Державне регулювання аграрного сектору в Україні: об’єктивна необхідність та специфіка здійснення в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання аграрного сектору в Україні: об'єктивна необхідність та специфіка здійснення в умовах воєнного стану

Обушна Наталія Іванівна доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри публічної політики Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Петринський Дмитро Валерійович аспірант кафедри публічного управління та менеджменту організацій, Національний університет “Чернігівська політехніка”

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність наукових досліджень питань ефективного державного регулювання аграрного сектору України як в умовах воєнного стану, так і в контексті забезпечення його сталого розвитку в повоєнний період. Уточнено сутність поняття “державне регулювання аграрного сектору”. З'ясовано, що в умовах сучасних суспільних змін державне регулювання має відігравати роль “арбітра” у відносинах між державою та суб'єктами господарювання і населенням. Відповідно проблема пошуку оптимального поєднання державного регулювання та саморегулювання на практиці залишається однією з базових для аграрного сектору. Встановлено, що державне регулювання аграрного сектору в умовах воєнного стану в Україні має свої особливості, пов'язані з необхідністю забезпечення національної безпеки та відповідальності за забезпечення населення продовольством. Для цього виявлено основні “точи вразливості” аграрного сектора України в умовах воєнного стану та розглянуто заходи державного регулювання аграрного сектору, які були використані для зниження негативного впливу воєнного стану на стан аграрного сектору ще в 2022 році. Зроблено висновок, що аграрний сектор України, окрім оперативного розв'язання поточних проблем, нагально потребує формування стратегічного бачення свого майбутнього розвитку. Окрім того, основними напрямами забезпечення сталого розвитку аграрного сектора в повоєнний період визначено такі: відновлення людського капіталу та розвиток людського потенціалу аграрного сектору; активізація інвестиційної діяльності та максимальне залучення прямих і непрямих фінансових заходів, спрямованих на підтримку господарської діяльності аграріїв; технологічний розвиток та поступове відновлення технічних можливостей експорту сільськогосподарської продукції та продуктів харчування; забезпечення адаптації виробництва аграрного сектору України до вимог ЄС та встановлення ділових контактів вітчизняних підприємців з іноземними партнерами для налагодження довгострокової співпраці; цифровізація аграрного сектору, та ін. аграрний сектор національна безпека

Ключові слова: аграрна політика, аграрний сектор, воєнний стан, державне регулювання, механізми державного регулювання.

Obushna Nataliia Ivanivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Petrynskyi Dmytro Valeryovych Graduate student of the Department of Public Administration and Management of Organizations, National University “Chernihiv Polytechnic”, Chernihiv

STATE REGULATION OF THE AGRICULTURAL SECTOR IN UKRAINE: OBJECTIVE NECESSITY AND SPECIFICITY OF

IMPLEMENTATION UNDER THE CONDITIONS OF MARITAL STATE

Abstract. The article substantiates the relevance of scientific research on the issues of effective state regulation of the agricultural sector of Ukraine both in the conditions of martial law and in the context of ensuring its sustainable development in the post-war period. The essence of the concept of "state regulation of the agricultural sector" has been clarified. It was found that in the conditions of modern social changes, state regulation should play the role of "arbitrator" in relations between the state and business entities and the population. Accordingly, the problem of finding the optimal combination of state regulation and self-regulation in practice remains one of the basic ones for the agricultural sector. It has been established that the state regulation of the agricultural sector in the conditions of martial law in Ukraine has its own characteristics, related to the need to ensure national security and responsibility for providing the population with food. For this purpose, the main "points of vulnerability" of the agricultural sector of Ukraine in the conditions of martial law were identified and measures of state regulation of the agricultural sector were considered, which were used to reduce the negative impact of martial law on the state of the agricultural sector as early as 2022. It was concluded that the agrarian sector of Ukraine, in addition to prompt resolution of current problems, urgently needs the formation of a strategic vision of its future development. In addition, the main areas of ensuring the sustainable development of the agrarian sector in the postwar period are defined as follows: restoration of human capital and development of the human potential of the agrarian sector; activation of investment activity and maximum involvement of direct and indirect financial measures aimed at supporting the economic activity of agrarians; technological development and gradual restoration of the technical capabilities of exporting agricultural products and food products; ensuring the adaptation of the production of the agricultural sector of Ukraine to EU requirements and establishing business contacts of domestic entrepreneurs with foreign partners to establish long-term cooperation; digitization of the agricultural sector, etc.

Keywords: agrarian policy, agrarian sector, martial law, state regulation, mechanisms of state regulation.

Постановка проблеми

Сучасні суспільні зміни, що відбуваються в Україні, та її непростий шлях до європейського співтовариства обумовлюють об'єктивну необхідність перегляду ролі держави в керуванні суспільними справами, яка дедалі більше набуває регулятивного характеру.

У даному контексті зауважимо, що аграрний сектор для України завжди був і залишається одним із пріоритетних напрямів державного регулювання з точки зору, насамперед, економічного розвитку країни. І це є логічним. Адже питання організації виробництва й підтримки продовольчого забезпечення для окремої держави актуальні в усі часи (в т.ч. й в умовах воєнного стану). Від цього залежить не тільки життєздатність і самодостатність країни й суспільства, а й безліч найрізноманітніших напрямів людської діяльності. Так, наприклад, практика сьогодення засвідчила, що, окрім стабільного забезпечення населення країни якісним, безпечним, доступним продовольством, аграрний сектор України, навіть в умовах воєнного стану, безперечно спроможний на вагомий внесок у вирішення світової проблеми голоду (зокрема в країнах Північної Африки та Близького Сходу).

Водночас, важливо констатувати, що після вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року для аграрного сектору, як і для всієї країни, постали нові більш складні виклики та ризики. Все це, у свою чергу, формує нові умови для функціонування суб'єктів господарювання аграрного сектору й вимагає наразі подальшого вдосконалених засад його державного регулювання.

З огляду на визначене вище, в умовах сучасних суспільних викликів та загроз надзвичайно актуалізуються дослідження питань ефективного державного регулювання аграрного сектору Україні як в умовах воєнного стану, так і в контексті забезпечення його сталого розвитку в повоєнний період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Разом із тим відзначимо, що дослідженню сутності, ролі та особливостей державного регулювання загалом присвячені праці багатьох вітчизняних науковців, серед яких: В. Авер'янов, В. Бакуменко, В. Бодров, З. Бурик, Н. Васюк, Г. Дмитренко, О. Іваницька, О. Оболенський, Н. Клименко, М. Орлів, І. Розпутенко, та інші.

При цьому питання державного регулювання аграрного сектору досить ґрунтовно досліджуються в наукових працях В. Гейця, Т. Мацибори, М. Негрей, О. Нестерова, Б. Пасхавера, О. Попової, П. Саблука, В. Юрчишина, та інших.

Враховуючи досить широкий спектр наукових досліджень із питань державного регулювання аграрного сектору, все-таки маємо констатувати відсутність єдиного наукового підходу щодо базових теоретико-методичних засад державного регулювання аграрного сектору України загалом та специфіки його здійснення в умовах воєнного стану зокрема.

Формулювання мети статті

З огляду на зазначене, головна ідея статті полягає в обґрунтуванні об'єктивної необхідності державного регулювання аграрного сектору України загалом та визначенні специфіки його здійснення в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Аграрний сектор завжди був і залишається важливою стратегічною галуззю української національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність нашої держави, дає значній частині сільського населення робочі місця та приносить доходи до державного бюджету, сприяючи при цьому підвищенню міжнародного значення та авторитету країни на міжнародному ринку. З його базовою складовою, сільським господарством, він є “системоутворюючим в національній економіці, формує засади збереження суверенності держави - продовольчу та у визначених межах економічну, екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток технологічно пов'язаних галузей національної економіки та формує соціально-економічні основи розвитку сільських територій” [1].

