Аналіз результативності процесу фінансової децентралізації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз результативності процесу фінансової децентралізації в Україні

Данік Наталія Вадимівна кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економіки, менеджменту та фінансів, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв,

Рудь Інна Юріївна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, менеджменту та фінансів, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв,

Омельчук Артем Сергійович магістрант, група 679, спеціальність 072 Фінанси, банківська справа та страхування, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв

Анотація

Метою статті є аналіз досягнутих результатів в процесі фінансової децентралізації в Україні, з наступним вдосконаленням методології її проведення для підвищення ефективності в системі фінансового забезпечення місцевих бюджетів. З метою обґрунтування напрямів розвитку фінансової децентралізації в умовах самодостатності територіальних громад нами використано сучасні методи дослідження: історичний, діалектичний метод пізнання; системний аналіз, абстрактно-логічний, графічний, статистичний.

Об'єктом дослідження виступають процеси розвитку фінансової децентралізації через призму самодостатності територіальних громад. Теоретичним підґрунтям даного наукового дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, національної економіки, державного та регіонального управління, теорії місцевих фінансів.

Доведено, що найбільш ефективним є варіант, при якому населення, що проживає на тій чи іншій території приймає участь у здійсненні управлінських функцій в регіоні, що потребує значних фінансових ресурсів для забезпечення виконання керівних повноважень. Саме з цією метою в Україні розпочато процес децентралізації, що є складним і багатокомпонентним процесом, який пов'язаний з фіскальною децентралізацією.

Обґрунтовано, що для подальшого ефективного реформування необхідно вирішити питання внесення змін до Конституції України, до адміністративно-територіального устрою країни.

Визначено, що лейтмотивом проведення фіскальної децентралізації є принцип фіскальної еквівалентності, коли ефективність діяльності відокремленої громади досягається за рахунок такого механізму формування надходжень до місцевих бюджетів, що саме кінцевий споживач суспільних благ на місцевому рівні буде фінансово відповідальним за витрати, їх порядок, обсяг та черговість в межах перерахованих ним же податків. Визначено вузькі місця в системі зарахування податку на доходи фізичних осіб. Доведено, що чим більше свободи у встановленні ставок місцевих податків і зборів надається місцевим органам самоврядування, тим більше є можливість їх встановлення на рівні, що буде запропонований місцевими жителями, так як громада буде вимагати при високому рівні оподаткування належного якісного забезпечення своїх нагальних потреб і крім того, звітності від місцевих органів влади.

Ключові слова: фінансова децентралізація, податки, збори, фіскальна реформа, об'єднана територіальна громада, бюджет, місцеві органи влади.

Danik Nataliya Vadimivna Candidate of economic sciences, associate professor, head of the Department of Economics, Management and Finance, Mykolaiv National University named after V.O. Sukhomlynskoho, Mykolaiv

Rud Inna Yuriivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of Economics, Management and Finance, Mykolaiv National University named after V.O. Sukhomlynskoho, Mykolaiv

Omelchuk Artem Serhiyovych Master's student, group 679, specialty 072 Finance, banking and insurance, Mykolaiv National University named after V.O. Sukhomlynskoho, Mykolaiv

ANALYSIS OF PROCESS EFFICIENCY FINANCIAL DECENTRALIZATION IN UKRAINE

Abstract. The purpose of the article is to analyze the results achieved in the process of financial decentralization in Ukraine, with the subsequent improvement of the methodology of its implementation to increase efficiency in the system of financial support of local budgets. In order to substantiate the directions of development of financial decentralization in the conditions of self-sufficiency of territorial communities, we used modern research methods: historical, dialectical method of cognition; system analysis, abstract-logical, graphic, and statistical.

The object of the research is the development processes of financial decentralization through the prism of self-sufficiency of territorial communities. The theoretical basis of this research is the fundamental provisions of economic theory, national economy, state and regional administration, and the theory of local finance.

It has been proven that the most effective is the option in which the population living in one or another territory participates in the implementation of management functions in the region, which requires significant financial resources to ensure the implementation of management powers. It is for this purpose that the process of decentralization has been started in Ukraine, which is a complex and multi-component process related to fiscal decentralization.

It is substantiated that for further effective reform, it is necessary to resolve the issue of introducing changes to the Constitution of Ukraine, to the administrative and territorial system of the country.

It was determined that the leitmotif of fiscal decentralization is the principle of fiscal equivalence, when the effectiveness of the activity of a separate community is achieved due to such a mechanism for generating revenues to local budgets that the ultimate consumer of public goods at the local level will be financially responsible for expenses, their order, volume and sequence in within the limits of the taxes listed by him. Bottlenecks in the personal income tax crediting system have been identified.

It has been proven that the more freedom in setting the rates of local taxes and fees given to local self-government bodies, the greater the possibility of setting them at the level that will be proposed by local residents, since the community will demand, at a high level of taxation, proper quality provision of its urgent needs and in addition moreover, reports from local authorities.

Keywords: financial decentralization, taxes, fees, fiscal reform, united territorial community, budget, local authorities.

Постановка проблеми

Україна сьогодні - це країна, що є заручником прийнятих владою непопулярних серед населення рішень, що стосуються рівня життя кожного громадянина. І, цей пересічний громадянин відповідно до Конституції України має право на гідне життя, що означає соціальну захищеність, чисті вулиці з повним освітленням зі зручними шляховими розв'язками, якісну освіту, сучасну медицину. Але, населення не відчуває гідного ставлення влади до своїх нагальних проблем, і, основною причиною цьому є відірваність таких структур від реалій суспільства на місцях.

Як і будь яке явище, децентралізація має значну кількість переваг та недоліків. Найбільш вагомими перевагами децентралізації регіонів, підвищення рівня самодостатності місцевих громад є створення базису для розвитку громадянського суспільства. Адже основне завдання децентралізації це формування демократичного поля в якому мешканці громад набуватимуть практичного досвіду щодо співучасті у вирішенні нагальних потреб своїх громад, сприяти їх розвитку та рівню відповідальності. До негативних аспектів децентралізації можна віднести ускладнення процесу реалізації стратегічних державних програм, надання пріоритетного значення регіональним політичним елітам.

Таким чином, з розвитком фіскальної децентралізації відбувається нарощування самодостатності територіальних громад, що проявляється в підвищенні конкурентоспроможності, незалежності, ресурсозабезпеченості та фінансового потенціалу регіонів, розвитку інвестування та підприємництва на даній території, що в кінцевому підсумку забезпечить економічний підйом певних територій.

Саме тому, найбільш дієвим стає варіант, при якому населення, що проживає на тій чи іншій території приймає безпосередню участь у здійсненні управлінських функцій в регіоні, що потребує значних фінансових ресурсів для забезпечення виконання керівних повноважень. Саме з цією метою в Україні з 2014 року було розпочато процес децентралізації. Це складний і багатокомпонентний процес, який, насамперед, пов'язаний з фіскальною децентралізацією. Саме вона є основою справедливого наповнення коштами місцевих бюджетів та їх відповідного розподілу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку децентралізації висвітлюються такими українськими ученими як І. Вахович, Г. Возняк, Б. Данилишин, В. Дем'янишин, Я. Дропа, Я. Жаліло, М. Карлін, М. Крупка, К. Павлюк, В. Пилипів, Є. Рушковський, А. Соколовська, І. Сторонянська, І. Чугунов С. Юрій та інші. Однак сучасні виклики, пов'язані з децентралізаційними процесами та трансформацією фінансової системи на усіх рівнях, зумовлюють потребу визначення ролі місцевих бюджетів у реалізації стратегічних цілей реформування.

Мета статті - аналіз досягнутих результатів в процесі фіскальної децентралізації в Україні, з наступним вдосконаленням методології її проведення для підвищення фіскальної ефективності в системі фінансового забезпечення місцевих бюджетів.

Виклад основного матеріалу

Європейські дослідники передбачають три елементи децентралізації: фіскальну децентралізацію, яка включає передачу фінансових ресурсів у вигляді субсидій і податкових повноважень на рівень субнаціональних державних одиниць; адміністративну, яка передбачає передачу функцій, які виконуються центральним урядом, географічно віддаленим адміністративним одиницям; політичну з акцентом на передачі повноважень і відповідальності до виборних органів місцевого самоврядування [1].

В умовах реформування місцевого самоврядування, через проведення адміністративно-фінансової децентралізації, питання формування місцевих бюджетів, а конкретно, їх дохідної частини, є завданням, що вимагає якнайшвидшого вирішення [2]. Втілення основ фінансової децентралізації в економічну та управлінську системи нашої держави підтримане та визначене ключовим в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 591-р [3].

Відповідно до законодавства України - «децентралізація фінансових повноважень є головною умовою забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування у сфері фінансів, і, навпаки, зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування необхідно розглядати як наслідок фінансової децентралізації» [4].

Отже, реформу було розпочато, розроблено достатню кількість методичних та методологічних матеріалів, дорожніх карт, систематизовано та в певній мірі використано досвід європейських країн. Сьогодні, ми можемо говорити вже про досягнення певних позитивних результатів.

Нами систематизовано основні результати І етапу реформування місцевого самоврядування в Україні за період 2014-2019 років, окресливши основні здобутки.

Отже, перші кроки реформування надали відповідь на питання: «Що є децентралізація в реальності?», - виявилось це не просто процес передачі повноважень і створення місцевої автономії. Для того, щоб цей процес міг бути життєздатним, дієвим - мають бути створені умови для розвитку. Тобто, має бути оновлена вся законодавча база, що суттєво змотивує до територіальної консолідації з метою ефективного об'єднання зусиль громадян сіл, областей, районів у вирішенні нагальних потреб саме цієї громади. фінансова децентралізація бюджет територіальна громада

Фінансове забезпечення місцевих бюджетів, як з'ясувалось, також може бути ефективним і дійсно незалежним, автономним від державного бюджету, якщо розпорядниками коштів будуть саме жителі місцевих громад.

Для подальшого ефективного реформування необхідно ще провести немало важливих заходів, що стосуються служби в органах місцевого самоврядування: це і навчання фахівців нової формації, і заохочувальні заходи з метою підвищення іміджу місцевих органів влади та громад; нагально треба вирішати питання внесення змін до Конституції України, до адміністративно- територіального устрою країни. Всі ці проблеми мають бути вирішені в найкоротший термін, адже без цього механізм реформування далі не забезпечить успішного його просування.

Сьогодні вже всі зрозуміли, що центральним поняттям, і в той же час, проблемою для місцевого самоврядування є фінансове забезпечення, тобто формування місцевих бюджетів. Тому, на особливу увагу заслуговує саме проблема встановлення місцевих податків та зборів і розвиток місцевого оподаткування як інструмента органів місцевого самоврядування. Саме місцеві податки та збори є тими податковими платежами, які повністю надходять до відповідного місцевого бюджету, і встановлення яких (хоча і в межах законодавчо визначених рамок) здійснюється органами місцевого самоврядування.

Для ефективної реалізації державою ресурсного розподілу та міжбюджетних відносин необхідно в повному обсязі здійснити делегування не тільки накопичувальних, а й розподільчих та контрольних повноважень на місцях, і, цей крок має бути справжнім, а не паперовим, щоб суспільство мало змогу проявити свою активну громадянську позицію в вирішенні проблем місцевого значення, а, влада, перестала б себе дискредитувати фейковими заявами про незалежність територіальних громад.

На меті фіскального децентралізованого підходу стоїть справедливий розподіл зароблених в регіоні коштів на його безпосередній розвиток та підтримку проєктів, що стимулюватимуть підприємців забезпечувати й соціальну складову при веденні власного бізнесу. Така виважена, новітня видаткова бюджетна політика призведе до стабільного розвитку зазначеного регіону та має сприяти інвестиційній привабливості окремо взятої громади, що в кінцевому випадку призведе до гармонійного розвитку всієї країни.

Отже, лейтмотивом проведення фіскальної децентралізації є принцип фіскальної еквівалентності, коли ефективність діяльності відокремленої громади досягається за рахунок такого механізму формування надходжень до місцевих бюджетів, що саме кінцевий споживач суспільних благ на місцевому рівні буде фінансово відповідальним за витрати, їх порядок, обсяг та черговість в межах перерахованих ним же податків. Такий порядок дає можливість розподілити податкове навантаження в межах територіальної громади, адже їх жителі мають можливість регулювання та контролю як рівня оподаткування, так і рівня своїх економічних вигід, що і є тим фінансовим важелем спонукання населення до прийняття участі у фіскальному накопиченні та забезпечення власного адміністративно-територіального регіону.

Відповідно до розробленої стратегії проведення децентралізації в Україні, в бюджетному законодавстві передбачено внесення певних змін, які вступили в дію з 1 січня 2021 року:

1) структура джерел доходів обласних бюджетів залишається незмінною;

2) 1470 бюджетів територіальних громад перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом;

3) податок на доходи фізичних осіб у розмірі 60% зараховується до бюджетів територіальних громад;

4) районні бюджети не включені в систему горизонтального вирівнювання, зокрема не отримуватимуть базової дотації;

5) формування районних бюджетів здійснюватиметься за рахунок доходів від використання районної власності, грантів та субвенцій з інших бюджетів [5].

Такі зміни звичайно призведуть до максимально ефективного результату, за умови, що будуть здійснюватись компетентними органами місцевого рівня, тобто функції і повноваження сільських, селищних, міських рад дещо змінились, і розробка, розгляд і наступне виконання місцевих бюджетів в повному обсязі має бути здійснено щойно сформованими муніципалітетами, тобто вони мають за короткий термін підготувати весь пакет документів, і в подальшому затвердити його. І це має бути здійснено без помилок, уточнень і змін, адже, які ставки податків і зборів затверджені місцевими радами, з тими і прийдеться працювати весь бюджетний рік, так як відповідно до українського законодавства наступні півроку жодних змін до будь-яких елементів місцевих податків та зборів вносити не можливо (пп. 4.1.9 п. 4.1. ст. 4 ПКУ). А відповідно до п. 4.5. ст. 4 ПКУ пільги стосовно розширення або зміни існуючого порядку також можливі лише з наступного бюджетного року.

В Законі «Про Державний бюджет України на 2021 р.» зазначено, що горизонтальне вирівнювання буде впроваджуватись щодо 1438 бюджетів об'єднаних територіальних громад та 24 бюджетів обласних, а базові дотації та освітні субвенції для районних бюджетів не закладено. Отже, базову частину наповнюваності державного бюджету формуватимуть тільки сільські, міські та селищні бюджети, кошти яких можуть бути залучені лише на договірних умовах при здійсненні чітко врегульованих економічних або соціальних та інших проектів[6].

Нами досліджено структуру фінансування бюджетів громад у 2021 р. за різними джерелами наповнення. 60% податку на доходи фізичних осіб згідно законодавства має бути перераховано до бюджетів громад, і це, є дуже спірним питанням серед науковців, адже як саме частка даного податку має бути спрямована до бюджетів місцевих органів самоврядування і викликає низку дискусійних питань.

Механізм справляння такого податку пропонується різний: дехто пропонує зараховувати частину податку на доходи фізичних осіб до бюджетів громад за місцем роботи платників податку; інші - за місцем проживання платників податку; в деяких законопроектах пропонують здійснити пропорційний розподіл сум надходження податку на доходи фізичних осіб між місцем проживання та місцем роботи платників податку; і, насамкінець - є думка, щоб дозволити платникам здійснити самостійний вибір: куди має спрямовуватись податок від їх доходу.

Можливо, комусь може здатись, що даній проблематиці надається аж занадто багато уваги, але уявіть, що люди, місце проживання яких зареєстровано в одному місці, проживають і працюють вони в іншому, тобто, частка їх доходу у вигляді податку на доходи фізичних осіб спрямовується до бюджету, де вони не мешкають, і, відповідно, не користуються тими благами, що є еквівалентом їх платежів.

Ми вбачаємо в цьому системну помилку, яка обов'язково має бути виправлена, адже такий підхід викривлює всю картину бюджетного вирівнювання. Якщо це питання не буде вирішено на законодавчому рівні, це призведе в кінцевому випадку до розуміння хиткості всієї побудови фіскальної децентралізації, що дискредитує всі зусилля по консолідації сільських та селищних рад в Україні.

Спостерігаючи за процесом децентралізації, ми можемо стверджувати, що цей процес триває дуже не просто, для вирішення цієї проблеми здійснено майже героїчні зусилля, але вони будуть марними, так як податок на доходи фізичних осіб становить більше 50% дохідної частини громад, тобто саме його надходження є базисом в цій схемі.

Для вирішення проблеми в системі зарахування податку на доходи фізичних осіб нами пропонується вивчити теоретичні аспекти публічних фінансів, а також досвід європейських країн, які мають діючі практики стосовно фінансування місцевого самоврядування за рахунок податку на доходи фізичних осіб.

Найголовніше, що ми змогли встановити після вивчення теоретичних робіт на тему публічних фінансів, це те, що чим більше свободи у встановленні ставок місцевих податків і зборів надається місцевим органам самоврядування, тим більше є можливість їх встановлення на рівні, що буде запропонований місцевими жителями, так як громада буде вимагати при високому рівні оподаткування належного якісного забезпечення своїх нагальних потреб і крім того, звітності від місцевих органів влади.

Але на практиці це діє по іншому, тому що адміністрування таких податків як податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств що є основними джерелами податкових надходжень бюджету, більш результативно здійснюється урядом держави, але вирішення соціальних проблем на місцях має забезпечуватись за рахунок місцевих податків і зборів - тобто, податку на нерухомість в основному, що за обсягом просто неможливо. Отже, маємо на практиці поєднання місцевих податків і зборів і міжбюджетних трансфертів для покриття вищеперелічених статей витрат.

В результаті такого всебічного аналізу підходів до встановлення розміру ставки ПДФО в європейських країнах зі впевненістю можемо сказати, що всі вони визначають його встановлення не за місцем праці, а за місцем проживання платника.

Таблиця 1

Причини встановлення ставки ПДФО місцевими органами влади за місцем проживання

Отже, ідея всієї реформи децентралізації полягає саме в тому, що місцеве самоврядування має служити тим, хто його обирає, відповідно, мешкає на території цієї громади. Тому зарахування ПДФО до місцевих бюджетів за місцем проживання платника цього податку є єдиноможливим кроком для справедливого балансу фінансових можливостей територіальних одиниць. Розуміючи таку законодавчу колізію, зупинимось більш детально на операційних наслідках таких дій владних структур. Уряд в такій ситуації має виступити з пропозицією про якнайшвидшу реорганізацію на законодавчому рівні інформаційно-методологічної системи для того, щоб казначейство мало змогу в найближчі два - три роки, використовуючи зрозумілі всім правила гри, зараховувати частину ПДФО за місцем проживання того, хто його сплачує.

І тут починаються складнощі, з самого початку розподілу повноважень - тобто, хто й за що буде відповідати в цьому складному процесі реформації, особливо, коли дійде справа до міста Києва, адже тут реєстрація та місце проживання, місце роботи - це взагалі про три різні місця. Ось тут влада має делегувати Міністерству фінансів змоделювати та починати впроваджувати поетапно нову систему розрахунків по ПДФО. А Міністерство фінансів, в свою чергу, розуміючи складність процесу, створює такий формат відносин - звичайно електронний, який буде доступним, зручним і надійним. Головне в цій схемі - переконати платників податків, що їх своєчасна та чесна реєстрація місця проживання - це запорука розвитку території, на якій вони живуть, і що це не черговий підступний план проти їх свободи вибору місця проживання. Багато підприємств в першому наближенні вже мають таку інформацію про своїх співробітників, але наступним кроком буде отримання декларації про місце проживання.

В таких умовах витрати будуть понесені саме підприємствами - роботодавцями на збір інформації про працівників, але далі для них ситуація має спроститись. Адже, наслідуючи ідею фіскальної децентралізації, кошти отримані від платника податку, будуть за єдиною інформаційною системою казначейством перераховуватись на рахунки місцевих громад таких платників ПДФО.

Лише після збору даних про сплату ПДФО за півроку, з розподілом інформації про місце проживання та місце роботи платника, можна буде розпочати побудову моделі трансформації та перерозподілу частини ПДФО за новими правилами. І, використовуючи досвід розвинених країни, які пройшли всі ці етапи становлення фіскальної децентралізації, можемо лише передбачати які ми отримаємо наслідки. Розподіл і перерозподіл ПДФО стане основним чинником вирівнювання місцевих бюджетних відносин в регіонах та м. Києві вже у наступні декілька років [7].

13 вересня Кабінет Міністрів України схвалив проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а також зміни до Бюджетного кодексу. Згідно з цим документом, загальний обсяг фінансового ресурсу місцевих бюджетів на 2023 рік становитиме 571,3 млрд грн, в тому числі:

• доходи місцевих бюджетів - 389,6 млрд грн,

• трансферти з державного бюджету - 181,7 млрд грн.

Уряд запропонував низку нововведень та змін, які стосуються місцевих бюджетів:

У 2023 році планують продовжити норму щодо зарахування збільшеного нормативу ПДФО до бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад на рівні 64% за рахунок зменшення нормативу зарахування ПДФО до державного бюджету (21%). Горизонтальне вирівнювання для бюджетів місцевого самоврядування здійснено на основі очікуваних надходжень ПДФО у 2022 році. Для обласних бюджетів - окремо за надходженнями податку на прибуток підприємств за січень-серпень 2022 року та очікуваними надходженнями ПДФО у 2022 році.

Утворено фонд ліквідації наслідків збройної агресії, який спрямовуватиметься на будівництво громадських будівель, захисних споруд, ремонт об'єктів критичної інфраструктури, ремонт будівель для забезпечення житлом ВПО, розробка ПКД для зруйнованих об'єктів, закупівля шкільних автобусів, спецтранспорту для охорони здоров'я та комунальних підприємств з благоустрою.

Удосконалюється механізм визначення ліміту загального обсягу місцевого та гарантованого боргу: вилучено норму щодо окремого ліміту в 400% для Києва. Ліміт в 200 % залишився, але борг розраховується вже із урахуванням гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій, та не може перевищувати 200% середньорічного обсягу доходів загального фонду місцевого бюджету, які надійшли за три попередні бюджетні періоди, що передують прийняттю рішення про здійснення запозичення та/або надання місцевої гарантії, без урахування ПДФО та міжбюджетних трансфертів.

Спрощуються норми щодо акцизу з пального: встановлено терміни подачі часток зарахування ДПС (15 січня та 15 липня), а також терміни перерахування коштів бюджетам ОМС: не пізніше останнього робочого дня січня та липня.

Упорядковуються норми щодо фінансування охорони здоров'я у зв'язку із переходом на механізм державних фінансових гарантій.

Виключаються із видатків місцевих бюджетів видатки на фахову передвищу освіту на умовах державного замовлення (стаття 90).

З 1 липня фінансування бюро судмедекспертизи буде передано з місцевих бюджетів до державного бюджету.

Продовжується до 1 січня 2023 року термін дії пункту 20-6 частини першої статті 91 БКУ щодо місцевих програм підтримки автомобільних підприємств санітарного транспорту.

І найголовніше - залишається оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошове забезпечення та інші виплати військовослужбовцям.

Ситуація, що матиме місце в перехідний період, надасть ще одну перевагу органам місцевого самоврядування - це можливість донести до своїх виборців/платників податків важливість достовірного зазначення місця проживання, а також відкриє для державних чиновників нові шляхи для того, щоб продумати рішення і проблеми офіційної реєстрації місця проживання, і особливостей українського ринку житла.

Висновки

Дослідження визначило сутність фіскальної децентралізації в сучасній теорії та практиці як повномасштабну процедуру зміни джерел витрат і відповідно їх фінансування на місцях з надання територіальним громадам автономії та фінансових свобод, для того, що підвищити ефект прозорості процесу бюджетотворення.

В рамках інституційного аналізу наслідків децентралізації державних фінансів можна зробити низку пропозицій щодо вирішення згаданих вище питань фіскальної децентралізації. По-перше, потрібно вдосконалити наявну податкову систему, щоб надати місцевим органам влади повноваження та можливість створювати бюджети з власних джерел, щоби посилити їхню самостійність у забезпеченні необхідними ресурсами. По-друге, необхідним є стимулювання територій, що поширюють тенденцій економічного зростання через реформування механізму справляння ПДФО. Також доцільно провести подальші дослідження в аспекті оподаткування земель з огляду на спроможність територіальних громад і запропонувати оптимальні механізми оподаткування землі. Впровадження вищеперелічених пропозицій щодо наповнення бюджетів місцевих органів самоврядування і територіальних громад, в кінцевому випадку має бути тим важелем впливу на структуру фіскальних джерел, який чітко окреслить необхідність та цінність всіх податкових надходжень саме на місцевому рівні. Наостанок хочемо підкреслити, що процес децентралізації є багатогранним процесом, який охоплює як фінансову так і соціальну, і політичну, і демографічну ситуації в країні, і, лише за умови проведення владою зваженої політики збалансування функціонування та розвитку регіонів, вона буде сприймтись населенням позитивно і за тим призначенням, задля якого вона і розпочиналась.

Література:

1. Скот С. (2009) Децентралізація, місцевий розвиток та соціальна згуртованість: Аналітичний огляд. Університет Бірмінгема: Ресурсний центр управління та соціального розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gsdrc.org/docs/ open/ po60.pdf.

2. Gemmell N., R. Kneller, A. Sanz (2013) Fiscal decentralization and economic growth:

spending versus revenue decentralization. Economic Inquiry. Vol. 51 (4). Pp. 1915-1931. [Online]. Available at: http ://www. socsci .uci.edu/~j kbrueck/course%20readings/Econ%20272B%20readings/

gemmell-kneller-sanz. pdf.Iimi A. Decentralization and Economic Growth

3. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (2014). Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Концепція від 01.04.2014 № 333-р.

4. Податковий кодекс України. (2011) Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/ laws/main.cgi?nreg=2755-17

5. «Реформа децентралізації» Урядовий портал України Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/efektivne-vryaduvannya/reforma-decentralizaciyi

6. Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 р. Режим доступу: https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/1082-20#Text

7. Лелеченко А. П., Васильєва О. І., Куйбіда В. С., Ткачук А. Ф. (2017) Місцеве самоврядування в умовах децентралізації повноважень: Київ. 110 с.

References:

1. Scott, Z. (2009). Decentralisation, Local Development and Social Cohesion: An Analytical Review. University of Birmingham: Governance and Social Development Resource Centre. Available at: http://www.gsdrc.org/docs/open/po60.pdf

2. Gemmell, N., Kneller, R & Sanz, A. (2013). Fiscal decentralization and

economic growth: spending versus revenue decentralization. Economic Inquiry, 51(4), 1915-- 1931. Available at: http://www.socsci.uci.edu/jkbrueck/course%20readings/Econ%20272B%

20readings/gemmell-kneller-sanz.pdf

3. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini (2014) [Approval of the Concept of Local SelfGovernment Reform and Territorial Organization of Power in Ukraine]. Cabinet of Ministers of Ukraine; Regulation, Concept of 01.04.2014 No 333-p. (in Ukrainian)

4. Podatkovyi kodeks Ukrainy (2011) [Tax Code of Ukraine]. Available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=2755-17 (in Ukrainian)

5. "Reforma detsentralizatsii" Uriadovyi portal Ukrainy [«Reform of decentralization»

Government portal of Ukraine]. Available at: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/efektivne-

vryaduvannya/reforma-decentralizaciyi (in Ukrainian)

6. Zakon Ukrainy "Pro Derzhavnyi biudzhet Ukrainy na 2021 r." [The Law of Ukraine "On the State Budget of Ukraine for 2021"]. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1082-20#Text (in Ukrainian)

7. Lelechenko, A. P., Vasylieva, O. I., Kuibida, V. S., & Tkachuk, A. F. (2017). Mistseve samovriaduvannia v umovakh detsentralizatsii povnovazhen [Local self-government in conditions of decentralization of powers]. Kyiv. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru