Інституціональний підхід до регулювання розвитку аграрного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Інституціональний підхід до регулювання розвитку аграрного підприємства

Качан Яна Віталіївна кандидат наук з державного управління, доцент, в.о.завідувача кафедри публічного управління та публічної служби, Академія праці, соціальних відносин і туризму, м. Київ

Василишин Степан Володимирович студент денної форми навчання Академії праці, соціальних відносин і туризму, кафедри публічного управління та публічної служби, спеціальність публічне управління та адміністрування заступник директор з розвитку, ПП «Оліяр»., Львівська обл.

Анотація

Розглянуто проблеми інституційного регулювання у формуванні інноваційної моделі розвитку аграрної сфери. Розвиток підприємництва в ринкових умовах позиціонується як важливий об'єкт регулювання, який у своєму функціонуванні залежить від ряду механізмів, які слід назвати інституціями, оскільки вони (механізм) регулюють більшість економічних та господарських процесів, формують підприємницьку мотивацію для соціального та економічно значущі дії. У цьому аспекті розгляду питання підприємництво чи підприємницька діяльність так чи інакше функціонує як об'єкт державного регулювання і зазнає саморегулятивної дії ринкової адаптації.

Визначено особливості розбудови інституціонального забезпечення інноваційної діяльності. інституціональний аграрний інновація

Теоретично сконструювати положення про роль регулятивних ознак у розвитку підприємництва та побудувати нормативно-правову інституційну систему регулювання господарсько-економічних процесів.

Окреслено концептуальні аспекти створення інституціональних умов і визначено причини невідповідності сфери розвитку інновацій вимогам перспективного розвитку аграрної галузі.

Особливості і недоліки формування нормативно-правової бази України у сфері організації кооперативних відносин. Виявлено національні особливості функцій сільськогосподарських та виробничо-обслуговуючих кооперативів. Визначено деструктивні чинники промислового сільського господарства.

Продемонстровано наявність системних протиріч у сучасному українському праві, обмежувати законність діяльності надавачів сільськогосподарських послуг Кооператив як юридична особа є неприбутковою організацією. Визначено, що недоліки як чинник тривалої стагнації кооперації на селі, занепад сільськогосподарської кооперації як бази підготовки кадрів, соціальний капітал сільського простору та його загальний розвиток. Охарактеризовано підходи до регулювання системи державної політики. Децентралізація заохочує та сприяє розвитку сільського господарства співробітництво в Україні.

Ключові слова: інституції, інститути, інновації, модернізація, інноваційна модель регулювання, аграрна сфера.

Kachan Yana Vitaliivna Candidate of sciences in public administration, associate professor, Acting Head of the Department of Public Administration and Public Service, Academy of Labor, Social Relations and Tourism, Kyiv

Vasylyshyn Stepan Volodymyrovych full-time student of the Academy of Labor, Social Relations and Tourism, Department of Public Management and Public Service, specialty public management and administration, deputy director for development, PE "Oliyar", Lviv region

INSTITUTIONAL APPROACH TO THE REGULATION OF THE DEVELOPMENT OF THE AGRICULTURAL ENTERPRISE

Abstract

The problems of institutional regulation in the formation of an innovative model of the development of the agrarian sphere are considered. The development of entrepreneurship in market conditions is positioned as an important object of regulation, which in its functioning depends on a number of mechanisms that should be called institutions, since they (mechanisms) regulate most economic and economic processes, form entrepreneurial motivation for socially and economically significant actions. In this aspect of consideration of the issue, entrepreneurship or entrepreneurial activity functions in one way or another as an object of state regulation and is subject to the self-regulatory effect of market adaptation.

The peculiarities of the development of institutional support for innovative activity are determined.

Theoretically construct provisions on the role of regulatory features in the development of entrepreneurship and build a regulatory and legal institutional system for the regulation of economic processes.

The conceptual aspects of creating institutional conditions are outlined and the reasons for the non-compliance of the sphere of innovation development with the requirements of the perspective development of the agrarian industry are determined.

Peculiarities and shortcomings of the formation of the regulatory and legal framework of Ukraine in the field of organization of cooperative relations. The national peculiarities of the functions of agricultural and production-service cooperatives have been revealed. Destructive factors of industrial agriculture are determined.

The presence of systemic contradictions in modern Ukrainian law, limiting the legality of the activities of agricultural service providers has been demonstrated. The cooperative as a legal entity is a non-profit organization. It was determined that deficiencies were identified as a factor of long-term stagnation of local cooperation in rural areas, the decline of agricultural cooperation as a basis for personnel training, the social capital of the rural area and its general development. Approaches to the regulation of the state policy system are characterized. Decentralization encourages and promotes the development of agriculture, cooperation in Ukraine.

Key words: institutions, institutes, innovations, modernization, innovative model of regulation, agrarian sphere.

Постановка проблеми. Якщо аграрний сектор у розвинутих країнах переважно представлений кооперативним сектором, то можна визначити що кооперативи потребують вирішення багатьох проблем, найголовнішою з них є фінансування. На зміну сільськогосподарським кооперативам прийшли монополісти, які здійснюють господарську діяльність виключно з метою збільшення фінансових результатів без урахування невирішеності економічних і соціальних проблем на селі. Відмова відкооперацій є результатом небажання селян кооперуватися, оскільки, за їхніми словами, вони не бачать економічної вигоди від кооперації. Одним із шляхів подолання стереотипів є пошук ефективної моделі організації та управління сільським партнерством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження сучасних проблем кооперації в Україні відображені в наукових працях відомих вітчизняних економістів-аграрників: Бурачека І., Гончаренка В., Горбоноса Ф., Горьового В., Губені Ю., Зіновчука В., Канінського П., Костирка І., Макаренка П., Маліка М., Месель-Веселяка В., Молдаван Л., Онищенко О., Підлісецького Г., Саблука П., Ушкаренка Ю., Шеленко Д., Шпику ляка О., Черевка Г., Янишина Я., Яціва І. та ін. [1].

Мета статті. Метою статті є всебічне наукове обґрунтування й поглиблення теоретико-методологічних і практичних підходів до вивчення інституціонального підходу щодо регулювання розвитку аграрного підприємства.

Методологія дослідження В роботі опрацьовано пропозиції з обґрунтування доцільності розгляду інституціонального підходу щодо регулювання розвитку аграрного підприємства

Виклад основного матеріалу. Наука та систематизовані історичні віхи її розвитку в досліджуваній галузі свідчать про те, що регулювання, особливо державне, виникає разом із державним устроєм як стійкою формою суспільної організації, всевладним інститутом.

Виникнення та формування теорій щодо регулювання розвитку аграрного підприємства, супроводжувалося формуванням на території окремих країн специфічних типів економічних систем, таких як натуральне сільське господарство, ринкова економіка, адміністративне управління, змішана ринкова економіка.

Також слід назвати види регулювання - економічний лібералізм, економічний дирижизм, а також його моделі - ліберальна (американська), неоліберальна (німецька), європейсько-кейнсіанська, соціал-демократична, японська. Так чи інакше, але регулювання набуло форми державного управлінського впливу на економіку, ринок і підприємництво, бо лише держава має право владного примусу. [2]

Разом із тим відомо, що першопрохідцями в системному викладі теоретичних концепцій регулювання були меркантилісти (Т. Мен, А. Монкретьєн, А. Серра), які за основу головного, визначального об'єкта регулювання обрали зовнішню торгівлю між країнами і золото; фізіократи (Ф. Кене) визнавали необхідність упорядкування руху продуктів між секторами економіки; відповідно до класичної теорії регулювання (А. Сміт, Д. Рікардо) основним регулятором економіки визнано ринковий механізм - «невидиму руку», який забезпечує саморегулювання процесу формування вигід і витрат учасників ринку, зокрема підприємців; за трудовою теорією (К. Маркс, Ф. Енгельс) - ідеологія всеохоплюючого, всезагального контролю економіко-соціальних відносин державою з системним втручанням в господарську діяльність підприємств; монетаризм (М. Фрідман) - гроші та їх кількість в обігу обрано за головний об'єкт регулювання; кейнсіанство (Дж. Кейнс) обґрунтовано об'єктивно необхідне втручання держави у розвиток економіки і зокрема макроекономічні процеси; неокласичний синтез (К. Макконнелл, С. Брю) - об'єктом регулювання визначено обмежені економічні ресурси з метою формування умов для ефективного їх використання й рівно-доступності для всіх учасників ринкового процесу; інституціональна теорія регулювання (Д. Норт, Р. Коуз, Дж. Коммонс) - функцією регулювання є формування сприятливого інституційного (інституціонального) середовища взаємодії ринкових агентів, зокрема підприємців. [3]

Регулювання як публічний інститут формує підвалини й забезпечує передумови ефективності підприємницьких утворень. Для цього застосовується спеціальний інструментарій, яким володіє держава, тому здебільшого регулювання в аграрному секторі в теорії й на практиці відноситься до завдань держави й уповноважених нею органів. Держава традиційно виступає головним агентом формування організаційно- економічного механізму поєднання функцій підприємств, ресурсів і законів ринку задля оптимізації факторів задоволення потреб суспільства.

Підприємництво, як інституційна система та втілення інноваційного підходу до досягнення мети задоволення потреб особистості та суспільства, є основою розвитку економічних механізмів, інноваційної діяльності та конкурентоспроможності в ринкових умовах. Сутність підприємництва полягає в ризикованості та необхідності отримати прибуток будь-якою ціною, залежно від переважаючих інституційних умов на ринку. Важливість інституційного регулювання у формуванні економічної системи агробізнесу не можна недооцінювати, оскільки таке питання виникає з його внутрішньої значущості.

Сукупність уявлень про регулювання економіки, тобто про підприємництво та ринки, яка існує сьогодні, є вкрай актуальною та некоректною .[3 ]

Поява інституціоналізму відбулася як відповідь на низку викликів, особливо на необхідність проведення дослідницьких зусиль у даній сфері. Це також стосується інституційних аспектів регулювання, особливо тому, що регулювання розуміється як механізм практичної реалізації норм, традицій, правил, за якими відбуватиметься розвиток, у випадку даного дослідження підприємництва.

Тематична сукупність явищ, вивчення яких визначається об'єктом наукового дослідження, вибудовує бачення природи інституціоналізму як специфічної методологічної конструкції регулювання. На нашу думку, концепція дослідження теорії механізмів, зокрема інституційної теорії, також є явно актуальною тут.

Розглядаючи теоретичні положення регулювання підприємства як економічного інституту, слід звернути увагу на сутнісні та функціональні вимоги, особливо в еволюційному аспекті, що дасть можливість заглибитися в опис теоретичних вимог «регулятивної категорії».

Дослідницька основа інституціоналізму в цілому та регулювання, зокрема, формується навколо категорії інститутів - фундаментального фактора, що сприяє розвитку суспільства в економіці та за її межами, тобто країни, сім'ї, бізнесмена, власності, релігії, організації, праці, влада, управління, конкуренція; інститути - правила, норми, традиції, психологія. [4]

Методологічний конструкт інституціоналізму в застосуванні його до розкриття проблеми (теоретичних положень регулювання) дозволив нам вийти за межі традиційного підходу, який зазвичай є суто економічним, тут регулювання - це просто діяльність суб'єкта задля виконання певних завдань. [5]

Це сучасна модель теорії і практики упорядкування господарських взаємодій, яка визнана на сьогодні найбільш прогресивною та конкурентною в науковому світі.

Розвиток економіки, ринку і підприємництва відбувається в певних, сформованих інституційним механізмом інституційних умовах. Він є системою правил, законодавчих норм, регулятивних важелів, інструментів, методів, таким чином за допомогою зазначеного механізму формується визначений ідеологією державного управління господарський порядок. Його (інституційний механізм), в нашому конкретному дослідницькому випадку розглядаємо як збірне поняття (сукупність механізмів) і консолідоване утворення (єдиний інституційний механізм).

Інституційний підхід, в теоретичному сенсі, розкриває зміст предмета і об'єкта дослідження розглянутої проблеми, становить основу регуляторного впливу на підприємницький процес, адже за його впливу формується інституціональне (інституційне) середовище функціонування господарських структур.

Саме тому надалі в методологічному плані й аналітико-емпіричних оцінках нашої дослідницької позиції трактуватимемо сутність, функціонування і концепції удосконалення інституційних механізмів, виходячи з суті категорії «інституційний механізм» як збірного поняття. Тобто суттєвої різниці в сутності понять «інституційний механізм» і «інституційні механізми» не вбачаємо, тут відмінність полягає лише у їх видово- функціональних ознаках.[5]

Концептуальний базис визначення сутності інституційного механізму регулювання, на наше переконання, становить визначення категорії «інститут», яке у свою чергу носить множинний, широкоаспектний характер з огляду на міждисциплінарність дослідницької парадигми інституціоналізму.

Визначення інституційного механізму регулювання базується на системі визначень категорії «інститут», тому маємо можливість зрозуміти усю широту предметного поля дослідження, яке включає в себе економічні, соціальні, господарські, управлінські, організаційні, правові параметри регуляторних впливів. Інституційний механізм регулювання - це логічно послідовний порядок формування різноаспектних правил поведінки економічних агентів, що створює інституційне середовище функціонування соціально- господарських та інших структур і конститує передумови для отримання певного ефекту.

Кооперацію в усіх її проявах і похідних (кластеризація, інтеграція тощо) необхідно розглядати як важливу складову інституційних механізмів управління економікою та підприємництвом. Теоретично те ж саме слід поширити і на агробізнес.

Розвиток аграрного підприємництва залежить від ряду інституційних детермінант, які конституюють механізми задоволення потреб суспільства. В основу ефективності підприємництва покладено функціональність інституційної системи формування конкурентоспроможності аграрного виробництва, яка значною мірою залежить від інститутів та інституцій.

Традиції українського сьогодення детермінують певну інституційну динаміку розвитку аграрного підприємництва як особливого атрибуту національного ринку. Інститути формуються під дією механізмів соціально- економічної еволюції, а інститут підприємництва залежить у тому числі й від соціальних конструктів, національних ментальних ознак.

Розвиток підприємництва відбувається в певних інституційних умовах, які сформовані, зокрема, й регуляторними механізмами.

Аграрне підприємництво в інституційному плані щодо його позиціонування відносно інституційних механізмів зазнає дії об'єктивних - ринкових інститутів (механізм ринкового саморегулювання або «невидима рука ринку»); державно-управлінських інститутів (державне регулювання) й внутрішньо-організаційних правил - інституцій (внутрішньогосподарське регулювання).

Висновки

Розвиток аграрного сектору супроводжується фундаментальними змінами середовища функціонування економічних структур. Ринкова орієнтація системи взаємовідносин суб'єктів господарювання та їх адаптація до умов, які забезпечують глобальну економічну відповідальність, потребують тривалого часу. З цього приводу нами розроблено теоретичну конструкцію методологічного позиціонування підприємництва, аграрного зокрема, як об'єкта регулювання і суб'єкта саморегулювання, а також впливу інституційного підходу до регулювання розвитку аграрного підприємства, яку можна вважати концептуальним орієнтиром у розробці ефективної політики з регулювання аграрного підприємства.

Тому є нагальна необхідність у вивченні даного питання та розробки дієвих шляхів вирішення актуальних проблем.

Література

Вітвіцький В.В., Беженар І.М., Демченко О.В. Інституційні фактори розвитку продуктивності праці в аграрному підприємництві / Економіка АПК. - 2021. - № 11 - С. 83

Келеберда Т. В. Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні. Регіональна економіка та управління. 2019. № 4(26). С. 134-137

Лупенко Ю. О., Малік М. Й., Заяць В. М Розвиток підприємництва і кооперації: інституціональний аспект : монографія /. - К. : ННЦ «ІАЕ», 2016. - 432 с.

Буднік О.М. Кооперативний маркетинг як базис сучасного розвитку сільськогосподарських підприємств. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 27(1). С. 24-28.

Власенко О.П., Буднік О.М. Цифрова трансформація маркетингових технологій: кооперативний вектор. Наукові горизонти. 2020. № 6. С. 42-51.

References

Vitvitskyi V.V., Bezhenar I.M., Demchenko O.V (2021). Instytutsiini faktory rozvytku produktyvnosti pratsi v ahrarnomu pidpryiemnytstvi [Institutional Factors of Labor Productivity Development in Agricultural Entrepreneurship] Ekonomika APK. - - № 11 -. 83/ [in Ukrainian].

Keleberda T. V. (2019) Rozvytok silskohospodarskoi kooperatsii v Ukraini. [Development of agricultural cooperation in Ukraine]. Rehionalna ekonomika ta upravlinnia. № 4(26). 134-137/ [in Ukrainian].

Lupenko Yu. O., Malik M. Y., Zaiats V. M Rozvytok pidpryiemnytstva i kooperatsii: instytutsio- nalnyi aspekt : monohrafiia [Development of entrepreneurship and cooperation: institutional aspect : monograph] - K. : NNTs «IAE», 2016. - 432/ [in Ukrainian].

Budnik O.M. Kooperatyvnyi marketynh yak bazys suchasnoho rozvytku silskohospodarskykh pidpryiemstv. [Cooperative marketing as a basis for modern development of agricultural enterprises.] Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia : Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo.- Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series: International economic relations and world economy 2019. Vyp. 27(1). 24-28. [in Ukrainian].

Vlasenko O.P., Budnik O.M. Tsyfrova transformatsiia marketynhovykh tekhnolohii: kooperatyvnyi vektor. [Digital transformation of marketing technologies: a cooperative vector.] Naukovi horyzonty.- Scientific horizons 2020. № 6. 42-51. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru