Компетентніснии потенціал робочої сили під впливом цифровізації економіки

Водночас актуальним та недостатньо розкритим на сьогоднішній день залишається питання, пов'язане зі зміною якісних характеристик компетентнісного потенціалу робочої сили в умовах цифрової трансформації, необхідних для здійснення професійної діяльності.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Питання, пов'язані з цифровізацією економіки, входять до кола інтересів провідних світових та українських вчених і на сьогоднішній день очевидним стало те, що цифрові технології змінюють не тільки способи спілкування людей, мислення, поведінки та праці, а також загальновизнані емпірично підтверджені теоретичні доробки в галузі економіки. Поняття «компетенція» і «компетентність» не є новими в науковому обігу. Вони знаходяться у фокусі уваги наукового співтовариства довгий час і, асоціюючись зі сферою освіти, проецируються, як правило, на її різноманітні аспекти. Загальновизнаних науково обґрунтованих точок зору відносно того, як цифровізація економіки впливає на компетентнісний потенціал робочої сили, поки не сформульовано, хоча окремі аспекти цього питання систематично висвітлюються в науковій літературі.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення наслідків впливу цифровізації на сферу праці взагалі та компетентнісний потенціал робочої сили, зокрема.

Професійна підготовка дає можливість виконувати свої професійні обов'язки згідно визнаних протоколів, алгоритмів дій в конкретно визначених умовах. Цифрова ера змінює роль і функції людини в економічній діяльності, активно замінюючи її розумними машинами в тих видах діяльності, які можна алгоритмізувати. В таких умовах особливо цінними стають ті властивості людини, які поки ще не спроможні забезпечити розумні машини та цифрові технології.

З поняттям «компетентність» тісно пов'язане поняття «компетенція», під якою розуміють гарну обізнаність із чим-небудь. Поняття «компетентність» є більш ємним та стосується особи, а поняття «компетенція» пов'язане зі змістом сфери діяльності [3].

Аналіз сучасних вимог до якісних характеристик робочої сили дозволив зробити висновок про те, що цифрові технології змінюють набір навиків працівників, актуальних для сучасного ринку праці. Підвищується попит на навики, які не можуть забезпечити роботи, в умовах перманентних змін соціоекономічного середовища, зокрема, когнітивні, які забезпечують здатність адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, швидко приймати рішення, не пов'язані з виконанням рутинних операцій. З 2001 р. доля працюючих за спеціальностями, що вимагають когнітивних і соціально-поведінкових навиків, не пов'язаних з виконанням рутинної праці, зросла в країнах, що розвиваються від 19 до 23%, а в розвинутих країнах - від 33 до 41% [4]. Сучасний робітник стає більш універсальним, а поєднання різних типів навичок приносить більший дохід.

В умовах всеохоплюючої цифрової трансформації працівники усіх галузей економіки мають володіти цифровими навиками роботи із застосуванням сучасних засобів телекомунікацій та програмних продуктів, тобто володіти цифровою компетенцією, яка визнана однією із восьми ключових компетенцій для повноцінного життя і діяльності громадян ЄС [5]. Працівники, зайняті в різних галузях економіки, мають володіти цифровими навиками роботи з інформацією із застосуванням сучасних телекомунікаційних засобів та програмних продуктів. Засвоєння цифрових компетенцій є умовою ефективної діяльності в інших сферах життєдіяльності. Закономірним є зростання попиту на фахівців в галузі інформаційно - комунікаційних технологій.

Про необхідність забезпечення готовності українського суспільства до цифровізації наголошено в Концепції розвитку цифрових компетенцій, в якій визначено сутнісне наповнення цифрової компетентності. Так, згідно зазначеного нормативно-правового акту, цифрова компетентність - це динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно- комунікаційних та цифрових технологій, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність із використанням таких технологій. Іншими словами, цифрові компетенції - це впевнене та критичне вміння використовувати цифрові пристрої та інформаційно-комунікаційні технології в професійних та особистих цілях.

Цифрова компетентність визнана однією з восьми ключових компетентностей для повноцінного життя та діяльності громадян країн Європейського Союзу. В рамках цифрової трансформації Європейська комісія представила так званий Цифровий компас для цифрового десятиліття ЄС, який визначає вектор руху чотирьох базових складових: навики, безпечна та стійка цифрова інфраструктура, цифрова трансформація бізнесу, цифровізація державних послуг. В рамках першої складової (навики) передбачено, що в країнах Європейського Союзу до 2030 р. принаймні 80% дорослого населення опанує базові цифрові навики, а чисельність ІТ-фахівців досягне 20 млн осіб [6]. Європейська комісія розглядає цифрову компетенцію крізь 5 зрізів - інформаційна грамотність, комунікація і співробітництво, створення цифрового контенту, безпека, вирішення проблем, кожний із яких формує окремий блок компетенцій.

Цілком закономірним є актуалізація питання про мотивацію до вдосконалення компетентнісного потенціалу робочої сили шляхом опанування цифрових навиків, що, безумовно, вимагатиме певних фінансових витрат та витрат часу. Відповідь на питання знаходиться в фінансовій площині. З теоретичної точки зору впровадження цифрових технологій обумовлює зростання продуктивності праці. Розподіл приросту доданої вартості між капіталом і працею залежить від багатьох факторів. Європейський центр розвитку професійної підготовки (Cedefop) виявив, що працівники, які працюють із передовими навичками в сфері ІКТ, потребують надбавки до погодинної заробітної плати приблизно в 3,7% порівняно з тими, хто працює з базовими навичками ІКТ. Погодинна оплата праці тих, хто зайнятий на роботах, які не вимагають навичок ІКТ, приблизно на 8% нижча [7]. З часом такі тенденції лише поглиблюватимуться. Платою за втрачені можливості отримання вигід від цифровізації стане зменшення розміру оплати праці і, як наслідок, зменшення рівня життя. Виникає необхідність формування ефективного механізму справедливого розподілу витрат, пов'язаних з підвищенням компетентнісного потенціалу робочої сили, між державою, бізнесом та потенційними працівниками.

Одним із шляхів вирішення проблеми невідповідності робочої сили запитам роботодавців є формування інституту мікро кваліфікацій (micro-credentials) [8]. За формою мікрокваліфікації є документом, який засвідчує набуття його власником знань, умінь, навичок під час не тривалого як формального, так і неформального навчання. Вони підтверджують результати невеликих індивідуальних навчальних занять з метою цілеспрямованого гнучкого набуття знань, умінь і навиків, що дозволять заповнити прогалини в потрібних для досягнення успіху компетенціях в середовищі, що швидко змінюється, не замінюючи при цьому традиційні кваліфікації. Вони можуть доповнювати існуючі кваліфікації, передбачені професійно-технічною та вищою освітою.

Мікрокваліфікації стануть інструментом, який сприятиме навчанню протягом життя, забезпечуючи гнучкість та адаптивність робочої сили до викликів сьогодення, та зменшенню плинності кадрів. Потенційні працівники отримають можливість накопичувати набуті мікрокваліфікації, підвищуючи свою цінність як носіїв здатності до праці. Крім того, мікрокваліфікації забезпечать високу персоналізацію навчання. Активне формування нових форм нестандартної зайнятості завдяки запровадженню цифрових технологій в більшість сфер життєдіяльності людини, зокрема, дистанційної та платформної зайнятості, також стикається з дефіцитом теоретичних знань та практичних навиків з боку працівників (особливо цифрових).

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Розвиток економіки неможливий без випереджаючого розвитку людського капіталу, важливою якісною характеристикою якого є компетентнісний потенціал. Останній є індикатором, що дозволить визначити готовність робочої сили впроваджувати цифрові технології в професійну діяльність. Вигоди від цифровізації економіки в більшій чи меншій мірі відчують всі члени суспільства, так само як і втрати. Суспільство повинно консолідуватися навколо питання про створення умов для підвищення рівня компетентнісного потенціалу робочої сили в умовах впровадження цифрових технологій, зокрема представники органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу та робоча сила.

Література

1. Уманець Т.В., Шаталова Л.С. Трансформація живої праці під впливом цифровізації економіки. Бізнес Інформ. 2022. №10. C. 41-52.

2. Про вищу освіту: закон України від 01.07.2014 №1556-VII.

3. Коваленко M.A., Ломоносова О.Е., Швороб Г.М. Неформальна освіта: довідник-порадник для дорослих. Херсон: Олдрі-плюс. 2020. 120 с.

4. Доклад о мировом развитии 2019 «Изменение характера труда». Вашингтон, округ Колумбия: Всемирный банк.

5. Концепція розвитку цифрових компетенцій: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 бер. 2021 р. №167-р.

6. Europe's Digital Decade: digital targets for 2030.

7. Employment impact of digitalisation.

8. Proposal for a Council Recommendation on a European approach to micro-credentials for lifelong learning and employability. Council of the European Union Brussels, 25 May 2022.