Аграрний сектор водночас розглядається як один із “локомотивів” національної економіки, який до початку повномасштабної війни демонстрував стабільне зростання на рівні 5-6%. При цьому частка сільськогосподарського виробництва у структурі ВВП України становила 10%, а разом із переробкою сільськогосподарської продукції - 16%. Довоєнне сільське господарство нашої країни було одним із лідерів світового виробництва деяких видів продовольства, забезпечуючи обсяги торгівлі в еквіваленті 6% калорій світового споживання. Лише у 2021 році експорт продукції агропромислового комплексу приніс Україні близько 27,3 млрд. дол. США та становив 41% всієї експортної виручки країни [2].

Проте, з початком повномасштабної російської агресії проти України аграрна галузь опинилася в кризовому стані. Так, за оцінкою FAO, прямі втрати активів в галузі можуть скласти 6,5 млрд. дол. США, а непрямі - на початок 2023 року оцінювалися вже на рівні 35 млрд. дол. США [3].

На початок 2023 року за попередніми оцінками було пошкоджено близько 5% земель сільськогосподарського призначення. Втрати доступних посівних площ - понад 25%, зрошуваних земель - понад 70%, ягідників - близько 25%, садів - 20%. Разом із цим відбулося зростання вартості виробництва продукції внаслідок зростання цін на добрива, пальне та насіння. Значні масиви земель стали небезпечними для виробничої діяльності через пошкодження та замінування [4].

Істотних руйнувань зазнали об'єкти інфраструктури: сільськогосподарської, складської, транспортної, енергетичної, переробної промисловості. Через фізичне знищення аграрних підприємств в зоні ведення бойових дій потенційно очікується втрата до 30% поголів'я тварин [4].

Отже, основними “точками вразливості” для аграрного сектора України в умовах воєнного стану постають такі як:

- недосконала/зруйнована логістика, руйнування інфраструктури виробництва, перероблення та зберігання сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. У тому числі росіяни надалі блокують експорт сільськогосподарської продукції морським напрямом (наприклад, “зерновий коридор”), що негативно впливає на дохідність вітчизняних сільгоспвиробників і знижує експортні надходження, адже експортні маршрути суходолом в західному напрямку не дозволяють вивозити необхідні обсяги продовольства;

- значні площі замінованих земель сільськогосподарського призначення (за попередніми підрахунками, в Україні 5 млн га полів “забруднені” вибухонебезпечними предметами [4]) та неможливість проведення польових робіт у зоні конфлікту;

- негативні структурні зрушення на ринку робочої сили та дефіцит необхідної робочої сили у зв'язку з внутрішньою та зовнішньою міграцією населення в безпечніші регіони, мобілізацією до лав ЗСУ та ін.;

- проблеми забезпечення продовольством населення в окупації та прифронтових територіях. У цьому випадку ситуація ускладнюється не лише, з огляду на ведення воєнних дій, але й фактичної руйнації дорожньо- транспортної інфраструктури;

- низький рівень інвестування аграрного сектору та значна залежність від державного фінансування;

- погіршення (у деяких випадках - повне знищення) матеріально- технічних потужностей сільськогосподарських підприємств та низький рівень їх інноваційної активності, та ін.

Окрім того, залишаються й інші виклики, що не були подолані до початку війни. Серед них: складність підключення до інженерних мереж; захисні бар'єри при входження аграрної продукції на ринки інших країн (у тому числі наявність квот ЄС); незавершена адаптація законодавства у сфері безпечності, ветеринарного та фітосанітарного контролю до норм ЄС; проблеми з блокуванням податкових накладних; невідповідність потужностей по перевалці і доставці сільськогосподарської продукції зростаючим потребам агровиробників та ін.

