Активність свідомості в здійсненні економічних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru

Державний податковий університет

Активність свідомості в здійсненні економічних процесів

С. В. Синяков

ACTIVITY OF CONSCIOUSNESS IN THE IMPLEMENTATION OF ECONOMIC PROCESSES

Introduction. An important economic aspect of the problem of the ideal is the study of the interaction of the ideal and material components in economic processes. Moreover, this problem is not theoretical, but has a practical meaning, a substantive field of application. The aim of the study is to substantiate the need to expand ideas about the objects of economic science by including them in a deeper area of culture, thinking style, worldview, habits, and traditions. The task is to analyze the content of the activity of human consciousness as a source of economic actions. Research methodology is a systemic and interdisciplinary approaches. Research results. The economic environment includes thinking and acting people, as well as a significant number of values, goals and norms of behavior. The economic behavior of people is always determined by a number of sociocultural factors, the main of which are psychological, political, sociological, religious, worldview and other ideological ideas. Each system of economic relations can be connected with different ideological ideas. They can coexist in a single economic space or, having arisen in a certain historical sequence, exert mutual influence. Ideas are not only a passive reflection of the social environment, they have a transformative character. The ideal component in the economic process can be defined as a historically established system of fixed economic relations, developing forms of economic interaction. Emphasizing the projective essence of ideas in economic consciousness, one should find out how such a feature of them as goal-setting contributes to the solution of economic problems. Discussion. Pluralism in economic research and methodology of science is much more profitable, fruitful and perfect than monism. It raises the level of scientific culture and the effectiveness of theoretical research. Economics is a way of looking at those phenomena that may be studied by other social and natural sciences, so an alternative approach to the analysis of various social and economic phenomena seems to be actual and effective. Conclusions. Today, a new globalized economy has emerged, in many respects different from the previous one - the financial system, which has brought other principles of management. All this required a new scientific understanding. New forms of knowledge do not have a strictly defined subject, and a specific research methodology; they do not always rely on the old scientific traditions. But the main thing has happened: the demarcation from the old system of knowledge, which necessarily causes the generation of new ideas in science, leads to heated discussions among scientists, representatives of different fields of knowledge.

Keywords: ideal, economic consciousness, economic philosophy, economic entities, irrational economic behavior, deductive-rational method.

Анотація

У статті досліджується ідеальний фактор в економічних діях, розкривається взаємозв'язок суб'єктивного та об'єктивного в економічних процесах. Основна увага приділяється проблемі ідеального в економіці, інформаційному супроводу господарської діяльності, ідеологічним цінностям та ролі цілепокладання в економічній поведінці. У роботі розкривається зміст активності людської свідомості як джерела економічних процесів у різних сферах економічної діяльності. На основі уявлень, що змінилися, про природу економічної реальності ставиться питання про перегляд пізнавальних засобів економічної науки.

Ключові слова: ідеальне, економічна свідомість, філософія господарства, суб'єкти господарювання, ірраціональна економічна поведінка, дедуктивно-раціональний метод.

ідеальний свідомість економічний

Вступ

Економічне середовище включає мислячих і діючих людей, а також значну кількість цінностей, цілей і норм поведінки. Економічна поведінка людей завжди зумовлена низкою соціокультурних факторів, головними з яких є психологічні, політичні, соціологічні, релігійні, світоглядні та ін. ідеологічні уявлення. Сучасна економічна теорія, коли вона описує економічні дії, кризові явища, суперечності та конфлікти, не може не враховувати ідеальну складову в економічній діяльності.

У сучасних економічних системах ідеологічні цінності є достатньо різноманітними. Деякі зі світоглядних уявлень сприймаються та поділяються цілими соціальними групами; інші, навпаки, - вузьким колом індивідів. Різноманітність та відносна автономія світоглядних ідей - досить давній факт в економічній історії суспільства. Кожна система економічних цінностей може бути поєднана з різними ідеологічними уявленнями. Вони можуть співіснувати одночасно в єдиному економічному просторі або, виникнувши в певній історичній послідовності, взаємно впливати.

Вони конкурують один з одним, прагнучи підпорядкувати собі певну економічну групу і у такий спосіб сприяють виникненню відомих суперечностей між економічними цінностями. Конкуренція в сучасному світі продовжується, наприклад, між капіталістичними і колективістськими, ринковими і антиринковими переконаннями та інших. Між ними можливі протистояння і навіть конфлікти, оскільки моральні, етичні, релігійні ідеї можуть суперечити економічним принципам. Можна також спробувати пояснити економічну активність людей впливом ідеологічних цінностей. Проте самі ці цінності неспроможні розглядатися в ізольованому вигляді. Вони самі породжуються і зумовлюються соціо- культурним середовищем, хоча, своєю чергою, допомагають зрозуміти, переосмислити і перетворити його.

Економічна наука, як і інші суспільні науки, не може існувати у філософському вакуумі, повністю ігноруючи всі філософські проблеми, у тому числі й проблему ідеального. Незважаючи на те, що остання сформувалася у філософії ще за часів Платона та Арістотеля, активно обговорювалася в німецькій класичній філософії XVIII-XIX ст., останнім часом вона знову заявила про своє існування в економічній науці.

Ідеї, «ідеальне», образи - характерні риси та головна ознака свідомості, зумовлена соціальною природою суспільних феноменів. Ідеї є лише пасивним відображенням соціального середовища, у яких закладено перетворюючий характер; за своєю суттю вони э активними та конструктивними. Ідеальну компоненту в економічному процесі можна визначити як систему фіксованих економічних відносин, що розвиваються, форм економічної взаємодії. Наголошуючи на проєктивній сутності ідей в економічній свідомості, слід з'ясувати, у який спосіб така їхня риса як цілепокладання сприяє вирішенню економічних завдань.

Важливим економічним аспектом проблеми ідеального є дослідження взаємодії ідеального та матеріально-господарського компонентів у економічних процесах. Причому це є не тільки теоретичною проблемою, але має цілком практичне значення, предметну сферу застосування. У роботах, присвячених обґрунтуванню теорії та методології економічного пізнання, простежується думка, згідно з якою вивчення економічних явищ сьогодні можливе лише у широкому соціокультурному контексті (Базилевич 2015, 277-362). Проте здійснити такий аналіз неможливо, залишаючись на позиціях традиційних уявлень про природу економічних феноменів. Виходом із ситуації може бути побудова нової економічної онтології, гносеології та логіки, конструювання нової системи інтерпретацій та оцінок, що враховують теорію культурної детермінації економічної поведінки суб'єктів.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності розширення уявлень про об'єкти економічної науки за рахунок включення їх у галузь культури, стилю мислення, особливостей світосприйняття, звичок, традицій. Ставиться завдання здійснення аналізу змісту активності людської свідомості як джерела економічних процесів.

Методологія дослідження

Методологічною основою дослідження обрано системний та міждисциплінарний підходи, які дозволяють використання всього комплексу пізнавальних засобів на основі співробітництва економістів, соціологів, культурологів, філософів, соціальних психологів та ін. вчених.

Результати

Слід зазначити, що такий досвід уже є у вітчизняній науковій літературі. Наприклад, М. І. Зверяковим було проведено теоретичне дослідження нових об'єктивних передумов, які виступають імперативами формування нової економічної моделі розвитку України. Ним робиться спроба запровадити ідеальну компоненту у структуру економічного об'єкта й у понятійний апарат економічної науки у зв'язку з обґрунтуванням актуальної моделі економіки. При аналізі дискусій на цю тему автор пропонує внести до неї та враховувати окрім структурних змін, інноваційних та цифрових технологій історію суспільства, його традиції, геополітичні аспекти, особливості соціально-економічного розвитку країни (Зверяков 2022, 4-6). Наприклад, систематичне дослідження будь-якого регіону стає неможливим на основі традиційних уявлень про нього як тільки про економічну, територіально-адміністративну структуру. Втім при використанні понять «духовний» або «метафізичний» простір як інтегральних категорій вдається охопити такі види людської діяльності, які здатні не лише перетворювати, але і створювати нові умови існування, реалізовуючись у політиці, культурі, економіці. В економічне «ідеальне» можна включити: стереотипи поведінки, споживання, спосіб життя, ціннісно- мотиваційне ставлення до праці, розуміння сутності багатства і накопичення, форм вартості і так далі. У цьому аспекті зміст ідеального співпадає зі змістом культури, оскільки домінуючим компонентом в культурі є «ідеальне».

Культура наповнює економічним змістом господарство, вона пронизує соціальне середовище, в якому реалізується господарська діяльність. Поза процесом культурної творчості неможливо уявити значні досягнення людства в усіх проявах людського духу, у тому числі і в економічній сфері. Культура міститься в результатах та продуктах господарського розвитку; вона закріплює норми та правила взаємодії людей у господарському житті, опосередковує принципи організації праці людей, форми виробництва та відтворення суспільства. Феномен «культура» автором розглядається як інформаційний аспект життя суспільства, як соціально значуща інформація, що регулює діяльність, поведінку та спілкування людей. Ця інформація, яка виступає як сукупний соціальний досвід, що історично розвивається, частково може усвідомлюватися людьми, але часто вона функціонує як «соціальне підсвідоме». Що стосується економічної сфери життя суспільства, то в ролі таких систем зазвичай виступають будь-які фактори господарської діяльності, що набувають функцій знаків, які фіксуються в програмах господарської діяльності, економічної поведінки та взаємодії. Такими чинниками є системи норм, принципів, символів, які забезпечують господарський процес. В якості особливих знаків нерідко функціонують господарські об'єкти, створені людьми, в яких міститься накопичений соціальний та економічний досвід.

В концепції економічної антропології В. Д. Базилевича та В. В. Ільїна людська свідомість справедливо сприймається як джерело економіки, а чи не навпаки. Господарство, господарська діяльність - є реалізацією свідомості. На такій основі робиться висновок про суб'єктивну природу господарства та його ідеологічну обумовленість (Базилевич 2015, 318-320). Ідеологія закономірно передує економічній і господарській діяльності, надає їй сенсу, мети та напряму. Основними причинами добробуту сьогодні вважаються: економіка знань, Інтернет речей, економічна ініціатива, інновації, високий рівень освіти, кваліфікації тощо.

Економіка сьогодні, безперечно, є керованою економікою. Процес глобалізації призводить до зростання ролі фінансових центрів у керуванні світовим господарством. Фінансово-економічні методи управління господарством доповнюються позаекономічними, як кажуть, «вольовими інструментами втручання». Сучасна епоха принципово відрізняється від політичних та економічних відносин минулого суспільного устрою. Сформувалися нові інститути економіки та суспільства, змінилися принципи і норми життя людей.

Нинішня фінансова та економічна криза не залишає вже місця міфам щодо ефективності суто фінансових і економічних способів управління господарством, ілюзій про самодостатність та ефективність ринкової економіки загалом. Американська федеральна резервна система в період коронавірусної пандемії вклала трильйони доларів в американські банки. Однак останні, отримавши величезну фінансову допомогу, різко збільшивши капіталізацію та рівень фінансової ліквідності, не змогли суттєво покращити економічну ситуацію, у тому числі у сфері кредитування. Центральним банкам США та Європи тепер уже не вистачає традиційних фінансових засобів для боротьби з наслідками кризи, спричиненої широкомасштабною агресією в Україні, з економічною рецесією, оскільки нерідко фінансова ліквідність здійснюється через канали, які неможливо контролювати. Щоб у США економіка зростала, а за нею - залежні від її зростання економіки Євросоюзу та Китаю, американські громадяни мають продовжувати брати кредити для купівлі нерухомості та товарів народного вжитку, як вони це робили останні тридцять років. Але люди не поспішають робити покупки навіть у тих випадках, коли вони мають певний запас грошей. Американські громадяни, як і громадяни інших багатих країн, сьогодні цього собі дозволити не можуть, а в майбутньому, можливо, купуватимуть ще менше, прораховуючи фінансові ризики, що зростають.

Можна з певною впевненістю сказати, що існуюча форма економіки - фінансова економіка - частково вичерпала себе. Накопичений американськими домогосподарствами та корпораціями борг на 2 лютого 2022 р. перевищує 35 трильйонів доларів, що навіть теоретично робить його обслуговування вкрай складним без увімкнення друкарського верстата. До цієї суми слід додати понад 30 трильйонів доларів державного боргу, що є однією з причин нинішньої економічної інфляції у світі. Деякі елементи підйому в окремих галузях господарської діяльності в США пов'язані з реакцією ринків на трильйонну емісію Федеральної резервної системи. Але щойно державне стимулювання припиняється, знов починається економічна стагнація.

Не кращою є економічна ситуація і в країнах Євросоюзу та КНР, де також скорочується кредитування споживачів, зменшується обсяг роздрібного товарообігу, а також замовлення та затоварювання складів у реальному секторі економіки. Безробіття у цих країнах не зменшується, а десь навіть зростає. Така невтішна ситуація у світовій економіці не могла не відбитися в науці: все частіше можна побачити скептичне ставлення як до економічної теорії, так і до економічної політики. З'явилося переконання в тому, що сучасна економічна думка відчуває труднощі у поясненні подій, що відбуваються в реальному світі, а також у здійсненні аналізу, придатного для економічної політики. Відбувається часткова відмова від концепції економічних суб'єктів як раціональних діячів (Фукуяма 2020), що позначається на методології економічного дослідження.

Аналізуючи проблему «ідеального» в економічній науці, не можна не зупинитися на питанні ірраціональності економічних суб'єктів. Як відомо, згідно з концепцією психоаналізу, «раціональне» становить досить невеликий пласт у психіці людини. Решта простору зайнята «ірраціональним». Якщо цей висновок перенести на свідомість суб'єктів господарської діяльності та економічних відносин, то тут формується чимало малодосліджених проблем, таких як «енергія» ірраціонального у раціональності економічного буття, або співвідношення раціонального та ірраціонального у реалізації мети економічного розвитку та ін.

Кризові явища виявили безліч аспектів реалізації ірраціональних процесів у економічній сфері життя суспільства. Ірраціональна поведінка є протилежною раціональній (цілераціональному, за М. Вебером). Якщо для раціональної поведінки є характерним ув'язування цілей з усвідомленням інтересів, конструюванням плану дій з урахуванням розрахунку балансу можливих досягнень і витрат, то ірраціональна поведінка цього позбавлена. В основі ірраціональної поведінки лежать психологічні механізми, опосередковано пов'язані з тверезим розрахунком. Здійснюючи таку дію, людина не контролює себе розумом, і лише потім, коли вона заспокоїться і відновить здатність до раціонального аналізу, зрозуміє всю свою неадекватність і, можливо, свої помилки. Один із творців теорії «поведінкової економіки» та «поведінкових фінансів» Річард Талер щодо цього приводу пише: «Було би природним запитати себе, якою ж ще може бути економіка, але більша частина економічної теорії не ґрунтується на емпіричному спостереженні. Натомість в її основі лежать аксіоми раціонального вибору, незважаючи на те, чи стосуються ці аксіоми того, що ми спостерігаємо в повсякденному житті. Теорія поведінки еконів не може ґрунтуватися на емпіричних даних, тому ще екони не існують» (Талер 2022, 413).

В економічній сфері життя суспільства, а особливо у сфері фінансів, залишається набагато менше простору для ірраціональних дій, ніж в інших галузях. Однак і тут, у період економічної та фінансової кризи, створюються механізми ірраціональної поведінки. Наприклад, споживча поведінка людей на основі механізму наслідування відтворюється без будь-яких роздумів. Індивіди не замислюються, що треба робити в стандартних ситуаціях: вони поводяться так, як це роблять оточуючі.

У період фінансової кризи механізм наслідування вже не реалізується в купівлі непотрібних речей, дотримання моди і т. д., а здійснюється в операціях із вкладами, грошовими депозитами та різними цінними паперами. Під час підвищення курсу твердої валюти (долара, євро, фунта стерлінга та ін.) фінансові суб'єкти починають їх інтенсивно скуповувати, у періоди зниження курсу такої валюти - швидко обмінювати її на національні грошові знаки. З погляду раціонального розрахунку, тверезого економічного аналізу все треба робити якраз навпаки. Такі ситуації часто описуються словом «паніка».

Термін «паніка» походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ і стад. Його гніву приписувалася «паніка» або божевілля стада, що кидалося у прірву, у воду через незначну причину. Виникненню паніки сприяє низка факторів. Ними можуть бути втома, депресія, голод, сп'яніння, довге безсоння або попередні психічні потрясіння, але не тільки. До паніки призводять такі психологічні феномени, як надзвичайний подив, велика невпевненість, свідомість власного безсилля перед невідворотною небезпекою, втрата довіри до лідерів, банківської системи, державних інститутів. Паніка починається з появи шокуючого стимулу: різкого зниження курсу національної валюти, гіперінфляції чи політичних потрясінь, що активно впливають на економіку. Вона викликає потрясіння та сприйняття економічної ситуації як кризової. Стан замішання може посилювати спроба інтерпретувати та оцінювати події в рамках особистого досвіду шляхом пригадування аналогічних ситуацій. Гостра необхідність швидкого пояснення стимулу та негайної дії заважає логічному осмисленню кризової ситуації та викликає страх. І тут може статися різке збільшення «критичної маси»: страх одних економічних суб'єктів відбивається іншими, що, у своє чергу, посилює страх перших. Страх веде до зменшення впевненості та здатності колективно протистояти кризовій ситуації, створює відчуття приреченості. Невіра у можливість державного організованого порятунку викликає бажання врятуватися індивідуально.

Панікою в кризовій ситуації є індивідуалістична та егоцентрична поведінка економічних суб'єктів, спрямована на порятунок фінансів та активів у будь- який спосіб: знайти в банку своїх людей, поділитися з фінансовими чиновниками, віддавши половину заощаджень заради порятунку іншої половини. У процесі паніки суб'єкти часто діють одноманітно, наприклад, ошукані інвестори кидаються у двері одного офісу, шукають потрібних людей, здатних їм допомогти і т. д. Все це є результатом циркулярної реакції навіювання, зараження, наслідування. Якщо одна людина побігла, то всі побігли за нею, сподіваючись, що ті, хто попереду, знають вихід, тому паніка, зазвичай, має груповий прояв. Незважаючи на те, що вона має на меті індивідуальний порятунок, результатом є те, що індивіди, які рятуються у такий спосіб, нейтралізують зусилля кожного, буквально топлять один одного. Так банківська паніка веде до того, що банк, що злегка похитнувся, тоне як торпедований корабель.

Важливу роль у поширенні форм ірраціональної економічної поведінки грає механізм зараження. Люди заражаються вірусами і бактеріями будь-якої хвороби, але вони можуть за певних умов заразитися чужим настроєм, копіюючи відповідні форми поведінки. Нерідко в економічних групах зустрічається механізм взаємного зараження. У цьому випадку всі учасники групи заражають один одного певними почуттями, переживаннями, емоціями, настроями. Навіть за умов ринкової економіки іноді реалізується ірраціональний споживчий попит: населення раптово, під впливом пліток і чуток, кидається скуповувати сіль, цукор, сірники, гречку тощо. Навіювання є методом, що сприяє некритичному сприйняттю зовнішньої інформації та в подальшому здійсненню ірраціональних економічних дій. Суб'єктами навіювання можуть бути ті особи, які володіють необхідним для даного індивіда або групи авторитетом.

Обговорення

В умовах величезної концентрації населення у великих містах різко інтенсифікується неформальна інформація, яка часто стосується важливих аспектів споживчого ринку. Демократизація засобів масової інформації перетворює їх на розносників чуток із посиланням на поінформовані кола. Розвиток телебачення, реклами, Інтернету створили потужні засоби маніпуляції поведінкою мільйонів людей. Вони можуть одночасно отримати інформацію з різних джерел, що штовхає їх на однотипні ірраціональні дії.

Професор з Кельна Марліс Оккенфельд, один із представників концепції «ігрові теорії» (Талер 2022, 179-186; 353-364), експериментально продемонстрував те, що під час аукціонів у Кельні учасники, що сидять на перших рядах, завищують вартість виставлених товарів приблизно на 5-6 євро, а учасники, що сидять на задніх рядах, навпаки, занижують вартість цих товарів на 2 євро. Раціонально цю ситуацію пояснити дуже складно. М. Оккенфельд вважає, що класична економічна наука ігнорує експериментальну складову. Він називає її стратегічною психологічною стороною економіки. Класична економічна наука виходила з того, що економічна людина є егоїстом та раціоналістом. З погляду М. Оккенфельда, люди, перед вирішенням важливих економічних завдань, переживають ірраціональні стани, які впливають на їхні подальші дії.

Про обмежену раціональність в економічній науці кажуть нобелівські лауреати з економіки Даніел Канеман (2002) і Роберт Шілер (2013). Вони критично аналізують метод раціональної дедукції в економічній науці і припускають, що даний тип раціональності, будучи надзвичайно корисним для вирішення теоретичних завдань, висуває надто великі вимоги до людської поведінки. Д. Канеман ставить під сумнів раціональну поведінку і пов'язує це з обмеженою можливістю економічних агентів із переробки інформації та труднощами ідентифікувати ситуації при доборі шаблону виду дії способом відповідним шаблону. Він пише про схильність людей переоцінювати ймовірність події, якщо приклади такого роду легко спадають на думку. А репрезентативність для нього - це схильність оцінювати ймовірність події виходячи з того, якою мірою ця подія співвідноситься з відповідною психічною моделлю (Канеман 2011, 285300).

У зв'язку з таким припущенням давайте для прикладу дослідимо ситуацію, пов'язану з відвідуванням нічного клубу, наголошуючи на недоліках способу створення моделі очікування потенційних відвідувачів. Нехай Н людей щотижня вирішують незалежно один від одного, чи йти їм у певну ніч до нічного клубу, що пропонує розважальні програми, заходи, чи ні. Для спрощення припустимо, що Н дорівнює 100. Приміщення нічного клубу є обмеженим, і вечір буде приємним, якщо в ньому не буде стовпища, конкретніше, - якщо там буде до 60% із можливих 100%. Немає способу заздалегідь визначити, скільки людей напевно прийде. Тому особа, або агент, вирішує, що варто піти, якщо очікується поява в нічному клубі менше 60 осіб, або залишиться вдома, якщо кількість відвідувачів буде більшою. На вибір не впливають попередні візити, немає змови чи попереднього спілкування агентів між собою, - єдина доступна інформація - кількість людей, які прийшли минулими тижнями.

У даному випадку неможливо створити чітку модель, яку всі агенти могли б використовувати для прогнозування відвідуваності та для обґрунтування своїх рішень, - дедуктивна модель або раціональне рішення тут є неможливими. Не знаючи, яку модель очікування обрали інші агенти, цей агент також не може чітко визначитися. Дедуктивно-раціонального рішення не існує, тому що відсутня адекватна модель очікувань. Справа в тому, що якщо всі припускають, що кілька людей підуть до нічного клубу, то всі туди підуть; аналогічно, якщо всі вважають, що до нічного клубу піде більшість народу, то ніхто не піде. Вихід, на мою думку, полягає у створенні динамічних чи індуктивних моделей на основі експериментальної економічної науки.

На близьких до методологічних позицій Д. Канемана стоїть інший відомий дослідник - Р. Шілер. Він також скептично оцінює економічну дедукцію у вирішенні низки питань економічного дослідження. Ним пропонується інша модель економічних знань та методології пізнання, яка враховує неможливість створення уявлень про постійні зв'язки між подіями. І коли позитивні результати будуть відкинуті, їхнє місце займе реалістична парадигма економічної теорії, яку з легкістю можна буде трансформувати у напрямок більш адекватного аналізу, придатного для економічної політики (Шиллер 2000, 35-55).

Так із усього сказаного можна зробити висновок, що зміна уявлень про природу економічних об'єктів, структуру суб'єкта господарської діяльності з необхідністю веде до створення нової економічної епістемології. В основі неокласичної економічної теорії лежали три основні ідеї: ідея рівноваги, ідея можливості суворої математичної інтерпретації економічних явищ та ідея «чистої» економічної науки. Остання передбачала виключення з її предметного поля будь-яких ненаукових теорій міфологізації і суворе предметне розмежування з іншими суспільними дисциплінами. Однак уявлення про економічну реальність змінюється, і це вимагає нових форм теоретичного опису явищ і процесів.

Ці зміни можна вважати істотним кроком уперед у справі опису господарського життя порівняно з колишніми неокласичними теоріями. Об'єктом неоінституціональних теорій перестала бути раціональна економічна людина, орієнтована на отримання максимального прибутку і мінімізації витрат. На її місце приходить людина не завжди раціональна і нерідко ірраціональна (Базилевич 2007, 552-579). Ця людина є продуктом конкретного соціокультурного середовища, має безліч особливостей, належить до певної етнічної, національної чи реферативної групи, дотримується певної системи цінностей, ідеалів та норм, моральних і стильових принципів. Така людина багато що змінює у традиційних фінансових та економічних відносинах, впливає на функціонування інститутів господарства і суспільства. Наслідками її рішень та дій можуть бути фінансові ігри або відсутність таких, фінансові спекуляції та біржові крахи міжнародних гравців, їхні невірні уявлення про стабільність і нестабільність грошової системи.

Найбільш адекватною об'єкту, що змінився, системою економічних знань, на наш погляд, є філософія господарства. Якщо економічну теорію, враховуючи її дедуктивну спрямованість, можна розцінювати як ідеологічну форму, що конструює певну економічну картину світу, то філософську теорію господарства вважатимуть фундаментальним видом знань. Якщо економічна теорія має нормативний характер, вона не виконує сьогодні частину своїх завдань та функцій, необхідних людям.

Одна з причин цього полягає в тому, що господарство має самостійне онтологічне і широке соціальне значення, тоді як економіку треба розуміти лише як одну з історичних форм господарювання. Крім того, філософія господарювання конструюється з максимальним урахуванням ідеальної компоненти у структурі економічної реальності, долає вузький економізм, розширює горизонти уявлень про господарську діяльність. В економіці є не лише закономірність та впорядкованість, але є й випадковість та хаос. Люди нерідко, наприклад, в екстремальних ситуаціях ігнорують інституційні вимоги і діють вільно та цілеспрямовано, часто використовують спосіб мислення та досвід поведінки інших людей у подібних ситуаціях. Економіка, коли нею займаються вільні активні люди і держава не перешкоджає їхній діловій активності, здатна вести себе як система, що самоорганізується.

Теорія господарства, поряд із сучасною інститу- ційною теорією, є найбільш перспективними пізнавальними конструкціями для вивчення економічної свідомості та поведінки суб'єктів господарювання. Важливою особливістю теорії господарства є те, що вона, будучи філософською рефлексією за своїм характером, абстрактною за своєю природою, позбавлена будь-якої спекулятивності, схематичності, догматизму, надмірної дедуктивної раціональності; насправді вона враховує всі особливості свого об'єкта - господарства.

Нечувана віртуалізація суспільства та фінансів, тотальна інформатизація суспільства у всіх його сферах життєдіяльності зажадала осмислення цих явищ у зовсім новій науковій формі, яка б здолала, з одного боку, спекулятивність філософії, а з іншого боку, - пізнавальну обмеженість виключно економічного дослідження господарських процесів. Нова теоретична концепція за своєю природою є не лише рефлексією над господарством, його змістом, завданнями та структурою, вона також критично аналізує заведене економічне знання, що дозволяє переосмислити принципи, понятійний апарат економічної науки та суспільствознавства загалом.

Плюралізм в економічних дослідженнях та методології науки є значно вигіднішим, пліднішим і досконалішим від монізму. Це - крок уперед порівняно з тим, що було раніше. Він підвищує рівень наукової культури та ефективність теоретичних досліджень.

Економіка - спосіб погляду на ті явища, які, можливо, вивчаються іншими суспільними та природничими науками, тому альтернативний підхід до аналізу різних соціальних та господарських феноменів видається затребуваним та ефективним. Економічна теорія здатна проникати в сутність і бачити мале і велике у тому випадку, коли вона звертається до глибинних структур у процесі обґрунтування власне економічних процесів. Концепція філософії господарства є ефективним інструментом у боротьбі з догматизацією та міфологізацією економічних знань вже тому, що вона не скута вузькими рамками однієї науки, переважно спирається на реальну господарську діяльність як об'єкт пізнання.

Висновки

Постановка проблеми про роль свідомості у здійсненні економічних процесів буде неповною характеристикою взаємодії суб'єкта та об'єкта у господарській діяльності. Аналіз співвідношення суб'єкта та об'єкта в економічних процесах розкриває активність свідомості суб'єктів господарювання у формуванні економіки. І це є зрозумілим, оскільки економічна реальність, її закони та структура у суспільстві існують завдяки діяльності людей та групових відносин. Тому економіка як об'єкт не може бути дослідженою, якщо перед дослідником вона не постане суб'єктом з усіма ідеальними характеристиками. Однією з них є опосередкованість об'єктивного суб'єктивним у найреальнішій господарській діяльності. Йдеться про такі обставини, коли економічний процес відбувається за активності свідомості економічних суб'єктів. Наступним кроком може бути пізнання механізмів переходу об'єктивного до суб'єктивного і, навпаки, - суб'єктивного до об'єктивного. Такий аналіз є можливим лише за умов виявлення тенденцій економічного розвитку господарської діяльності людей, у ході якої здійснюється реалізація самих цілей.

У пізнанні економічних явищ мета не просто висловлює програму економічної діяльності, а й тісно пов'язана із самою господарською реальністю. Отже, в економічному дослідженні цілепокладання не тільки задає програму пізнання, але і безпосередньо є втіленням матриці економічного об'єкта в його розвитку від етапу визначення мети до її реалізацій. Тут виявляється ступінь відповідності мети та результату, засвідчується ступінь адекватності суб'єктом тенденцій розвитку, кінцевих результатів економічної діяльності. Цілковитий характер економічного розвитку означає прояв активності свідомості суб'єкта ще в одному аспекті: знання, що дозволяє сформувати адекватну майбутньому результату економічної діяльності мету, залежить від складності досліджуваних процесів.

Сьогодні сформувалася нова глобалізована економіка, яка є багато в чому відмінною від колишньої. І фінансова система, яка принесла інші принципи господарювання. Усе це зажадало нового наукового осмислення. Нові форми знань поки що не мають строго окресленого предмета, конкретної методології дослідження і не завжди спираються на наукові традиції. Але відбулося головне - розмежування зі старою системою знань, що з необхідністю викликає генерацію нових ідей у науці, веде до гострих дискусій серед науковців - представників різних галузей знань. Зафіксувати зміни, що відбуваються, є першим кроком у розвитку нового економічного знання. Процес філософської рефлексії вже розгорнувся в економічних науках: йде переосмислення алгоритму трансформації як фінансової та економічної систем, так і самого економічного знання в XXI столітті.

Список літератури

Kahneman, Daniel. 2011. Thinking? Fast and Slow. New York: Macmillan. 512 p.

Shiller, Robert J. 2000. Irrational Exuberance. Princeton University Press. 296 p.

Базилевич В., Ильїн В. Метафізика економіки. Київ: «Знання», 2007. 718 с.

Базилевич В., Ільїн В. Економіко-філософська думка сучасного світу. Київ: «Знання», 2015. 821 с.

Зверяков М. І. Українська економіка під час воєнної агресії РФ і в період післявоєнного відновлення. Економіка України. 2022. № 8. С.3-19.

Талер Р. Поведінкова економіка. Чому люди діють ірраціонально і як отримати з цього вигоду. Київ: Наш формат, 2022. 464 с.

Фукуяма Ф. Ідентичність: Прагнення визнання та політика неприйняття. Київ: Альпіна Паблішер, 2020. 256 с.

References

Kahneman, Daniel. 2011. Thinking? Fast and Slow. New York: Macmillan.

Shiller, Robert J. 2000. Irrational Exuberance. New Jersey: Princeton University Press.

Bazylevych, Viktor and Volodymyr Ilin. 2007. Metafizika ekonomiki [Metaphysics of economics]. Kyiv: "Znannya".

Bazylevych, Viktor and Volodymyr Ilin. 2015. Ekonomiko- filosofska dumka suchasnoho svitu [Economic and philosophical thought of the modern world]. Kyiv: "Znannya".

Zvieriakov, Mykhailo. 2022. "Ukrayinska ekonomika pid chas voyennoyi agresiyi RF i v period pislyavoyennogo vidnovlennya" ["The Ukrainian economy during the military aggression of the Russian Federation and in the period of postwar recovery"]. Ekonomika Ukrainy, Ukraine economy 8: 3-19.

S. Sinjakov

Taler, Richard. 2022. Povedinkova ekonomika. Chomu lyudi diyut irracionalno i yak otrimati z cogo vigodu [Behavioral finance. Why people act irrationally and how to benefit from it]. Kyiv: Nash format.

Fukuyama, Frensis. 2020. Identichnost: Stremlenie k priznaniyu i politika nepriyatiya [Identity: The demand for dignity and the politics of resentment]. Kyiv: Alpina Pablisher.

Размещено на Allbest.ru