Концептуальні засади аналізування фінансового добробуту населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади аналізування фінансового добробуту населення

Біль Мар'яна Михайлівна

д.е.н., с.н.сп., старший науковий співробітник

ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України», м. Львів, Україна

Анотація

Стаття присвячена науковому обґрунтуванню концептуальних засад аналізування фінансового добробуту населення. Сформульовано дефініцію фінансового добробуту як індикатора, що відображає матеріальний стан суб'єкта, а також комплекс характеристик конкурентного середовища життєдіяльності людини з погляду її можливостей отримувати гідний дохід, реалізовувати та розвивати особистісний потенціал в умовах безпеки і свободи вибору. Систематизовано активи формування фінансового добробуту - фінансові активи (рівень доходів, структура доходів і витрат, економічна поведінка, джерела доходів, доповнення доходів інших суб'єктів); майнові активи, що можуть бути капіталізовані - власність (нерухомість, цінне майно, цінні папери, дорогоцінні метали, боргові зобов'язання); поведінкові активи (активність і мотивація, «портфель» зайнятості, професійна і просторова мобільність); умови середовища (купівельна спроможність, стандарти оплати праці і соціальної допомоги, умови праці, попит на професію і кваліфікацію, економічне зростання і розвиток, стабільність і безпека). Запропоновано типові моделі стабільності фінансового добробуту, яка залежить від сфери й роду діяльності, попиту на професію і кваліфікацію та умов середовища. За результатами характеристики основних активів фінансового добробуту здійснено об'єктивізацію його аналізування на різних інституційних (індивід, домогосподарство, підприємство) і просторових (держава, регіон, громада) рівнях. Визначено підходи до аналізування фінансового добробуту - просторовий, суб'єктний, інституційний, функціональний. Наведено перелік основних показників аналізування фінансового добробуту населення за групами: показники умов середовища через призму державної політики у сфері забезпечення фінансового добробуту населення; показники фінансових, майнових, поведінкових активів, що характеризують використання можливостей середовища та індивідуальну відповідальність за рівень власного добробуту; структурні показники щодо зайнятості, рівня доходів й ознак бідності. Висновки щодо концептуальних засад аналізування фінансового добробуту є основою для більш детального дослідження окремих складових його формування, зокрема поведінкових активів.

Ключові слова: фінансовий добробут; активи; стабільність доходів; показники аналізування.

Abstract

ВСТУП

Формування методології аналізування фінансового добробуту є актуальним напрямом наукових досліджень в умовах становлення поведінкової економіки. Новітнє розуміння добробуту та фінансових аспектів його формування в сучасному середовищі можливостей передбачає його використання в якості індикатора доступу до благ, які надають особі змогу отримувати гідний дохід, реалізовувати та розвивати потенціал в умовах безпеки і свободи вибору. Фінансовий добробут є гнучкою оціночною категорією, яка дозволяє аналізувати середовище, особисті активи та результати їх капіталізації на різних інституційних і просторових рівнях.

Постановка проблеми. З огляду на необхідність аналізування фінансового добробуту населення, актуальним є розвиток наукових дискусій на предмет концептуальних засад його дослідження - визначення змісту, складових формування, індикаторів оцінювання. Висновки з таких дискусій є важливими для наукового обґрунтування методики оцінювання добробуту населення загалом та фінансових аспектів його формування зокрема задля з'ясування пріоритетів і можливостей його підвищення для населення.

Для України питання підвищення рівня добробуту населення актуалізується в Національній економічній стратегії на період до 2030 року і Стратегії зовнішньополітичної діяльності. Однак підвищення добробуту позиціонується як наслідкова ціль. Натомість вкрай важливо конкретизувати механізми підвищення добробуту населення з першочерговим орієнтиром на фінансові детермінанти його формування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади аналізування фінансового добробуту формуються на стику досліджень різних аспектів його формування. Серед українських учених такі дослідження поєднують питання: особливостей формування і використання доходів, економічної поведінки населення (Л. Сенів, Ю. Малиновський [1], О. Мульска [11], М. Дейч [15]); фінансової інклюзії (О. Захаркін, В. Боронос, Л. Захаркіна, О. Тверезовська [6]); фінансової грамотності населення (Л. Птащенко, А. Шабардіна [3], І. Кузів [4], Ю. Вітка [7], О. Калініченко, О. Вікарчук, С. Ніколаєнко [12], О. Комарова, Л. Братченко, В. Баюра [14]); поведінкових аспектів формування добробуту (А. Іващенко [10]), фінансового забезпечення населення (О. Глущенко [17], Н. Мазур, А. Ткачук [18]), новітніх напрямів розвитку економічної теорії (М. Надозірна [2]).

Дослідження, результати яких формують концептуальні засади аналізування фінансового добробуту, мають міждисциплінарний характер та потребують узагальнення й систематизації висновків, необхідних для подальшого формування методології його оцінювання на різних інституційних і просторових рівнях.

Мета статті. Метою статті є наукове обґрунтування концептуальних засад аналізування фінансового добробуту населення, що включають формулювання його дефініції, характеристику активів формування та об'єктивізацію показників оцінювання на різних інституційних і просторових рівнях.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

фінансовий добробут населення

Добробут є комплексним індикатором доступу до благ, що можуть продукуватись у різних сферах:

- споживчій - задоволення потреб споживання;

- соціально-інфраструктурній - задоволення потреб доступу до послуг освіти, охорони здоров'я, культури, спорту та інших об'єктів соціальної інфраструктури;

- соціально-захисній - задоволення потреб доступу до послуг захисту вразливих категорій населення;

- майновій - задоволення майнових потреб, пов'язаних з умовами проживання (норми житла), благоустроєм житла й поселення, наявністю землі та інших об'єктів нерухомості;

- фінансовій - задоволення усіх потреб через можливість отримувати доходи.

Таким чином, фінансовий добробут - це індикатор, що відображає матеріальний

стан суб'єкта (фінансові й майнові активи), а також комплекс характеристик конкурентного середовища життєдіяльності людини з погляду її можливостей отримувати гідний дохід, реалізовувати та розвивати особистісний потенціал в умовах безпеки й свободи вибору (рис. 1).

Матеріальний стан детермінують фінансові й майнові активи. При цьому останні повинні мати здатність бути капіталізованими вже або у найближчому майбутньому. Майнові активи також можуть слугувати формою заощадження. Для прикладу, населення України в умовах сьогодення часто інвестує в нерухомість, вбачаючи в цьому більш безпечний спосіб збереження активів фінансового добробуту.

Рис. 1. Концептуальна сутність фінансового добробуту з погляду його формування та можливостей збільшення

Джерело: авторська розробка

Фінансовий добробут, у першу чергу, визначається рівнем доходів. Однак його абсолютний еквівалент не є об'єктивним вимірником фінансового добробуту. Вищий рівень доходів може нівелюватись за рахунок:

- наявності одного джерела доходу, який у випадку кризової ситуації (втрата місця праці, непрацездатність) одразу спричиняє суттєве зниження добробуту суб'єкта;

- виключно споживчої орієнтації (вимушеної чи свідомої) економічної поведінки суб'єкта, що звужує потенціал диференціації джерел його доходів та подальше зростання добробуту;

- додаткових витрат у зв'язку з необхідністю придбання ліків і медичних препаратів, утримання непрацездатних членів сім'ї, додаткових витрат на житло і транспорт та ін.

Обсяги фінансових активів добробуту залежні від стабільності джерела доходу. Стабільність визначається:

- сферою зайнятості та родом діяльності - є сфери, де умови та рівень оплати праці є більш стабільними (часто це державні підприємства, посади на державній і соціальній службі), однак можливості забезпечення фінансового добробуту в них є обмежені. Натомість підприємницька діяльність, торгівля цінними паперами та ін. передбачають можливість отримувати вищі доходи, але при вищих ризиках фінансових втрат;

- попитом на професію і кваліфікацію - це залежить не лише від кон'юнктури ринку праці, але й специфіки професії в плані її вузької чи широкої профільності. Є кваліфікації, що передбачають, наприклад, використання специфічного обладнання на вузькоспеціалізованому підприємстві. За умови втрати місця праці особа може виявитись некваліфікованою для інших місць праці, де таке обладнання не використовується, відтак її фінансовий добробут втратить стабільне джерело доходу. Рівень доходів представників широкопрофільних професій і кваліфікацій залежить від попиту на них. Плинність і мобільність кадрів дозволяє роботодавцям забезпечувати підприємства кадрами за прийнятних для них витрат на оплату праці, оскільки конкуренція з боку працівників змушує їх приймати існуючі умови;

- умовами середовища (див. рис. 2), які детермінують поведінкові аспекти формування і збільшення фінансового добробуту. Стабільність фінансового добробуту є індикатором, що економічні, конкурентні, безпекові, управлінські умови середовища є сприятливими для капіталізації фінансових, майнових і поведінкових активів економічно активного населення.

Контекст поведінкової економіки у дослідженнях фінансового добробуту актуалізує виокремлення поведінкових активів. Умови глобалізації посилюють вплив мобільних властивостей населення. Сучасна людина, у випадку відсутності сприятливого середовища та керуючись правом на мобільність, може змінювати місце перебування - переїжджати тимчасово або на постійно в інших населений пункт, регіон, країну.

Рис. 2. Типові моделі стабільності фінансового добробуту Джерело: авторська розробка

До поведінкових активів слід відносити «портфель» зайнятості. Поширення дистанційних і гнучких форм зайнятості дозволяють поєднувати різні їх види - підприємницьку, за наймом, громадську, наукову, освітню. «Портфель» зайнятості також може поєднувати формальну і неформальну зайнятість. Підпільна, неформальна (у тому числі діяльність домогосподарств для виробництва продуктів для власного споживання), нелегальна діяльність формують так звану «неспостережувану економіку» (non-observed economy) [1, с. 447]. Однак її значення для фінансового добробуту населення може бути дуже високим. Подібна ситуація нині спостерігається в Україні, коли значна частина населення отримує або не повністю обліковані доходи, або доходи з неформальних джерел.

Концептуальне розуміння фінансового добробуту потребує практичної апробації через об'єктивізацію його аналізування - визначення об'єктів на різних інституційних і просторових рівнях.

Концепція аналізування фінансового добробуту розвивається у руслі концепції суспільства в індивідуалізмі. Індивідуалізм разом з раціоналізмом є фундаментальним принципом модернізації [2, с. 9].

Індивідуалізм щодо фінансового добробуту підсилює індивідуальну відповідальність за його рівень з використанням можливостей середовища. Тому, оцінюючи фінансовий добробут, учені й фахівці окрім аналізу дохідності і купівельної спроможності часто його пов'язують з фінансовою грамотністю та фінансовою інклюзією.

Необхідність підвищення фінансової грамотності населення підтверджує розповсюджена у розвинутих державах практика реалізації спеціальних програм - як правило, добровільних у рамках формальної й неформальної освіти [3, с. 9]. Фінансова грамотність вказує на прийняття фінансових знань та відповідну поведінку в економічному середовищі. Фахівці визначають фінансову грамотність як національний потенціал, який забезпечує прогресивні зміни у випадку використання економічних знань більшою частиною населення щодо управління сімейним бюджетом, користування банківськими кредитами і депозитами, готівковою і валютою тощо [4, с. 143].

Ідея фінансової інклюзії з'явилась в умовах прогресування концепції інклюзивного розвитку з гуманістичним імперативом. Фінансова інклюзія в системі забезпечення економічної і соціальної інклюзії акцентує на диференціації фінансових продуктів і послуг, поширення їхнього використання шляхом впровадження традиційних та інноваційних підходів, сприяння фінансовій грамотності населення [5]. Фінансова інклюзія дозволяє залучати різні категорії населення шляхом мобілізації їх заощаджень, інвестиційної активності, диференціації джерел доходів; як результат, відбувається розвиток сектору фінансових послуг, а також загальне зростання економіки [6, с. 44].

У міжнародній практиці, зокрема на рівні ОЕСР, розроблено методику оцінювання фінансової грамотності в контексті забезпечення фінансової інклюзії та фінансового добробуту. У 2018-2019 роках відповідне дослідження було проведене в Україні [7; 8]. Результати низьких оцінок фінансової грамотності українців спонукали до відкриття веб-порталу «Розбудова фінансового сектору в Україні», який містить різну інформацію щодо фінансових знань і можливостей [9].

Рефлексія добробуту означає його самооцінку через усвідомлення - рівня доходів і витрат, купівельної спроможності, можливостей забезпечення стабільного добробуту та ін. Рефлексія добробуту є важливим поведінковим активом, адже завдяки рефлексії стають можливими перебудова свідомості у відповідності відповідно до нових викликів, відмова від стереотипів, розвиток активності та професійної діяльності [10, с. 39].

Таким чином, на рівні індивіда і домогосподарства фінансовий добробут можна оцінювати через доходи, витрати, купівельну спроможність - з використанням статистичних даних, фінансову грамотність, інклюзію і рефлексії добробуту - з використанням даних за результатами соціологічних обстежень. На вищих інституційних і просторових рівнях, як правило, фінансовий добробут розглядається через призму структури економічної поведінки населення та його фінансової спроможності.

Структура економічної поведінки визначається співвідношенням споживчої, інвестиційної і заощаджувальної активностей населення та у випадку надмірних споживацьких орієнтирів потребує декомпозиції і трансформації [11, с. 58]. Декомпозиція - це структурування завдань регулювання економічної поведінки суб'єкта, зокрема його споживчої активності, на шляху виконання поставленої мети. Трансформація передбачає більш усталені зміни у співвідношенні активностей економічної поведінки.

Структурну модель економічної поведінки суб'єкта розкриває фінансова спроможність. Вона відображає стан забезпечення суб'єкта фінансовими ресурсами, іншими матеріальними і нематеріальними активами, що можуть бути капіталізовані в найближчому часі й переорієнтовані зі споживання і заощадження на інвестиційні цілі.

Фінансова спроможність може оцінюватись на рівні домогосподарства, однак у теорії і практиці дана категорія набула більшого поширення в аналізуванні на рівні підприємств і територій.

Фінансова спроможність підприємства (організації) фокусує на його здатності виконувати фінансові зобов'язання.

Фінансова спроможність території передбачає не лише її здатність виконувати функції, але й створювати сприятливе середовище для задоволення потреб та реалізації економічних ініціатив населення щодо бізнесу, соціально-економічних, інфраструктурних проектів.

Фінансова спроможність території синергує з фінансовою грамотністю та інклюзією населення, адже грамотність на індивідуальному рівні теж є свого роду спроможністю отримувати нові знання й уміння, необхідні для фінансових рішень та зважування ризиків [12].

В Україні оцінювання фінансової спроможності сьогодні здійснюється для об'єднаних територіальних громад, показуючи через показники місцевих бюджетів сприятливість середовища для капіталізації інших активів населення [13, с. 7-9].

На територіальному рівні актуальним індикатором аналізу фінансового добробуту є фінансова культура. Це тривалий формуючий процес, що супроводжується світоглядними і поведінковими усталеннями [14, с. 101].

Депривація доходів розкриває самооцінку рівня життя за матеріальними критеріями та ознаками бідності [15] (відмова від найнеобхіднішого, від верхнього одягу та взуття в холодну пору року і т. д. [16]).

Таким чином, концептуальні засади аналізування фінансового добробуту дозволяють об'єктивувати індикатори його оцінки з використанням статистичних і соціологічних даних (рис. 3).

Рис. 3. Об'єктивізація аналізування фінансового добробуту на різних інституційних і просторових рівнях

Джерело: авторська розробка

Об'єктивізація аналізування фінансового добробуту визначає підходи до його дослідження й оцінювання:

- просторовий - добробут держави, регіону, поселення;

- суб'єктний - добробут населення, громади, людини (індивіда);

- інституційний - добробут суспільства (в цілому чи окремих категорій), працівника (бізнесу), домогосподарства;

- функціональний - добробут мобільний, інклюзивний.

Залежно від рівня аналізування і підходу специфікується методика та підбір показників фінансового добробуту. Опираючись на наявність даних статистики в Україні, показниками оцінювання фінансового добробуту, зокрема фінансових, майнових, поведінкових активів та індикаторів умов середовища (див. рис. 1) можуть бути:

1. Показники умов середовища через призму державної політики у сфері забезпечення фінансового добробуту населення:

- бюджетні показники - дефіцит, структура доходів і видатків, дохідність на душу населення і т. д.;

- інфраструктурні показники - фінансування, зокрема бюджетне, об'єктів соціальної інфраструктури;

- економічні показники - фінансові результати діяльності суб'єктів бізнесу, інвестиційна діяльність, розвиток ринку праці (економічна активність населення, кількість робочих місць, плинність кадрів, оплата праці та заборгованість з виплати заробітної плати);

- соціальні показники - соціальні і пенсійні виплати;

- інституційні показники - результати діяльності фінансових інститутів (банків, кредитних спілок, ломбардів, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, компаній грошових переказів та ін.), що формують фінансову архітектоніку (організація фінансової системи, що сприяє ефективному формуванню, використанню, перерозподілу фінансових ресурсів, спрямованих на добробут [17, с. 73]);

2. Показники фінансових, майнових, поведінкових активів, що характеризують використання можливостей середовища та індивідуальну відповідальність за рівень власного добробуту:

- показники доходів і витрат, купівельної спроможності населення, у тому числі кількість мінімальних продуктових кошиків, які можна придбати на середньодушовий дохід кількість мінімальних продуктових кошиків, які можна придбати на середньодушовий дохід; валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу [18, с. 85];

- показники співвідношення економічних і соціальних індикаторів, зокрема валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу;

- показники використання трудового потенціалу - зайнятість, самозайнятість (кількість ФОП), підприємництво;

- показники економічної поведінки - співвідношення споживчої, інвестиційної і заощаджувальної активностей;

3. Структурні показники:

- структура зайнятості за статусом (найм, підприємництво), формою (повна, часткова), професійною структурою та ін.;

- структура населення за рівнем доходів, ознаками бідності; частка населення із середньодушовими доходами нижче прожиткового мінімуму.

Для українського суспільства оцінювання фінансового добробуту населення актуально здійснювати у взаємозв'язку з процесами економічного зростання. Мова йде про необхідність системного моніторингу фінансового добробуту та послідовного підвищення рівня до європейських стандартів (з огляду на високі міграційні втрати) в рамках реалізації політики добробуту України, первинно базованої на стабілізації доходів населення.

Важливим методичним завданням оцінювання фінансового добробуту є визначення пріоритетів покращення умов середовища задля створення можливостей отримувати гідний дохід за місцем проживання. У даному плані зростає практична цінність методичних розробок оцінювання фінансового добробуту громади, виходячи з цілі забезпечення її фінансової спроможності.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Наукове дослідження щодо концептуальних засад аналізування фінансового добробуту дало змогу сформулювати його дефініцію, здійснити характеристику активів формування та об'єктивізацію показників оцінювання на різних інституційних і просторових рівнях. Добробут населення детермінується різними сферами - споживчою, соціально-інфраструктурною, соціально-захисною, майновою, фінансовою. Відтак фінансова сфера визначає фінансовий добробут, що є індикатором матеріального стану суб'єкта, а також комплексу характеристик конкурентного середовища життєдіяльності людини з погляду можливостей отримувати гідний дохід, реалізовувати та розвивати особистісний потенціал в умовах безпеки і свободи вибору. Фінансовий добробут визначають активи, які запропоновано поділяти на фінансові, майнові, поведінкові, а також на умови середовища. Характеристика фінансових активів дозволила актуалізувати значення стабільності доходу в системі детермінант добробуту та запропонувати типові його моделі. Узагальнення основних положень розвитку концепції фінансового добробуту дала змогу здійснити об'єктивізацію показників та виокремити основні підходи до його оцінювання. Опираючись на наявність даних статистики в Україні, виділено основні показники оцінювання фінансового добробуту, зокрема фінансових, майнових, поведінкових активів та індикаторів умов середовища. Такі висновки є основою для розробки методичних рекомендацій для оцінювання фінансового добробуту з апробацією на рівні держави, регіонів і громад.

