Державна підтримка інноваційної діяльності

Григулець Алла Володимирівна здобувачка освітнього ступеня «Бакалавр»

Анотація

державний політика інноваційний підприємство

Мета статті - визначити особливості теоретично-практичних досліджень процесу діяльності держави в розвитку й удосконаленні інноваційної діяльності сучасних вітчизняних підприємств.

Методологічною основою дослідження теоретичної та практичної систематизованої інформації щодо підтримки інноваційної діяльності в межах державної політики є використання системного підходу, методів спостереження та діагностики, порівняння, аналізу і синтезу.

Наукова новизна отриманих результатів визначається результативністю та окремими позитивними й негативними тенденціями державної політики в провадженні інноваційної діяльності. Саме тому стаття присвячена актуальній на теперішній час темі аналізу інноваційної діяльності. Основна увага зосереджена на державній підтримці інноваційної діяльності, досліджено причини використання різних механізмів сприяння інноваційності країн.

Висновки. Використання інновацій суттєво впливає на економічний розвиток країни в напрямі прискорення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та гарантування фінансової безпеки країни у світовій економічній системі. Втручання держави в регулювання сучасної інноваційної сфери об'єктивно необхідне, оскільки існують загрози ринку, подолання яких є одним з найважливіших завдань держави.

Ключові слова: інновація, інноваційний розвиток, інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, державна політика інноваційного розвитку.

Аннотация

Боковец Виктория Викторовна доктор экономических наук, профессор, профессор кафедры менеджмента и администрирования, Винницкий торгово-экономический институт КНТЭУ

Махначова Наталия Михайловна кандидат экономических наук, доцент, заведующая кафедрой менеджменту и администрирования, Винницкий торгово-экономический институт КНТЭУ

Григулец Алла Владимировна соискатель образовательной степени «Бакалавр», Винницкий торгово-экономический институт КНТЭУ

Государственная поддержка инновационной деятельности

Цель статьи - определить особенности теоретических и практических исследований процесса деятельности государства в развитии и совершенствовании инновационной деятельности современных отечественных предприятий.

Методологической основой исследования теоретической и практической систематизированной информации о поддержке инновационной деятельности в рамках государственной политики является использование системного подхода, методов наблюдения и диагностики, сравнения, анализа и синтеза.

Научная новизна полученных результатов определяется результативностью и отдельными положительными и отрицательными тенденциями государственной политики по осуществлению инновационной деятельности. Именно поэтому статья посвящена актуальной в настоящее время теме анализа инновационной деятельности. Основное внимание сосредоточено на государственной поддержке инновационной деятельности, исследовано причины использования различных механизмов содействия инновационности стран.

Выводы. Использование инноваций оказывает существенное влияние на экономическое развитие страны в направлении ускорения структурной перестройки экономики, повышения ее конкурентоспособности, инвестиционной привлекательности и обеспечения финансовой безопасности страны в мировой экономической системе. Вмешательство государства в регулирование современной инновационной сферы объективно необходимо, поскольку существуют риски рынка, преодоление которых является одной из наиболее важных задач государства.

Ключевые слова: инновация, инновационное развитие, инновационная деятельность, инновационный потенциал, государственная политика инновационного развития.

Annotation

Viltoria Bokovets Doctor of Economics, Professor, Professor of Department of Management and Administration, Vinnytsia Institute of Trade and Economic KNUTE

Natalia Makhnachova Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Vinnytsia Institute of Trade and Economic KNUTE

Alla Hryhulets Bachelor's degree, Vinnytsia Institute of Trade and Economics KNUTE

State support of innovative activity

The purpose of the article determines the features of theoretical and practical research of the process of state activity in the development and improvement of innovative activities of modern domestic enterprises.

The methodological basis of the study is the application of certain theoretical approaches to the use of a systematic approach, the use of comparative analysis, observation and diagnosis, comparison, analysis and synthesis, within the research of theoretical and practical systematic information to support innovation within public policy.

The scientific novelty of the obtained results is determined by the effectiveness and some positive and negative trends of public policy regarding the implementation of innovative activities. That is why the article is devoted to the current topic of analysis of innovation. The main focus is on state support for innovation and considers the reasons for using various mechanisms to promote innovation in countries.

Conclusions. The use of innovations significantly affects the economic development of the country in the direction of accelerating the restructuring of the economy, increasing its competitiveness, investment attractiveness and financial security of the country in the world economic system. State intervention in the regulation of the modern innovation sphere is objectively necessary, as there are market failures, overcoming which is one of the most important tasks of the state.

Key words: innovation, innovative development, innovative activity, innovative potential, state policy of innovative development.

Постановка проблеми

У XXI столітті відбуваються стрімкі економічні зміни, якісно трансформуються господарська структура, система цінностей і мотивацій, характер економічного зростання, оновлюються уявлення про критерії суспільного прогресу. У найближчій і довгостроковій перспективі окреслення та розвиток стратегічних напрямів й інструментів сприяння інноваційності в умовах глобалізації стають вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних економічних систем, гарантією стабільних позицій у світовому співтоваристві й успішного реагування на різноманітні цивілізаційні виклики. Світова модель економічного зростання базується на трьох визначальних чинниках: посиленні конкурентної боротьби, упровадженні новітніх інноваційних технологій і глобалізації економіки. Загострення та посилення конкурентної боротьби є невід'ємним складником ринкової економіки.

Сучасні геополітичні процеси, розширення торговельного співробітництва, перехід до інформаційного суспільства - усі ці фактори спричинюють глобальні світові перетворення, трансформацію конкуренції в економічне суперництво. Глобалізація та інтелектуалізація економіки докорінно змінюють соціально-економічну структуру сучасних суспільств і виробничих процесів, породжуючи нові виклики й відкриваючи нові можливості. Стає очевидним, що для виконання господарсько-економічних завдань і забезпечення глобальної конкурентоспроможності потрібні інші підходи, якісні прогресивні зміни [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемні аспекти державної підтримки інноваційної діяльності досліджували такі вчені, як: Л. Л. Антонюк, С. Боррас, Г. О. Краюхін, Б. Лундвалл, Б. Санто, Б. Твісс, Н. А. Фролова, І. М. Школа, Й. Шумпетер, М. Хучек. Значний внесок у розробку теорії інновацій, їхнього впливу на економічну ситуацію зробили І. Ансофф, В. П. Баранчеєв, Є. Г. Панченко, А. І. Панжар, П. Г. Перерва, Є. В. Редзюк, Є. О. Уткін та інші вчені.

Мета статті - науково-теоретичне обґрунтування державної підтримки інноваційної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасний розвиток економіки країни не можливий без високоефективної інноваційної діяльності, здатної забезпечити конкурентоспроможність виробничих підприємств на вітчизняних і світових ринках. Про важливість інноваційного чинника в економічному розвитку свідчить, зокрема, той факт, що в європейських країнах інновації упроваджує кожне третє підприємство, тоді як в Україні - кожне сьоме. В умовах, коли підприємства України недостатньо оновлюють способи та засоби своєї роботи, особливого значення набуває підтримка інноваційної діяльності підприємств з боку держави [4].

Стимулювання інноваційного підприємництва має бути одним із пріоритетів державного управління. Динаміку розвитку економіки визначає ефективність інноваційних процесів, що відбуваються в різних сферах життя. Фізичне зношення і моральне старіння основних засобів, відсутність необхідного відтворення - ті умови, що гальмують розвиток української економіки. Організаційно-управлінські нововведення та використання продуктивних і технологічних інновацій сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників [6].

Потрібно застосовувати різноманітні механізми державної підтримки інноваційної активності й розвитку підприємництва, упроваджувати системні стратегії розвитку інноваційного сектору. Комплексне використання набору економічних інструментів має бути основою сучасної інноваційної політики будь-якої розвинутої держави. Ступінь державної підтримки інноваційної сфери як ключового фактора підвищення конкурентоспроможності економіки залежить від рівня розвитку національної економіки, її науково-технічного стану, правової бази тощо [9].

Створення інноваційної системи в державі - не разова акція, а системні багаторівневі завдання, утілення яких потребує постійної та наполегливої роботи всього суспільства. Найважливішими з них є:

1. Акумулювання коштів на наукові дослідження та інновації. Необхідної концентрації ресурсів у державних, приватних, акціонерних, змішаних, суспільних і міжнародних структурах можна досягнути як за рахунок загальних механізмів перерозподілу бюджету, так і формування спеціальних фондів. Держава може акумулювати фінансові засоби та необхідні для здійснення інновацій інтелектуальні й матеріально-технічні ресурси.

2. Координація інноваційної діяльності. Перед державою виникає завдання - визначити загальні стратегічні орієнтири інноваційних процесів, що передбачає, зокрема, і сприяння координації та взаємодії різноманітних інститутів у здійсненні інновацій. Державні структури формують єдиний технологічний простір, що забезпечує сумісність нововведень. Синхронізують їх за технологічними ланцюжками та стадіями науково-інноваційного циклу, а також пом'якшують циклічність інвестиційних й інноваційних процесів.

3. Стимулювання інновацій. Центральне місце посідають заохочення конкуренції, різноманітні фінансові субсидії та пільги учасникам інноваційних процесів. Велике значення має часткове чи повне державне страхування інноваційних ризиків. Держава здатна здійснювати «інноваційний тиск» на господарюючих суб'єктів запровадженням санкцій за випуск неактуальної продукції або використання застарілих технологій.

4. Створення правової бази для інноваційних процесів. Важливо сформувати необхідне для інновацій законодавство, створити механізми, що забезпечать його дотримання, своєчасно коригувати правову базу відповідно до суспільних і технологічних змін.

5. Кадрове забезпечення інновацій. Зміст програм навчання в державних закладах освіти повинен як сприяти розвитку творчого потенціалу генераторів інновацій, так і сприйнятливості фахівців до нововведень. Необхідно прагнути досягнути збалансованості універсальних і спеціальних знань, а також уявлень про комерціалізацію інновацій. Важливо в кожного стимулювати прагнення до самоосвіти протягом усього активного життя.

6. Формування науково-інноваційної інфраструктури. Держава забезпечує створення відповідного законодавчого поля та формування інфраструктури ринку інновацій.

Регулювання інноваційної діяльності держава здійснює на різних рівнях свого управління, виконуючи такі завдання:

— визначення і підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального та місцевого масштабів;

— формування та реалізація державних, галузевих і регіональних інноваційних програм;

— створення нормативно-правової бази й економічних механізмів для підтримки та стимулювання інноваційної діяльності;

— захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

— фінансова підтримка виконання інноваційних проектів;

— стимулювання комерційних банків й інших фінансово-кредитних установ щодо кредитування інноваційних проектів;

— встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

— підтримка функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;

— державна реєстрація інноваційних проектів [1].

Економічну й соціальну функцію держави з регулювання інновацій у сучасному суспільстві реалізують державні органи як суб'єкти інституційного забезпечення інноваційної діяльності в Україні. їх можна класифікувати за такими рівнями (рис. 1) [8].

Рис. 1 Суб'єкти інституційного забезпечення інноваційної діяльності в Україні

Джерелами фінансування інноваційної діяльності є кошти державного бюджету України, місцевих бюджетів; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; інвестиції фізичних і юридичних осіб; інші джерела. Пряме фінансування інноваційних процесів застосовують передусім до бюджетних наукових установ. Непряме фінансування базується на створенні сприятливих умов для реалізації інноваційних проектів за рахунок пільгового кредитування, прискореної амортизації, податкових пільг, субсидій, дотацій, фінансових інвестицій у вигляді довгострокових вкладень державних коштів у науково-технічні розробки та в операції із цінними паперами підприємств, які здійснюють інновації, а також фінансового лізингу. Крім того, консалтингові компанії підвищують рівень підготовки підприємців в інноваційній сфері [3].

Відповідно до актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, пріоритетними напрямами державної підтримки на сьогодні є:

- у сфері наукового розвитку - фундаментальна наука; прикладні дослідження і технології; вища освіта, підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення розв'язання проблем здоров'я людини та екологічної безпеки; система інформаційного й матеріального забезпечення наукової діяльності;

- у сфері технологічного розвитку - дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини; розроблення ресурсо-, енергоощадних технологій; розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, насамперед агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

- у сфері виробництва - формування наукоемких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки держави; упровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу й започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва та тенденціях його розвитку;

- у сфері фінансово-банківської діяльності - стимулювання створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестують для досягнення технологічних змін; запровадження державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії тощо [2].

На сьогодні в Україні визначено декілька організаційних форм реалізації інноваційної діяльності: університетські науково-дослідні центри, де відбувається ефективне об'єднання фінансових ресурсів, кваліфікованих наукових кадрів, матеріально-технічної бази; технопарки - акціонерні товариства, які здійснюють патентування, рекламування, маркетинг, консалтинг, лізинг, оренду у сфері науковотехнічної діяльності; технополіси - якісно нова територіальна форма інтеграції науки й виробництва, що забезпечує високі темпи науково-технічного розвитку за рахунок можливостей регіону; бізнес-інкубатори - дрібні наукомісткі фірми, на яких створені сприятливі умови для сучасних наукових продуктів, навчання кадрів, стимулювання власного бізнесу; венчурні підприємства (фонди) - малі підприємства, що забезпечують зв'язок між фундаментальними дослідженнями й масовим виробництвом, спеціалізуються на розробці нових наукових ідей і їх утіленні у виробництво. На ринку України представлені здебільшого зарубіжними організаціями. їх частка у фінансуванні високотехнологічного сектору вітчизняної економіки становить близько 5% обсягу прямих інвестицій. Великі фінансовопромислові групи (ФПГ) також створюють венчурні фонди, фінансуючи розробки всередині цих ФПГ [10].

Визначимо декілька причин необхідності державної підтримки інноваційних зусиль підприємств:

1. Окремі підприємства чи індивіди не в змозі привласнювати адекватну частку загального зиску, що виникає від їхньої інновації в суспільстві. Наприклад, вони не можуть привласнити собі весь прибуток, який отримає суспільство внаслідок дифузії їхньої інновації. Але цього сумарного прибутку не було б у разі нездійснення приватною фірмою-піонером певної інновації.

2. Ризик, що існує в інноваційній діяльності, часто не під силу одному підприємству, бо означає для нього високу вірогідність банкрутства.

3. Недосконалість ринку капіталів для звичайного отримання позики під інноваційний проект: ціна такого капіталу залишається надто високою для багатьох інноваційних проектів.

4. Державне регулювання дає можливість суспільству уникнути розпорошення ресурсів у разі нераціонального дублювання робіт з наукових досліджень, розробок і впровадження.

5. Потреби національної безпеки, особливо це стосується військової техніки, де інновації визначають переваги країни в озброєнні. Але в широкому сенсі стан економіки країни, її конкурентоспроможність також є предметом аналізу та планування підтримки розвитку державними інституціями [7].

Висновки

Розвинуті економічно й технологічно країни світу перейшли до принципово нового характеру розвитку економіки - інноваційного, особливостями якого є широкомасштабне впровадження у виробництво науково-технічних розробок і трансфер високопродуктивних технологій. Однією з найважливіших передумов ефективного розвитку інноваційної діяльності є її достатнє і своєчасне фінансово-кредитне забезпечення, починаючи від фундаментальних досліджень і закінчуючи комерціалізацією конкретних інновацій. Не маючи фінансових резервів для прямого фінансування створення і функціонування технологічних парків, хоча б на першому етапі держава шляхом різних податкових, кредитних та інших пільг може сприяти формуванню початкового капіталу та розвитку, використовуючи власний інноваційний та інвестиційний потенціал.

Втручання держави в регулювання інноваційної сфери об'єктивно необхідне, оскільки існують виклики ринку, подолання яких є одним з найважливіших завдань держави. Першочерговим є заохочення інноваційних проектів шляхом створення пільгових умов для приватних і державних підприємств, що розробляють і продукують прогресивну техніку й технології, провадять науково-дослідну діяльність. Нові знання мають стати товарами й послугами у сфері виробництва.

Список використаних джерел