Безпосереднім наслідком такої складної ситуації в аграрному секторі є зменшення обсягу внутрішнього ринку та надзвичайно низький рівень продовольчої безпеки України. Так, наприклад, згідно даних Economist Intelligence Unit, у 2022 році Україна за цим показником посідала 71 місце серед 113 країн світу, порівняно з 58 місцем у 2021 році [5].

Вирішення всіх вище окреслених проблем агарного сектору передбачає, насамперед, подолання дестабілізуючого впливу наростаючих викликів і загроз і потребує відповідно ефективного державного втручання. З огляду на це, на сьогодні в умовах невизначеності (воєнного стану) особливої значимості набувають питання державного регулювання агарного сектору в Україні.

У даному контексті відзначимо, що на перший погляд, державне регулювання дуже схоже на державне управління, так як частина завжди має властивості цілого. Проте такий висновок не повинен повністю нівелювати відмінності між цими поняттями. Адже, як правило, “державне регулювання” порівнюється з втручанням держави в діяльність галузі або з чіткою регламентацією адміністративно-правового впливу на суб'єктів господарської діяльності. При цьому сам термін “державне регулювання” часто трактується як у широкому, так і вузькому значенні.

У широкому трактуванні сутність “державного регулювання” розкривається, як правило, через “загальний вплив держави на усі суспільні процеси та створення сприятливого середовища й умов для розвитку” [6, с. 74]. Аналогічний підхід до розкриття сутності дефініції державного регулювання подано у словнику-довіднику “Державне управління та державна служба”: “Державне регулювання - здійснення державою комплексних заходів (організаційних, правових, економічних тощо) у сфері соціальних, економічних, політичних, духовних та інших суспільних процесів з метою їх упорядкування, встановлення загальних правил і норм суспільної поведінки, а також запобігання негативним явищам у суспільстві” [7].

З точки зору вузького трактування державне регулювання розглядається, в основному, як [8]:

- одна з функцій державного управління, спрямована на забезпечення загальних правил поведінки (діяльності) суб`єктів тих чи інших правовідносин”;

- форма державного впливу шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні;

- означення окремого засобу впливу на процеси та досягнення результату; сукупність інструментів впливу;

- діяльність владних органів, що зорієнтована на отримання результатів”.

На наше переконання, державне регулювання в умовах сучасних суспільних змін має відігравати роль “арбітра” у відносинах між державою та суб'єктами господарювання і населенням. Відповідно проблема пошуку оптимального поєднання державного регулювання та саморегулювання в умовах становлення ринкових відносин на практиці залишається однією з базових, у тому числі й для аграрного сектору України.

З огляду на викладене, державне регулювання аграрного сектору надалі пропонуємо розглядати як похідну категорію від державного управління в контексті:

1) визначальної функції державного управління у сфері аграрного сектору, що пов'язана із іншими управлінськими функціями (організація, планування, координація і контроль), тому їх не завжди вдається розмежувати;

2) особливого виду впливу держави у сфері аграрного сектору.

Таким чином, державне регулювання агарного сектору - сукупність цілеспрямованих форм, інструментів/засобів і методів впливу органів державного управління та уповноважених державою суб'єктів для реалізації дієвої державної політики в аграрному секторі з метою забезпечення його сталого розвитку й пристосування до умов, що постійно змінюються.

Тобто основна роль держави полягає в тому, щоб за допомогою науково обґрунтованих форм, інструментів/засобів і методів впливу створити сприятливе середовище для формування та сталого відтворення ефективних суб'єктів господарювання в аграрному секторі країни.

Отже, важливою виглядає така функція держави як підтримка сталого попиту на продукти харчування та сільськогосподарську сировину для промисловості з урахуванням їх прогресивної структури й потреб залежно від статі, віку, регіону проживання, платоспроможного попиту населення. Держава виконує цю функцію за допомогою формування доходів основних груп населення, підтримуючи необхідний рівень пенсій, допомог, стипендій. Водночас держава сприяє формуванню платоспроможного попиту населення на продовольчі товари через регулювання системи цін на продукти харчування, державні та регіональні замовлення, надання сприяння в експорті. Окрім того, держава виконує ще й функції забезпечення входження суб'єктів аграрного сектору України, як рівноправних продавців і покупців у систему внутрішніх та міжнародних сільськогосподарських ринків [9].

Принципи державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору, як правило, ідентифікуються з урахуванням тривимірної структури її складових: економічної політики, аграрного сектору та концепції сталого розвитку. Так, Ніжніков М. пропонує наступний перелік принципів державного регулювання економіки: принцип ефективності, принцип справедливості, принцип стабільності, принцип системності державного впливу, принцип адекватності, принцип оптимального поєднання адміністративно-правових та економічних важелів, приступ поступовості та етапності, принцип забезпечення єдності стратегічного та поточного державного регулювання та його оперативності [10]. Наведені принципи в цілому окреслюють різні вектори державного регулювання та можуть бути адаптовані в якості базових принципів до різних галузей економіки (у тому числі й в умовах воєнного стану).

Водночас державне регулювання аграрного сектору в умовах воєнного стану в Україні передбачає введення особливих заходів щодо забезпечення безпеки продуктів харчування населення та підтримки аграрного виробництва в умовах воєнних загроз. При цьому метою такого державного регулювання є забезпечення стабільності та продуктивності аграрного сектору, а також безпеки продуктів харчування населення в умовах воєнних загроз.

Отже, державне регулювання аграрного сектору в умовах воєнного стану в Україні має свої особливості, пов'язані з необхідністю забезпечення національної безпеки та відповідальності за забезпечення населення продовольством. Відповідно одна з основних функцій державного регулювання аграрного сектору в умовах воєнного стану - забезпечення національної безпеки та захист державного суверенітету. Для цього можуть бути прийняті заходи, такі як обмеження експорту продуктів харчування, введення обмежень на вивезення зерна, заборона рубки лісу та інші.

Нагадаємо, що ключовими документами, що визначають програмні засади аграрної політики в Україні, є Національна економічна стратегія на період до 2030 року, розпорядження КМУ від 14.08.2019 р. № 688-р “Про схвалення Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року”, розпорядження КМУ від 19.07.2017 р. № 489-р “Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку сільських територій” та ін.

Чинна нормативно-правова база передбачає, що основні заходи державного регулювання аграрного сектору в умовах воєнного стану в Україні можуть включати [11]:

- забезпечення безпеки продуктів харчування населення шляхом контролю якості та безпеки харчових продуктів, що виробляються в аграрному секторі;

- регулювання цін на продукти харчування, з метою запобігання зростанню їх вартості та забезпечення доступності для населення;

- підтримку аграрного виробництва шляхом надання фінансової підтримки сільськогосподарським підприємствам, з метою забезпечення стабільності та продуктивності аграрного сектору;

- забезпечення безпеки та контролю за обігом насіння, добрив, засобів захисту рослин та інших матеріалів, необхідних для аграрного виробництва; регулювання земельних відносин, з метою забезпечення ефективного використання земельних ресурсів та підтримки розвитку аграрного виробництва та ін.

У даному контексті нагадаємо, що для зниження негативного впливу воєнного стану на стан аграрного сектору України, державою ще в 2022 році було вжито ряд заходів, серед яких особливу увагу привертають такі [12]:

1) створення державної програми “Державні програми 5-7-9%”, що передбачає можливість отримання аграріями кредитів під 0% протягом дії воєнного стану та місяць після його завершення. Цей фінансовий інструмент, як засвідчує практика, став найдієвішим механізмом надання українським аграріям обігових коштів. Так, з моменту старту даної Державної програми суб'єкти підприємництва отримали від уповноважених банків 54 625 кредитів на загальну суму 171,68 млрд грн, з яких 35 193 - від банків державного сектору економіки на загальну суму 69,15 млрд гривень (станом на 20.02.2023 р.) [12];

2) надання інвестиційної грантової допомоги мікро- та малим сільськогосподарським виробникам, кооперативам та асоціаціям виробників географічних зазначень з Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та частини Чернівецької областей;

3) реалізація програми дотацій від ЄС для малих фермерів, які утримують до 100 корів або мають в обробітку від 1 до 120 га. Так, у 2022 році Світовий банк на неї виділив 50 млн євро, цього року суму збільшено до 80 млн доларів. Передбачається, що ця програма працюватиме у 2023 році через платформу Державного аграрного реєстру;

4) реалізація програми безповоротних грантів для аграріїв, що стосуються розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, а також тепличних господарств, що мають сприяти підтримці суб'єктів підприємництва, агровиробників, створенню робочих місць та забезпеченню продовольчої безпеки;

5) розробка спеціальної програми з пільгового кредитування для забезпечення проведення комплексу весняно-польових робіт у 2022 році та ін. У березні 2023 року Уряд продовжив пільгове кредитування для агросектору ще на рік - до 31 березня 2024 року. Тож с/г виробники мають змогу залучати доступне фінансування та підтримувати свою діяльність і надалі.

Водночас важливо усвідомлювати той факт, що військові дії на території України створили нові умови та можливості для функціонування економіки країни загалом, і аграрного сектору зокрема. У результаті на ринку з'являються нові потреби, серед яких: забезпечення продуктами харчування Збройних Сил України; зміна структури споживання в період воєнного часу; збільшення попиту в західних регіонах країни внаслідок внутрішньої міграції населення та його зменшення на окупованих чи прифронтових територіях тощо.

Все це відкриває нові можливості для аграрних виробників та потребує, у свою чергу, розробки та впровадження інноваційних методів та інструментів державного регулювання/підтримки даної сфери як на сучасному етапі, так і в умовах повоєнного відновлення та зростання.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Враховуючи викладене вище, вважаємо, що аграрний сектор України, окрім оперативного розв'язання поточних проблем, нагально потребує формування стратегічного бачення свого майбутнього розвитку. Зокрема така Стратегія сталого розвитку агросектора повинна буде врахувати всі його конкурентні переваги, а також “необхідність розвитку багатоукладності, збалансування структури виробництва, збільшення прибутковості капіталовкладень та землевіддачі, широкого впровадження інновацій, розвитку та поглибленого перероблення сільськогосподарської сировини, суттєвого збільшення частини готової харчової продукції та продуктів з більшим вмістом доданої вартості в структурі експортних постачань, адаптації сільського господарства до зміни клімату, упровадження сучасних цифрових технологій” [11].

Окрім того, основними напрямами забезпечення сталого розвитку аграрного сектора в повоєнний період мають бути такі:

1. Відновлення людського капіталу та розвиток людського потенціалу аграрного сектору (розвиток соціальної інфраструктури сільських територій; залучення висококваліфікованого персоналу (менеджерів, ІТ спеціалістів, науковців та вузькопрофільних аграрних спеціалістів) в аграрний сектор; належна мотивація персоналу для роботи в аграрному секторі; підтримка розвитку сільськогосподарських професій; підвищення кваліфікації персоналу, у тому числі цифрових навичок; підтримка інноваційних досліджень в аграрному секторі та ін.).

2. Активізація інвестиційної діяльності та максимальне залучення прямих і непрямих фінансових заходів, спрямованих на підтримку господарської діяльності аграріїв. Так, План відновлення України у період 2022-2032 років містить низку проектів у сфері АПК, реалізація яких вимагатиме не менше $37 млрд інвестиції, серед них проєкт розвитку переробки в агросекторі згідно з принципами Green Deal, для якого заплановано залучити $10,2 млрд [2].

