Стан розвитку тваринництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний аграрний університет

Стан розвитку тваринництва в Україні

Аліса Анатоліївна Шевченко кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економічної теорії і економіки підприємства

Анотація

Вступ

Тваринництво в Україні в сучасних умовах є важливою галуззю, розвиток якої забезпечить в подальшому комплексне вирішення багатьох завдань: зміцнення національної економіки щодо забезпечення продовольчої безпеки в країні; активізація подальшого нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції вітчизняних промислових підприємств в умовах членства СОТ; підвищення рівня заинятості у сіль- ськіи місцевості; розвиток сільських територій збалансування системи господарювання в аграрних підприємствах та екологічного використання сільськогосподарських земель. Але дестабілізація технологічних та економічних процесів в тваринництві призвела до збитковості галузі і непривабливості для аграріїв. Тому постає необхідність детального вивчення системи чинників, які формують розвиток галузі тваринництва в Україні. Проблемам розвитку тваринницької галузі на сьогодні приділяють значну увагу та висвітлюють своє бачення в наукових дослідженнях багато науковців.

В [1-3] автори досліджували стан виробництва продукції тваринництва в Україні та визначили динаміку розвитку вітчизняного тваринництва для формування пріоритетних шляхів розвитку галузі на перспективу. В [4], у свою чергу, значна увага приділяється дослідженню технологічних питань розвитку галузі тваринництва. Автори [5] досліджували процеси цифрової трансформації галузі тваринництва. В [6] автором проведено аналіз сучасного стану тваринництва як стратегічно важливої галузі у загальніи структурі сільськогосподарського виробництва та обґрунтовано потреби у державніи підтримці її розвитку. Водночас слід зазначити, що дослідження перспектив подальшого ефективного сталого розвитку тваринництва в сучасних умовах надалі потребують подальшої розробки.

Мета дослідження статті

Метою даної статті є здіиснення аналітичного огляду сучасного стану розвитку тваринництва та формування системи чинників, які стимулюватимуть розвиток тваринництва в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Природно-кліматичні умови в країні є сприятливими для виробництва багатьох видів продукції тваринництва аграріями і забезпеченням тварин в більшості кормами власного виробництва. Аграрні підприємства України, що заимаються виробництвом продукції тваринництва, мають різноманітні виробничі напрями і забезпечують різноманітними необхідними продуктами харчування населення і цінними видами сировини промислові підприємства. Розвиток галузеи тваринництва дає можливість продуктивно використовувати ресурснии потенціал в сільському господарстві протягом виробничого року, а також сприяє зменшенню сезонності надходження грошових коштів від реалізації продукції. тваринництво україна селекцйний

Зазначимо, що значення галузі тваринництва визначається значним впливом на формування економіки сільського господарства. Зростання частки валової продукції тваринництва є потужним індикатором економічного зміцнення країни. Але у 2020 р. валова продукція тваринництва в господарствах усіх категорій в Україні склала 23% в продукції сільського господарства або 138744,5 мільйонів гривень у постійних цінах 2016 р. і зменшилась проти 2018 р. на 2,3% [5]. Частка валової продукції тваринництва в структурі валової продукції сільського господарства в аграрних підприємствах ще нижча: у 2020 р. 18%, що на 10,7% менше проти 1990 р. Отже, галузь тваринництва зазнає спаду і перебуває в затяжніи кризі. На нашу думку, система чинників, що стримують розвиток галузі тваринництва, є складною і включає технологічні, екологічні, економічні, соціальні та політичні складові.

Виробництво продукції тваринництва залежить від кількісного фактору (поголів'я тварин) та якісного фактору (продуктивності тварин). В Україні спостерігається катастрофічне скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин (рис. 1) у 2022 р. в порівнянні із 1991 р.: ВРХ - на 89,3%, свинеи - на 71,1 % та вівець і кіз - на 87%. При цьому зазначимо, що більшість поголів'я тварин сконцентровано у господарствах населення. Так у 2022 р. в аграрних підприємствах утримувалось тільки 38% поголів'я великої рогатої худоби, 63,8% поголів'я свинеи та 15,4% поголів'я вівець та кіз від усього поголів'я наявних тварин в країні. Але ж це означає, що переважає використання застарілих (неефективних) технологіи виробництва продукції в краї ні, що передбачає високу частку «ручної» праці, низькии рівень механізації технологічних процесів, низьку якість продукції, а також низьку ефективність виробництва продукції через недостатні рівні продуктивності тварин та проблеми у селян із реалізацією продукції. Якщо порівняти показники 2022 р. із 1991 р., то ситуація вкраи змінилась у структурному співвідношенні концентрації тварин у аграрних підприємствах та селян. Так, в підприємствах було сконцентровано 85,6% ВРХ, 72,4% свинеи і 85,1% вівець та кіз (1991 р.). Таке зрушення з одного боку стало наслідком «виживання» сільського населення і отриманням додаткового, а інколи і єдиного доходу в сільськіи місцевості, а з іншого боку - непривабливості для аграріїв перспективи в очікуванні «довгих грошеи» через тривалии термін окупності авансованого капіталу у виробництво продукції тваринництва (особливо в галузь скотарства); нестабільністю закупівельних цін; диспаритетом цін на продукцію тваринництва та цін на необхідні виробничі ресурси в галузі; вищою конкурентоспроможністю імпортної продукції в Україні через значнии рівень державної підтримки в інших розвинутих країнах-конкурентах; неготовністю використання сучасних технологіи виробництва, що призводить до високого рівня собівартості продукції; відсутності співпраці в межах вертикальної інтеграції виробників: недостатніи рівень державної підтримки виробників продукції тваринництва.

Рис. 1. Поголів'я тварин у господарствах усіх категорій на 1 січня, тис. гол.

Складено автором за даними [7]

Також слід зазначити, що у 2022 р. проти 2020 р. у господарствах населення значно скоротилося поголів'я тварин: ВРХ - на 19,7%, свинеи - на 16,3% та вівець і кіз - на 10,5%. Причиною такого скорочення є проблеми у селян із формуванням закупівельної ціни на продукцію тваринництва з боку посередників, дорожчання кормів, а також зниження купівельної спроможності населення в країні, що в сукупності призводить до збитковості виробництва продукції тваринництва селян. В тои же час в підприємствах поголів'я ВРХ скоротилось за аналогічний період на 4,6%, вівець і кіз - майже не змінилось, а поголів'я свинеи збільшилось на 8,4%. Тобто темпи скорочення поголів'я тварин є вищими у господарствах населення, де сконцентрована левова частка поголів'я. Така ситуація має викликати занепокоєння з боку держави і є підґрунтям для визначення дієвих факторів вирішення даної проблеми.

Встановлено, що галузь свинарства, із розглянутих нами галузеи, є самою економічно привабливою для аграрних підприємств. Адже ця галузь спрямована на розведення свинеи для одержання м'яса (свинини) і сала, а також шкіри і щетини. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великіи забіиніи вазі при порівняно незначних витратах кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль у загальному виробництві м'яса. Вона маиже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим перевагам значення свинарства постшно зростає [8-11].

Але у 2022 р. у порівнянні із 2015 р. поголів'я свинеи зменшилось в підприємствах на 4,2%. Однією із вагомих причин, що призвели до скорочення поголів'я, стали регулярні спалахи африканської чуми в Україні, а також зростання попиту на зернові та нарощування обсягів експорту цієї продукції. Також зазначимо, що в Україні значно знизився попит на свинину до 15 кг на душу населення (в країнах ЄС - 45 кг, Китаї - 40 кг) і дедалі все більше витісняється свинина маиже вдвічі дешевшою курятиною. Головна причина - одна з наивищих у світі собівартість, а відтак і неконкурентні ціни на свинеи для переробної галузі та на свинину для населення [12].

Станом на 1 січня 2022 р. в Україні 1792 підприємства заималось вирощуванням ВРХ, в яких було зосереджено 1003,4 тис. голів. Наибільша частка підприємств (31,4%) утримують поголів'я в кількості від 100 до 499 голів і тільки 8,4% підприємств (151) мають концентрацію поголів'я більше 1500 голів, що дозволяє виробляти продукцію, використовуючи інтенсивні промислові технології . У 2022 р. проти 2020 р. 253 підприємства перестали заиматись вирощуванням ВРХ, із них 116 підприємств із концентрацією поголів'я від 100 до 499 голів та 113 підприємств - із концентрацією поголів'я до 50 голів. Станом на 1 січня 2022 р. в Україні виробництвом продукції свинарства заималось 1297 підприємств. На жаль, із них 31,1% підприємств має концентрацію поголів'я до 100 голів, що унеможливлює швидку окупність авансованого капіталу такими підприємствами та ускладнює розширене відтворення. У 2022 р. проти 2020 р. кількість підприємств, що вирощували продукцію свинарства, зменшилась на 254 одиниць, із яких 90 з концентрацією поголів'я до 100 голів свинеи. Зменшення кількості підприємств з іншими рівнями концентрації коливається від значення 30 до 47 голів, а з концентрацією поголів'я від 5000 до 9999 голів кількість підприємств зросла до 64 у 2022 р. проти 57 у 2020 р., що є позитивним процесом.

Станом на 1 січня 2022 р. в Україні виробництвом продукції вівчарства заималось 513 підприємств із них 32,4% мали концентрацію поголів'я до 50 голів. У 2022 р. проти 2020 р. кількість підприємств зменшилась на 78 із них 43,4% із концентрацією до 50 голів. Отже, можна зазначити дрібнотоварнии характер виробництва у вівчарстві. І при цьому основна частина вівець (77,4% у 2021 р.) утримувалась у господарствах населення, які стикаються маиже з тими ж проблемами, що і господарства, які утримують велику рогату худобу і свинеи. А також вони не мають можливості придбання обладнання для обробки вовни і формування великих партіи для реалізації товару. Це призводить до того, що селяни за безцінь продають продукцію посередникам. Але утримання вівець має важливе економічне значення: через всеїдність вівець можуть використовуватись сільськогосподарські угіддя низької якості в Украї ні. Хоча в основному сконцентровано поголів'я вівець в Одеськіи та Закарпатськіи областях. Також вівці мають високии рівень плодючості та скороспілості та є невибагливими до умов утримання. За оплатою корму та кількістю одержаної продукції (конверсією дешевих кормів і відходів рослинництва у надзвичайно корисні харчові продукти) на одиницю витрачених кормів вони не поступаються перед великою рогатою худобою, а за вовновою продуктивністю переважають усі інші види тварин, що має позитивно впливати на економічну ефективність виробництва та автоматично перетворити галузь вівчарства в потенцшно перспективнии інвестицшно привабливии сегмент АПК [13].

Встановлене скорочення кількості підприємств, що заимаються виробництвом продукції тваринництва, породжує безробіття та впливає на зменшення податкових надходжень до бюджетів України.

І якщо виробникам більш вигідно реалізувати продукцію рослинництва, особливо це стосується складових концентрованих кормів, то в ринкових умовах ї х неможливо примусити заиматися тваринництвом. Адже з точки зору оборотності коштів у тваринництві більш тривалии період їх повернення, галузь вимагає залучення додаткової робочої сили, що проблематично у сільськіи місцевості через відтік молоді до міст і старіння сільського населення [4].

Продуктивність тварин є показником технологічної ефективності в сільському господарстві і тому є наслідком рівня технологічної культури в галузі.

Зазначимо, що порівняно з іншими видами тварин велика рогата худоба має високу продуктивність. Середньорічнии надіи від корови, за дотримання зоотехнічних вимог вирощування и утримання, може становити, як показує світовии досвід: Ізраїль - 13182 кг, Корея - 10184 кг, США - 10457 кг, Данія - 9749 кг, Естонія - 9176 кг, Канада - 8811 кг, Фінляндія - 8750 кг, Швеція - 8628 кг, Чехія - 8103 кг [14, 15].

За інформацією Державної служби статистики, в Україні у 2021 р. молочна продуктивність корів в аграрних підприємствах в середньому склала 6863 кг, що у 2,3 рази більше проти 1990 р., на 28% більше проти 2015 р. та на 12% більше проти 2019 р. (рис. 2). Отже, спостерігаємо позитивну тенденцію щодо зростання середньорічного надою по краї ні. Але зазначении середніи досягнутии рівень є нижчим за рівень зазначених вище передових розвинутих країн. І такого зростання молочної продуктивності недостатньо для того, щоб компенсувати щорічне скорочення поголів'я. Це призводить до того, що виробляється менше молока, і ціни на молоко невпинно зростають і наиближчим часом тенденція до зростання цін не зміниться.

Рис. 2. Молочна продуктивність корів в Україні, кг

Складено автором за даними [7]

Основними породами великої рогатої худоби в Україні є червона степова (37%), симентальська (23%) і чорно-ряба (32%), менше використовуються - лебединська, голштинська чорно-ряба, червоно-польська та бурокарпатська.

У дослідженнях викликало зацікавлення визначення факторів, що стримують в Україні зростання молочної продуктивності корів до світових рівнів. На нашу думку, більшість аграрних підприємств ігнорують проведення на високому рівні племінної роботи та нехтують необхідністю зростання племінного ядра основного стада поголів'я корів. Виробники порушують и інші правила ефективного відтворення поголів'я: надто інтенсивне використання корів (знижує коефіцієнт корисного використання та збільшує коефіцієнт яловості корів); порушується раціональна структура статево-вікових груп тварин; відсутність пасовищ змушує аграріїв утримувати худобу переважно в стійлах і мінімізувати їх моціон; порушення правил побудови оптимальних раціонів годівлі через економію витрат на деяких «дорогих» кормах. Продуктивність корів значною мірою формується на основі формування міцної кормової бази власного виробництва, а також використання раціональних кормових раціонів. За даними Державної служби статистики встановлено, що у 2021 р. витрати усіх видів кормів на виробництво 1 ц молока в аграрних підприємствах зменшились проти 2010 р. на 27 % і становили 0,86 ц.к.од. А витрати концентрованих кормів на виробництво 1 ц молока зросли за цеи же період на 0,1 ц.к.од. Погоджуємось із автором, що сьогодні наипоширенішою і хибною практикою на молочних фермах є використання однакових рецептур кормів і кормів для всієї ВРХ незалежно від продуктивності. Для невеликих ферм діиним коровам достатньо трьох кормів. Однак ферми з більш ніж 100 корів потребують чотирьох дієтичних рецептів, щоб задовольнити потреби тварин і стимулювати максимальну продуктивність ферми [1].

Основною причиною є фінансові труднощі у аграріїв, які пов'язані із постшним зростанням на вхідні виробничі ресурси. З цієї ж причини аграрії, особливо малого та середнього бізнесу, не спроможні використовувати сучасні інноваціині підходи у виробництві продукції, особливо ІТ-технології.

Зазначимо, що середніи досягнутии рівень молочної продуктивності корів в господарствах населення у 2021 р. склав 4604 кг, що на 32,9% менше рівня продуктивності у підприємствах по країні, і за останні 3 роки рівень продуктивності у господарствах населення маиже не змінювався. Це є наслідком використання селянами застарілих технологіи виробництва молока.

Виробництво м'яса усіх сільськогосподарських тварин у 2021 р. в порівнянні із 2010 р. зросло на 18,4%. Переважно це відбулося за рахунок зростання виробництва м'яса птиці та свинеи. Виробництво яловичини та телятини за дании період зменшилось на 58,8%. Частка яловичини та телятини аграрних підприємств у загальніи кількості продукції по галузі у 2021 р. склала 25%, свинини - 59,7%, баранини та козлятини - 9,8%.

Продукція вирощування ВРХ (рис. 3) у 2021 р. в Україні в усіх господарствах в порівнянні із 2010 р. скоротилася на 27,3%, у тому числі в аграрних підприємствах - на 22,9%, в господарствах населення - на 29%.

Як видно з рис. 4, продукція вирощування свинеи у 2021 р. в Україні в усіх господарствах в порівнянні із 2010 р. збільшилася на 6,1%, у тому числі в аграрних підприємствах - на 45,9%, а в господарствах населення зменшилась - на 26,5%. Наипоширенішими породами свинеи, які вирощуються на території України, є велика біла, українська степова біла, миргородська, українська степова ряба, полтавська м'ясна, ландрас, довговуха біла; у деяких раионах -- північнокавказька, дюрок.

Від вирощування вівець та кіз у 2021 р. в Україні було отримано 24,6 тис. т. живої маси у господарствах усіх категоріи, із них 87,4% у господарствах населення.

Настриг вовни є основним показником вовнової продуктивності вівець. Дослідимо динаміку зміни середнього настригу вовни від однією вівці за період з 1990 р. по 2021 р. (рис. 5). Спостерігається негативне зменшення середнього річного настригу вовни в підприємствах від 3,6 кг у 1990 р. до 1,6 кг у 2021 р. Зниження продуктивності по настригу вовни свідчить про неспроможність особливо аграрних підприємств конкурувати на ринку вовни. Слід зазначити, що в господарствах населення вищии рівень вовнової продуктивності у 2 рази (2021 р.).

Отже, нами встановлено в результаті досліджень, що ключовими елементами сталого розвитку у зазначених галузях тваринництва має стати орієнтація на використання сучасних інноваціиних технологіи виробництва продукції (технологічні фактори), економічне зростання суб'єктів виробництва продукції тваринництва через зростання рівня продуктивності тварин (економічні фактори) в межах, за яких екосистема як місце його функціонування і розвитку здатна відновлюватися (екологічні фактори) поряд із задоволенням основних потреб людини щодо забезпечення її продуктами харчування галузі, розвитку сільських територіи, працевлаштування, підвищення добробуту сільського населення (соціальні фактори) на основі виваженої державної політики (політичні фактори).

Рис. 5. Середній річний настриг вовни від однієї вівці, кг

Складено автором за даними [7]

В сучасних умовах розквіту інформаційних технологій особлива увага має бути сконцентрована також на підтримці інноваціиних підприємств та стартапів, які розробляють інноваціині моделі ведення сільського господарства, що можуть сприяти досягненню рівня иого розвитку на засадах конкурентоспроможності та інвестицшної привабливості.

Активізувати розвиток тваринництва в Україні можна і за допомогою застосування цифрових технологіи в тваринництві, що дозволить впроваджувати орієнтовані на потреби тварин системи годування, доїння, контролю якості продукції, дистанціино керувати виробничими процесами в режимі реального часу, забезпечить безперервний збір, аналіз і використання інформації для дотримання заходів безпеки та дбайливого ставлення до навколишнього середовища [5, 16, 17].

Висновки та перспективи подальших розвідок

Нині розглянуті галузі тваринництва залишаються у стані системної кризи з такими характеристиками: скорочення поголів'я тварин; низькии рівень продуктивності тварин; відсутність повноцінної кормової бази, низькии рівень забезпечення ї х повноцінними кормами; високии фізичнии знос і моральне старіння ферм та обладнання; складнии фінансовии стан більшості підприємств; високии рівень процентних ставок на кредитні ресурси и інші негативні чинники; зниження рівня споживання продукції; низька інноваціина активність аграріїв; слабкі місця в реалізації державної підтримки виробників продукції тваринництва. Для покращення ситуації в розглянутих галузях тваринництва з метою подальшого ї ї сталого розвитку необхідно: збільшувати поголів'я тварин в аграрних підприємствах; впроваджувати аграріям інтенсивні та інноваціині технології виробництва продукції тваринництва; поліпшити селекціино-племінну роботу в підприємствах з метою отримання більш продуктивного поголів'я; збільшувати площі посіву під кормовими культурами; покращити організацію годівлі тварин; створити заготівельні кооперативи у вівчарстві; нарощувати вертикальну інтеграцію підприємств; активізувати державну підтримку аграрним підприємствам за рахунок виплати дотацш; підвищувати на державному рівні фінансову підтримку галузі через можливість доступного кредитування виробників. Насамперед необхідне усвідомлення того, що існують сериозні структурні проблеми в галузях тваринництва і рослинництва, а на відновлення галузі тваринництва буде потрібнии певнии час. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва в Україні.

Список літератури

1. Іжболдіна О. О., Карамушка О. М., Сичова М. О., Шрамко І. І. Аналіз стану виробництва продукції тваринництва в Україні. Ефективна економіка. 2021. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9764

2. Ніценко В.С., Мещеряков В.Є. Сучасний стан розвитку галузі тваринництва та передумови економічного зростання. Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. Серія «Економічні науки». 2019. №2. С. 366375. https://doi.org/10.31359/2312-3427-2019-2-366.

3. Ніценко В.С. Виробництво органічної продукції тваринництва в умовах функціонування вертикально-інтегрованих підприємств. Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції «Органічне виробництво і продовольча безпека» (18-20 квітні 2013 р.; м. Житомир). Житомир: «Полісся», 2013. С. 136-140.

4. Аверчева Н.О. Організаційні аспекти формування кормової бази тваринництва. Інвестиції: практика та досвід.2021. №10. С. 55-63.

5. Синявіна Ю., Бутенко Т. Перспективи розвитку галузі тваринництва в умовах цифровізації. Економічний аналіз. 2021. Том. 31. №1. С. 178-195. https://doi.org/10.35774/econa2021.01.178.

6. Брик М.М. Сучасний стан та перспективи розвитку галузі тваринництва в Україні. Економічний аналіз. 2018. Том 28. № 4. С. 331-337.

7. Сільське, лісове та рибне господарство URL: www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ7_u.htm

8. Сушарник Я.А. Аналітичний огляд сучасного стану функціонування галузі свинарства. Економіка та держава. 2021. №7. С. 52-56.

9. Ніценко В.С. Економічна ефективність інтенсифікації галузі свинарства: теоретико-методичний аспект. Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. 2016. Вип. 1 (176). С. 107-111.

10. Ніценко В.С. Проблеми та напрями оптимізації витрат виробництва свинини. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. «Економічні науки». 2019. Вип. 202. С. 198-209.

11. Ниценко В.С. Интенсификация отрасли свиноводства: теоретический аспект. Сборник публикаций мультидисциплинарного научного журнала «Архивариус» по материалам ІІ международной научнопрактической конференции: «Наука в современном мире» г. Киева: сборник со статьями (уровень стандарта, академический уровень). К.: мультидисциплинарный научный журнал «Архивариус», 2015. Часть 2. С. 96-98.

12. Нове свинарство 2025 - програма, що виведе галузь із кризи. URL: https://www.agroone.info/agronews/nove-svinarstvo-2025-programa-shho-vivede-galuz-iz-krizi/

13. Беженар І.М. Оцінка розвитку галузі вівчарства. Економіка АПК. 2021. №2. С. 25-40.

14. Шевченко А.А., Петренко О.П. Тенденції розвитку молочного скотарства в Україні. Галицький економічний вісник. 2020. №2(63). С.109-118.

15. Ніценко В.С. Розвиток молочного скотарства в умовах інтеграції. Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. 2013. Вип. 1 (6). Т. 1. С. 199-208.

16. Ниценко В., Булуй А. Проблемы реструктуризации кредиторской задолженности в сельскохозяйственных предприятиях. Sustainable development of the region. Management theory and studies for rural business and infrastructure development. Research papers 21 (2). 2010. P. 80-89.

17. Ниценко В.С. Крупнотоварное агропроизводство в Украине: тенденции развития. Вестник АПК Верхневолжья. 2011. № 4 (16). С. 23-27.