Перспективою подальших досліджень є більш детальне дослідження поведінкових активів формування фінансового добробуту населення. Вони визначаються активністю і мотивацією, «портфелем» зайнятості, професійною і просторовою мобільністю населення та підтверджують посилення індивідуальної відповідальності за добробут у суспільстві можливостей.

ПОДЯКА

Дослідження виконано в рамках гранту 2020.02/0215 «Фінансові детермінанти забезпечення економічного зростання регіонів та територіальних громад на засадах поведінкової економіки» за підтримки НФДУ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сенів, Л. А., & Малиновський, Ю. В. (2011). Особливості джерел доходів населення України. Вісник Національного університету «Львівська політехніка», 720, 443-448.

2. Надозірна, М. П. (2017). Індивідуалізм та раціоналізм як складові частини модернізації: історія і сучасність. S.P.A.C.E. Society, Politics, Administration in Central Europe, 4, 9-12.

3. Птащенко, Л. О., & Шабардіна, А. М. (2014). Підвищення рівня фінансової грамотності населення: міжнародний досвід. Економіка і регіон, 1, 8-14.

4. Кузів, І. В. (2012). Вплив рівня фінансової грамотності домогосподарств на інвестиційний потенціал країни. Бізнес-навігатор, 1(27), 143-146.

5. Фінансова інклюзія. Національний банк України.

https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=3961976

6. Захаркін, О. О., Боронос, В. М., Захаркіна, Л. С., & Тверезовська, О. І. (2019). Фінансова інклюзія як драйвер забезпечення фінансової безпеки України. Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка, 1, 43-52. https://doi.org/10.21272/ 1817-9215.2019.1-6

7. Вітка, Ю. (2019, вересень). Фінансова грамотність та фінансовий добробут українців: який стан та що робити? За результатами загальнонаціонального опитування 2018 року. Проект USAID «Трансформація фінансового сектору». https://events.bank.gov.ua/nbuexpress2019/src/files...

8. Фінансова грамотність, фінансова інклюзія та фінансовий добробут в Україні (2019). Результати дослідження. Проект USAID «Трансформація фінансового сектору». http://www.fst -ua.info/wp- content/uploads/2019/06/Financial-Literacy-Survey-Report_June2019_ua.pdf

9. Розбудова фінансового сектору в Україні. Проект USAID. http://www.fst-ua.info/ua/

10. Іващенко, А. І. (2020). Професійна рефлексія як механізм саморозвитку майбутніх психологів. (Дис. канд. психол. наук). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ.

11. Біль, М. М., & Мульска, О. П. (2021). Моделі споживчої поведінки домогосподарств та регіональні особливості їх формування в Україні. Регіональна економіка, 2(100), 53-60. https://doi.org/10.36818/1562- 0905-2021-2-5

12. Калініченко, О. О., Вікарчук, О. І., & Ніколаєнко, С. М. (2019). Фінансова грамотність - запорука

успішного населення. Економіка. Управління. Інновації. Серія: Економічні науки, 1.

http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2019_1_5

13. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад

(проєкт) (2021). Міністерство розвитку громад та територій України, Київ.

https ^/decentralization. gov.ua/uploads/library/file/... .pdf

14. Комарова, О. О., Братченко, Л. Є., & Баюра, В. І. (2020). Фінансова грамотність як чинник розвитку ринку освітніх послуг: методика викладання спецкурсу. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики, 87, 98-107. https://doi.org/10.32840/2707-9147.2020.87.10

15. Дейч, М. Є. (2020). Аналіз соціально-економічного стану регіонів України: доходи, депривація та соціальна підтримка. Економічний вісник Донбасу, 1(59), 25-32. doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-25- 32

16. Демографічна та соціальна статистика. Доходи та умови життя. Державна служба статистики України. http://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/virdg.htm

17. Глущенко, О. В. (2016). Роль фінансового забезпечення охорони здоров'я у досягненні добробуту суспільства. Механізм регулювання економіки, 2, 72-82.

18. Мазур, Н. О., & Ткачук, А. В. (2017). Регіональні особливості забезпечення якості життя населення України. Стратегія економічного розвитку України, 41, 81-89.

REFERENCES (TRANSLATED AND TRANSLITERATED)

1. Seniv LA, Malynovskyi Yu.V (2011). Features of sources of income of the population of Ukraine. VisnykNatsionalnoho universytetu «Lvivskapolitekhnika», 720, 443-448 (in Ukrainian).

2. Nadozirna MP (2017). ndividualism and rationalism as components of modernization: history and modernity. S.P.A.C.E. Society, Politics, Administration in Central Europe, 4, 9-12 (in Ukrainian).

3. Ptashchenko LO, Shabardina AM (2014). Improving the level of financial literacy of the population: international experience. Ekonomika i rehion, 1, 8-14 (in Ukrainian).

4. Kuziv IV (2012). The impact of the level of financial literacy of households on the investment potential of the country. Biznes-navihator, 1(27), 143-146 (in Ukrainian).

5. Financial inclusion. National Bank of Ukraine. Retrieved from https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=3961976 (in Ukrainian)

6. Zakharkin OO, Boronos VM, Zakharkina LS, Tverezovska OI (2019). Financial inclusion as a driver of financial security of Ukraine. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Ekonomika, 1, 43-52. https://doi.org/10.21272/ 1817-9215.2019.1-6 (in Ukrainian)

7. Vitka Yu (2019). Financial literacy and financial welfare of Ukrainians: what state and what to do? According to the results of the national survey in 2018. USAID Financial Sector Transformation Project. Retrieved from https://events.bank.gov.ua/nbuexpress2019/src/files... (in Ukrainian)

8. Financial literacy, financial inclusion and financial well-being in Ukraine (2019). Results of the research. USAID Financial Sector Transformation Project. Retrieved from http://www.fst-ua.info/wp- content/uploads/2019/06/Financial-Literacy-Survey-Report_June2019_ua.pdf (in Ukrainian)

9. Development of the financial sector in Ukraine. USAID project. Retrieved from http://www.fst- ua.info/ua/ (in Ukrainian)

10. Ivashchenko AI (2020). Professional reflection as a mechanism of self-development of future psychologists. (Dys. kand. psykhol. nauk). Natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni M.P. Drahomanova, Kyiv. (in Ukrainian)

11. Bil MM, Mulska OP (2021). Models of consumer behavior of households and regional features of their formation in Ukraine. Rehionalna ekonomika, 2(100), 53-60. https://doi.org/10.36818/1562-0905-2021-2-5 (in Ukrainian)

12. Kalinichenko OO, Vikarchuk OI, Nikolaienko SM (2019). Financial literacy is the key to a successful

population. Ekonomika. Upravlinnia. Innovatsii. Seriia: Ekonomichni nauky, 1. Retrieved from

http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2019_1_5 (in Ukrainian)

13. Guidelines for assessing the level offinancial capacity of local communities (project) (2021). Ministry

of Development of Communities and Territories of Ukraine, Kyiv. Retrieved from

https ^/decentralization. gov.ua/uploads/library/file/... .pdf (in Ukrainian)

14. Komarova OO, Bratchenko LYe, Baiura VI (2020). Financial literacy as a factor in the development of the market of educational services: methods of teaching a special course. Sotsialni tekhnolohii: aktualniproblemy teorii tapraktyky, 87, 98-107. Retrieved from https://doi.org/10.32840/2707-9147.2020.87.10 (in Ukrainian)

15. Deich MYe (2020). Analysis of the socio-economic condition of the regions of Ukraine: income, deprivation and social support. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, 1(59), 25-32. doi: 10.12958/1817-3772-2020- 1(59)-25-32 (in Ukrainian)

16. Demographic and social statistics. Income and living conditions. State Statistics Service of Ukraine. Retrieved from http://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/virdg.htm (in Ukrainian)

17. Hlushchenko OV (2016). The role of financial health care in achieving the well-being of society. Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky, 2, 72-82 (in Ukrainian).

18. Mazur NO, Tkachuk AV (2017). Regional features of ensuring the quality of life of the population of Ukraine. Stratehiia ekonomichnoho rozvytku Ukrainy, 41, 81-89 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru