Організаційні особливості розвитку інноваційної діяльності в сільськогосподарському виробництві

Джерело: складено за даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Користувачами даної програми на протязі 2017-- 2020 рр. зросло майже в тричі, що є свідченням певної зацікавленості у придбанні технічних засобів, які попадають під дію даної програми сільськогосподарських товаровиробників. Необхідно зазначити, половина користувачів є фермерські господарства, які не мають власних фінансових ресурсів на придбання сільськогосподарської техніки.

Необхідно зазначити, що зросло обсяги придбання технічних засобів за Державної програмою фінансової підтримки сільгосптоваровиробників 1201150 (напрям -- часткова компенсація вартості техніки та обладнання вітчизняного виробництва). Часткову компенсацію надають на техніку та обладнання, ступінь локалізації виробництва яких перевищує 60%, крім тракторів та інших самохідних енергетичних засобів сільськогосподарського призначення, спеціальних автомобілів сільськогосподарського призначення, самохідних та причіпних ком-байнів, ступінь локалізації виробництва яких має перевищувати показник, встановлений у Порядку №369(п. 5 Порядку № 130).

Перелік техніки та обладнання, вартість яких частково компенсують за рахунок бюджетних коштів, формує Мінекономіки (п. 6 Порядку № 130).

Частковій компенсації підлягає тільки та техніка та обладнання, які на момент здійснення через уповноважений банк оплати на їх придбання були включені до Переліку, який розміщений на офіційному вебсайті Мінекономіки.

До Переліку включають техніку та обладнання, що виробляють заводи-виробники, які є резидентами України і виконують спеціальні вимоги Порядку № 130. окрема, вони мають два роки поспіль здійснювати гарантійне і післягарантійне обслуговування цієї техніки та обладнання (п. 7 Порядку № 130).

У зв'язку з обмеженістю видатків часткова компенсація витрат на будівництво та реконструкцію тварин-ницьких об'єктів у 2016--2017 роках не здійснювалась.

У 2020 році частково відшкодовано вартість 15 тваринницьких об'єктів у скотарстві на суму майже 6 млн гривень і за минулі роки відшкодовано майже 3,5 млн гривень

Проведені реформи негативно вплинули на науково-інноваційну сферу, що позначилося на катастрофічному падінні інноваційної активності на всіх рівнях управління аграрним сектором: від загальнодержавного до рівня окремого сільськогосподарського підприємства [3]. І це закономірно, оскільки пов'язані з комплексом причин соціально-психологічного, економічного та організаційного характеру.

Комплекс соціально-психологічних причин падіння інноваційної активності в сільськогосподарському виробництві включає так званий психологічний шок усіх безпосередніх виконавців, які стосуються інноваційного процесу, від безпосередніх сільськогосподарських виробників до спеціалістів апарату управління районного, обласного та загальнодержавному рівнів [4]. Реформування виробництва, шокова терапія у фінансово-економічній сфері, непідготовлений та обвальний переділ власності, політична нестабільність, загроза цілковитого розпаду підприємств створили у працівників на всіх рівнях невпевненість "у завтрашньому дні" та певну розгубленість, що, природно, і створило серйозну перешкоду для планомірної інноваційної діяльності.

Не менш важливими виявились і макроекономічні причини зниження інноваційної активності. Сільськогосподарські товаровиробники, які й раніше не відрізнялися високою інноваційною активністю, у зв'язку з дис-паритетом цін на реалізовану сільськогосподарську та промислову продукцію, що реалізовуються, опинилися в такому економічному становищі, що практично не мали можливості вести навіть просте відтворення [5]. Проблема виживання та порятунку виробництва в цих умовах заслонила собою проблему науково-технічного прогресу. Організаційні проблеми всіх рівнях управління, що виникли під час реформ, призвели до втрати елементарної функціональної чіткості. Досить чіткі та певні функції всіх органів управління (від конкретного підприємства до Міністерства сільського господарства) виявилися при реформуванні розмитими та порушеними, що призвело до безвідповідальності за практичну реалізацію інноваційної політики та перебіг інноваційного процесу [6].

Основними джерелами інформації про нові інноваційні технології і засобах виробництва, в які можуть бути інвестовані кошти підприємств, були названі самостійне вивчення інформації в інтернет-сайтах і газетах (27,5 і 22,9% відповідно). Поширена також відвідування форумів, конференцій, круглих столів та інших діалогових майданчиків, присвячених інноваційному розвитку сільськогосподарського виробництва (20,4%). На жаль, анкетованих керівники і фахівці відвідують діалогові майданчика дуже рідко -- 2-3 рази за останні 5 років (34,1% опитаних), 22,0% з них були на таких заходах не більше 1 разу. При цьому найбільше, на думку респондентів, сприяють підвищенню рівня компетентності в питаннях інвестування в основні засоби такі способи, як відвідування конференцій, круглих столів.

Стабілізація становища в сільськогосподарському виробництві, вихід галузі з кризового стану неможливі без істотного підвищення інноваційної активності усім стадіях інноваційного процесу рівнях управління: від загальнодержавного до конкретних сільськогосподарських товаровиробників [7].

Необхідно усвідомлення всіма працівниками сільськогосподарського виробництва (від органів його управління до кожного підприємства) того становища, що тільки через науково-технічний прогрес, через активне проведення чіткої інноваційної політики можна вийти з аграрної кризи, що тривала, і стабілізувати ситуацію [8]. Це положення має бути підкріплене комплексом організаційних, економічних та соціальних умов, які сприяли б підвищенню інноваційної активності в аграрному виробництві. Цьому має сприяти вдосконалення організації виробництва, на що необхідно виділяти кошти, і, насамперед, з бюджету, як це робиться у всіх цивілізованих країнах, для цього мають бути створені соціальні умови та, зокрема, стимулювання прямого інтересу працівників до активізації інноваційної діяльності на всіх рівнях.

Вважаємо, що як тільки заміна зношеної техніки та обладнання перестане бути першочерговим завданням інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, можна буде говорити про вихід аграрного сектору з кризи. Згідно з з результатами опитування керівників та менеджерів господарств корпоративного сектору аграрної економіки (123 опитаних Київської, Вінницької та Хмельницької областей), в 2021 році це завдання також буде пріоритетною в діяльності суб'єктів господарювання в сфері агробізнесу (24,7%).

Важливе значення в обґрунтуванні інвестиційних проектів і прийнятті рішення про інвестування мають також керівники. Таким чином, наше одвічне припущення, що керівництво підприємства має великий вплив на ефективність інвестиційної діяльності, підтверджується [9].

Практично ігноруються потреби молодих фахівців в житло (2,6%) і наявність на ринку науково-технічних розробок, здатних збільшити ефективність сільськогосподарського виробництва (2,9%).

При виборі об'єкта інвестування станом на 2020 рік зовсім не враховувався думка робітників, і ініціатива в цьому питанні частіше виходить від керівників. На нашу думку, такі результати дозволяють зробити невтішний висновок про рівень професіоналізму та кваліфікації працівників сільського господарства, який, як показує аналіз результатів анкетування, зазнав незначних змін з 2018 року.

Найбільш важливим фактором, що обмежує інвестиційної діяльності сільськогосподарського підприємства, на думку респондентів, як і очікувалося, є недостатній рівень забезпечення власними фінансовими ресурсами (40,8%). Інші фактори мають рівний ступінь значущості, хоча кілька виділяється, зокрема, як складність механізму отримання кредитів для реалізації інвестиційних проектів (9,2%), який, на нашу думку, слід об'єднати з менш значущим і, можливо, менш зрозумілим для анкетованих фактором, як недосконалость нормативно-правової бази, що регулює інвестиційні процеси (2,6%).

12,4% респондентів визнали, що вибуття основних фондів на підприємствах здійснювалося внаслідок еко-номічної неефективності їх експлуатації. Разом з цим 17,8% учасників обстеження також визнали, що підприємства мають у своєму розпорядженні основними засобами, в які були інвестовані кошти протягом останніх 5 років і які в нині не використовуються за призначенням. Не здійснювали ніяких інвестицій екологічного характеру 63,4% підприємств.

Створення зазначеного комплексу організаційно-економічних та соціальних умов визначає та дію відповідних їм факторів інноваційної активності в сільськогосподарському виробництві. До них відносяться:

зацікавленість сільськогосподарських товаровиробників у отриманні додаткового ефекту від застосування наукових розробок;

прискорення розробок нововведень, які відповідають запитам сільськогосподарського виробництва;

поінформованість товаровиробників всіх галузей сільського господарства про наукові розробки, що рекомендуються до освоєння у виробництві;

наукова та організаційна підготовленість кадрів на всіх рівнях інноваційного процесу;

вибір пріоритетних напрямів під час освоєння наукових досягнень в агропромисловому виробництві;

економічне стимулювання працівників інноваційної сфери за результативність своєї діяльності.

У нормальних економічних умовах інноваційна активність в аграрному секторі України и повинна розвиватися як згори донизу, і знизу догори за ієрархічним принципом. Проте, ініціатива у нинішніх умовах має належати як державного рівня, і обласних органам управління сільського господарства. У верхньому ешелоні інноваційного потоку (загальнодержавний рівень) повинні бути добре відомі запити виробництва, що є основою планування їх діяльності. На це мають бути спрямовані вдосконалення управління виробництвом на всіх рівнях та розробка стимулів для підвищення інноваційної активності. Перш ніж сформулювати основні напрями підвищення інноваційної активності, які логічно випливають із зазначених вище умов і факторів розвитку даного процесу, слід звернути увагу на тенденцію перенесення відповідальності за інноваційний процес в аграрному секторі України безпосередньо на сільськогосподарських товаровиробників.

Разом про те досвід країн із розвиненим інтенсивним сільськогосподарським виробництвом свідчить у тому, що з науково-технічний прогрес у цій специфічної галузі відповідає все суспільство, споживає її продукцію. Сільське господарство, в силу своїх специфічних особливостей та обмежених організаційно-економічних та технічних можливостей, не може ефективно функціонувати без допомоги держави, яка має не тільки мати власну інноваційну політику, а й безпосередньо здійснювати регулювання інноваційного процесу.

Висновки

У зв'язку з цим, основні напрями підвищення інноваційної активності в сільськогосподарському виробництві полягають у активізації діяльності безпосередніх виконавців інноваційного процесу, а й у системі певних державних заходів щодо активізації самого процесу.

До таких заходів відносяться:

державна підтримка науково-інноваційної галузі; поступова переорієнтація органів управління від адміністративно-управлінських функцій на інноваційну діяльність;

наближення діяльності наукових установ безпосередньо до запитів виробництва;

активізація функціонування всіх організаційних форм інноваційного процесу щодо надання допомоги сільськогосподарському товаровиробнику у впровадженні досягнень науки та техніки;

розвиток спеціалізованої інформаційної служби аграрного сектору України для організації багатоканальної інформації про наукові досягнення, рекомендації до освоєння у виробництві шляхом залучення всіх засобів масової інформації (друк, радіо, телебачення та ін.);

організація масової перепідготовки кадрів всіх рівнях інноваційного процесу;

розробка та впровадження системи економічного стимулювання подальшого розвитку інноваційного процесу в сільському господарсьві;

реалізація цільових державних, галузевих та регіональних науково-технічних програм;

подальше вдосконалення організаційних форм розвитку інноваційного процесу та поширення таких інтегрованих формувань, як технопарки, технополіси, науково-виробничі системи, інноваційні центри, інноваційно-консультаційні центри та інші.

Тільки при здійсненні всього комплексу зазначених заходів на всіх рівнях може бути підвищено інноваційну активність в агропромисловому комплексі, спрямовану на прискорення виходу з кризи, стабілізацію агропромислового виробництва та створення умов для нормального розвитку галузі.

Література:

1. Донець О. Інновація та її особливості в аграрному секторі економіки України. Економічний аналіз. 2013. Т. 12 (1). С. 92--97.

2. Свиноус І. В. Інноваційне забезпечення інтенсивного розвитку свинарства. Інноваційна економіка. 2014. № 3. С. 284--285.

3. Орел В. М. Активізація залучення інновацій у сільське господарство України. Бізнес-навігатор. 2014. № 1. С. 93--99.

4. Курило Л. І. Інтелектуальний капітал в аграрній сфері: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2014. 322 с.

5. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства України: проблеми та перспективи / Лу- пенко Ю. О., Малік М. Й., Шпикуляк О. Г. та ін. Київ: ННЦ ІАЕ, 2014. 516 с.

6. Саблук П.Т. Наукове обгрунтування інноваційного розвитку в аграрній сфері. Економіка АПК. 2021. № 6. С. 16.

Долгошея Н. О. Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки. Вісник ЖДТУ. Сер. Економічні науки. 2011. № 1 (55). С. 192--195.

8. Трусова Н.В., Танклевська Н.С. Інноваційна парадигма економічної безпеки регіонів у конкурентному середовищі суб'єктів агро бізнесу. Економіка АПК. 2019. № 11 С. 58.

9. Лобас М. Г. Управління інноваційно-технологічним розвитком агросфери: моногр. / Лобас М. Г., Россоха В. В., Соколов Д. О.; за ред. М. Г. Лобаса. К.: ННЦ "ІАЕ", 2016. 416 с.

References:

1. Donets', O. (2013), "Innovation and its features in the agricultural sector of Ukraine's economy", Ekonomichnyj analiz, vol. 12 (1), pp. 92--97.

2. Svynous, I.V. (2014), "Innovative support of intensive development of pig breeding", Innovatsijna ekonomika, vol. 3, pp. 284--285.

3. Orel, V.M. (2014), "Intensification of attracting innovations in agriculture of Ukraine", Biznes-navihator, vol. 1, pp. 93--99.

4. Kurylo, L.I. (2014), Intelektual'nyj kapital v ahrarnij sferi [Intellectual capital in the agricultural sector], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

5. Lupenko, Yu.O. Malik, M.J. and Shpykuliak, O.H. (2014), Innovatsijne zabezpechennia rozvytku sil's'koho hospodarstva Ukrainy: problemy ta perspektyvy [Innovative support of agricultural development of Ukraine: problems and prospects], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

6. Sabluk, P.T. (2021), "Scientific substantiation of innovative development in the agricultural sphere", Ekonomika APK, vol. 6, pp. 16.

7. Dolhosheia, N.O. (2011), "Organizational and economic mechanism of innovation in the agricultural sector of the economy", Visnyk ZhDTU. Ser. Ekonomichni nauky, vol. 1 (55), pp. 192--195.

8. Trusova, N.V. and Tanklevs'ka, N.S. (2019), "Innovative paradigm of economic security of regions in the competitive environment of agribusiness entities", Eko- nomika APK, vol. 11, pp. 58.

9. Lobas, M.H. Rossokha, V.V. and Sokolov, D.O. (2016), Upravlinnia innovatsijno-tekhnolohichnym roz- vytkom ahrosfery [Management of innovation and technological development of the agrosphere], NNTs "IAE", Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru