Інституційні важелі забезпечення розвитку туристичного сектору в кризовий період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інституційні важелі забезпечення розвитку туристичного сектору в кризовий період

Світлана Гавдей аспірантка, кафедра економічної кібернетики

Івано-Франківськ, Україна



Анотація

Пандемія COVID-19, російська воєнна агресія призвели до сповільнення, а в більшості галузей, призупинення економічному розвитку в Україні. Особливо сильний негативний вплив ці процеси мали на розвиток туристичного сектору. На даний час постає питання інституціональної підтримки багатьох секторів економіки, щоб після перемоги цим галузям можна було повернутися до звичної діяльності та забезпечити розвиток країни.

Мета статті полягає в дослідженні інституційних важелів забезпечення розвитку туристичного сектору України в кризовий період.

Інституційні важелі в туристичному секторі забезпечують особливості управління, механізми дії правових норм, закріплення і відтворення яких здійснюється за допомогою таких соціальних організацій, як інститути. Для розкриття їх сутності використано дефініційне та законодавчо-нормативне трактування туристичного сектору та забезпечення його розвитку.

Запропоновано дефініцію «туристичний сектор», яка відображає діяльність, зокрема, надання сукупності туристичних послуг з метою задоволення потреб споживачів, адміністративно-територіальну приналежність, тобто ефективне використання туристичних ресурсів дестинацій та управління, а саме забезпечення економічної та соціальної суспільної корисності.

Встановлено взаємозв'язок функцій розвитку адміністративно-територіального утворення та розвитку туристичного сектора. Виокремлено інноваційно-інвестиційну діяльність як основу забезпечення розвитку туристичного сектору.

Не менш важлива складова забезпечення розвитку туристичного сектору - інституційна. До основних інституційних важелів розвитку туристичного сектору доцільно віднести формальні, неформальні та організаційні. Зокрема, формальні інституційні важелі забезпечення розвитку туристичного сектору представлені низкою документів нормативно-правової бази та регуляторних актів.

Усі разом інституційні важелі (формальні, неформальні, організаційні) логічно вписуються в організаційну структуру туристичного сектору, де вже присутні усі види економічної діяльності, які долучені до виробництва туристичного продукту. При цьому організаційна структура туристичного сектору представлена взаємозв'язками і взаємозалежністю бізнесом, владою та наукою, що дає можливість для ефективного використання усіх чинників розвитку туристичного сектору.

Розглянуто традиційні (привабливість, розташування, інфраструктура, послуги, доступність, ціна) та регіональні (організація, фінанси, самоврядування, знання, вміння) чинники розвитку туристичного сектору. Сукупність новітніх чинників характеризує кризові умови функціонування туристичного сектору. До них віднесено медикалізацію, стійкість системи охорони здоров'я, сек'юритизацію (безпеку), поінформованість.

Ключові слова: туристичний сектор, розвиток, інституції, нормативно-правова база, класифікація видів економічної діяльності.



Abstract

Svitlana Havdei PhD student, Department of Economic Cybernetics, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine,

INSTITUTIONAL LEVERS FOR PROVIDING THE TOURISM SECTOR'S DEVELOPMENT IN A CRISIS PERIOD

The COVID-19 pandemic and Russian military aggression led to a slowdown, and in most sectors, a suspension of economic development in Ukraine. These processes had a particularly strong negative impact on the development of the tourism sector. Currently, there is a question of institutional support for many sectors of the economy, so that after the victory these sectors can return to their usual activities and ensure the development of the country.

The purpose of the article is to study the institutional levers for ensuring the development of the tourism sector of Ukraine during the crisis period.

Institutional levers in the tourism sector provide features of management, mechanisms of action of legal norms, the consolidation and reproduction of which is carried out with the help of such social organizations as institutes. Definitional and legal-normative interpretation of the tourism sector and ensuring its development were used to reveal their essence.

The definition of the «tourist sector» is proposed, which reflects the activity, in particular, the provision of a set of tourist services aimed at meeting the needs of consumers, administrative and territorial affiliation. That is, the effective use of tourist resources of destinations and management, namely the provision of economic and social public utility.

The relationship between the functions of the development of the administrative-territorial entity and the development of the tourism sector has been established. Innovation and investment activities are singled out as the basis for ensuring the development of the tourism sector.

An equally important component of ensuring the development of the tourism sector is the institutional one. The main institutional levers of the development of the tourism sector should include formal, informal and organizational. In particular, the formal institutional levers for ensuring the development of the tourism sector are represented by a number of documents of the regulatory framework and regulatory acts.

All together, institutional levers (formal, informal, organizational) logically fit into the organizational structure of the tourism sector, where all types of economic activity that are involved in the production of a tourist product are already present. At the same time, the organizational structure of the tourism sector is represented by the interconnections and interdependence of business, government and science, which provides an opportunity for the effective use of all factors of the development of the tourism sector.

Traditional (attractiveness, location, infrastructure, services, availability, price) and regional (organization, finance, self-governance, knowledge, skills) factors of tourism sector development are considered. A set of the latest factors characterizes the crisis conditions of the tourism sector. These include medicalization, sustainability of the health care system, securitization (security), awareness.

Keywords: tourism sector, development, institutions, legal framework, classification of types of economic activity.



Вступ

Постановка проблеми. Пандемія COVID-19, російська воєнна агресія призвели до сповільнення, а в більшості галузей, призупинення економічному розвитку в Україні. Особливо сильний негативний вплив ці процеси мали на розвиток туристичного сектору. На даний час постає питання інституціональної підтримки багатьох секторів економіки, щоб після перемоги цим галузям можна було повернутися до звичної діяльності та забезпечити розвиток країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою дослідження впливу різних інституцій на розвиток галузі туризму присвячено багато праць науковців [2,3,11,12,14,16,17]. Втім, постійно змінювані зовнішні обставини функціонування туристичного сектору призводять до появи нових викликів і тому, пошуку нових шляхів забезпечення його розвитку.

Мета статті полягає в дослідженні інституційних важелів забезпечення розвитку туристичного сектору України в кризовий період.



Виклад основного матеріалу

Інституційні важелі в туристичному секторі забезпечують особливості управління, механізми дії правових норм, закріплення і відтворення яких здійснюється за допомогою таких соціальних організацій, як інститути. Для розкриття їх сутності звернемось до дефініційного та законодавчо-нормативного трактування туристичного сектору та забезпечення його розвитку.

В дефініційному плані поняття туристичний сектор часто ототожнюється з галуззю туризму. туристичний інвестиційний інноваційний

Ще з середини XX ст. багато урядовців зауважили, що розвиток туризму має все дедалі істотніший вплив на економіки їх країн. Тому, в 1947 році окремі міжнародні туристичні організації були інтегровані в єдиний Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). На той час його членами стали 116 країн світу, представлені як державними, так і недержавними організаціями. В 1969 році цей союз було трансформовано у нині діючу Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

Однак, незважаючи свою тривалу історію, туризм як явище так і не отримав однозначного трактування. Це було пов'язано з тим, що поняття «туризм» еволюціонувало одночасно з розвитком його як галузі економіки у світі. Спочатку туризм розглядався як переміщення та тимчасове перебування особи поза її постійним місцем проживання. Пізніше, коли було встановлено істотний вплив туризму на економіку держав, його поняття почали розглядати як наукову категорію, яка вимагає дослідження та чіткого визначення.

Втім науковці знову зосередилися на означенні туризму як явища, що зводиться до поняття туристичного туру, тобто до діяльності туроператорів та турагентів [1]. Їх основним аргументом на таке бачення було те, що зазвичай невелика кількість підприємств, установ та організацій спеціалізується на виробництві товарів та послуг тільки для туристів. Тому, на їх думку, не було потреби виокремлювати туризм в окремий сектор економіки.

Ідея такої теорії туризму полягала у визначенні поняття «туризму як сукупності стосунків і явищ, що виникають під час переміщення, і перебування людей в місцях, відмінних від їх постійного місця проживання і роботи» [1]. Такого трактування дотримується багато вітчизняних вчених, як от автори книги «Основи туристичного бізнесу» М. Мальська, В. Худо та В. Цибух [2], автори статті «Поняття та юридичні ознаки туризму в Україні» Ю. Антонова та А. Краснова [3] та ін.

Звичайно, їх бачення щодо сутності туризму виходить із його законодавчо-нормативного трактування. У Законі України «Про туризм» від 15.09.1995 року № 325/95-ВР туризм - це «тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає» [4]. Таке визначення відображає тільки одну сторону туризму як явища, а саме - його поведінку споживача туризму. Втім, зрозуміло, що споживча функція туризму (попит) не може бути реалізована без формування для неї туристичної пропозиції. А туристичну пропозицію, як зазначено в [5] утворюють всі ті, хто «інформує туристів та мотивує, пропонує різні варіанти можливих цілей поїздок, транспортує або супроводжує, забезпечує проживання, лікування, зв'язок, безпеку тощо. На відміну від туристів, ці люди діють в місцях свого постійного проживання, і зацікавлені в отриманні доходу».

Звичайно, в ЗУ «Про туризм» всі ці учасники згадуються як суб'єкти туристичної діяльності (стаття 5), але, на нашу думку, їх функцію як учасників туристичної діяльності варто було би додати і у саме визначення поняття туризму, наведене в Статті 1. «Визначення термінів» [4].

Власне такого підходу дотримуються деякі зарубіжні вчені. Зокрема, швейцарський економіст К. Каспар розглядає туризм «як дві внутрішні системи: суб'єкт туризму (власне турист - споживач туристичних послуг, з усім різноманіттям його туристичних потреб і мотивів поведінки) та об'єкт туризму (туристичний регіон, туристичні підприємства і туристичні організації)» [6]. Таким чином, дефініція туризму набуває виробничого характеру, оскільки в неї включено діяльність туристичних підприємств, установ та організацій.

В роботі А. Гайдук, таке визначення доповнене ще й об'єктом туризму, який формує сукупність його елементів, а саме туристичних ресурсів [7]. Відтак, поняття «туризму» розширюється до надання сукупності туристичних послуг з метою задоволення потреб споживачів при ефективному використанні туристичних ресурсів дестинацій та паралельній економічній та соціальній суспільній корисності. Таким чином, на нашу думку, споживчий підхід до трактування туризму як явища повинен бути розширений до економічного підходу, наведеного вище.

Звичайно, можна апелювати до соціокультурного, галузевого, безпекового та інших дефініційних трактувань туризму, але всі ці його аспекти можна відобразити вже у видах туризму, які в ЗУ «Про туризм» класифікують на: дитячий; молодіжний; сімейний; для осіб похилого віку; для осіб з інвалідністю; культурно-пізнавальний; лікувально-оздоровчий; спортивний; релігійний; екологічний (зелений); сільський; підводний; гірський; пригодницький; мисливський; автомобільний; самодіяльний тощо [4].

З усього різноманіття видів туризму бачимо, що для їх забезпечення необхідно у сферу туризму включити практично всі види (або їх частини) економічної діяльності. Згідно Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) [8] такими видами діяльності могли би стати:

A. Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство - для забезпечення розвитку зеленого, сільського та мисливського туризму;

B. Добувна промисловість і розроблення кар'єрів - для забезпечення розвитку лікувально-оздоровчого (соляні шахти, наприклад) та пригодницького туризму;

C. Переробна промисловість - для забезпечення розвитку гастрономічного та, зрештою, всіх видів (виробництво продуктів харчування) туризму;

D. Оптова та роздрібна торгівля - для доведення готової продукції до споживача (туриста);

E. Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність - для надання послуг транспортування;

F. Тимчасове розміщування й організація харчування - власне той вид КВЕД, який забезпечує безпосередньо розвиток туризму як галузі економіки;

G. Інформація та телекомунікації - для забезпечення інформаційної складової всіх видів туризму;

H. Фінансова та страхова діяльність - виконує безпекову та фінансову функції у розвитку галузі туризму;

Э. Операції з нерухомим майном - через надання додаткових (окрім І. Місць тимчасового розмішування) послуг тимчасового проживання - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

J. Професійна, наукова та технічна діяльність - через супровідний (юридичний, фінансовий, інший) консалтинг, рекламну діяльність та дослідження кон'юнктури ринку всіх видів туризму;

K. Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування через забезпечення розвитку спортивного, підводного, гірського, автомобільного туризму (оренда, прокат і лізинг туристичного спорядження, транспортних засобів). Власне сюди входить діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність;

L. Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування - знову ж таки забезпечення безпекових заходів всіх видів туризму;

M. Освіта - для забезпечення розвитку культурно-пізнавального, освітнього туризму, а також забезпечення формальної, неформальної та інформальної складових розвитку всіх видів туризму;

N. Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - для забезпечення безпекових заходів усіх видів туризму, а також розвитку туризму лікувально-оздоровчого, для осіб похилого віку, для осіб з інвалідністю тощо;

O. Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок - для забезпечення розвитку дитячого; молодіжного; сімейного; культурно-пізнавального; спортивного; релігійного; пригодницького; самодіяльного та інших видів туризму;

T. Діяльність домашніх господарств - для забезпечення розвитку дитячого; сімейного; зеленого; сільського та інших видів туризму.

Як бачимо, туризм, як явище, «проникає» практично у всі види економічної діяльності. Тому, на нашу думку, доречним було б, окрім дефініції «туризм», в наукових дослідженнях послуговуватися більш широким трактуванням, як-от «туристичний сектор».

Чому сектор, а не галузь, сфера чи ін.? Як пояснює Словник іншомовних слів [9], сектор - «це ... 3. Частина господарства, яка має певні соціальні й економічні ознаки; галузь. 4. Відділ в установі або організації; секція. 5. спец. Відділ системи управління ...». Тобто сектор за своєю сутністю може охоплювати і діяльність, і адміністративно-територіальну приналежність, і управління.

В той же час як галузь - це «.2. Певна ділянка виробництва, науки і т. ін.» [10]. Тобто галузь характеризує тільки діяльність.

Часто дотично до туризму використовують поняття «сфера». Як повідомляється в Українському тлумачному словнику [10], сфера - це серед іншого «.3. Район дії, межа поширення чого-небудь. 4. Сукупність умов, середовище, в яких що-небудь відбувається; обстановка.». Тобто поняття сфери охоплює територіальну приналежність, і частково адміністративну.

Як видно з тлумачення перелічених вище понять, поняття «сектор» є найширшим, а тому найкраще, на, нашу думку, відображає усе розмаїття туризму як явища. Тому в подальшому дослідженні будемо використовувати дефініцію туристичний сектор, яка відображає діяльність, зокрема, надання сукупності туристичних послуг з метою задоволення потреб споживачів, адміністративно-територіальну приналежність, тобто ефективне використання туристичних ресурсів дестинацій та управління, а саме забезпечення економічної та соціальної суспільної корисності.

Управління туристичним сектором - це модель, завданням якої є об'єднання зусиль кожного з суб'єктів туристичної діяльності задля досягнення спільних цілей. Оскільки спільною визначальною ціллю (місією) для всіх суб'єктів туристичного сектору є забезпечення економічної та соціальної суспільної корисності від туристичного сектору, то постає питання як її формалізувати. Така ціль має на меті покращення існуючого стану туристичного сектору, тобто його розвиток.

Тому далі спробуємо охарактеризувати сутність розвитку туристичного сектору. Поняття «розвиток» трактується Словником української мови - як «.процес, в результаті якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого...» [10]. Відповідно до цього, розвиток туристичного сектору розумітимемо як процес, в результаті якого відбуватиметься зміна якості діяльності, адміністративно-територіальної приналежності та управління в туризмі, перехід від одного його якісного стану до іншого.

Забезпечення розвитку туристичного сектору в нашому розумінні відштовхується від адміністративно-територіальної приналежності, іншими слова від місця діяльності - села, міста, ОТГ, регіону, країни і т.д., та організації цієї діяльності - інституційних важелів.

Якщо розглядати будь-яке адміністративно-територіальне утворення, то, очевидно, що його економічний розвиток «розглядається з позиції зміцнення її фінансово-економічної спроможності, нарощення соціального капіталу, покращення середовища життєдіяльності мешканців (інституційного, соціального, економічного, екологічного). Перенесення ваги відповідальності за власний економічний розвиток на базову одиницю адміністративно-територіального устрою - територіальну громаду - спонукає її до ефективного використання внутрішнього потенціалу та пошуку сфер економічної діяльності, які можуть забезпечити її фінансово-економічну спроможність» [11].

Такою сферою можна вважати розвиток туристичного сектору та його складових. Так, в [11] наведено взаємозв'язок функцій розвитку адміністративно-територіального утворення (на прикладі об'єднаної територіальної громади) та розвитку туристичного сектора через реалізацію наступних завдань: стимулювання підприємництва в ОТГ, залучення інвестиційних ресурсів в громаду, розвиток людського та соціального капіталів ОТГ.

Як бачимо, реалізація функцій розвитку туристичного сектору у їх взаємозв'язку з економічним розвитком адміністративно-територіального утворення неможлива без інноваційно-інвестиційної діяльності. Саме інноваційно-інвестиційна діяльність є основою для реалізації регіональних та національних цільових програм, в тому числі, програм розвитку туристичного сектору.

Успішна реалізація таких програм розвитку туристичного сектору забезпечить його стабільну динаміку функціонування й конкурентоспроможність на як на внутрішньому, так і на зовнішньому туристичних ринках.

Загалом інноваційно-інвестиційну діяльність можна розглядати як нову модель забезпечення розвитку туристичного сектору, як це пропонується в [12]. Її ядром є інноваційні заходи в частині вдосконалення умов розміщення, побутових зручностей, матеріально-технічної бази, маркетингові механізми просування туристичного продукту, його ефективної реклами, технологічні інновації в частині впровадження нової техніки і технологій, належної інфраструктури, вкладення коштів в навчання висококваліфікованих працівників, здатних запропонувати якісне обслуговування туристів [12].

Не менш важлива складова забезпечення розвитку туристичного сектору - інституційна. Якщо відштовхуватись від теоретичних основ інституціоналізму [13], то до основних інституційних важелів розвитку туристичного сектору доцільно віднести:

- формальні (внесення змін до чинного законодавства, інших нормативно-правових актів, удосконалення регуляторного середовища тощо);

- неформальні (еволюція «неписаних правил», поширення або усунення інституційних дисфункцій, зміна поведінкових стереотипів, традицій, звичаїв, ділової культури);

- організаційні (діяльність інститутів громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, навчальних закладів і наукових установ, судових інстанцій тощо) [14].

Формальні інституційні важелі забезпечення розвитку туристичного сектору представлені низкою документів нормативно-правової бази та регуляторних актів. Основними з них є [15]:

- Закон України «Про туризм»;

- Закон України «Про курорти»;

- Положення Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1162 про Державне агентство розвитку туризму України (ДАРТ);

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 168-р «Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 991 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 997 «Про внесення змін до Порядку встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) та Порядку доведення до споживачів інформації про вид об'єкта;

- Перелік національних стандартів сфери туризму;

- Міжнародні акти щодо співробітництва у сфері туризму.

Як видно з інтернет-сторінки ДАРТ [15], воєнна агресія Росії не дала змоги завершити започатковані ще у 2019 році ініціативи щодо внесення змін до Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності, реформу категоризації готелів за європейською класифікацією згідно з критеріями цієї організації. Однак попри війну ДАРТ не припинив своєї діяльності і дуже швидко перелаштувався на рейки війни.

Усі разом інституційні важелі (формальні, неформальні, організаційні) логічно вписуються в організаційну структуру туристичного сектору, де вже присутні усі види економічної діяльності, які долучені до виробництва туристичного продукту. Зокрема, в [16] така організаційна структура включає три основні блоки: бізнес, владу та науку.

Блок бізнесу представлений сектором виробництва туристичного продукту. До нього входять туристичні агенства і туроператори, індустрія розваг (казино, аквапарки тощо), екскурсійні бюро, заклади розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, санаторно-курортні заклади, туристичні бази) та харчування (їдальні, кафе, ресторани), підприємства з надання транспортних послуг, заклади з організації дозвілля (екскурсії, походи, музеї, театри), заклади сфери розваг, національні природні парки, заповідники, заказники, ботанічні сади, зоопарки. Сектор бізнесу є одночасно виробником і продавцем туристичного продукту.

Блок влади формує умови життєздатності туристичного сектору. До його складу входять органи державної влади, агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми, маркетинговий, рекламно- інформаційний, логістичний і юридично-аудиторський відділи [16].

Блок науки включає організації, які надають різні види послуг: фінансові, освітні, посередницькі - це банківсько-кредитні установи та страхові компанії, освітні заклади туристичного спрямування, наукові установи, бізнесові центри, лізингові компанії.

Також є допоміжний сектор, який включає в себе підприємства, які самі виробляють сувеніри, туристичне спорядження, особливі традиційні для кожного конкретного регіону товари; поліграфічні видавничі підприємства, картографічні фабрики, поліграфічні структури, телерадіокомпанії.

Таким чином, організаційна структура туристичного сектору представлена взаємозв'язками і взаємозалежністю бізнесом, владою та наукою, що дає можливість для ефективного використання усіх чинників розвитку туристичного сектору.

Щодо чинників, які покликані забезпечувати розвиток туристичного сектору, то, на нашу думку, одним з вдалих їх представлень є методика їх поділу на традиційні, регіональні та новітні, що дозволить виокремити ту сукупність чинників, що мають значний вплив на забезпечення розвитку туристичного сектору в кризовий період.

В роботі [18] досліджено традиційні для регіону та новітні, пов'язані з пандемією, чинники розвитку туристичної галузі. Проаналізовано традиційні (привабливість, розташування, інфраструктура, послуги, доступність, ціна) та регіональні (організація, фінанси, самоврядування, знання, вміння) чинники розвитку туристичного сектору. Сформована в [18] сукупність новітніх чинників характеризує кризові умови функціонування туристичного сектору. До них віднесено медикалізацію, стійкість системи охорони здоров'я, сек'юритизацію (безпеку), поінформованість.



Висновки

Отже, досліджено підходи до розкриття інституційних важелів та чинників забезпечення розвитку туристичного сектору. Для цього:

- проведено дефініційне та законодавчо-нормативне трактування туристичного сектору та забезпечення його розвитку,

- встановлено взаємозв'язок функцій розвитку адміністративно- територіального утворення та розвитку туристичного сектора,

- виокремлено інноваційно-інвестиційну діяльність як основу забезпечення розвитку туристичного сектору,

- проаналізовано інституційні важелі (формальні, неформальні, організаційні), які логічно вписуються в організаційну структуру туристичного сектору, де вже присутні усі види економічної діяльності, долучені до виробництва туристичного продукту,

- розглянуто доцільність поділу чинників розвитку на традиційні, регіональні та новітні, що дозволить виокремити ту сукупність чинників, що мають значний вплив на забезпечення розвитку туристичного сектору в кризовий період.



Література

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. К.: Палітра, 1997. - 86 с.

2. Мальська М.П. Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: навч. посібн. К.: Центр навч. літ-ри, 2004. - 272 с.

3. Краснова Ю.А., Антонова А.В. Поняття та юридичні ознаки туризму в Україні. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2014. Вип. 197. Ч. 3. C. 132-140.

4. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 року №325/95-ВР.

5. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#Text

6. Шуплат О.М. Формування поняття «туризм» у сучасній економічній науці. Ефективна економіка. № 12. 2015. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4659

7. Kaspar C. Tourismuslehre im Grundriss. Bern: Haupt. 1996, 194 p. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/9710/1/30.pdf

8. Гайдук А.Б. Фактори формування та розвитку туристичної системи в ринкових умовах. URL:http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/9710/1/30.pdf

9. Класифікація видів економічної діяльності. ДК 009:2010. Видання офіційне. Київ, 2010. URL: https://ukrstat.gov.ua/klasf/nac_kls/dc_009.pdf

10. Словник іншомовних слів. URL: https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl? Qry=%D 1 %E5%EA%F2%EE%F0

11. Словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s/ghaluzj

12. Графська О.І. Потенціал розвитку туристично-рекреаційної сфери в економіці територіальних громад. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. Львів, 2020, 44 с.

13. Пеньковський В.С. Формування та розвиток господарств сільського зеленого туризму. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Полтава, 2017, 238 с.

14. North Douglass C. Institutions, Institutional Change and Economic. Performance Washington University, St Louis, 1990. URL: https://doi.org/10.1017/CBO9780511808678

15. Інституційні важелі розвитку об'єднаних територіальних громад в умовах децентралізації управління URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2017-08/vazheli_rozvutku-a6b6a.pdf

16. ДАРТ: Нормативна база та регуляторні акти. URL: https://www.tourism.gov.ua/ normativna-baza#header

17. Діденко Д.Ф. Удосконалення механізмів управління регіональними туристичними кластерними системами. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ, 2019, 212 с.

18. Dmytryshyn L., Zvarych O. Innovations as a priority factor of the regional economic development. Baltic Journal of Economic Studies. Latvia, 2018. Vol. 4 Issue. 2 P. 70-77.

19. Гавдей С.В. Аналіз традиційних та новітніх чинників розвитку туристичного сектору України. БізнесІнформ. 2о22. 8. С.151-158. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459- 2022-8-151-158



References

1. Beidyk O.O. (1997). Slovnyk-dovidnyk z heohrafii turyzmu, rekreolohii ta rekreatsiinoi heohrafii [Dictionary-reference on the geography of tourism, recreology and recreational geography]. K.: Palitra, 1997. - 86 s [in Ukrainian].

2. Malska M.P. Khudo V.V., Tsybukh V.I. (2004). Osnovy turystychnoho biznesu: navch. posibn. [Basics of tourism business: education. manual]. K.: Tsentr navch. lit-ry, 2004. - 272 s [in Ukrainian].

3. Krasnova Yu.A., Antonova A.V. (2014). Poniattia ta yurydychni oznaky turyzmu v Ukraini. [Concept and legal features of tourism in Ukraine]. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. [Scientific Bulletin of the National University of Bioresources and Nature Management of Ukraine]. 2014. Vyp. 197. Ch. 3. C. 132-140 [in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy «Pro turyzm» vid 15.09.1995 roku №325/95-VR. [Law of Ukraine "On Tourism" from September 15, 1995 No. 325/95-VR]. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 324/95-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

5. Shuplat O.M. (2015). Formuvannia poniattia «turyzm» u suchasnii ekonomichnii nautsi. [Formation of the concept of "tourism" in modern economic science]. Efektyvna ekonomika. [Efficient economy]. № 12. 2015. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4659 [in Ukrainian].

6. Kaspar C. (1996). Tourismuslehre im Grundriss. Bern: Haupt. 1996, 194 p. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/9710/1/30.pdf [in German].

7. Haiduk A.B. Faktory formuvannia ta rozvytku turystychnoi systemy v rynkovykh umovakh. [Factors of formation and development of the tourist system in market conditions]. URL:http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/9710/1/30.pdf [in Ukrainian].

8. Klasyfkatsiia vydiv ekonomichnoi diialnosti. DK 009:2010. [Classification of types of economic activity]. Vydannia ofitsiine. Kyiv, 2010. URL: https://ukrstat.gov.ua/klasf/nac_kls/dc_009.pdf [in Ukrainian].

9. Slovnyk inshomovnykh sliv. [Dictionary of foreign words]. URL: https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Qry=%D1%E5%EA%F2%EE%F0 [in Ukrainian].

10. Slovnyk ukrainskoi movy. [Dictionary of the Ukrainian language]. URL: http://sum.in.ua/s/ghaluzj [in Ukrainian]

11. Hrafska O.I. (2020). Potentsial rozvytku turystychno-rekreatsiinoi sfery v ekonomitsi terytorialnykh hromad. [The development potential of the tourism and recreation sphere in the economy of territorial communities]. Avtoreferat dysertatsii na zdobuttia naukovoho stupenia doktora ekonomichnykh nauk. [Dissertation abstract for obtaining the scientific degree of Doctor of Economic Sciences]. Lviv, 2020, 44 s [in Ukrainian].

12. Penkovskyi V.S. (2017). Formuvannia ta rozvytok hospodarstv silskoho zelenoho turyzmu. [Formation and development of rural green tourism farms]. Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata ekonomichnykh nauk. [Dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Economic Sciences]. Poltava, 2017, 238 s [in Ukrainian].

13. North Douglass C. (1990). Institutions, Institutional Change and Economic. Performance Washington University, St Louis, 1990. URL: https://doi.org/10.1017/CBO9780511808678 [in English].

14. Instytutsiini vazheli rozvytku obiednanykh terytorialnykh hromad v umovakh detsentralizatsii upravlinnia [Institutional levers of development of united territorial communities in conditions of decentralization of management] URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/ 2017-08/vazheli_rozvutku-a6b6a.pdf [in Ukrainian].

15. DART: Normatyvna baza ta rehuliatorni akty. [DART: Normative framework and regulatory acts]. URL: https://www.tourism.gov.ua/normativna-baza#header [in Ukrainian].

16. Didenko D.F. (2019). Udoskonalennia mekhanizmiv upravlinnia rehionalnymy turystychnymy klasternymy systemamy. [Improvement of management mechanisms of regional tourism cluster systems]. Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata ekonomichnykh nauk. [Dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Economic Sciences]. Kyiv, 2019, 212 s [in Ukrainian].

17. Dmytryshyn L., Zvarych O. (2018). Innovations as a priority factor ofthe regional economic development. Baltic Journal of Economic Studies. Latvia, 2018. Vol. 4 Issue. 2 P. 70-77. [in English].

18. Havdei S.V. (2022). Analiz tradytsiinykh ta novitnikh chynnykiv rozvytku turystychnoho sektoru Ukrainy. [Analysis of traditional and modern factors of development of the tourism sector of Ukraine]. Biznes Inform. [Business Inform]. 2022. 8. S.151-158. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-8-151-158 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...