Стратегічні імперативи формування організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Стратегічні імперативи формування організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України

Куницька-Іляш М.В. к.е.н., доцент

Березівський Я.П., к.е.н., доцент

Анотація

Стаття присвячена актуалізації уваги до проблематики розвитку державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України.

Метою дослідження визначено обґрунтування стратегічних імперативів формування організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України.

A conceptual and methodological model of phasing of shifts in the implementation process, as well as tools and institutional guidelines of the organizational and economic mechanism of the state policy of strengthening the financial and economic security of priority sectors of the national economy of Ukraine, has been developed.

It has been proven that the formation and implementation of the state policy of ensuring the financial and economic security of the priority sectors of the national economy of Ukraine should be a clearly institutionalized process that takes place on an ongoing basis in accordance with the planned phasing of measures and their results on the way to achieving the defined general goal of state regulation.

An organizational and economic mechanism of state policy has been developed, the organizational block of which is responsible for building a security management system for sectoral and structural development, and the economic block for forming a motivational field for achieving the goal and realizing the financial and economic interests of stakeholders in the system of financial and economic security of priority branches of the national economy. It has been established that the elements of the management mechanism are its purpose, goals, principles, methods, functions, tools, conceptual background, environment for the formation of resource provision and control.

Keywords: priority types of economic activity, state structural and sectoral policy, financial and economic security, organizational and economic mechanism, strategy.

Вступ

Реалізація державної політики у такій складній і системній сфері, як галузево-секторальний розвиток і безпека, окрім ретельного стратегічного планування, має бути детально вивіреною й у аспектах її послідовності, відповідальності суб'єктів, цільових орієнтирів, точок втручання, інструментів та засобів, які будуть впровадженими, формування відповідного інституційного середовища заради спочатку ініціювання, а, надалі - скерування макроекономічних процесів у необхідному руслі за одночасного підсилення впливу конструктивних внутрішніх і зовнішніх чинників, а також нівелювання деструктивів, викликів і загроз як безпеці галузі та її економічних агентів, так і в сенсі очікуваних структурних змін і реформ, реалізації системно-ресурсного потенціалу у поступі систем вищих порядків, головно-регіональних та національної. Засобом та формою узгодження (на етапі планування) і координації (на етапі реалізації) державних регулюючих заходів слугує побудова економічного механізму.

Як відомо, поняття фінансово-економічної безпеки на галузевому рівні на сьогодні не надто інституціалізоване, у т.ч. в середовищі науково-методичного дискурсу в цій сфері. З іншого боку, воно базується на результатах наукових досліджень у сферах економічної безпеки, потенціалу та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, які у сукупності, власне, й формують відповідну галузь чи вид економічної діяльності. Так, проблематику економічної безпеки і її складових системно і темпорально досліджують Т. Васильців і М. Пасічник [1,с.132-136], І. Колодяжна та К. Букріна [2,с.135-140], О. Мороз. Н. Карачина і А. Шиян [4,с.12-16], Р. Скриньковський [5,с.414-418] та інші науковців.

Питання економічного потенціалу стали предметом наукових пошукаць К. Васьківської, Л. Лозінської, Ю. Галімука [7,с.11-14], О. Мульскої, О. Левицької, Р. Лупака, Б. Семака [8,с.44-58] та інших науковців.

Аспекти конкурентоспроможності суб'єктів бізнесу достатньо системно розкриті в публікаціях А. Дідич [3,c.248-252], Н. Фокіної, В. Бокія [6,с.111-114] та ін.

Однак, на сьогодні, невирішеною частиною проблеми ефективізації державної структурної та галузевої політики залишається формування системи стратегічного управління формуванням і реалізацією державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки.

Метою дослідження є обґрунтування стратегічних імперативів формування організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України.

Результати

стратегічний управління фінансовий економічний безпека

Як відомо, механізм державної політики являє собою сукупність його елементів, які структурно впорядковані та узгоджені, покликані реалізувати певну чітко визначену послідовність змін. При тому, кожна наступна ітерація чітко визначається попередньою і покликана обумовити наступну (так званий ланцюг подій). Це принципова ознака механізму, адже він відноситься до складних елементів інструментарію державного регулювання, покликаних забезпечити цілий комплекс змін у процесі руху до досягнення генеральної мети, коли слідування стратегічним пріоритетам, цілям і завданням державної політики обумовлюється впливом широкого спектру чинників та умов, має високий рівень численного суб'єктивного втручання.

Існують різні види (ринковий, господарський, організаційний, соціальний, фінансовий, інституційний, інфраструктурний, суспільно-психологічний та ін.) та форми (прямого адміністративного втручання, опосередкованого впливу, складний системний, орієнтований на більш спеціалізовані зміни у конкретних функціональних сферах, секторах і т.д.) економічного механізму, однак найбільшого поширення набуває, як правило, його організаційно-економічна конфігурація. Саме такий підхід дозволяє раціонально поєднати блок «організації» державної політики (внутрішня сторона) та блок «економічного впливу, втручання, коригування і стимулювання» (зовнішньої дії). За рахунок цього вищої якості набувають управлінські функції, коротшим стає ітераційний цикл від ухвалення рішень і їх реалізації до отримуваних наслідків, вищим рівень контролю, а також кращою здатність до оперативного коригування інструментарію в процесі слідування досягненню стратегічної мети і пріоритетів державної політики.

Відтак, метою організаційного блоку механізму стає забезпечення належного рівня керованості державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки в процесі реалізації конкурентного потенціалу пріоритетних галузей національного господарства. Важливо одразу додати, що і економічний, і організаційний вектори механізму орієнтуються на посилення базисних параметрів фінансової безпеки пріоритетних галузей національної економіки, однак одночасно і безпосередньо у векторі формування і реалізації їх конкурентних переваг. Більше того, не лише наявних, але й потенційних, яких можливо досягти в підсумку інноваційно-технологічної модернізації, цифрової трансформації, а також квалітизації внутрішніх і зовнішніх бізнес-процесів суб'єктів господарювання (іншими словами - задіяння сучасних визначальних прогресивних чинників і трендів).

Таким чином, організаційний блок політики відповідальний за формування організаційної структури та системи менеджменту безпеки розвитку пріоритетних галузей національного господарства. Тоді, як економічний - за генерування змін і зрушень, які одночасно будуть контролюватися і координуватися з боку тієї ж організаційної системи (суб'єкти управління). Метою економічної компоненти механізму є формування мотиваційного поля досягнення мети і реалізації фінансово-економічних інтересів стейкхолдерів у системі фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національного господарства.

Вагомим аспектом у сенсі зазначеного є розуміння того, що наявні два принципових шляхи економічної політики. Перший - чіткі і потужні економічні преференції, тоді як другий - становлення прозорих правил гри і створення рівних конкурентних умов (іншими словами - усунення ринкових екстерналій та диспропорцій). На переконання автора, саме другий шлях більш перспективний у руслі вдосконалення вітчизняної структурно-галузевої політики. Фінансово-економічна система держави хоча й не без вад, проте сформована, вона функціонує і проблема високого рівня витратомісткості та обтяжливості трансакційних витрат характерна для підприємств реального сектора національної економіки. Позаяк, більш істотна інша - монополізація ринків і ресурсів, зрощення бізнесу та влади, що надає ширші права і можливості, толерує схеми ухилення від оподаткування, виведення капіталу за кордон, отримання бюджетної й іншої неправомірної підтримки тощо. Саме викорінення цих системних вад слугуватиме ключем до ефективізації діяльності і зміцнення конкурентних позицій суб'єктів стратегічних видів економічної діяльності в Україні. І тому характер визначених у межах організаційно-економічного механізму цільових економічних орієнтирів державної політики передбачає вектор на «очищення» внутрішніх економічної та фінансової систем, національного господарства і його внутрішнього ринку. Тут крається значно більший потенціал, ніж коли буде витрачено потужний господарський ресурс на стимулювання раціональної поведінки економічних агентів, який знову ж таки зазнає краху на ґрунті критично недосконалого інституційного і ринково-економічного середовища країни.

Повертаючись до етимології економічного механізму, потрібно наголосити на забезпеченні (досягненні) поетапних змін (зрушень) у галузевих економічних системах. Принципова етапність перетворень у площині державної політики забезпечення фінансової безпеки пріоритетних видів економічної діяльності національної економіки вбачається як на рис. 1 та починається формуванням інституційного забезпечення управління зміцненням фінансової безпеки пріоритетних галузей економіки і завершується досягненням високого рівня фінансово-економічної надійності і спроможності галузевих економічних комплексів, які мають стратегічне значення в сенсі розвитку національного господарства України.

Позаяк, відповідні зміни і зрушення досягаються в підсумку реалізації відповідних інструментів і засобів державного втручання в економіку, провідними з-поміж яких є загальні (нормативно-правові,інституційно-організаційні,інформаційно-комунікаційні, освітньо-просвітницькі), суто економічні (структурні, регуляторні, антициклічні і т.п.) та безпосередньо фінансові (грошово-кредитні, інвестиційні, фіскальні та ін.). Таким чином, блок реалізації державної політики утворюють інструментарій та орієнтири, на досягнення яких спрямовується державна політика. Логічною є їх диференціація на фінансову (прямий вплив на базисні характеристики фінансової безпеки підприємств, секторів та галузей на загал) та економічну (опосередкований вплив на параметри ресурсної забезпеченості, ефективності виробництва і процеси розширеного відтворення) компоненти.

Відповідно, реалізація фінансового інструментарію орієнтована в більшій мірі на покращення спроможності фінансової системи держави, тоді як економічного - на стабільність і стійкість у розвитку галузево-господарських систем, посилення їх факторних конкурентних переваг, реалізацію потенціалу і можливостей в проспекті розвитку територій, збалансування соціально-економічного поступу країни, втілення в життя ключових економічних реформ.

Варто додатково наголосити на тому, що орієнтири реформування фінансових аспектів безпеки розвитку пріоритетних видів економічної діяльності головно стосуються зміцнення боргової, кредитної, інвестиційної, фондової, грошової, фіскальної та податкової компонент фінансової безпеки галузей економіки. Йдеться про впровадження ризико-орієнтованих стратегій і програм реструктуризації боргових зобов'язань, посилення боргової стійкості стратегічних та інших підприємств, надання державних гарантій, вдосконалення інфраструктури вітчизняного фінансового ринку, розширення практик співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та ін.

Своєю чергою, орієнтири реформування економічних аспектів посилення безпеки розвитку пріоритетних видів економічної діяльності стосуються покращення параметрів виробничої, господарської, інноваційно-технологічної, системно-структурної та ін. компонент галузевої безпеки. Головно йдеться, особливо на сучасному етапі війни та подальшої повоєнної відбудови країни, про поступове відновлення економічного зростання, збільшення кількості та частки діючих і прибуткових суб'єктів господарювання, активізацію зовнішньоекономічної діяльності підприємств реального сектору національної економіки.

Рис. 1. Етапизація зрушень в процесі імплементації, а також інструменти й інституційні орієнтири організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансової безпеки пріоритетних галузей національної економіки України (авторська розробка)

Вочевидь, базовими засадами виконання такого штибу завдань є підвищення стійкості суб'єктів пріоритетних галузей до макроекономічних дисбалансів, технологічна інтелектуалізація виробництва на основі залучення проривних інформаційно-комунікаційних технологій, цифрова трансформація бізнес-процесів, оздоровлення конкурентного середовища, демонополізація, деофшоризація та усунення системної корупції, активізація підприємницької діяльності і забезпечення інституційно-структурної трансформації галузевих економічних комплексів, вихід на зовнішні ринки збуту й інтеграція до глобальних ланцюгів створення доданої вартості.

Якість функціонування механізму та повноцінна реалізація його цілей і завдань у значній мірі визначається дотриманням принципових вимог, з-поміж яких основними є:

- адаптивність - здатність суб'єктів управління, а також сукупності елементів механізму, як системи, частково коригувати і варіювати власні властивості у відповідності до ситуації, яка має схильність змінюватися, адже піддається впливу численних, часто не в повній мірі прогнозованих, чинників. Відтак, рішення, які ухвалюються і реалізуються, не можуть бути виключними та завжди має залишатися певне поле (можливості) для маневрів. З іншого боку, управлінська система постійно має бути на крок попереду і враховувати не лише прогнозну інформацію щодо тенденцій розвитку ситуації, але й заходи, що будуть прийняті до виконання (відкориговані) та навіть їх нові наслідки, включно з гіпотетичним впливом на зміну загальної траєкторії реалізації стратегії і досягнення генеральної мети державної політики у визначеній сфері;

- послідовність - забезпеченість чіткої ідентифікованості й слідування етапності змін, які будуть відбуватися. При вирішенні складних системних проблем не можливо одним- двома заходами одразу досягти кінцевої мети. Це каскад подій, які розвивають ситуацію у чітко визначеному руслі. Відтак, вірна послідовність перетворень, ретельно вивірених у часі та в просторово-структурних аспектах дозволяє якісно і ефективно виконати поставлені завдання, досягти окреслених цільових орієнтирів;

- релевантність - відповідність ресурсного, інституційного та іншого забезпечення державної політики рівню викликів і завдань. Повноцінна реалізація програмних заходів можлива лише коли відомі надійні джерела формування, а також форми й способи залучення достатнього ресурсного забезпечення. При тому й самі заходи, які будуть реалізуватися, мають бути достатніми для зміни середовища і пропозиції повноцінних стимулів і мотивів для активізації бажаних процесів у трансформації галузевих соціально-економічних систем;

- верифікованість - компетентність в частині організації комплексної системи гарантування якості державного управління у сфері галузевого розвитку і безпеки, поширення відповідних стандартів на рівень суб'єктів господарювання, забезпечення контролю державної політики включно зі стратегічним аналізом як інформаційно-аналітичною основою вдосконалення чинних норм і положень стратегування в разі, якщо будуть ідентифіковані кращі, більш ефективні шляхи розвитку, а також механізми, інструменти, засоби їх слідуванню;

- системність - сформованість раціональної структури за достатності і повноти її елементів, які якісно взаємодіють між собою заради забезпечення цілісності системи, її ефективного функціонування в поєднанні з захищеністю від зовнішніх і внутрішніх ризиків і загроз, цілісністю і життєздатністю, збереженістю вектора на сталий і стабільний, однак структурно збалансований, розвиток;

- стійкість до відмов і порушень - наявність у межах системи управління безпекою розвитку пріоритетних видів економічної діяльності інструментів моніторингу, контролю та коригування ситуації, а також «вмонтованість» запобіжників контролю здатних блокувати девіантну поведінку економічних агентів, небажані зміни в об'єктах безпеки, розвиток дисфункційних тенденцій і т.п. Дотримання цієї вимоги є важливою передумовою стійкості системи, проходження нею всього шляху еволюції без зупинок та критичних переналаштувань.

Висновки

Формування та реалізація державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України має бути процесом чітко інституціалізованим, що відбувається на постійній основі згідно спланованої етапності заходів і їх результатів на шляху досягнення визначеної генеральної мети державного регулювання. Найбільш раціональною та ефективною інституційно-економічною основою такого підходу є використання організаційно-економічного механізму, організаційний блок якого відповідальний за побудову системи менеджменту безпеки галузево-структурного розвитку, а економічний - за формування мотиваційного поля досягнення мети і реалізації фінансово-економічних інтересів стейкхолдерів у системі фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національного господарства. Елементами управлінського механізму є його мета, цілі, принципи, методи, функції, інструменти, концептуальне підґрунтя, середовище формування ресурсного забезпечення і контролю. Подальші наукові пошуки в цьому керунку важливо зосередити навколо формування методики оцінювання та аналізування фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національного господарства.

Список використаних джерел

1. Васильців Т.Г., Пасічник М.Б. Чинники та джерела загроз економічній безпеці підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2008. Вип. 18.10. С. 128-135.

2. Колодяжна І.В., Букріна К.А. Економічна безпека в системі сталого функціонування підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 23. Ч. 1. С. 135140.

3. Лупак Р.Л., Дідич А.М. Економічні основи забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкових відносин. Науковий вісник НЛТУ України. 2017. Вип. 20.6. С. 248-252.

4. Мороз О.В., Карачина Н.П., Шиян А.А. Концепція економічної безпеки сучасного підприємства: монографія. Вінниця: ВНТУ, 2011. 241 с.

5. Скриньковський Р.М. Економічна безпека підприємства: сутність, класифікація та система діагностики. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 414-418.

6. Фокіна Н.П., Бокій В.І. Економічна безпека підприємства - найважливіша складова фінансової стійкості. Актуальні проблеми економіки. 2003. №8 (26). С. 111-114.

7. Васьківська К.В., Лозінська Л.Д., Галімук Ю.О. Економічний потенціал підприємства в умовах змін: суть та характерні особливості. Ефективна економіка. 2020. №5.

8. Vasyltsiv T.G., Mulska O.P., Levytska O.O., Lupak R.L., Semak B.B., Shtets, T.F. Factors of the Development of Ukraine's Digital Economy: Identification and Evaluation. Science and innovation, (2022). 18(2), 44-58.

Размещено на Allbest.Ru