Економічні аспекти вирощування та виробництва гречки, проса та рису в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Херсонський державний аграрно-економічний університет

Економічні аспекти вирощування та виробництва гречки, проса та рису в Україні

Аверчев О.В. - д.с.-г.н.,

професор кафедри землеробства,

Йосипенко І.В. - здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти,

Нікітенко М.П. - здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти

У статті розглянуто переваги вирощування круп'яних культур в України, які в свою чергу, виступають стратегічними продуктами харчування з метою забезпечення про- довольчої безпеки в країні. Акцентовану увагу приділено таким круп'яним культурам, як гречка, просо та рис,завдяки своїм поживним властивостям та цінової доступності, вони відрізняються від інших культур стабільним попитом серед споживачів. В статті підкреслюються переваги та особливості вирощування кожної круп'яної культури, а саме гречка - медоносна та поживна культура, просо - посухо витривала і економічно вигідна, а рис - високоврожайна культура, вирощування, якої допомагає у розсоленні ґрунтів.

Головною метою статті було проведення аналізу даних за структурними показниками виробництва основних круп'яних культурУкраїни та надання експертної оцінки щодо динаміки їх вирощування за період з 2015 по 2022 роки. Проведена оцінка урожайності та площі висіву сільськогосподарських культур гречки, просо та рису. Наведені ґрунтовні пояснення динаміки подальшого розвитку виробництва круп'яних культур, з точки зору економічних та природно-кліматичних особливостей. Обговорювалися внутрішні та зов- нішні чинники попиту на вітчизняні круп'яні культури, а також майбутні тенденції роз- витку ринку круп'яних культур в Україні. Наголошується, що обсяг зерновиробництва в першу чергу залежить від якості сировини, забезпеченості тапопиту на готову продук- цію, як на внутрішньому ринку, так і в країнах-імпортерах продукції.

Розвиток ринку круп'яних культур має прямий вплив на продовольчий потенціал кра- їни, це визначається за рахунок нарощування об'ємів виробництва круп та удосконалення функціонування переробної галузі. Тож круп'яна галузь, в економічному аспекті забезпе- чення продовольчої безпеки країни, є стратегічно важливою складовою зернового продо- вольчого ринку, проте потребує вирішення ряду важливих проблем у досягненні сталого розвитку, збільшенні обсягів виробництва продукції та посиленні експортного потенціалу на світовому ринку.

Ключові слова: круп'яні культури, ринок зерна, показники виробництва, гречка, просо, рис.

вирощування круп'яний просо урожайність

Averchev O.V., Yosypenko I.V., Nikitenko M.P. Economic aspects of growing and production of buckwheat, millet and rice in Ukraine

The article examines the advantages of growing cereal crops in Ukraine, which, in turn, act as strategic food products for the purpose of ensuring food security in the country. Focused attention was paid to such cereal crops as buckwheat, millet and rice, thanks to their nutritional properties and affordability; they differ from other crops in their stable demand among consumers. The article emphasizes the advantages and peculiarities of growing each cereal crop, namely buckwheat - a honey-bearing and nutritious crop, millet - drought-resistant and economically profitable, and rice - a high-yielding crop, the cultivation of which helps in soil desalination.

The main goal of the article was to analyze data on the structural indicators of the production of the main grain crops of Ukraine and provide an expert assessment of the dynamics of their cultivation for the period from 2015 to 2022. An assessment of the productivity and area of sowing of agricultural crops of buckwheat, millet and rice was carried out. Thorough explanations of the dynamics of the further development of cereal crop production are provided, from the point of view of economic and natural-climatic features. Internal and external factors of demand for domestic grain crops were discussed, as well as future trends in the development of the grain crop market in Ukraine. It is emphasized that the volume of grain production primarily depends on the quality of raw materials, supply and demand for finished products, both in the domestic market and in the importing countries.

The development of the cereal crop market has a direct impact on the food potential of the country; this is determined by increasing the volume of cereal production and improving the functioning of the processing industry. Therefore, the grain industry, in the economic aspect of ensuring the country's food security, is a strategically important component of the grain food market, but it needs to solve a number of important problems in achieving sustainable development, increasing the volume of production and strengthening the export potential on the world market.

Key words: cereal crops, grain market, production indicators, buckwheat, millet, rice.

Постановка проблеми.Серед галузей агропромислового комплексу України, найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Зернове господарство країни формує продовольчий фонд, забезпе- чує тваринництво фуражним зерном, створює резервні державні запаси зерна, формує певну частку експорту. Водночас подальший розвиток галузі потребує ґрунтовної економічної оцінки, перегляду низки положень щодо техніко-техно- логічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу. Переробна галузь України є стратегічною галуззю національної еко- номіки. Круп'яні культури та вироблена з неї продукція завжди були ліквідною, оскільки складають основу продовольчої бази та безпеки держави. Круп'яні куль- тури мають велике значення в харчуванні людини. На аграрному ринку гречка, рис і просо зберігають лідируючі позиції в переробці та внутрішньому спожи- ванні, що свідчить про їх стратегічно важливу роль у забезпеченні продовольчої та економічної безпеки країни,тому для аграріїв важливим завданням є підтримка та збільшення обсягів виробництва зерна. Одними з перспективних високовро- жайних зернових культур є гречка, просо та рис.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Дослідження світового та вітчиз- няного ринку гречки, проса та рису відображено у працях вчених економістів-а- грарників, таких як: В.Я. Білоножко, О.В. Боднар, О.В. Кравчук, В.І. Бойко, О.С. Алексєєва. С.М. Кваша та ін. Проте питання розвитку цього сегменту зерно- вих культур потребують подальших наукових досліджень щодо подальшого вдо- сконалення та розвитку.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження аналізу економічних аспектів вирощування та виробництва гречки, проса та рису в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сільське господарство вже давно стало бізнесом. До того ж головним завданням для аграріївє отримання найбіль- шого доходу за рахунок зростання доходів і скорочення витрат. Тому кожна сіль- ськогосподарська культура розглядається через економічну призму, тобто скільки коштів можна отримати при її вирощувані в кінцевому результаті з 1 га. Одними з перспективних зернових культур є гречка, просо та рис [1].

Значну увагу виробництву гречки приділяють господарства, що мають постійні замовлення від виробників круп, адже вона не належить до провідних сільсько- господарських культур. Більшість господарств вирощують гречку як гарну медо- носну культуру з метою забезпечення функціонування власного бджільництва, а товарне зерно частіше реалізується та переробляється у регіоні за місцем його виробництва. Також вона використовується і в кормовиробництві, а саме дрібне- зерно, а також висівки, які одержують при переробці зерна.

Раніше гречка вважалася стратегічно важливим продуктом харчування, що мав вплив на продовольчу безпеку в державі. За останні роки на внутрішньому ринку України з'явилося багато альтернативних видів круп, що можуть її замінити,і тому цей вид продукції впливає на загальну продовольчу ситуацію в країні. За рахунок ціни регулюється рівень споживання. Тож наразі маємо таку цінову ситу- ацію: гречана крупа коштує дорожче від рису на 20% [2].

Споживчий кошик в Україні розраховано таким чином, що споживання на рік гречки становить 2 кг/люд., рису - 2,5 кг/люд., а проса - 1 кг/люд. При цьому в порівнянні в країнами Європи (Польща) норми споживання гречки на 75%, а рису на 65% нижче в Україні.

З-поміж усіх круп'яних культур до найважливіших, найурожайніших, найдавні- ших і найкалорійніших належить рис. Його вирощують на всіх континентах світу. Під рис відводять найбільші площі, так само як під пшеницю та кукурудзу. Площі посіву рису за останні 100 років зросли втричі і на сьогоднішній день становлять понад 150 млн га. Рис має вищу потенційну врожайність порівняно з пшеницеюна 8-10 ц/га, що забезпечує його щорічний валовий збір майже 600 млн. тонн. Рис налічує близько 30 видів, але в культурі поширений здебільшого рис посівний, або культурний (О. Sativa), -- однорічна рослина заввишки 50-200 см, в Україні - 80-140 см.

Рисові системи не лише в Україні, а й у більшості країн світу які займаються вирощуванням рису, розташовані поблизу морського узбережжя та знаходяться в безпосередній близькості від курортних зон. У перші роки технологія виро- щування рису не відповідала вимогам забезпечення екологічної рівноваги. Тому науковці Інституту рису УААН провели глибокі дослідження та створили нову екологічно чисту технологію з урахуванням усіх вимог охорони навколишнього середовища, на що отримали позитивні висновки державних експертиз.

Головним завданням сучасного сільськогосподарського виробництва, в тому числі й рисівництва, є отримання високого економічно виправданого врожаю зерна, чому значною мірою сприяє сорт культури. Рисівництво як інтенсивна галузь потребує нових сортів із високою продуктивністю, адаптованих до біотич- них та абіотичних факторів середовища, які б у різних агроекологічних умовах могли дати максимальну віддачу на вкладені гроші [3]. Нині такій цінній круп'я- ній культурі, як просо, приділяється недостатньо уваги, хоча просо характеризу- ється високою посухостійкістю, що позитивно впливає на боротьбу з наслідками глобальних змін клімату. А також ця культура дає досить стабільні врожаї в нашій зоні, незалежно від погодних умов, наприклад, на відміну від гречки [4].

Просо - одна з основних круп'яних культур в світі. Цей яровий злак цінується за високі смакові якості зерна (пшоняної крупи). Він стійкий до посухи, є куль- турою короткого світлового дня, відрізняється швидкою вегетацією. Завдяки цим властивостям його часто висівають в повторних посівах.

Проте, в аграрному секторі України просо ніколи не займало провідної ролі серед сільськогосподарських культур. Це одна з основних круп'яних культур України, цінність якої визначається практично безвідходним використанням про- дуктів переробки в харчовій, кормовій, фармацевтичній, мікробіологічній, про- мисловій галузях виробництва, а також можливістю вирощування у післяжнив- них та післяукісних посівах, що забезпечує отримання двох врожаїв і збільшення виходу продукції з кожного гектара. У не переробленому вигляді просо застосо- вують як дуже цінний корм для тварин. Відходи, які отримують під час переробки зерна на крупу (мучіль, лушпиння), також є кормом. Солома та полова за своїми якостями наближаються до лугового сіна. Просо широко застосовують як стра- хову культуру на випадок пересівів загиблих озимих та ранніх ярих, що особливо важливо для формування врожаю і доходів поточного року. У складі пшона вміст білка становить 12%, крохмалю 81%, жиру 3,5%, клітковини 1-2%. Зерно багате на мінеральні речовини , мікроелементи, вітаміни В1, В2, В5, В6, С, каротиноїди та інші фізіологічно активні елементи. А також культура містить велику кількість крохмалю, тому використовується для виробництва спирту [5].

Недооцінка значення вирощування проса помилкова. Просо - високоврожайна круп'яна культура. За дотримання технології вирощування воно дає зерна понад 50 ц/га - врожаї часто вищі, ніж інших зернових

За період проведених досліджень найбільші посівні площі, обсяги виробни- цтва гречка і просо в залежності від року вирощування, а найменші - рис (табл. 1).

За даними офіційної статистики, площа, з якої зібрано врожай гречки в Україні за період дослідження 2015-2022 рік не носила характеру стабільності і мала хви- леподібну динаміку. Так з 2015 року в 2017 році відмічалося збільшення посівних площ під вирощування гречки і збільшення виробництва гречки в 2017 році на 52,3 тис. тон, порівняно з 2015 роком і складала 180,4 тис. тон.

Таблиця 1

Показники виробництва гречки,проса та рису по Україні за 2015-2022 р.р.

З 2018 року в країні відмічається скорочення посівних площ зайнятих під посіви площ на 24,9%, в 2019 році на 47,1% і лише з 2019 року відмічається посту- пове збільшення площ і в 2022 році не дивлячись на війну, складає 115,1 тис. га. Що ще раз підтверджує значимість цієї культури для українського народу.

Краща ситуація склалась і з рисом. Площа, з якої зібрано врожай у 2018 р. ста- новили 12,6 тис. га, що більше на 0,6 тис.га за 2016 р., та на 0,9 тис.га порівняно з 2015 р.При цьому підвищилась і урожайність на 4,9 ц/га порівняно з 2017 р. і становить 54,9 ц/га при валовому зборі 69,2 тис. тонн.

Рис, нарівні із гречкою, є лідером споживання серед круп у населення України. Загальний рівень внутрішнього виробництва рису забезпечує лише 35% потреб на ринку - отже, зараз цей ринок є імпортозалежним. Хоча до 2014 р. ситуація була дещо іншою: рисові плантації, розташовані в Криму, дозволяли вирощувати на території країни більшу частку від потреби.

У 2021 році українські аграрії зібрали 205,0 тис. тонн проса, що на 24% менше, ніж в попередньому році.

Зменшення обсягів виробництва проса обумовлено, як скороченням посівних площ під нею, так і зниженням середньої врожайності культури. Так посівні площі під посівами проса зменшилися в 2021 році порівняно з 2020 роком на 72 тис. га, тобто на 54,7%.

Рис. 1. Площа, з якої зібрано врожай круп'яних культур по Україні за 2015-2022 рр., тис. га

За оцінками експертів ринку зерна планується зменшення площ під гречку в Україні, тому що технологія вирощування гречки передбачає певні специфічні особливості. Для отримання високої врожайності треба враховувати біологічні особливості розвитку гречки, реакцію на елементи живлення, адаптивність до умов зміни клімату, та інше.Тому вона і отримала статус примхливої у вирощу- ванні культури.

За останні роки рис посіяно на площі близько 13 тис. га, а з відновленням таких систем, особливо в Одеській області, можна збільшити посівні площі рису ще на 2 тис. га. Загальні кліматичні умови та водні ресурси України дають змогу виро- щувати рис на площі понад 100 тис. га. Сама культура непроста у вирощуванні, вона вимагає особливого клімату - тепла і вологості. В Україні аграрії закупову- ють насіння в єдиному в Україні Інституті рису, де вирощують понад 800 га цієї культури [6]. Рисова крупа вітчизняного виробництва виготовляється виключно з вирощеного зерна, оскільки державних запасів рису в Україні немає. Рис виро- щений в Україні, містить необхідний спектр цінних якісних показників, за якими не поступається імпортному, а за окремими, в тому числі кулінарними, значно перевищує його. Проте в ринкових умовах за ціною змушений прирівняти його до низькосортних. З-за кордону в Україну надходить значна кількість найдешевшої крупи третього сорту, яка виготовляється із зерна державних запасів країн-експор- терів після тривалого зберігання або його суміші зі свіжовиробленим зерном. За якістю такі крупи значно гірші за вітчизняні, як за біохімічними показниками, так і за зовнішнім виглядом та запахом, але, через дешевизну та низьку купівельну спроможність населення, це диктує загальне зниження цін на ринку [3].

В Україні найбільш сприятливими для вирощування гречки є зони Лісостепу та Полісся, де природно-кліматичні умови дають змогу захистити посіви від сухо- віїв, завдяки чому рослини краще розвиваються протягом вегетаційного періоду та отримують вищу врожайність. Ґрунти і умови інших регіонів також підходять длявирощування гречки, проте через низьку врожайність посівні площі цієї куль- тури незначні.

Найбільший валовий збір гречки, за підсумками 2021 р., отримали у Жито- мирській (23,9 тис. т), Хмельницькій (12,6 тис. т), Сумській (7,8 тис. т), Київ- ській (7,8 тис. т), Харківській (5,4 тис. т) та Вінницькій (10,6 тис. т) областях. Найвищий рівень урожайності отримали аграрії Київщини та Вінниччині (15,2 та 14,6 ц/ га відповідно). Для порівняння: урожайність цієї культури в Херсонській області становить8,0ц/ га при валовому зборі 0,5 тис. т.

Аналіз ринку проса, відповідно до дослідження асоціації «Українського клубу аграрного бізнесу», показав, що вінє одним з перспективних нішевих аграр- них ринків. Незважаючи на невеликі обсяги врожаю проса в Україні (близько 150-200 тис тонн щорічно), на світовомуринку країна займає лідируючі позиції за експортом цієї продукції.

Вирощування проса вигідно в тих районах, де інші зернові страждають від посухи. Просо жаростійке, формує високий урожай навіть при високих темпе- ратурах. Цей злак є страховою культурою і навіть у найбільш несприятливі роки забезпечує врожайність від 10 ц/га. При дотриманні вимог агротехніки і опти- мальної густоти посіву, врожайність складе 15-17 ц/га.

В Україні найбільші обсяги виробництва проса у 2021р., за даними Дер- жавної служби статистики були в Одеській області (25,0 тис. ц), Харківській (23,9 тис. т), Херсонській (21,7 тис. т). При цьому найбільша урожайність відмі- чалась у Вінницькій (31,1 ц/га), Хмельницькій (32,9 ц/га), Черкаській (30,1 ц/га),

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2. Валовий збір круп'яних культур у масі після доробкипо Україні за 2015-2022 рр., тис. тонн

Харківській (27,6 ц/га) областях. У Херсонській області валовий збір склав 21,7 тис. ц при урожайності 25,5 ц/га.

Вирощування проса буде найбільш ефективним після зернобобових, багато- річних трав, чистих від бур'янів озимих і просапних культур. Не рекомендується висівати просо після кукурудзи (а також перед нею), оскільки обидві рослини під- даються ураженню стебловим метеликом.

Рис в Україні вирощується в Херсонській і Одеській областях. Також на сьо- годні вже є зацікавленість у культивації цієї культури на Полтавщині і Дніпропе- тровщині. Кліматичні зміни в країні на ринок рису певного впливу не мають. Усе визначається технологією. Рис можливо вирощувати лише на спеціальних зрошу- вальних системах інженерного типу, більшість з яких були побудовані раніше. На

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3. Урожайність, круп'яних культур по Україні за 2015-2022 рр., ц з 1 га

звичайному полі цю культуру виростити дуже складно, хіба що за умов наявності крапельного зрошування, проте витрати на таке обладнання досить високі.

До анексії Криму основні посіви були рису на півострові. Україна експорту- вала товар до Туреччини, Румунії та Болгарії. Для внутрішнього споживання нам потрібно понад 150 тисяч тонн, а ми збираємо лише 70 тисяч тонн. Загалом Укра- їна задовольняє власні потреби в цій культурі на 35 %, купуючи частину у Пакис- тані, Китаї, Індії та В'єтнамі.

Наразі існують три напрямки збільшення площ під цією культурою в Україні: - відновлення існуючих рисових систем - це може дати збільшення посівних площ на 2 тис. га, тобто, до 15 тис. га;

використання контурного та крапельного зрошення - ним можна обладнати більші площі, але на сьогоднішній день крапельна стрічка є основною складовою, що збільшує собівартість вирощеної продукції - а це 11-15 тис. грн/га щорічно;

поширення позитивного досвіду. щодо залучення рибгоспів до вирощування рису, адже ставки у них вже побудовані, є чиста вода, яка використовується для зрошення, що може забезпечити збільшення площ під рисом ще на 5-6 тис. га.

У 2021 р. валовий збір рису в Україні становить 49,5 тис. т, а урожайність 49,3 ц/га при зібраній площі 10,1 тис. га. На Півдні України рис висівають пере- важно вздовж Причорномор'я, тобто прибережної курортної зони, у зв'язку з чим особливої актуальності набувають науково обґрунтовані системи землеробства та водокористування, які мають підтримувати безпечний екологічний стан, спри- яти відтворенню гумусу у ґрунті та стабілізують екологічну рівновагу в зоні. при вирощуванні рису сприяє розсолу ґрунту, що дає можливість вирощувати інші культури в рисових сівозмінах. Таким чином, вирощування рису не тільки забез- печує країну цінним продуктом харчування, але й підвищує родючість ґрунту. Наукові дослідження та практика показують, що якщо припинити вирощування рису, через кілька років відбудеться вторинне засолення ґрунту, яке знову перетво- рить ці землі на пустелю [6].

Обсяги споживання гречки на внутрішньому ринку мають тенденцію до зни- ження. Основними причинами цього є високі закупівельні ціни на зерно гречки, а також зменшення населення країни. Якщо у 2015 році продовольче спожи- вання зерна гречки становило 120 тис. тонн, то у 2020 році воно зменшилось до 100 тис. тонн. Продовольче споживання гречки залишилося на рівні минулого року. Таким чином, обсягів виробництва гречки було достатньо для забезпечення внутрішніх потреб у продовольстві. У 2016 році після різкого скорочення вироб- ництва гречки відбулося поступове зростання цін на зерно та крупи.

У сезоні 2017 р. ціни на просо підвищувалися ситуативно, що, в першу чергу, було обумовлено збільшенням попиту, а також якісними характеристи- ками пропонованого аграріями сировини. Так, після сезонного зниження цін на старті 2016-2017 рр. ціни попиту в серпні 2016 р. зафіксувалися в діапазоні 3000-3800 грн/т. У міру активізації попиту і скорочення кількості пропозицій зернової продукції з високими якісними показниками ціни почали підвищу- ватися, при цьому пік їх зростання відзначався в березні 2019 р. На думку операторів ринку, основною причиною ситуації, що склалася, була активізація попиту. Однак, низькі якісні характеристики пропонованої на ринок сировини і високі ціни часто не влаштовували покупців, які вже в кінці березня почали знижувати ціни попиту. Так вже в 2018 р. закупівельні ціни на просо зафіксо- вано на рівні 8000-9000 грн/т, проте на жовтень 2019-2021р. відбулося зни- ження до 7200 грн/т.

Рис - це культура, яка витрачає для свого розвитку більше вологи, ніж інші. Тому кожного року вартість його вирощування зростає приблизно на 30% шля- хомздорожчання подачі води. Особливо це стосується не самоплинних систем, а систем з використанням електричних насосів, коли на вартості подачі води позначається і ціна на електроенергію. Відповідно до своїх біологічних потреб, рис використовує 13,5 тис. куб м/га з урахуванням випаровування, але в Україні в середньому витрачається більше - 22-23 тис куб. м/га [3].

Оптова ціна на рис впала значно знизилась. Цьому є дві причини. Перша - на сьогодні ми насичуємо ринок власною продукцію на 30-35%, хоча до 2014 р. цей показник був на рівні 50%. Тож Україна меншою мірою залежала від кон'юнк- тури глобального ринку. Нині ж світова ціна на рис падає. Друга причина - рис і гречка належать до категорії дорожчих круп, і коли знижується купівельна спроможність населення, то одним з індикаторів цього явища є саме спад попиту на цю продукцію.

В Україні, вирощуванням рису займається не більше тридцяти підприємств, а загальне внутрішнє виробництво може складати біля 70 тисяч тон сирцю.

Висновок

В останні роки на внутрішньому ринку Украйни відслідковується зменшення попиту на зерно рису та гречки, що на нашу думку пов'язано із загаль- ним зростанням цін у цьому сегменті ринку. Споживачі віддають перевагу дешев- шим видам круп. У той же час ситуація на ринку гречки може змінитися в новому сезоні завдяки державним програмам. Україна має все необхідне для розвитку власної галузі рисівництва. Сприятливі природно-кліматичні умови Півдня Укра- їни, наявність інженерних систем зрошення рису, тісна співпраця та співдружність Інституту рису з товаровиробниками, сорти вітчизняної селекції, екологічно чиста технологія вирощування дозволяють отримувати високі врожаї. Країни з мусон- ним кліматом, які через погодні умови збирають урожай двічі на рік, мають не набагато вищі, а іноді й нижчі врожаї рису, ніж отримує Україна. Розвиток гори- зонтальних зв'язків на основі ринкової інфраструктури, дозволяє підтримувати і, відповідно, регулювати ринкові відносини в зерновому господарстві. У зв'язку з цим виникає необхідність розвитку нових елементів ринкової інфраструктури, надання їм необхідної правової та економічної сили.

Створення умов для ефективного функціонуваннясировинних зон круп'яного ринку вимагає застосування комплексу заходів, які регулюють процес переходу до ринкових відносин і водночас дозволяють йому формуватись і розвиватися з при- таманними йому елементами: свободою підприємництва, право виробника роз- поряджатися своєю продукцією і доходом, конкуренція, усунення монополізму, ціноутворення в залежності від попиту і пропозиції та ін. У сучасних умовах ринок круп'яних культур виступає як об'єктивна необхідність, що дає можливість вдосконалювати забезпечення країни зерном за рахунок власного виробництва, підвищення його ефективності. Однак орієнтація великої економіки на ринкові відносини, як засіб автоматичного вирішення всіх її проблем, не зможе ради- кально змінити стан справ у виробництві, збуті та використанні зерна в найближчі роки, оскільки законодавче і нормативно-правова база ще не повністю сформо- вана. Таким чином, незважаючи на складні погодні умови, круп'яна галузь забез- печує стале виробництво, що гарантує продовольчу та економічну безпеку країни. Круп'яні культури є основою для формування та підтримки на належному рівні стратегічного продовольчого, кормового та експортного балансу держави.

Список використаної літератури

Кернасюк Ю.В. Зернові культури: тенденції і прогнози ринку Газета під- приємців АПК. Агробізнес сьогодні. № 17(360). 2017. 12-19 с.

Маслак О.О. Український ринок гречки. Газета підприємців АПК. Агробіз- нес сьогодні. № 14(357) 2017. 18-20 с.

Averchev O., Fesenko H., Analysis of economic aspects of buckwheat, panicum and rice growing and production in central and eastern europe and Ukraine. Baltic Journal of Economic Studies, 5(5). 2019. 213-221 с.

Бєлєніхіна А.В., Костромітін В.М. Просо: забуті переваги. Газета підприєм- ців АПК. Агробізнес сьогодні. № 10 (233). 2012 р. 42-44 с.

Костромітін В.М., Бєлєніхіна А.В., Виробництво проса: підсумки та пер- спективи. Поширення і властивості. Газета підприємців АПК. Агробізнес сьогод- ні. № 19 (242). 2012. 37-38 с.

Аверчев О.В., Нікітенко М.П., Йосипенко І.В., Агроекологічне обґрунтуван- ня доцільності вирощування гречки та проса у специфічних умовах рисової сіво- зміни. Сучасні технології та досягнення інженерних наук в галузі гідротехнічного будівництва та водної інженерії: збірник наукових праць. 4-й випуск. Херсон: ХДАЕУ, 2022. 7-11 с.

Дудченко В.В., Воронюк З.С., Дудченко Т.В. Рисова система землеробства в Україні: Теоретичні обґрунтування та практичне застосування. ТВ Дудченко В.В., 2006. 72 с.

Аверчев О.В., Нікітенко М.П., Аналіз виробництва проса в Україні. Фор- мування сучасної парадигми розвитку агропромислового сектору в ХХІ століт- ті: колективна монографія Ч. 2 / відп. за випуск О. В. Аверчев. Львів - Торунь : Ліга-Прес, 2021. 674-704 с.

Офіційний сайт Держкомстату України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 21.01.2023)

Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL: https://minagro.gov.ua/ua/news/zavershuetsya-zbirannya-urozhayu-2022- namolocheno-693-mln-tonn (дата звернення: 23.01.2023).

Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL: https://minagro.gov.ua/news/urozhaj-2022-najbilshe-grechki-na-zhitomirshchini- yachmenyu-na-odeshchini-sonyashniku-na-kirovogradshchini (дата звернення: 25.01.2023).

Размещено на Allbest.ru