References

1. Izhboldina, O. O., Karamushka, O. M., Sychova, M. O., Shramko, I. I. (2021). Analiz stanu vyrobnytstva produktsii tvarynnytstva v Ukraini. [Analysis of the state of livestock production in Ukraine]. Efekty'vna ekonomika. [Effective economy]. (electronic journal). no. 12. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9764

2. Nitsenko, V.S., Mescheriakov, V.Ye. (2019). «The current state of development of the livestock industry and the prerequisites for economic growth». Visnyk KhNAU im. V.V. Dokuchaieva. Seriia «Ekonomichni nauky». no. 2, рр. 366-375. https://doi.org/10.31359/2312-3427-2019-2-366.

3. Nitsenko, V.S. (2013). «Production of organic livestock products in the functioning of vertically integrated enterprises». Orhanichne vyrobnytstvo i prodovol'cha bezpeka. [Organic Production and Food Security]. Proceedings of the International Scientific and Practical Conference (April 18-20, 2013; Zhytomyr). Zhytomyr: «Polissia», рр. 136-140.

4. Avercheva, N.O. (2021). «Organizational aspects of fodder base formation». Investytsii: praktyka ta dosvid. no. 10, рр. 55-63.

5. Syniavina, Yu., Butenko, T. (2021). «Prospects for the development of the livestock industry in terms of digitalization». Ekonomichnyj analiz. Vol. 31. no. 1, pp. 178-195. https://doi.org/10.35774/econa2021.01.178.

6. Bryk, M.M. (2018). «Current state and prospects of livestock development in Ukraine». Ekonomichnyj analiz. Vol. 28, no. 4. S. 331-337.

7. Sil's'ke, lisove ta rybne hospodarstvo. [Agriculture, forestry and fisheries]. Available at: www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ7_u.htm

8. Susharnyk, Ya.A. (2021). «Analytical review of the current state of functioning of the pig industry». Ekonomika ta derzhava. no. 7, рр. 52-56.

9. Nitsenko, V.S. (2016). Ekonomichna efektyvnist' intensyfikatsii haluzi svynarstva: teoretyko-metodychnyj aspekt. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini: Zbirnyk naukovykh prats'. Issue 1 (176), pp. 107-111.

10. Nitsenko, V.S. (2019). «Problems and directions of optimization of pork production costs». Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu sil's'koho hospodarstva. «Ekonomichni nauky». Issue 202, pp. 198-209.

11. Nicenko, V.S. (2015). «Intensification of the pig industry: theoretical aspect». Nauka v sovremennom mire. [Science in the modern world]. Election of publications of the multidisciplinary scientific journal "Archivarius'' on the materials of the II international scientific-practical conference. Multidisciplinary scientific journal "Archivarius". Kyiv Part 2, pp. 96-98.

12. Nove svynarstvo 2025 - prohrama, scho vyvede haluz' iz kryzy. [New pig breeding 2025 - a program that will bring the industry out of crisis]. Available at: https://www.agroone.info/agronews/nove-svinarstvo- 2025-programa-shho-vivede-galuz-iz-krizi/

13. Bezhenar, I.M. (2021). «Assessment of the development of the sheep industry». Ekonomika APK. no. 2, рр. 25-40.

14. Shevchenko, A.A., Petrenko, O.P. (2020). «Trends in the development of dairy farming in Ukraine». Halyts'kyj ekonomichnyj visnyk. no. 2(63), рр.109-118.

15. Nitsenko, V.S. (2013). «Development of dairy cattle breeding in the conditions of integration». Poltavs'koi derzhavnoi ahrarnoi akademii. Issue 1 (6), Vol. 1, рр. 199-208.

16. Nicenko, V., Buluj, A. (2010). «Problems of restructuring of accounts payable in agricultural enterprises». Sustainable development of the region. Management theory and studies for rural business and infrastructure development. Research papers 21 (2), рр. 80-89.

17. Nicenko, V.S. (2011). «Large-scale agricultural production in Ukraine: development trends». Vestnik APK Verhnevolzhja. no. 4 (16), рр. 23-27.

Размещено на Allbest.ru