Детермінанти розвитку цифрової економіки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра менеджменту

Детермінанти розвитку цифрової економіки в Україні

І.М. Зеліско, д. е. н., професор, академік

Т.М. Халімон, д. е. н., професор

Метою статті є виявлення та обґрунтування системи чинників переваг та загроз розвитку цифрової економіки та впливу процесів цифрової трансформації економіки на функціонуванні національної економіки та економічне зростання України.

Для досягнення поставленої мети в роботі виявлені етапи становлення та розвитку цифрової економіки, проаналізовано рівень діджиталізації економіки і суспільства в Україні, уточнено сутність цифрової економіки у такий спосіб: цифрова економіка - це функціональна система, що включає традиційні галузі та економічні суб'єкти національної економіки, які в процесі технологічної еволюції під впливом цифрової трансформації вдосконалюють бізнес-середовище та бізнес-процеси з метою досягнення економічної мети діяльності на засадах використання нових прогресивних можливостей для зростання позитивної фінансової результативності бізнесу та сталого розвитку.

Розроблено та виокремлено компоненти чинників цифрової трансформації економіки, які складаються з виявлених переваг: на рівні суспільства, компаній, технологічних процесів, працівників та ймовірних загроз розвитку національних економік та людства.

Наукова новизна даної статті полягає в розробці системи чинників переваг та загроз, що пов'язані із розвитком цифрової економіки на основі аналізу сучасних тенденцій цифрової трансформації та глобальних індексів розвитку діджиталізації в Україні. При цьому напрямом подальших досліджень може бути розробка методичного підходу щодо визначення впливу діджиталізації бізнес-процесів на рівень фінансової результативності діяльності економічного суб'єкту.

Ключові слова цифрова економіка, інноваційна діяльність, інноваційний розвиток, конкурентоспроможність, науково-технічний прогрес, інформаційно-комунікаційні технології, інформаційне суспільство.

DETERMINANTS OF THE DIGITAL ECONOMY DEVELOPMENT IN UKRAINE

I. Zelisko, Doctor of Economic Sciences, Professor, Academician of the Academy of Economic Sciences of Ukraine, Professor of the Department of Management, State University of Telecommunications

T. Khalimon, Doctor of Economic Sciences, Professor of the Department of Management, State University of Telecommunications

Keywords: digital economy, innovative activity, innovative development, competitiveness, scientific and technological progress, information and communication technologies, information society.

Вступ

Постановка проблеми. Актуальним трендом глобального економічного розвитку є цифровізація всіх сфер життя та національних економік. Цей процес є основою для нового ступеня “технологічних” перегонів, наслідком яких є геополітичне та геоекономічне лідерство. Одночасно це шанс як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються, поліпшити своє внутрішнє соціально-економічне становище. Сьогодні пріоритетним вектором розвитку багатьох країн є цифрова трансформація і створення гіперконкурентної цифрової економіки.

Цифровізація також є інструментом економічного зростання шляхом підвищення ефективності, продуктивності та конкурентоздатності. Крім того, ефективне використання інструментів цифрової економіки є засобом забезпечення інформаційної безпеки та стабільності.

Формування цифрової економіки в Україні є визначальним трендом швидкого економічного зростання на основі високотехнологічного виробництва. Тому важливого значення набуває питання пріоритетних імперативів розвитку цифрової економіки і сучасних викликів та загроз, що супроводжують процеси діджиталізації в Україні

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням розвитку цифрової економіки присвячені наукові праці багатьох вітчизняних та іноземних вчених. Заслуговують значної уваги дослідження В. Апалькова, С. Веретюк, Ж. Гекало, П. Друкер, С. Коляденко, Г. Карчева, Б. Кінг, Р. Ліпсі, К. Скінер, Е. Тоффлер, К. Шваб та ін. Проте, відсутність єдності поглядів щодо розуміння цифрової економіки та пріоритетних шляхів розвитку цифрової економіки з метою сталого розвитку країн, вимагають переосмислення сутності та значення цифрової економіки в умовах глобальних цифрових трансформацій. Тому актуальними залишаються питання пріоритетних імперативів розвитку цифрової економіки в Україні в контексті третьої хвилі глобалізації та четвертої промислової революції.

Постановка завдання. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні завдання:

- уточнено зміст цифрової трансформації економіки та сутність і значення розвитку цифрової економіки;

- здійснено аналіз глобальних індексів розвитку діджиталізації в Україні;

- виявлені переваги та загрози, що пов'язані із розвитком цифрової економіки та систематизовано переваги розвитку цифрової економіки для суспільства, компаній, технологічних процесів, робітників компаній та споживачів товарів і послуг в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

В умовах третьої хвилі глобалізації важливу роль в розвитку країн відіграє цифрова економіка, найголовнішим фактором якої є інформація та знання, а також шляхи доступу до них. Все частіше цифрова економіка переплітається з традиційною економікою, роблячи чітке розмежування все складнішим. Основними продуктами цифрової економіки є ті ж самі товари і послуги традиційної економіки, що надаються за допомогою комп'ютерного обладнання і цифрових систем на кшталт глобальної мережі Інтернет. Це має свої переваги, головною з яких є підвищення доступності звичайних користувачів до певних ринків (товарних чи послуг), а не лише великих компаній, зниження трансакційних витрат, підвищення ефективності і конкурентоспроможності.

Термін “цифрова економіка” "Digital Economy” з'явився у 1995р. в дослідженнях канадського професора менеджменту Д. Топскотта та американського вченого Н. Негропонте і швидко набув поширення та замінив такі поняття як “New Economy”, “Web Economy”, “Internet Economy”, “Network Economy” [1].

Цифрова економіка почала розвиватися наприкінці 50-х років ХХ століття, а у 60-х роках почали активно поширюватися в світі цифрові інновації.

Другий етап цифровізації почався приблизно з середини 90-х років, коли відбувається глобальне поширення Інтернету та мобільного зв'язку.

Сьогодні можна говорити про третій етап цифровізації, пов'язаний з поширенням у світовій економіці цифрових валют і технології розподіленого реєстру. Біткоіни та інші цифрові валюти вже завоювали місце на світовому фінансовому ринку, їх кількість та масштаби операцій з ними збільшуються, унаслідок чого утворюється новий валютний компонент світової фінансової архітектури, відповідний вимогам часу. Вони використовуються з 2009р. і попит на них достатньо високий [2].

Необхідно зазначити, що серед науковців і практиків не існує єдиного підходу до визначення поняття цифрової економіки. С. Коляденко розглядає цифрову економіку як таку, що базується на виробництві електронних товарів і сервісів високотехнологічними бізнес-структурами і дистрибуції цієї продукції за допомогою електронної комерції. Тобто під цифровою економікою автор розуміє виробництво, продажі і постачання продуктів через комп'ютерні мережі [3, с.106-107].

С. Веретюк презентує цифрову економіку з врахуванням її потенційних можливостей - як ще нереалізовану трансформацію всіх сфер економіки завдяки перенесенню всіх інформаційних ресурсів та знань на комп'ютерну платформу [4, с. 51].

Більшість дослідників застосовують компонентний підхід при розгляді економічної сутності цифрової економіки. Так, Міжнародна організація OECD (Organisation for Economic Cooperation and Development) та вчений Томас Мезенбург виділяють три основні компоненти цифрової економіки:

- підтримуюча інфраструктура (апаратне та програмне забезпечення, телекомунікації, мережі та ін.);

- електронний бізнес або e-business бізнес (ведення господарської діяльності та будь-яких інших бізнес-процесів через комп'ютерні мережі);

- електронна комерція або e-commerce (дистрибуція товарів через Інтернет)[5].

Отже, цифрова трансформація економіки - перманентний процес, що стосується розвитку різноманітних IT-секторів з метою стимулювання створення інноваційних технологій для співпраці та розвитку на міжнародному рівні. Необхідною є спільна участь у цифрових процесах державного сектору економіки, приватної сфери і громадянського суспільства.

Ключовою перевагою цифрової економіки перед традиційною є реалізація можливості автоматичного управління всією системою (або окремими компонентами), а також її практично необмежене масштабування без втрати ефективності, що дозволяє значно підвищувати ефективність управління економікою (господарською діяльністю і ресурсами країни в різних галузях) на мікро- та макрорівнях.

Звідси стає зрозумілим, що цифрова економіка - це не окремі галузі або it-компанії, які є цифровими, це функціональна система, що включає традиційні галузі та економічні суб'єкти національної економіки, які в процесі технологічної еволюції під впливом цифрової трансформації вдосконалюють бізнес-середовище та бізнес-процеси з метою досягнення економічної мети діяльності на засадах використання нових прогресивних можливостей для зростання позитивної фінансової результативності бізнесу та сталого розвитку.

Особливістю цифрової економіки є її зв'язок з економікою на вимогу (on-demand economy), яка передбачає не продаж товарів і послуг, а отримання доступу до них саме в той момент, коли це потрібно.

Цифрове поширення (digital spilover) відбувається, коли цифрові технології прискорюють передачу знань, інновації в бізнесі та підвищують продуктивність усередині компанії через ланцюг поставок галузей промисловості для досягнення стійкого економічного розвитку [ 6 ].

Цифрова економіка істотно змінює традиційні бізнес-процеси. За досягнення найбільш складних рівнів цифровізації в економіці відбувається кардинальна трансформація виробничих відносин учасників, результатом якої є об'єднання виробництва і послуг в єдину цифрову (кіберфізичну) систему, в якій:

* усі елементи економічної системи присутні одночасно у вигляді фізичних об'єктів, продуктів і процесів, а також їх цифрових копій (математичних моделей);

* усі фізичні об'єкти, продукти і процеси за рахунок наявності цифрової копії та елемента “підключеності (connectivity) стають частиною інтегрованої ІТ-системи;

* через наявність цифрових копій (математичних моделей) і будучи частиною єдиної системи всі елементи економічної системи безперервно взаємодіють між собою в режимі, близькому д о реального часу, моделюють реальні процеси і прогнозовані стани, забезпечують постійну оптимізацію всієї системи.

До ключових показників готовності країни до цифровізації відносять чотири найбільш істотних фактори, які характеризують рівень цифровізації країни:

* рівень цифровізації економіки;

* охоплення домогосподарств цифровою сферою;

* цифрові розриви;

* інтенсивність державної участі у цифровізації.

Основні сегменти цифрової економіки:

* інформаційно-комунікаційні технології, інфраструктура електронного бізнесу (e-business infrastructure) (мережі, софтвер, комп'ютери);

* цифрове виробництво та електронний бізнес, у т.ч. промисловість, тобто процеси організації бізнесу з використанням комп'ютерних мереж;

* електронна торгівля, тобто роздрібні Інтернет-продажі товарів.

Таким чином, цифрова економіка - це економіка, що базується на цифрових комп'ютерних технологіях та інформаційно-комунікативних технологіях (ІКТ). При цьому цифрова трансформація не обмежується впровадженням тільки інформаційних технологій, що притаманно інформатизації, а докорінно перетворює бізнес-процеси на основі застосування Інтернету та нових цифрових технологій [ 6 ].

Поняття цифровізації економіки в Україні принципово відрізняється від того, що розуміють під цифровізацією в економічно розвинутих країнах. В Україні поняття “цифровізації” сконцентровано винятково на створенні нових видів сервісів, що базуються на зборі та аналізі даних з різних фізичних об'єктів (будівель і споруд, транспортних засобів, промислового устаткування тощо) і не охоплює питання кардинальної зміни ситуації у виробничій системі, підходів до проектування, виробництва, збуту та експлуатації цих фізичних об'єктів, що закладено в концепцію Індустрії 4.0.

В українському бізнес середовищі розуміння Індустрії 4.0 полягає переважно у закупівлі імпортного обладнання - порівняно сучасного і недорогого. Таке бачення модернізації є достятньо обмеженим та є результатом низької бізнес-культури.

Проте технології 4.0 передбачають повну цифрову інтеграцію підприємства по вертикалі і горизонталі, створення більш “розумних” продуктів і сервісів, перехід на нові бізнес-моделі. На відміну від такого підходу провідні світові промислові держави (США, Німеччина, Італія, Японія, Китай) не розглядають сервіси, що базуються на аналізі “великих даних”, як я самостійну та самодостатню сферу економічної діяльності. Під “цифровою економікою” вони розуміють саме процеси створення і використання єдиних виробничо-сервісних (або продуктово-сервісних) систем. Поза такої системи сервісний компонент без фізичного продукту, навіть якщо він базується на самих передових технологіях, таких як нейромережі та Інтернет речей, не дасть істотного економічного ефекту і не може бути повноцінно монетизованим.

Крім того, індустрію ІТ-продуктів важко оцінити з причини існування в Україні переважно квазі-продуктових компаній. Тобто, коли штаб-квартира компанії та ринок збуту знаходиться за кордоном, але все виробництво - в Україні. Що стосується апаратного забезпечення, воно залишається слаборозвинутим і переважно складається з виробництва компонентів для обладнання попередніх поколінь [7].

Порівняння рівня діджиталізації економіки і суспільства в різних країнах, представлений в Рейтингу глобальної цифрової конкурентоспроможності (табл.1)[8,9]. Цей рейтинг презентує країни за рівнем їх здатністю сприймати і ефективно використовувати цифрові технології як засіб, що забезпечує трансформацію виробництва, моделей бізнесу та суспільства в цілому. Оцінка проводиться на базі трьох чинників, які є комплексними та отримали такі найменування: знання, технологічне середовище, відкритість майбутньому.

Топ-5 цього рейтингу займають такі країни як США, Сінгапур, Швеція, Данія та Швейцарія. Україна в цьому рейтингу зайняла 58 місце у 2020р., 60 місце у 2019 р., тобто повернулась до кращої позиції, що була у 2018 р., при цьому в рейтингу наявні 63 країни та три останні місця займають відповідно Перу, Монголія та Венесуела. Рейтинг України характеризується нестійкістю та не демонструє активної прогресивної динаміки. За два роки Україна повернулася до втрачених позицій і отримала очікуваний результат у 2020 р.

діджиталізація цифрова економіка

Таблиця 1. Показники глобальних індексів розвитку діджиталізації в Україні