3. Технологічний розвиток та поступове відновлення технічних можливостей експорту сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.

4. Досягнення стійкості продовольчих систем громад шляхом стимулювання створення замкненого ланцюга забезпечення матеріально- технічними ресурсами (сільськогосподарська техніка, добрива, засоби захисту рослин) сільськогосподарського виробництва в межах громади, а також створення власної ринкової інфраструктури виробництва, заготівлі, зберігання та збуту сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.

5. Перегляд формування структури посівних площ сільськогосподарських культур в напрямі її збалансування згідно з пріоритетами задоволення потреб внутрішнього ринку важливими соціальними харчовими продуктами, потреб тваринництва й поглибленого перероблення. Мета - завантажити харчову промисловість сировиною, а також переорієнтувати структуру експортних постачань на високорентабельну й менш тоннажну сировинну продукцію та продукти перероблення з більшою доданою вартістю [11].

6. Забезпечення адаптації виробництва аграрного сектору України до вимог Європейського Союзу та встановлення ділових контактів вітчизняних підприємців з іноземними партнерами для налагодження довгострокової співпраці.

7. Цифровізація аграрного сектору. Доцільним та перспективним в цьому напрямку є розвиток ринку віртуальних активів (Закон України “Про віртуальні активи” № 2074-ІХ від 17 лютого 2022 року) та розбудова цифрової економіки, та ін.

Отже, як в умовах воєнного стану, так і в повоєнний період всі механізми державного регулювання аграрного сектору мають бути спрямовані на збереження і розвиток трудових, земельних, матеріально-технічних, фінансових, та інформаційних ресурсів, які виступають головною умовою успішної післявоєнної “реінкарнації” вітчизняного агарного виробництва. Відповідно державі варто підтримувати аграріїв шляхом використання вже наявних інструментів (податкові пільги, кредитування за низькими відсотковими ставками тощо) та залученням нових (наприклад, цифровізація економіки та токенізація активів), що і є перспективним напрямком наших подальших наукових досліджень.

Література:

1. Негрей М.В., Тараненко А.А., Костенко І.С. Аграрний сектор України в умовах війни: проблеми та перспективи. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 40. URL: https:// economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/download/1474/1420/ (дата звернення: 10.08.2023).

2. Проект Плану відновлення України: Матеріали робочої групи “Нова аграрна політика”. URL: https://www.kmu.gov.Ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/new-agrarian-policy.pdf (дата звернення: 10.08.2023).

3. Непрямі збитки від війни в агросекторі становлять понад 35 млрд доларів / Міністерство аграрної політики та продовольства України. 2022. 16 лист. URL: https://minagro.gov.ua/ news/nepryami-zbitki-vid-vijni-v-agrosektori-sta... (дата звернення: 10.08.2023).

4. Сільське господарство України в умовах воєнного стану: уроки для суспільства і політиків. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/ Pages/View. aspx?MessageID=9288 (дата звернення: 10.08.2023).

5. Глобальний індекс продовольчої безпеки. URL: https://impact.economist.com/ sustainability/project/foodsecurity-index (дата звернення: 10.08.2023).

6. Бурик З. Теоретико-методологічні засади державного регулювання сталого розвитку України: дис. ... доктора держ. упр.; 25.00.02. Київ: НАДУ, 2019. 481 с.

7. Державне управління та державна служба: словник-довідник / [уклад. О.Ю. Оболенський]. Київ: КНЕУ, 2005. 480 с.

8. Махінчук Н.В. Феномен державного регулювання в науковому дискурсі. Наукові перспективи. 2021. № 2(8). с. 172-191.

9. Петруха С.В. Державне антикризове регулювання аграрного сектору економіки України: [монографія]. Київ: Центр учбової літератури, 2018. 521 с.

10. Ніжніков М. Л. Принципи та функції державного регулювання аграрного сектора. Економіка та держава. 2014. № 4. С. 147-149.

11. Особливості функціонування аграрного сектора економіки України в умовах війни. http://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/osoblyvosti-funktsionuvannya-ahrarnoho-sektora- ekonomiky-ukrayiny-v-umovakh (дата звернення: 10.08.2023).

12. Перелік державних програм підтримки аграрних підприємств. URL: https://minagro.gov.ua/pidtrimka (дата звернення: 10.08.2023).

References:

1. Nehrey, M., Taranenko, A., & Kostenko, I. (2022). Agrarniy sektor Ukrayini v umovah

viyni: problemi ta perspektivi [Ukrainian agricultural sector in war time: problems and prospects]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and Society, 40. Retrieved from URL:

https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/download/1474/1420/ [in Ukrainian].

2. Proekt Planu vіdnovlennya Ukrayni: Materiali robochoyi grupi “Nova agrarna politika” [Project of the Recovery Plan of Ukraine: Materials of the working group “New Agrarian Policy”]. Retrieved from URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/ recoveryrada/ ua/new-agrarian-policy.pdf [in Ukrainian].

3. Nepryami zbitki vid viyni v agrosektori stanovlyatponad 35 mlrd dolariv [Indirect losses from the war in the agricultural sector amount to more than 35 billion dollars]. Retrieved from URL: https://minagro.gov.ua/news/nepryami-zbitki-vid-vijni-v-agrosektori-sta. [in Ukrainian].

4. Silske gospodarstvo Ukrayini v umovah voennogo stanu: uroki dlya suspilstva i politikiv [Agriculture of Ukraine under martial law: lessons for society and politicians]. Retrieved from URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/ Pages/View. aspx?MessageID=9288 [in Ukrainian].

5. Globalniy Indeks prodovolchoyi bezpeki [Global Food Security Index]. Retrieved from URL: https://impact.economist.com/sustainability/project/food-security-index [in Ukrainian].

6. Buryk, Z.M. (2019). Teoretyko-metodolohichni zasady derzhavnoho rehuliuvannia staloho rozvytku Ukrainy [Theoretical and methodological principles of state regulation of sustainable development of Ukraine]. Doctor's thesis. Kyiv : NADU [in Ukrainian].

7. Obolenskyi, O.Iu. (Eds.). (2005). Derzhavne upravlinnia ta derzhavna sluzhba: slovnyk-dovidnyk [Public administration andpublic service: a dictionary]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

8. Mahinchuk N.V. (2021). Fenomen derzhavnogo regulyuvannya v naukovomu diskursi [The phenomenon of state regulation in scientific discourse]. Naukovi perspektivi - Scientific perspectives, 2(8), 72-191 [in Ukrainian].

9. Petruha S.V. (2018). Derzhavne antikrizove regulyuvannya agrarnogo sektoru ekonomIki UkraYini [State anti-crisis regulation of the agrarian sector of the economy of Ukraine]. KiYiv: Tsentr uchbovoYi lIteraturi [in Ukrainian].

10. NIzhnIkov M. L. Printsipi ta funktslYi derzhavnogo regulyuvannya agrarnogo sektora /Principles and functions of state regulation of the agricultural sector]. EkonomIka ta derzhava - Economy and the state, 4, 147-149 [in Ukrainian].

11. OsoblivostIfunktslonuvannya agrarnogo sektora ekonomIki UkraYini v umovah vlyni [Peculiarities of the functioning of the agrarian sector of the economy of Ukraine in the conditions of war]. Retrieved from http://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/osoblyvosti-funktsionuvannya- ahrarnoho-sektora-ekonomiky-ukrayiny-v-umovakh [in Ukrainian].

12. Perelik derzhavnih program pidtrimki agrarnih pIdpriemstv [List of state support programs for agricultural enterprises]. Retrieved from URL: https://minagro.gov.ua/pidtrimka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru