Підвищення конкурентоздатності аграрного виробництва в умовах глобалізації

Джерело: Держстат, розрахунки Мінекономіки

За підсумком 2020р. обсяги виробництва рослинницької продукції скоротилися на 13,9%. Дана галузь одна з небагатьох, яка не відчула негативного впливу карантинних обмежень. А як і в попередніх роках переважно залежала від погодних кліматичних умов, що у 2020р. в основному характеризувалися як нестабільні і складні та мали суттєвий негативний вплив (тепла і малосніжна зима, низькі запаси вологи в ґрунті, заморозки у весняний період та засуха в період вегетації в окремих регіонах) під час перезимівлі озимих культур, а також вегетації та дозрівання основних с/г культур. Це відповідно позначилося на зниженні врожайності більшості с/г культур порівняно з минулим роком, зокрема: зернових культур - зменшення урожайності на 14,7%, обсягів врожаю - на 17,6% станом на 01.12.2020, соняшнику - на 20,8% та 14,6% відповідно, сої - на 12,9% та 32,9%, буряка цукрового - на 6% та 29,6%, овочів відкритого ґрунту - на 2,9% та 0,8%, а також культур плодоягідних - врожай «мінус» 8,3% станом на 01.12.2020 [1].

Незважаючи на скорочення, отримані обсяги врожаю забезпечили продовольчу безпеку країни та дозволили формувати активну зовнішньоекономічну діяльність сільськогосподарською продукцією.

За даними Мінекономіки у 2020/2021 р. експорт зернових культур становитиме майже 48 млн т (у 2019/2020 р. на зовнішні ринки було поставлено рекордні 57,2 млн т), станом на 15.01.2021 було експортовано 27,3 млн т зернових та зернобобових культур. За даними ДМС у 2020 р. питома вага зернових культур у експорті країни у вартісному вимірі становить 19,1% (19,2% у 2019р.). В даних умовах Україна продовжувала займати високі показники у рейтингу світового виробництва зернових культур та соняшнику. За підсумками 2020р. у виробництві тваринницької продукції спостерігалося скорочення обсягів виробництва на 2,6% і на противагу рослинництву найбільший негативний вплив на галузь відбувся через зниження зовнішнього попиту на продукцію птахівництва, яке поєдналося з впливом факторів, які формувалися у попередніх періодах, а саме: високі фінансові затрати на вирощування поголів'я ВРХ та зростання конкуренції на внутрішньому ринку з імпортною молочною продукцією, яка в переважній більшості субсидіюється іншими країнами (за даними ДМС у 2020 р. імпорт молочної продукції (гр.401-406)) зріс у 2,1 рази, низькі закупівельні ціни на молоко у господарств населення (за даними Держстату за 10 міс. 2020 р. закупівельні ціни на молоко у господарств населення порівняно з підприємствами нижчі на 22,2%) [5].

Як наслідок, виробництво молока скоротилося на 4,2%. У свою чергу, у 2020р. карантинні обмеження у країнах торгових партнерах перманентно негативно впливали на попит на вітчизняну продукцію птахівництва. Так, виробництво яєць скоротилося на 2,9%, у т.ч. на тлі зменшення поголів'я птиці з урахуванням впливу закриття окремих птахофабрик на тлі зниження рентабельності вирощування птиці. Крім іншого мав місце і певний вплив активізації антимонопольних процесів через порушення законодавства про захист економічної конкуренції. За даними ДМС у 2020р. експорт яєць (гр.407-408)) скоротився на 20,5%. Станом на 01.01.2021.поголів'я ВРХ скоротилося на 6,2%, птиці - скоротилося на 9,3%, а свиней - зросло на 2%. У 2020р. обсяги реалізації на забій с/г тварин (у живій масі) зменшились на 1,1%. глобалізація аграрний конкурентоспроможність продовольчий

Перетворення агропромислового комплексу на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки держави - це, без перебільшення, питання здатності агропромислового комплексу країни інтегруватися у світовий аграрний ринок.

Конкурентоспроможність галузі є багатогранним поняттям, яке характеризує її спроможність конкурувати на внутрішньому та зовнішніх ринках і вимірюється ступенем присутності на них вітчизняної продукції. Два основних взаємозв'язаних чинники, що визначають конкурентоспроможність - це собівартість виробництва та ціни реалізації, що значною мірою визначаються якістю сільськогосподарської продукції та продовольства.

Основним важелем забезпечення конкурентоспроможності є ефективність господарської діяльності.

З метою реальної оцінки стану аграрного сектору економіки та його готовності до вищезазначеної інтеграції міністерством спільно з науковцями здійснено оцінку конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

Результати досліджень показують наявність трьох груп продукції за рівнем конкурентоспроможності:

- група конкурентоспроможної продукції (насіння соняшнику і продукти його переробки, продовольче та фуражне зерно й продукти його переробки, насіння ріпаку і сої та продукти їх переробки);

- група продукції перспективної конкурентоспроможності (м'ясо птиці, овочі, яйця, молоко та молокопродукти, свинина, картопля, мед);

група продукції з низькою перспективою створення конкурентоспроможності (яловичина, цукор, льон, фрукти, виноград).

Для першої групи: утримання існуючих позицій та підвищення конкурентоспроможності за рахунок інтенсифікації виробництва і поглиблення рівня переробки. Умовою інтенсифікації є безумовне виконання технологій виробництва та переоснащення основних фондів галузі. Для виконання першої умови необхідно в 1,6-2 рази збільшити обсяги обігових коштів, які щорічно залучаються у виробництво, а другої - залучення інвестицій.

Для другої групи: з метою використання потенціалу галузей, що ввійшли до даної групи, необхідно створити умови для швидкого зростання конкурентоспроможності продукції за рахунок залучення інвестицій та відповідної державної підтримки.

Важливим також є використання внутрішніх резервів, наприклад ефекту від вертикальної інтеграції, що може забезпечити зниження трансакційних втрат і кумулятивний ефект від різних етапів господарської діяльності.

Для третьої групи: визначення соціально-значущих галузей, відносно яких, у випадку неможливості або неефективності залучення необхідних інвестиційних ресурсів за рахунок стабільності створених державою умов, повинно бути прийнято рішення по реструктуризації галузі.

Нині макроекономічну ситуацію в сільськогосподарських підприємствах товарно-ринкового спрямування можна в цілому оцінити як позитивну, а їхню конкуренто-спроможність за результатами попереднього року - достатньо високою.

Зазначимо, що в умовах експортно-орієнтованого аграрного виробництва його ефективність на внутрішньому ринку цілком залежить від ситуації на світовому ринку. Слід чітко усвідомити, що світова економіка вступила в нову епоху надвисоких цін на нафту, а це є основним викликом для країн нетто-імпортерів, до яких належить і Україна.

Тому серед причин структурного плану, які стосуються основних чинників здорожчання сільськогосподарської продукції, слід передусім назвати подорожчання нафти та нафтопродуктів, що зумовлює зростання витрат сільськогосподарського виробництва. Так, за деякими даними, рекордна динаміка нафтових цін призвела до того, що вартість добрив і перевезень великих партій товарів зросла в 2020 році на 80 % порівняно з попереднім роком.

Очевидно, що ця тенденція вже присутня в Україні, а в подальшому роль «нафтового» чинника зростатиме.

Подорожчання нафти та нафтопродуктів призводить до зростання попиту на біопаливо й, відповідно, на сировину для його виробництва. За даними ФАО, очікується, що цей процес стосуватиметься передусім зернових, насіння олійних культур, цукру і рослинних олій; що протягом наступного десятиріччя значні обсяги кукурудзи в США, пшениці та насіння ріпаку в Європі, цукру в Бразилії використовуватимуть для виробництва етанолу й біопалива. Такий попит прямо впливатиме на ціни на перелічені куль-тури та опосередковано - через ціни на фураж - на ціни продукції тваринництва і птахівництва.

Окремо слід зазначити, що високі ціни на нафту також зумовили появу спеціальної політики стимулювання виробництва біопалива.

Реакція з боку виробників на досить сильні фінансові стимули не забарилася. За даними Світового банку, сьогодні в США 20 % кукурудзи використовується для виробництва біопалива, тоді як в Євросоюзі на ці цілі йде 68 % рослинної олії.

Для України це означає нові можливості для розвитку сільськогосподарського виробництва, в тому числі за рахунок залучення іноземного капіталу.

Серед структурних чинників слід також назвати різке зростання попиту на продукти харчування з боку таких країн, як Китай та Індія, особливо на м'ясо і молоко. Це, в свою чергу, призводить до зростання ціни на зерно для відгодівлі худоби.

За прогнозами ФАО, протягом наступних десяти років ціни на продукти харчування якщо й не зростатимуть, все одно залишатимуться на досить високому рівні. Тому збільшення попиту й цін на сільськогосподарські продукти через певний період часу зумовить зростання пропозиції. Це означає, що в середньо- і довгостроковій перспективі Україна, як й інші виробники продукції сільського господарства, може та повинна скористатися такою ситуацією, аби найповніше реалізувати свій аграрний потенціал, щоб не лише задовольнити власні потреби, а й значно наростити обсяги експорту сільськогосподарської продукції.

Водночас, у структурі вітчизняного експорту повинна дедалі менше домінувати сировина, а переважати - продукти її переробки.

Зупинимося на окремих напрямах підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Ринок зернових. Якість зерна, ефективна робота на зовнішніх ринках і мінімізація маржі та інфраструктурних витрат на внутрішньому ринку повинні дати змогу виробникам одержувати не менше 80 % від світової ціни.

Ринок продукції олійно-жирового комплексу. Необхідно й надалі підтримувати тенденції останніх років щодо збільшення частки ріпаку і сої в структурі виробництва олійних культур та зменшення площ під соняшником до науково обґрунтованих обсягів, підвищувати його врожайність. Це дасть змогу вже через 3-5 років збільшити в 1,5 рази виробництво олійних культур, що в свою чергу позитивно вплине на прибутковість галузі. Увесь обсяг виробленого насіння повинен перероблятися в Україні, оскільки наявні потужності переробних підприємств дають змогу це зробити.

Цукробуряковий комплекс. Нині обсяги виробництва цукру в державі, по суті, досягли свого критично - низького рівня. Основною причиною такого стану виявилася неконкурентосроможність галузі. При цьому досвід окремих підприємств, реконструйованих з урахуванням новітніх технологій, та практика створення потужних холдингів (Астарта, Укрпромінвест) вказують на нагальну потребу й можливість реформування галузі.

У цьому контексті слід зауважити, що перспективу неконкурентоспроможних підприємств галузі вбачаємо в їх перепрофілюванні на виробництво біоетанолу.

Ринок тваринницької продукції.

У галузі тваринництва тривожним є той факт, що три чверті продукції надходить від господарств населення, що практично позбавляє цю галузь перспектив конкурентоспроможності.

Разом із тим відновлюються позитивні тенденції в свинарстві, а також продовжено технологічний прорив у галузі птахівництва, де маємо виробництво продукції на рівні світових стандартів, яка є конкурентоспроможною як за ціною, так і за якістю. Це є показовим щодо використання ефекту вертикальної інтеграції, коли результати господарювання примножуються за рахунок переробки і маркетингу продукції й повинно стати прикладом для інших напрямів виробництва продукції тваринництва.

Актуальним є питання підвищення ефективності від реалізації цільових галузевих програм і наявного рівня державної підтримки тваринницької галузі.

Зокрема, слід сконцентрувати увагу на збільшені використання зерна для нарощування виробництва продукції тваринництва та її подальшого експорту як це робиться в більшості європейських держав.

Підсумовуючи вищезазначене, слід акцентувати увагу на тому, що існує лише один основний чинник, який може забезпечити успіх у конкурентній боротьбі щодо ціни та якості - це новітні й ресурсозберігаючі технології. Маємо визнати, що Україна порівняно з розвинутими країнами програє по головних показниках ефективності виробництва: продуктивності праці, техніко-технологічній забезпеченості, енергомісткості, врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби.

В усіх без винятку галузях слід вести виробництво на основі науково обґрунтованих, економічно виважених систем і технологій, які максимально враховують природно-кліматичні умови, потенціал України в світовій економіці та кращий світовий досвід.

З огляду на це, земельний ринок може стати чи не основним джерелом залучення фінансових ресурсів в агропромислове виробництво, але для цього необхідно вже найближчим часом напрацювати відповідний інструментарій.

Мабуть, доцільно вести мову про активізацію роботи в цьому напрямі державної іпотечної установи, що, з одного боку, давало б гарантії фінустановам щодо повернення кредитних ресурсів і поліпшувало б умови кредитування для аграріїв, а з іншого - дало б можливість державі ефективно впливати на рух земель сільськогосподарського призначення.

На часі також опрацювання механізмів довгострокового пільгового кредитування аграріїв, що орендують земельні ділянки не менше 3-5 років, з метою викупу таких земельних ділянок.

Безумовно, необхідно прискорити прийняття й інших законодавчих актів, що гарантуватимуть створення цивілізованої інфраструктури земельного ринку.

Пріоритетним напрямом підвищення конкурентоспроможності є удосконалення фінансово-економічних умов господарювання сільгосппідприємств, зокрема формування доступу до фінансових ресурсів, системи державної підтримки та удосконалення умов оподаткування.

Окремої уваги потребує питання формування інфраструктури ринків аграрної продукції, на яких базується система організованого ринку, що суттєво впливає на конкурентоспроможність вітчизняного аграрного сектора.

Однак ще залишаються невирішеними питання скоординованих дій усіх учасників аграрного ринку. Все ще актуальні питання об'єктивного розрахунку ринкових параметрів, удосконалення роботи державних агентів і, можливо, удосконалення самого ринкового інструментарію, який до останнього часу характеризувався певним суб'єктивізмом.

Слід також наголосити на необхідності концентрації зусиль аграрної науки в цілому і зокрема її економічному загону на пріоритетних напрямах.

Вітчизняна наука повинна зробити крок уперед - сьогодні вже мало напрацювати технологію - треба на конкретно напрацьованих моделях переконати товаровиробників і їх конкурентоспроможності. Необхідно на практиці показувати комерційну успішність технологій (як це роблять закордонні постачальники техніки, обладнання, насіння або агрохімії).

Потребує посилення практичний аспект роботи аграрних економістів. Світова наука пішла в цьому плані набагато далі - як у багатьох країнах постійно роблять прикладні розрахунки щодо впливу на ефективність діяльності сільгосппідприємств тих чи інших кроків аграрної політики. Наприклад, чи сприяє надання дотацій на закупівлю міндобрив зростанню ефективності, які варіанти тваринницьких дотацій є найбільш дієвими тощо.

Наступний крок для аграріїв - пошук фінансових ресурсів для впровадження технологій, закупівлі техніки й обладнання. І тут також необхідно запропонувати нововведення, здатні полегшити прогрес тих підприємств, які потенційно спроможні його досягти.

Черговий крок - формування ринків. Вважаємо, що треба відійти від традиції ототожнювати ринки лише з кооперативом або агроторговим домом - на часі докорінне удосконалення ринкового інструментарію. Форвардна й ф'ючерсна торгівля дала б можливість і аграріям, і державі «бачити» ринок на перспективу, раціонально планувати структуру посівів, прогнозувати доходи від реалізації. В результаті управлінці мають можливість приймати виважені та обґрунтовані рішення, а поки що працюємо значною мірою інтуїтивно. Отже, аграрії чекають від аграрної науки нових напрацювань для підвищення конкурентоспроможності агропромислового виробництва.

Питання підвищення конкурентоспроможності сільського господарства в Україні, насамперед, тісно пов'язані з необхідністю диверсифікації інституційного розвитку багатоукладної економіки, оскільки близько половини продукції виробляється в низько-товарному секторі особистих господарств населення. У цьому зв'язку сукупна товарність по аграрних господарствах всіх категорій не перевищує і половини виробництва сільськогосподарської продукції.

В умовах сучасної індустріальної економіки для аграріїв це нонсенс, якщо вести мову про конкурентоспроможність українського продовольства на міжнародному ринку. Низько-виробнича ручна праця в особистих селянських господарствах різко підвищує в цілому трудомісткість сільського господарства і знижує рівень продуктивності праці, цим самим стримує рівень зайнятості населення і сприяє обезлюдненню села. Рівень зайнятості сільського населення в 2019 р. становив 62,2%, міського - 68,2%. Загальна кількість зайнятих у сільському господарстві - 2,9 млн. осіб. Рівень безробіття серед сільського населення України становить 10,9%, серед міського - 9%. За офіційними даними, кількість трудових мігрантів становить близько 7% від соціально активного населення; за неофіційними оцінками, кількість трудових мігрантів із села сягає 2 млн. осіб. Якщо кількість активного сільського населення - 5,6 млн. осіб, то 2 млн. трудових мігрантів - це багато. Такого нераціонального використання трудових ресурсів не може бути в конкурентоспроможному аграрному виробництві.

Особисті селянські господарства і дрібні селянські, фермерські господарства по суті наполовину наповнюють продовольчі ресурси, що використовують ручний праця і примітивні технології і, не вийшли ще з другого технологічного укладу, не можуть в принципі конкурувати з зарубіжними фермерами.

Вирішенням проблеми з підвищення конкурентоспроможності особистих сільських господарств може бути тільки кооперування селян. А це означає створення сільськогосподарських споживчих кооперативів, реально діючих яких всього 60%, але вони тільки на 1% забезпечують потреби їх учасників. Необхідний широкий розвиток кооперації у всіх її формах (кредитна, споживча, закупівельна і постачальницька, логістична, виробнича), що в кінцевому підсумку і може забезпечити підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробників. Разом з тим, зростанню сільськогосподарської конкуренції може сприяти і інтегрований агробізнес, де в результаті концентрації і централізації капіталу відбувається підвищення ефективності коефіцієнта використання трудових, матеріальних, інноваційних і фінансових ресурсів.

Висновки

Вивчення зарубіжного досвіду формування конкурентного середовища в агропромисловому комплексі дозволяє зробити узагальнюючий висновок: ступінь розвитку конкурентного середовища агропромислового комплексу визначається ефективністю роботи окремих сільськогосподарських підприємств і в дуже більшій мірі державною підтримкою товарного аграрного виробництва за допомогою досить різнобічних, в тому числі і протекціоністських заходів.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 30.07.2021)

2. The Global Competiveness Index 2020. The Global Competitiveness Report 2020. World Economic Forum URL: http://reports.weforum.org/global competitiveness report2020/ (дата звернення: 30.07.2021)

3. Зеленська О.О. Агроглобалізація та її можливі наслідки для України. Економіка АПК. 2012. № 7. С. 128-131.

4. Чинники і тренди економічного зростання в Україні: колективна монографія / за ред. д.е.н М.І. Скрипниченко; НАН України. Київ, 2018. 386 с.

5. Стратегічний план діяльності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 2020 - 2024 роки. URL://me.gov.ua/Documents/ List?lang=uk (дата звернення: 30.07.2021)

References

1. State Statistics Service of Ukraine (2020), available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed: 30.07.2021).

2. The Global Competiveness Index (2020), The Global Competitiveness Report 2020. World Economic Forum URL: http://reports.weforum.org/global competitiveness report2020/ (Accessed: 30.07.2021)

3. Zelenska O.O. (2012), Ahrohlobalizatsiia ta yii mozhlyvi naslidky dlia Ukrainy. [Agroglobalization and its possible consequences for Ukraine], Ekonomika APK.

4. Scrypnychenko, M.I. (2018), Chynnyky i trendy ekonomichnoho zrostannia v Ukraini [Factors and trends of economic growth in Ukraine], NASU, Kyiv, Ukraine.

5. Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture of Ukraine (2020), «Strategic action plan of the Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture of Ukraine for 2020-2024», available at: https:/ /me.gov.ua/Documents/List?lang=ukUA&id= fb0550f06dc2404ab71474a02fb59818&tag=ProgramiTaPlaniEkonomichnogoISotsialnogo RozvitkuUkraini (Accessed: 30.07.2021)

Размещено на Allbest.ru