Інструментарій управління зростанням ресурсного потенціалу аграрних підприємств

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ЗРОСТАННЯМ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Гаврильченко Олена Володимирівна,

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту та бізнесу, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

У статті здійснено визначення складу інструментарію управління зростанням ресурсного потенціалу аграрних підприємств в рамках відповідного механізму та обґрунтовано процедури його застосування в контексті нарощення конкурентоспроможності та ефективності діяльності зазначених суб'єктів господарювання. Запропоновано механізм управління ресурсним потенціалом аграрного підприємства з відповідним інструментарієм, який дозволяє забезпечити ефективне використання ресурсного потенціалу, його ефективне управління та стабільну економічну стійкість аграрного підприємства на основі методики оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу із залученням багатомірного порівняльного аналізу. Визначені пріоритетні напрями росту ефективності використання ресурсного та виробничого потенціалу, пов'язані з підвищенням рівня інтенсивності використання виробничих ресурсів, їх збалансованості, оптимального поєднання з використанням кластерної приналежності аграрних підприємств, що призводять до позитивного мультиплікативного ефекту й росту економічної ефективності аграрного виробництва. Встановлено, що найбільш об'єктивною процедурою в дослідженні економічного зростання та ефективності аграрного сектору економіки є проведення багатофакторного аналізу, який доцільно здійснювати з урахуванням кластеризації, яку було проведено в дослідженні. Розроблено методичний підхід до управління ресурсним потенціалом аграрного підприємства, сутність якого зводиться до визначення функціональної залежності між витратами ресурсів у процесі споживання й результативним показником виробленої продукції за сукупністю споживчих властивостей, тобто низкою виробничих параметрів, що формуються в процесі споживання продукту в наступних циклах виробництва.

Ключові слова: економічний розвиток, ресурсний потенціал, виробничий потенціал, інструменти управління, кластерний аналіз.

TOOLKIT FOR MANAGING THE GROWTH OF THE RESOURCE POTENTIAL AT AGRARIAN ENTERPRISES

The paper considers the composition of the toolkit for managing the growth of the resource potential at agrarian enterprises within the framework of the relevant mechanism and substantiates the procedures for its application in the context of increasing the competitiveness and efficiency of the activities at the mentioned business entities. The mechanism for managing the resource potential of an agrarian enterprise with appropriate tools is proposed, which allows to ensure the effective use of the resource potential, its effective management and economic stability of the agrarian enterprise based on the methodology of assessing the efficiency of using resource potential based on a multidimensional comparative analysis. The priority directions for the growth of the efficiency of using resources and production potential have been determined, which are related to the increase in the intensity of using production resources, their balance, the optimal combination of cluster membership of agricultural enterprises, which lead to a positive multiplier effect and an increase in the economic efficiency of agricultural production. It was established that the most objective procedure in the study of economic growth and efficiency of the agrarian sector of the economy is to conduct a multifactorial analysis, which is expedient to carry out taking into account the clustering that was provided in the study. The methodical approach to managing the resource potential of an agrarian enterprise has been developed, the essence of which results in the definition of the functional dependence between resource costs in the consumption process and the effective indicator of the produced goods based on the set of consumer properties, that is, a number of production parameters that are formed in the process of product consumption in subsequent production cycles.

Вступ. Нормалізація відтворювальних процесів в національній економіці неможлива без досягнення більшістю її суб'єктів, передусім виробничої сфери, належного рівня економічної ефективності своєї діяльності. Втім, офіційна статистика свідчить, що значна частина підприємств- товаровиробників отримує збитки від здійснення своєї діяльності. Це стосується і господарюючих суб'єктів аграрної сфери економіки. Ключовим фактором, який зумовлює таку ситуацію, є неефективне використання аграрними підприємствами потенційних можливостей економічного зростання та розвитку. При цьому, як показує практика, майже єдиним шляхом виправлення такої ситуації є вдосконалення механізму та його складового інструментарію щодо управління формуванням та використанням внутрішнього потенціалу економічного розвитку підприємств, сферою матеріального виробництва в цілому та аграрною сферою економіки зокрема. Тому ефективне управління потенціалом економічного розвитку підприємств-товаровиробників є запорукою підвищення економічної ефективності їх діяльності та стабілізації їх розвитку.

Внутрішній ресурсний потенціал аграрного підприємства визначає внутрішні можливості аграрних підприємств, що дозволяють реалізувати визначені внутрішні цілі и задовольняти вимоги зовнішнього соціально-економічного середовища. При цьому внутрішній ресурсний потенціал економічного зростання підприємства власне і є сукупністю можливостей залучення та використання ресурсів для досягнення визначених цілей розвитку.

Дослідженню проблем зростання та підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств присвячені дослідження відомих вчених, таких як: В.Я. Амбросов, О.Ю. Амосов, В.Г. Андрійчук, Т.В. Багріи, О.М. Бутник, ВЮ.І. Данько, Т.О. Іваницька, С.В. Коваль, В.В. Лагодієнко, Ю.О. Лупенко, О.М. Любченко, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, В.Г. Маргасова, Т.Л. Мостенська, Л.М. Наумова, Н.В. Прижигалінська, П.Т. Саблук, Л.В. Соколова, Н.М. Ткаченко, В.В. Юрчишин та ін. Втім, сучасний стан аграрної економіки зумовлює необхідність пошуку нових підходів до вдосконалювання управління ресурсами господарюючих суб'єктів. На перший план висуваються підвищені вимоги до гнучкості управління ресурсами підприємства, а це, зокрема, можна забезпечити на основі раціоналізації інструментарію управління їх ресурсним потенціалом.

Формулювання цілей статті

Метою статті є визначення складу інструментарію управління зростанням ресурсного потенціалу аграрних підприємств та обґрунтування процедур Його застосування в контексті нарощення конкурентоспроможності та ефективності діяльності зазначених суб'єктів господарювання.

Виклад основного матеріалу

Економічна стійкість підприємства характеризується як стан господарюючого суб'єкта, який визначається найбільш ефективним використанням його ресурсного потенціалу, що дозволяє мати стійку динаміку, домагатися поставлених цілей бізнесу в умовах негативного впливу сукупності факторів внутрішніх і зовнішніх загроз. Особливе значення в системі управління сталим розвитком аграрної організації відводиться питанням розробки методів аналізу та оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу суб'єкта господарювання [1].

Необхідно зазначити, що ефективне управління ресурсним потенціалом підприємства є основою економічної стійкості функціонування на ринку. У зв'язку з цим необхідний механізм управління сталим розвитком підприємства на основі розробки методики оцінки та аналізу ефективності використання ресурсного потенціалу (рис. 1). З огляду на це виникає системна передумова «ефективне використання ресурсного потенціалу ефективне управління стабільна економічна стійкість організації», і може бути використана методика оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу на основі багатомірного порівняльного аналізу [1]. Вона дозволяє оцінити рівень економічної стійкості підприємств з позиції ефективного управління ресурсним потенціалом.

Комплексну оцінку економічної стійкості аграрного підприємства з позиції ефективного управління та використання ресурсного потенціалу слід проводити в кілька етапів. На першому етапі обґрунтовується система показників, що характеризують ефективність використання ресурсного потенціалу з позиції стану економічної стійкості організації [3]. В результаті формується матриця вихідних даних. На другому етапі визначається максимальне значення показника, яке приймається за одиницю. Потім всі показники цієї графи (Aij) діляться на максимальне значення еталонного підприємства (max Aij). В результаті формується матриця стандартизованих коефіцієнтів (Nj).

На третьому етапі всі елементи матриці зводяться в квадрат. Якщо задача зважується з урахуванням різної ваги показників, отримані квадрати збільшуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів (в), встановлену експертним шляхом, після чого результати сумуються за рядками (табл. 1) за наступною формулою:

Рис. 1. Механізм управління ресурсним потенціалом аграрного підприємства

Таблиця 1. Результати порівняльної оцінки узагальнюючих показників ефективності використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств

Дані показники характеризують перетворені показники:

Ni коефіцієнт використання виробничої потужності;

N2 коефіцієнт фондовіддачі;

N3 коефіцієнт автономії;

N4 коефіцієнт запасу фінансової міцності підприємства;

N5 коефіцієнт забезпеченості трудовими ресурсами;

N6 рівень продуктивності праці;

N7 коефіцієнт інформаційного забезпечення;

Ns коефіцієнт інвестування в систему інформаційного забезпечення та безпеки;

N9 коефіцієнт прибутковості інновацій;

N10 коефіцієнт фінансування інноваційної діяльності підприємства (витрати на проведення НДДКР).

З метою проведення практичного аналізу були обрані підприємства, що функціонують в агросфері Харківської області.

На четвертому етапі отримані рейтингові оцінки розміщуються за рангом, і визначається місце кожного підприємства за рівнем ефективності використання ресурсного потенціалу в системі сталого розвитку організації. Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге місце організація, що має наступний результат і т.д.

Це є відображенням ефективної системи організації та управління діяльністю господарюючих структур, яка використовує підсистему стратегічного планування, аналізу, контролінгу та маркетингу. Сукупність даних функціональних напрямів дозволяє підприємствам забезпечити високу ефективність і стійкість функціонування на цільовому ринковому сегменті. При цьому агарні підприємства мають істотний розрив практично за всіма аналізованими показниками.

Так, за даними статистичної звітності, у період з 2005 р. по 2020 р. на підприємствах Харківщини кількість тракторів скоротилася на 2 8,3%; сівалок і комбайнів на 20,5%; бурякозбиральних машин на 37%; косарок на 39,7%; жниварок валкових на 36,5%. Найгірша ситуація складається з забезпеченістю прес-підбирачів та дощувальних і поливних машин і установок. За аналізований період кількість прес-підбирачів скоротилася на 43,3%, дощувальних і поливних машин і установок на 41,2% [5].

Таблиця 2. Результати кластерного аналізу сільськогосподарських підприємств Харківської області (2019 рік)

Нами був проведении кластерний аналіз для 38 сільськогосподарських підприємств Харківської області за даними за 2019 рік. В основу ознак кластеризації були покладені обсяги ресурсів (площа сільськогосподарських угідь, середньорічна кількість працівників, середньорічна вартість основних виробничих фондів, розмір оборотних коштів) і показники інтенсивності використання ресурсів у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. У результаті проведення кластерного аналізу за методом Уорда (Wards method) [1] вихідна сукупність була розбита на 4 групи, як показано в табл. 2.

Для побудови виробничого потенціалу були прийняті наступні позначення:

Y обсяг валового виробництва сільськогосподарської продукції, тис. грн;

хі площа сільськогосподарських угідь, га;

х2 середньорічна кількість працівників, осіб;

хз середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн; Х4 розмір оборотних коштів, тис. грн.

Виробничі потенціали для виділених кластерів мають вигляд:

(4)

(5)

(6)

Прямим показником рівня використання виробничого потенціалу є відношення фактично досягнутих результатів до його можливої (нормативної) величини. З формули визначення значення виробничого потенціалу можна обчислити ефективність його використання:

(7)

де Y і У відповідно, фактичний і теоретичний рівні валового виробництва;

а та а* відповідно, фактичний і нормативний (максимальний інтегральні показники ефективності використання ресурсів.

Для сільськогосподарських підприємств, що увійшли до к-го кластеру, середнє значення ефективності використання виробничого потенціалу (Ек) складає: Еі = 0,23; Е2 = 0,27; Ез = 0,47; Е4 = 0,62. В середньому, по області Е = 0,315.

Але особливий інтерес являють собою значення ефективності використання виробничого потенціалу в розрізі адміністративно-територіального поділу (табл. 3). Між традиційними показниками ефективності та ефективністю використання виробничого потенціалу (Е) встановлений щільний взаємозв'язок.

Нами були побудовані лінійні рівняння регресії ( = 1, 2...4) по кожному кластеру, де:

Yl обсяг валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн; Y2 обсяг валової продукції в розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн; Yз обсяг валової продукції (тис. грн) у розрахунку на 1 тис. грн основних виробничих фондів;

Y4 обсяг валової продукції (тис. грн) у розрахунку на 1 тис. грн оборотних коштів;

Y5 прибуток у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн;

Y6 прибуток у розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн;

Таблиця 3. Ефективність використання виробничого потенціалу на сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Y7 окупність витрат, %;

Е ефективність використання виробничого потенціалу.

У результаті проведених розрахунків були отримані наступні залежності (табл. 4).

Найбільш об'єктивною процедурою в дослідженні економічного зростання та ефективності аграрного сектору економіки є проведення багатофакторного аналізу, який ми вважаємо доцільним здійснювати з урахуванням проведеної кластеризації. Побудовані нами багатофакторні рівняння регресії дозволяють зробити наступні висновки.

Збільшення площі сільськогосподарських угідь не має позитивного впливу ані на обсяг виготовленої продукції, ані на ефективність сільськогосподарського виробництва. Дана обставина обумовлена тим, що збільшення площі сільськогосподарських угідь, що не супроводжується відповідним (пов'язаним з вимогами технології виробництва) збільшенням інших ресурсів (основних виробничих фондів, мінеральних та органічних добрив, засобів захисту рослин, трудових ресурсів), призводить до порушення технологічних вимог, і, як наслідок, до скорочення обсягу виробництва. Крім того, в господарствах області відбувається трансформація земельних угідь, що носить негативний характер. Таким чином, знижується віддача від використання землі. З метою збільшення обсягу виготовленої сільськогосподарської продукції та підвищення ефективності виробництва необхідно істотно збільшити витрати основних виробничих ресурсів у розрахунку на одиницю площі [4].

Абсолютно незначний вплив на зростання валового виробництва має збільшення вартості основних виробничих фондів, що призводить до зниження показників економічної ефективності аграрного сектору економіки. Ми вважаємо, що подібна ситуація пов'язана з цілим рядом положень методичного, методологічного, об'єктивного і суб'єктивного характерів. В першу чергу слід зазначити, що у вартісній оцінці основних виробничих фондів не відображена їх структура, яка в ідеалі має відповідати обсягам і видами виготовленої продукції. Додатково проведении нами аналіз показав, що структура основних виробничих фондів у господарствах області, як правило, не відповідає структурі виготовленої продукції. Слід зазначити, що процес реформування сільського господарства призвів до такого стану, коли значна частина основних виробничих фондів, що значиться на балансі сільськогосподарського підприємства, зовсім не пов'язана з його виробничою діяльністю, тобто не бере участі у процесі виробництва продукції.

Таблиця 4. Залежності між ефективністю використання виробничого потенціалу і показниками ефективності аграрного виробництва