Структура та динаміка українського товарного експорту: регіональний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура та динаміка українського товарного експорту: регіональний вимір

С.О. Іщук,

Ю.В. Полякова,

О.С. Процевят

Анотація

На підставі оцінювання структури товарного експорту України та її регіонів визначено експортну спеціалізацію останніх за товарними групами. Проведено діагностику експортної активності на мезорівні за результатами розрахунку показників, які характеризують: експортоорієнтованість економіки, покриття експортом імпорту, технологічність експорту, високотехнологічну експортоорієнтованість промисловості. Здійснено розподіл областей на чотири умовні групи за рівнем їхньої експортної активності, виходячи зі значень інтегрального індексу, розрахованого за методом середньої арифметичної величини часткових показників. Окреслено ключові тенденції та проблеми у формуванні та розвитку експортного потенціалу України. Акцентовано увагу на високій частці продукції, виготовленої з давальницької сировини, у високотехнологічному товарному експорті більшості областей Західного регіону. Запропоновано заходи з провадження ефективної державної політики стимулювання експорту та визначено їхні цільові орієнтири. експортний товарний розрахунок

Ishchuk S. O., Polyakova Yu. V., Protsevyat O. S. Structure and dynamics of Ukrainian merchandise exports: a regional dimension

Keywords: merchandise exports, structure, commodity group, specialization, export activities, export manufacturability, production.

Постановка проблеми. Українська економіка є експортоорієнтованою - частка експорту товарів і послуг у ВВП (у фактичних цінах) становить понад 45%, а У ВДВ - близько 57%. Водночас частка товарного експорту в загальному експорті становить понад 80%. Проте інтеграція України до глобального ринку має чітко виражений ресурсний характер, оскільки домінантною складовою вітчизняного товарного експорту залишається продукція сільськогосподарського виробництва. Це посилює потребу в диверсифікації структури експорту та збільшенні в ньому частки продукції високо - і середньо - технологічних виробництв.

Виходячи з беззаперечної важливості нарощення експортного потенціалу для підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах посилення зовнішніх викликів і загроз, а також для забезпечення належного рівня соціально-економічного розвитку в Україні, одним з пріоритетів затвердженої 3.03.2021 р. урядом "Національної економічної стратегії - 2030" визначено: "...підвищити конкурентоспроможність українських товарів та послуг, створити позитивний імідж країни та забезпечити активну участь українського виробника на міжнародних ринках" [1]. Водночас серед поточних бар'єрів на шляху досягнення цього пріоритету вказано на низький рівень імплементації експортної стратегії України [2] та потребу в її оновленні після 2021 р. Відтак урядом пропонується "оновити та затвердити експортну стратегію, зокрема в частині визначення пріоритетних секторів і ринків збуту".

З огляду на структурну неоднорідність формування вітчизняного товарного експорту у регіональному розрізі, актуальними є дослідження в цьому напрямі. Результати відповідних аналітичних оцінок дозволять створити інформаційну базу для розроблення регіональних експортних стратегій.

Аналіз останніх досліджень. Українськими вченими проводяться системні дослідження перспектив розширення вітчизняного експорту, зокрема в умовах зони вільної торгівлі (ЗВТ) з державами-членами ЄС та іншими країнами. Наприклад, у [3] проведено детальний аналіз експортно-імпортних операцій України в умовах ЗВТ, здійснено моделювання перспектив зовнішньої торгівлі, враховуючи зміни ввізного мита, структури промисловості, геополітичних чинників, окремих інструментів монетарної політики та ін. У [4] розглянуто особливості зовнішньої торгівлі з основними країнами-торговими партнерами України й ключові зміни зовнішньоекономічної кон'юнктури на традиційних для українського експорту товарних ринках. Оцінювання європейського досвіду у сфері організації та контролю за експортом здійснено в [5]. Трансформацію товарної і географічної структур українського експорту продукції харчової промисловості (зерно -, м'ясо - і молокопереробки) детально досліджено в [6], а динаміку товарного експорту в регіональному розрізі проаналізовано в [7].

Метою статті є визначення ключових змін в експортній спеціалізації регіонів України та групування останніх за рівнем їх експортної активності.

Основні результати дослідження. Сучасна структура українського експорту має тенденцію до погіршення внаслідок зниження частки продукції гірничо- металургійної та хімічної промисловості, а також падіння частки експорту високотехнологічної продукції у ВВП країни та зростання питомої ваги продукції з низькою доданою вартістю.

У 2019 р. основу українського товарного експорту формувала продукція АПК, металургійної і добувної промисловості.

За останні сім років частки ІІ і ІІІ товарних груп у структурі українського товарного експорту зросли на 12,4 в. п. і 3,4 в. п. відповідно, зокрема зернових культур (ІІ.10) - на 9,0 в. п. Натомість частка продукції V групи порівняно з 2012 р. скоротилась на 1,4 в. п., а частка XV групи - на 7,0 в. п. Зауважимо, що у 2001 р. частка продуктів рослинного походження в експорті становила 4,26%, жирів та олії тваринного або рослинного походження - 1,39%, продукції хімічної промисловості - 9,09%, а недорогоцінних металів та виробів з них - 41,3%.

Проте ключовою ознакою погіршення структури вітчизняного товарного експорту (за критерієм технологічності) є зменшення в ній частки продукції машинобудування (XVI товарна група) на 1,3 в. п. - до 9,84%. Особливістю експорту товарів цієї групи в Україні є значна частка (>45%) у ньому продукції, що виготовлена з давальницької сировини, а в областях Західного регіону значення цього показника є вдвічі вищим (у середньому становить П 90%) і має тенденцію до подальшого зростання. Отже, можна констатувати не лише скорочення експорту машин та обладнання, але й зменшення в його структурі продукції вітчизняного виробництва. Ще одним підтвердженням погіршення технологічної структури українського товарного експорту є скорочення в ній частки продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (V! товарна група) упродовж 2013-2019 рр. на 3,5 в. п. (до 3,9%).

За аналізований період суттєвих змін зазнала експортна спеціалізація регіонів України (табл. 1).

Таблиця 1 Експортна спеціалізація регіонів України

Примітка: у таблиці представлено регіони, у структурі товарного експорту яких частка виділених товарних груп перевищує 10%.

Джерело: авторські розрахунки за [8].

Кількість областей, у структурі товарного експорту яких частка продукції агропереробки (товарних груп І, ІІ, ІІІ і IV) перевищила 10%, збільшилась на третину (з 15 до 20). Зокрема, зернові культури (група ІІ.10) домінують в експорті Вінницької (24,6% у 2019 р.), Миколаївської (45,9%), Одеської (38,7%), Сумської (33,1%), Хмельницької (35,9%), Черкаської (31,9%) і Чернігівської (46,9%) областей, а жири та олії тваринного або рослинного походження (Ш.15) - Кіровоградської (30,4%).

Натомість кількість регіонів, які спеціалізуються на експорті мінеральних продуктів (товарна група V), скоротилась на 71,4% (зі семи до двох). Також відчутно зменшилась (на 30,1%) кількість регіонів, у структурі товарного експорту яких понад 10% займають машини, обладнання та механізми (товарна група ХVІ). Електричні машини (XVI.85) домінують в експорті Волинської (29,3% у 2019 р.), Житомирської (18,3%), Закарпатської (56,3%), Львівської (21,0%), Тернопільської (43,6%) і Чернівецької (23,7%) областей, тоді як реактори, ядерні котли, машини (XVI.84) - в експорті Харківської області (12,0%).

Для визначення рівня експортної активності (тобто динаміки товарного експорту та його співвідношення з пов'язаними базовими економічними індикаторами) в регіонах України застосовано чотири основні показники:

- показник експортоорієнтованості економіки (розраховується як співвідношення між величиною товарного експорту регіону й валовим регіональним продуктом);

- показник покриття експортом імпорту (розраховується як співвідношення між величинами товарного експорту та імпорту регіону);

- показник ступеня технологічності експорту (розраховується як співвідношення між величинами високотехнологічного експорту регіону й товарного експорту загалом);

- показник високотехнологічної експортоорієнтованості промисловості (розраховується як співвідношення між величиною високотехнологічного експорту регіону та обсягом реалізованої промислової продукції).

З 2012 р. значення показника експортоорієнтованості економіки (яке в Україні в середньому становить 36,2%) зросло у 18 регіонах, а найбільше - у Вінницькій (у 2,2 раза) і Закарпатській (1,7 раза) областях (табл. 2). Водночас у Луганській області експортоорієнтованість економіки зменшилась у 3,6 раза (з відомих причин), а у Полтавській - у 1,6 раза (унаслідок переважання темпів приросту ВРП над темпами приросту експорту). Також деяке (незначне) зниження експортоорієнтованості економіки за вказаний період відбулось у Кіровоградській, Сумській, Харківській і Черкаській областях.

Значення показника покриття експортом імпорту (в Україні понад 82%) упродовж 2013 -2019 рр. зросло у 15 регіонах, з них найсуттєвіше - у Вінницькій обл. (у 1,8 раза - до 230,4%). Натомість найбільше падіння цього коефіцієнта відбулось у Луганській (у 3,5 раза), Херсонській (у 2,4 раза), Полтавській (у 1,7 раза) і Донецькій (у 1,6 раза) областях. Проте найменше покриття експортом імпорту (47,4% у 2019 р.) традиційно характерне для Київської області, що спричинено значними обсягами (найбільшими після Дніпропетровської області) товарного імпорту, які надходять у цей регіон, за порівняно невеликих обсягів експорту товарів (Київська область посідає сьоме місце після Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Львівської, Миколаївської і Полтавської областей за показником товарного експорту). Загалом в Україні в 2019 р. товарний експорт домінував над імпортом у 15 регіонах, тоді як у 2012 р. - у 13.

Упродовж останніх семи років в Україні намітилась тенденція до зменшення ступеня технологічності експорту: від 15,4% у 2012 р. до 11,5% у 2019 р. Ця вкрай негативна тенденція є наслідком скорочення обсягів високотехнологічного експорту за вказаний період на 45,6%, тоді як товарний експорт загалом скоротився на 27,3%. У регіональному розрізі ступінь технологічності українського товарного експорту зріс лише в шести областях: Житомирській (у 1,39 раза), Івано-Франківській (у 1,27 раза), Київській (у 1,20 раза), Одеській (у 1,02 раза), Тернопільській (у 1,10 раза) і Чернівецькій (у 1,31 раза).

Одна з ключових проблем національної економіки - це низький рівень високотехнологічної експортоорієнтованості промисловості - 6,0% у 2019 р. (проти 6,2% у 2012 р.). У восьми областях (Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Полтавській, Рівненській, Черкаській і Чернігівській) частка високотехнологічного експорту в обсязі реалізованої промислової продукції є критично малою (<2%). Водночас п'ять областей Західного регіону (Волинська, Закарпатська, Львівська, Тернопільська і Чернівецька) стабільно демонструють високі (>10%) значення цього показника. Однак особливістю товарного експорту названих областей є висока частка в ньому продукції, виготовленої з давальницької сировини. Здебільшого це продукція машинобудування, яка становить основу високотехнологічного експорту.

Таблиця 2 Показники експортної активності в регіонах України

Джерело: авторські розрахунки за [8].

Відтак необхідно наголосити, що функціонування в Україні підприємств, які працюють за толінговими схемами, несе певні ризики для соціально-економічного розвитку. Передусім це ризики потенційного скорочення робочих місць у разі закриття виробництв, які базуються на давальницькій сировині, а надто в прикордонних з ЄС регіонах, де концентрація таких підприємств найвища. Ці ризики пов'язані з утратою конкурентних позицій України на ринку дешевої робочої сили за умови підвищення рівня оплати праці. Відповідно, наявність таких підприємств (у тій формі, в якій вони функціонують тепер) з позиції економічної безпеки є доцільною лише в коротко - і середньостроковому періодах. Надалі ці підприємства мають бути трансформовані в напрямі інтеграції їх в українську економіку. Це може відбуватись двома шляхами (або синтезом їх):

1) відкриттям національних виробництв з виготовлення продукції, що здатна замінити давальницьку сировину;

2) створенням в Україні підприємств з подальшої переробки (чи використання) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на наявних підприємствах.

За значеннями інтегрального показника експортної активності (розрахованого за методом середньої арифметичної величини чотирьох часткових показників) усі регіони України умовно розподілено на чотири групи (табл. 3).

Таблиця 3

Групування регіонів України за рівнем експортної активності

Джерело: авторська розробка.

Як засвідчили результати групування, більшість регіонів демонструють середній (11 областей) і низький (сім областей) рівні експортної активності. Водночас до першої групи віднесено дві області - Закарпатську і Миколаївську. Це регіони з найвищим рівнем експортоорієнтованості економіки. Також у Миколаївській області (як і у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях, що віднесені до другої групи) найбільше значення коефіцієнта покриття експортом імпорту, а в Закарпатській - показників ступеня технологічності експорту (59,5% у 2019 р.) та високотехнологічної експортоорієнтованості промисловості (95,7%). Проте варто зазначити, що досить високі значення цих показників на Закарпатті спричинені домінуванням у товарному експорті цього регіону продукції, виготовленої з давальницької сировини.

Висновки

Підсумовуючи результати проведених аналітичних досліджень, можна констатувати, що ключові тенденції у формуванні та розвитку експортного потенціалу України (окрім географічної переорієнтації експорту товарів у європейському напрямі) є переважно негативними та водночас взаємозалежними, а саме:

- зменшення частки високотехнологічної продукції в структурі товарного експорту за поглиблення сировинної орієнтації останнього;

- надмірна енерго - і ресурсоємність внутрішнього виробництва та його залежність від високотехнологічного імпорту;

- витіснення вітчизняних товаровиробників з традиційних сегментів ринку внаслідок втрати ними конкурентних переваг;

- незначна ймовірність зайняти нові ринкові сегменти з продукцією низькотехнологічних сегментів промисловості;

- залежність від циклічних коливань і зовнішніх чинників, що мають не лише економічне, але й геополітичне походження.

Для усунення (чи пом'якшення) негативного впливу геоекономічних чинників, зокрема потенційного погіршення кон'юнктури на світових ринках сировинних товарів, на експортний потенціал, а отже, і соціально-економічний розвиток України, слід провадити відповідну державну політику на національному і регіональному рівнях. До пріоритетних дієвих заходів реалізації такої політики нами віднесено:

1) диверсифікацію товарної структури вітчизняного експорту шляхом збільшення в ній кількості товарних груп. Це дозволить мінімізувати ризики, пов'язані зі скороченням надходжень від експорту в разі погіршення кон'юнктури на світових ринках продукції;

2) збалансування структури товарного експорту в розрізі країн-торгових партнерів України. З огляду на зайняту Україною нішу на ринку країн СНД і більшості країн-членів ЄС, перспектива розширення географії зовнішньої торгівлі товарами має бути зорієнтована на зміцнення позицій на ринках Азії та Африки, а також глибше входження в ринки країн Північної і Південної Америки та Австралії;

3) спрямування політики імпортозаміщення на посилення орієнтації певних категорій промислових виробництв (конкурентних передусім за ціновими параметрами) на задоволення потреб внутрішнього ринку як у споживчих товарах для населення, так і продукції промислового призначення (товарів проміжного споживання). Останнє, зокрема, передбачає імпортозаміщення сировини, матеріалів і технологій, потрібних для виробництва продукції машинобудування і легкої промисловості. Одним з дієвих механізмів реалізації політики імпортозаміщення є система державних замовлень;

4) упровадження селективного субсидування (збільшення цільових державних дотацій) за прикладом Польщі та інших країн-членів ЄС, а також податкових стимулів, інформаційно-консультаційної підтримки тих виробництв, які не використовують давальницьку сировину та здійснюють капіталовкладення у створення та модернізацію основного капіталу, розробляють або впроваджують інновації.

Заходи державної політики щодо зміни (диверсифікації та розширення) структури товарного експорту мають базуватись на засадах міжгалузевої і міжрегіональної співпраці та державно-приватного партнерства. Структурні перетворення, зокрема у переробній промисловості (як експортері високо- технологічної продукції), за критеріями підвищення рівня ефективності і технологічності не лише створять техніко-економічну базу для поглиблення переробки сільськогосподарської сировини, а й стануть стимулятором подальшого розвитку будівництва, транспорту та інших суміжних секторів національної економіки.

Ефективна політика стимулювання експорту повинна базуватись на принципах комплементарності, тобто взаємоузгодженості (передусім з державною промисловою політикою), мати чітко визначені пріоритети, цілі та завдання, спрямовані на:

- покращення іміджу України як провідного світового експортера (шляхом активного застосування інструментів маркетингу та промоції вітчизняних товарів на зовнішніх ринках);

- створення внутрішнього сприятливого середовища для наявних і потенційних експортерів (шляхом активізації розвитку виробничої та інституціиної інфраструктури, покращення доступу до фінансово-кредитних та інвестиційних ресурсів, надійного страхування ризиків та ін.);

- сприяння стратегічній співпраці економічних контрагентів та органів влади усіх рівнів (наприклад, створення експортних консорціумів для збільшення експортного потенціалу представників малого й середнього бізнесу);

- підвищення рівня технологічної конкурентоспроможності вітчизняних товарів, а також забезпечення стимулів для інноваційного розвитку підприємств;

- надання цільової адресної допомоги та підтримки перспективним експортерам за результатами релевантного оцінювання їхнього потенціалу.

Перспективи подальших авторських досліджень у цьому науковому напрямі вбачаються в розробленні методичної та інформаційно-аналітичної бази для оновлення експортної стратегії України, зокрема в частині визначення пріоритетних напрямів нарощування і розширення товарного експорту.

Список використаних джерел

1. Національна економічна стратегія - 2030. Центр економічного відновлення: сайт. 2021. URL: https:// nes2030.org.ua/#rec246061582

2. Експортна стратегія України: Дорожня карта стратегічного розвитку торгівлі 2017-2021 / Міжнародний торговельний центр. Женева, 2017. 135 с.

3. Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: економічні виклики та нові можливості: наукова доповідь / за ред. В.М. Гейця та Т.О. Осташко; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". К., 2016. 184 с.

4. Осташко Т.О., Лір В. Е., Венгер В.В., Олефір В. К., Биконя О.С. Зміна традиційних позицій українського експорту. Економіка і прогнозування. 2017. № 2. С. 57-74.

5. Штулер І. Ю., Герзанич В.М. Європейський досвід експортного контролю в удосконаленні концепції розвитку національної економіки. Актуальні проблеми економіки. 2018. № 7-8(205-206). С. 16-21.

6. Іщук С. О., Ляховська О.В. Розвиток агропереробних виробництв у регіонах України: сировинні аспекти: наукове видання / ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України"; наук. ред. С.О. Іщук. Львів, 2020. 51 с. (Серія "Регіони: моніторинг, прогнози, моделі").

7. Іщук С.О. Діагностика структурних змін у товарному експорті регіонів України. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: зб. наук. пр. 2018. Вип. 3 (131). С. 3-9.

8. Зовнішньоекономічна діяльність. Державна служба статистики України: сайт. 2020. URL: http://www. ukrstat.gov.ua

9. References

10. Natsional'na ekonomichna stratehiya - 2030 [National Economic Strategy - 2030] (2021). Center for Economic Recovery: Website. Retrieved from https://nes2030.org.Ua/#rec246061582 [inUkrainian].

11. Eksportna stratehiya Ukrayiny: Dorozhnya karta stratehichnoho rozvytku torhivli 2017-2021 [Export Strategy of Ukraine: Roadmap for Strategic Trade Development 2017-2021] (2017). Geneva: International Trade Center. [in Ukrainian].

12. Heyets, V. M., & Ostashko, T. O. (Eds.) (2016). Implementatsiya Uhody pro asotsiatsiyu mizh Ukrayinoyu ta YeS: ekonomichni vyklyky ta novi mozhlyvosti [The implementation of the Agreement about Association between Ukraine and the EU: Economic Challenges and opportunities]: Scientific report. Kyiv: Institute for Economics and Forecasting NAS of Ukraine. [in Ukrainian].

13. Ostashko, T. O., Lir, V. E., Venher V. V., Olefir, V. K.,& Bykonya, O. S. (2017). Zmina tradytsiynykh pozytsiy ukrayins'koho eksportu [Changing the traditional position of Ukrainian exports]. Ekonomika i prohnozuvannya - Economy and foresting, 2, 57-74. [in Ukrainian].

14. Shtuler, I. Yu., & Herzanych, V. M. (2018). Yevropeys'kyy dosvid eksportnoho kontrolyu v udoskonalenni kontseptsiyi rozvytku natsional'noyi ekonomiky [European experience of export control in improving the concept of national economy development]. Aktual'ni problem ekonomiky - Actual problems of economics,7-8(205-206), 16-21. [in Ukrainian].

15. Ishchuk, S. O. (Ed.), & Lyakhovska, O. V. (2020). Rozvytok ahropererobnykh vyrobnytstv u rehionakh Ukrayiny: syrovynni aspekty [Development of agro-processing industries in the regions of Ukraine: raw material aspects]: Scientific publication. Lviv: Dolishniy Institute of Regional Research of NAS of Ukraine. (Seriya "Rehiony: monitorynh, prohnozy, modeli") [(Series of Regions: monitoring, forecasts, models)] [in Ukrainian].

16. Ishchuk, S. O. (2018). Diahnostyka strukturnykh zmin u tovarnomu eksporti rehioniv Ukrayiny [Diagnostics of structural changes in commodity exports of regions of Ukraine]. In Sotsial'no-ekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrayiny [Socio-Economic Problems of the Modern Period of Ukraine]: Vol. (3)131 (pp. 3-9). [in Ukrainian].

17. Zovnishn'oekonomichna diyal'nist' [Foreign activities] (2020). State Statistics Service of Ukraine: Website. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru