Економічна діагностика конкурентоспроможності підприємств в середньостроковій перспективі їх ефективного розвитку та сталого функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна діагностика конкурентоспроможності підприємств в середньостроковій перспективі їх ефективного розвитку та сталого функціонування

В.М. Ходаківський, к.е.н., доцент, доцент кафедри економіки, підприємництва та туризму, Поліський національний університет, м. Житомир

І.С. Аврамець, студентка кафедри економіки, підприємництва та туризму, Поліський національний університет, м. Житомир

Д.М. Дурицька, студентка кафедри економіки, підприємництва та туризму, Поліський національний університет, м. Житомир

Н.О. Євдоченко, студентка кафедри економіки, підприємництва та туризму, Поліський національний університет, м. Житомир

Ю.Ю. Циганець, студентка кафедри економіки, підприємництва та туризму, Поліський національний університет, м. Житомир

Наведено авторське визначення терміну «конкурентоспроможність продукції», під яким пропонується розуміти здатність продукції задовольняти вимоги конкурентного ринку, вимоги споживачів у порівнянні з іншою аналогічною продукцією, що пропонується на ринку. Розглянуто найбільш поширені методи оцінки конкурентоспроможності продукції та обґрунтовано, що різні методи враховують лише частину критеріїв, від яких залежить конкурентоспроможність продукції. Доведено, що управління конкурентоспроможністю продукції - це комплекс дій, які здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, продажу та післяпродажного обслуговування продукції з метою підвищення її привабливості з метою створення споживачів і забезпечує збалансований вплив на економічні показники компанії на основі її доходів. Розглянуто стан системи управління якістю з позиції вжиття заходів щодо впровадження системи управління якістю відповідно до вимог стандартів ISO серії 9000. Запропоновано проект впровадження системи управління якістю підприємства з позиції зростання рівня її конкурентоспроможності. Запропонована реалізація інвестиційного проекту щодо оновлення технологічного обладнання, що дозволить збільшити обсяги виробництва продукції та підвищення рівня її конкурентоспроможності.

Враховуючи велике значення конкурентоспроможності продукції компанії для її активної діяльності та розвитку, питанням діагностики конкурентоспроможності продукції сьогодні присвячено велику кількість науковців. За вказаною тематикою дослідження виявляються праці наступних науковців: В. І. Беляєва, В. Л. Дикого, Л. М. Закревської, Ю. Б. Іваненка, Л. А. Колосюк, О.Є. Кузьміна, Д.В. Погребицького, Д. О. Рибницького, В. І. Сахневича, О.Є. Сомової та ін. Проте економічні аспекти оцінки та діагностики конкурентоспроможності підприємств в середньостроковій альтернативі їх діяльності потребують детальної систематизації.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Завданням дослідження є системне обґрунтування ролі та значення конкурентоспроможності підприємства в системі діагностики його економіко-господарського середовища; виявлення особливостей та альтернатив економічної діагностики підприємства в середньостроковій господарській альтернативі та оцінки умов його оточуючого конкурентного середовища.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Набуття компанією статусу конкурентоспроможності безпосередньо пов'язане з маркетингом її товарів певній групі споживачів і безпосередньо залежить від повного задоволення їх вимог. Конкурентоспроможність продукції є наслідком функціонування конкурентоспроможної компанії. Для забезпечення конкурентоспроможності продукції необхідний ефективний контроль факторів, умов і причин, що визначають якість продукції, витрати виробництва та досягнення максимального споживчого ефекту.

Вважаємо за доцільне навести авторське визначення терміну «конкурентоспроможність продукції», під яким пропонується розуміти здатність продукції задовольняти потреби конкурентного ринку, вимоги покупців у порівнянні з іншими аналогічними товарами, представленими на ринку. Конкурентоспроможність визначається з одного боку якістю товару, його технічним рівнем, споживчими характеристиками, а з іншого - цінами, які встановлює продавець товару [4, с. 101-102].

Визначальними принципами формування конкурентоспроможності продукції, застосування яких дозволить підвищити точність оцінки та врахувати інтереси учасників ринку, є такі: а) рівень конкурентоспроможності продукції є поняттям відносним і може бути визначений лише шляхом порівняння з аналогічним товаром фірм- конкурентів; б) рівень конкурентоспроможності конкретного продукту повинен бути прив'язаний до конкретного ринку, оскільки уявлення про абсолютну конкурентоспроможність є помилковим (при оцінці рівня конкурентоспроможності продукту компанія повинна обмежуватися сегментом ринку, що найважливіше при рекламі своєї продукції); в) рівень конкурентоспроможності - величина, яка визначається в даний момент (за умови незмінності якісних і вартісних характеристик макаронних виробів рівень їх конкурентоспроможності може суттєво змінитися, наприклад, під впливом зміни умов і структури споживання) [1, с. 88].

Конкурентоспроможність товару означає відповідність товару кон'юнктурі ринку, конкретним вимогам споживача не тільки за техніко- економічними та іншими характеристиками, а й за комерційними умовами його реалізації (ціна, умови поставки, канали збуту, обслуговування тощо). Конкурентоспроможність часто ототожнюють з якістю продукції. Розглядаючи природу конкурентоспроможності продукції, слід виділити наступні аспекти: конкурентоспроможність товару можна визначити лише в результаті його порівняння з іншими товарами; конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної потреби споживача; окрім якісних показників, враховуються також витрати споживача на придбання та використання товару за потреби [6, с. 73-74].

Конкурентоспроможність є результатом, який документує наявність конкурентних переваг. Конкурентоспроможність - одна з головних складових успіху будь-якого бізнесу. Конкурентоспроможність продукції компанії - це здатність компанії створювати, виробляти і продавати товари і послуги, цінові і нецінові характеристики яких є більш привабливими, ніж у аналогічної продукції конкурентів. Виробництво і продаж конкурентоспроможних товарів є необхідною умовою конкурентоспроможності компанії.

Управління конкурентоспроможністю продукції - це сукупність дій, які здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, продажу та післяпродажного обслуговування продукції з метою створення її привабливості для кінцевого споживача та збалансованого впливу на економіку з метою отримання ключових показників компанії на основі її прибутку [4, с. 115].

Одним із найважливіших факторів, які складають стійку конкурентну перевагу, є інтерес компанії до продукції, яку вона виробляє. Модель товарної конкуренції складається з трьох компонентів: соціальний аспект задоволення попиту; отримання прибутку та вигоди виробником; отримувати прибуток через торгові компанії. Такий набір факторів є стратегічно орієнтованим і при розробці чи проектуванні продукту в першу чергу враховує норми прибутку та ціну продукту. Система управління конкурентоспроможністю охоплює всі види господарювання, пов'язані із набуттям конкурентних переваг підприємства, проведених робіт і наданих послуг. Проте конкурентні переваги все частіше включають систему характеристик, важливих для споживачів і узгоджених з індивідуальними потребами компанії.

Тому під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес виявлення, планування, формування, підтримки та накопичення конкурентних переваг продукції з метою підвищення рівня її продукції або утримання її на запланованому рівні. Управління конкурентоспроможністю підприємства має базуватися на: орієнтації на підвищення ефективності та якості праці, досягненні високих кінцевих результатів, виробництві якісної продукції з мінімізацією витрат виробництва.

Основними методами управління конкурентоспроможністю підприємства є наступні: спосіб підвищення фінансового рейтингу; маркетингові методи, які дозволяють проводити порівняльний аналіз суб'єктів ринку та приймати відповідні управлінські рішення, спрямовані на їх збільшення, задоволення потреб ринку конкурентоспроможною продукцією та покращення результатів господарської діяльності підприємництва. Реалізація вищезазначених методів потребує системи управлінських дій, що складається з окремих напрямків удосконалення господарської діяльності, таких як: вибір конкурентоспроможних стратегій розвитку, забезпечення комплексного підходу до процесів управління, удосконалення систем управління персоналом, забезпечення якості та низьких показників, вартість продукції та ін. [5]

Процес управління конкурентоспроможністю підприємства включає реалізацію наступних функцій: аналіз показників конкурентоспроможності; планування, тобто розробка стратегії поліпшення позиції компанії в зоні функціонування; реалізація та планове обґрунтування завдань стратегії конкурентоспроможності підприємства; система стимулювання праці; контрольні заходи щодо реалізації стратегії. При управлінні конкурентоспроможністю продукції особливу увагу слід приділяти фазі життєвого циклу, на якій знаходиться досліджуваний товар. Це важливо, оскільки залежно від рівня на конкурентоспроможність впливають різні фактори. Тому для ефективного управління необхідно спочатку визначити, що саме найбільше впливає на конкурентоспроможність продукції на кожному етапі життєвого циклу, а вже потім розробляти методи впливу на ці фактори для зміцнення своїх позицій.

На формування конкурентоспроможності продукції підприємства впливають численні фактори (фактори). Фактор конкурентоспроможності товару - це умова, обставина, рушійна сила, під впливом якої формується і змінюється конкурентоспроможність товару на ринку з товарами, що задовольняють цю ж групу потреб. Це визначення можна використовувати для будь-якого елемента, який бере участь у конкурентних відносинах - компанії, регіону, країни. Кожна економічна система функціонує і розвивається під впливом незліченних факторів. Вплив деяких помітний і може бути вирішальним для того чи іншого явища чи процесу. Дії інших неможливо оцінити, а їхній вплив можна назвати незначним [2, с. 83-84].

Ряд основних конкретних методів (факторів) підвищення конкурентоспроможності всіх видів продукції наведено в табл. 1. У зв'язку з проведеним дослідженням слід зазначити, що маркетингові та ринкові чинники конкурентоспроможності продукції - це фактори, дія яких проявляється в процесі реалізації продукції. До них належать: фактори ціноутворення - цінова стратегія компанії; фактори маркетингу - прийоми і методи просування товару, обсяг і якість послуг, умови оплати, формування іміджу, інформаційне наповнення. У сучасних умовах основними шляхами підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку можуть бути: удосконалення стандартизації як основного інструменту встановлення та забезпечення певного рівня якості на підприємствах, зокрема запровадження сучасного комплексу систем управління якістю; створення умов для вдосконалення розвитку інноваційної діяльності; впровадження у діяльність досягнень НТП та управлінських інновацій, новітніх технічних розробок; недопущення вибуття інтелектуальних кадрів; своєчасне реагування на зміни кон'юнктури ринку; в умовах євроінтеграції необхідно не допустити невідповідності цін на внутрішньому ринку України світовим цінам на товари та послуги, а також запровадити сучасні інструменти захисту внутрішнього ринку та відстоювання інтересів національних виробників.

Таблиця 1. Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства

Таким чином, для забезпечення стабільного розвитку підприємство має насамперед досягти певного рівня ефективності своєї роботи; в процесі реалізації поставленої мети необхідно постійно вдосконалювати систему управління конкурентоспроможністю продукції на різних етапах життєвого циклу. Як бачимо, після виходу на ринок кожен продукт піддається впливу групи ризикових факторів, суть впливу котрих зводиться або до позитивних або негативних наслідків. Тому при розумному управлінні дію позитивних факторів можна посилити, а негативних - мінімізувати. Головне - визначити чинники, які найсильніше впливають на продукти, а вже потім вибирати методи управління ними.

Успішна діяльність підприємства залежить від конкурентоспроможності продукції, яку він пропонує споживачам. Діагностика конкурентоспроможності продукції - це визначення його рівня, який вказує на відносну характеристику здатності товару задовольняти потреби конкретного ринку в даний період порівняно з товарами конкурентів. Існують відмінні підходи до діагностики показника конкурентоспроможності продукції. Використання (інтегрального) показника або системи показників для визначення конкурентоспроможності включає порівняння їх переваг і недоліків, можливостей і обмежень відповідно до цілей дослідження (табл. 2).

Таблиця 2. Порівняльна характеристика використання одного або кількох показників конкурентоспроможності продукції

Серед основних методичних підходів, які спрямовані на системний аналіз та оцінку факторів, що впливають на конкурентоспроможність, тобто на визначення їх рівня, слід виділити: метод оцінки конкурентоспроможності товарів за їх рейтингом за обсягом продажу - диференціальний, комплексний і змішані методи.

Методика оцінки конкурентоспроможності товарів на основі їх рейтингу розраховується за формулою 1 [4, с. 146]:

де: Pt - бал t-добутку; Qі - відносний показник якості продукції; n - кількість одиничних показників якості, що використовуються для скорингу.

Перевагами цієї методики є: простота розрахунку; наявність оперативної інформації про якість товару, що дозволяє оперативно реагувати на зміни ринкового середовища. До недоліків методики можна віднести те, що вона не повністю охоплює характеристики продукції, тобто при розрахунку показника рівня конкуренції основна увага приділяється якісним показникам продукції, абстрагуючись від впливу економічних показників. якості послуг і тому не може використовуватися для середнього та довгострокового планування.

Показник конкурентоспроможності розраховується за формулою 2 [4, с. 147]:

де K ij - конкурентоспроможність -i-го товару на j-му ринку; а і - питома вага -i-го товару в обсязі реалізації за аналізований період (даний показник розраховується за формулою (1.3)); b і -показник важливості ринку, на якому представлений продукт компанії. Ринкова важливість 1 рекомендована - для зовнішніх ринків промислово розвинених країн, - 0,7 для зовнішніх ринків інших країн і 0,5 для внутрішнього ринку -.

Оцінка динаміки продажів розраховується за формулою 3 [3, с. 226]:

де: Vi - обсяг реалізації і-го товару за аналізований період, грошова одиниця; V - загальний обсяг продажів компанії за той же період, грошова одиниця. Зазначені методичні підходи надають можливість проаналізувати динаміку реалізації товарної продукції підприємства, але адекватність оцінки конкурентоспроможності піддається сумніву через відсутність аналізу якісних параметрів реалізованої продукції підприємства.

Диференційний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні та порівнянні окремих параметрів аналізованої продукції та бази порівняння. Якщо вимога використовується як основа оцінки, то розрахунок єдиного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою 4:

де q і - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром; P і - значення i-го параметра для аналізованих продуктів; Pio -- значення i-го параметра, вимога якого повністю задоволена.

Однак диференційний метод дозволяє лише вказати на факт конкурентоспроможності аналізованого товару або наявність його недоліків у порівнянні з аналогічним товаром, але не враховує вплив ваги кожного параметра на перевагу споживача. при виборі товару. Як правило, однозначно оцінити рівень конкурентоспроможності продукції за значеннями окремих показників не можна, тому набули поширення комплексні та змішані методи оцінки. Аналіз кожного методу дає підстави стверджувати, що методи оцінки конкурентоспроможності товарів на основі їх оцінки та оцінки конкурентоспроможності товарів за обсягом реалізації не враховують бізнес-сервіс і розраховані на однорідний ринок товарів. Таким чином, можна стверджувати, що розглянуті методи не є ідеальними і потребують подальшої модифікації з урахуванням поєднання таких критеріїв, як якість, важливість характеристик продукту для споживачів, врахування глобалізаційних та інтеграційних процесів у світовій економіці, імідж компанія, особливості регіональних товарних ринків, вплив економіки послуг на інтегральний показник конкурентоспроможності [7].

Дослідження показали, що забезпечення конкурентоспроможності є перш за все філософією управління всією економічною системою СВК «Ружинський» в ринкових умовах, яке орієнтується на вирішення наступних проблем: 1) дослідження потреб споживачів і тенденцій їх розвитку; 2) оцінка поведінки та майстерності конкурентів; 3) дослідження стану та тенденцій розвитку ринку; 4) знання середовища та його тенденцій; 5) навчитися створювати такий продукт, щоб споживач віддав перевагу створеному продукту перед продуктом конкурента; 6) виконання перерахованих завдань узгодити з довгостроковою перспективою.

Кінцевою метою всієї роботи СВК «Ружинський» має бути виготовлення продукції, яка повністю відповідає вимогам цільового ринку. Такий результат досягається завдяки комплексній системі управління якістю та конкурентоспроможністю продукції на підприємстві СВК «Ружинський», тому їх розробка, впровадження та функціонування є основою для виробництва високоякісної продукції на підприємстві. Проте слід зазначити, що ми не відокремлюємо якість від конкурентоспроможності продукції, адже вона є її невід'ємною частиною. Враховуючи сутність конкурентоспроможності, вважаємо, що під управлінням конкурентоспроможністю продукції СВК «Ружинський» слід розуміти процес виявлення, планування, формування, підтримки та нарощування (накопичення) конкурентних переваг продукції на кожному етапі створення доданої вартості, підвищити конкурентоспроможність продукції або утримати її на запланованому рівні.

Для того, щоб споживач отримав продукцію належної якості, виробник зобов'язаний стежити за потребами, а компанія-споживач зобов'язана вести активну пропаганду на основі критеріїв якості сировини. Не менш важливим є те, що висока якість повинна відповідати ціні, яка формується за певних ринкових умов. Управління конкурентоспроможністю продукції СВК «Ружинський» доцільно розділити на два рівні: стратегічний (СУКП) та оперативний (ОУКП). Стратегічний рівень служить для підвищення і підтримки конкурентоспроможності продукції. Це можливо зробити шляхом створення конкурентних переваг підприємства СВК «Ружинський», які згідно розробленої нами моделі, є факторами, що формують конкурентоспроможність продукції.

Конкурентні переваги кооперативу - це стратегічні фактори, які формують конкурентні переваги продукції: автоматизація процесів (у тому числі виробництва); впровадження інновацій та модернізація; впровадження безвідходного виробництва; отримати доступ до дешевого фінансування; державне замовлення інші переваги підприємства.

На рівні планування стратегічного управління конкурентоспроможністю продукції СВК «Ружинський» прогнозується, перш за все, вплив створених конкурентних переваг підприємства на формування конкурентних переваг продукції. Заходи з сертифікації та визнання якості продукції також заплановані як внесок у довгострокове покращення якості. Діяльність має базуватися на партнерському маркетингу, діалоговому маркетингу із залученням споживачів до виробництва продукції для запобігання (або прогнозування) міграції вартості. На рівні формування стратегічного управління конкурентоспроможністю продукції має здійснюватися контроль дотримання запланованих дій, у тому числі переговори щодо здійснення діяльності як з постачальниками, так і з покупцями на довгострокових умовах.

Оперативне управління конкурентоспроможністю продукції СВК «Ружинський» має складатися з чотирьох рівноправних рівнів управління: 1) управління якістю; 2) управління асортиментом; 3) управління витратами і цінами; 4) управління продажами. Проте управління якістю не залежить від еквівалентності рівнів управління, як стверджує переважна більшість експертів підприємства з позиції найважливіших факторів конкурентоспроможності продукції.

Розглядаючи шляхи підвищення конкурентоспроможності СВК «Ружинський», розглянемо формування стратегії товарного портфеля підприємства, а саме, визначимо стан наявного товарного портфеля підприємства, створимо матрицю BKG та сформулюємо конкурентну стратегію підприємства.

Для проведення аналізу портфеля СВК «Ружинський» в першу чергу необхідно визначити його СЗГ за результатами аналізу стратегічного бачення компанії та наявних бізнес-об'єктів. Таким чином, нами визначено, що основними СЗГ СВК «Ружинський» є виробництво наступних товарних груп:

1. Зерно пшениці - СЗГ - 1; Кукурудза- СЗГ - 2; Ріпак- СЗГ - 3; Соя - СЗГ - 4; 5. Соняшник - 5; 6. Молоко дійних тварин - СЗГ - 6.

Наступним етапом портфельного аналізу є побудова двовимірних матриць для оцінки проблем і перспектив всього бізнес-портфеля компанії. Частка ринку зростання або матриця BKG структурована наступним чином. На горизонтальній осі показано частку ринку кожної СЗГ. Ця частка вимірюється шляхом порівняння обсягів аналогічної продукції, що продається лідером ринку. Якщо підприємство продає певний товар менше лідера, то товар потрапляє в праву половину матриці, якщо більше - то в ліву половину матриці. По вертикальній осі відкладено річний темп зростання продукції цієї галузі. Діаметр кожного кола SOB пропорційний найбільшому обсягу продажів цього продукту. За результатами аналізу створюємо матрицю БКГ (рис. 1).

За результатами аналізу можна зробити висновок, що існуючий бізнес- портфель СВК «Ружинський» є незбалансованим. Лідером є СЗГ 1. Даний вид товару характеризується значними темпами росту на ринку - майже 21%, та достатньо значною часткою на ринку. В той же час на фірмі виділяють три аутсайдери, СЗГ-4,6,5. Ці сфери бізнесу мають незначну частку на ринку та незначні темпи росту. Аналіз продуктового портфоліо можна вважати закінченим лише за умови проектування поточного стану в майбутнє. Тому наступним етапом аналізу портфоліо є розробка бажаного продуктового портфеля, який повинен бути збалансований за типами бізнесу та конкурентним статусом.

Рис. 1. Стратегічне становище СЗГ СВК «Ружинський», Бердичівського району, Житомирської області на матриці БКГ в 20202022 рр.

Джерело: адаптовано авторами на основі джерела [1, с.154-157].

За результатами оцінки відповідних маркетингових заходів необхідно графічно відобразити напрями компанії щодо формування збалансованого (бажаного) портфеля компаній, як показано на рис. 2.

Таким чином, використовуючи різні підходи, СВК «Ружинський» може сподіватися на зростання обсягів бізнесу та успіх на ринку. Зокрема, ви можете використовувати техніку побудови матриці BKG, щоб оптимально збалансувати свій бізнес-портфель, а за допомогою моделі Портера сформувати власну конкурентну стратегію для кожного продукту.

Відносна частка ринку

Рис. 2. Визначення майбутнього стану портфеля продукції СВК «Ружинський», Бердичівського району Житомирської області в 2020-2022 рр. згідно з матрицею БКГ

Джерело: адаптовано авторами на основі джерела [1, с. 158].

Таблиця 3. Набір функціональних стратегій розвитку СВК «Ружинський» Бердичівського району, Житомирської області в