Інвестиційна стратегія як елемент антикризового управління підприємством

Размещено на http://allbest.ru

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

інвестиційна стратегія підприємство антикризове управління

Постановка проблеми. Сучасні економічні відносини в Україні, як і в світовому господарстві, характеризуються динамічністю, а відтак і нестабільністю функціонування елементів економічних систем, що негативно впливає на можливості ефективного управління розвитком і окремих суб'єктів господарювання, й економіки загалом. У своїй діяльності переважна більшість економічних суб'єктів стикаються із кризовим явищем або з окремими його елементами, проте, ці явища не завжди негативно впливають на характер та результати господарювання. Підприємства, які своєчасно реалізують антикризове управління, вживають заходів, спрямованих на подолання небезпечних ситуацій, досягають позитивних результатів, тоді як ігнорування таких заходів може призвести не лише до кризового стану, а й до банкрутства та ліквідації.

За сучасних темпів техніко-економічного прогресу та глобалізації економіки антикризове управління не тільки не втрачає свого значення, а стає все актуальнішим. Одним із важливих аспектів є вивчення криз і необхідності впроваджувати спеціальне антикризове управління для суб'єктів господарювання, оскільки їхня діяльність є основою економічного розвитку як кожної країни, так і світової економіки. Саме на цьому рівні виникають кризові явища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Щоб вижити та успішно функціонувати за умов сьогодення, підприємства повинні бути конкурентоспроможними, а щоб досягти належного рівня конкурентоспроможності суб'єктам господарювання потрібно зосередитися на виробництві таких товарів та послуг, які оптимально задовольнятимуть споживчий попит за якістю та ціною, що можливе лише у разі ведення виваженої інвестиційної політики.

Над дослідженням етапів та стадій криз, методів та інструментів антикризового управління, інвестиційної діяльності, над розробленням інвестиційних стратегій працювало чимало вітчизняних і закордонних фахівців-економістів, зокрема, такі: І. Алєксєєв, Н. Алферов, Л. Бернштайн, А. Бланк, М. Бондарчук, Ф. Бродель, М. Бублик, А. Бурий, В. Вадвуд, А. Важинський, О. Василенко, С. Давимука, О. Другов, Н. Гавкалова, Р. Енлегер, А. Завербний, Г. Захарчин, А. Капплер, Н. Карачина, О. Карий, О.Касьянова, В. Крендалл, В. Козаченко, Д. Кондратьєв, М. Коротков, І.Копилюк, О. Кузьмін, Ю. Кучинський, Л. Ларіонова, О. Лігоненко, Л. Ліпич, О. Макаренко, С. Мартюшева, М. Мельник, О. Мельник, Г. Менш, П. Мешко, О. Носов, Й. Петрович, В. Пилипчук, О. Пирог, Н. Подольчак, Ж. Поплавська, Дж. Райлі, С. Рамазанов, О. Свінцов, С. Ситник, І. Скворцов, Б. Смерека, В.Тельнова, М. Туган-Барановський, В. Туленков, М. Тюріна, А. Уткін, С.Фінк, А. Хрущ, Н. Чухрай, А. Шеметев, Л. Шкварчук, Н. Шпак, А. Штангрет, Й. Шумпетер, Т. Яворська, І. Яремко та інші.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій, зокрема, сюди слід віднести методи оцінювання фінансової безпеки підприємства та факторного впливу на результативність інвестиційної стратегії, моделювання антикризової інвестиційної стратегії підприємств з урахуванням можливих ризиків, розроблення варіантів антикризових інвестиційних стратегій, особливості їх впровадження та імплементації.

Метою статті є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення процесу впровадження інвестиційної стратегії як елемента антикризового управління підприємством.

Виклад основного матеріалу. Огляд часових характеристик періодичності кризових процесів свідчить про певну термінологічну плутанину в цій сфері. Для опису складових частин фінансово-економічної кризи різні автори застосовують неоднакові терміни - етапи, періоди, стадії, фази, не пояснюючи їхнього змісту або взаємозв'язку між ними. В багатьох випадках «стадії» та «фази» застосовують як синоніми, «етапи» деякі автори використовують як частини «фази», інші, навпаки, «фази» є частиною «етапу» і тощо. Вивчивши літературні джерела та практичну діяльність підприємств, для характеристики періодичності розвитку кризових явищ та антикризового управління використовуватимемо такі поняття: 1) фази розвитку кризи; 2) фази антикризового управління. Термін «етап», який за своїм змістом тяжіє до поняття «крок» (ступінь, ітерація), вживатимемо для характеристики процесу розроблення інвестиційної стратегії підприємства. У табл. 1 наведено фази розвитку кризи та антикризового управління, їхні характеристики та попередній перелік можливих методів виходу з кризової ситуації.

З урахуванням сучасного досвіду зменшення небезпеки кризових явищ, різноманітності та багатоваріантності їх прояву, можна використовувати різні методи антикризового управління як стосовно окремих параметрів кризового явища, так і щодо кризової ситуації загалом. Це зумовлює необхідність їх систематизації та детальної характеристики. У запропонованій класифікації враховано вплив часових характеристик на результативність антикризового управління. Тому методи, які пов'язані передусім із тактичними результатами, відокремлено від тих, які тяжіють до стратегічного впливу на діяльність підприємства.

Таблиця 1

Періодичність розвитку . кризи та антикризового управління

Ефективним інструментом забезпечення інвестиційної діяльності підприємства в умовах динамічного розвитку національної економіки та істотних змін факторів зовнішнього середовища його функціонування може стати інвестиційна стратегія підприємства.

Під поняттям інвестиційної стратегії розумітимемо сукупність довгострокових цілей інвестиційної діяльності, для досягнення яких використовується комплекс ефективних методів та інструментів. Оскільки інвестиційна стратегія прямо залежить від загальної стратегії розвитку підприємства, то, безперечно, вона не може суперечити його місії та цілям.

Інвестиційну стратегію можна подати у вигляді перспективного плану інвестиційної діяльності підприємства, у якому визначено пріоритетні напрями здійснення інвестицій, форми інвестування, джерела інвестиційних ресурсів, критерії відбирання інвесторів, а також послідовність етапів забезпечення довгострокових інвестиційних цілей підприємства.

Ефективність інвестиційної стратегії підприємства залежить від певних умов, зокрема, динамічності факторів зовнішнього інвестиційного середовища як прямої, так і непрямої дії. Постійна зміна основних зовнішніх факторів, які впливають на можливості інвестиційної діяльності підприємств, динамічність технологій, коливання кон'юнктури ринку інвестиційних ресурсів, мінливість державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності не дають змоги ефективно управляти інвестиціями підприємства лише на основі вже накопиченого досвіду і традиційних методів. Розуміння взаємозв'язку інвестиційної стратегії з іншими найважливішими елементами загальної стратеги розвитку підприємства, такими як маркетингова стратегія, ринкова стратегія підприємства, фінансова стратегія, рекламна стратегія, дає змогу зробити ефективнішим процес її розроблення.

Для розроблення інвестиційної стратегії підприємства необхідне чітке уявлення про параметри, що характеризують можливості й обмеження розвитку інвестиційної діяльності підприємства:

- стратегічне мислення власників та інвестиційних менеджерів підприємства, а також знання інвестиційних менеджерів про стан та динаміку найважливіших елементів зовнішнього інвестиційного середовища;

- перспективи формування інвестиційних ресурсів підприємства, їх антиінфляційний захист;

- відповідність інвестиційної активності підприємства поточним і перспективним вимогам його розвитку, повноту використання його інвестиційного потенціалу;

- наявність у підприємства цілісної стратегічної концепції у вигляді місії, загальної стратегії, системи стратегічних нормативів розвитку та її структурованість щодо окремих підрозділів;

- системи інвестиційного аналізу, планування і контролю підприємства та їх зорієнтованість на вирішення стратегічних завдань;

- відповідність організаційної структури управління інвестиційною діяльністю підприємства завданням його перспективного розвитку, рівень інвестиційної та організаційної культури підприємства.

Розроблення інвестиційної стратегії відіграє велику роль у забезпеченні економічного розвитку підприємства і дає змогу вирішити певні завдання (рис 1.), які кореспондують із етапами вибору інвестиційної стратегії, розширяють і деталізують її.

Їх можна згрупувати в певну кількість блоків. Блок 1 містить інформацію, яка деталізує важливість узгодження інвестиційної стратегії з місією і цілями майбутнього економічного і соціального розвитку підприємства; блок 2 характеризує напрями аналітичної роботи, як передумови розроблення ефективної інвестиційної стратегії; у блоках 3 та 6 розшифровується необхідність взаємозв'язку інвестиційної стратегії зі стратегією розвитку підприємства загалом; у блоці 4 здійснюється оцінювання можливого впливу інвестиційної стратегії на конкурентоспроможність підприємства; в блоках 5 та 7 наведено інформацію щодо важливості розроблення альтернативних варіантів стратегії, які зумовлюють можливість протистояти майбутнім провокативним змінам зовнішніх чинників; інформація у блоках 8 та 9 характеризує вимоги до ефективного вибору належного варіанта інвестиційної стратегії.

