Пенсійне забезпечення в Україні: сучасні реалії та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пенсійне забезпечення в Україні: сучасні реалії та перспективи розвитку

Безкровний Олександр Валентинович кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування, Полтавський державний аграрний університет

Аранчій Валентина Іванівна кандидат економічних наук, професор, професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування, Полтавський державний аграрний університет

Шевченко Вікторія Миколаївна здобувач вищої освіти за освітньо- професійною програмою Фінанси, банківська справа та страхування першого (бакалаврського) рівня, Полтавський державний аграрний університет

Анотація

Суперечності перехідного періоду особливо виражені в системі пенсійного забезпечення, яка становить основу економічного добробуту значної частини непрацездатних громадян, що отримали право на пенсійні виплати. В основному це пов'язано з поточною реформою пенсійної системи та впровадженням організаційних заходів для забезпечення поступового досягнення визначених пенсійних рівнів з акцентом на реалізації бюджетних характеристик. Пенсійна система України в сучасному вигляді діє з 2004 року та формально складається з трьох рівнів пенсійного забезпечення. Передбачається, що пенсійні виплати майбутнім пенсіонерам будуть формуватися з трьох незалежних джерел, що дозволить збалансувати пенсійну систему та підвищити рівень життя українців у похилому віці. Пенсійне забезпечення у сучасних умовах відіграє провідну роль у соціальному житті суспільства. Ця сфера діяльності потребує постійного вдосконалення, а також вирішення соціальних, економічних, фінансових та нормативних проблем. Пенсійне забезпечення України має як недоліки, так і переваги. Проте, кожен пенсіонер має право на отримання трудової та соціальної пенсії. Щодо недержавних пенсійних фондів, то спочатку зацікавлених українців ставало дедалі більше, одною із головних причин була пенсійна реформа. Проте довіра населення знизилась за рахунок того, що недержавні пенсійні фонди, які мали взяти відповідальність за добровільне накопичувальне страхування, не змогли цілком забезпечити збереження грошей. На думку багатьох дослідників на даний момент держава не може гарантувати стабільну роботу державних банків, не кажучи вже про фонди. На жаль держава не в змозі забезпечити населенню належний рівень життя у пенсійному віці, на це впливає нерозвиненість ринку цінних паперів, недосконалість законодавчої бази, недовіра громадян до фінансових інститутів, а також вірогідність неповернення коштів та багато іншого. Не зважаючи на це, недержавне пенсійне страхування має великі перспективи в майбутньому, тому що система недержавного пенсійного забезпечення є важливим учасником на інвестиційному ринку.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, пенсія, фінансова стійкість.

Bezkrovnyi Oleksandr Valentinovych Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Finance, Banking and Insurance, Poltava State Agrarian University

Aranchiy Valentyna Ivanivna Candidate of Economic Sciences, Professor, Professor of the Department of Finance, Banking and Insurance, Poltava State Agrarian University пенсійне забезпечення фінансова стійкість

Shevchenko Viktoriya Mykolaivna Student of higher education under the first (bachelor's) level Finance, Banking and Insurance educational and professional program, Poltava State Agrarian University

PENSION SECURITY IN UKRAINE: CURRENT REALITIES AND DEVELOPMENT PROSPECTS

Abstract. The contradictions of the transition period are especially pronounced in the pension system, which forms the basis of the economic well-being of a large part of disabled citizens who have received the right to pension payments. This is mainly related to the ongoing reform of the pension system and the implementation of organizational measures to ensure the gradual achievement of defined pension levels with an emphasis on the implementation of budget characteristics. The pension system of Ukraine in its current form has been in effect since 2004 and formally consists of three levels of pension provision. It is assumed that pension payments to future pensioners will be formed from three independent sources, which will balance the pension system and raise the standard of living of Ukrainians in old age. Pension provision in modern conditions plays a leading role in the social life of society. This field of activity requires constant improvement, as well as solving social, economic, financial and regulatory problems. Pension provision of Ukraine has both disadvantages and advantages. However, every pensioner has the right to receive a labor and social pension. As for non-state pension funds, at first there were more and more interested Ukrainians, one of the main reasons was the pension reform. However, the trust of the population decreased due to the fact that the non-state pension funds, which were supposed to take responsibility for voluntary accumulative insurance, could not fully ensure the preservation of money. According to many researchers, at the moment, the state cannot guarantee the stable operation of state-owned banks, not to mention funds. Unfortunately, the state is not able to provide the population with an adequate standard of living at retirement age, this is influenced by the underdevelopment of the securities market, the imperfection of the legislative framework, citizens' mistrust of financial institutions, as well as the likelihood of non-return of funds and much more. Despite this, non-state pension insurance has great prospects in the future, because the non-state pension system is an important participant in the investment market.

Keywords: pension provision, pension, financial stability

Постановка проблеми

Пенсійне забезпечення є важливою проблемою для багатьох країн, включаючи Україну. Одна з основних проблем стосується фінансової стійкості пенсійних фондів, оскільки зростаюча кількість пенсіонерів потребує більших фінансових ресурсів, ніж їх можуть забезпечити внески від працюючих. При цьому, сучасні реалії війни погіршили й до того складне становище в даній сфері, оскільки значна частина працездатного населення - реальних платників Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виїхали за кордон, перестали відраховувати страхові внески, тим самим припинивши наповнювати систему пенсійного забезпечення.

З іншого боку, і це хоча й логічно, але від цього не менша проблема - розмір пенсій залишається низьким, наочно демонструючи недостатність фінансування Пенсійні фонду, а також не завжди ефективне управління наявними фінансовими ресурсами, через законодавчі обмеження та інші перешкоди організаційно-технічного характеру. В результаті маємо, що абсолютна більшість українських пенсіонерів не отримують, або вважають, що не отримують достатній розмір пенсійних виплат для забезпечення достойного рівня власного доброту.

Така ситуація обумовлює пошук шляхів вирішення винятково актуального наукового та науково-методичного завдання, що полягає в розробці пропозицій щодо створення дієвих заходів по удосконаленню діючих механізмів пенсійного забезпечення громадян України, в першу чергу направлених на зміцнення її фінансової бази.

Аналіз останній досліджень і публікацій

Зміни тенденцій сучасного розвитку пенсійного забезпечення населення України перебувають у фокусі наукових досліджень значного кола вітчизняних науковців фінансистів, серед яких: Ачкасова С. А., Малишко Є. О., Калашнікова Т. В., Калашніков О. М., Мохова Ю. Л., Писаренко Н. О. та ряд інших, які висвітили перспективи розвитку пенсійної системи та її модернізації. В той час як Ткаченко Л. Г., Сидор І. П. з Денисюк Т. В., в своїх роботах зробили акцент на реформуванні пенсійної системи України. Разом з тим вважаємо за необхідне продовження наукових дослідження в даному напрямку в частині структурування подальших перспектив оптимізації системи пенсійного забезпечення виходячи з нинішніх реалії, які склалися за наявної соціально-економічної та правової ситуації в державі.

Мета статті

Основними цілями та метою наукового дослідження є системний аналіз наявного стану системи пенсійного забезпечення в Україні, ідентифікація найбільш гострих проблем її розвитку та напрацювання рекомендації щодо зміцнення її фінансової бази.

Виклад основного матеріалу

Пенсія є регулярною грошовою виплатою і є основною формою матеріального забезпечення непрацездатних.

На думку А. Дарієнка, «пенсія - це дохід, який отримує громадянин після закінчення трудової діяльності» [1]. В свою чергу, Н. Луговенко, вважає, передусім, що пенсія - це матеріальна винагорода, яка забезпечує комфортний спосіб життя громадянам пенсійного віку і співмірна їхньому минулому заробітку. Тобто до рівня заробітної плати громадянина. Далі, пенсія є засобом фінансування прожиткового мінімуму непрацездатних громадян [3].

Пенсійне забезпечення, як одна з основних гарантій соціального захисту, на наш погляд, зводиться до підтримки матеріального добробуту громадян та їх сімей після виходу на пенсію за віком, за інвалідністю або втратою годувальника. В той же час, пенсійне страхування як форма соціального страхування, спрямоване на захист від певних видів соціально-економічних ризиків - непрацездатності у зв'язку з старістю, інвалідністю або втратою

годувальника. Крім того, підставою для призначення окремих видів пенсійних виплат можуть стати особливі умови праці, статус держслужбовця, науковця, наявність особливих заслуги перед державою тощо.

Водночас, важливо зазначити, що розмір пенсії з методологічного боку визначається страховим стажем та розміром заробітної плати працівника. Саме тому слід підтримати позицію так теоретиків і практиків, які визначають пенсійне забезпечення, як невід'ємну частину системи соціального захисту населення країни, яке досягло певного віку, або статусу ,що обумовлює наявність права на отримання пенсійних виплат.

Роль пенсійної системи, як зауважує Ю. Привалов, полягає в об'єднанні соціально-економічних ризиків через страхування та амортизацію. Однак, слід враховувати, що страхування може амортизувати лише частину ризиків, є ризики, яким важко запобігти (втрата годувальника, інвалідність). Тому вона (система) має відповідати умовам трансформаційної економіки України, що базується на добробуті соціальних партнерів (держави, її приватних підприємств) та створювати відповідний механізм фінансування страхування окремих непрацездатних верств населення (пенсіонерів, осіб, які втратили годувальника) [5].

Поточний стан пенсійного забезпечення в Україні характеризується постійним проявом глибоких криз Пенсійного фонду, який, в значній мірі, маючи дефіцити бюджету фінансово підтримується за державний кошт. Даний фактор накладається на, всім відомі, інші ризики пенсійного забезпечення: один осіб пенсійного віку; відносно високі розміри внесків до системи пенсійного забезпечення та, на противагу цьому - одні з найнижчих в Європі розміри пенсійних виплат.

В цілому, слід погодитись з Ачкасовою С., яка поділяє коло існуючих основних перешкод на шляху стійкого розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні на основні та додаткові. До основних вона відносить: швидке старіння нації, низький рівень пенсійних виплат, високе навантаження на економічно активне населення, дисфункції всіх рівнів пенсійної системи, високий рівень тіньової зайнятості населення. В свою, чергу додатковими, однак не менш гострими, є проблеми: методичної недосконалості діючої пенсійної системи; неузгодженості пенсійних правил; відсутності належної законодавчої бази для призначення додаткових пенсій; невеликої різниці у розмірі пенсій залежно від стажу та доходу; недостатнього страхового забезпечення для виплати пенсій тощо [6].

За таких умов, які склались до сьогодні і нині виражаються у, згаданих вище, проблемних аспектах стабільного та достатнього пенсійного забезпечення населення в Україні здійснення пенсійної реформи було продиктовано вимогами часу. Цілком очевидним і логічним є той факт, що стратегічною метою реформа пенсійної системи було покращення пенсійного забезпечення в країні. Важливість реформи, за словами Кондрата І., полягає в переході на трирівневу пенсійну систему, що зазначена в Законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» (рис. 1) [2].

Рис.1. Рівні пенсійного забезпечення

На першому рівні пенсійного забезпечення розмір пенсії залежить від доходу працівника, джерела внесків та страхового стажу. Збільшення кількості пенсіонерів збільшує навантаження на працівників і роботодавців, що призводить до збільшення податків. Соціальний захист традиційно забезпечується за рахунок податків із заробітної плати. Чим вищі податки, тим більше стимулів ухилятися від них. Якщо дивитися на демографічну ситуації і нинішні воєнні реалії то маємо таке співвідношення за якого на одного працюючого припадає більше одного пенсіонера. Логічним за такої ситуації бичиться лише два шляхи - зменшення, й без того мізерних в переважній більшості, пенсій або подальше зростання, й до цього високого, дефіциту пенсійного фонду.

На другому рівні передбачається, що частина обов'язкових перерахувань до пенсійної системи накопичуватиметься в єдиному Накопичувальному фонді, зареєстрованому на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках на користь громадян, яким здійснюються перерахування. Через два роки заощадження можна конвертувати в недержавні кошти. Гроші будуть інвестовані в економіку країни для отримання інвестиційного прибутку та захисту від інфляції. При такому рівні пенсійної системи людина може збільшити свою пенсію. Другий рівень запрацює лише після зникнення дефіциту Пенсійного фонду, тому цей процес може затягнутися.

Нарешті, третій рівень, і тут слід погодитись з Ю. Моховою, ґрунтується на бажанні громадян і роботодавців приймати добровільну участь у накопичувальних рахунках для отримання пенсійних виплат на додаток до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування шляхом відрахувань на недержавні пенсійні внески. Крім того, недержавні пенсійні фонди та компанії зі страхування життя здійснюють добровільні заощадження [4].

Реалії сьогодення загальновідомі і полягають у тому, що переважна більшість українців отримують пенсії за солідарною системою, оскільки накопичувальна система ще не запрацювала на повну, недержавні пенсійні пропозиції не надто популярні, але кожен, хто має змогу сплачувати пенсійні внески на рахунок фонду (зазвичай це кілька відсотків доходу), може додати до цього рівня). Нині в Україні система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, як зазначає Н. Луговенко, складається з первинної та вторинної систем пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть брати участь та одночасно отримувати пенсії з різних рівнів пенсійної системи України. Закон про пенсійне забезпечення передбачає, що громадяни повинні брати або обмежити участь у системі пенсійного забезпечення та отримувати належний рівень пенсії в Україні [3].

Усвідомлюючи нинішню соціально-економічну ситуацію в державі, фактор війни та беручи до уваги напрацьовану законодавчу основу реформування системи пенсійного забезпечення, нами визначено ряд превентивних заходів для вирішення окреслених проблем розвитку пенсійної системи, основні з яких зводяться до наступного:

- зміна головної функції показника прожиткового мінімуму від виразника будь-яких фіскальних визначень до ідентифікатора еталонного рівня соціального захисту громадян.

- запровадження накопичувальної системи професійного пенсійного забезпечення за окремими категоріями професій, за якими передбачено переважне призначення пенсії.

- реформування пенсійного регулювання в солідарній пенсійній системі, зокрема шляхом встановлення щорічної дати індексації пенсій та поширення її на окремі категорії пенсії, пенсії яких не індексуються, з урахуванням питань пенсійного забезпечення батьків і тих, хто не є батьками; діти з матерями тощо.

- розвиток системи недержавного пенсійного страхування та посилювати захист майнових прав учасників пенсійної системи.

- запровадження другого рівня пенсійної системи в найкоротші терміни;

- встановлення обмеження максимального розміру пенсії працюючим пенсіонерам;

- удосконалення механізму індексації пенсій для підтримання купівельної спроможності та запобігання бідності серед пенсіонерів;

- боротьба з тіньовою зайнятістю і, як наслідок, не до надходженням внесків до системи пенсійного забезпечення від страхувальників тощо.

Реформування пенсійної системи, на наш погляд, є тривалим процесом, успіх якого полягає не в ретельному виборі основних шляхів і політики реформування, а в застосуванні системи заходів підтримки цього процесу в необхідних рамках. Одним із таких заходів є періодична актуарна оцінка пенсійних ставок і резервів на основі очікуваної тривалості життя пенсіонера, яка покликана забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи в перехідний період. Відсутність актуарної статистики та інформації для прогнозування майбутніх пенсійних виплат не дозволяє скласти точнішу та надійнішу оцінку.

Висновки

Узагальнюючи здійснене вище дослідження слід зазначити, що поточна ситуація та можливі перспективи вдосконалення української пенсійної системи, викладені вище зводяться до двох основних напрямів розвитку науково-методологічний та нормативний. Саме органічне поєднання цих шляхів удосконалення сприятиме оптимізації розмірів пенсійних виплат та зменшенню дефіциту Пенсійного фонду.

Література:

1. Дарієнко А. А. Напрямки удосконалення пенсійного забезпечення в Україні. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2018. № 3. С. 93-105.

2. Кондрат І. Ю. Пенсійне забезпечення в Україні й світі. Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.3. С. 204-208.

3. Луговенко Н. Соціальні функції пенсійного забезпечення. Вісник академії державного управління при Президентові України. 2022. №4. С.420-423

4. Мохова Ю. Л., Писаренко Н. О. Стан та перспективи розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні. Молодий вчений. 2018. №1. С. 468-472.

5. Привалов Ю. О. Пенсійна реформа в Україні: тенденції та перспективи. «Фоліант», 2005. 218 с.

6. Ус М. І., Ачкасова С. А. Переваги стратегії формування ризик-орієнтованої системи накопичувального пенсійного забезпечення. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 31. С. 68-76.

References:

1. Darienko A. A. (2018). Napryamky udoskonalennya pensiynoho zabezpechennya v Ukrayini [Directions for improving pension provision in Ukraine] Theoretical and applied issues of state formation. №3. 93-105 [in Ukrainian].

2. Kondrat I. Y. (2009). Pensiyne zabezpechennya v Ukrayini y sviti. [Pension provision in Ukraine and the world] Scientific Bulletin of National Technical University of Ukraine. Issue 19.3. 204-208 [in Ukrainian].

3. Lugovenko N. (2022) Socialni funktsiyi pensiynogo zabezpechennia [Social functions pensions]. Visnyk akademiyi derzhavnogo upravlinniapry Prezydentovi Ukrayiny. № 4. 420-423 [in Ukrainian].

4. Mokhov L., Pisarenko N. (2018) Stan ta perspektyvy rozvytku systemy pensiynoho zabezpechennya v Ukrayini [Status and prospects of development of the pension system in Ukraine]. Young scientist. №1. 468-472 [in Ukrainian].

5. Pryvalov, Yu. O. (2005), Pensijna reforma v Ukraini: tendentsii ta perspektyvy [Pension reform in Ukraine: trends and prospects], Foliant, Kyiv, Ukraine. 218 [in Ukrainian].

6. Us M. I., Achkasova S. A. (2021). Perevahy stratehiyi formuvannya ryzyk-oriyentovanoyi systemy nakopychuval'noho pensiynoho zabezpechennya. [Advantages of the strategy of forming a risk-oriented system of accumulative pension provision]. Economy and society. Issue. 31. 68-76 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru