Сучасне розуміння глобальних ланцюгів вартості

Виклад основного матеріалу дослідження

ГЛВ стали ключовими елементами у формуванні стратегій розвитку та програм урядових і міжнародних організацій у сфері економічного розвитку, які ретельно дотримуються збалансованого підходу з особливою увагою до конкурентоспроможності, відкритості та сталості.

Концепція ГЛВ використовується для різноманітних цілей, і розглядається як результат ефективної економічної та соціальної організації. У цьому контексті розглянемо основні чотири напрями сучасної інтерпретації ГЛВ:

1. Перший напрям розкриває ГЛВ як перелік заходів з додавання вартості, а точніше як “сукупність заходів, необхідних для руху продукту чи послуги від концепції, через різні етапи виробництва та постачання, до кінцевих споживачів” або, якщо детальніше, як “послідовність бізнес-функцій з додавання вартості, таких як дослідження, проектування, виробництво, маркетинг, транспортування, логістика, дистрибуція, післяпродажне обслуговування та утилізація”. Зазначені процеси наочно демонструє модель ГЛВ, в т.ч. обсяги доданої вартості на різних етапах виробничого процесу (рис. 1).

Рис. 1. Модель глобальних ланцюгів вартості (ГЛВ)

Джерело: [1]

2. ГЛВ як глобальні виробничі та ресурсні мережі, де ГЛВ інтерпретують як певну “послідовність взаємопов'язаних і взаємозалежних видів діяльності, які необхідні для створення товару чи послуги, починаючи із задуму, включаючи різні стадії виробництва, і закінчуючи доставкою до кінцевого споживача та обслуговуванням після продажу із подальшою утилізацією або переробкою”.

3. ГЛВ як системи взаємовигідних зв 'язків між фірмами, що дають змогу скористатися можливостями ринку, або як “механізми, що дають змогу виробникам, переробникам, покупцям, продавцям і споживачам, розділеним у часі та просторі, поступово підвищувати додану вартість продуктів і послуг під час їхнього переходу від однієї ланки до наступної”.

4. ГЛВ у вигляді циклічного явища, “що інтегрує функції підтримки навколишнього середовища, екологічні норми та правила, а також учасників ринку в процесі екологізації ГЛВ, що трансформує звичайний, лінійний погляд на ланцюги доданої вартості на циклічний системний погляд”, а потенціал екологізації промисловості у контексті ГЛВ визначається як шлях продукції від первинного виробництва до споживання, із приділенням особливої уваги, зокрема, до використання ресурсів, управління відходами та ресайклінгу.

Концепція ГЛВ може забезпечити необхідними інструментами для розуміння того, як функціонують ГЛВ, що, як правило, фокусуються на чотирьох вимірах: структура витрат-випуску;

географічний розподіл; роль провідних фірм або потужних посередників, постачальників, торгівців тощо; інституційний контекст на міжнародному, регіональному та національному чи місцевому рівнях.

Розвиток ГЛВ може бути спрямований на досягнення численних економічних цілей, зокрема: підтримка компаній приватного сектора в країнах, що розвиваються, їх залучення до промислового виробництва, диверсифікації економіки та регіонального розвитку;

залучення до виробництва товарів і послуг, які країна імпортує, скорочення витрат в іноземній валюті, а також сприяння підвищенню обсягів виробництва; залучення до виробництва товарів і послуг, які країна може експортувати, збільшення валютних доходів і загального обсягу виробництва; сприяння економічному розвитку певних регіонів, галузей економіки; розвиток малих і середніх підприємств виробничого сектору шляхом їх включення до ланок ГЛВ; забезпечення збільшення розміру доданої вартості певних суб'єктів у ГЛВ; підвищення доходів суб'єктів, які долучені до різних ланок ГЛВ.

Звернемо увагу на основні інструменти і підходи до розвитку ГЛВ, зокрема на ті, що стосуються промислового сектору. У цьому напрямі можна виділити п'ять основних підходів:

1. Фундаментальні у вимірі ГЛВ роботи М. Портера, а саме “Конкурентна перевага: створення і підтримка високої продуктивності” 1985 р. та “Конкурентна перевага націй” 1990 р., заклали основу теорії, яка пояснює, чому певні фірми є результативними поза різниці у факторних витратах. На думку автора, продуктивність фірми залежить від того, як вона керує своїми зв'язками з постачання, як вони інтегровані у загальну структуру ланцюга вартості та наскільки добре ланцюг вартості організований і здатний підтримувати конкурентоспроможність.

2. Промислові кластери, що являють собою географічну концентрацію взаємопов'язаних фірм, які виробляють подібну группу товарів або послуг. Кластерний підхід зосереджується на взаємодії між географічно концентрованими фірмами (горизонтальні зв'язки) та їхніх зв'язках із фірмами та організаціями в інших сегментах ланцюга вартості (вертикальні зв'язки).

Припускається, що синергетичний ефект або системна конкурентоспроможність можуть бути досягнуті завдяки просторовій організації, стратегічним союзам і мережам фірм.

3. Дослідження процесів управління та галузевої модернізації в рамках концепції ГЛВ дали змогу для переходу від аналізу на рівні фірми до організаційної мережі фірм і супутніх інститутів у рамках ланцюга вартості, де основна увага приділяється структурам управління ГЛВ та умовам участі для постачальників, модернізації, відкритості ГЛВ щодо торгівлі та прямих іноземних інвестицій. У такому контексті модернізація відноситься до підвищення продуктивності та конкурентоспроможності фірми шляхом створення технологічного та управлінського потенціалу для забезпечення його включення до ГЛВ.

4. Статистичні підходи зробили значний внесок у розвиток ГЛВ. Зростання торгівлі проміжними товарами, облік якого часто є менш ретельним, а також подвійне врахування торговельних потоків, викривлює картину балансу двосторонньої торгівлі. У відповідь на це, ЮНКТАД запустила глобальний масив даних по ланцюгах створення вартості, що стало спробою відображення розподілу доданої вартості в світовій торгівлі за широким спектром промислових галузей і країн. Подібним чином, ОЕСР і СОТ спільно створили детальну базу даних щодо торгівлі продукцією з доданою вартістю.

5. Підхід на основі інноваційних систем, який допускає, що конкурентоспроможність національної промисловості грунтується на структурі та показниках ефективності національних інноваційних систем. Даний підхід не пов'язаний безпосередньо з ГЛВ, але передбачає те, що доступ до знань і технологій, а відповідно, до системної конкурентоспроможності, залежить від доступу фірм до інновацій, а відповідно, від залученості суб'єктів до ланцюгів доданої вартості, що тягне за собою технологічну модернізацію, наукові дослідження та розвиток і навчання.

Коли постає питання розробки стратегії щодо залучення країни до ланок ГЛВ, в першу чергу, необхідно визначити варіант залучення, і в цьому контексті варто розглянути наступні сценарії.

Перший варіант полягає в тому, що основні покупці, що контролюють доступ до споживчих ринків через брендинг, дизайн і привілейований доступ, допомагають постачальникам у країнах, які розвиваються, застосовувати технології, необхідні для виробництва основної та проміжної продукції з належною якістю та обсягами. Залежно від позиції основного покупця, запровадження технології може фінансувати основний покупець, або витрати можна лишити постачальникам.

Другий варіант передбачає те, що провідні покупці встановлюють критерії та стандарти якості, яких повинні дотримуватися постачальники з країн, які розвиваються. Інвестиції на досягнення відповідності залишаються постачальникам, які можуть отримувати підтримку з боку урядових органів і/або агентств з питань розвитку. Коли провідні покупці стикаються з труднощами у пошуку продукції, вони можуть фінансувати підтримку забезпечення відповідності, що, в свою чергу, не обов'язково означає підвищення продуктивності та прибутковості, а вдосконалення виробництва потребує додаткових інвестицій, не враховуючи ті, що спрямовані на забезпечення відповідності стандартам.

Третій варіант полягає в тому, що урядові органи та агентства з розвитку допомагають виробникам у країнах, які розвиваються, імпортувати та впроваджувати новітні технології, що дають їм змогу дотримуватися умов з боку провідного покупця. Підтримка часто забезпечується з метою визначення відповідних покупців та встановлення контактів із ними. Подальшими заходами, спрямованим на підтримку виробників із країн, які розвиваються, у програмах, спрямованих на зниження залежності від провідного покупця, є спільний маркетинг через експортні консорціуми та спільні джерела вхідних матеріалів і обладнання.

Четвертий варіант передбачає проведення виробниками досліджень та розробок з метою створення нових і/або вдосконалених продуктів більш ефективними методами. Модернізація такого типу дає змогу виробникам із країн, які розвиваються, зменшувати залежність від провідних покупців і залучати нові ринки з більш диверсифікованим портфелем, що зменшує рівень вразливості.

П'ятий варіант стосується іноземних інвесторів, що безпосередньо вкладають кошти у створення виробництв в країнах, які розвиваються. Для країни це може означати збільшення частки ринку у постачанні первинних та проміжних продуктів або навіть функціональну модернізацію із вступом до сегментів із вищою доданою вартістю.

Для підвищення ефективності включення до ГЛВ, ключовим є своєчасне виявлення явних та прихованих ризиків інтеграції, що, як правило, є наступними:

- міжнаціональні відмінності країн- учасників ГЛВ, в т.ч. норми законодавства, стандарти, бізнес-традиції тощо; вразливість до глобальних бізнес циклів; вразливість до зривів поставок сировини через віддаленість підприємств, які входять до ГЛВ;

- інвестиційні ризики, пов'язані з втратою державних інвестицій через можливі зміни місця виробництва;

- ризики порушення в логістичних системах;

- ризики дисбалансу доходів та видатків;

- ризики обмеженості у можливості навчання через вузьку спеціалізацію у ГЛВ;

- ризики, пов'язані з трудовими ресурсами та охороною навколишнього середовища тощо.

Ефективність інтеграції передбачає наявність інформації про управлінські зв'язки всередині ГЛВ. Розглянемо типологію, яка визначає п'ять основних форм управління ГЛВ, що наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Форми управління ГЛВ