Створення та функціонування інноваційної інфраструктури наукової установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС

Створення та функціонування інноваційної інфраструктури наукової установи

Дмитришин Володимир Степанович кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник

м. Київ

Анотація

В статті досліджено категоріальний апарат поняття інноваційної інфраструктури, дана оцінка ступеню його вивченості в науковій літературі. Розглянуто та проаналізовано взаємозв'язок інноваційної інфраструктури наукової установи з адміністративною структурою такої установи, взаємний вплив їх на ефективність інноваційного процесу, визначення проблем і шляхів підвищення ефективності її функціонування.

Встановлено, що в наукових установах є доцільною побудова кластерної інноваційної інфраструктури, яка не буде жорство прив'язана до адміністративної структури, проте, функціонально буде забезпечувати виконання покладених на неї функцій. Загалом, інноваційна екосистема будується з таких основних функціональних кластерів: науковий кластер, що забезпечує створення наукової та науково-технічної інформації, нових знань, рішень, конструкторських досягнень; виробничо-технологічний кластер, який вирішує завдання впровадження наукових досягнень у практичні інноваційні продукти; кластер фінансово-економічної діяльності, який забезпечує фінансове, бухгалтерське, податкове супроводження інноваційних проектів, залучення інвестиційних коштів; інформаційний кластер, що виконує завдання інформаційно-комунікаційного забезпечення інноваційного процесу; правовий кластер здійснює нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності та юридичну підтримку; кластер кадрового забезпечення, що здійснює пошук і залучення до роботи в установі, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів; консалтинговий кластер створює умови надання суб'єктам інноваційної діяльності в установі допомоги у вирішенні управлінських питань, проблем оптимізації процесів, підвищення ефективності, тощо. У статті також надані рекомендації, щодо нормативного забезпечення створення такої інфраструктури, зокрема, шляхом розробки, затвердженням і впровадженням керівництвом установи відповідних методичних, керівних та нормативних документів.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційна інфраструктура, управління науковою установою, кластерний підхід.

Abstract

Dmytryshyn Volodymyr Stepanovych PhD, associate professor, senior researcher, State scientific institution “Scientific and practical center of preventive and clinical medicine” of State affairs management, Kyiv

CREATION AND FUNCTIONING OF THE INNOVATIVE INFRASTRUCTURE OF THE SCIENTIFIC INSTITUTION

The article examines the categorical apparatus of the concept of innovative infrastructure, gives an assessment of the degree of its study in the scientific literature. The relationship between the innovative infrastructure of a scientific institution and the administrative structure of such an institution, their mutual influence on the efficiency of the innovation process, the identification of problems and ways to improve the efficiency of its functioning are considered and analyzed. It has been established that it is expedient to build a cluster innovation infrastructure in scientific institutions, which will not be rigidly tied to the administrative structure, but will functionally ensure the performance of the functions assigned to it. In general, the innovative ecosystem is built from the following main functional clusters: scientific cluster, which ensures the creation of scientific and scientific and technical information, new knowledge, solutions, and design achievements; production-technological cluster, which solves the task of implementing scientific achievements into practical innovative products; a cluster of financial and economic activities, which provides financial, accounting, and tax support for innovative projects, attracting investment funds; an information cluster performing the tasks of information and communication support of the innovation process; the legal cluster provides regulatory and legal support for innovative activities and legal support; cluster of human resources, which carries out search and attraction to work in the institution, training, retraining, upgrading of qualifications of personnel; the consulting cluster creates conditions for providing subjects of innovative activity in the institution with assistance in solving management issues, problems of optimizing processes, improving efficiency, etc. The article also provides recommendations on regulatory support for the creation of such an infrastructure, in particular, through the development, approval and implementation by the management of the institution of relevant methodical, guiding and regulatory documents.

Keywords: innovation, innovative activity, innovative infrastructure, management of a scientific institution, cluster approach, intellectual property.

Постановка проблеми. Необхідність запровадження інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки є не лише нагальною потребою, але і необхідною умовою побудови конкурентоспроможної та відповідної сучасним викликам і соціальним запитам суспільства держави. Ефективна, зрозуміла, доступна для споживачів інноваційних послуг і продуктів інноваційна інфраструктура є одним з вирішальних чинників та засобів переведення виробничих і суспільних процесів на інноваційні рейки. Необхідно зазначити, що на загальнодержавному рівні, в основному, наразі сформовані суттєві елементи інноваційної інфраструктури та її суб'єкти загалом забезпечують організаційну, правову, фінансову та економічну підтримку інноваційної діяльності, а також надання консалтингових, маркетингових, інформаційно-комунікативних, юридичних, освітніх, тренінгових послуг суб'єктам інноваційної діяльності. Проте, основним, базовим елементом інфраструктури, в якому, власне, і створюються нові знання, інформація, розробки, які є сутністю та змістом інноваційних продуктів і послуг є наукові установи. Створення інноваційної інфраструктури таких установ, налагодження ефективної, безперебійної, незалежної від негативних зовнішніх впливів роботи та їх інтеграція у загальнодержавну інноваційну інфраструктури є необхідною умовою і запорукою інноваційного розвитку наукової установи. Хоча питання функціонування інноваційної інфраструктури промислових підприємств досить детально опрацьоване сучасною науковою думкою, теоретичні аспекти побудови такої інфраструктури у наукових установах залишається мало вивченим, з чим і пов'язана актуальність цієї роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням проблематики інноваційної діяльності взагалі, та ролі і місця інноваційної інфраструктури в такій діяльності присвятили свої роботи низка провідних вчених, таких як О. Аванесян, О. Волков, Л. Ганущак, М. Денисенко, І. Дерід, В. Зянько, А. Марченко, А. Нефедьєв І. Павленко, Н. Притуляк, О. Сімсон та ін. У їх працях розглядались питання аналізу сучасної інноваційної інфраструктури, системи управління інноваціями на різних рівнях, проблем інноваційного підприємництва, оцінки інноваційного потенціалу, управління інноваційним потенціалом на макро та мікро рівні в Україні. Проте, як зазначалось, проблематика побудові та функціонування інноваційної інфраструктури наукових установ і досі залишаються недостатньо розкритими.

Метою статті є дослідження категоріального апарату поняття інноваційної інфраструктури, оцінка ступеня його вивченості в науковій літературі та його королювання з інноваційною інфраструктурою наукової установи. Також ціллю роботи є аналіз взаємозв'язку інноваційної інфраструктури наукової установи з адміністративною структурою такої установи, взаємний вплив їх на ефективність інноваційного процесу, визначення проблем і шляхів підвищення ефективності її функціонування та внесення рекомендацій, щодо удосконалення інноваційної інфраструктури наукової установи.

Виклад основного матеріалу. Розвинена інноваційна інфраструктура забезпечує створення сприятливого інноваційного середовища та значно покращує рівень та якість організаційної, правової та економічної підтримки інноваційної діяльності на різних рівнях і в різних формах.

Незаперечною є теза, що за умов глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень, володіє найефективнішим механізмом інноваційної діяльності й використовує увесь діапазон технологій створення та реалізації інновацій. Роль інфраструктури в розбудові нової економіки, яка базується на знаннях, полягає в забезпеченні безперебійного, вільного, прозорого, упорядкованого руху інформації та знань, відтворенні інновацій - домінанти економічного зростання [1].

Одним з визначальних елементів загальнодержавної наукової інфраструктури, основна діяльність якого спрямована на здійснення наукового пошуку, проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, є наукові установи. Основним продуктом діяльності цих установ є науковий результат, тобто нове наукове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації. Загалом діяльність наукових установ має бути спрямована на створення інноваційного продукту, тобто, результату виконання інноваційного проекту (науково-дослідної і (або) дослідно- конструкторської розробки нової технології чи продукції) з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності [2]. Якісне та повне виконання цього завдання забезпечується створенням і функціонуванням в науковій установі інноваційної інфраструктури.

Інноваційна інфраструктура, за визначенням законодавства, - це сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо) [3].

Показово в Законі України «Про наукову та науково-технічну діяльність» визначення інноваційної інфраструктури з нахилом в сферу наукової діяльності відповідно до першої стадії інноваційного процесу - дослідницької - учасників науково-виробничого комплексу, що активно та безпосередньо беруть участь у створенні та комерціалізації досягнень НДДКР, подається з використанням суб'єктно-об'єктного підходу в протиставленні напрямків початку виконання ланцюга взаємодії елементів означеної структури за суб'єктом / об'єктом його ініціювання в тлумаченнях державної дослідницької інфраструктури від установ провадження наукової діяльності до оптимального використання ресурсного потенціалу та ефективної координації вживання ресурсного забезпечення трактуванню дослідницької інфраструктури у вигляді ресурсного капіталу в розпорядженні наукового співтовариства в сукупності використання різноманітних структур, та тим самим вказується на полягання опірної відмінності в означенні форми власності учасників інноваційної інфраструктури науково-дослідного спрямування [4]. Це підкреслює непересічне значення, яке набуває необхідність забезпечення побудови і діяльності інноваційної структури наукової установи, як одного з рушійних факторів ефективної як наукової, так і економічної діяльності такої установи.

Проведений аналіз сучасних підходів свідчить про еволюцію наукових досліджень у цій сфері, а також відсутність єдиної думки щодо поняття інноваційна інфраструктура. У найбільш узагальненому вигляді усі підходи у науковій літературі та законодавчо-нормативних документах, щодо визначення інноваційнщї інфраструктури можна звести до таких:

об'єктивно-функціональний підхід, де під інноваційною інфраструктурою трактують сукупність об'єктів інноваційної діяльності (або організаційно-економічних інститутів), які виконують певні функції з обслуговування та сприяння інноваційним процесам, або сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо)

функціональний підхід, що розглядає інноваційну інфраструктуру як організаційну, матеріальну, фінансово-кредитну, інформаційну базу для створення умов, що сприяють ефективній акумуляції та розподілу коштів і наданню послуг для розвитку інноваційної діяльності, технологічного трансферу, комерціалізації науково-технічної продукції в умовах підвищеного ризику; інноваційний інфраструктура адміністративний

об'єктивно-цільовий підхід, де мету функціонування інноваційної інфраструктури визначено як «надання послуг та зменшення вартості взаємодії суб'єктів науково-технічної й інноваційної діяльності шляхом забезпечення взаємозв'язків інноваційної системи спеціалізованими організаційними формами».

Відомі науковці Мазур Н.З. та М. П. Левина визначають інноваційну інфраструктуру, як інформаційні, організаційні, маркетингові, освітні й інші мережі, які допомагають новій ідеї добиратися до своєї практичної реалізації і знаходити свого споживача [5].

Інноваційну інфраструктуру, як сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні, тренінгові тощо), визначає Рудь Н.Т. [6].

Як комплексну систему взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих пасивних (організації забезпечення інноваційної діяльності: інноваційно- технологічні центри, центри трансферу технологій, бізнес-інкубатори, технопарки, учбово-ділові центри, державі інститути тощо) суб'єктів національної інноваційної системи і ресурсного матеріального,

інформаційного, комунікаційного та іншого забезпечення їх взаємопов'язаних і взаємоспадкових економічних відношень: ринкових, фінансово-кредитних, матеріально-виробничих, інформаційно-консалтингових, кадрових, дифузійно-збутових тощо, визначають інноваційну інфраструктуру О.І. Носовець та Л.О. Волощук [4].

А на думку інших авторів - інноваційна інфраструктура - це сукупність елементів національної інноваційної системи, що забезпечують доступ до різних ресурсів і надають послуги учасникам інноваційної діяльності, тобто забезпечують можливості успішної інноваційної діяльності [7].

Інноваційна інфраструктура забезпечує здійснення у науковій установі інноваційної діяльності, як такої, що є більшою мірою діяльністю, спрямованою на отримання фінансового результату, за рахунок впровадження нових видів продукції та послуг. Так, Величко Г.В. вважає, що під інноваційною діяльністю в її практичному, виробничо-господарському баченні треба розуміти діяльність окремих осіб чи організацій, спрямовану на реалізацію із комерційною метою деяких виробничо-господарських досягнень, застосування прогресивних технологій, систем, обладнання і машин на базі впровадження науково-технологічних досягнень [8].

Загалом усталеною є думка, що для того щоб займатися інноваційною діяльністю (проводити дослідження або випускати продукцію) організації повинні, з одного боку, мати внутрішню інноваційну інфраструктуру як оптимальне поєднання відповідних умов і ресурсів. З іншого боку, мати доступ до зовнішньої інноваційної інфраструктури [9].

Ефективність провадження практично спрямованої інноваційної діяльності багато в чому визначається саме розвиненістю інноваційної інфраструктури, яка є не тільки базовою складовою інноваційної економіки загалом, але і вирішальним фактором інноваційного потенціалу наукової установи, фундаментом її інноваційного процесу. Головним призначенням інноваційної інфраструктури наукової установи є підтримка, сприяння, а також ресурсне та організаційне забезпечення інноваційного процесу (фінансово-кредитному, матеріально-технічному, інформаційному, кадровому). Формування інституцій інноваційної інфраструктури відбувається під впливом чотирьох груп чинників: нормативних (як законодавчих, так і внутрішніх актів установи); організаційно-управлінських; економічних та соціально-психологічних.

Актуальність практичного впровадження результатів інноваційної діяльності суттєво обумовлене все більш пришвидшеними темпами скорочення життєвого циклу інновацій під впливом прискорення наукового прогресу за рахунок більш інтенсивного морального старіння нововведень і розробок при збереженні загальної строкової тривалості інноваційного процесу в межах одного кроку на комерціалізацію окремої розробки та, як наслідок, зростання темпів рутинізації впровадження результатів наукової діяльності. Місцем локалізації інноваційного процесу є інноваційна інфраструктура, отже, інноваційна інфраструктура є середовищем, у якому в установі відбуваються стадії інноваційного процесу.

Окрім досягнення стратегічних цілей, існуючі управлінські процеси в науковій установі спрямовані на вирішення поточних завдань і виконання короткострокових планів з отриманням очікуваних результатів та оцінкою ефективності провадження за показниками результативності, валідності запроваджених заходів та застосованого інструментарію з одночасним виконанням оперативного моніторингу, контролю поточного стану, внесення необхідних коректив у плани, проекти, програми тощо з метою підвищення вірогідності отримання запланованих результатів у виконанні завдань і досягнення поставлених цілей, не останню роль у чому відіграє налагодженість та функціонування зокрема, в питаннях інформаційного обміну, зовнішніх зв'язків суб'єктів науково-технічної діяльності, а також інфраструктурний розвиток навколишнього середовища.

Загалом, інноваційна екосистема наукової установи будується з таких основних функціональних кластерів, тобто об'єднань певних однорідних елементів організаційної структури установи, які можна розглядати, як самостійну одиницю, що має певні якості та які забезпечують виконання окремих напрямків завдань забезпечення інноваційного процесу установи:

Науковий кластер, що забезпечує створення наукової та науково- технічної інформації, нових знань, рішень, конструкторських досягнень, які конвертується у об'єкти інтелектуальної власності та можуть бути предметом інноваційної діяльності. До цього кластеру входять наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські підрозділи установи та окремі вчені-дослідники;

Виробничо-технологічний кластер, який вирішує завдання впровадження наукових досягнень у практичні інноваційні продукти, їх втілення, доведення до стадії промислової придатності. В установі це можуть бути відповідні лабораторії, робочі групи, цехи, майстерні, тощо;

Кластер фінансово-економічної діяльності, який забезпечує фінансове, бухгалтерське, податкове супроводження інноваційних проектів, залучення інвестиційних коштів. До цього кластеру входять планові, фінансові, бухгалтерські підрозділи. Окрему роль може мати підрозділ (фахівець) з питань залучення інноваційних коштів, міжнародного співробітництва, участі у грантових програмах та спільних з іншими установами проектах.

Інформаційний кластер, що виконує завдання інформаційно- комунікаційного забезпечення інноваційного процесу, зокрема, створення і ведення баз даних, отримання, опрацювання, використання інформації, функціонування інформаційних систем, які забезпечують одночасну паралельну обробку баз даних з різною структурою даних, матеріально- технічне, програмне та комп'ютерне забезпечення. До цього кластеру відносяться, як підрозділи, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення (hardware), так і підрозділи програмно-апаратного забезпечення (software). Окрему групу складає підрозділ (фахівець), який забезпечує роботу з вітчизняними та іноземними платформами інноваційної діяльності та трансферу технологій. Важливою складовою цього кластеру є бібліотечний підрозділ та підрозділ, який здійснює ведення репозитарію академічних текстів установи;

Правовий кластер здійснює нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності, консультаційне забезпечення, юридичну підтримку, організаційну та технічну підтримку набуття, захисту і трансферу об'єктів інтелектуальної власності, як інноваційного процесу установи загалом, так і окремих його суб'єктів - зокрема. До цього кластеру входять юридичні підрозділи підприємства та підрозділ (фахівець) інноваційної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій.

Кластер кадрового забезпечення інноваційної діяльності, що забезпечує пошук і залучення до роботи в установі, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, обмін передовим досвідом, розвиток практичних навичок і зростання компетентності фахівців. Ці функції покладаються на кадрові підрозділи підприємства;

Консалтинговий кластер створює умови надання суб'єктам інноваційної діяльності в установі допомоги у вирішенні управлінських питань, проблем оптимізації процесів, підвищення ефективності функціонування установи, функціонування системи управління якістю, тощо. Ці функції виконують в межах своїх повноважень усі вищезазначені підрозділи. Координацію такої діяльності, на наш погляд, доцільно покласти на відповідний підрозділ чи фахівця з питань інноваційної діяльності.

Елементами цих кластерів є як відповідні підрозділи установи, так і окремі працівники, до функціональних обов'язків яких відноситься виконання певних функцій, пов'язаних з інноваційним процесом. Так, наприклад, якщо в установі значний обсяг робіт, пов'язаних з питаннями інтелектуальної власності, то в такому випадку створюється структурний підрозділ з питань інноваційної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій.

Як що цей обсяг не такий значний - ці функції покладаються на окремого працівника, який і забезпечує їх виконання. І в тому і в іншому випадку такий підрозділ чи працівник буде елементом інноваційної інфраструктури установи.

Зазначені кластери є, певною мірою, неформальними утвореннями, проте, вони виконують покладені на них інноваційні функції. Для організаційного формування інноваційної інфраструктури в науковій установі мають бути прийняті у встановленому порядку нормативні, розпорядчі та методичні документи.

Зокрема, до функціонуючих в установі «Системи управління якістю. Настанова з якості» доцільно доповнити процедурою «Управління інноваційною діяльністю», якою зокрема передбачити: підрозділи, в діяльності яких можуть виникати об'єкти інноваційної діяльності; відповідальних осіб в підрозділах, які здійснюють контроль за процесами управління такими об'єктами; планування створення інновацій; аналіз виконання планів; рух документації; показники ефективності діяльності.

Керівні методичні положення з питань інноваційної діяльності мають бути формалізовані у «Настанові з інноваційної діяльності та інтелектуальної власності» процедури створення та набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності, які можуть бути предметом інноваційної діяльності, види таких об'єктів, їх особливості, форми, значення для діяльності установи; порядок виникнення та набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності в установі; можливості отримання економічного, соціального, іміджевого ефекту від впровадження таких об'єктів та створення на їх основі об'єктів інноваційної діяльності; зв'язок інтелектуальної власноті з можливостями інноваційного розвитку Установи через впровадження ОІД.

З метою удосконалення регулювання процедур також виглядає доцільним розробка та впровадження в нормативному порядку в науковій установі «Положення про інноваційну діяльність установи», яким зокрема передбачити: основні положення політики установи у сфері інноваційної діяльності; порядок дій співробітників, керівництва підрозділів та адміністрації установи у випадку створення об'єктів інтелектуальної власності, які можуть бути предметом інноваційної діяльності; порядок формалізації таких об'єктів, надання їм захисту, зберігання, використання, розпоряджання, комерціалізації, тощо; систему матеріального та морального стимулювання працівників до створення об'єктів інноваційної діяльності; стимулювання працівників до навчання та отримання нових знань в сфері інноваційної діяльності, осіб, відповідальних за реалізацію політики в сфері інноваційної діяльності, їх функціональні завдання, права та обов'язки, тощо.

З метою інформаційного забезпечення інноваційних процесів в установі доцільно створити електронний реєстр об'єктів інтелектуальної власності, права на які належать установі та можуть бути предметом інноваційної діяльності, з пошуковим механізмом в залежності від запитів і потреб у використанні таких об'єктів.

Важливим документом для діяльності інноваційної інфраструктури є положення про структурний підрозділ з питань інноваційної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій, яким мають передбачатись як власне функції, права та обов'язки цього підрозділу, так і зв'язки і впливи на діяльність інших наукових та практичних підрозділів установи з метою забезпечення розвитку інноваційної діяльності.

Зазначеними документами формалізується та інституалізується інноваційна інфраструктура наукової установи, де неформальна кластерна структура набуває системних рис і характеристик, що дозволяє їй діяти як єдиний механізм для виконання спільних визначених завдань.

Результатами запровадження і функціонування кластерної інноваційної інфраструктури наукової установи, зокрема, можуть бути:

нові шляхи поширення інформації та дифузії інновацій на зростання швидкості інноваційних процесів й ефективності інформаційного обміну та трансферу розробок як в середині установи, так і у взаємозв'язку зі зовнішнім середовищем;

нові принципи побудови інформаційних баз і систем, інтеграція інформаційних технологій у формування, забезпечення та оновлення наукових баз даних;

нові логістичні принципи та моделі на підвищення раціоналізації використання ресурсів і зниження витрат на забезпечення матеріальних, фінансових та інформаційних потоків у вигляді нетехнологічних видів інновацій;

нові види інноваційних і супутніх послуг, переростаючи з часом на нові види інноваційної діяльності;

нові інноваційні інституції, формалізовані структури внутрішнього регулювання та самоорганізації установи;

виявлення, визначення, формування та використання інноваційного потенціалу як засобу переходу до інноваційного характеру діяльності та фактора інноваційного розвитку установи.

Висновки

У сучасних умовах господарювання інновації виступають одним із ключових факторів, що визначають перспективи соціального та економічного розвитку наукової установи. Для таких установ, проблема ефективного економічного розвитку на основі інноваційних розробок є надзвичайно актуальною, оскільки активізація інноваційної діяльності могла б стати рушійною силою забезпечення не тільки наукового прогресу, але і економічного зростання наукової установи через удосконалення існуючих процесів, підвищення ефективності всіх аспектів наукової та господарської діяльності, виявлення нових перспективних форм і напрямів ведення досліджень та впровадження їх результатів. В наукових установах є доцільною побудова кластерної інноваційної інфраструктури, яка не буде жорство прив'язана до адміністративної структури, проте, функціонально буде забезпечувати виконання покладених на неї функцій. Створення такої інфраструктури забезпечується розробкою, затвердженням і впровадження керівництвом установи відповідних методичних, керівних та нормативних документів.

Література

1. Дзяд О.В. Інфраструктура інноваційного розвитку в економіці знань: теоретичні засади визначення / О.В. Дзяд // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. - 2011. - Вип. 7(1). - С. 209-215.

2. Закон України від 26.11.2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» / Відомості Верховної Ради України від 15.01.2016 -- 2016 р., № 3, с. 5, стаття 25

3. Закон України «Про інноваційну діяльність» / Відомості Верховної Ради України від 06.09.2002 -- 2002 р., № 36, стаття 26.

4. Носовець О. І., Волощук Л. О. Місце інноваційної інфраструктури у визначенні результатів інноваційної діяльності / Проблеми економіки № 3 (41), 2019. С. 123-133.

5. Мазур Н.З., Левина М.П. Инфраструктура создания и исспользования интеллектуальной собственности на региональном уровне / Инновавции № 7 (84), 2005. С. 37-39.

6. Рудь Н. Т. Економіка: організація інноваційної діяльності : навч. посіб. Луцьк : РВВЛДТУ, 2007. С. 171-201.

7. Соколов Д.С. Томилина Н.С. Инновационная інфраструктура: понятие,

8. содержание, особенности / Международный научный журнал «Инновационнная наука» № 1, 2016. С.172-177.

9. Величко Г.В. Елементи та складові інноваційної інфраструктури / Матеріали Двадцять четверті економіко-правові дискусії

10. Нефедьев А. Д. Инновационная инфраструктура. Креативная экономика. 2011. Т. 5. № 10 (58). С. 42-48.

References

1. Dzyad O.V. (2011) Infrastruktura innoviciynogo rozvytku v economici znan: teoretychui zasady vyznachenia [The infrastructure of innovative development in the knowledge economy: theoretical principles of definition] Aktualni problemy rozvytky economiky regiomny [Actual problems of the development of the economy of the region]. - 2011. - Vypusk (1). - s. 209-215.

2. Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848-VIII « Pro naukovu I naukovo-tehnichnu dialnist» [Law of Ukraine dated November 26, 2015 No. 848-VIII "On scientific and scientific and technical activity"] Vidomosty Verhovnoi Rady Ukrainy vid 15.10.2016 [Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine dated January 15, 2016] -- 2016, № 3, s.5 stattia 25. [in Ukrainian]

3. Zakon Ukrainy «Pro innovaciynu diyalnist» [Law of Ukraine "On Innovative Activity"] Vidomosty Verhovnoi Rady Ukrainy vid 06.09.2002 [Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine dated September 6, 2002] -- 2002, № 36, stattia 26. [in Ukrainian]

4. Nosovets O. I., Voloshchuk L. O. (2019) Misce innovaciynoi infrastruktury u vyznacheni rezultativ innovaciynoi dialnocty [The place of innovative infrastructure in determining the results of innovative activity] Probltmy econimicy [Problems of economics] No. 3 (41), 2019. P. 123-133. [in Ukrainian]

5. Mazur N.Z., Levyna M.P. (2005) Infrastruktura sozdania i isspolzovania intellektualnoi sodstvennosti na regionalnom urovne [Infrastructure for the creation and use of intellectual property at the regional level] Innovacii [Innovations] No. 7 (84), 2005. P. 37-39. [in russian]

6. Rud N. T. (2007) Economica: innovaciinoi diyalnosty [Economics: the organization of innovative activity] navch. Posib. [education. Manual] Lutsk: RVVLDTU, 2007. P. 171-201. [in Ukrainian]

7. Sokolov D.S. Tomylina N.S. (2016) Innovacionnaia infrastruktura: poniatie, soderganie, osobennosti [Innovative infrastructure: concept, content, features] Mejdunarodniy nauchniy jurnal “Innovacionnaya nauka” [International Scientific Journal "Innovative Science"] No. 1, 2016. P.172-177. [in russian]

8. Velichko H.V. Elementy ta skladobi innovaciynoi infrastructury [Elements and components of innovative infrastructure] Materialy dvasciat chetvertoi economico-pravovoi dyskysii [Materials of the twenty-fourth economic and legal discussions]

9. Nefedyev A. D.(2011) Innovacionnaiya infrastruktura. [Innovative infrastructure] Kreativnaia economica [Creative economy]. 2011. T. 5. No. 10 (58). S. 42-48.

Размещено на Allbest.ru