Підприємницькі активи територіальних громад в умовах війни: нові виклики та проблеми управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»

Підприємницькі активи територіальних громад в умовах війни: нові виклики та проблеми управління

Г.В. Возняк,

доктор економічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу регіональної фінансової політики

Анотація

Вступ. Російське вторгнення в Україну спричинило виникнення соціально-економічної кризи, значну втрату активів, пошкодження інфраструктури, промислових та комунальних підприємств, розрив ланцюгів вартості тощо на фоні суттєвих економічних труднощів, зумовлених наслідками пандемії коронавірусу в Україні та світі. Умови господарювання диктують необхідність пошуку нових підходів до формування ефективної системи управління активами на місцевому рівні в умовах війни.

Метою статті є аналіз проблем управління підприємницькими активами територіальних громад України та обґрунтування напрямів їх вирішення в умовах війни. Результати. Розглянуто сучасні проблеми управління підприємницькими активами в територіальних громадах в умовах війни. Серед них виокремлено: відсутність достовірної інформації про наявні активи в громаді; обмежені можливості та інструменти впливу і контролю громади на діяльність комунальних підприємств; неспроможність органів місцевого самоврядування забезпечувати ефективне управління підприємствами житлово-комунальної сфери через суттєве погіршення їхнього фінансово-матеріального стану; складність проведення оцінки завданих підприємствам збитків, втрати активів, списання майна, товарних цінностей, грошових коштів підприємств чи безнадійних боргів у результаті воєнних дій.

Висновки. Аргументовано, що виклики, ризики та проблеми, які загострилися в територіальних громадах через нові обставини, необхідно миттєво враховувати, позаяк це дасть змогу стабілізувати їхню економіку, відновити роботу підприємств та забезпечити економічну стійкість. Залежно від ризику для порушення економічної стійкості запропоновано розрізняти громади з: низьким ризиком, підвищеним потенційним ризиком, у зоні бойових дій та в окупації. Запропоновано низку заходів щодо гарантування економічної стійкості громад в розрізі виокремлених типів та можливі напрями підвищення ефективності управління підприємницькими активами, що слугуватиме аналітичною базою в практиці органів місцевого самоврядування під час модернізації стратегій місцевого розвитку.

Ключові слова: підприємницькі активи, територіальні громади, війна, комунальні підприємства, управління.

Abstract

Business assets of territorial communities in conditions of war: new challenges and management problems

Halyna Voznyak

Dr. Sc. (Economics), Senior Research SI «Institute of Regional Research named after M.I. Dolishniy of the NAS of Ukraine», Lviv, Ukraine,

Introduction. The Russian invasion in Ukraine has generated the socio-economic crisis, a significant loss of assets, damage to infrastructure and industrial and municipal enterprises, the rupture of value chains, etc., at the background of substantial economic problems caused by the consequences of the pandemic in Ukraine and globally. Current economic conditions dictate the need to search for new approaches to the development of an efficient assets management system at the local level in the conditions of war.

Purpose. The article aims to analyze the problems of business assets management in territorial communities of Ukraine and to substantiate the directions of their solution in the conditions of war.

Results. The article addresses current problems of business assets management in territorial communities in the conditions of war. The following are singled out: lack of reliable information on available assets in a community; limited opportunities and tools of the community's impact and control over the activity of municipal enterprises; failure of local governments to secure efficient management of enterprises providing housing and utility services due to significant deterioration of their financial situation; the difficulty of assessing the damage to enterprises, loss of assets, the write-off of property, commodity values, cash of enterprises or bad debts as a result of hostilities.

Conclusions. The article argues that the challenges, risks, and problems that have aggravated in territorial communities due to new circumstances have to be instantly taken into account as it will contribute to economic stabilization and help resume the work of enterprises and secure economic resilience. The following communities are suggested to be distinguished depending on the risk of economic resilience disturbance: with low risk, increased prospective risk, or in the area of hostilities and in occupation. A range of measures to secure the economic resilience of communities is offered across the types, and possible directions for improving the efficiency of business assets management are recommended. They will serve as an analytical basis in the practice of local governments when modernizing the local development strategies.

Keywords: business assets, territorial communities, war, municipal enterprises, management.

Основна частина

Вступ. Широкомасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 р. зумовило виникнення економічної, соціальної та гуманітарної кризи в Україні, нові виклики, ризики та проблеми, як-от: 4 млн біженців (які, завдяки різним програмам підтримки країн ЄС, мають шанси залишитись на 1,5-3 роки чи взагалі не повернутись в Україну); 6,5 млн внутрішньо переміщених осіб (ідеться про втрату людського капіталу та масштабний перерозподіл трудових ресурсів усередині країни); загрози продовольчій безпеці та фінансовій стійкості країни; зупинення діяльності підприємств у зоні бойових дій, руйнування критичної інфраструктури та житлового фонду; блокада морських портів (як наслідок - скорочення ключових позицій експорту); втрата доходів та засобів до існування домогосподарств тощо. Все це суттєво ускладнює життєдіяльність, виживання та розвиток усіх без винятку територіальних громад (як тих, що в тилу, так і тих, котрі перебувають у зоні ведення бойових дій чи на прифронтових територіях).

Правдою є і те, що всі громади наразі істотно різняться умовами існування, викликами, завданнями, які ставляться перед органами місцевого самоврядування (далі - ОМС) та жителями. Так, громади в тилу - це розселення внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), забезпечення їх життєво важливими послугами (харчування, медицина, житло, освіта), гуманітарні хаби та допомога фронту тощо. Натомість основне завдання громад у зоні бойових дій (чи навіть окупації) - виживання, забезпечення, наскільки можливо, роботи комунальних служб, прифронтові території слугують «транзитним хабом» для ВПО, котрі вимушено залишають домівки.

На кінець березня 2022 р. війна завдала збитків економіці України, з урахуванням втрат цивільної інфраструктури, ВВП та інвестицій, на суму понад 564,9 млрд дол. США [1]. За попередніми підрахунками експертів, тільки за місяць війни економіка України втратила 30-50% виробничих потужностей (левова частка на сході України, це (+/-) десять областей, що найбільше потерпають від війни) [2]. Порушено економічні зв'язки між регіонами, знищено фабрики і заводи, залізниці, склади, житловий фонд, комерційну нерухомість, соціальну інфраструктуру (школи, лікарні), логістичні центри тощо. Падіння економічної активності на 30-50% спричинило зростання фіскального дефіциту (скорочення податкових надходжень на 80%). За оцінками Мінекономіки та KSE, втрати активів підприємств сягнули 129 од. на суму 3658 млн дол. США [3]. 86% українських підприємств зменшили чи зупинили свою діяльність. Невтішні прогнози Світового банку (за умов суттєвої невизначеності та ризиків) вказують на те, що ВВП України у 2022 р. може скоротитися на 45,1% порівняно з попереднім роком, інфляція сягне 15%, а подальше падіння економіки залежатиме від тривалості та інтенсивності війни [4].

У ситуації, що склалася, ключовий виклик перед територіальними громадами на сьогодні - це війна і переформатування їхніх економік на «рейки воєнного стану». Попри низку швидких заходів Уряду щодо фінансової підтримки малого та середнього бізнесу (йдеться і про податкові новації, і про державні гарантії для аграріїв, спрощення оренди державного й комунального майна тощо), у найближчій перспективі не варто очікувати особливих інвестицій від держави (через об'єктивні причини), а ті які здійснюватимуться, скоріше за все, стосуватимуться релокації виробничих потужностей підприємств. Тому на часі - стабілізація економіки, забезпечення економічної стійкості, відновлення роботи підприємств, реанімація малого та середнього бізнесу (далі - МСБ) на тих територіях, де це є безпечним і можливим, а відтак, можна говорити про відшукування додаткових внутрішніх резервів розвитку територіальних громад. За подібних умов особливої актуальності набувають питання управління підприємницькими активами останніх, по-заяк вони слугують не лише джерелом зростання надходжень до місцевих бюджетів, а й інструментом зменшення міграційних потоків працездатного населення, а отже, і засобом покращання якості життя жителів.

Аналіз досліджень і постановка проблеми. Окреслена проблематика у зв'язку зі своєю соціально-економічною значимістю перебуває у фокусі наукових досліджень представників економічної та фінансової науки. Зокрема, істотний внесок у дослідження сталого розвитку громад через ефективне управління їхніми активами зроблено зарубіжними вченими Д. Макнайтом і Д. Крецманом [5]. Теоретичні аспекти управління активами підприємств та проблеми нарощування підприємницького потенціалу обговорюються в дослідженнях І. В. Причепи, Н.В. Кравець [6], А. І. Бутенко [7]. Дослідження питань виникнення фінансової кризи в корпоративному секторі економіки України та обґрунтування напрямів удосконалення фінансового механізму антикризового управління підприємствами є предметом наукового пошуку О.О. Терещенка [8]. Фінансові аспекти забезпечення комунальних підприємств, проблеми встановлення обґрунтованих тарифів на послуги для населення та доцільність проведення дієвих реформ обговорюються в дослідженнях О.П. Кириленко та В.В. Перевознюк [9]. Заходи зі зміцнення бюджетної безпеки територіальних громад в умовах нестабільної економіки обґрунтовано в роботі [10] тощо. Попри це, нові виклики та ризики подальшого виживання й розвитку територіальних громад, зумовлені наслідками воєнного вторгнення росії в Україну, спонукають до додаткового обговорення.

Метою статті є аналіз проблем управління підприємницькими активами територіальних громад України та обґрунтування напрямів їх вирішення в умовах війни.

Результати дослідження. Проведені дослідження дали змогу виокремити низку проблем управління підприємницькими активами територіальних громад, які на нашу думку, потребують глибшого обговорення (рис. 1).

Рис. 1. Проблеми управління підприємницькими активами територіальних громад

Так, вагомою проблемою, яка набула особливої актуальності після укрупнення громад та районів, а воєнні дії тільки загострили фокус уваги, є те, що громади не володіють повним і достовірним обсягом інформації про наявні активи. Ця проблема назріла давно і є достатньо «виразною» та характерною для багатьох громад. Справа в тому, що багато громад після 2014 р. пройшли шлях від об'єднання до приєднання до новоутворених у 2020 р., а крім того, реорганізацію влади на районному рівні. У результаті таких процесів назріла потреба у вирішенні питань (як-от належний облік, інвентаризація об'єктів комунальної власності тощо), позаяк створення реєстрів нерухомого комунального майна - це, з одного боку, можливість приймати правильні управлінські рішення та формувати обґрунтовані плани приватизації майна, а з другого - розширювати інвестиційні можливості, а відтак, і залучати додаткові ресурси наповнення місцевих бюджетів. Окрім того, управління комунальним майном включає оренду нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) громади, відмінного від земельної ділянки, що, своєю чергою, є важливим джерелом наповнення місцевого бюджету громади. Слід додати, що на сьогодні у більшості громад немає точних розрахунків вартості орендної плати за користування майном, реєстрів майна, що може бути передане в оренду.

У цьому аспекті варто звернути увагу на те, що, попри прийнятий Закон України, який зобов'язував ліквідовані районні ради району не пізніше як до 1 липня 2021 р. передати в комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району [11], реальний механізм правильної передачі-приймання, розподілу майна, яке перебуває у спільній власності громади району, між кількома новоствореними ОТГ у цьому районі, на практиці в повному обсязі так і не запрацював. Здавалося б, очевидні законні процедури - прийняття рішення райрадою про передачу майна ОМС територіальної громади, формування комісій з передачі-приймання майна, інвентаризація, державна реєстрація майна, належне облікування в установах-утримувачах - набули «затяжного характеру». Із доступних джерел інформації можна зробити висновок, що більшість територіальних громад на кінець 2021 р. не спромоглися сформувати реєстрів майна, яке належить громаді, а ті, котрі розпочали, - не змогли завершити ці процеси.

Окреслена проблема, починаючи з лютого 2022 р., набула нових рис та була доповнена об'єктивними викликами, зумовленими широкомасштабним вторгненням Росії в Україну, зокрема втратою / пошкодженням/переміщенням активів (до слова, близько 90 підприємств з різних регіонів України уже переміщено в західні області в рамках програми евакуації із зони бойових дій) [12]. Говорячи про підприємницькі активи, варто наголосити, що за наявною інформацією на кінець березня 2022 р. весь український бізнес втратив від війни більше, ніж за два роки пандемії. Наразі важко однозначно стверджувати про кількісну втрату активів та обсяг завданої шкоди, оскільки тривають бойові дії. Разом із тим дані дослідження, проведеного Advanter. Group [13] у середині березня 2022 р., засвідчили, що 79% підприємств повністю або частково припинили роботу, втрата активів (ресурсів, товарів, основних засобів), без урахування недоотриманих прибутків, у обсягах від 50 тис. до 200 тис. дол. США характерна для 20% підприємств, від 10 тис. до 50 тис. дол. США - прямі втрати для 29% підприємств (рис. 2). Тільки 2% провели релокацію бізнесу, тоді як 48% підприємств МСБ не в змозі перевести свої виробництва. Прогнозується, що до кінця 2022 р. не зможуть відновити діяльність 15,1% підприємств МСБ, тоді як збережуть її на рівні 2021 р. 5,3% підприємств.

Рис. 2. Стан та оцінка втрат бізнесу в Україні за перший місяць війни, %

Якщо проаналізувати за видами діяльності, то в найгіршому становищі опинився аграрний бізнес через: а) дефіцит робочої сили (оскільки більшість чоловіків беруть участь у воєнних діях), оборотних коштів (внаслідок заблокованих портів сільськогосподарські виробники не можуть продати зерно, а відповідно, і поповнити обігові кошти та придбати насіння, добрива тощо), пального (позаяк значна частина нафтобаз зазнала ракетних обстрілів, окрім того основним імпортером пального до війни були росія і Білорусь, поставки з яких зупинено) та добрив; б) неможливість перенесення польових робіт на пізніші терміни та прив'язку до території.

Суттєвих втрат також зазнала промисловість, оскільки більшість підприємств зосереджені в південно-східній частині України, де ведуться активні бойові дії, а отже, вони змушені зупинити свою діяльність. Натомість, ІТ-галузь, яка згідно з національним дослідженням [14] тільки за останні чотири роки за експортом зросла більше ніж удвічі (з 3,2 млрд дол. США у 2018 р. до 6,8 млрд дол. США у 2021 р.), а за кількістю спеціалістів - більше ніж на 50% (зі 187,5 тис. осіб у 2018 р. до 285,0 тис. осіб у 2021 р.), стабільно розвивається, вдосконалює та тестує плани антикризового управління бізнесом на випадок екстрених ситуацій, виявилася найбільш підготовленою та стійкою до нових викликів. Антикризові бізнес-плани більшості підприємств галузі (92%) дали змогу в короткі терміни адаптуватись до нових умов [15] шляхом релокації підприємств та фахівців зі східних областей до офісів компаній у європейських країнах та відносно безпечних регіонів України (рис. 3).

Рис. 3. Діяльність ІТ-галузі в умовах війни в Україні, %

Так, 70% фахівців залишились працювати у відносно безпечних регіонах України (як правило, захід і центр України), 16% (переважно жінки)релоковані за кордон. Привертає увагу і те, що більше половини ІТ-компаній, котрі працюють на ринку (55%), відновили роботу на 50-80% від плану, а 40% - повністю. Отже, галузь практично залишилась фінансово стабільною, а це вселяє надію на збереження запланованих обсягів надходжень до бюджетів, що в умовах війни є вагомою детермінантою стабілізації економіки України. Правда, існують ризики зниження обсягів валютних надходжень (а також податкових) через масову мобілізацію ІТ-фахівців. Попри чималі виклики та проблеми, які постають перед громадами, запровадження якісного обліку всіх їхніх комунальних, підприємницьких активів є важливим завданням ОМС, адже неможливо управляти чи розпоряджатися тим, що не обліковано. Постають запитання: Як планувати власний розвиток (формувати програми розвитку)? Як розвивати соціальну, транспортну інфраструктуру? Зрештою, як забезпечувати реальний контроль за надходженнями до місцевих бюджетів?

Іншою, супутньою до наведеної, є проблема, пов'язана з мінімальними можливостями та інструментами впливу громади на діяльність комунальних підприємств, засновниками яких є її рада, і контролю, що нерідко є свідченням збиткового характеру їхньої діяльності, а отже, неефективного витрачання коштів платників податків.

Так, відповідно до Конституції України ОМС мають право створювати підприємства комунальної форми власності. Згідно зі статтями 73-78 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) взаємовідносини регламентуються та будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності й підконтрольності ОМС. Правовий режим майна комунальних підприємств (далі - КП) визначено ч. 3 ст. 78 ГК України, згідно з якою майно підприємства перебуває в комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (для комунальних комерційних підприємств) [16]. У переважній більшості ці підприємства в Україні створюються та функціонують задля управління міським господарством.

Світова практика доводить доцільність та успішність застосування різних моделей управління міським господарством (англійська, французька, німецька). За ідеологією КП не є тягарем для громади, покликані надавати послуги, у т. ч. у житлово-комунальній сфері, з управління відходами, громадського транспорту тощо. Питання в тому, наскільки ефективним є управління активами таких підприємств (їхня дохідність?) і які можливості та механізми має громада для контролю за їх діяльністю (бо згідно зі ст. 143 Конституції України КП належать громадам, а не міським чи обласним радам).

Водночас вітчизняний досвід доводить, що багато комунальних підприємств України (рис. 4) мають репутацію неефективних, їм властивий збитковий характер діяльності, вони не підтримують принципів ефективності та прозорості, що, своєю чергою, ставить під сумнів доцільність їхнього функціонування. За період незалежності України зареєстровано понад 21 тис. КП, з яких 11 тис. не перебували в процесі припинення діяльності, а ще менше - публікували фінансову звітність у відкритому доступі [17]. З-поміж 14 тис. КП, котрі працювали на українському ринку в 2020 р., близько 3 тис. перебували у процесі припинення діяльності чи банкрутства [18].

економіка підприємницький війна територіальний

Рис. 4. Динаміка комунальних підприємств в Україні, од.

Найбільше активів КП у таких секторах, як охорона здоров'я та соціальна допомога, транспорт, операції з нерухомим майном та поводження з відходами. За оцінками фахівців Центру економічної стратегії, більшість КП, розташованих в обласних центрах, мали від'ємну рентабельність власного капіталу й активів (середній рівень рентабельності активів (ROA) для всіх КП за 20102019 рр. становив 0,03%, рентабельність власного капіталу (ROE) - в середньому 0,05%). Чистий збиток 154 збиткових КП дорівнював близько 3,13 млрд грн, тоді як чистий прибуток 314 прибуткових - близько 779,9 млн грн у 2019 р. [19]. Найбільші збитки КП мали в таких сферах, як тепло-, водо-, газо - та електропостачання (тобто тих, що регулюються НКРЕКП). Ці показники свідчать про те, що: а) збитки КП - результат неефективного управління, подібні підприємства не спроможні забезпечити оновлення основних фондів, інвестицій у власний розвиток чи людський капітал, а отже, надання якісних публічних послуг за обґрунтовану ціну теж під питанням; б) більшість комунальних підприємств (а це, як свідчить практика, підприємства транспорту, адміністративного й допоміжного обслуговування) фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, причому така підтримка в рази перевищує показник річного доходу від реалізації продукції. Частина прибутку, яку КП відраховує до місцевих бюджетів, не компенсує навіть сум поповнення статутного капіталу, не говорячи про вартість активів і недоотриманих громадою податків на землю та нерухомість, що перебувають у їхньому розпорядженні [19].

Побутує думка, що КП часто створюються для максимізації прибутку. Користуючись демпінговими процедурами, вони порушують правила справедливої конкуренції, а отже, завдають збитків місцевим виробникам, працюють на застарілому обладнанні та використовують дешеві технології (задля зменшення граничних витрат), і, що надважливо, - будучи природними монополістами (йдеться про тепло-, водопостачання та ін.), отримують істотні дивіденди незалежно від економічної ситуації чи спроможності населення. Постають питання, чому така ситуація має місце, як громада (як власник КП) може впливати на діяльність підприємства. Де-юре голова громади відповідає за кадрові питання КП, визначає напрями його роботи, депутати - затверджують статут, програму розвитку, постійні комісії можуть надавати висновки/пропозиції щодо різних управлінських рішень (фінансових, кадрових тощо), виконком - здійснює контроль за діяльністю та фінансовим плануванням. Виключна компетенція місцевої ради відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [20] - це прийняття рішення щодо розміру частки прибутку для КП, котра підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. Вітчизняна практика свідчить, що депутати місцевих рад часто якщо не є керівниками КП, то відстоюють інтереси останніх, а отже, мають місце чи то корупційні ризики, чи конфлікт інтересів.

Інший ракурс проблеми полягає в тому, що КП розпоряджаються майном на правах господарського відання, а отже, воно (майно) у будь-який момент може бути передане іншому користувачу. Це не мотивує підприємство до ефективного управління активами (інвестування, модернізація тощо), крім того, КП, котрі мають непрофільні активи на балансі, не заробляють на них, хоча здійснюють витрати на їх утримання. Іншими словами, КП не зацікавлені в покращанні стану майна, яким розпоряджаються. Нарешті, нормативна база, яка регламентує процедури управління майном комунальної власності, не завжди узгоджується з приписами чинного законодавства, а в умовах війни ця проблема набула нового забарвлення, адже Уряд вимушено вживає рішучих і швидких заходів як у податковій, так і в регуляторній сфері (наприклад, щодо спрощення порядку передачі в оренду комунального чи державного майна для компаній, які евакуюються, тощо).

В умовах воєнних дій особливої актуальності набувають питання управління підприємницькими активами житлово-комунального господарства через суттєве погіршення фінансово-матеріального стану. Ця проблема особливо загострилася у громадах у зоні бойових дій та на окупованих територіях і пов'язана з масовим руйнуванням об'єктів критичної інфраструктури і, як наслідок, - відбувається внутрішня і зовнішня міграція населення, знижується фінансова спроможність домогосподарств оплачувати житлово-комунальні послуги чи транспортні перевезення. Потрібно підкреслити, що ця сфера є надважливою для забезпечення життєдіяльності міських територіальних громад, а її недофінансування характерне для всіх без винятку регіонів. І це зрозуміло, адже місцеві бюджети не мають можливості підтримати в повному обсязі такі підприємства, а в умовах війни Уряд фінансує поточні й захищені видатки, причому в обмеженій кількості (за даними Міністерства фінансів України, у січні - березні 2022 р. план видатків виконано лише на 67,8%). За вказаних умов (і тут варто погодитись із думкою експертів [21]) доречною може бути мінімізація фіскального навантаження як на споживачів, так і на надавачів послуг (підприємств ЖКГ), наприклад, у частині сплати П ДВ.

Іншою проблемою, яка набуває першочергового характеру в умовах війни, є оцінювання завданих підприємству збитків, втрати активів, списання майна, товарних цінностей, грошових коштів підприємств чи безнадійних боргів тощо. Справа в тому, що війна спричинила чималі руйнування не тільки житлового фонду, критичної інфраструктури, а й підприємств загалом. Так, за попередніми підрахунками (остаточні можливі тільки після припинення бойових дій), фізичні збитки наразі оцінюються у 80 млрд дол. Серед промислових підприємств України, які в перший місяць війни зазнали істотних пошкоджень чи й взагалі не підлягають відновленню, збитки активів оцінюються в 6,7 млрд дол. [22]. Найбільших збитків зазнали галузі металургії (яка втратила понад 30% своїх активів) та машинобудування, коксохімічні й нафтопереробні підприємства та підприємства оборонно - промислового комплексу. За даними Мінекономіки, через блокаду Маріуполя Україна втратила 30-40% своїх металургійних потужностей. Слід визнати, що оцінити завдані збитки підприємствам, їхнім активам надто важко. Попри те, що ми бачимо і чуємо про масові пошкодження в Харківській, Чернігівській, Сумській, Київській, Миколаївській, Донецькій та інших областях, інформація про окремі підприємства вкрай обмежена і «дозована». У цьому контексті є кілька моментів, які привертають увагу і про які наразі варто говорити. Насамперед оцінку втрати активів підприємств обов'язково варто робити, оскільки це доказ злочину в майбутньому суді, можливість отримати компенсації від Уряду, розуміння того, як долати кризу і провадити подальшу діяльність. Потрібно зауважити, що існують різні методи оцінки вартості (балансовий, витратний, дохідний, експертний, залежно від того, який вид активів оцінюється) активів (якщо йдеться саме про них), із використанням фінансових звітів підприємства, технічних паспортів та інших документів.

Таким чином, перш ніж говорити про підвищення ефективності управління підприємницькими активами в територіальних громадах, є сенс вести мову про хоча би наближену оцінку збитків/руйнувань інфраструктури, активів (кількісну, якісну). Звісно, достовірна оцінка можлива після перемоги, але без наведених дій не можна ні забезпечувати життєдіяльність, ні здійснювати короткострокові прогнози, ні планувати поступ, не кажучи вже про потребу у фінансовій допомозі з-за кордону чи плануванні обсягів суми допомоги від Уряду на відновлення пошкодженого або втраченого майна. Тому облік збитків, облік активів і т. ін. - першочергове завдання, яке постає перед громадами, особливо після деокупації.

Висновки. Отже, в умовах війни загострилась низка викликів, ризиків та проблем, котрі торкнулися всіх без винятку територіальних громад України і які потрібно враховувати на майбутнє. Уже сьогодні є розуміння того, що соціально-економічне становище багатьох територій суттєво змінилося (порівняно з минулим роком). Інший аргумент, що матиме вагоме значення при плануванні розвитку громад (а отже, і регіонів), - величезний наплив тимчасово переміщених осіб (наприклад, на захід України), а відтак, і зміна демографічної ситуації. Запитання, які потребують першочергової відповіді: Яка частина з них залишиться? Скільки робочих місць буде відкрито? Де? Як їх залучати до економіки громад (бо інакше є велика ймовірність стати депресивним регіоном)? Які види діяльності відкривати тощо.

Наступний висновок, який випливає з проведеного аналізу, вказує на те, що наразі вже починають «викристалізовуватись» громади, які умовно можна поділити на такі типи: а) громади в тилу з низькими ризиками для порушення економічної стійкості, але значною кількістю внутрішньо переміщених осіб; б) громади з підвищеними потенційними ризиками для порушення економічної стійкості; в) громади в зоні бойових дій та на прифронтових територіях; г) громади в окупації. Також стає зрозуміло, що першочергові завдання для забезпечення/відновлення економічної стійкості будуть різнитися, як і підходи до управління (чи підвищення ефективності управління).

За теперішніх умов для громад у тилу першочерговим завданням є забезпечення економічної стійкості, чого неможливо досягнути без повного володіння інформацією про потреби в гарантуванні належної життєдіяльності, наявні та потенційні ресурси, релокацію бізнесу, розширення критичної інфраструктури. Якщо говорити про підприємництво на цих територіях, то серед стратегічних рішень можуть бути: пошук нових експортних можливостей; відкриття нових продуктів (чи нового бізнесу); кооперація (співпраця з іншими підприємствами); адаптація виробництв до потреб держави (війни). Для підприємств, котрі постраждали від війни і переміщені в безпечні області, можна (як варіант) запровадити програму на загальнодержавному рівні, за якою надати можливість безоплатно користуватися майновими комплексами комунальної чи державної власності, придатними до виробництва. Адже релокація - це можливість зберегти активи та виробничі потужності, а відтак, і відновлення діяльності, збереження робочих місць, активізація економіки. Стійкі громади - запорука стійкості держави. Громади в зоні підвищених ризиків насамперед повинні приділяти значну увагу релокації бізнесу та виробничих активів, евакуації населення, намагатися всіляко «підтримати» бізнес і економічну активність, преференції для бізнесу. Громадам у зоні ведення бойових дій потрібні: всіляка підтримка, у т. ч. державна - від забезпечення безпеки жителів, продовольчої, фінансової, побутової, логістичної безпеки до налагодження оптимальних моделей управління; подолання гуманітарної катастрофи (їжа, ліки, житло та ін.); відновлення критичної інфраструктури (мости, дороги, лікарні). Зрозуміло, бізнес не працює, надходження до бюджетів мінімальні, зростає безробіття тощо, тому державна підтримка повинна (наскільки можливо в умовах війни) бути максимальною. Громади в окупації потребують державної підтримки і відчуття турботи, швидкої деокупації.

Підвищенню ефективності управління підприємницькими активами КП, як видається, сприятиме довгострокова оренда (концесія) або передача у повну власність підприємства за умови згоди місцевої ради. Задля підвищення прозорості, законності та ефективності управління активами КП доречними є наглядові ради, водночас вони як орган управління КП (ця новація можлива з 2016 р.) наразі створені не у всіх підприємствах, а там, де існують, не демонструють дієвості управлінських функцій - мабуть, через некомпетентність або недостатній обсяг повноважень, необхідних для виконання управлінських функцій (наприклад, не можуть ні призначити, ні звільнити керівників КП, а тимчасове керівництво можливе лише у випадку недовіри керівнику КП, висловленої депутатським корпусом). Процедури формування наглядових рад теж не є досконалими (до їх складу можуть входити депутати як незалежні експерти, хоча вони є одночасно представниками власника КП, тобто виникає явний конфлікт інтересів). Діяльність КП повинна спрямовуватись на отримання й максимізацію прибутку, а не очікувати на фінансову підтримку з місцевого чи державного бюджетів. Окрім того, КП доцільно створювати у сферах діяльності, де потрібен контроль громади, інакше до комунального сектору варто залучати приватний бізнес. ОМС повинні провести аудит КП, які є в громаді, і встановити доцільність їх функціонування та відповідність їхньої діяльності стратегічним напрямам розвитку територій. У комунальній власності доречно залишити особливо важливі підприємства, а також ті, що надають соціально важливі послуги (наприклад, лікарні).

Список використаних джерел

1. Луценко Є. Україна втратила 564,9 млрд $ через повномасштабне вторгнення росії. 2022. 28 берез. URL: https://hromadske.ua/posts/ukrayina-vtratila-dollar5649-mlrd - cherez-povnomasshtabne-vtorgnennya-rosiyi.

2. Нарис про відбудову України / Т. Бекер, Б. Айхенгрін, Ю. Городніченко та ін. 2022. URL: https://voxukraine.org/wp-content/uploads/2022/04/Reconstruction-of-Ukrai - ne-2022-04-05-copy-edited_Ukr.pdf.

3. Прямі втрати через руйнування та пошкодження цивільної інфраструктури, тільки ті, які задокументовані в публічних джерелах, за останній тиждень зросли на понад $5 млрд / KSE. 2022. URL: https://kse.ua/ua/about-the-school/news/za-ostanniy - tizhden-vtrati-naneseni-vnaslidok-ruynuvannya-ta-poshkodzhennya-infrastrukturi-ukrayi - ni-v-hodi-viyni-zrosli-na-ponad-5-mlrd/.

4. War in the Region. Europe and Central Asia Economic Update (Spring) / World Bank Group. 2022. URL: https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/37268 /9781464818660.pdf.

5. Kretzmann J., McKnight J. Building Communities From the Inside Out: A Path Toward Finding and Mobilizing a Community's Assets. Chicago, IL: ACTA Publications, 1993. 376 p.

6. Причепа І. В., Кравець Н.В. Теоретичні засади управління активами підприємства. Економічний простір. 2012. №60. С. 249-257.

7. Бутенко А. І., Лазарева Є. В., Сараєва І. М. Методологічні аспекти визначення підприємницького потенціалу регіону. URL: https://msd.in.ua/metodologichni-aspekti - viznachennya-pidpriyemnickogo-potencialu-regionu/.

8. Терещенко О.О., Павловський С.В. Удосконалення фінансового механізму ан - тикризового управління підприємством. Фінанси України. 2016. №6. C. 108-123.

9. Кириленко О.П., Перевознюк В.В. Фінансове забезпечення підприємств водопостачання та водовідведення в умовах бюджетної децентралізації. Фінанси України. 2015. №3. C. 88-100.

10. Assessing and strengthening budgetary security of regions and their amalgamated hromada in an unstable economy: A case for Ukraine / H. Voznyak, O. Mulska, T. Kloba, L. Kloba. Public and Municipal Finance. 2021. Vol. 10, Iss. 1. P. 138-150. URL: http://dx.doi. org/10.21511/pmf.10 (1).2021.11.

11. Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій: закон України від 17.11.2020 №1009-IX. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1009-20#Text.

12. На захід України евакуювали 90 підприємств. Економічна правда. 2022. 27 берез. URL: https://www.epravda.com.ua/news/2022/03/27/684747/.

13. Дослідження українського бізнеса під час військових дій / Advanter Group, ЛігаділовихклубівУкраїни.2022.URL:https://drive.google.com/file/d/1E8OhWZN7Mjv - 4Z4q7JWjAcnkzg5u8qgcY/view.

14. Ukraine IT Report 2021 / IT Ukraine Association. URL: https://drive.google.com/ file/d/1LujaT9pHEGhgpRRojfnlZgQikkyiIlbE/view.

15. Як українська ІТ-галузь працює попри усі перепони / IT Ukraine Association. 2022. 17 берез. URL: https://itukraine.org.ua/how-the-ukrainian-it-industry-is-still-stan - ding-against-all-odds.html.

16. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/436-15#Text.

17. Прохоров Б., Лоневський О. Як фінансування комунальних підприємств спотворює конкуренцію? 2020. 20 трав. URL: https://ces.org.ua/how-does-utility-financing - impairs-competition/.

18. Кунь Є. Навмисна збитковість, або Що потрібно розуміти про комунальні під - npneMCTBa.2020.11Bepec.URL:https://www.epravda.com.ua/columns/2020/09/11/664992/.

19. Прохоров Б. Як подолати неефективність комунальних підприємств? 2020.

28 серп. URL: https://ces.org.ua/municipal-enterprise-ownership-presentation/.

20. Про місцеве самоврядування в Україні: закон України від 15.03.2007 №749-V. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0% B2% D1% 80#Text.

21. АМУ: звільнення надавачів житлово-комунальних послуг від сплати ПДВ є життєвонеобхідним. 2022. URL: https://www.auc.org.ua/novyna/amu-zvilnennya-nada - vachiv-zhytlovo-komunalnyh-poslug-vid-splaty-pdv-ye-zhyttyevoneobhidnym.

22. Економіка України під час війни: оперативна оцінка. Вокс Україна. 2022. URL: https://ces.org.ua/ua-economy-in-war/.

References

1. Lutsenko, Ie. (2022, March 28). Ukraine lost $ 564.9 billion due to a full-scale Russian invasion. Retrieved from https://hromadske.ua/posts/ukrayina-vtratila-dollar5649-mlrd - cherez-povnomasshtabne-vtorgnennya-rosiyi [in Ukrainian].

2. Becker, T., Eichengreen, B., Gorodnichenko, Yu., Guriev, S., Johnson, S., Mylovanov, T. et al. (2022). A Blueprint for the Reconstruction of Ukraine. Retrieved from https:// voxukraine.org/wp-content/uploads/2022/04/Reconstruction-of-Ukraine-2022-04-05 - copy-edited_Ukr.pdf [in Ukrainian].

3. KSE. (2022). Direct losses due to the destruction and damage of civilian infrastructure, only those documented in public sources, have increased by more than $ 5 billion in the last week. Retrieved from https://kse.ua/ua/about-the-school/news/za-ostanniy-tizhden-vtrati - naneseni-vnaslidok-ruynuvannya-ta-poshkodzhennya-infrastrukturi-ukrayini-v-hodi - viyni-zrosli-na-ponad-5-mlrd/ [in Ukrainian].

4. World Bank Group. (2022). War in the Region. Europe and Central Asia Economic Update (Spring). Retrieved from https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/hand le/10986/37268/9781464818660.pdf.

5. Kretzmann, J., & McKnight, J. (1993). Building Communities From the Inside Out: A Path Toward Finding and Mobilizing a Community's Assets. Chicago, IL: ACTA Publications.

6. Prychepa, I.V., & Kravets, N.V. (2012). Theoretical principles of enterprise asset management. Economic scope, 60, 249-257 [in Ukrainian].

7. Butenko, A.I., Lazarieva, Ie. V., & Saraieva, I.M. (n. d.). Methodological aspects of determining the entrepreneurial potential of the region. Retrieved from https://msd.in.ua/ metodologichni-aspekti-viznachennya-pidpriyemnickogo-potencialu-regionu/ [in Ukrainian].

8. Tereshchenko, O., & Pavlovskyi, S. (2016). Improving financial mechanism of crisis management. Finance of Ukraine, 6, 108-123 [in Ukrainian].

9. Kyrylenko, O., & Perevozniuk, V. (2015). Financing of water supply and sanitation enterprises within budgetary decentralization. Finance of Ukraine, 3, 88-100 [in Ukrainian].

10. Voznyak, H., Mulska, O., Kloba, T., & Kloba, L. (2021). Assessing and strengthening budgetary security of regions and their amalgamated hromada in an unstable economy: A case for Ukraine. Public and Municipal Finance, 10 (1), 138-150. DOI: 10.21511/pmf. 10 (1).2021.11.

11. Verkhovna Rada of Ukraine. (2020). On Amendments to Certain Laws of Ukraine Concerning the Regulation of Certain Issues of Organization and Activity of Local SelfGovernment Bodies and District State Administrations (Act No. 1009-IX, November 17). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1009-20#Text [in Ukrainian].

12. Economic truth. (2022, March 27). 90 enterprises were evacuated to the west of Ukraine. Retrieved from https://www.epravda.com.ua/news/2022/03/27/684747/ [in Ukrainian].

13. Advanter Group, & League of Business Clubs of Ukraine. (2022). Research of Ukrainian business during hostilities. Retrieved from https://drive.google.com/ file/d/1E8OhWZN7Mjv4Z4q7JWjAcnkzg5u8qgcY/view [in Ukrainian].

14. IT Ukraine Association. (n. d.). Ukraine IT Report 2021. Retrieved from https:// drive.google.com/file/d/1LujaT9pHEGhgpRRojfnlZgQikkyiIlbE/view [in Ukrainian].

15. IT Ukraine Association. (2022, March 27). How the Ukrainian IT industry works despite all obstacles. Retrieved from https://itukraine.org.ua/how-the-ukrainian-it-industry - is-still-standing-against-all-odds.html [in Ukrainian].

16. Verkhovna Rada of Ukraine. (2003). Economic Code of Ukraine (Act No. 436-IV, March 16). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text [in Ukrainian].

17. Prokhorov, B., & Lonevskyi, O. (2020, May 20). How does utility financing distort competition? Retrieved from https://ces.org.ua/how-does-utility-financing-impairs-compe - tition/ [in Ukrainian].

18. Kun, Ie. (2020, September 11). Intentional loss, or What you need to understand about utilities. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2020/09/11/664992/ [in Ukrainian].

19. Prokhorov, B. (2020, August 28). How to overcome the inefficiency of utilities? Retrieved from https://ces.org.ua/municipal-enterprise-ownership-presentation/ [in Ukrainian].

20. Verkhovna Rada of Ukraine. (2007). About local self-government in Ukraine (Act No. 749-V, March 15). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0% B2% D1% 80#Text [in Ukrainian].

21. AUC: exemption of housing and communal services providers from VAT is vital. (2022). Retrieved from https://www.auc.org.ua/novyna/amu-zvilnennya-nadavachiv - zhytlovo-komunalnyh-poslug-vid-splaty-pdv-ye-zhyttyevoneobhidnym [in Ukrainian].

22. Vox Ukraine. (2022). Ukraine's economy during the war: an operational assessment. Retrieved from https://ces.org.ua/ua-economy-in-war/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru