Етимологічне походження та теоретико-методологічні підходи до визначення поняття "інновація"

O. Kaletnyk,

СапРМаїе for a degree, National University of Water and Environmental Engineering, Rivne, Ukraine

The article examines and analyzes the etymological origin of the category ”innovation ” and the development of the theoretical views of leading scientists in the theory of innovation. Differences in the interpretation of the economic category ”innovation” by the founders and representatives of modern times are noted. Thus, in the economic literature, the term ”innovation” is usually interpreted as the transformation of potential scientific and technical progress into a real one, which is embodied in new products and technologies and acquires an economic meaning. The relationship between the concepts of ”innovation ”, ”novelty ” and ”innovation ” was studied. The process that unites science, technology, economy, business and management is studied - it is the process of development and implementation of innovations. It embodies the knowledge that a competent manager, an efficiently working scientist, a creatively thinking engineer, a smart government official and just an educated member of society should have tomorrow. It is the process of transforming scientific knowledge into a physical reality that changes society. The study of the innovative activity of the enterprise, theoretical and practical searches for the possibilities of its activation both at the level of enterprises and at the level of the state are actively conducted in all countries of the world. During the stages of the theory of innovative development considered in the study, various scientists approached the interpretation of the main economic categories and concepts in different ways, which caused ambiguity in their interpretation and led to a certain chaos in the category apparatus. Representatives of the modern scientific school also did not develop an unambiguous approach to defining the essence of innovation as an economic category. Based on the analysis of the publications of scientists and practitioners, as well as on the basis of own research, specific types of innovations were selected according to certain classification features: according to purpose and effectiveness, according to the scope of application, according to the level of novelty, depending on the technological parameters, according to the stages of the life cycle of the product, at which an innovation is introduced or an innovation is developed, by scope, by the type of effect obtained from the introduction of the innovation, by content. Different types of innovations are closely related and make specific demands on the innovation mechanism. Innovations are, on the one hand, in conflict with everything conservative, aimed at preserving the existing situation, on the other hand, they are aimed, within the framework of the change strategy, at a significant increase in the technical and economic efficiency of the organization's activities and the growth of the economy as a whole through the satisfaction of consumer needs.

Keywords: innovation, invention, innovation process, innovative development, novelty.

Постановка проблеми

У сучасній літературі, як в науковій, так і в публіцистичній, термін «інновація» можна зустріти чи не в кожному абзаці друкованих видань. І кожен автор вкладає у цей термін власне бачення, що іноді є досить суперечливим. У середині ХХ століття цей термін широко використовувався у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Дуже важливо підкреслити, що інновації є об'єктом дослідження нових наук. Саме тому численні розробки інших країн у сфері теорії нововведень, що мають свою передісторію і досвід застосування, є актуальними і мають стати предметом всестороннього аналізу. У всіх розвинених країнах вже склалася ціла царина науки - інноватика, яка займається вивченням інноваційного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні основи вивчення інновацій закладено такими всесвітньо відомими вченими- економістами, як Й. Шумпетер, який уперше використав у науковому обігу термін «інновація» та показав необхідність її вивчення як комплексного процесу від початкового етапу фундаментальних досліджень до практичного застосування у сфері споживання. На сьогоднішній день теоретичними положеннями з визначення категорій інновації займаються такі вітчизня ні науковці як є В. Александрова, Ю. Бажал, Є. Бойко, А. Даниленко, О. Жилінська, М. Крупка, А. Кузнєцова, Н. Лапін, В. Гунін, Ю. Морозов, С. Онишко, І.В.Федулова, Т.В.Гринько,М.Боярська,Ю.Капітанець,Н. Кузьминчук, В. Іжевський, С. Глухова та інші.

Метою роботи є розгляд й аналіз походження категорії «інновація» та теоретико-методологічних поглядів провідних вчених із зазначенням відмінностей в трактуванні основоположниками та представниками сучасності.

Для досягнення зазначеної мети автором сформулювані наступні завдання:

-розглянути етимологічного походження категорії «інновація»;

-проаналізувати наукові підходи до визначення поняття «інновація»;

-розкрити сутність та взаємозв'язок понять «новизна», «нововведення» та «інновація».

Виклад основного матеріалу

економічний термін інновація

Інноваційна теорія розвитку сформувалася як одна з теорій економічного циклу. Причому, закінченого вигляду вона набула тільки в середині XX століття. До цього науково -технічний прогрес ще не розглядався більшістю вчених як основний фактор циклічного та інституціонального економічного розвитку. Тривалий час економічна думка вбачала причину коливань ділової активності в психології агентів ринку, раціонально -суб'єктивна поведінка яких постійно порушувала баланс попиту і пропозиції, призводячи до різких піднесень і крутих руйнівних криз у розвитку промисловості й торгівлі.

Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання пов'язані з науково- технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії: А. Сміт пов'язував науково- технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва. К. Маркс вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва. Неокласична школа, яка представлена В. Джевансом, А. Маршалом, Л. Вальрасом, розглядала науково- технічний прогрес як заданий чинник у дослідженні ринкової економічної системи. Кейнсіанська теорія, заснована Дж. М. Кейнсом, у 1930-1950 роках розглядала економічні процеси в коротко строковому періоді, тому науково - технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі «за інших рівних умов». Інновації стали невіддільною ознакою і характеристикою сучасного суспільства, засобом вирішення багатьох актуальних проблем прогресуючого світу і, зрештою, феноменом, достойним до вивчення.

Термін «інновація» як нову економічну категорію ввів Й. А. Шумпетер на початку ХХ століття. В перекладі з латинського «innovatio» (in - в, novus - новий) - це обновлення. На французький мові «innovations» означає нововведення тоді як в англійській мові «innovation» має два значення: нова ідея, метод, винахід та впровадження або введення чогось нового. Українське слово «нововведення» є синонімом інновації. Воно означає цілеспрямовану зміну, яка вносить в середовище нові, стабільні елементи (нововведення), що викликають перехід системи з одного стану в інший. «Нововведення» або «новий засіб» має і ще одне значення це - засоби (новий метод, програма, технологія), тоді інновацію розглядають як процес освоєння нового засобу.

Єдиний у своєму роді процес, що об'єднує науку, техніку, економіку, бізнес і управління - це процес розробки і впровадження інновацій. У ньому втілюються ті знання, які компетентний керівник, ефективно працюючий учений, творчий мислячий інженер, розумний урядовець і просто освічений член суспільства повинен мати завтра. Це процес перетворення наукового знання у фізичну реальність, що змінює суспільство. Вивчення інноваційної діяльності підприємства, теоретичні і практичні пошуки можливостей її активізації як на рівні підприємств, так і на рівні держави активно проводяться у всіх країнах світу. Водночас у світовій економічній літературі немає однозначного визначення інновацій, хоча саме поняття «інновація» з'явилося у ХІХ столітті. Фахівці характеризують інновації по-різному (табл. 1.).

Джерело: [6-14]

На основі таблиці можна зробити висновок про те, що упродовж розглянутих у дослідженні етапів теорії інноваційного розвитку різні вчені по- різному підходили до трактування основних економічних категорій і понять, що спричинило неоднозначність їх тлумачення та призвело до певного хаосу в категорійному апараті. Представники сучасної наукової школи також не виробили однозначний підхід до визначення суті інновації як економічної категорії.

Фундаментальною теоретико-методологічною основою дослідження інноваційного розвитку економіки слугує теорія великих циклів економічної кон'юнктури вченого М. Кондратьєва та теорія інновацій австрійського науковця-економіста Й. Шумпетера, розвинуті сучасними закордонними та українськими вченими і дослідниками.

Вперше роль технологічних змін як елемента нового економічного імпульсу розвитку виділив Й. Шумпетер. Він був першим дослідником, який відвів інновації роль генератора прибутку та обґрунтував модель інноваційного розвитку економічної системи на основі аналізу взаємодії системних, структурних і циклічних факторів. За переконанням Й. Шумпетера, інновації, нововведення та підприємництво є ключовими факторами й визначниками економічного росту. На думку вченого поширення нововведень і економічне новаторство, а саме підприємництво, визначають економічну динаміку. В центрі теорії економічного розвитку Й. Шумпетера знаходиться фігура підприємця-новатора, як творця нових комбінацій факторів виробництва, нових продуктів, нових ринків, нових технологій [6, с. 61]. Перераховані фактори виводять економічну систему з рівноваги (стан «шумпетерського шоку») і стимулюють економічний ріст.

Послідовниками наукових ідей Й. Шумпетера є німецькі економісти В. Зомбарт і В. Мітчерліх та американський вчений П. Друкер. На їх думку, основним носієм НТП є підприємець, завдання якого - просування технічних новинок на ринок, що й характеризує його як носія інновацій.

Для розуміння ролі інновацій важливим є пізнання їх місця в теорії «довгих хвиль» М. Кондратьєва, який встановив, що економічні піднесення та спади, що регулярно відбуваються у країнах із ринковою економікою, перебувають у тісному зв'язку з нововведеннями. Вони змінюють тенденцію господарської кон'юнктури з понижувальної на підвищувальну, викликаючи при цьому утворення хвиль. Подібно до різних типів хвиль нововведення також нерівномірні у часі. Упродовж близько двох десятиліть перед початком «підвищувальної хвилі великого циклу» спостерігається пожвавлення у сфері технічних винаходів, як перед, так і на самому початку «підвищувальної хвилі» відбувається їх широке застосування у сфері промислової практики. Саме внаслідок довгохвильових коливань відбувається зміна лідируючих секторів економіки [3]. М. Кондратьєв вважав, що інновації розвиваються за своїми власними закономірностями, які він поділив на закономірності статики, динаміки і генетики.

Розвиваючи ідеї М. Кондратьєва, Й. Шумпетер безпосередньо пов'язав економічні цикли з хвилями споживацьких і технологічних інновацій. На його думку, саме інновації є основним фактором, що викликає динамічні зміни хвилеподібного характеру в економіці (теорія мультициклічності). Він визначив нововведення як зміни в технології та управлінні.

Теорію циклів і криз розробляв також український вчений М. Туган- Барановський. У своїх роботах він, взявши за основу економічні кризи виробництва, заклав тенденцію розвитку основ середньострокових економічних циклів та довів, що «фази промислових циклів визначаються законами інвестування» [5, с. 21].

Представники неокласичних теорій інвестиційного розвитку, а саме М. Калецкі, С. Кузнець, Г. Менш, відводили особливу роль інноваціям в економічних процесах. Відштовхуючись від шумпетерівського пояснення інновації як «головного імпульсу» розвитку, що «виходить від нових споживчих товарів, нових методів виробництва і транспортування, нових ринків, нових організаційних форм у промисловості» [9, с. 203], учені враховували і економічні цикли, в яких інноваційні вибухи є основними детермінантами чергування кризових періодів і періодів розквіту, що визначають моменти виникнення і тривалість цих періодів.

Німецький вчений Г. Менш у своїй книзі «Технологічний пат: інновації визначають депресію» виклав свої спостереження і теорію розвитку кон'юнктури, інновацій та стартових підприємств. Науковець довів, що депресія відіграє роль генератора умов для появи інновацій, які складають технологічний базис нової «довгої хвилі». Г. Менш дійшов висновку, що коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пату», яка визначає застій в економічному розвитку [6, с. 62].

Великий внесок у теорію інноваційної діяльності, а отже, у теорію економічного зростання, зробив М. Калецкі [3, с. 196]. На його думку, забезпечити постійне економічне зростання можна у межах одного циклу товарного обігу, однак внутрішні імпульси самої системи, до яких вчений відносив й інновації, можуть перетворити розвиток економіки з циклічного на стрибкоподібний, причому такий стрибкоподібний розвиток може закріпитися на довгострокову перспективу

Американський економіст П. Друкер [2] на основі робіт Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, М. Калецкі та в результаті аналізу економічної ситуації у США протягом 1980-х рр. зробив висновок про «атипічний цикл Кондратьєва», коли упродовж падіння темпів розвитку традиційних галузей промисловості спостерігалася не стагнація, а економічне зростання, викликане зростанням підприємницькоїактивності.ВисновкиП. Друкерабазувалися на спостереженнях за розвитком підприємництва «за західною моделлю» (США), яке було більш ризиковим і розвивалося більш високими темпами. Висновки, зроблені цим вченим, пов'язали підприємницьку та інноваційну діяльність, стали основою теорії інноваційного підприємництва, або так званої «теорії прискорення», - четвертим етапом розвитку теорії інноваційної діяльності.

Представники сучасної наукової школи також не виробили однозначного підходу до визначення суті інновації як економічної категорії. Упродовж 90-х рр. XX століття сформувалася думка про те, що інвестиції та інновації мають однакову природу. Тому ототожнювалися поняття інвестиційної та інноваційної діяльності, методики розрахунку ефективності інвестиційних та інноваційних проектів. Сьогодні спостерігаються розбіжності під час визначення таких категорій, як «новинка», «нововведення», «інновація». Тому, досліджуючи інноваційну діяльність, потрібно насамперед уточнити категорійний апарат дослідження, його класифікацію, доповнити й дати власне визначення та тлумачення основних термінів і понять.

На думку М. Боярської «інновація - новостворена або вдосконалена конкурентоспроможна продукція (послуга), технологія, організаційно- технічне рішення комерційного та іншого характеру (нововведення) для використання щодо нового, відновленого (удосконалено го) технологічного, адміністративного, комерційного, виробничого, економіко-управлінського потенціалу суб'єкта господарювання» [1].

І. Знаменський визначає поняття «інновація» таким чином [4]: «інновація як одиничний акт: будь -який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринківзбуту, новіорганізаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т. д. характеру; інновація як процес: суспільний техніко- економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи».

Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, а інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [3].

На відміну від визначення поняття інноваційної діяльності, викладеного у Законі України, у світовій практиці його сформульовано дещо іншим чином і загалом на основі проаналізованої літератури можна означити як діяльність, що спрямована не лише на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), але й на вдосконалення технології виробництва, організації виробництва і збуту товарів з метою отримання переваг над конкурентами.

Аналізуючи роботи вчених, які досліджують інновації, можна відзначити гомогенність по суті, але гетерогенність по формі визначення поняття «інновація» (табл. 2).

У науковій і економічній літературі можна зустріти безліч підходів до класифікації інновацій, проте найбільш повну класифікацію інновацій надав Й. Шумпетер. Він виокремив первинні (базисні) і вторинні нововведення, при цьому в кожному із класів використав поняття «кластер» для окреслення групи, сукупності нововведень, що відрізняються певноюцілісністю, взаємообумовленістю, спільністю технічних, технологічних, кваліфікаційних, організаційних та інших характеристик. Первинні (базові) інновації - це ті, що є основою великих винаходів і формують фундамент для виникнення дрібніших за значущістю інноваційних розробок (вторинних (похідних)).

Так, І. Ханін та М. Поляков [9, c. 48] запропонували виділити три види так званих макроінновацій, які по своїй суті відповідають первинним за Шумпетером та обумовлюють циклічність розвитку та глибокі структурні зміни світового господарства:

Таблиця 2. Варіанти визначення терміну «інновація»