Значення сучасного форсайту енергетичного ринку в умовах глобальних енергетичних викликів та відновлювальних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення сучасного форсайту енергетичного ринку в умовах глобальних енергетичних викликів та відновлювальних технологій

Газізов Владслав Рустемович

магістрант, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Анотація

Висока невизначеність, яка притаманна світовому енергетичному ринку, вимагає використання сучасних методів прогнозування, а саме форсайту, який дозволяє прояснити перспективи, знизити ризики, своєчасно виявити додаткові можливості. Мета роботи полягає у визначенні сучасних тенденцій розвитку світової енергетики та обґрунтуванні значення сучасного форсайту енергетичного ринку в умовах глобальних енергетичних викликів.

Практичне значення отриманих результатів дає змогу підвищити теоретичні знання про форсайт як особливу організаційну технологію та інструмент комплексного підходу до передбачення проблем енергетичного сектору світової економіки та використання впливу на нього за допомогою узгодження інтересів влади, бізнесу та суспільства. Прогнозування розвитку світової енергетики, визначення основних тенденцій із використанням форсайту дозволить не лише спрогнозувати майбутнє, але й скоригувати його відповідно до поставлених цілей.

Трансформація енергетичної системи полягає не просто у зміні джерел енергії; воно поширюється на забезпечення ефективного використання енергії в усіх секторах. Інновації, переробка та циркулярна економіка відіграватимуть значну роль у досягненні ефективності в середньостроковій та довгостроковій перспективі. У найближчі роки очікується збільшення інвестицій у дослідження та розробки (НДДКР) і пілотні проекти вздовж ланцюжків створення вартості всіх шести технологічних напрямків, описаних вище. Це має супроводжуватися зусиллями щодо скорочення непотрібного споживання та відходу від системи, заснованої на постійному зростанні споживання. Досягнення мети до 2050 року шляхом прискорення впровадження відновлюваних джерел енергії та вжиття рішучих дій для підвищення енергоефективності є стратегією, яка відповідає кліматичним цілям і пропонує переваги справедливого та інклюзивного енергетичного переходу.

Ключові слова: форсайт, світовий енергетичний ринок, прогнозування.

Hazizov Vladyslav Rustemovich Master's student, Kyiv National University of Economics named after Vadym Hetman

SIGNIFICANCE OF THE MODERN ENERGY MARKET FORESIGHT IN GLOBAL ENERGY CHALLENGES AND RENEWABLE TECHNOLOGIES

Abstract. The high uncertainty inherent in the global energy market requires the use of modern forecasting methods, namely foresight, which allows clarifying prospects, reducing risks, and identifying additional opportunities in a timely manner. The purpose of the work is to determine the current trends in the development of world energy and justify the importance of the modern foresight of the energy market in the conditions of global energy challenges.

The practical significance of the obtained results makes it possible to increase theoretical knowledge about foresight as a special organizational technology and a tool for an integrated approach to predicting problems in the energy sector of the world economy and using influence on it by coordinating the interests of government, business and society. Forecasting the development of world energy, determining the main trends with the use of foresight will allow not only to predict the future, but also to adjust it in accordance with the set goals.

The transformation of the energy system is not just about changing energy sources; it extends to ensuring the efficient use of energy in all sectors. Innovation, recycling and the circular economy will play a significant role in achieving efficiency in the medium and long term. Investments in research and development (R&D) and pilot projects along the value chains of all six technology areas described above are expected to increase in the coming years. This must be accompanied by efforts to reduce unnecessary consumption and move away from a system based on constant growth in consumption. Achieving the 2050 target by accelerating the deployment of renewable energy sources and taking decisive action to improve energy efficiency is a strategy that is in line with climate goals and offers the benefits of a just and inclusive energy transition.

Keywords: foresight, global energy market, forecasting.

Постановка проблеми

Суспільство не може існувати, не споживаючи енергетичні ресурси. У зв`язку з цим актуальними для будь-якої країни світу є питання забезпеченості енергетичною сировиною, вичерпності вуглеців, зміни їх вартості, а також непередбачуваності розвитку світового ринку енергоносіїв. На стан національної економіки, її економічну та енергетичну безпеку впливають тенденції розвитку світового ринку енергоресурсів. Висока невизначеність, яка притаманна світовому енергетичному ринку, вимагає використання сучасних методів прогнозування, а саме форсайту, який дозволяє прояснити перспективи, знизити ризики, своєчасно виявити додаткові можливості. Актуалізує тему дослідження ще й те, що форсайт як технологія це не лише сукупність методів та інструментів передбачення проблем енергетичного сектору світової економіки та впливу на нього за допомогою узгодження інтересів влади, бізнесу та суспільства, а й особлива організаційна технологія, що виражається у значно більш комплексному підході, ніж традиційне прогнозування.

Зараз ми перебуваємо в середині третьої енергетичної кризи, пов'язаної з російсько-українською війною. Європейський Союз (ЄС) вже оголосив про заборону на імпорт сирої нафти з Росії, починаючи з 5 грудня 2022 року, після заборони на перероблені нафтопродукти в лютому 2023 року.

Хоча запаси природного газу в ЄС заповнені приблизно на 92% на цю зиму, ми можемо спостерігати збільшення дефіциту в 2023 році. Це призводить до двох ключових викликів: як ця енергетична криза впливає на інші класи активів; як це впливає на глобальні зусилля з нульової чистої мережі; як ця енергетична криза впливає на основні активи. Поточна енергетична криза вже вплинула на низку активів.

Сучасна енергетична криза вимагає змін у розподілі енергії, коли мережі перейдуть до більш динамічної та розподіленої моделі, яка може підвищити ефективність. Триваюча цифровізація енергетичного сектору може допомогти оптимізувати використання енергії завдяки введенню інтелектуальних лічильників і керованому штучним інтелекту управлінню мережами, наприклад, шляхом активації пристроїв під час великої подачі.

Фізична інфраструктура енергетичного сектору також змінюється незліченною кількістю способів. Лінії електропередачі надвисокої напруги постійного струму забезпечать набагато ефективнішу передачу електроенергії на великі відстані, що матиме серйозні наслідки для транспортування енергії - до 2050 року транспортування вугілля, пов'язане з використанням енергії, може скоротитися вдвічі. Тим часом зростає інтерес до розподілених енергетичних систем, таких як як мікромережі та мережі централізованого теплопостачання.

Таким чином, як стверджують результати форсайт-дослідження, настав час термінових дій; країни повинні поставити більш амбітні цілі та впровадити заходи для підвищення енергоефективності і впровадження відновлюваних джерел енергії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематиці змін глобальної економіки та форсайту світових галузевих ринків приділено увагу багатьох вітчизняних вчених, серед яких: Л. Антонюк, О. Білорус, М. Бурмака, Д. Лук'яненко, Т. Мельник, Т. Орєхова, Л. Руденко-Сударєва, С. Сіденко, B. Сіденко, Я. Столярчук, А. Філіпенко та ін. Сучасні тенденції розвитку енергетики та окремих її галузей висвітлені в багатьох працях. Відмітимо серед останніх науковий доробок вітчизняних авторів С. Войтко, І. Гайдуцького, Л. Гальперіної, В. Лежепьокової, В. Опалько, Є. Панченка, А. Поручника, М. Суходолі, О. Чичиної, а серед зарубіжних К. Вестфала, Т. Гонга, Т. Ван де Граафа, Д. Лесажа, П. Пінсона, С. Фана, Р. Юхимця та ін. Питанням форсайту світового енергетичного ринку присвячені праці Б. Батінге, А.К. Брента, C. Денисюка, М. Політта, В. Дергачової, Р. Кункле, В. 4 Ліра, Ж.К. Мусанго, С. Нейдела, Р. Оліні, Б.К. Совакола, О. Шапрана, О. Яценко та інших. Розвиток світових енергоресурсів є актуальною темою досліджень економічної науки. Загальні теоретичні засади даної проблеми розглянуті в наукових працях провідних економістів, таких як А. Адельманс, Г.Вільямсон, В. Бурлака, Д. Бусарєв, Д.Даннінг, С. Мастерс, Д. Мєрфі, Н. Максишко, О. Швидкий, О. Шпак та ін. Основи форсайту закладені в працях таких закордонних учених, як Бена Р. Матртіна, М. Ентоні, Е. Хортона, Е. Хидега, Т. Куоса та інших. У роботах В. Глушкова, І. Кірноса, М. Кизима, Т. Кравченко, Б. Малицького, І. Матюшенко, В. Рудики та ін. представлено пропозиції щодо впровадження форсайт технологій для середньо- і довгострокового прогнозування розвитку країни, регіонів, галузей промисловості. Проте, дослідження детермінант форсайту на світовому енергетичному ринку не набули комплексного висвітлення, тому проблематика форсайту світового енергетичного ринку вбачається актуальною в теоретичному та науково-практичному аспектах.

Мета статті - визначення сучасних тенденцій розвитку світової енергетики та обґрунтування значення сучасного форсайту енергетичного ринку в умовах глобальних енергетичних викликів.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язання таких завдань:

- узагальнити досвід міжнародних організацій та компаній застосування форсайту при прогнозуванні тенденцій розвитку світового енергетичного ринку;

- визначити сучасні глобальні зміни на енергетичних ринках світу

Виклад основного матеріалу

форсайт енергетичний ринок

Тенденції розвитку світового ринку енергоресурсів чітко не визначені, щорічно відбуваються суттєві зрушення політичного, економічного або технічного характеру, які визначають превалювання того чи іншого виду сировини в майбутній структурі ресурсного циклу. У зв'язку з цим багатьма міжнародними інститутами та провідними енергетичними компаніями розробляються форсайт-прогнози, покликані визначити енергетичну картину майбутнього.

Прогнози розвитку світового енергетичного представлено такими міжнародними організаціями, як Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), Адміністрації енергетичної інформації (АЕІ) США, Інститут енергетичних досліджень (ІНЕД) РАН, British Petroleum (ВР), Exxon Mobil (ЕМ), Shell тощо.

Найпотужнішим світовим джерелом прогнозування тенденцій світового, ринку енергетики, що показує аналітичний огляд довгострокових показників попиту і пропозиції енергії, а також на їхнє значення для енергетичної безпеки, охорони навколишнього середовища і економічного розвитку є «Прогноз світової енергетики», який презентує Міжнародне енергетичне агентство (МЕА). Дослідження МЕА застосовуються в публічному та приватному секторі як опорні точки для обґрунтування тенденцій, планування та інвестиційних рішень, а також для визначення прогнозу сталого майбутнього [2]. МЕА щорічно публікує форсайт-прогноз щодо розвитку енергетики на довгострокову перспективу, який враховує думку 120-150 провідних експертів в енергетичній сфері, що належать до різних географічних регіонів і спеціалізуються на різних видах паливно- енергетичних ресурсів [2].

Поточний горизонт прогнозування охоплює період до 2040 р. Опорною точкою форсайт-прогнозування МЕА є облік таких змінних, як: по-перше, темп зростання світової економіки; по-друге, темп зростання чисельності населення (включно з часткою міського населення); по-третє, ціни на ключові паливно-енергетичні ресурси (нафта, газ і вугілля); по-четверте, обсяг і плата за викиди СО2 [2].

Базуючись на цих даних, МЕА прогнозує світові тенденції попиту і пропозиції на такі енергоресурси, як нафта, зокрема, на її нетрадиційні джерела і біопаливо, природний газ, вугілля, електроенергію і відновлювані джерела енергії (ВДЕ), а також обсяги інвестицій необхідних для покриття енергетичних потреб в майбутньому.

Основу форсайт-прогнозу МЕА складає сценарний підхід. Починаючи з 2008 р. МЕА розробляє 3 основні сценарії: сценарій поточної політики, сценарій нової політики та сценарій 450.

Таким чином, прогнози світової енергетики МЕА не пов'язані з традиційним прогнозуванням майбутнього, а є саме варіантом форсайт- прогнозу, який передбачає «формування і є специфічним інструментом управління науково-технологічним розвитком, що спирається на створювану в його рамках інфраструктуру» в енергетичній сфері [4]. Форсайт-прогноз Адміністрації енергетичної інформації США (АЕІ США) [1] спрямовано на прогнозування світових трендів в енергоспоживанні. Поточний етап прогнозування АЕІ США охоплює перспективу до 2040 р.

Методологічну основу прогнозування складає підхід, в основі якого покладено World Energy Projection Model Plus (WEPS+), яка містить чотири індивідуальні моделі [1]: 1) модель прогнозування кінцевого енергоспоживання, яка враховує такі підгрупи, як побутовий, комерційний, промисловий і транспортний сектори економіки. Прогноз у цьому модулі базується на таких екзогенних параметрах, як роздрібні ціни на енергоресурси, рівень економічної активності і зростання чисельності населення; 2) трансформаційна модель, що складається з електрогенерації і централізованого теплопостачання; 3) модель пропозиції енергії, що складається з поставки нафти нафтопродуктів, а також інших рідких вуглеводнів, газу і вугілля; 4) модель нафтопереробки. При прогнозуванні розвитку світової енергосистеми АЕІ США розглядаються кілька сценаріїв: основний - базовий і альтернативні - сценарії низьких і високих темпів економічного розвитку і цін на нафту [1]. Базовий сценарій ґрунтується вже на відомих технологіях, демографічних трендах і загалом екстраполює наявні заходи в енергетичній політиці на довгострокову перспективу. У цьому сценарії АЕІ США визначає перспективи окремих країн або груп країн у напрямку досягнення своїх стратегічних цілей в енергетиці [1]. Альтернативними сценаріями, що розглядаються в прогнозі АЕІ США, враховуються сценарії низьких і високих темпів економічного розвитку і нафтових цін.

У 2022 році потреба в енергетичному переході стала ще гострішою. Кризи, що посилюються, підкреслюють нагальну потребу прискорити глобальний енергетичний перехід. Події останніх років підкреслили вартість глобальної економіки централізованої енергетичної системи, яка сильно залежить від викопного палива. Ціни на нафту та газ різко зростають до нових максимумів, а криза в Україні приносить новий рівень занепокоєння та невизначеності. Пандемія COVID-19 продовжує перешкоджати зусиллям з відновлення, а громадяни в усьому світі хвилюються щодо доступності своїх рахунків за електроенергію. У той же час вплив кліматичних змін, спричинених людиною, стає дедалі очевиднішим у всьому світі. Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) попереджає, що від 3,3 до 3,6 мільярда людей вже живуть в умовах, дуже вразливих до зміни клімату.

Короткострокові втручання, спрямовані на вирішення нагальних проблем, мають супроводжуватися непохитною зосередженістю на успішному енергетичному переході в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Уряди сьогодні беруть на себе складне завдання вирішення, здавалося б, протилежних планів енергетичної безпеки, стійкості та доступної енергії для всіх. В умовах невизначеності політики повинні керуватися головними цілями зупинити зміну клімату та забезпечити сталий розвиток. Будь-який інший підхід, зокрема інвестування в нову інфраструктуру викопного палива, лише закріпить існуючі ризики та підвищить давно існуючі загрози зміни клімату.

Прискорення енергетичного переходу має важливе значення для довгострокової енергетичної безпеки, цінової стабільності та національної стійкості.

Враховуючи неадекватні темпи та масштаби переходу, будь-що, окрім радикальних і негайних дій, зменшить - можливо, знищить - шанс залишитися на шляху до 1,5°C або навіть 2°C. У 2021 році IRENA підкреслила важливість широкомасштабної зміни поточної траєкторії для всіх видів використання енергії. Хоча певний прогрес був досягнутий, він дуже не відповідає вимогам. Зусилля щодо стимулювання та відновлення, пов'язані з пандемією, також виявилися втраченими можливостями: лише 6% із 15 трильйонів доларів США G20 у фінансуванні відновлення у 2020 та 2021 роках було спрямовано на чисту енергію [3].

Прискорення енергетичного переходу також має важливе значення для довгострокової енергетичної безпеки, цінової стабільності та національної стійкості. Близько 80% світового населення живе в країнах, які є чистими імпортерами енергії. З великою кількістю відновлюваного потенціалу, який ще належить використати, цей відсоток може бути значно зменшений. Така глибока зміна зробить країни менш залежними від імпорту енергоносіїв завдяки диверсифікованим варіантам постачання та допоможе відокремити економіку від різких коливань цін на викопне паливо. Цей шлях також створить робочі місця, зменшить бідність і сприятиме справі інклюзивної та безпечної для клімату глобальної економіки.

Перегляд планів, політики, фіскальних режимів і структур енергетичного сектора, які перешкоджають прогресу, є політичним вибором. З кожним днем ціна бездіяльності все більше випереджає вартість дії. Останні події показали, що високі ціни на викопне паливо за відсутності альтернатив призводять до енергетичної бідності та втрати промислової конкурентоспроможності. Але зрештою саме політична воля та рішучість сформують шлях переходу та визначатимуть, чи призведе він до більш інклюзивного, справедливого та стабільного світу.

Шлях IRENA до 1,5°C позиціонує електрифікацію та ефективність як ключові рушії енергетичного переходу, завдяки відновлюваним джерелам енергії, водню та стійкій біомасі. Цей шлях, який вимагає масштабних змін у тому, як суспільства виробляють і споживають енергію, призведе до скорочення майже на 37 гігатонн щорічних викидів CO2 до 2050 року. Цих скорочень можна досягти за допомогою 1) значного збільшення виробництва та прямого використання відновлюваних джерел енергії. на основі електроенергії; 2) істотне підвищення енергоефективності; 3) електрифікація секторів кінцевого використання (наприклад, електромобілі та теплові насоси); 4) чистий водень та його похідні; 5) біоенергетика в поєднанні з уловлюванням і зберіганням вуглецю; і 6) використання «останньої милі» уловлювання та зберігання вуглецю [3].

Електрика на основі ВДЕ зараз є найдешевшим варіантом електроенергії в більшості регіонів. Глобальна середньозважена вирівняна вартість електроенергії від нещодавно введених в експлуатацію сонячних фотоелектричних (PV) проектів впала на 85% між 2010 і 2020 роками. Відповідне зниження витрат на концентровану сонячну енергію (CSP) становило 68%; береговий вітер, 56%; і офшорна вітрова енергія - 48%. Як результат, відновлювані джерела енергії вже є стандартним варіантом збільшення потужностей в енергетичному секторі майже в усіх країнах, і вони домінують у поточних інвестиціях. Сонячні та вітрові технології з часом зміцнили своє домінування, і з огляду на нещодавнє підвищення цін на викопне паливо економічні перспективи відновлюваної енергії, безперечно, хороші.

Декарбонізація кінцевого використання є наступним рубежем, з багатьма рішеннями, наданими через електрифікацію, зелений водень і пряме використання відновлюваних джерел. Незважаючи на значний глобальний прогрес у розгортанні відновлюваних джерел енергії в енергетичному секторі, сектори кінцевого споживання відстають, при цьому промислові процеси та опалення домогосподарств все ще значною мірою залежать від викопного газу. У транспортній сфері продовжує домінувати нафта. У цих секторах глибше проникнення відновлюваних джерел енергії, розширена електрифікація та підвищення енергоефективності можуть зіграти вирішальну роль у послабленні занепокоєння щодо цін і безпеки постачання.

Незважаючи на певний прогрес, енергетичний перехід ще далекий від плану, і необхідні радикальні дії, щоб змінити його поточну траєкторію. Досягнення кліматичної цілі до 2050 року залежить від достатніх дій до 2030 року, причому наступні вісім років мають вирішальне значення для прискорення переходу на відновлювані джерела енергії. Будь-яка короткострокова нестача дій ще більше зменшить шанси на досягнення кліматичної цілі 1,5°C. Прискорені дії - це стратегія без жодних жалю, яка, якщо її ретельно впроваджувати, дозволяє реалізувати переваги справедливого та інклюзивного енергетичного переходу.

У випуску «Прогнозів розвитку світової енергетики» за 2022 рік визначено пріоритетні сфери та дії для досягнення рубежу до 2030 року з використанням доступних на даний момент рішень, які можна розгортати в масштабі. Прогрес буде залежати від політичної волі, цілеспрямованих інвестицій і поєднання технологій, які супроводжуються пакетами політичних заходів для їх впровадження та оптимізації їх економічного та соціального впливу. Основні пріоритети обговорюються нижче; їх потрібно буде виконувати одночасно, щоб забезпечити перехід енергії до мети 1,5°C [3].

Важливо рішуче замінити вугільну енергетику екологічно чистими альтернативами, зокрема відновлюваними. Останніми місяцями дефіцит газу та високі ціни призвели до уповільнення поступової відмови від вугілля в усьому світі, створюючи ще більші аргументи для більш агресивного впровадження відновлюваних джерел енергії. Очевидно, що поетапна відмова є складним завданням для країн, які значною мірою залежать від вугілля, особливо враховуючи необхідність справедливого та справедливого переходу для постраждалих працівників і громад. Тому узгоджені дії та міжнародна співпраця є важливими для своєчасного прогресу. Необхідно також вирішити проблему заміни вугілля в промисловості, оскільки майже 30% усього вугілля використовується в металургійній, цементній та інших галузях промисловості. Найближчі роки стануть вирішальними для інновацій, промислових дій і міжнародного співробітництва в цих секторах [3].

Поступова ліквідація активів, які займаються викопним паливом, має відбуватися разом із заходами щодо усунення ринкових спотворень і стимулювання рішень для переходу на енергетику. Це включатиме поступове скасування субсидій на викопне паливо та забезпечення того, щоб повна вартість (екологічна, медична та соціальна) спалювання викопного палива відображалася в їхніх цінах, таким чином усуваючи існуючі викривлення ринку. Фіскальну політику, включно з ціноутворенням на викиди вуглецю, слід запроваджувати та коригувати для підвищення конкурентоспроможності рішень, пов'язаних із переходом. Такі заходи повинні супроводжуватися ретельною оцінкою їх соціального впливу та впливу на справедливість, особливо для населення з низькими доходами, щоб переконатися, що вони не посилюють енергетичну бідність або не мають інших соціально регресивних ефектів.

Щоб реалізувати сценарій 1,5°C, до середини сторіччя сектор електроенергетики має бути повністю декарбонізований, а сонячна та вітрова енергетика будуть очолювати трансформацію світового ринку енергетики.

Розвиток відновлюваних джерел енергії разом із агресивною стратегією енергоефективності є найбільш реалістичним шляхом до скорочення викидів вдвічі до 2030 року, як рекомендує IPCC [3]. В енергетичному секторі відновлювані джерела енергії швидше і дешевше розгортати, ніж альтернативи. Але щоб досягти мети МГЕЗК, щорічне додавання потужностей відновлюваної електроенергетики повинно в три рази перевищувати поточну швидкість розгортання. Таке підвищення можливе за наявності належних умов. Спеціальні технологічні цілі та політика особливо необхідні для підтримки менш зрілих технологій, таких як енергія океану та CSP.

Оновлення інфраструктури, модернізація та розширення необхідні для підвищення стійкості системи та створення гнучкості для диверсифікованої та взаємопов'язаної системи, здатної вмістити значну частку змінної відновлюваної енергії. Ідея про те, що лише викопний газ буде потрібний для інтеграції вищих часток змінної сонячної енергії та вітру, швидко переходить нанівець завдяки покращенню економіки альтернативних джерел гнучкості. Але окрім багатьох технологічних рішень, ринки потребуватимуть адаптації як у лібералізованих, так і в регульованих системах. Поточна структура була розроблена в епоху викопного палива, щоб зменшити експлуатаційні витрати великих централізованих електростанцій з різним паливом і альтернативними витратами. В епоху змінної відновлюваної енергії електроенергію слід закуповувати з урахуванням характеристик децентралізованих технологій виробництва, без палива чи альтернативних витрат.

До 2030 року «зелений» водень має перейти з ніші на мейнстрім. У 2021 році було встановлено лише 0,5 ГВт електролізерів; до 2030 року сукупна встановлена потужність має зрости приблизно до 350 ГВт. Водню приділяється велика увага політики, тому в найближчі роки мають бути внесені конкретні дії для розвитку глобального ринку та зниження витрат. У цьому відношенні розробка стандартів і гарантій походження разом із схемами підтримки для покриття розриву у витратах на екологічні рішення гарантує, що водень стане вагомим внеском у боротьбу з кліматом у довгостроковій перспективі [3].

Внесок сучасної біоенергетики в задоволення попиту на енергію, включно з попитом на сировину, має зрости втричі до 2030 року. У той же час традиційне використання біомаси (наприклад, дров) має бути замінено чистими рішеннями для приготування їжі. Є можливості для розширення поставок біомаси, але розширенням потрібно керувати ретельно, щоб забезпечити стійкість і мінімізувати негативні наслідки. Політика, яка сприяє ширшому використанню біоенергетики, повинна поєднуватися з жорсткими, заснованими на фактичних даних процедурами та правилами сталого розвитку.

Більшість продажів автомобілів до 2030 року повинні бути електричними. Електромобільність є яскравим світлом прогресу енергетичного переходу: у 2021 році електромобілі вже становлять 8,3% світових продажів автомобілів (EV-Volumes, 2022). У найближчі роки ця частка стрімко зростатиме. Між 2021 і 2025 роками річна виробнича потужність акумуляторів збільшиться в чотири рази приблизно до 2500 ГВт- год. Однак зростання електромобілів зрештою залежить від масштабного розвитку інфраструктури підзарядки в найближче десятиліття, а також фінансових і фіскальних стимулів для сприяння поширенню електромобілів, обов'язкових зарядних пристроїв і заборони на транспортні засоби з двигунами внутрішнього згоряння. Крім того, слід докласти більше зусиль, щоб зменшити попит на подорожі та сприяти переходу на громадський транспорт і велосипед, де це можливо [3].

Усі нові будівлі мають бути енергоефективними, а темпи реконструкції мають бути значно збільшені. Удосконалення заходів і правил для будівель може зробити величезні зміни в найближчій перспективі. Декарбонізація опалення та охолодження вимагатиме змін у будівельних нормах, стандартах енергоефективності для приладів і мандатах на технології опалення та охолодження на основі відновлюваних джерел енергії, включаючи сонячні водонагрівачі, теплові насоси на основі відновлюваних джерел енергії та геотермальне опалення. Зусилля з декарбонізації систем опалення та охолодження повинні бути продовжені протягом наступних десятиліть, але щойно згадані заходи мають бути введені в дію без зволікання.

Прискорене розгортання екологічно чистого водню та сталої біомаси є ключовими рішеннями для декарбонізації секторів, які важко зменшити, а також сприяють енергетичній безпеці.

У 2023 році загарбницька війна Росії проти України, енергетична та кліматична кризи та їхні економічні та соціальні наслідки залишатимуться ключовими питаннями для ЄС та світу. ЄС продовжуватиме підтримувати Україну та протистояти вепонізації енергетики Росією шляхом прискорення декарбонізації її економіки. Це також вимагатиме співпраці з партнерами, щоб стабілізувати глобальні енергетичні ринки та допомогти найбільш вразливим країнам протистояти наслідкам цього нового геополітичного середовища.

Енергетичний перехід в ЄС залишається одним із ключових пунктів порядку денного Європейської Комісії на найближчі десятиліття. У цьому контексті енергетичний сектор було визнано найважливішим через дуже високий потенціал скорочення викидів і доступність технологій з низьким рівнем викидів. Вважаємо, що скорочення викидів парникових газів разом зі значним підвищенням енергоефективності та розвитком відновлюваних джерел енергії становить суть енергетичного переходу в кліматичному вимірі. Таке значне скорочення викидів призведе до зміни технології, яка використовується для виробництва електроенергії, спочатку з вугілля на газ.

Тут важливо зазначити потенційні негативні соціальні наслідки: зростання енергетичної бідності та крах шахтарських регіонів, чому мають запобігти програми на рівні ЄС і національних рівнях. Описані вище дії мають призвести до того, що країни ЄС досягнуть кліматичної нейтральності. За оцінками експертів, перша десятка країн може потрапити туди вже у 2045 році. Це країни, які вже інтенсивно розвивають ВДЕ та мають значну частку атомної енергетики в енергобалансі.

Окрім скорочення викидів парникових газів, досягнення кліматичної нейтральності першою групою країн ЄС також матиме значні політичні наслідки. Таким чином ЄС вкаже, що енергетичний перехід є справжнім пріоритетом, посилюючи тиск не лише всередині ЄС, але й на країни за його межами. На нашу думку, шансів на досягнення кліматичної нейтральності без атомних електростанцій мало. Тим не менш, ядерна енергетика не повинна бути альтернативою іншим крокам до енергетичного переходу. Частка ядерної енергії зменшиться в багатших країнах, де її замінять дешеві ВДЕ, а в країнах, які все ще отримують значну частину своєї електроенергії з викопного палива, і потребують технологій, які можуть стабілізувати їх енергетичну систему, зросте.

На нашу думку, ключовими перешкодами для зменшення частки атомної енергетики є низькі державні витрати на атомну енергетику в країнах ЄС, висока вартість впровадження інноваційних технології та низький рівень підтримки екологічних інвестицій у рамках Європейської зеленої угоди. Інші фактори матимуть дещо менший вплив. Велике значення в цьому процесі має політика окремих країн та рівень інвестицій, необхідних для продовження виробництва енергії з ядерних джерел.

Тут важливим аспектом є невизначеність політичної волї окремих країн- членів. Тут особливо важливий конфлікт між Німеччиною, противником ядерної енергетики, та Францією, де атомна енергетика все ще становить близько 70% енергетичного балансу. Єврокомісія має виробити стабільну позицію. Тривала невизначеність щодо можливого включення ядерної енергії до категорії зеленої енергії не сприяє досягненню цілей енергетичного переходу. Щоб здійснити енергетичний перехід, також важливо покласти край викидам за межі енергетичного сектора.

На нашу думку, припинення спалювання викопного палива в містах ЄС є дуже важливим - не лише з точки зору скорочення викидів парникових газів, але й для зменшення шкоди здоров'ю мешканців. Ключем до досягнення цієї мети є припинення широкого використання печей, які працюють на твердому паливі, а в довгостроковій перспективі - припинення використання природного газу та викопного палива на транспорті. Серед наших рекомендацій тут особливо актуальні програми підтримки термомодернізації житлових будинків та розвитку швидкого та надійного громадського транспорту. Також необхідно підтримати заміну високоемісійних автомобілів, що працюють на бензині та дизелі, на гібридні та електричні, а також у майбутньому на водневі.

Висновки

Таким чином, як стверджують експерти форсайт- дослідження, настав час термінових дій; країни повинні встановити більш амбітні цілі та впровадити заходи для підвищення енергоефективності та впровадження відновлюваних джерел енергії.

Управління попитом допомогло б пом'якшити численні проблеми в короткостроковій перспективі, сприяючи довгостроковій безпеці постачання енергії та матеріалів. Трансформація енергетичної системи полягає не просто у зміні джерел енергії; воно поширюється на забезпечення ефективного використання енергії в усіх секторах. Інновації, переробка та циркулярна економіка відіграватимуть значну роль у досягненні ефективності в середньостроковій та довгостроковій перспективі. У найближчі роки очікується збільшення інвестицій у дослідження та розробки (НДДКР) і пілотні проекти вздовж ланцюжків створення вартості всіх шести технологічних напрямків, описаних вище. Це має супроводжуватися зусиллями щодо скорочення непотрібного споживання та відходу від системи, заснованої на постійному зростанні споживання.

Досягнення мети до 2050 року шляхом прискорення впровадження відновлюваних джерел енергії та вжиття рішучих дій для підвищення енергоефективності є стратегією, яка відповідає кліматичним цілям і пропонує переваги справедливого та інклюзивного енергетичного переходу, такі як загальний доступ до енергії, створення робочих місць, зменшення бідності та справедливий розподіл вигод і тягаря адаптації.

Література:

1. International Energy Outlook 2016 // US Energy Information Administration. URL: http://www.eia.gov/forecasts/ieo/pdf/0484(2016).pdf (дата звернення 04.01.2023).

2. World Energy Outlook 2016 // International Energy Agency. URL: http://www.worldenergyoutlook.org/weo2016/ (дата звернення 02.01.2023).

3. World Energy Transitions Outlook 2022 - IRENA. URL: https://www.irena.org/ Digital-Report/World-Energy-Transitions-Outlook-2022 (дата звернення 08.01.2023).

4. Лелюк О.В. Порівняльний аналіз форсайт-прогнозів розвитку світової енергетики міжнародних енергетичних підприємств. Управління розвитком. 2017. №1-2. С. 102-110.

References:

1. International Energy Outlook 2016 // US Energy Information Administration. [online] Available at: http://www.eia.gov/forecasts/ieo/pdf/0484(2016).pdf

2. World Energy Outlook 2016 // International Energy Agency. [online] Available at: http://www.worldenergyoutlook.org/weo2016/

3. World Energy Transitions Outlook 2022 - IRENA. [online] Available at: https://www.irena.org/Digital-Report/World-Energy-Transitions-Outlook-2022

4. Leliuk O.V. (2017). Comparative analysis of foresight forecasts of the world energy development of international energy companies. Upravlinnia rozvytkom (Development management). №1-2, pp. 102-110. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru