Інновації у сільськогосподарському підприємництві та їх вплив на конкурентоспроможність

сільськогосподарський підприємництво інновація конкурентоспроможність

ІННОВАЦІЇ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Нестеренко В.Ю., канд. екон. наук, доцент

Постановка проблеми

Одним із факторів підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції є впровадження ресурсозберігаючих технологій та інновацій. Стратегія ресурсозбереження включає збільшення частки ресурсозберігаючих технологій та розробку методів аналізу, прогнозування, оптимізації та стимулювання покращеного використання ресурсів, які дозволять більш ефективно використовувати всі доступні бізнес-можливості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблемам дослідження інноваційної активності підприємств та рівня їх конкурентоспроможності приділила увагу в своїх дослідженнях дуже значна кількість науковців, таких як Адамкевич Х.Г., Ганкарчик М., Ганкарчик Дж., Капгганець Ю.М., Колосінська М.І., Шапка Є.В. Стерхова С. А. [1-6]. Головні аспекти, яким було приділено увагу - це сутність конкурентоспроможності, показники її оцінювання, фактори впливу, особливості прояву на підприємствах окремих галузей промисловості. Частина дослідників, таких як Бережна Ю.С., Донських А.С., Нісходовська О.Ю., Шубравська О.В. почали розглядати в своїх роботах інновації як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства та зосередили свою увагу саме на підприємствах агропромислового комплексу [7-10].

Невирішені складові загальної проблеми. Не зважаючи на значну кількість досліджень, вимагає подальшого розгляду проблема підвищення рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на основі залучення інновацій та ресурсозберігаючих технологій.

Формулювання цілей статті

Метою статті є дослідження впливу інновацій на рівень конкурентоспроможності в сільськогосподарському підприємництві.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ефективність та раціональне використання потенціалу ресурсів визначає успіх компанії в майбутньому і дозволяє не тільки зберегти та зміцнити свої позиції в конкурентному середовищі, а й забезпечити вихід на нові перспективні ринки [4]. Поточний стан інноваційної сфери впливає на якість продукції, її новизну та конкурентоспроможність. Україна вже створила стабільну групу компаній із безперервним інноваційним характером, але темпи зростання інноваційної активності залишаються недостатніми. Причини включають відсутність власних ресурсів та фінансової підтримки з боку держави, високі економічні ризики за відсутності страхових механізмів їхньої мінімізації, а також ризики інноваційних проектів, що поєднують інтелектуальні, виробничі та ринкові ризики [6].

Економічний розвиток має супроводжуватися постійним підвищенням конкурентоспроможності продукції. Основою національної політики має стати просування України як високотехнологічної держави. Виробництво та збут принципово нових товарів та обладнання - рушійна сила розвитку національної економіки. Створення, впровадження та розповсюдження нових продуктів, послуг, технологічних процесів стають ключовими факторами зростання виробництва, зайнятості, інвестицій, зовнішньої торгівлі, підвищення якості продукції, економії трудових та матеріальних витрат, удосконалення організації виробництва та підвищення його ефективності. Це визначає конкурентоспроможність компаній та їх продукції на внутрішньому та світовому ринках, покращує соціально-економічну ситуацію.

Взаємозв'язок між зростанням інноваційної активності та рівнем конкурентоспроможності компанії може впливати на: реалізацію інноваційного потенціалу компанії; використання передових підходів до організації виробництва; інноваційні продукти та технічний прогрес; розвиток конкурентних переваг; загальний рівень конкурентоспроможності підприємства [7].

Цінова складова підвищення конкурентоспроможності продукції за сучасних економічних умов практично вичерпана, тому господарство може ефективно працювати, забезпечуючи інновації на всіх рівнях: операційному, маркетинговому, адміністративному.

Інноваційний розвиток агрохолдингів визначає їх успішну роботу та сталий розвиток у майбутньому, стає запорукою конкурентної переваги холдингу у стратегічній перспективі. Використання інноваційних технологій у компаніях значно підвищує ефективність діяльності, тоді як конкурентоспроможність капіталу багато в чому ґрунтується на готовності до інновацій. У ситуації, коли вартість матеріалів, технічних та енергетичних ресурсів значно зросла порівняно з вартістю сільськогосподарської продукції, питання економії енергії та ресурсів стало пріоритетним [10].

Поточний етап інноваційного процесу в українських фермерських господарствах характеризується наступними ознаками:

1) відносно висока інноваційна активність підприємств (57% у рослинництві);

2) обмежене використання агропідприємствами власних інноваційних розробок (ресурсів та технологій), використання агропідприємствами або адаптованих до власних умов, або розробки спеціалізованих організацій або зарубіжної розробки;

3) взаємозалежність ступеня інноваційної активності підприємства та її рентабельності. Найбільшою інноваційною активністю на підприємствах із відносно вищою рентабельністю у рослинництві є підприємства з вирощування зернових та технічних культур із чистим прибутком від 50 млн. грн. і більше, з яких 64% здійснюють інноваційну діяльність. У той самий час інновації - одне із важливих чинників зростання доходів виробників;

4) диверсифікація інноваційної діяльності ефективних підприємств. З компаній, що не спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур, 50% використовували нові породи тварин (вітчизняні та зарубіжні) та закупили спеціалізоване обладнання для тваринництва, а 33% використовували передові технології (вітчизняні та зарубіжні) для виробництва;

5) абсолютне переважання власних ресурсів підприємств серед джерел фінансування інновацій. У рослинництві компанії з чистим прибутком понад 50 млн. грн. інвестували виключно за рахунок власних коштів, а компанії з нижчими доходами також залучали кошти з державного бюджету (2%) та кредити (5%);

6) низький рівень використання інституційних джерел інформації про інноваційні розробки та можливості їх впровадження сільськогосподарськими підприємствами, особливо з університетів та державних дослідницьких інститутів, а також із приватних дослідницьких інститутів та комерційних лабораторій;

7) різноманітність інноваційної діяльності підприємств рослинництва та тваринництва за видами. У рослинництві продуктові інновації (ресурсні інновації) запровадили 88% інноваційно активних компаній, процесні інновації (технології) - 77% компаній, управлінські (організаційні та маркетингові) інновації - 62%;

8) інновації для довкілля. Більше половини опитаних компаній відзначили наявність певних вигод, які вони принесли довкіллю. Внаслідок впровадження екологічних інновацій агрохолдинги досягли наступного економічного ефекту: зниження матеріаломісткості на одиницю продукції, зниження енерговитрат на одиницю продукції, зменшення забруднення ґрунту, води чи повітря. Проте економія енергії не збільшилась. Серед підприємств, які впровадили інноваційні процеси, лише 10% (зернові та технічні культури) відзначили використання енергозберігаючих систем (котли на альтернативному паливі) [10].

Ефективність використання та динаміка розвитку інноваційної сфери стали вирішальним чинником забезпечення конкурентоспроможності економіки та багато в чому визначають місце кожної країни у світі. В Україні є багато проблем, які не дозволяють ефективно використовувати свій інноваційний потенціал: низький рівень фінансової підтримки інноваційного сектора; нерівномірний розподіл інновацій по регіонах; неефективне використання наявного наукового потенціалу; відсутність належної бази та відповідності міжнародним стандартам правового захисту інтелектуальної власності.

Інновації відіграють важливу роль в економічному зростанні країни, так чи інакше впливаючи на зростання продуктивності праці, ефективність інвестованого капіталу та конкурентоспроможність. Країни мають конкурентну перевагу завдяки запровадження інновацій, тощо. Після досягнення інноваційної конкурентоспроможності на національному рівні вони матимуть змогу брати участь у формуванні світової економічної системи. Однак, якщо країна нездатна до інновацій, вона ризикує стати аутсайдером, оскільки це може призвести до обмежених можливостей для розвитку та використання наявного потенціалу [9].

Для впровадження інновацій у сільськогосподарських підприємствах необхідно розробити модель комплексного інноваційного процесу, яка включатиме: методологію визначення якості інновацій із відповідним набором показників. Господарству необхідно проаналізувати свої можливості для інновацій, інноваційної активності, конкурентоспроможності продукції, використовуючи систему показників інноваційної активності, включаючи економічні та якісні показники.

Висновки з проведеного дослідження

Отже, створення конкурентних переваг агрохолдингів на основі інновацій має використовуватись та братися до уваги при розробці та реалізації стратегій конкурентоспроможності. Забезпечення інноваційної складової агрохолдингів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності як сільськогосподарської продукції, так і збалансованості та ефективності сільськогосподарського ринку загалом.

Перелік посилань

1. Адамкевич Х.Г. Конкурентоспроможність підприємства, економіка та організація підприємства: навч. посіб. Варшава, 2016. 258 с.

2. Ганкарчик М., Ганкарчик Дж. Фактори розвитку підприємництва: довідник. Варшава: Вища школа бізнесу, 2017. 244 с.

3. Капітанець Ю. М. Методологія оцінки конкурентоспроможності підприємства. Вісник Прикарпатського університету: економіка. 2017. Вип. 5. С.131-134.

4. Колосінська М.І., Шапка Є.В. Інноваційний рейтинг України: шляхи його покращення на основі Європейського досвіду. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. № 23. ЦКК Шр:/^1оЬа1-nationa1.in.Ua/archive/2 3- 2018Z18.pdf (дата звернення: 01.02.2022).

5. Ольшевська В. Детермінанти конкурентоспроможності підприємств в умовах інтернаціоналізації та глобалізації: Конкурентоспроможність підприємств перед викликами XXI ст.: монографія. Вроцлав, 2017. 198 с.

6. Стерхова С. А. Інноваційний продукт - інструменти маркетингу: монографія. Київ: Діло, 2019. 302 с.

7. Бережна Ю. С. Сутність сталого розвитку сільського господарства. Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. 2020. № 1. С. 35-41.

8. Донських А.С. Конкурентоспроможність аграрних підприємств та фактори, що її визначають. Ефективна економіка. 2016. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua (дата звернення: 03.02.2022).

9. Нісходовська О.Ю. Інновації як фактор забезпечення конкурентоспроможності підприємств із вирощування зерна круп'яних культур.Економіка та суспільство. 2017. №11. URL: https://economyandsocietv.in.Ua/ioumals/11 ukr/47.pdf (дата звернення: 06.02.2022).

10. Шубравська О.В. Інноваційні трансформації агропродовольчого сектора економіки: світові тенденції та вітчизняні реалії. Економіка і прогнозування. 2020. №3. С. 90-102.

References

1. Adamkevych, Kh. H. (2016). Competitiveness of the enterprise, economy and organization of the enterprise [Konkurentospromozhnist pidpryiemstva, ekonomika ta orhanizatsiiapidpryiemstva]: tutorial, Warsaw, 258 p.