тваринництва за зміни споживчих смаків і поглядів на здорове харчування людини. De Boer J. [5, с. 173-174] розглядає перспективні зміни в тваринництві з точки зору забезпечення суспільного тренду на «відповідальне» споживання білків тваринного походження. De Boer J. [6, с. 31-33] також аналізує шляхи розвитку тваринництва в площині забезпечення «зеленої» економіки. Вищезазначений масив робіт використано в цьому дослідженні в рамках формування розуміння викликів макро-рівня, що впливають на стан конкурентоспроможності продукції тваринництва.

Питання застосування сучасних технологій в сільському господарстві вивчається в ряді досліджень. Brewster С. [7, с. 12-14] аналізує проблематику застосування інформаційних технологій і великих даних у сільськогосподарському секторі. Van Zanten Н. [8, с. 749-750] розглядає методи та технології підвищення рівня продуктивності сільськогосподарської землі в контексті виконання задачі забезпечення світового населення продуктами харчування на достатньому рівні. Wirsenius S. [9, с. 627-628] вивчає зміни в способах годування худоби та росту продуктивності фермерських господарств в площині задачі нарощення обсягів виробництва продукції тваринництва. Ma W. [10, с.741-743] аналізує проблематику застосування сучасних технологій в контексті нарощення продуктивності господарства на прикладі молочних фермах в Новій Зеландії. Згаданий вище масив робіт використано в цьому дослідження в рамках вивчення проблематики застосування сучасних технологій в забезпеченні конкурентоспроможності продукції тваринництва.

Ряд робіт аналізує сучасні зміни та тренди тваринництва в контексті змін у бізнес-середовищі. Zu Ermgassen E. [11, с. 37-39] вивчає сучасні тренди галузі тваринництва в ЄС в контексті скорочення рівня задіяння сільськогосподарської землі для виконання задач свинарства. Deppermann A. [12, с. 1408] аналізує розвиток галузі тваринництва в контексті змін у ланцюжках постачання в ЄС. Karlsson J. [13, с. 65-67] розглядає зміну підходів до користування сільськогосподарською землею в ЄС в площині зміни аграрної політики. Зазначений вище масив робіт використано в цьому дослідженні в площині формування погляду на динаміку, структуру, тренди галузі тваринництва в сучасних умовах.

Однак, проблематика застосування комплексного підходу, що охоплює як макро-, так і мікро- рівень в контексті забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва в сучасних турбулентних умовах не є достатньо вивченою.

Метою статті є аналіз драйверів і передумов забезпечення конкурентоздатності продукції галузі тваринництва на макро- та мікро-рівні. В межах цього дослідження сформовано ряд завдань:

- розглянути драйвери екзогенного та ендогенного середовища, що чинять вплив на стан і перспективи розвитку галузі тваринництва;

- виділити ключові тенденції розвитку галузі тваринництва в контексті конкурентоспроможності на макро-рівні;

- запропонувати шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва на мікро-рівні.

Результати

Тваринництво є ключовою галуззю національної економіки загалом і АПК зокрема. Розвиток галузі тваринництва сприяє досягненню низки специфічних цілей економічного та соціального спрямування, а саме: росту рівня забезпеченості продуктами харчування, покращення білкового балансу в структурі харчування населення, розвитку малих фермерських господарств, боротьби з бідністю, інше. Значна роль галузі тваринництва та АПК в цілому відображена на рис. 1, де показано динаміку росту цін на ключові групи сільськогосподарської продукції.

Рис. 1. Динаміка рівня цін на ключові групи сільськогосподарської продукції, пункти,

1990-2022 рр.

Джерело: складено на основі даних FAO [14].

Слід зауважити, що за Van Zanten H. [8, c. 749-750] галузь тваринництва перебуває під впливом спектру факторів, а саме:

- темпи економічного розвитку;

- динаміка рівня та структури населення;

- соціо-економічні та культурні зміни;

- екологічні зміни;

- стан регуляторного середовища;

- зміни в технологіях;

- стан епідеміологічного середовища свійських тварин;

- розвиток генетичних технологій;

- динаміка сировинних цін;

- особливості менеджменту фермерського господарства.

Фактично будь-який фактор природнього або антропологічного походження може бути фактором впливу на галузь. При цьому складність сучасного екзогенного середовища зумовлює розмивання меж окремих категорій факторів. Це зумовлює значний ступінь взаємозалежності та взаємопроникнення факторів. Наведений вище перелік факторів вичерпно описує стан екзогенного та ендогенного середовища галузі тваринництва, а також узагальнює комплекс факторів впливу зовнішнього та внутрішнього спрямування. Запропонований перелік охоплює як прямі, так і непрямі фактори впливу. До прямих факторів впливу відносимо такі, що безпосередньо діють на стан галузі тваринництва; в свою чергу, непрямі фактори чинять узагальнений вплив, що можливо віднести до наслідків ринкових сил в цілому. Вищезгадані фактори також відрізняються поміж собою за діапазоном свого впливу, іншими словами, національного, регіонального, глобального рівня впливу.

Важливо зауважити, що галузь тваринництва в сучасних умовах перебуває під значним впливом технологічних змін, зокрема, діджиталізації. Варто наголосити, що поступ в розвитку людства загалом і сільськогосподарському секторі зокрема завжди відбувався під впливом технологічного прориву. Brewster C. [7, c. 11] зазначає, що перша аграрна революція періоду Нового часу відбулася внаслідок автоматизації сільського господарства у XVIII ст.. другий поштовх сучасного сільського господарства відбувався по закінченні ІІ світової війни і набув назви «Зеленої революції» («Green Revolution»). З початку 2000-х років сільськогосподарський сектор зазнає нового поштовху в технологічному розвитку завдяки поширенню телекомунікаційних технологій і, як наслідок, діджиталізації. Набувають поширення поняття «Е-Агро» («E-Agriculture'») - тобто цифрове сільське господарство, а також «ІТ-Агро» - тобто інформаційні технології в АПК. В цей самий період групи стейкхолдерів визнають можливість практичного широкого застосування інформаційний і комунікаційних технологій в секторі сільського господарства, що в останнє десятиліття вже набуло тренду активної діджиталізації АПК. Варто зазначити, що на сьогодні вже намічається додатковий тренд використання діджитал-технологій в забезпеченні не тільки вищої продуктивності сільського господарства і кращого фінансового результату, але і виконання цілей сталого розвитку, підтримання «зеленої» економіки. При цьому в дослідженні [7, с, 45] відзначається, що незважаючи на суттєве проникнення новітніх технологій в галузь тваринництва загалом, рівень прийняття цифровізації в АПК варіюється залежно від країни, регіону, господарства.

Варто зауважити, що технологічний поступ у тваринництві приніс багато змін у галузь тваринництва Європи. Зокрема, були змінені стратегії управління розведенням і годуванням, а також системи утримання та виробничі процеси. Під впливом технологічного розвитку за кілька десятиліть стратегії годування худоби суттєво змінилися. Зокрема, точно розраховано раціони та оптимізовано для кожної вікової стадії худоби та етапу ланцюжка виробництва; здійснено перехід від грубих кормів з низьким рівнем поживності до оптимізованих раціонів, в основі яких якісні субпродукти промислового виробництва та концентрати [8, с. 479]. Таким чином, ефективність корму значно покращилася протягом останніх десятиліть, однак, постала проблема екологічності нових підходів до годування худоби, в основу яких покладено концентрати. Автоматичні системи годування худоби забезпечують збалансованість добавок до раціону (наприклад, оптимальний обсяг мікроелементів), а також значно спрощують процеси управління фермами з великим поголів'ям.

Іншим аспектом технологічних змін у тваринництві є заміна людської ручної праці на роботу машин і технологій - передовсім в управлінні подачі кормів, але також і в інших аспектах управління господарством. Це, зокрема, автоматизовані доїльні системи, а також автоматизоване управління роботою з гноєм. В тваринництві активно застосовуються здобутки цифровізації та управління великим даними (т.зв. Big Data). Такі підходи, що засновані на аналітиці даних, суттєво полегшують менеджмент великого поголів'я за рахунок інструментарію обробки даних, в основі якого автоматична ідентифікація тварини і збір даних за допомогою датчиків.

В цьому контексті важливо забезпечувати конкурентоспроможність не тільки на макро-, але і на мікро-рівні. На мікро-рівні забезпечення конкурентоспроможності передбачає постановку цілей компанії і розрахунок економічної ефективності. Іншими словами це створення стратегічного плану (для вже працюючої компанії) або бізнес-плану (для нової компанії).

Це передбачає роботу за кількома блоками:

1. Постановка цілей (стратегічних - тактичних - операційних);

2. Формування завдань на коротко- та середньостроковий період, виходячи з поставлених цілей;

3. Оцінка економічної ефективності.

З точки зору стратегічного планування «ціль» являє собою бачення майбутнього стану компанії, до якого стейкхолдери прагнуть дійти на середньо- або довгостроковому горизонті. Іншими словами ціль - це напрямок дій для компанії на горизонті 3-5 років. Ціль має чіткий посил до дій, що відображає шлях до майбутнього цільового стану компанії. За ситуації, коли стейкхолдери компанії сформулювали кілька цілей необхідно ї пріоритезувати - виходячи зі складності досягнення та важливості для забезпечення майбутнього цільового стану, до якого прагнуть стейкхолдери. Прикладом цілі для компанії-виробника з галузі тваринництва може бути: «Диференціювати основну діяльність з фокусом на сегмент готових охолоджених напівфабрикатів і досягти лідерства в сегменті за 3 роки».

В контексті стратегічного планування «завдання» в свою чергу являє собою заходи, що необхідно вжити для досягнення цілей, що сформовано на попередньому етапі, що містять чіткий опис дій і цифрову оцінку. Часто практики формують завдання, виходячи з методики SMART: S (Specific) - Точність, M (Measurable) - Вимірюваність, A (Achievable) - Досяжність, R (Realistic) - Реалістичніть, T (Time-bound) - Обмеженість в часі. Розглянемо вищезгадану методику за її компонентами. Точність задачі - задача має бути сформульовану в такий, спосіб, що виконавці спроможні напрацювати план дій з її досягнення та надалі здійснювати моніторинг прогресу в рамках задачі. Вимірюваність задачі - задача має бути оцифрована та містити чіткі цільові значення, досягнення яких свідчитиме про успішність реалізації задачі та за потреби слугуватиме підґрунтям для її корегування. Досяжність задачі - задача може бути виконана наявними силами та засобами, в свою чергу екзогенні та ендогенні фактори поза контролем виконавців не будуть суттєво впливати на результати досягнення сформованої задачі. Реалістичність задачі - задача може бути виконана, виходячи зі спроможностей компанії-виробника продукції тваринництва, а отриманий результат вкладатиметься в необхідні критерії з точки зору ринкової та фінансової позиції компанії. Обмеженість задачі в часі - задача має мати чіткі часові рамки на її виконання, що сприятиме успішному її досягненню в рамках наявних ресурсів. Прикладом постановки задачі може бути: «Побудувати до початку 2 кварталу наступного року цех з виробництва охолоджених напівфабрикатів за рахунок позикових коштів і коштів акціонерів в пропорції 40% на 60%».

В рамках формулювання комплексу заходів з досягнення цілей і виконання завдань необхідно здійснювати оцінку економічної ефективності. Залежно від глибини аналізу оцінка економічної ефективності може задіювати більш або менш широкий перелік фінансово-економічних показників. Основними показниками, які задіяно в рамках архітектури аналізу, є

1. Валовий дохід,

2. Змінні витрати,

3. Маржа валового прибутку,

4. Накладні витрати,

5. Операційний дохід до сплати відсотків і оподаткування,

6. Капітальні інвестиції,

7. Рівень дохідності інвестицій.

З точки зору фермерського господарства валовий дохід переважно складається з доходів від продажу худоби та готової продукції, а також супутніх категорій таких як надлишкові корма, тощо. Змінні витрати являють собою передовсім витрати на підтримання здоров'я поголів'я, годування худоби, оплату за епізодичні роботи на господарстві. Накладні витрати в свою чергу складаються переважно з витрат на оплату праці постійних працівників господарства (наприклад, операторів) і менеджменту, оплати праці сезонних працівників, амортизацію основних засобів, тощо. Капітальні інвестиції представлені затратами на придбання основних засобів і їх покращення, збільшення поголів'я та земельного банку.

На середньо- та довгостроковому горизонті важливо ув'язати завдання забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва з досягненням цільового положення фермерського господарства в фінансовому та ринковому вимірі. З цієї точки зору цікавий підхід запропоновано в дослідженні [15, с. 39-40], де виділено матрицю стратегічного фінансового аналізу в розрізі показника рентабельності активів (ринковий вимір стратегії) та показника фінансового важелю - тобто співвідношення активів до власного капіталу (фінансовий вимір стратегії). такий підхід можливо було б адаптувати до стратегічного аналізу для компаній-виробників продукції тваринництва в контексті задач забезпечення конкурентоспроможності на довгостроковому горизонті. В цілому такий підхід укладається в рамки розробки системи збалансованих показників (Balanced Scorecard), що необхідна для українських сільськогосподарських підприємств в рамках реалізації їх довгострокових цілей на ринку [16, с. 108-109].

На основі вищевикладеного аналізу вважаємо за необхідне запропонувати інструмент для здійснення аналітичної роботи з забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва на мікро-рівні. Запропонований аналітичний інструмент набув табличної форми (табл. 1). Аналітичний інструмент розділено на 3 блоки: Блок 1 «Постановка цілей», Блок 2 «Формування завдань», Блок 3 «Оцінка економічної ефективності».

Таблиця 1

Аналітичний інструмент з забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва на мікро-рівні

Підбиваючи підсумки, проблематика підтримання конкурентоспроможності продукції тваринництва залишається ключовою для багатьох груп стейкхолдерів. Додаткової складності додає волатильність світових цін на сировинні товари та криза дефіциту продуктів харчування в окремих регіонах світу. Окремим викликом для конкурентоспроможності продукції тваринництва в Україні є тренд на посилену євроінтеграцію.

В ході аналізу виділено ряд викликів екзогенного та ендогенного характеру, що постали перед галуззю тваринництва. Здійснено аналіз історичних даних щодо трендів розвитку сільськогосподарського сектору загалом і галузі тваринництва зокрема, дано оцінку їх впливу на стан конкурентоспроможності продукції галузі. Виділено комплекс ключових драйверів, що формують сучасний стан конкурентоспроможності продукції тваринництва.

Окремо наголошено на значній ролі драйверу технологічних змін в галузі тваринництва, що актуалізувався за останні кілька десятиліть. Серед найбільш дієвих складових цього драйверу виділено автоматизацію, використання ІТ і комунікаційних технологій, застосування методу великих даних і глибинної аналітики у вдосконаленні підходів і процесів у роботі фермерського господарства.

Наголошено на важливості комплексного підходу до забезпечення конкурентоздатності продукції тваринництва - як на макро-, так і мікро-рівні. Відповідно запропоновано систему аналізу стану конкурентоспроможності в галузі тваринництва на основі ієрархії цілей, завдань, економічної оцінки поточного стану та перспектив розвитку господарства. Виділено ієрархію фінансово- економічних показників, що сприяють поглибленому аналізу драйверів конкурентоздатності, ідентифікації проблемних зон в розрізі бізнес-результатів. За результатами цієї розвідки сформовано аналітичний інструмент з забезпечення конкурентоспроможності компанії-виробника в галузі тваринництва.

Перспективами подальших досліджень є виокремлення найбільш значущих факторів екзогенного та ендогенного середовища, що чинять вплив на стан конкурентоспроможності продукції тваринництва, розробка інструментарію перенесення результатів аналізу драйверів макро- рівня на мікро-рівень в контексті прийняття управлінських рішень менеджментом компанії. Додатково науковий інтерес для майбутніх досліджень становить поглиблене вивчення проблематики української регуляторно-правової бази, що регламентує функціонування галузі тваринництва, з аналогійною базою ключових європейських країн і країн-партнерів з інших регіонів світу.

Список використаних джерел

1. Alexandratos N., Bruinsma J.. World agriculture towards 2030/2050: the 2012 revision. FAO WorkingPaper. 2012. №12-03. С. 1-154.

2. Bodirsky B.L., Rolinski S., Biewald A.. Global food demand scenarios for the 21st century. PLOS ONE Journal. 2015. №10. С. 1-27.

3. Van Kemebeek Н., Oosting, S.J., Van Ittersum M.K. Saving land to feed a growing population: consequences for consumption of crop and livestock products. The International Journal of Life Cycle Assessment. 2016. № 21. С. 677-687.

4. Van Zanten H., Meerburg B.G., Bikker P., Herrero M., De Boer I.. The role of livestock in a sustainable diet: a land-use perspective. Animal. 2016. №16, С. 547-549.

5. De Boer J., Aiking H.. Strategies towards healthy and sustainable protein consumption: A transition framework at the levels of diets, dishes, and dish ingredients. Food Quality and Preference. 2019. №73, С. 171-181.

6. De Boer J., Aiking H.. Prospects for pro-environmental protein consumption in Europe: Cultural, culinary, economic and psychological factors. Appetite. 2019. №121. С. 29-40.

7. Brewster C., Erpenbach J., Kelly R.. ICT and robotics for sustainable agriculture. ERA-NET ICT-AGRI 2 Strategic Research and Innovation Agenda. ICT-AGRJ 2 Working Paper. 2018. №1. С. 1-80

8. Van Zanten Н., Mollenhorst H., Klootwijk C.W.. Global food supply: land use efficiency of livestock systems. The International Journal of Life Cycle Assessment. 2016. №21, С. 747758.

9. Wirsenius S., Azar C., Berndes G.. How much land is needed for global food production under scenarios of dietary changes and livestock productivity increases in 2030? Agricultural Systems. 2010. №103. С. 621- 638.

10. Ma W., Renwick A., Bicknell K.. Higher intensity, higher profit? Empirical evidence from dairy farming in New Zealand. Journal of Agricultural Economics. 2018. №69, С. 739-755.

11. Zu Ermgassen E., Phalan B., Green R., Balmford A.. Reducing the land use of EU pork production: Where there's swill, there'sa way. Food Policy. 2016. №58. C. 35-48.

12. Deppermann A., Havlik P., Valin H.. The market impacts of shortening feed supply chains in Europe. Food Security. 2018. №10, С. 1401-1410.

13. Karlsson J.O., Roos E.. Resource-efficient use of land and animals--Environmental impacts of food systems based on organic cropping and avoided food-feed competition. Land Use Policy. 2019. №85, С. 63-72.

14. Аналітично-статистичні матеріали Food and Agriculture Organization of the United Nations. URL: https://www.fao.org/prices/en/ (дата звернення: 25.07.2022).

15. Аналітично-статистичні матеріали Eurostat. URL: https://ec.europa.eu/eurostat (дата звернення: 25.07.2022).

16. Aleksin G. Financial Strategy Formulation and Implementation under Economic Uncertainty: Ukrainian companies' case. VUZFReview. 2020. №5(2). С. 38-47.

17. Бєлко І. Проблеми впровадження стратегічного управління розвитком аграрних підприємств Хмельниччини. Міжнародний науково-виробничий журнал «Економіка АПК». 2018. №4. С. 106-111.

Размещено на Allbest.ru