Концепція дослідження екосистемних платежів в економіці природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ екосистемного оцінювання природноресурсного потенціалу

Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України»

Концепція дослідження екосистемних платежів в економіці природокористування

Ільїна Марія Володимирівна, доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Анотація

Застосування екосистемного підходу в управлінні природокористуванням відбувається з огляду на цілі сталого розвитку, збереження біорізноманіття та раціонального господарювання. Впровадження екосистемних платежів є одним із інструментів такого підходу. У статті надано визначення екосистемних платежів, обґрунтовано їх значення для раціоналізації природокористування та місце у сучасному економічному механізмові природокористування. Доведено, що наступні етапи трансформації цього механізму мають здійснюватися за рахунок впровадження екосистемного підходу та інституціалізації екосистемних платежів. Запропоновано концепцію дослідження екосистемних платежів.

Екосистемні платежі є інструментом економічного механізму природокористування, який охоплює всі платежі, що здійснюються в межах екосистемного підходу. Метою впровадження інструменту є захист, збереження екосистем, раціональне використання їх ресурсів, підвищення продуктивності функцій. Екосистемні платежі включають плату за використання, невикористання ресурсів або послуг екосистеми, а також вартість відшкодування її забруднення чи деградації. Відповідно екосистемні платежі можуть бути обов'язковими (за використання ресурсів екосистем, її забруднення, виснаження, деградацію); компенсаційними (за використання, невикористання екосистем, для стимулювання застосування визначених технологій господарювання); добровільними (за екосистемні послуги).

Концепція дослідження екосистемних платежів як інструменту забезпечення сталого розвитку територій ґрунтується на потребі удосконалення методологічних засад визначення розміру платежів за використання природних ресурсів. Це дасть змогу розробити диференційовані схеми екосистемних платежів залежно від видів екосистем та їхніх послуг, оцінити соціо-еколого-економічний ефект від впровадження інструменту екосистемних платежів для розвитку громад.

Ключові слова: екосистема, екосистемний підхід, екосистемний платіж, концепція дослідження, економічний механізм, економіка природокористування.

Ilina Mariia Volodymyrivna Doctor in Economic Sciences, Senior Researcher, Head of department of ecosystem assessment of natural resources potential, Public Institution «Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of National Academy of Sciences of Ukraine»

Concept of ecosystem payments study in environmental economics

Abstract

Development and implementation of the ecosystem payments conception into the academician framework aims to promote and applicate ecosystem approach into the natural resources management and provide their rational use and biodiversity's conservation. In the paper the author defines ecosystem payments, substantiates their importance, place and role for the current economic mechanism of environmental policy in Ukraine. She proves further transformation of the mechanism should follow introduction of the ecosystem approach, application of relevant tools and support to agencies facilitating ecosystem payments. Concept of ecosystem payments study has been proposed.

Ecosystem payments as an instrument of the economic mechanism of nature management comprise all payments concurrent with the ecosystem approach framework. The payments have been designed to protect and preserve ecosystems, provide rational use of their resources and increase their capacity. The payments include fees for use of ecosystem resources and services, subsidies for the non-use, and costs necessary to restore contaminated or depleted ecosystems. Consequently, ecosystem payments are either obligatory (taxes for use of ecosystem resources, their contamination, exhaustion or degradation), or compensatory (reimbursement for use of ecosystems, subsidies for the non-use, and grants for introduction of better practices), or voluntary (for ecosystem services).

Concept of ecosystem payments' study regards them as an instrument supporting the sustainable development of areas. The concept is proposed in order to advance application of economic methods determining scope of payments for natural resources usage. Performance of the task will help to sketch the differentiated schemes of ecosystem payments depending on kinds of ecosystems and the provided services. It also will enhance evaluation of socio-economic effects of ecosystem payments' implementation into local policies in order to support local communities.

Keywords: ecosystem, ecosystem approach, ecosystem payments, concept of the research, economic mechanism, environmental economics.

Вступ

Постановка проблеми. Загрози людській життєдіяльності та добробуту, пов`язані з вичерпанням природних ресурсів та зменшенням спроможності навколишнього природного середовища до самовідновлення, актуалізує перегляд наукових та практичних підходів до взаємодії з природою. В економіку природокористування поступово впроваджується концепція екосистемного підходу. Причини цього полягають у тому, що екосистеми зазнають все більшого навантаження внаслідок використання їх ресурсів - у т.ч. у сільському господарстві, промисловому виробництві, будівництві [1, с.119]. Тому протягом останніх десятиліть поняття вартості екосистемних ресурсів та послуг поступово впроваджують у практику економічних розрахунків. За допомогою таких рахунків здійснюють якісну і кількісну оцінку втрат екосистем [2, с. 191], встановлюють плату за використання їх ресурсів, завдану шкоду і збитки. Увага науковців-економістів до проблем раціоналізації використання ресурсів екосистем потребують розробки відповідної термінології. Наслідком подальшого розвитку економічного механізму природокористування має стати впровадження інструментів екосистемних платежів.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Значна частина наукових досліджень з економіки природокористування й економічної географії присвячена різним аспектам функціонування екосистем та впровадженню екосистемного підходу в управління природокористуванням. Сучасні вітчизняні вчені основну увагу приділяють концептуалізації екосистемних послуг (Н. Гавадзин, Л. Загвойська, І. Соловій), їх детальній класифікації та систематизації (Н. Дегтяр, Є. Мішенін, Н. Олійник), а також методології оцінювання (І. Сотник, Т. Горобченко). Ці та інші проблеми, що стосуються екосистем, досліджують і зарубіжні вчені (А. Гуеррі, С. Діаз, Б. Еденс та інші).

Меншою мірою вченими-економістами опрацьовані концептуальні засади екосистемних платежів, їх систематизація та інструменти впровадження у практику господарювання. Поняття екосистемних платежів в Україні є відносно новим. Його визначенню та баченню функцій притаманні суттєві розбіжності, нечіткість і брак системності. Екосистемним платежам, їх інституціалізації й обґрунтуванню напрямів реалізації присвячені праці українських учених O. Гавриленко, А. Лелеченко, С. Надвиничного, Б. Сидорук, В. Файфури. Серед зарубіжних науковців, праці яких є основоположними для розуміння суті екосистемних послуг та принципів здійснення платежів за них, слід виділити К. Балікову, Р. Де Грут, Г. Дейлі, П. Ерліха, Р. Констанцу, Г. Люка, П. Морлінг, P. Тюрнера, С. Фарбера, Б. Фішера.

У сучасній економічній науці ґрунтовно розроблено інструменти, основані на платежах за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Це, зокрема, праці О. Алимова, І. Бистрякова, C. Дорогунцова, Л. Мельника, Я. Олійника, М. Паламарчука, Л. Руденка та багатьох інших. Для регулювання використання ресурсів та функцій екосистем розроблено інструмент плати за екосистемні послуги (ПЕП), що має на меті компенсувати втрати від їх використання або відмову від використання. Такі платежі мають на меті збереження і відновлення екосистем шляхом здійснення виплат отримувачами екосистемних послуг їх власникам або іншим постачальникам на добровільних засадах та з дотриманням взаємної вигоди. Однак з огляду на принципи комплексного механізму управління природокористуванням платежі за використання та відновлення екосистем не можуть обмежуватися добровільними інструментами.

Ці та інші наукові дискусії, які тривають в Україні та за кордоном, доводять, що удосконалення економічного механізму природокористування за рахунок інструменту екосистемних платежів потребує подальших досліджень у цій сфері. Розпочатися такі дослідження мають з розробки відповідної концептуальної основи - концепції формування механізму впровадження інструменту екосистемних платежів у практику господарювання з метою забезпечення сталого розвитку.

Метою статті є визначення екосистемних платежів та обґрунтування їх місця і ролі у вітчизняному економічному механізмові природокористування та формування концептуальної схеми дослідження екосистемних платежів як інструменту сталого розвитку територій.

Виклад основного матеріалу

екосистемний платіж природокористування

Екосистемні платежі - це платежі за використання, невикористання ресурсів або послуг екосистеми, відшкодування її забруднення чи деградації; усі платежі, що здійснюються в межах екосистемного підходу і мають на меті захист, збереження екосистем, раціональне використання їх ресурсів та підвищення ефективності функцій.

Екосистемні платежі включають:

1) обов`язкові платежі за використання ресурсів екосистем (подібні до платежів за природокористування), платежі за забруднення, виснаження або деградацію екосистем (подібні до екологічних платежів - плати за викиди, скиди, утворення відходів, штрафів за перевищення екологічних норм);

2) компенсаційні платежі, які держава сплачує громадянам за використання їх екосистем, фермерам - за невикористання ними екосистем або використання з впровадженням інноваційних технологій (активно застосовується в межах Спільної аграрної політики ЄС);

3) платежі за екосистемні послуги.

Обов`язкові платежі за використання природних ресурсів та деградацію екосистем здійснюють суб`єкти господарювання або приватні особи на користь держави; компенсаційні платежі - держава на користь суб`єктів господарювання та громадян; добровільні платежі сплачуються між суб`єктами господарювання (набагато рідше - між приватними особами або на їх користь). Критеріями визначення типу платежів є:

- добровільний характер взаємодії учасників;

- приналежність бюджету, за рахунок якого вони здійснюються;

- переважання екосистемної цінності над ринковими інтересами;

- економічна сутність платежу (сплачується за отриману послугу або як стимул до зміни способу природокористування);

- можливість регулювання платежу цивільними договорами, відтермінування та зміни його розміру;

- залежність розмірів та умов сплати платежу від результатів господарської діяльності;

- обопільність вигоди, яку отримують учасники взаємодії (Рис. 1).

Рис. 1. Зміст, структура та сутність екосистемних платежів (розроблено автором)

Закордонний досвід застосування екосистемних платежів доводить їх економічну та екологічну ефективність. Так, у Франції компанія з видобутку питної води з природних мінеральних джерел Perrier Vittel сплачувала молочним фермам, розташованим за течією вище родовищ води, кошти за застосування поліпшених технологій господарювання, а власникам лісових земель - за заліснення важливих для водної фільтрації зон. Компанія сплачувала підприємствам в середньому близько 230 дол. за гектар щорічно протягом семи років. За цей час кожне підприємство отримало близько 155 тис. дол.; загалом за проектом було витрачено понад 3.8 млн. дол. [3, с. 7].

США запровадили систему платежів аграрним підприємствам за зменшення обсягів застосування ними мінеральних добрив. Підприємства, які перевищили дозволений рівень забруднення водних об'єктів, купували спеціальні квоти у підприємств, що забруднювали такі об'єкти менше дозволеного або не забруднювали їх зовсім. Квоти на використання агропідприємствами мінеральних добрив продавалися в межах від 5 до 10 дол. США за акр. В Австралії з метою зменшення рівня солоності води, використовуваної для зрошення, аграрії купували у державного лісового агентства облігації з розрахунку 40 дол. за гектар щорічно протягом 10 років, аби агентство заліснювало комунальні та приватні землі й здійснювало подальше управління ними. Отримані кошти спрямовувалися на заліснення насамперед значних площ земель та висаджування порід дерев, які найбільш ефективно зменшували засоленість грунтів [3, с. 7].

У Коста-Ріці з метою забезпечення регулярного водопостачання для місцевої гідроелектростанції комунальні підприємства сплачували диференційовані платежі власникам лісових земель, розташованих за течією вище ГЕС. Землевласники, які зберігали ліси, отримували 45 дол. за га щорічно, здійснювали стале управління лісами - 70 дол., додатково заліснювали землі - 116 дол.. У Колумбії державні агенції та асоціації агропідприємств, які потребували зрошення земель, виявилися зацікавленими у поліпшенні стану русла ріки та зменшенні рівня забруднення зрошувальних каналів. Місцеві аграрії погодилися профінансувати власникам лісових земель заходи додаткового їх заліснення, контролю ерозії грунтів, захисту водотоків. З цією метою члени асоціації агропідприємств добровільно сплачували державі збір за водокористування у розмірі 1,5-2 дол. за літр при встановленому тарифі 0.5 дол..

В. Файфура, аналізуючи роль екосистемних платежів у формуванні довкілля, зазначає, що у структурі економічного механізму природокористування застосування цього інструменту знайшло відображення зовсім недавно. Впровадження екосистемних платежів пов`язане з тим, що чинна система природно-ресурсних платежів в Україні і механізм їх справляння нині недостатньо інтегровані в практику охорони довкілля з погляду екосистемних процесів, які в ньому відбуваються. На даний час ці платежі є здебільшого компенсаційними - такими, що передбачають виплати, відшкодування, заходи технічної допомоги задля компенсації збитків від порушення середовища та витрат на попередження чи ліквідацію негативних наслідків. Автор визначає міжсуб'єктні відносини між агентами (споживачами та постачальниками екосистемних послуг) ключовими факторами екосистемних платежів та підкреслює добровільність останніх [4, с. 29-30]. Таким чином В. Файфура фактично ототожнює екосистемні платежі з платежами за екосистемні послуги.

Економічний механізм природокористування в Україні ґрунтується на засадах платності природокористування та фінансових інструментах отримання коштів для реалізації природоохоронних програм [5, с. 156-157]. Тому функції екосистемних платежів не слід обмежувати винятково компенсаційним механізмом, оскільки це суттєво обмежує ефективність впровадження екосистемного підходу в практику управління природокористування. Натомість зазначений підхід полягає у врахуванні при плануванні і здійсненні заходів господарювання усього різноманіття відносин всередині екосистеми та їх здатності визначати її продуктивність і стійкість.

Платежі за екосистемні послуги - це добровільні платежі між суб`єктами господарювання за використання одним із них послуг екосистеми, яка належить іншому; зазвичай регулюються цивільними угодами в межах національного законодавства. Особливістю таких платежів є те, що вони, на відміну від екосистемних платежів, сплачуються за конкретну послугу; ця послуга, хай навіть опосередковано, надається індивідом, а не екосистемою. У цьому випадку послуга набуває традиційних рис діяльності одного індивіда на користь іншого. До цього виду платежів також належить торгівля квотами на викиди та скиди [6].

Визначення розміру екосистемних платежів загалом та платежів за екосистемні послуги зокрема враховує, але не ототожнюється з вартістю екосистемних послуг. Розраховувана в науковій літературі вартість таких послуг є доволі умовною, приблизною і такою, що має ознаки віртуальних грошей, які доволі складно матеріалізувати у реальному житті. Оцінка вартості екосистемних послуг слугує більшою мірою для таких цілей:

- визначення структури екосистемного активу (що потрібно для ухвалення ефективних стратегій соціально-економічного розвитку територій);

- планування заходів глобальної екологічної політики;

- визначення розмірів обов`язкових екосистемних платежів, включаючи стягнення для відшкодування збитків, завданих екосистемам.

Натомість в реальних угодах щодо плати за екосистемні послуги розмір платежів часто розраховують, ґрунтуючись на вартості відновлювальних, альтернативних заходів, а також беручи до уваги економічну спроможність суб`єктів господарювання здійснювати такі платежі, що узгоджується з законами ринку. Відмінність плати за екосистемні послуги від інших платежів (податків, субсидій, грантів, штрафів) полягає насамперед у такому:

- плата за ці послуги є добровільною й обумовленою між користувачем і постачальником послуг заздалегідь;

- грошові кошти за надання послуги отримує лише її постачальник, який гарантує її наявність та збереження.

Ринок екосистемних послуг є сукупністю добровільних відносин (актів) купівлі-продажу таких послуг у грошовій формі. Наразі має ознаки квазі-ринку з таких причин:

- відсутній створений або стимульований державою попит на ці послуги;

- нерозвинений механізм регулювання (насамперед, інструменту укладання угод);

- обрахунок наявних та затребуваних обсягів і вартості послуг є методологічно складним;

- екосистемні послуги по відношенню до території, що містить екосистему, мають монопольний характер.

На думку О. Коморної, інструментом фінансового механізму розвитку ринку екосистемних послуг може стати переорієнтація традиційних державних та регіональних природоохоронних витрат на охорону навколишнього середовища з урахуванням величини екосистемних послуг регіонів та територій [8, с. 140]. Вважаємо, це призведе швидше до більш широкого впровадження оцінки вартості екосистемних послуг у практику управління природокористуванням, аніж до розвитку відповідного ринку. Водночас слід погодитися з автором, яка зазначає, що частину коштів, отриманих від природної ренти, можна використовувати на підтримку функціонування й відновлення екосистем, а також впровадити нові види рентної плати як підґрунтя для формування екосистемних платежів [8, с. 139].

Економічний механізм природокористування - це комплекс принципів, інструментів, важелів, який забезпечує збереження, відтворення, раціональне використання природних ресурсів та екологічну безпеку населення. Мета економічного механізму природокористування полягає у забезпеченні раціонального використання природних ресурсів та ефективних заходів з охорони навколишнього природного середовища на основі комплексу організаційно-економічних важелів та інструментів.

В межах екосистемного підходу для механізму природокористування зберігається важливість принципу платності природокористування, а також врахування комплексності та взаємності зв'язків всередині екосистем. Ці та інші принципи реалізуються за допомогою низки організаційних, регуляторних, фінансових та інформаційно-аналітичних інструментів. До основних напрямів впровадження екосистемних платежів відносять:

- скасування субсидій, які спричиняють надмірне споживання ресурсів екосистем;

- перетворення субсидій на платежі;

- створення ринків торгівлі лімітами та квотами на забруднення екосистем;

- впровадження інноваційного фінансового механізму компенсацій за втрату біорізноманіття;

- економічні та фінансові інтервенції як інструмент регулювання процесів використання екосистемних послуг і благ [9, с. 16-17].

Екосистемні платежі є одним із інноваційних механізмів організації взаємодії між економічними суб`єктами в частині природокористування. За належних умов та рівня інституціалізації ці платежі здатні сприяти підвищенню якості середовища життєдіяльності територіальних громад, посиленню їх фінансової спроможності та попередженню екологічних конфліктів. Економічне значення таких платежів полягає у підвищенні ефективності використання природних ресурсів та скороченні витрат на природоохоронні заходи; соціальне - у посиленні спроможності територіальних громад через зростання надходжень до місцевих бюджетів та поліпшенням якості середовища проживання.

Впровадженню екосистемних платежів у вітчизняній природоохороній сфері має передувати грунтовне дослідження таких платежів як інструменту сталого розвитку територій. Концептуальна схема такого дослідження має включати визначення мети дослідження, принципів, підходів, методів дослідження, його основні етапи, завдання та очікувані результати (рис. 2). Визначення змісту, елементів, функцій інструменту екосистемних платежів та його місця у структурі економічного механізму природокористування є важливим завданням поглиблення теорії економіки природокористування.

Удосконалення методологічних засад визначення розміру платежів за використання природних ресурсів дасть змогу розробити диференційовані схеми екосистемних платежів залежно від видів екосистем та їхніх послуг, оцінити соціо-еколого-економічний ефект від впровадження інструменту екосистемних платежів для розвитку територіальних громад та розробити алгоритм вибору оптимальних схем екосистемних платежів для територій різних типів. Аналіз інституційних передумов впровадження екосистемних платежів на основі міжнародного досвіду покликаний забезпечити розробку відповідного механізму та забезпечити рекомендації щодо нормативно-правового та організаційного забезпечення функціонування інструменту платежів на рівні територіальних громад.

В результаті виконання наукового дослідження має бути розроблена ієрархічна структура екосистемних платежів як економічного інструменту регулювання використання природних ресурсів. Це дасть змогу обгрунтувати засади визначення розміру платежів за використання ресурсів територій різних типів, а також спрогнозувати економічний ефект від впровадження інструменту для розвитку територіальних громад.

Рекомендації щодо інституційного забезпечення організації екосистемних платежів за використання природних ресурсів територіальних громад мають, окрім іншого, включати алгоритм вибору оптимальних схем платежів залежно від виду екосистем та їх послуг. Виконання перелічених завдань дасть змогу отримати низку наукових результатів - зокрема, концепт екосистемних платежів як економічного інструменту, що регулює використання місцевих природних ресурсів та методологічні засади визначення розміру платежів та вибору їх схем.

Рис. 2. Концептуальна схема дослідження екосистемних платежів як інструменту сталого розвитку територій (розроблено автором)

Висновки

Розробка і впровадження поняття екосистемних платежів у науковий обіг має на меті сприяти застосуванню екосистемного підходу в практиці управління природними ресурсами, їх більш раціональному використанню та збереженню біорізноманіття.

Екосистемні платежі є одним із інструментів економічного механізму природокористування, вдосконаленому за рахунок впровадження у нього екосистемного підходу. Цей термін охоплює всі платежі, що здійснюються в межах екосистемного підходу і мають на меті захист, збереження екосистем, раціональне використання їх ресурсів та підвищення ефективності функцій. Відповідно екосистемні платежі включають плату за використання, невикористання ресурсів або послуг екосистеми, відшкодування її забруднення чи деградації. У системі економічного механізму природокористування такі платежі можуть бути обов'язковими (платежі за використання ресурсів екосистем, її забруднення, виснаження, деградацію); компенсаційними (коли держава сплачує за використання або невикористання екосистем); добровільними або ринковими (платежі за екосистемні послуги).

Запропонована концептуальна схема дослідження екосистемних платежів як інструменту сталого розвитку територій дає змогу отримати низку наукових результатів - зокрема, концепт екосистемних платежів як економічного інструменту, що регулює використання місцевих природних ресурсів; алгоритм визначення розміру екосистемних платежів за використання природних ресурсів та вибору оптимальних схем платежів; прогноз надходжень до місцевих бюджетів та економічного ефекту загалом від впровадження інструменту екосистемних платежів для розвитку територіальних громад.

Подальші наукові дослідження передбачають застосування запропонованої концептуальної схеми для визначення напрямів інституційного забезпечення функціонування інструменту екосистемних платежів на різних рівнях управління з метою його впровадження у вітчизняну практику господарювання.

Література

1. Природно-ресурсний потенціал України: забезпечення добробуту та екологічної безпеки населення: [монографія] / [за заг. ред. акад. НААН України М.А. Хвесика]. К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2021. 148 с.

2. Луців О.В. Інвестиційне забезпечення відтворення екосистем // Економіка природокористування і охорони довкілля. Збірник наукових праць. 2013, с. 188-193.

3. Payments for Ecosystem Services Getting Started: A Primer / Forest Trends, The Katoomba Group, and UNEP. Washington DC, 2008. 64 p.

4. Файфура В., Надвиничний С. Екосистемні платежі в контексті формування й оптимізації довкілля // Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. № 21 2016, с. 28-33.

5. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Кулаковський Ю. П.. Економіко-правове регулювання природокористування: [монографія]. К.: Кондор, 2004. 524 с.

6. Ільїна М.В., Шпильова Ю.Б. Екосистемні послуги як інструмент екологічно орієнтованої організації сільського простору // Бізнес-навігатор. № 2 (58) 2020, с. 54-58.

7. Анісімова С.В. Економічний механізм плати за екосистемні послуги лісів // Science and Practice: Implementation to Modern Society. Scientific collection «Interconf». № 51 2021, с. 736-744.

8. Коморна О.М. Перспективні напрями розвитку ринку екосистемних послуг у контексті збалансованого природокористування // Науковий вісник Херсонського державного університету. Вип. 18. Ч. 1 2016, с. 138-141.

9. Дучинська Н.І., Осаул А.О. Фінансові інтервенції на ринках екосистемних послуг // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія «Економіка». № 111 2009, с. 15-17.

References

1. Pryrodno-resursny potentsial Ukrayiny: zabezpechennia dobrobutu ta ekologichnoyi bezpeky naselennia [Natural-resources potential of Ukraine: providing welfare and environmental safety of citizens] (2021). Ed. by Khvesyk, M.A. - Institute of Environmental Economics and the Sustainable Development, 148 р. [In Ukrainian].

2. Lutsiv, O.V. (2013). Investytsiyne zabezpechennia vidtvorennia ecosystem [Investment support of ecosystems' recovery]. Ekonomikapryrodokorystuvannia i okhorony dovkillia. Zbirnyknaukovykhprats - Economics of natural resources usage and protection of the environment. Collection of scientific works, 188-193. [In Ukrainian].

3. Payments for Ecosystem Services Getting Started: A Primer (2008). Forest Trends, The Katoomba Group, and UNEP. Washington, DC. 64 p. [In English].

4. Fayfura, V. & Nadvynychny, S. (2016). Ekosystemni platezhi v konteksti formuvannia y optymizatsiyi dovkillia [Ecosystem payments in the context of formation and optimization of the environment]. Regionalni aspekty rozvytku produktyvnyh syl Ukrayiny - Regional aspects of the development of productive forces of Ukraine, 21, 28-33 [In Ukrainian].

5. Khvesyk, M.A., Gorbach, L.M., & Kulakovskyi, Y.P. (2004). Ekonomiko-pravove reguliuvannia pryrodokorystuvannia [Economic-legislative regulation of the nature use]. Kondor, 524 р. [In Ukrainian].

6. Ilina, M.V. & Shpyliova, Y.B. (2020). Ekosystemni poslugy yak instrument ekologichno orientovanoyi organizatsiyi silskogo prostoru [Ecosystem services as an instrument of environmentally friendly establishment of rural areas]. Biznes-navigator - Business navigator, 2 (58), 54-58. [In Ukrainian].

7. Anisimova S.V. (2021). Ekonomichny mekhanism platy za ekosystemni poslugy lisiv [Economic mechanism of payments for ecosystem services of forests]. Science and Practice: Implementation to Modern Society. Scientific collection `Interconf, 51, 736-744 [In Ukrainian].

8. Komorna, O.M. (2016). Perspektyvni napriamy rozvytku rynku ekosystemnyh poslug u konteksti zbalansovanogo pryrodokorystuvannia [Perspective directions of the development of ecosystem services market in context of the balanced nature use]. Naukovy visnyk Khersonskogo derzhavnogo universytetu - Scientific bulleting of Kherson state university, 18/1, 138-141 [In Ukrainian].

9. Duchynska, N. I. & Osaul, A.O. (2009). Finansovi interventsii na rynkah ekosystemnyh poslug [Financial interventions of markets of ecosystem services]. Visnyk Kyivskogo natsionalnogo universytetu im. Tarasa Shevchenka. Seria `Ekonomika' - Bulletin of Kyiv national university named by Taras Shevchenko. Series `Economics', 111, 15-17 [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru