Дослідження рівня конкурентоспроможності України

Размещено на http://www.allbest.ru

Дослідження рівня конкурентоспроможності України

Качмазов Т.В.

студент магістратури Інституту міжнародних відносин Київський міжнародний університет

Назаренко Д.В.

студент магістратури Інституту міжнародних відносин Київський міжнародний університет

Казанович О.Д.

студент магістратури Інституту міжнародних відносин Київський міжнародний університет

Могилевська О.Ю.

доктор економічних наук, професор Київський міжнародний університет

T. Kachmazov

Student of the Master's Degree, Institute of International Relations

Kyiv International University

D. Nazarenko

Student of the Master's Degree, Institute of International Relations

Kyiv International University

O. Kazanovych

Student of the Master's Degree, Institute of International Relations

Kyiv International University

O. Mohylevska

Doctor of Economic Sciences, Professor Kyiv International University

RESEARCH THE COMPETITIVENESS LEVEL OF UKRAINE

Objective. The purpose of the study is to summarize the level of competitiveness of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis, induction and deduction, formalization, generalization, dialectical method and method of system analysis. Results. By geography, Ukraine is an integral part of Europe. The desire of Ukrainians to join the European Union is clear. The signing of the Association Agreement was for our country the first step towards of building a European society. However, the process of reforming socio-political and economic relations in Ukraine is going at a very slow pace under the pressure of an authoritarian corrupt political system that has dominated the country for decades. Research and analysis of Ukraine's competitiveness level in recent years will make it possible to conclude on the prospects of full accession to the European Union. The article gives a detailed analysis of the socio-economic situation of Ukraine based on the place occupied by the state in the global competitiveness rating. The thorough researches of Ukraine's place in the global competitiveness index list suggest that Ukraine is at a low level of development in terms of key economic indicators. The ways of increase of competitive edges of country are presented with the purpose of conforming to of economic and social standards the requirements of European Union. Scientific novelty. Generalization of theoretical foundations of the competitiveness level of Ukraine. Practical significance. The data in this article can be used to develop a strategy for increasing the competitiveness level of Ukraine.

Keywords: national competitiveness, global competitiveness index, European Union.

У статті детально аналізовано соціально-економічне становища України на підставі місця, що посідає держава в рейтингу глобальної конкурентоспроможності. Проведені грунтовні дослідження місця України в рейтингу глобальної конкурентоспроможності дають змогу дійти висновку, що за основними економічними показниками Україна перебуває на низькому рівні розвитку. Наведено шляхи підвищення конкурентних переваг країни з метою наближення економічних і соціальних стандартів до вимог Європейського Союзу.

Ключові слова: національна конкурентоспроможність, Індекс глобальної конкурентоспроможності, Європейський Союз.

конкурентоспроможність україна стандарт

Актуальність проблеми. Сучасний стан розвитку міжнародних економічних відносин можна схарактеризувати високим рівнем глобалізації та інтегрованості національних економічних підсистем у загальносвітову систему. В умовах фінансової та політичної нестабільності ефективними засобами подолання кризових явищ є регіональні та ресурсні міждержавні утворення. Незважаючи на спільні інтереси, у будь-яких об'єднаннях ступінь впливу окремих країн на формування загальної політики утворення залежить від рівня їхнього економічного розвитку та політичної стабільності.

Україна за географічним положенням є невід'ємною частиною Європи. Зрозуміле прагнення українців вступити до Європейського Союзу. Підписання Угоди про асоціацію стало для нашої країни першим кроком на шляху до побудови європейського суспільства. Проте процес реформування суспільно-політичних та економічних відносин в Україні проходить дуже повільними темпами під тиском авторитарної корупційної політичної системи, що десятиліттями панувала в державі. Дослідження та аналіз рівня конкурентоспроможності України останнімирокамии дасть змогу дійти висновків щодо перспектив повноцінного вступу до Європейського Союзу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конкурентоспроможності було предметом дослідження багатьох вітчизняних і закордонних учених, серед них: Портер М., Нікіфорова ТЮ., Скрипник Н.Є., Тараненко І.В., Уніят А.В., Чепурна О.Л. та інші.

Постановка завдання. Метою дослідження є узагальнення рівня конкурентоспроможності України.

Результати дослідження. Конкурентоспроможність національної економіки - це здатність її підприємств, організацій і галузей перемагати в конкурентній боротьбі на зовнішніх ринках і зміцнювати зайняті позиції. Конкурентоспроможність національної економіки можна трактувати як сумарну конкурентоспроможність національних під- приємств-експортерів на світовому ринку. Кількісні показники зовнішньоекономічної діяльності країни становлять базу для географічної та галузевої структури експортно- імпортних операцій.

У широкому розумінні конкурентоспроможність національної економіки - це економічна категорія, що повною мірою характеризує стан суспільних відносин у країні щодо формування та реалізації економічної політики, яка б забезпечувала умови для

постійного зростання ефективності національного виробництва з адаптацією до змін кон'юнктури соціально-економічних параметрів. Тому завданнями національної економіки в розрізі її конкурентоспроможності є забезпечення добробуту громадян та ефективності виробничих процесів за допомогою конкурентних переваг країни.

Існує тісний зв'язок конкурентоспроможності та конкурентних переваг, адже конкурентоспроможність проявляється в системі факторів, що створюють кількість конкурентних переваг залежно від конкурентного середовища. Виділимо дві групи конкурентних переваг країни:

порівняльні конкурентні переваги важко зберегти, конкуренти можуть легко їх отримати (доступність факторів виробництва);

стійкі конкурентні переваги - це унікальні властивості, копіювання яких конкурентами ускладнене або унеможливлене в короткотерміновому періоді (високий рівень продуктивності, запатентована технологія тощо) [18].

Інтернаціоналізація конкуренції була спричинена еволюційним розвитком світової економіки впродовж XX ст. Країни через їх конкурентоспроможні ТНК працюють за такою стратегією: продають свої товари та купують матеріали й комплектуючі по всьому світу, а мінімізують завдяки шляхом розміщенню виробництва в багатьох країнах. Спостерігаємо також суттєві зміни у формах і методах конкурентної боротьби - центр ваги пересунувся від цінової до нецінової конкуренції, оскільки на зміну досконалій (вільній) конкуренції на ринку прийшла недосконала (олі- гополістична та монополістична). Додаткові послуги та якість товару стали конкурентними перевагами на рівні з повсякчасним упровадженням у виробництво інновацій і винаходів. Проблеми конкурентоспроможності почали привертати більше уваги як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, що спричинено загостренням конкурентної боротьби на всіх щаблях економічної системи.

Органи зовнішньоекономічної діяльності країн як ринково розвинених, так і з перехідною економікою приділяють багато уваги розробленню й упровадженню стратегічних дій для збереження та зростання конкурентних переваг, що підштовхує економістів до вивчення питань національної конкурентоспроможності. Існують певні неточності в трактуванні однієї з най значущих праць з проблем міжнародної конкурентоспроможності, написаної М. Портером, - «The Competitive Advantage of Nations», оскільки ототожнюються трактування понять конкурентні переваги та міжнародна конкурентоспроможність [5].

Різниця в трактуванні з'являється через те, що поняття конкурентоспроможності аналізується залежно від економічного об'єкта, яким можуть бути товари, товаровиробники, галузі та країни. Залежність конкурентоспроможності країни та галузей від здатності виробників випускати конкурентоспроможні товари свідчить про тісний взаємозв'язок між рівнями. Конкурентоспроможність на кожному з цих рівнів має власну специфіку. На рівні підприємства поняття конкурентоспроможності найлегше піддається осмисленню, адже підприємство, яке функціонує на відкритих ринках та може протягом певного часу залишатися прибутковим, традиційно вважається конкурентоспроможним. Уже на макрорівні поняття конкурентоспроможності трактується як наявність виграшних позицій національної економіки у світовій економічній системі та можливість їх удосконалювати. Це стосується багатьох аспектів, але переважно - сфери міжнародної торгівлі. Країну можна вважати конкурентоспроможною, якщо вона здатна до нарощування темпів економічного зростання найбільш стратегічно важливих для економіки галузей і збільшення зайнятості та реальних доходів громадян.

Представники ключових течій сучасної економічної думки досі не можуть дійти згоди в питаннях, що стосуються причин і джерел впливу на зміну конкурентоспроможності. Найавторитетніший у наукових колах моне- таристський підхід стверджує, що зниження конкурентоспроможності спричиняється підвищенням курсу національної валюти, а не припливом іноземного капіталу, викликаним підвищенням відсоткових ставок як наслідку дефіциту державного бюджету. Монетаристи вважають, що цей ланцюжок залежностей найкраще відображає схему змін зовнішньоекономічного положення країн. Хоч вони й не заперечують вплив бюджетного дефіциту, кардинально відмінна точка в структуралістів, які за основу свого вчення беруть кейнсіанські теорії. Вони переконані в залежності довготермінових зрушень у розвитку національної економіки від погіршень зовнішньоекономічних позицій країни. Структуралісти, беручи до уваги мікроекономічні процеси, наголошують на тому, що низькі темпи зростання ефективності виробництва спричиняють падіння конкурентоспроможності національних товаровиробників на світових ринках.

Ще один підхід пропонують сепплайсай- дери - прибічники економіки пропозиції. На відміну від структуралістів і монетаристів вони вважають, що ключовими причинами погіршення конкурентоспроможності є зміни у світовому господарстві, а не процеси в національній економіці. Торговельні бар'єри, насамперед нетарифні, вважають основною причиною проблем низької конкурентоспроможності. Тобто прихильники економіки пропозиції вважають першочерговою проблему доступу національних товарів на міжнародні ринки.

Відповідно до відмінних поглядів на фактори зміни конкурентоспроможності структуралісти, монетаристи та сепплайсайдери пропонують різні заходи для змін урядової політики, спрямованої на виправлення становища. Державне регулювання механізмів ринку щодо розподілу ресурсів та ефективність виробництва мають най значущий вплив на конкурентоспроможність країни. У короткотерміновому періоді праві монетариста, а в довготерміновому - структуралісти, оскільки при формуванні напрямків НТП і структурних зрушень в економіці ринок і правила його функціонування є далеко не визначальними.

Конкурентоспроможність є похідним поняттям від конкуренції, яка не може повноцінно аналізуватися без вивчення властивостей прибутку. Класики політекономії А. Сміт і Д. Рікардо, виокремлюючи галузеву й міжгалузеву конкуренцію, розглядали мету конкуренції як змагання заради прибутку. Тобто провідним видом конкуренції вони вважали конкуренцію між капіталами, а не між попитом і пропозицією - між покупцями та продавцями. У свою чергу, аналіз конкуренції капіталів потребує не визначення особливостей продавців і покупців, а дослідження природи капіталу як суті явища. Побудувавши власні дослідження так, Д. Рікардо виявив, що особливості заробітної плати і прибутку та інтереси найманої праці й капіталу кардинально відмінні. У подальших дослідженнях західних економістів щодо моделей досконалої та недосконалої конкуренції вивчення проблем прибутку ігнорується. Тому не випадковим є зсув акцентів на конкуренцію між попитом і пропозицією в моделях досконалої й недосконалої конкуренції в дослідженнях неокласиків, хоч і через це було втрачено методологічну основу, яка забезпечувала можливість несу- перечливого вивчення проблем конкурентоспроможності та конкуренції.

Розглянемо позицію України в Індексі глобальної конкурентоспроможності за 2015-2019 рр.

За першим субіндексом «Основні вимоги» Україна 2018 року поліпшила свій результат на шість позицій. Поліпшення відбулося за трьома з чотирьох складників Індексу (таблиця 1).

Таблиця 1 Позиція України за субіндексом «Основні вимоги» Індексу глобальної конкурентоспроможності за 2015-2019 рр.

Інституційне середовище впливає на методи розподілу переваг та економічних благ і несе витрати, пов'язані з реалізацією стратегії та програм розвитку. Крім цього, інституційна база впливає на ухвалення інвестиційних рішень та рішень, пов'язаних з організацією виробництва. Адже власники землі, корпоративних акцій і навіть інтелектуальної власності не будуть інвестувати у покращення і підтримку власності, якщо їм не гарантувати відповідних гарантій, що забезпечені інститу- ційним полем [9].

За складником інфраструктури Україна на три позиції погіршила свій результат (78-е місце). Це сталося через погіршення на 6-й позицій Індексу з електрики і телефонної інфраструктури (68-е місце, зокрема, погіршення на 11-й позицій за відсотком абонентів мобільного зв'язку) [12].

За складником макроекономічного середовища Україна трохи поліпшила своє низьке місце (плюс сім позицій, 121-е місце). Індекс макроекономічного середовища поліпшився завдяки збільшенню рівня валового національного заощадження (плюс 11 позицій, 88-е місце) [17].

За складником охорони здоров'я та початкової освіти Україна на одну позицію поліпшила свій результат (53-е місце). Це сталося через поліпшення на сім позицій Індексу з початкової освіти.

За другим субіндексом «Підсилювачі продуктивності» Україна поліпшила свій результат на три позиції. Поліпшення відбулося за трьома складниками з шести Індексу (таблиця 2).

Таблиця 2 Позиція України за субіндексом «Підсилювачі продуктивності» Індексу глобальної конкурентоспроможності за 2015-2019 рр.

Якісна вища освіта та високий рівень професійної підготовки мають визначальне значення для економік країн, які бажають рухатися вперед ланцюжком створення доданої вартості, а не обмежуватися простими виробничими процесами та продукцією [19].

Країни з ефективними ринками виробляють асортимент товарів і послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Сприятлива ринкова конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках є важливою для підвищення ринкової ефективності і, відповідно, продуктивності бізнесу. Здорова ринкова конкуренція на внутрішньому та зовнішньому ринках є важливою для підвищення темпів розвитку ринків. Для цього в країні має бути якнайменше перешкоди для створення і розвитку бізнесу [10].

Ефективність ринку праці - складник для забезпечення розподілення працівників між секторами. Ринки праці повинні бути гнучкими, забезпечувати чіткий взаємозв'язок між стимулом до праці та їхньою діяльністю, а також забезпечувати рівність між жінками і чоловіками в бізнес-середовищі. Указані умови сприяють залученню до країни здібних фахівців.

Ефективний фінансовий сектор створює можливості для розміщення заощаджених громадянами ресурсів або інвестованих іншими країнами в ті сегменти, де ці ресурси будуть найпродуктивнішими. Розвинений фінансовий сектор спрямовує ресурси на підприємницькі або інвестиційні проєкти з най очікуваною нормою прибутковості. Визначальним фактором успішного розвитку фінансового ринку є ретельний аналіз оцінки ризиків. Такий аналіз дає змогу мінімізувати можливі майбутні втрати від неправильних інвестиційних рішень, що сприяє підвищенню темпів розвитку економіки.

Розмір ринку впливає на продуктивність, тому великі ринки дають змогу компаніям використати ефект економії на масштабі. Міжнародні ринки частково можуть замінити внутрішні [1].

За третім субіндексом «Інновації та фактори вдосконалення» Україна погіршила свій результат на чотири позиції (77-е місце). Поліпшення відбулося за одним складником із двох Індексу (таблиця 3).

Таблиця 3

Позиція України за субіндексом «Інновації та фактори вдосконалення»

Індексу глобальної конкурентоспроможності за 2015-2019 рр.

Складник відповідності бізнесу сучасним вимогам бере до уваги рівень розвитку бізнес-мереж у країні та складність операцій і стратегій, що пов'язані з діяльністю компаній. Указані показники впливають на рівень ефективності виробництва товарів та послуг, що може посилити або послабити продуктивність і конкурентоспроможність усієї країни. Якість і кількість бізнес-мереж визначається насамперед кількістю і якістю національних постачальників. Коли компанії-виробники і постачальники об'єднані в один кластер і географічно перебувають близько один від одного, тоді ефективність підвищується, знижується кількість бар'єрів для виникнення нових фірм.

Останній складник конкурентоспроможності визначає рівень розвитку технологічних інновацій. Тільки за їхнім рахунок у довгостроковій перспективі можна підвищити рівень життя. Для розвитку технологічних інновацій необхідно залучати достатньо інвестицій у наукові дослідження, якісні науково-дослідницькі інститути та налагоджувати партнерські стосунки між університетами та виробництвами у сфері інновацій, а також забезпечити захист прав інтелектуальної власності. Державні і приватні інституції повинні уникнули скорочення видатків на науково-дослідну діяльність, яка має найважливіше значення для стійкого розвитку в майбутньому.

За оцінками експертів, найпроблемнішими факторами для ведення бізнесу в нашій країні визначено: інфляцію, корупцію, політичну нестабільність, високі ставки податку, складність податкового законодавства, часту зміну урядів, ускладнений доступ до фінансування, неефективну державну бюрократію, регулювання валютного ринку, недостатню освіченість й етику робочої сили, недостатній потенціал до інновацій (показник долучено до списку з 2012 р.), обмежувальне регулювання ринку праці, невідповідну якість інфраструктури, злочинність і крадіжки, якість охорони здоров'я.

Висновки

Дослідження підходів до трактування та оцінювання міжнародної конкурентоспроможності країн показав плюралізм і розходження в поглядах сучасних дослідників на дану проблематику. Міжнародна конкурентоспроможність країн є складним багатовимірним поняттям, що відображається у великій кількості методик її оцінювання та неоднозначності щодо розуміння сучасним науковим світом. Найоб'єктивніше оцінювання можемо отримати завдяки поєднанню кількісних і якісних методів. Запропоновано вдосконалення методики оцінювання Щорічника світової конкурентоспроможності завдяки збільшенню кількості досліджуваних показників - додано групу показників «сталий розвиток». Це дасть можливість прогнозувати тенденції конкурентоспроможності країн у довготерміновому періоді, адже країни, що враховують у своїй економічній політиці фактор сталого розвитку, імовірно будуть більш конкурентоспроможнішими в майбутньому. Перспективи подальших розроблень у даному напрямку полягають у вдосконаленні методики оцінювання міжнародної конкурентоспроможності, яка б була однаково справедливою для різних типів економічних систем.

Проведений аналіз рівня конкурентоспроможності України дає змогу припустити щодо невідповідності на сучасному етапі рівня розвитку національної економіки та соціального середовища європейським стандартам. Останніми роками наша держава втратила позиції за деякими показниками Індексу глобальної конкурентоспроможності, що негативно вплинуло на світовий імідж України. Потрібне негайне реформування всіх сфер економічного та суспільного життя.

Розв'язанню проблем сприятиме, зокрема, поновлення в державі інституції, яка б опікувалася проблемою формування стратегічних просторових програм сталого розвитку та національно орієнтовні зовнішньоекономічні зв'язки, що повинні мати переважно глобальний характер, для чого доцільними є послідовний захист власних інтересів у взаємодіях з МВФ, СБ, ЄБРР та іншими міжнародними організаціями; реалізація великих проєктів транспортно-логістичної інфраструктури тощо.

Підсумовуючи результати дослідження, зазначимо, що ефективність проведення реформ в Україні є не тільки запорукою поліпшення світового іміджу держави, але й питанням національної безпеки.

Бібліографічний список

Doing business: Resolving Insolvency / The World Bank Group. URL: http://www.doingbusiness.org/data/ exploretopics/ resolving-insolvency.

Global Competitiveness Index. URL: http://reports.weforum.org/global-competitiveness-index/

Growth Competitiveness Index. URL: http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report-2015-2016/

IMD world competitiveness center. URL: http://www.imd.org/wcc/news-wcy-ranking/

Porter, Michael E. The competitive advantageof nations. Harvardbusines sreview. E. 68.2. Р. 73-93.

Porter, Michael E., Christian Ketels and Mercedes Delgado. The microeconomic foundations of prosperity: findings from the business competitiveness index. The Global Competitiveness Report. Р. 51-81.

Washington, D.C. Global Competition: The New Reality. Report of the Presidents Commission on Industrial Competitiveness. Government Printing Office. Vol. 2. 6 р.

Геєць В.М. Інституційна обумовленість інноваційних процесів у промисловому розвитку України. Економіка України. 2014. № 12. С. 4-19.

Кармазіна М., Шурбанова О. «Інститут» та «інституція»: проблема розрізняння понять. Політичний менеджмент: науковий журнал. 2016. № 4. С. 10-19.

Кіндзерський Ю.В. Деіндустріалізація та її детермінанти у світі та в Україні. Економіка України. 2017. № 11. С. 48-72.

Никифорова ТЮ. Методики оцінки конкурентоспроможності країни. Студентський науковий журнал Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. 2018. № 6. С. 129-130.

12.Омелян В. Політика і стратегія України щодо розвитку транспортних коридорів через Україну. URL: https://mtu.gov.ua/ files/1.%20OMELYAN.pdf

Скрипник Н.Є., Хайрутдінов Е.О. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність і сучасні підходи до тлумачення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Економічні науки. Херсон, 2016. Вип. 16. Ч. 4. С. 34-38.

Тараненко, І.В. Методологія системного дослідження конкурентоспроможності. Академічний огляд. 2018. № 2. С. 12-23.

Українське суспільство: моніторинг соціальних змін : збірник наукових праць. Випуск 3(17) / головні ред. д.екон.н. В.М. Ворона, д.соціол.н. М.О. Шульга. Київ : Інститут соціології НАН України,

546 с.

Уніят А.В. Критерії та оцінка конкурентоспроможності країн на міжнародному рівні. Галицький економічний вісник. 2019. № 2. С. 7-13.

Харазішвілі Ю.М. Світло і тінь економіки України. Економіка України. 2017. № 4. С. 22-45. 18.Чепурна О.Л. Сучасні концепції конкурентоспроможності національної економіки. Теоретичні та

прикладні питання економіки : Зб. наук. праць. 2019. № 19. С. 102-106.

19.Окара Д.В., Чернишев В.Г., Шинкаренко Л.В. Аналіз впливу соціально-економічних чинників на якість освіти. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки».

Вип. 24. Ч. 2. C. 163-166.

20.Щорічник світової конкурентоспроможності. URL: http://www.imd.org/wcc

References

Doing business: Resolving Insolvency / The World Bank Group. Available at: http://www.doingbusiness.org/ data/exploretopics/ resolving-insolvency

Global Competitiveness Index. Available at: http://reports.weforum.org/global-competitiveness-index/

Growth Competitiveness Index. Available at: http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report- 2015-2016/

IMD world competitiveness center. Available at: http://www.imd.org/wcc/news-wcy-ranking/

Porter Michael E. The competitive advantage of nations. Harvard business review, 68.2, pp. 73-93.

Porter Michael E., Christian Ketels, and Mercedes Delgado. The microeconomic foundations of prosperity: findings from the business competitiveness index. The Global Competitiveness Report, pp. 51-81.

Washington D.C. Global Competition: The New Reality. Report of the Presidents Commission on Industrial Competitiveness. Government Printing Office, vol. 2, 6 р.

Geyec V.M. (2014) Institucijna obumovlenist innovacijnih procesiv u promislovomu rozvitku Ukrayini. Ekonomika Ukrayiny, no. 12, рр. 4-19.

Karmazina M., Shurbanova O. (2016) "Institut" ta "instituciya": problema rozriznyannya ponyat. Politichnij menedzhment: naukovij zhurnal, no. 4, pp. 10-19.

Kindzerskij Yu.V. (2017) Deindustrializaciya ta yiyi determinanti u sviti ta v Ukrayini. Ekonomika Ukrayiny, no. 11, рр. 48-72.

Nykyforova T.Yu. (2018) Metodyky otsinky konkurentospromozhnosti krayiny. Students'kyy naukovyy zhurnal Cherkas'koho natsional'noho universytetu imeni Bohdana Khmel'nyts'koho, no. 6, pp. 129-130.

12.Omelyan V. Politika i strategiya Ukrayini shodo rozvitku transportnih koridoriv cherez Ukrayinu. Available at: https://mtu.gov.ua/ files/1.%20OMELYAN.pdf

13.Skripnik N.Ye., Hajrutdinov E.O. (2016) Konkurentospromozhnist nacionalnoyi ekonomiki: sutnist i suchasni pidhodi do tlumachennya. Naukovij visnik Hersonskogo derzhavnogo universitetu. Seriya: Ekonomichni nauki. Herson, vol. 16, ск 4, pp. 34-38.

Taranenko I.V. (2018) Metodolohiya systemnoho doslidzhennya konkurentospromozhnosti. Akademichnyy ohlyad, no. 2, pp. 12-23.

Ukrayinske suspilstvo: monitoring socialnih zmin: zbirnik naukovih prac. Vipusk 3(17) (2016) / Golovni red. d.ekon.n. B.M. Vorona, d.sociol.n. M.O. Shulga. Kyiv: Institut sociologiyi NAN Ukrayini, 546 p.

Uniyat A.V. (2019) Kryteriyi ta otsinka konkurentospromozhnosti krayin na mizhnarodnomu rivni. Halyts'kyy ekonomichnyy visnyk, no. 2, pp. 7-13.

Harazishvili Yu.M. (2017) Svitlo i tin ekonomiki Ukrayini. Ekonomika Ukrayini, no. 4, рр. 22-45.

Chepurna O.L. (2019) Suchasni kontseptsiyi konkurentospromozhnosti natsional'noyi ekonomiky. Teoretychni taprykladnipytannya ekonomiky. Zb. nauk. prats', no. 19, pp. 102-106.

19.Okara D.V., Chernishev V.G., Shinkarenko L.V. (20170 Analiz vplivu socialno-ekonomichnih chinnikiv na yakist osviti. Naukovij visnik Hersonskogo derzhavnogo universitetu. Seriya "Ekonomichni nauki”, vol. 24, eh. 2, pp. 163-166.

20.Shhorichny'k svitovoyi konkurentospromozhnosti. Available at: http://www.imd.org/wcc

Размещено на Allbest.ru