Особливості соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь у першій половині 1990-х років

Мета дослідження - проаналізувати особливості соціально-економічного розвитку Білорусі у першій половині 1990-х рр., окреслити зовнішні і внутрішні фактори, що впливали на ці процеси.

Виклад основного матеріалу. Перебуваючи у складі народногосподарського комплексу СРСР, Білорусь виконувала роль “складального цеху” радянської країни, на її території знаходилися потужні промислові гіганти, головні підприємства союзної держави, що випускали промислову і сільськогосподарську продукцію для її потреб. Вони перебували у тісних виробничо-коопераційних зв'язках із підприємствами, розташованими на території інших союзних республік, звідки спрямовувались комплектуючі та сировина для їх роботи.

Український дослідник В. Юревич зауважував, що Білорусь у той час “перетворилася на великий економічний регіон”, який відігравав “важливу роль у загальносоюзному поділі праці” Yurevych V. M. Syniooka sestra Ukrainy, op. cit., P. 9.. Відзначимо, що за всіма базовими галузями соціально-економічного сектору на 1990 рік, Білорусь мала високі темпи розвитку та позитивне зовнішньоторговельне сальдо.

Якщо в СРСР у цілому, як і у всіх європейських країнах радянського блоку, до середини 80-х рр. суспільна система вичерпала себе і була в стані кризи, то у Білорусі ситуація була інша. Тут система, що існувала до того часу, не виробила свої ресурси, мала ще певний запас міцності і могла якийсь час порівняно ефективно функціонувати Karbalevych V. Put Lukashenko k vlasty, op. cit. Doroshko M. Krainoznavstvo. Krainy SND i Baltii..., op. cit., P. 93.. БРСР була немовби вітриною комуністичної системи і в усіх сферах життя демонструвала “переваги” соціалізму. Вищий рівень життя у республіці визначався не стільки кількістю, скільки якістю . З огляду на це, економічній модернізації та реформам у роки перебудови, спрямованим на послаблення партійного контролю над централізованою економікою та зародження ринкових відносин Plokhii S. Ostannia imperiia. Zanepad i krakh Radianskoho Soiuzu Soiuzu, op. cit., P. 35 [in Ukrainian]., за визначенням білоруського історика

Валерія Карбалєвіча, у БРСР пручалась, як місцева номенклатура, так і більшість громадства Karbalevych: svoboda y poriadok pomohut belorusam stat sovremennoi natsyei [Karbalevich: freedom and order will help Belarusians become a modern nation], URL: https://euroradio.fm/ru/karbalevich-svoboda-i-poryadok-pomogut-belorusam-stat-sovremennoy-naciey [in Russian]. Тому республіку у той час називали “антиперебудовочною Вандеєю”, одним із центрів опозиції політиці Горбачова Karbalevych V. Put Lukashenko k vlasti, op. cit..

Разом з тим, БРСР перебувала у фарватері тих подій, що відбувалися в СРСР. Ринкове реформування у республіці почалося із жовтня 1990 року. Верховна Рада БРСР прийняла постанову і затвердила програму “Про перехід БРСР до ринкової економіки”, розроблену Радою Міністрів Istoryia Belarusi v kontekste mirovykh tsyvylyzatsyi: uchebnoe posobye, op. cit., P. 276. Respublyka Belarus - 25 let sozydanyia y svershenyi [The Republic of Belarus is 25 years of creation and accomplishments], V 7 t, T. 3, Ekonomicheskoje razvitiye [Economic development], ed. by N. A. Abramchuk, Minsk: Belaruskaia navuka, 2020, P. 39 [in Russian].. Уперше був проголошений курс на перебудову економіки, визначено завдання щодо формування основних ринкових інститутів, лібералізації цін, приватизації та демонополізації, зміни системи державного регулювання економіки .

Аналіз програми засвідчує, що вона була спрямована на радикальну перебудову господарської системи Білорусі, стабілізацію економіки, формування ринкових механізмів. Для пом'якшення перехідних процесів передбачалося проведення активної соціальної політики, зокрема, введення мінімальної оплати праці, індексації доходів, перекваліфікації, допомоги із безробіття соціально незахищеним верствам суспільства. При цьому, у програмі містилися застереження щодо небезпеки дезінтеграції економічної системи СРСР, взаємодії з метою унеможливлення розриву господарських зв'язків між республіками.

Про складність перехідних процесів для Білорусі зауважував тодішній прем'єр-міністр БРСР В. Кебич: “З огляду на сучасний рівень технічного виробництва та конкурентоспроможність продукції, що випускається, орієнтацію на задоволення загальносоюзних потреб, відсутності власної сировини, насамперед, паливо- енергетичної, а також через негативний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи майже для всієї економіки та життя людей перехід до нових принципів управління для Білорусі буде найскладнішим порівняно з усіма іншими республіками СРСР” Zhylinski P. A. “Ad plana da rynku: pachatak transfarmatsyi belaruskai ekanomiki u hady palityki perabudovy, P. 40.. Щодо соціально- економічних завдань у побудові нової економічної системи заступник Голови Ради Міністрів БРСР М. М'ясникович наголошував: “Нам необхідна така ринкова економіка, яка б була сприйнятлива до нових технологій, могла концентровано нарощувати потужності для постійного збільшення виробництва матеріальних благ. Іншими словами, нам потрібна соціалізована економіка, яка існує для людини, служить людині” Natsionalnyi arkhiv Respublyky Belarus (NARB) [National Archives of the Republic of Belarus], F. 31, Op. 17, Spr. 163, Ark. 17 [in Russian].. Бачимо, що з початку 1990-х рр. пріоритетом соціально-економічної політики Білорусі була побудова соціально-ринкового господарства.

Ці аспекти чітко прослідковуються у “Державній програмі Білоруської РСР із стабілізації економіки і соціального захисту населення”, прийнятій Урядом БРСР, який очолював Вячеслав Кебич (червень, 1991 р.). У документі вказано, що стратегічним напрямком залишається формування ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки на основі республіканської програми переходу до ринку Chernysh L. P. “Belorusskye kontseptsyy sotsyalno oryentyrovannoi rynochnoi ekonomyky y modelei ekonomyky ” [Belarusian concept of social market economy], Sotsyalnye faktory ynnovatsyonnoho razvytyia ekonomyky : sbornyk nauchnykh statei, Ministerstvo obrazovanyia Respublyky Belarus, Minsk, 2011, P. 6 Zhylinski P. A. “Ad plana da rynku: pachatak transfarmatsyi belaruskai ekanomiki u hady palityki perabudovy, P. 38.. Відтак, уперше вказана концепція була сформульована на початку 1990-х рр., а з приходом до влади О. Лукашенка детальніше обґрунтована, вона стала загальноприйнятою.

У цьому контексті білоруський науковець П. Жилінський зазначає, що у роки перебудови були закладені основи для формування білоруської економічної моделі. Керівництво республіки з початку перетворень відмовилося від методів “шокової терапії” і взяло курс на збереження таких рис радянської економічної системи, як соціальна орієнтованість, турбота про матеріальний добробут усіх категорій громадян, домінуючу ролі державного сектору .

Важливою віхою формування нової економічної системи у Білорусі було здобуття політичного суверенітету, що дозволило перейти до нових принципів економічного управління, заснованих на політичній та економічній незалежності. 25 серпня 1991 р. Верховна Рада БРСР прийняла Закон “Про визнання статусу конституційного закону Декларації Верховної Ради БРСР про державний суверенітет БРСР” Zakon Respublyky Belarus ot 25 avhusta 1991 h. №1017-XII “O prydanyy statusa konstytutsyonnoho zakona Deklaratsyy Verkhovnoho Soveta Respublyky Belarus o hosudarstvennom suverenytete Respublyky Belarus” [Law of the Republic of Belarus of August 25, 1991 No. 1017-XII “On granting the status of a constitutional law to the Declaration of the Supreme Council of the Republic of Belarus on the state sovereignty of the Republic of Belarus”]. і постанову “Про забезпечення політичної та економічної самостійності Білоруської РСР” Postanovlenye Verkhovnoho Soveta Belorusskoi SSR Ob obespechenyy polytycheskoi y эkonomycheskoi samostoiatelnosty Belorusskoi SSR [Resolution of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR On ensuring the political and economic independence of the Byelorussian SSR]. Вказані документи заклали нормативно-правову основу функціонування економіки Білорусі як національної господарської системи суверенної держави. Новий політичний статус Білорусі передбачав господарську самостійність, перехід підприємств із союзного підпорядкування у республіканське, розвиток горизонтальних економічних зв'язків та ін. Ця політика призвела до поступової передачі важелів управління економікою на місця, сприяла руйнуванню старих господарських зв'язків та єдиного економічного простору СРСР.

На нашу думку, розпад Радянського Союзу для Білорусі був економічно невигідним. Адже, будучи союзною “виробничою фабрикою”, республіка залежала від постачання комплектуючих для роботи промислових підприємств, а також від сировини, що надходила із радянських республік, переважно з Росії. Крім того, білоруська продукція реалізовувалася на союзних ринках. Психологічно суспільство також не було готовим до цих змін, що відобразилося у результатах всенародного референдуму у Білорусі відносно долі Союзу, що проходив 17 березня 1991 р., на якому 82,6% громадян республіки висловилося за збереження СРСР.

Отже, розпад Радянського Союзу 26 грудня 1991 р. для Білорусі був не лише геополітичною катастрофою, а й призвів до руйнування системи планування і регулювання економіки, відбувся розрив господарських зв'язків, що формувався десятиліттями. Білорусь постала перед необхідністю закупівлі комплектуючих для виробництва, забезпечення підприємств сировиною та енергоносіями, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, направленої на пошук нових ринків збуту та джерел сировини для розвитку її економіки. економічний ринковий господарювання адміністративний

Ці фактори негативно позначилися на соціально- економічному розвитку Білорусі, зокрема, з 1991 р. спостерігалися кризові явища, що поглиблювалися у наступні роки. Власне, ринкове реформування першої половини 1990-х рр. у республіці відбувалося на фоні економічної дестабілізації. Як слушно зазначають науковці з Мінська, незважаючи на те, що на момент дезінтеграції СРСР Білорусь була однією із найбільш економічно розвинутих республік, наростання центробіжних тенденцій на пострадянському просторі, розпад традиційних ринків, розрив економічних зв'язків, зростаюча вартість енергетичних і сировинних ресурсів суттєво звузили “вікно можливостей” Білорусі. В результаті впродовж 5 років суверенного існування країни - до 1995 р. - спостерігався колосальний економічний спад Sotsyalno-ekonomycheskaia model: stanovlenye y razvytye: teoryia, metodolohyia, praktyka [Socio-economic model: formation and development: theory, methodology, practice], op. cit., P. 244. Istoryia Belarusi v kontekste mirovykh tsyvylyzatsyi: uchebnoe posobye, op. cit., P. 277..

Головними причинами соціально-економічної кризи, що вразила Білорусь у 1991-1995 рр. стали: по-перше, зміна умов геополітичного становища республіки, яка із “складального цеху” СРСР перетворилася у суверенну державу, що передбачало уже не плановий розподіл, а самостійну закупівлю за ринковими цінами енергоносіїв, сировини, комплектуючих, пошук ринків збуту продукції тощо; по-друге, зміна принципів господарювання потребувала адаптації до ринкових умов як усередині, так і за межами держави ; по-третє, відсутність координуючих органів і механізму реалізації укладених міжурядових угод і господарських договорів; по-четверте, реформована структура економіки не відповідала вимогам ринкових і регіональних ресурсів NARB, F. 31, Op. 1, Spr. 14, Ark. 2-3 [in Russian]. ; по-п'яте, непідготовленість до проведення самостійної економічної політики, особливо у сфері фінансових, кредитно-грошових, зовнішньоекономічних зв'язків, у недостатньо продуманих і неефективних ринкових перетвореннях NARB. F. 31. Op. 17, Spr. 260, Ark. 52 [in Russian]..

Як зауважує Юрій Шевцов, білоруська політика 90-х років - це політика адаптації країни до кризи, яка не дозріла зсередини, а прийшла в неї ззовні Shevtsov Yu. Obyedynennaia natsyia. Fenomen Belarusy, op. cit., P. 205.. Керівництво держави прагнуло стабілізувати економічну ситуацію за допомогою монетарних методів, спрямованих на забезпечення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, контролем за безробіттям. Був створений Національний банк, низка комерційних банків, відбувався процес накопичення золотовалютних резервів країни.

У цій ситуації білоруська влада виходила з того, що слабка фінансово-кредитна політика призводила до подальшого розвитку інфляційних процесів, підриву кредиту і заощаджень населення і як результат - до подальшої стагфляції виробництва і спаду економічної активності, що переходили у тривалу рецесію. У зв'язку з цим, Уряд розглядав лібералізацію господарського життя, фінансову стабільність економіки і створення умов для розвитку підприємництва і конкуренції пріоритетними напрямками економічної політики на найближчі два-три роки. Критеріями завершення цього етапу було - мінімум регульованих цін, стійка збалансованість державного бюджету, мінімальний рівень інфляції, пожвавлення виробничої діяльності і досягнення докризового рівня виробництва NARB, F. 31, Op. 17, Spr. 163, Ark. 19 [in Russian]. Sotsyalno-ekonomycheskaia model: stanovlenye y razvytye: teoryia, metodolohyia, praktyka, op. cit., P. 244..

Потрібно зауважити, що з одного боку, політикою лібералізації цін була зроблена спроба відійти від їх регулювання, тобто, знайти відповідну макроекономічну рівновагу, коли попит на товари залежав від пропозиції на них, що відповідає принципам ринкової економіки. Однак, з іншого боку, у білоруських реаліях реформування - лібералізація цін генерувала високі темпи інфляції.

Так, звільнення цін стало причиною гіперінфляції у 1993 р. У 1992 р. інфляція складала 27% на місяць, а в 1993 р. - 32%. Загалом упродовж 1991- 1995 рр. вона зросла у 43,9 тис. разів. У результаті машинобудівні заводи виконували ремонтні роботи, аналогічна ситуація відбувалася і в інших галузях обробної промисловості. Такі параметри рівня життя білоруських громадян, як заробітна плата і пенсії, демонстрували колосальний розрив із світовими стандартами .

Зауважимо, що у Білорусі в 1990-1991 рр. не було створено достатніх передумов для формування ринкової економіки. В умовах розгортання економічної кризи “перенесення” ринкових реформ на білоруський ґрунт призводило до подвійного тиску на економіку та соціальну сферу.

Білоруська програма переходу до ринку передбачала формування ринкової системи до кінця 1991 року, а з 1992 року - поглиблення ринкових структур. Вона сприяла тому, що ринкові реформи, які здійснювалися у республіці впродовж 1992-1994 рр., призвели до створення певних ринкових механізмів господарювання, однак вони не змогли ліквідувати монополію державного сектору в економіці республіки. Як приклад, вкажемо на процеси приватизації у Республіці Білорусь, що розпочалися у 1991-1992 р., проте їх активність спостерігалася у 1993-1994 рр., коли були прийняті необхідні нормативно-правові акти Valion O. “Pryvatyzatsiini protsesy u Respublitsi Bilorus: suchasnyi kontekst Privatization processes in the Republic of Belarus: modern context”, Ukraina- Ievropa-Svit = Ukraine-Europe-World: mizhnarodnyi zbirnyk naukovykh prats [Ukraine - Europe - World: Ukraine - Europe - World: international collection of scientific works], Ser. Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, Ternopil: TNPU im. V. Hnatiuka, 2020, Vyp. 24, P. 98 [in Ukrainian].. Разом з тим, на кінець 1994 р. понад 90% власності залишалося у руках держави Zlotnykov L., Zlotnykova N. Problemy ekonomycheskykh reform v Belarusy [Problems of economic reforms in Belarus], Varshava: Nauchno-yssledovatelskyi fond CASE, 1996, P. 11 NARB, F. 31, Op. 17, Spr. 163, Ark. 3 [in Russian]..

Однією із стратегічних цілей Уряду Республіки Білорусь в умовах формування ринкових відносин було обмеження державного втручання в економіку, підтримка підприємництва і всіляке заохочення конкуренції. У результаті політики, що тоді здійснювалася, постійно зростала кількість малих підприємств, що у 1993 р. наближалися до 15 тис. Як незалежних суб'єктів господарювання у республіці зареєстровано близько 9 тис. товариств з обмеженою відповідальністю і близько 5 тис. кооперативів, широко розвивались і орендні відносини .

Для забезпечення підтримки і розвитку підприємництва Уряд прийняв Державну програму підтримки і розвитку підприємництва Республіки Білорусь. У Білорусі, практично одній із перших серед країн СНД, Уряд створив Білоруський фонд фінансової підтримки підприємців, якому у 1992 році було перераховано з бюджету 50 млн руб. і у 1993 році ще 200 млн рублів NARB, F. 31, Op. 17, Spr. 163, Ark. 3 [in Russian]..

Промислова політика у Білорусі на початку 90-х рр. була спрямована на збереження великих експортоорієнтованих підприємств, що випускали продукцію, яка користувалася попитом на зовнішніх ринках. Держава не могла допустити деіндустріалізації білоруських гігантів, проте працювати їм доводилося у складних умовах. Адже із розпадом СРСР відбувся розрив економічних зв'язків із країнами СНД, загострилася проблема постачання комплектуючих у Білорусь, необхідних для виробництва. Через високі ціни на сировину, матеріали, комплектуючі і особливо енергоносії спостерігалася висока матеріало- і енергоємність виробництва, відсутність обігових коштів, що призводило до низької конкурентоспроможності білоруської продукції. Разом з тим, малоефективною була структурна перебудова промисловості, зокрема, недостатня частка випуску нової промислової продукції, конкурентної за кордоном. Підприємства продовжували випускати продукцію, що не користувалася попитом, збільшуючи складські запаси. Це впливало на рентабельність і ефективність виробництва, породжуючи небезпеку його втрати.

Зокрема, у середині 1994 року більшість великих заводів працювало один-два-три дні в тиждень, темпи падіння промислового виробництва становили приблизно 10% щорічно Shevtsov Yu. Obyedynennaia natsyia. Fenomen Belarusi, op. cit., P. 120.. У 1994 р. загальний спад промислового виробництва відносно аналогічного періоду 1993 року становив 24,7%. Про масштаби кризи у білоруському промисловому виробництві слугує той факт, що до кінця 1994 р. - початку 1995 р. випуск деяких видів продукції або припинився, або скоротився до 10-30% від рівня, досягнутого у 1990 р. Kontseptsyia y Prohramma realyzatsyy razvytyia proimishlennoho kompleksa Respublyky Belarus na 1998-2015 hh. [Concept and Implementation Program for the Development of the Industrial Complex of the Republic of Belarus for 1998-2015],. Відчутною була втрата традиційних ринків збуту. Так, упродовж першого кварталу 1993 р. порівняно із аналогічним періодом 1992 р. на 13,2% скоротився експорт тракторів, на 37,4 % - вантажних автомобілів, на 14% - холодильників, на 56,1% - телевізорів Korotkaia E. A. Osobennosty sotsyalno-ekonomycheskoho razvytyia Belarusy v peryod stanovlenyia ee suverenyteta, op. cit., P. 166.. Крім того, потрібно зазначити, що впродовж тривалого часу торгівля Білорусі із зовнішнім світом була незначною. Тому недостатня інтегрованість республіки у світовий економічний простір, а також невисока конкурентоспроможність товарів, не дозволили активізувати зовнішньоекономічну діяльність із країнами далекого зарубіжжя.

Заслуговують на увагу заходи в аграрному секторі, спрямовані на становлення ринкових відносин і проведення земельної реформи. Державна політика була направлена на наділення землею значної кількості городян для організації садівничих і городницьких товариств, а також селян (за бажанням) для розвитку особистих підсобних господарств, будівництва і обслуговування житлового будинку, створення селянських (фермерських) господарств NARB, F. 31, Op. 17, Spr. 109, Ark. 62 [in Russian].. Зауважимо, що у період соціально-економічної кризи початку 90-х рр. ця програма була своєчасною, оскільки спад промислового виробництва призводив до погіршення життя робітників, які працювали на білоруських підприємствах. Державна підтримка, що передбачала розподіл близько 2 млн дачних ділянок у користування, у першу чергу для городян, слугувала можливістю забезпечити першочергові потреби населення у продовольстві.

На основі “Кодексу Республіки Білорусь про землю” і закону “Про право власності на землю” (1993 р.) проводилася перереєстрація колгоспів і радгоспів. Передбачалося створення на їх базі високодохідних підприємств капіталістичного зразку. Деякі були перетворені у кооперативні та акціонерні товариства, отримавши нові назви Mandryk Y. V. Ystoryia Belarusy: kurs lektsyi dlia studentov fakulteta obuchenyia ynostrannbikh hrazhdan [History of Belarus: a course of lectures for students of the Faculty of Foreign Citizens], Vytebsk, VHU im. P.M.Masherova, 2019, P. 77 [in Russian].. Реформування колгоспів і радгоспів як головних виробників товарної продукції здійснювалося на основі економічної політики держави, що забезпечувала розширене відтворення, використовуючи пільгове кредитування, низьку податкову ставку, компенсацію коштів на придбання дорогих матеріально-технічних ресурсів, створення високоефективних стимулів до праці, а також поступовий розвиток кооперативних, фермерських і селянських господарств NARB. F. 31. Op. 17. Spr. 176. Ark. 29 [in Russian]..

Для здійснення підприємницької діяльності із випуску сільськогосподарської продукції були створені селянські (фермерські) господарства, яким належало “у праві власності майно, передане як внесок в уставний фонд фермерського господарства його засновниками (членами), а також майно, вироблене і придбане фермерським господарством у процесі його діяльності” O krestianskom (fermerskom) khoziaistve Zakon Respublyky Belarus 18 fevralia 1991 h. [On peasant (farm) economy Law of the Republic of Belarus February 18, 1991], N. 611-XII. Відтак, у Білорусі почала з'являтися приватна власність у формі фермерських господарств для ведення сільського господарства.

Крім того, Законом Республіки Білорусь “Про селянські (фермерські) господарства” від 18 лютого 1991 р. передбачено, що при організації цих господарств на території, де відсутні об'єкти виробничого і соціально-побутового призначення, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують первинне їх облаштування: будівництво доріг, ліній радіо і електропередачі, водопостачання, газифікацію, телефонізацію, землевпорядкування, меліорацію земель за рахунок централізовано виділених державних капіталовкладень і фінансових ресурсів, а також надання допомоги у зведенні виробничих об'єктів і житла. Лише на 1992 рік було заплановано витрати фінансової допомоги селянським господарствам у розмірі 1,2 млрд рублівNARB, F. 31, Op. 17, Spr. 116, Ark. 24 [in Russian]..

Разом з тим, хоча законодавство Білорусі давало можливість отримати у приватну власність присадибну ділянку землі, проте не вистачало державної підтримки та необхідних коштів, щоб господарство було прибутковим. Тому кількість фермерських господарств зменшилася, а подекуди їх діяльність було припинено.

Кризові явища, що спостерігалися у соціально- економічному секторі Білорусі, не оминули житлове господарство. Істотні проблеми спостерігалися із забезпеченням житлом для тих сімей, хто його потребував. Зокрема, відбулося стрімке скорочення будівництва і введення житла. У 1995 р. відносно 1990 р. побудовано лише 37% житлової площі. Якщо у 1990 р. отримали нові квартири чи покращили свої житлові умови 89 тис., то у 1995 р. - лише 32 тис. сімей Mandryk Y. V. Istoryia Belarusi: kurs lektsyi dlia studentov fakulteta obuchenyia inostrannykh grazhdan, Vytebsk, VHU im. P. M. Masherova, 2019, P. 79 [in Russian]..

Складні умови, у яких опинилася республіка при переході до ринкової економіки, потребували прийняття кардинальних заходів із пом'якшення соціальних наслідків через спад виробництва, розбалансованість споживчого ринку, політику лібералізації цін, що проводиласяNARB, F. 31, Op. 17, Spr. 159, Ark. 2 [in Russian]..

У 1991-1992 рр. Верховна Рада Республіки Білорусь прийняла наступні закони: “Про індексацію доходів населення із урахуванням інфляції” Zakon Respublyky Belarus ot 21 dekabria 1990 h. №476-XU “Ob yndeksatsyy dokhodov naselenyia s uchetom ynfliatsyy” [Law of the Republic of Belarus of December 21, 1990 No. 476-XU “On the indexation of incomes of the population taking into account inflation”],, “Про формування і використання мінімального споживчого бюджету” Zakon Respublyky Belarus “O formyrovanyy y yspolzovanyy mynymalnoho potrebytelskoho biudzheta ot 9 yanvaria 1992 h.”, N. 1383-XII [Law of the Republic of Belarus On the Formation and Use of the Minimum Consumer Budget of January 9, 1992 № 1383-XU],, “Про мінімальну заробітну плату і державні гарантії у галузі оплати праці” Zakon Respublyky Belarus ot 21 dekabria 1991 h., №1325-XII “O mynymalnoi zarabotnoi plate y hosudarstvennykh harantyiakh v oblasty oplaty truda” [Law of the Republic of Belarus of December 21, 1991 No. 1325-XII “On the minimum wage and state guarantees in the field of wages”],, “Про соціальний захист громадян, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС” Zakon Respublyky Belarus ot 22 fevralia 1991 h. №634-XII “O sotsyalnoi zashchyte hrazhdan, postradavshykh ot katastrofy na Chernobylskoi AЭS” [Law of the Republic of Belarus of February 22, 1991 No. 634-XII “On social protection of citizens affected by the disaster at the Chernobyl nuclear power plant”],, “Про зайнятість населення

Республіки Білорусь” Zakon Respublyky Belarus ot 30 maia 1991 h. №828-XII “O zaniatosty naselenyia Respublyky Belarus” [Law of the Republic of Belarus dated May 30, 1991 No. 828-XII “On employment of the population of the Republic of Belarus'”], “Про ветеранів” Zakon Respublyky Belarus 17 aprelia 1992 h. № 1594-XII O veteranakh [Law of the Republic of Belarus April 17, 1992 No. 1594-XII On Veterans], , “Про соціальний захист інвалідів у Республіці Білорусь” Zakon Respublyky Belarus O sotsyalnoi zashchyte ynvalydov v Respublyke Belarus ot 11 noiabria 1991 h., №2 1224-XII [Law of the Republic of Belarus On social protection of disabled people in the Republic of Belarus dated November 11, 1991 No. 1224-XII],, “Про пенсійне забезпеченні' Zakon Respublyky Belarus O pensyonnom obespechenyy 1596-XII ot 17.04.1992 h. [Law of the Republic of Belarus On Pension Provision 1596-XII of 17.04], “Про державну допомогу сім'ям, які виховують дітей” Zakon Respublyky Belarus ot 30 oktiabria 1992 h. №1898-XII “O hosudarstvennykh posobyiakh semiam, vospytyvaiushchym detei”[ Law of the Republic of Belarus of October 30, 1992 No. 1898-XII “On State Benefits to Families Raising Children”], і ін. Ці документи заклали нормативно- правову базу системи соціального захисту в країні, визначили основні вектори соціальної політики на перспективу.

Велику частину бюджетних коштів і коштів підприємств виділяли на соціальну підтримку населення. Зокрема, піднімали мінімальну заробітну плату, здійснювали індексацію доходів населення, проводили заходи із соціального захисту населенняNARB, F. 31, Op. 17, Spr. 59, Ark. 119 [in Russian].. У результаті навантаження на бюджет було значним, а домогтися зростання рівня життя у першій половині 1990-х не вдалося.

Про це свідчить наступна статистика: у 1993 р. було зареєстровано 54 тис. безробітних Polytyka perestroiky - Ystoryia Belarusy (XX - nachalo XXI v.) [Perestroika Policy - History of Belarus (XX - early XXI centuries)],; на 1994 р. реальна зарплата становила 24,8% від рівня грудня 1991 р.; тривалість життя зменшилася із 71,1 року у 1990 р. до 69,0 в 1994 р. У 1994 р. рейтинг Білорусі за ІРЛП знизився до 62-го місця серед 175 країн світу Satsyialna-ekanamichnyi stan Respubliki Belarusi u 1991-2003 [Socio-economic condition of the Republic of Belarus in 1991-2003],. Хоча до 1994 року заробітна плата у Білорусі зросла у понад 2 рази, але роздрібні ціни на товари народного споживання і платні послуги населенню збільшилися майже у 10-15 разів Mandryk Y. V. Ystoryia Belarusy: kurs lektsyi dlia studentov fakulteta obuchenyia ynostranntikh hrazhdan, op. cit., P. 79.. Серед інших проблем, що спостерігалися у соціальній сфері Білорусі на початку 1990-х рр., назвемо: складну ситуацію із працевлаштуванням молодих спеціалістів, низький рівень кваліфікації робітників, високу зайнятість на важких роботах, низьку зайнятість у народному господарстві жінок та ін.

Статистично падіння основних економічних показників Білорусі за 1991-1995 рр. було наступним: валовий внутрішній продукт скоротився на 38%, продукція промисловості - на 41%, продукція сільського господарства - на 27%, обсяг капіталовкладень - на 60%. Питома вага збиткових підприємств за той час зросла майже на 20% Ibidem, P. 78.. Лише з 1996 р. вдалося зупинити економічний спад, стабілізувати соціальну сферу, забезпечити зростання економічних показників та здійснити перехід до стійких темпів економічного розвитку на початку 2000-х рр. Аналіз успіхів та прорахунків білоруської економічної моделі, що формувалася із середини 1990-х рр., ініціатором та ідеологом якої став Олександр Лукашенко, якого обрали президентом у липні 1994 р., потребує окремого наукового дослідження.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, доволі складний шлях довелося пройти Білорусі, її економіці, соціальній сфері у першій половині 90-х рр. XX ст. Він був зумовлений трансформаційними процесами, пов'язаними із розпадом СРСР, переходом від командно- адміністративної системи до ринкових умов господарювання, відбувався на фоні структурної економічної кризи, що охопила всі сфери господарського життя. Ринкові реформи 1992-1994 рр. (лібералізація господарського життя, приватизація, підтримка підприємництва, розвиток конкуренції) сприяли формуванню базових ринкових механізмів та інститутів, проте білоруська економіка так і не змогла адаптуватися до перехідних ринкових реалій. Разом з тим, саме наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. склалися історичні передумови формування білоруської моделі соціально-економічного розвитку, становлення якої відбулося із другої половини 90-х рр. XX ст., яка і нині є загальноприйнятою у Білорусі. З огляду на це, перспективним є вивчення цієї економічної системи, спрямованої на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки у Республіці Білорусь, що є відмінною від інших посткомуністичних держав, та передбачає поступові, еволюційні зміни, відмовившись від проведення масштабних ринкових реформ.

Размещено на Allbest.ru