Стратегічний аналіз розвитку вищої освіти України в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегічний аналіз розвитку вищої освіти України в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці

Галина С. Лопушняк

Максим І. Скидан

Анотація

ринок праця професійний фахівець

У статті проведено стратегічний аналіз розвитку вищої освіти України в контексті збалансування попиту і пропозиції на ринку праці з використанням методики SWOT-аналізу. Виявлено наступні сильні сторони у функціонуванні закладів вищої освіти (далі -- ЗВО) України: оновлення стандартів вищої освіти та національних рамок кваліфікацій; зміна підходів до навчання; практика дуальної форми освіти; впровадження нових правил присвоєння професійних кваліфікацій; вдосконалення систем оцінки якості вищої освіти; впровадження корпоративної практики стратегічного менеджменту у ЗВО та затвердження стратегій розвитку. Водночас низка слабких сторін, які посилюються викликами зовнішнього середовища, унеможливлюють вирішення проблеми забезпечення ринку праці України фахівцями потрібної професійної кваліфікації. Не зважаючи на євроінтеграцію, що сприяла посиленню сильних сторін, у практиці ЗВО простежуються проблеми забезпечення ринку потрібними фахівцями (відсутність можливостей фінансування інноваційної, дослідницької діяльності, дублювання напрямків підготовки, надмірне навантаження на науково-педагогічний персонал, недостатнє урахування інтересів та думок заінтересованих сторін, слабкий зворотній зв'язок та його формальність тощо).

Ключові слова: система вищої освіти, дисбаланс попиту та пропозиції, освітньо-кваліфікаційні диспропорції, потреби ринку праці.

Halyna S. Lopushniak, Maksym I. Skydan

Strategic analysis of development of higher education in Ukraine in the context of balancing demand and supply in the labor market

Abstract

The article carries out a strategic analysis of the development ofhigher education in Ukraine in the context of balancing supply and demand in the labor market using the SWOT analysis method. The following strengths in the functioning of higher education institutions of Ukraine were identified: updating of higher education standards and national qualifications frameworks; changing approaches to learning; practice of dual form of education; introduction of new rules for assigning professional qualifications; improvement of higher education quality assessment systems; implementation of corporate strategic management practices in the Higher Education Institutions and approval of development strategies. At the same time, a number of weaknesses, which are exacerbated by the challenges of the external environment, make it impossible to solve the problem of providing the labor market of Ukraine with specialists with the necessary professional qualifications. Despite European integration, which contributed to the strengthening of strengths, problems of providing the market with the necessary specialists can be traced in the practice of higher education institutions (lack of opportunities to finance innovative and research activities, duplication of training areas, excessive load on scientific andpedagogical staff, insufficient consideration of the interests and opinions of interestedparties, weakfeedback and its formality, etc.).

Keywords: system of higher education, imbalance of supply and demand, educational and qualification disparities, needs of the labor market.

Постановка проблеми

У Проєкті Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки [11] ідентифіковано одну з проблем у системі вищої освіти: «розрив між системою вищої освіти та ринком праці, дисбаланс попиту і пропонування інноваційних спеціальностей, відсутність механізмів зворотного зв'язку між роботодавцями і закладами вищої освіти». В українському суспільстві, на жаль, існує високий рівень недовіри до якості вищої освіти. Роботодавці, представники промисловості, менеджменту, громадських та інших неурядових організацій, професійних спільнот, та інші зацікавлені сторони недостатньо залучені до процесів формування, проведення моніторингу та здійснення контролю за управлінням у закладах вищої освіти, таким чином не маючи практичного впливу на розвиток закладів вищої освіти. Водночас, варто відмітити наявність можливостей для представників бізнесу щодо участі в процесах управління ЗВО, зокрема, через впровадження дуальної форми навчання, а також через залучення їх до процесу формування та оновлення освітніх програм. Проте, часто представники бізнесу досить часто формально відносяться до такого роду співпраці. Окрема проблема стосується невідповідності професійно-кваліфікаційної структури здобувачів вищої освіти та потреб ринку праці, дефіцит високо кваліфікованих спеціалістів у ряді галузей економіки (особливо у промисловості). Вище вказані проблеми потребують детального дослідження сильних та слабких сторін системи вищої освіти в контексті особливостей зміни зовнішнього середовища та його впливу на освітні процеси, зокрема попиту та пропозиції на ринку праці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблематика професійно-кваліфікаційної структури здобувачів вищої освіти та її відповідність потребам ринку праці розглядається у працях Близнюк В., Юрик Я. [1], Карпенко, О.В. [3], Карпій, О. П., Качмар, С.А. [4], Кваша О.С. [5], Ковалевський, Ю.А. [6], Лопушняк Г.С. [7-9], Рибчанська Х.В. [8-9], в яких автори акцентують увагу на дисбалансах попиту та пропозиції робочої сили, освітньо-кваліфікаційні диспропорції ринку праці, зокрема вказуючи на проблеми вищої освіти (низьку віддачу формальної освіти як одну з передумов невідповідності, дисбалансу («місматчу») між освітою та ринком праці, проблему підготовки високо кваліфікованих фахівців). В цілому в науковій літературі практично відсутні комплексні міждисциплінарні дослідження розвитку вищої освіти в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці. Зважаючи на реформування системи вищої освіти в Україні та впровадження нових практик у діяльність вищих навчальних закладів актуальність дослідження посилюється.

Мета дослідження полягає у проведенні стратегічного аналізу розвитку вищої освіти в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці.

Основні результати дослідження

Рівень професійно-кваліфікаційної підготовки впливає на пропозицію робочої сили, тоді як попит визначається кількістю та структурою робочих місць, галузевою структурою економіки. Однією з причин дисбалансів попиту та пропозиції на ринку праці України є невідповідність професійно-кваліфікаційної структури здобувачів вищої освіти вимогам роботодавців, нестача високо кваліфікованих, середньо кваліфікованих працівників у промисловості, сільському господарстві, які володіють технічними навиками роботи у все більш автоматизованому робочому середовищі.

Систематизація досліджень щодо тенденцій та особливостей розвитку ринку праці України свідчить про наявність структурного дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили, тенденцію до скорочення попиту та пропозиції, трансформацію структури попиту та пропозиції фахівців за професіями, які зумовлені:

невідповідністю професійно-кваліфікаційної структури притоку та відтоку робочої сили на ринку праці, що має прояв у наявності значного числа вакансій та безробітних водночас, надлишковій пропозиції робочої сили та водночас незадоволеному попиті на вакантні робочі місця [12]. За даними Державного центру зайнятості, за період січень -- грудень 2021 року, сукупна кількість вакансій становила 705816 одиниць, тоді як кількість осіб зі статусом безробітного 1191008, зокрема показники в аграрному секторі становили 113411 вакансій та 187610 безробітних осіб відповідно, в переробній промисловості -- 121496 вакансій та 144375 безробітних осіб відповідно, в будівництві -- 26324 вакансій та 32320 безробітних осіб відповідно, в оптовій та роздрібній торгівлі -- 102432 вакансій та 180922 безробітних осіб відповідно, в галузі транспорту -- 44667 вакансій та 53119 безробітних осіб відповідно [2];

низька віддача формальної освіти та відсутність довіри до неформальної освіти як одна з передумов невідповідності, що пояснюється дисбалансом («місматчем) між освітою та ринком праці: багато претендентів хочуть знайти себе в професії, що не відповідає отриманій у закладі вищої освіти спеціальності, саме тому, що їхня спеціальність за дипломом є незатребуваною на ринку праці. В Україні при наявності значного обсягу поданих резюме та водночас наявних вакансій роботодавці перебувають у пошуку висококваліфікованих спеціалістів-консультантів, аналітиків, радників тощо [3]. За даними пошуку роботи Work.ua за 2021 рік середнє значення чисельності вакансій, розміщених на сайті, становило 64451 одиниць, а середній обсяг резюме -- 3508567 одиниць [13]. При цьому пропозиції в десятки разів перевищують наявні робочі місця для фінансистів, банкірів, бухгалтерів та аудиторів [3]. Наприклад, станом на 7 грудня 2021 року кількість розміщених вакансій за сферою фінанси та банківська діяльність становила 4 197 одиниць, тоді як кількість розміщених резюме -- 93559 [13];

структурними дисбалансами регіональних ринків праці у професійно-кваліфікаційному розрізі через невідповідність обсягів та структури підготовки робочої сили навчальними закладами за галузями знань, потребам економіки за видами економічної діяльності, професійними групами та економічними районами, нерівномірністю розподілу зайнятих за професіями та видами економічної діяльності, перекоси у кількісно-якісній структурі ринку праці та посилення невідповідності рівня кваліфікації потребам роботодавців на рівні регіонів [1];

нездатність системи вищої освіти в короткостроковому періоді реагувати на потреби щодо підвищення якості робочої сили в контексті нових цифрових та технічних навиків працівників через динамічність розвитку ІКТ сектору та формальну співпраці між приватним сектором та системою освіти, що не забезпечує швидкий трансфер знань та інформації від роботодавців до представників освітньої системи щодо потрібних навиків;

недостатньо ефективний механізм публічного управління ринком освітніх послуг, ринком праці в контексті результативності їх співпраці [6]. Відтак, для посилення ефективності публічного управління Україна спільно з Міжнародною організаціє праці (далі -- МОП) реалізовує нову програму «Інклюзивні ринки праці для створення робочих місць в Україні» на 2017 -- 2022 роки, що фінансується Данією, спрямовану на інтегрований підхід до розвитку та модернізації послуг державних служб зайнятості, розвиваючи більш ефективну та інклюзивну активну політику на ринку праці завдяки таким елементам: розвиток навиків, механізми соціального діалогу для вирішення критичних питань, таких як неформальна зайнятість, заробітна плата чи гендерна дискримінація. Серед цілей проєкту подолання викликів, які стосуються невідповідності кваліфікації на ринку праці, недостатньо розвиненого підприємництва та високого рівня неформальної зайнятості, обмеженої ефективності політики ринку праці, централізованого формування політики та незрілого соціального діалогу, які є перешкодами для досягнення високого рівня зайнятості, зокрема зайнятості молоді та випускників.

Дисбаланси попиту та пропозиції на ринку праці України посилюється через цифровізацію економіки, глобалізацію, які призводять до росту неформальної зайнятості, поширення таких форм організації праці як фріланс, самозайнятість, аутсорсинг (особливо в інформаційно-комунікаційних технологій (далі -- ІКТ), ІТ-секторі). Вказані особливості ринку праці України зокрема зумовлені низьким рівнем фактичної оплати праці, яку пропонують роботодавці, особливо у секторах економіки, в яких фахівець повинен володіти високим професійним рівнем знань, здібностей, навиків. Як відмічають Карпій, О.П., Качмар, С.А. [4], для ринку праці України характерні проблеми низької ціни робочої сили та її невідповідність реальній вартості, що призводить до росту безробіття, прихованої зайнятості, зайнятості випускників «не за фахом» та професією. Потреба бізнесу у фахівцях з наявним досвідом роботи призводить до неможливості працевлаштування випускників, труднощів у пошуку роботи та працевлаштування за отриманою спеціальністю. З однієї сторони, роботодавці відмічають низький освітній рівень фахівців, що негативно позначається на продуктивності праці, з іншої, приватний сектор не забезпечує гідний рівень оплати праці для мотивації фахівців, особливо випускників, у забезпеченні потрібної продуктивності. Така проблема зокрема виникла як наслідок недостатньої співпраці між закладами вищої освіти та роботодавцями, відсутності мотивів для співпраці з метою забезпечення працевлаштування випускників ЗВО.

Серед сучасних сутнісних рис ринку праці України також варто виділити зростання рівня дистанційного працевлаштування, особливо в період пандемії, динамічний ріст ІТ-сектору та зайнятості в цьому секторі завдяки перевагам в оплаті праці та умовах роботи, поява гнучких моделей організації бізнесу та відповідно збільшення рівня гнучкості графіку роботи працівників. Такі риси ринку праці України зумовлені структурними зрушеннями в економіці, розвитку ІКТ-сектору та суміжних галузей. Водночас система освіти України, не зважаючи на ряд реформ, не достатньо забезпечує ринок праці високо кваліфікованими працівниками з достатнім практичним досвідом роботи, який повинен формуватися під час навчання. Натомість проходження практики студентами в багатьох випадках залишається формальною процедурою, орієнтованою на теоретичну підготовку.

Новітнім трендом ринку праці України, який позначатиметься на розвитку вищої освіти, є зростання зайнятості в ІТ-секторі, що динамічно та стрімко розвивається завдяки потенціалу людських ресурсів України. Серед основних причин зростання ІТ-сфери України -- рівень оплати праці та гнучкі умови роботи, можливість дистанційного працевлаштування та розширення діяльності за межами України, що позитивно впливає на трансформаційні зрушення ринку праці.

У таблиці 1 систематизовано сильні та слабкі сторони системи вищої освіти, можливості та загрози зовнішнього середовища, які впливають на розвиток вищої освіти в Україні в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці.

Таблиця 1. СВОТ-аналіз розвитку вищої освіти України в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці, систематизовано автором на основі [1-13] та власних досліджень авторів

Основними сильними сторонами ЗВО в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці є:

оновлення національних рамок кваліфікацій завдяки євроінтеграційним процесам відповідно до Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти. Важливими кроками до модернізації структури вищої освіти України та її інтегрування до світового освітнього і наукового простору стало затвердження в 2015 році нового переліку галузей знань і спеціальностей та його гармонізація в 2021 році з Міжнародною стандартною класифікацією освіти. Гармонізація в 2020 році Національної рамки кваліфікацій з Європейською рамкою кваліфікацій для навчання впродовж життя сприяла створенню умов для визнання національних освітніх кваліфікацій у міжнародному середовищі;

затвердження та оновлення стандартів вищої освіти нового покоління, які базуються на компетентнісному підході, визначають інтегральну, загальні, професійні компетентності фахівців різних спеціальностей, враховуючи потреби роботодавців у навиках спеціалістів (зокрема, орієнтованість на вирішення складних завдань та проблем у практичній діяльності, критичне мислення, аналіз), вимоги ринків праці щодо професійних компетентностей фахівців, які закріплені у стандартах вищої освіти. На законодавчому рівні визначено професії, для яких запроваджене додаткове регулювання, що дає змогу посилити увагу до якості підготовки фахівців за відповідними спеціальностями. Водночас здійснюється дерегулювання підготовки за всіма іншими спеціальностями, зокрема шляхом послаблення вимог до ліцензіатів і спрощення процедури ліцензування в цілому;

зміна підходів до навчання високо кваліфікованих трудових ресурсів: впровадження компетентнісного та студентоцентрованого підходів до навчання, що сприятиме розвитку проактивного навчання, збільшенню мотивації студентів -- майбутніх фахівців до діяльності;

у нових, законодавчо закріплених, стандартах вищої освіти визначено наступні форми здобуття освіти інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернат, на робочому місці (на виробництві); дуальна. Експериментальне впровадження дуальної форми здобуття вищої освіти є складовою частиною політики забезпечення якості вищої освіти шляхом розвитку співпраці закладів вищої освіти з роботодавцями, що передбачає залучення представників ринку праці до формування освітніх програм і стандартів вищої освіти, діяльності наглядових рад, створення сталих фондів (ендавментів) закладів вищої освіти;

впровадження нових правил присвоєння професійних кваліфікацій на основі прозорості, спрощення процедур;

вдосконалення систем оцінки якості вищої освіти (оновлені процедури акредитації освітніх програм на основі ESG (Європейського простору вищої освіти); повноцінне функціонування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти), вдосконалення внутрішньої та зовнішньої систем оцінки якості вищої освіти та наявність внутрішньої системи моніторингу якості освітніх послуг, що передбачає опитування роботодавців як одних з ключових зацікавлених сторін;

впровадження корпоративної практики стратегічного менеджменту у ЗВО та затвердження стратегій розвитку ЗВО, що враховують поточні ринкові проблеми, пов'язані з конкурентоспроможністю трудових ресурсів у стратегічних планах;

готовність колективів ЗВО до змін, про що свідчить широкий спектр оновлених і нових освітньо-професійних та освітньо-наукових програм;

збереження стійкого попиту населення на здобуття вищої освіти, що зумовлено наявністю розгалуженої мережі ЗВО, прозорими процедурами вступу та порівняно низькою вартістю освітніх послуг.

Серед основних реформ у системі вищої освіти України -- декларація цінності студентоцентризму та завершення процесу розроблення нових державних стандартів вищої освіти (затверджено близько 200 стандартів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти), заснованих на компетентнісному підході, який передбачає замість обов'язкових освітніх компонентів набір результатів навчання, що значно розширює академічну автономію закладів вищої освіти.

Впровадження ЗВО практики оцінки якості вищої освіти зацікавленими сторонами та інструментів зворотного зв'язку є одними з нововведень, які потребують детального розгляду. На сьогодні така практика наявна у більшості ЗВО України, проте опитування роботодавців залишаються обмеженими. Відтак, навіть найбільш потужні університети України на офіційних сайтах оприлюднюють звіти опитування роботодавців, які обмежуються оцінкою двох-трьох освітніх програм підготовки. При цьому, у Положеннях ЗВО закріплено загальні особливості опитування представників стейкхолдерів з числа роботодавців. Для прикладу, Львівська політехніка у Положенні про опитування стейкхолдерів у Національному університеті «Львівська політехніка» визначає, що «мета опитування роботодавців / асоціацій роботодавців -- отримати інформацію щодо: відповідності компетентностей, набутих здобувачами вищої освіти, сучасним вимогам ринку праці, очікуванням і потребам роботодавців; задоволення якістю підготовки фахівців за освітніми програмами Університету, у тому числі рівнем теоретичних знань, практичних навичок, соціальних навичок (soft skills); сильних і слабких сторін та рівня конкурентоспроможності випускників Університету; напрямів взаємодії та залучення роботодавців до проектування, модернізації освітніх програм та підвищення якості освітньої діяльності Університету». У Положенні також визначено, що опитування здійснюється на постійній основі за анкетою (Google-форма), розміщеною на сторінці Львівської політехніки (https://lpnu.ua), а також з ініціативи керівника проектної групи або гаранта освітньої програми на нерегулярній основі (за потреби), але не рідше одного разу за повний цикл підготовки. Проте на сайті університету в цілому розміщено звіти опитування здобувачів вищої освіти, тоді як опитування роботодавців є обмеженою формальною практикою. Моніторинг якості освітніх послуг здійснюється за напрямами: моніторинг змісту освітніх програм: відповідність запитам роботодавців; втілення результатів останніх наукових досліджень у галузі; відповідність актуальним тенденціям розвитку галузі, регіону, країни; відповідність змісту навчально-методичного забезпечення освітнього процесу заявленим освітньою програмою очікуваним результатам і компетенціям.

Не зважаючи на наявність системи моніторингу якості освітніх послуг, не завжди роботодавці зацікавлені у реальній участі у відповідних процедурах. У багатьох випадках їхня участь обмежується наданням рецензії на освітню програму забезпечення якості вищої освіти. Водночас, ЗВО потребують підтримки та консультацій з боку роботодавців задля підготовки більш кваліфікованих і здатних оперативно включитися в роботу фахівців, що сприятиме підвищенню продуктивності їхньої праці. Таку позицію роботодавців можна пояснити відсутністю швидкого економічного ефекту участі представників бізнесу у процедурах забезпечення якості вищої освіти і низьким рівнем соціальної відповідальності. Проте з окремими тезами роботодавців можна погодитися. Зокрема, здійснюючи діяльність вони сплачують податки, наповняючи таким чином бюджет, з якого фінансують видатки вищої освіти та науки. Саме представники цих двох сфер мали б забезпечити вивчення потреб роботодавців та впровадити в навчальний процес вивчення кращих світових практик їх задоволення. Однак надмірне навантаження, яке нині відчувають більшість науково-педагогічних працівників та низький рівень фінансування вищої освіти і наукових досліджень ускладнюють виконання цього завдання. Тому консультаційна підтримка роботодавців вкрай необхідна ЗВО.

Інноваційна практика діяльності ЗВО України в контексті збалансування попиту та пропозиції на ринку праці -- розробка та реалізація стратегічних планів ЗВО, які враховують виклики ринку праці України та вимоги до компетенцій працівників, усвідомлюючи проблему низької продуктивності праці трудових ресурсів України, міграції працівників в країни з вищим рівнем оплати праці, низький рівень кваліфікації працівників в Україні порівняно з розвиненими країнами ЄС.

Фактори зовнішнього середовища посилюватимуть сильні сторони ЗВО, серед яких основними сприятливим чинниками можна вважати: євроінтеграція, що пришвидшує перехід ЗВО України до нових моделей управління якістю та включення закладів освіти до міжнародної системи знань; оновлення законодавства (Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність»), що сприятиме розвитку вищої освіти та врахуванні вимог ринку праці; представлення Проєкту Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на наступні роки; розробка дорожньої карти реформування ІТ-освіти; збільшення можливостей щодо отримання фінансування освітніх наукових проєктів зарубіжними організаціями; динамічність індустріалізації, стрімкий розвиток ІТ-галузі, яка активно співпрацює з ІТ-сектором (наприклад, Львівська політехніка, Київський ІТ-кластер); усвідомлення суспільством необхідності отримання нових знань та навиків впродовж усього життя; високий потенціал синергії ЗВО та наукових установ.

Не зважаючи на ряд сильних сторін ЗВО України потребують вирішення проблем, пов'язаних з наступними слабкими сторонами їх діяльності:

недостатня ефективність системи вищої освіти через низькі обсяги фінансування (менше 7% ВВП щороку), як наслідок -- відсутність можливостей фінансування інноваційної, дослідницької діяльності для задоволення потреб ринку праці;

дублювання напрямків підготовки (близько 7 ЗВО на 1 млн. осіб), як наслідок -- підготовка фахівців за спеціальностями, що перебувають у надлишку на ринку праці;

відсутність систем популяризації найменш привабливих, проте потрібних для приватного сектору професій, як наслідок значна кількість абітурієнтів є вступниками найбільш популярних спеціальностей (право, економіка. маркетинг, менеджмент);

концентрація ЗВО у м. Києві, Львові та Харкові, як наслідок -- регіональні диспропорції пропозиції робочої сили, формування центрів тяжіння робочої сили та здобувачів вищої освіти;

надмірне навантаження на науково-педагогічний персонал та відсутність мотивації персоналу у співпраці з приватним сектором, зокрема матеріальної мотивації;

відсутність ресурсів для реалізації програм корпоративної соціальної відповідальності, а тому відсутність постійної взаємодії з приватним сектором, зокрема в цілях проведення наукових досліджень, розробок, інноваційної діяльності;

застарілість та зношеність матеріально-технічної бази, нестача або відсутність сучасного лабораторного обладнання для освітнього процесу та наукових досліджень, які потрібні приватному сектору, а тому -- неготовність закладів вищої освіти до проведення затребуваних бізнесом прикладних досліджень та створення інноваційних інтелектуальних продуктів для економіки. Проблема також посилюється відсутністю механізму залучення приватних інвестицій у розвиток закладів вищої освіти;

недостатнє урахування інтересів та думок заінтересованих сторін під час визначення змісту та напрямів підготовки, слабкий зворотній зв'язок з результатами опитування учасників освітнього процесу та внутрішнього оцінювання навчальних планів та освітніх програм;

недостатнє використання зовнішніх об'єктивних та прозорих інструментів для залучення зовнішніх заінтересованих сторін для оцінювання якості результатів навчання;

надмірний обсяг дисциплін та теоретичної підготовки, що знижує рівень мотивації майбутніх фахівців до роботи за фахом, їх практичної роботи під час навчання, посилює проблему отримання досвіду потрібного при наймі на роботу.

розрив між системою вищої освіти та ринком праці, дисбаланс попиту і пропонування інноваційних спеціальностей;

низький рівень управлінської спроможності керівного складу та культури врядування у сфері вищої освіти, формалізм і негнучкість у підходах до організації освітньої, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Особлива проблема ЗВО полягає в тому, що внаслідок перевантаження програм закладів вищої освіти навчальними дисциплінами, які не забезпечують повною мірою формування передбачених стандартами результатів навчання і компетентностей, надмірного обсягу теоретичної підготовки та недостатнього практичного навчання у здобувачів освіти спостерігається зниження мотивації до повного її зникнення до навчання та майбутньої роботи за фахом. Відсутність новітніх, цікавих методів організації освітнього процесу стає причиною емоційної втоми здобувачів. Посилює проблему демотивації здобувачів складність самостійного пошуку роботи за фахом.

Відповідно до зобов'язань, взятих Україною в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, реформування системи вищої освіти повинно узгоджуватися з такими ключовими документами Європейського Союзу та Болонського процесу, як: рішеннями конференцій міністрів, відповідальних за вищу освіту, країн Європейського простору вищої освіти (зокрема, Римським міністерським комюніке від 19 листопада 2020 р.), Європейською рамкою кваліфікацій для навчання впродовж життя (2017 рік), Рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (2018 рік), стандартами і рекомендаціями щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (2015 рік). Динамічні зміни у сфері вищої освіти сприяють розбудові Європейського освітнього простору, зокрема Цифрова стратегія Європейської Комісії (European Commission Digital Strategy), Європейська програма розвитку навичок, формування Європейського дослідницького простору.

Основними зовнішніми загрозами розвитку вищої освіти, що визначають майбутнє вищої освіти і міжнародної студентської мобільності сьогодні, є:

посилення конкуренції на ринку освітніх послуг через розширення можливостей вступу у ЗВО інших країн;

збільшення освітньої міграції в країни ЄС через розширення можливостей подальшого працевлаштування у цих країнах з метою отримання більш високої оплати за свою працю;

переведення освітнього процесу у дистанційний режим роботи через встановлення карантинних обмежень у зв'язку із поширенням COVID-19;

депопуляція населення;

відсутність мотивації бізнесу в участі у розробці стандартів вищої освіти, у сприянні інноваційної, наукової дослідної діяльності ЗВО;

відсутність мотивації бізнесу у наймі випускників без практичних навиків роботи;

низький рівень оплати праці, який визначається ринком, що демотивує випускників у працевлаштуванні за фахом;

відтік висококваліфікованих науково-педагогічних працівників за кордон через розширення можливостей в рамках міжнародної співпраці академічної мобільності і більш привабливі умови праці у інших країнах

Заклади освіти повинні диверсифікувати освітні пропозиції та оновлювати зміст освіти з метою задоволення зростаючих потреб у розвитку інноваційного та критичного мислення, підприємницьких та лідерських навичок, розвивати гнучкі освітні траєкторії на основі студентоцентрованого підходу. Саме ЗВО відповідальні за сприяння міжнародній співпраці та реформам, обміну знаннями, академічній мобільності студентів і персоналу, набуттю учасниками освітнього процесу міжнаціональних та міжкультурних компетентностей, які все більше актуальні для приватного сектору в умовах глобалізації, цифровізації та включення національного ринку праці в міжнародний.

Швидкі зміни, що відбуваються у суспільстві, технологіях, вимагають від фахівців як професійних, так і загальних компетентностей, зокрема здатності навчатися, критично та системно мислити, програмувати, працювати в умовах невизначеності, креативності, міжгалузевої комунікації, мультикультурності та володіння кількома, у тому числі англійською, мовами. Світовими трендами майбутнього є міждисциплінарність (мультидисциплінарність) освітніх і дослідницьких програм, свобода вибору і формування індивідуальної освітньої траєкторії. Тому ЗВО доцільно вже сьогодні у стратегічних планах розвитку змінювати освітні траєкторії навчання з акцентом на нових затребуваних знаннях, здібностях та навиках фахівців.

Тенденція до неоіндустріалізації, впровадження концепції Індустрії 4.0, роботизація, розвиток ІТ-технологій, екологічні проблеми у найближчі десять років змінять перелік найбільш затребуваних професій. За оцінками експертів, затребуваними будуть фахівці, здатні проектувати, впроваджувати нові технології з урахуванням нових викликів, а також професії, пов'язані з ІТ-технологіями і даними, з екологізацією виробництва та життя. Професії, пов'язані із збереженням здоров'я, освітою, творчістю, наданням індивідуальних послуг, залишаться актуальними, оскільки не зможуть бути заміщені автоматизованими системами навіть з використанням штучного інтелекту.

Серед основних загроз зовнішнього середовища -- відсутність довіри громадян, держави та бізнесу до освітньої, наукової, інноваційної діяльності закладів вищої освіти, що потребує впровадження заходів з її формування до результатів дослідницьких та консалтингових робіт закладів вищої освіти, залучення представників громадянського суспільства до формування освітньої політики та управління закладами вищої освіти. Серед заходів ЗВО у співпраці з органами публічного управління -- створення закладами вищої освіти інтелектуальної та інноваційної продукції та послуг, які впроваджуються та надаються у реальному секторі економіки; формування системи моніторингу попиту і пропонування фахівців з вищою освітою на ринку праці; формування пріоритетів підготовки фахівців з вищою освітою, зокрема ІТ-спеціальностей, на основі моніторингу ринку праці; забезпечення першого робочого місця випускників, які здобули вищу освіту за рахунок бюджетних коштів; розвиток інноваційної інфраструктури на базі закладів вищої освіти, сприяння їх інтеграції до регіональних інноваційних екосистем та кластерів Індустрії 4.0 з урахуванням SMART-спеціалізації регіонів; сприяння проведенню закладами вищої освіти, зокрема, досліджень та консалтингу для бізнесу; створення умов для розвитку державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти; гармонізація освітніх та професійних стандартів, залучення бізнесу та професійних спільнот до їх розроблення; оснащення сучасних базових навчальних лабораторій та передових науково-дослідних лабораторій закладів вищої освіти обладнанням для інформаційних технологій (цифровою інфраструктурою); створення сприятливих умов для приватних інвестицій, залучення бізнесу до розвитку інфраструктури та освітнього простору; розвиток національної системи кваліфікацій, спрощення процедур визнання іноземних освітніх кваліфікацій; працевлаштування в Україні іноземних студентів та учасників програм академічної мобільності; створення умов для формування міжкультурної свідомості та компетентностей; набуття здобувачами вищої освіти навичок роботи в багатонаціональних колективах.

Висновки

У дослідженні виявлено наявність структурного дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили, трансформацію структури попиту та пропозиції фахівців за професіями, які зумовлені: 1) невідповідністю професійно-кваліфікаційної структури притоку та відтоку робочої сили на ринку праці, низькою віддачею формальної освіти та відсутністю довіри до неформальної освіти, структурними дисбалансами регіональних ринків праці у професійно-кваліфікаційному розрізі через невідповідність обсягів та структури підготовки робочої сили навчальними закладами за галузями знань, нездатність системи вищої освіти в короткостроковому періоді реагувати на потреби щодо підвищення якості робочої сили, недостатньо ефективний механізм публічного управління ринком освітніх послуг, ринком праці в контексті результативності їх співпраці. Не зважаючи на реформи у сфері вищої освіти існує низка проблем, пов'язаних з забезпеченням потреб ринку праці у високо кваліфікованих фахівцях.

Література

1. Близнюк В., Юрик Я. Освітньо-кваліфікаційні диспропорції регіонального ринку праці України. 2019. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/16247 (дата звернення: 19.01.2022 р.)

2. Державна служба зайнятості. Кількість вакансій та кількість зареєстрованих безробітних за видами економічної діяльності. URL: https://www.dcz.gov.ua. (дата звернення: 20.01.2022 р.).

3. Карпенко, О.В. Цифрова економіка: виклики для освіти та ринку праці в Україні (на прикладі обліково-фінансових спеціальностей). Приазовський економічний вісник. 2019. Вип. 5. С. 220-228.

4. Карпій, О.П., Качмар, С.А. Маркетинговий аналіз попиту та пропозиції на ринку праці України. 2021. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. Вип. 2 (6). С. 180-192.

5. Кваша О.С. Ринок праці в Україні: аналіз сучасного стану та перспективи розвитку. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. Вип. 22. С. 1074-1079. URL: http://global-national.in.ua/archive/22-2018/199.pdf (дата звернення: 20.01.2022 р.).

6. Ковалевський, Ю.А. Регіональний аспект статистичного аналізу співвідношення попиту і пропозиції робочої сили в Україні. Ефективна економіка. 2013. Вип. 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1970 (дата звернення: 20.01.2022 р.).

7. Лопушняк Г.С. Соціально-економічні аспекти розвитку вищої освіти України. Формирование рыночных отношений в Украине. 2015. Вип. 3 (166). С. 184-189.

8. Лопушняк Г.С., Рибчанська Х.В. Вища освіта України: проблеми та перспективи розвитку. Ефективність державного управління. 2014. Вип. 40. С. 21-27.

9. Лопушняк Г.С., Рибчанська Х.В. Інституційні засади підвищення якості вищої освіти. Формування ринкових відносин в Україні. 2017. Вип. 6. С. 66-73.

10. Міністерство та комітет цифрової трансформації України. Як буде розвиватися IT-освіта в Україні: Михайло Федоров презентував дорожню карту до 2030 року. URL: https://thedigital.gov.ua/news/yak-bude-rozvivatisya-it-osvita-v-ukraini-mikhaylo-fedorov-prezentuvav-dorozhnyu-kartu-do-2030-roku (дата звернення: 20.01.2022 р.).

11. Проєкт Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки. https://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/86286/.

12. Чорна Л., Чорний Р. Ринок праці України: сучасні виклики. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2020. Вип. 1. С. 64-73. URL: http://echas.vnu.edu.ua/index.php/echas/article/view/541/443 (дата звернення: 20.01.2022 р.).

13. Work.ua. Кількість вакансій і резюме в Україні. За рік. Загальна кількість в базі. URL: https://www.work.ua/stat/count/?time=year&quantity=1 (дата звернення: 20.01.2022 р.).

References

1. Blyznyuk V., Yuryk YA. Osvitn o-kvalifikatsiyni dysproportsiyi rehional noho rynku pratsi Ukrayiny. 2019. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/16247 [Ukrainian].

2. Derzhavna sluzhba zaynyatosti. Kil kist vakansiy ta kil kist zareyestrovanykh bezrobitnykh za vydamy ekonomichnoyi diyal nosti. URL: https://www.dcz.gov.ua. [Ukrainian].

3. Karpenko, O.V. Tsyfrova ekonomika: vyklyky dlya osvity ta rynku pratsi v Ukrayini (na prykladi oblikovo-finansovykh spetsial nostey). Pryazovs kyy ekonomichnyy visnyk. 2019. Vyp. 5. S. 220-228. [Ukrainian].

4. Karpiy, O.P., Kachmar, S.A. Marketynhovyy analiz popytu ta propozytsiyi na rynku pratsi Ukrayiny. 2021. Menedzhment ta pidpryyemnytstvo v Ukrayini: etapy stanovlennya ta problemy rozvytku. Vyp. 2 (6). S. 180-192. [Ukrainian].

5. Kvasha O.S. Rynok pratsi v Ukrayini: analiz suchasnoho stanu ta perspektyvy rozvytku. Hlobal ni ta natsional ni problemy ekonomiky. 2018. Vyp. 22. S. 1074-1079. URL: http://global-national .in.ua/ archive/22-2018/199.pdf[ Ukrainian].

6. Kovalevs kyy, YU.A. Rehional nyy aspekt statystychnoho analizu spivvidnoshennya popytu i propozytsiyi robochoyi syly v Ukrayini. Efektyvna ekonomika. 2013. Vyp. 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1970 [Ukrainian].

7. Lopushnyak H.S. Sotsial no-ekonomichni aspekty rozvytku vyshchoyi osvity Ukrayiny. Formyrovanye rynochnykh otnoshenyy v Ukrayne. 2015. Vyp. 3 (166). S. 184-189. [Ukrainian].

8. Lopushnyak H.S., Rybchans ka KH.V. Vyshcha osvita Ukrayiny: problemy ta perspektyvy rozvytku. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnya. 2014. Vyp. 40. S. 21-27. [Ukrainian].

9. Lopushnyak H.S., Rybchans ka KH.V. Instytutsiyni zasady pidvyshchennya yakosti vyshchoyi osvity. Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini. 2017. Vyp. 6. S. 66-73. [Ukrainian].

10. Ministerstvo ta komitet tsyfrovoyi transformatsiyi Ukrayiny. Yak bude rozvyvatysya IT-osvita v Ukrayini: Mykhaylo Fedorov prezentuvav dorozhnyu kartu do 2030 roku. URL: https://thedigital.gov.ua/news/yak-bude-rozvivatisya-it-osvita-v-ukraini-mikhaylo-fedorov-prezentuvav-dorozhnyu-kartu-do-2030-roku.

11. Proiekt Stratehii rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini na 2022-2032 roky. https://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/86286/.

12. Chorna L., Chornyy R. Rynok pratsi Ukrayiny: suchasni vyklyky. Ekonomichnyy chasopys Skhidnoyevropeys koho natsional noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky. 2020. Vyp. 1. S. 64-73. URL: http://echas.vnu.edu.ua/index.php/echas/article/view/541/443.

13. Work.ua. Kil kist vakansiy i rezyume v Ukrayini. Za rik. Zahal na kil kist v bazi. URL: https://www.work.ua/stat/count/?time=year&quantity=1.

Размещено на Allbest.ru