Рис. 1. Завдання, які дозволяє вирішити інвестиційна стратегія

Особливе місце у реалізації як стратегічних, так і тактичних антикризових інвестиційних рішень для підприємства займає врахування інвестиційного ризику. Інвестиційний ризик збільшується в періоди макроекономічних зрушень, зокрема, коливань ринкових попиту та пропозиції, банківських облікових ставок, темпів інфляції тощо. Практично всі основні інвестиційні рішення тією або іншою мірою впливають на можливість виникнення ризикованих ситуацій. Це пов'язано передусім із вибором форм та систем інвестиційної діяльності, пошуком джерел і напрямків вкладання інвестиційних ресурсів, способів реформування економіко-виробничої діяльності підприємства, упровадженням нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю тощо. Велике значення під час розроблення і реалізації інвестиційної стратегії має професіоналізм інвестиційних менеджерів, оскільки саме від них залежить і своєчасність передбачення ризикованих ситуацій, і ефективне використання арсеналу спеціальних заходів для уникнення ризику або зменшення його наслідків. Хоч до розроблення окремих параметрів інвестиційної стратегії підприємства залучають різних фахівців, її системну реалізацію повинні забезпечувати спеціально підготовлені інвестиційні менеджери, які знають основні принципи антикризового управління та володіють навичками керування реальними інвестиційними проектами і фінансовими потоками, методами контролінгу господарської діяльності.

Визначення чинників, які впливатимуть на результативність впровадження інвестиційної стратегії, є необхідною передумовою її досягнення. Оскільки таких чинників багато, природа їхнього походження неоднакова, слід їх класифікувати за різними ознаками, та оцінити характер впливу зовнішніх і внутрішніх чинників як позитивного, так і негативного змісту. Залежність результативності інвестиційної стратегії від масиву зовнішніх чинників представлена формулою 1.

де - результативність інвестиційної стратегії підприємства, оцінюється не кількісними, а якісними характеристиками, показує, погіршується чи покращується очікуваний результат внаслідок впливу певного чиннику; /- функціональна залежність результативності інвестиційної стратегії від певного чиннику, може мати як негативний, так і позитивний характер; а - мегаекономічні чинники; Ь - макроекономічні чинники; с - мезоекономічні чинники; д - мікроекономічні чинники.

Як показав аналіз, ситуація в сучасному економічному середовищі України свідчить про істотні негаразди в цій сфері. Хоча сам факт банкрутства суб'єктів господарювання характерний для ринкової економіки, але кількість збанкрутілих підприємств і темпи банкрутств повинні бути предметом постійного аналізу з боку управлінських структур і потребують впровадження системи заходів, спрямованих на зменшення кількості та стабілізації таких ситуацій.

Щоб сформувати інструментарій для визначення ймовірності банкрутства, проаналізовано низку сучасних математичних моделей, розроблених науковцями різних країн світу, з яких обрано модель українського вченого А.В. Матвійчука. Об'єктами для оцінювання ризику фінансової кризи прийнято машинобудівні підприємства України, оскільки для більшості українських підприємств цієї галузі в даний час характерний незадовільний фінансовий стан, а внаслідок підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС), на думку експертів, цей вид діяльності може істотно постраждати в зв'язку з низькою конкурентоспроможністю порівняно з аналогічними підприємствами ЄС. Важливим чинником на користь виробничих підприємств є також те, що українська економіка потребує реструктуризації господарської діяльності з метою зміни економічних пріоритетів із сировинної специфіки на продуктову, в якій машинобудівна галузь займає важливе місце.

Для оцінювання фінансової стійкості і небезпеки банкрутства вибрано великі вітчизняні промислові підприємства: 1. ПАТ «У1»; 2. ПАТ «У2»; 3. ПАТ «У3»; 4. ЗАТ «У4»; 5. ПрАТ «У5»; 6. ПАТ «У6» (табл. 3).

Таблиця 2

Розрахунок показників (коефіцієнтів стійкості) та дискримінантної функції для визначених промислових підприємств у вибраній моделі банкрутства

Згідно з вибраною моделлю, якщо ^>1,104, тоді фінансово-економічний стан аналізованого підприємства задовільний, а коли ^<1,104, то виникає загроза банкрутства. У нашому випадку для підприємств ПАТ «У2», ПАТ «У3» та ПАТ «У6», показники яких 2,0847; 16,7736 та 6,17, ймовірність банкрутства низька, а для підприємств ПАТ «У1», ЗАТ «У4» та ПрАТ «У5» ці показники становлять 0,9329; 0,9864 та 0,513, тобто у них виникає загроза банкрутства.

Для проведення регресійного аналізу було розроблено таку модель: залежна змінна (7) - значення дискримінантної функції за моделлю Матвійчука; незалежні змінні а₁- оборотність запасів; а₂ - фінансова стійкість; а₃ - плинність кадрів; а₄ - захист інформації.

На базі розрахунків кількісних характеристик обраних незалежних змінних та їх математичної обробки, обумовленої методологією регресійного аналізу, побудовано рівняння регресії для кожного підприємства.

Для ПрАТ «У5» рівняння чотирьохфакторної регресії набуде такого вигляду:

?? = 0,1179??1 + 1,0065??2 + 0,1310??3 + 0,0218??4 + 3,9703 ? 10?16 (3)

де 2 - значення залежної змінної (дискримінантної функції); а₁- оборотність запасів; а₂ - фінансова стійкість; а₃ - плинність кадрів; а₄ - захист інформації.

Виконаний аналіз дає підстави стверджувати, що вагомими факторами, які впливають на результуючу ознаку для ПрАТ «У5», є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт плинності кадрів.

Огляд результатів дослідження дає змогу дійти певних висновків щодо вимог до забезпечення результативності розроблення та реалізації інвестиційної стратегії, орієнтованої на зменшення ймовірності банкрутства: залучення для аналізу ймовірності кризи фактичних даних, отриманих унаслідок упровадження систем постійного моніторингу та контролінгу фінансово-економічного стану підприємств, враховуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, з метою виявлення ризиків, для подолання яких в першу чергу потрібні інвестиції; визначення підприємств, фінансовий стан яких вимагає втручання з метою уникнення небезпеки банкрутства або зменшення цієї небезпеки; пошук та систематизація наявних економіко-математичних засобів для оцінювання кризових явищ, зокрема, в досягненнях сучасної теорії та практики математичного моделювання з метою виявлення найризикованіших ситуацій для конкретного підприємства; використання методів математичного моделювання для виявлення кризових явищ у аналізованих підприємств і врахування цих характеристик під час розроблення інвестиційної стратегії.

Оцінювання результатів проведеного моделювання, регресійного та кореляційного аналізів підтвердило, що ключовими індикаторами впливу на запобігання банкрутства для аналізованих підприємств є чотири показники: 1)коефіцієнт оборотності запасів; 2) коефіцієнт фінансової стійкості; 3) коефіцієнт плинності кадрів; 4) коефіцієнт захисту інформації. Наявність декількох впливових індикаторів зумовлює необхідність вибору інвестиційної стратегії, яка повинна бути пов'язана або з одним, або з кількома, або зі всіма індикаторами. Враховуючи динамічність сучасного економічного розвитку, а також можливість (та мобільність) різних фінансово-економічних пріоритетів для аналізованих підприємств розглядають такі варіанти інвестиційних стратегій: 1) стратегія фокусування на факторі, який домінує; 2) поліфакторна стратегія; 3) стратегія балансування (рис.2). Актуальність кожної з цих стратегій є різною для кожного з підприємств. Дана модель була розроблена для ПрАТ «У5», тому стратегія фокусування на домінуючий фактор зорієнтована на коефіцієнт фінансової стабільності, поліфакторна стратегія зосереджується уже на коефіцієнті фінансової стабільності(як і попередня стратегія) та коефіцієнті оборотності запасів, а стратегія балансування як і згадувалось вище має на меті збалансувати усі чотири обрані показники.

Оскільки розраховано вплив кожного з факторів на результуючу ознаку за допомогою регресійного аналізу, можна стверджувати, що коли вагомість одного фактора суттєво відрізняється від вагомості усіх інших, то доцільно застосовувати стратегію фокусування. Якщо ж факторів з великою вагомістю є декілька, доцільно використати поліфакторну інвестиційну стратегію. Збалансовану інвестиційну стратегію необхідно імплементувати, якщо вплив факторів помітно різниться, а також, коли є низка стейкхолдерів, які істотно впливають на діяльність підприємства. Згідно з результатами експертного аналізу, найбільшу суму балів (за 10-бальною шкалою, де 1 - найгірше значення, а 10, відповідно, найкраще), на думку експертів отримує інвестиційна стратегія фокусування на факторі, що домінує, оскільки процес упровадження та реалізації цієї стратегії є найменш затратним з фінансового погляду та потребує найменше часу. Тому пропонуємо детальніше розглянути приклад такої стратегії для вибраного підприємства - ПрАТ «У5».

Рис. 2. Рекомендаційні заходи при використанні вибраних інвестиційних стратегій для ПрАТ «У5»

У табл. 4 наведено етапи впровадження та реалізації інвестиційної стратегії фокусування на факторі, що домінує, тривалість, вартість, а також пропонованих виконавців кожного етапу. Зазначимо, що етап імплементації вибраної інвестиційної стратегії найзатратніший, тому розглянемо його ретельніше. На етапі імплементації стратегії передбачено впровадження нової технологічної лінії з виробництва теплообимінних апаратів.

Таблиця 4

Процес упровадження та реалізації інвестиційної стратегії фокусування

Для порівняння вартості імплементації вибраної інвестиційної стратегії фокусування на факторі, що домінує, а саме впровадження нової технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, з вартістю аналогічних проектів у різних країнах, враховуючи потребу в різноманітних ресурсах, пропонується скористатись формулою:

де Т_с - числова характеристика вартості імплементації інвестиційної стратегії, ЕІЖ; ф - витрати на фінансові ресурси, а саме створення резервного фонду для безперебійного фінансування процесу впровадження технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, ЕІЖ; п - витрати на трудові ресурси, тобто на заробітну плату працівників, залучених до процесу впровадження технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, ЕЕЖ; ш - витрати на матеріальні ресурси, тобто на закупівлю необхідного обладнання для впровадження технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, ЕІЖ; і - витрати на інформаційні ресурси, а саме вартість пошуку та захисту інформації, пов'язаної з процесом упровадження технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, ЕЕЖ; <2_ф( (^_п, (}_т, (Д - коефіцієнти доступності фінансових, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів відповідно для упровадження нової технологічної лінії з виготовлення теплообмінних апаратів, частка одиниці; цей коефіцієнт впливає на вартість реалізації стратегії, оскільки чим менш доступний або обмеженіший ресурс, тим він дорожчий. Коефіцієнт розраховується за формулою:

де С - вартість ресурсу в аналізованій (порівняльній) країні; (Д вартість ресурсу в базовій країні (Україні);

Для коефіцієнтів доступності ресурсів, наведених у формулі 4, було взято такі показники: (}ф - відношення банківської облікової ставки в аналізованій країні (%) до облікової ставки в Україні (%); Q_n - відношення середньої місячної заробітної плати у промисловості аналізованої країни (EUR) до заробітної плати в Україні (EUR); Q_m - відношення вартості залізної руди на європейському ринку (EUR) до вартості залізної руди в Україні (EUR); Qi - відношення вартості надання інтернет-послуг у аналізованій країні (EUR) до вартості цих послуг в Україні (EUR). Для порівняння вартості вибрано такі країни, як Польща, Болгарія, Литва, Молдова, Румунія, Словаччина, Чехія. Україну визначено базовою країною.

Згідно із результатами розрахунків, найменш затратним цей етап упровадження інвестиційної стратегії фокусування є у Республіці Молдова, проте впровадження в Україні лише на 2,8% дорожче. Якщо врахувати, що політична ситуація в Молдові нестабільна, а також що, згідно з даними Світового банку, в рейтингу Doing Business Україна випереджає Молдову за такими показниками, як міжнародна торгівля, забезпечення виконання контрактів, захист міноритарних інвесторів, то все ж доцільніше виконувати цей проект в Україні.

Висновки. У роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання з удосконалення відомих та розроблення нових теоретико-прикладних положень і практичних рекомендацій щодо розробки та реалізації інвестиційної стратегії як елемента антикризового управління підприємством. Забезпечення ефективних рішень стосовно формування, впровадження та імплементації інвестиційної стратегії в межах антикризового управління вимагає від менеджменту підприємства постійної уваги до виконання специфічних завдань, які є передумовою якісної розробки та вибору результативної антикризової інвестиційної стратегії, оскільки створює можливості детального опрацьовування цих питань представниками відповідних управлінських служб, в функції яких крім поточної діяльності ввійдуть питання, пов'язані з антикризовою інвестиційною політикою.

Література:

1. Матвійчук А.В. Нечіткі, нейромережеві та дискримінантні моделі діагностування можливості банкрутства підприємств / Матвійчук А.В. // Нейро-нечіткі технології моделювання в економіці. - 2013. - № 2. - C. 71-118.

2. Державна служба статистики України, [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Centralny Osrodek Informacji Gospodarczej [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.coig.com.pl/

4. Doing Business [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.doingbusiness.org/

5. Index Mundi [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.indexmundi.com/

Размещено на Allbest.ru