Застосування кластерного підходу в організації співробітництва муніципалітетів: світовий досвід та українські перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

Застосування кластерного підходу в організації співробітництва муніципалітетів: світовий досвід та українські перспективи

Пшенична Тетяна Вікторівна аспірант кафедри соціальної філософії та управління



Анотація

У статті визначено актуальність дослідження концепції кластерів як ефективного засобу місцевого та регіонального розвитку, розглянуто перспективи імплементації кластерного підходу в Україні для розвитку регіонів.

Проаналізовано та узагальнено світові практики та основи формування кластерів в різних країнах світу, де державні та місцеві органи влади мають відмінні ролі. Стаття зосереджується на прикладах країн Європейського союзу, США, Китаю та Японії.

Встановлено сучасні тенденції створення регіональних кластерів та головні причини їх недостатньої ролі для соціально-економічного розвитку регіонів України, з урахуванням впливу впровадження воєнного стану.

Показано, що кластерний підхід базується на тісній взаємодії між підприємствами, громадами та іншими зацікавленими сторонами. За останні роки Україна зробила значний крок у напрямку децентралізації влади та переведення більшості повноважень на органи місцевого самоврядування. Однак, при цьому виникає низка проблем, які стають перешкодою для ефективної реалізації цієї реформи. Однією з них є відсутність внутрішнього розвитку територій, що ускладнює створення спроможних територіальних громад. Доведено, що при цьому кластерний підхід в організації співробітництва муніципалітетів, регіонального бізнесу, академічних та наукових установ, громадських організацій та інших зацікавлених сторін, з використанням дієвих механізмів стимулювання створення кластерів, програм їх підтримки та підходів управління, має значний потенціал, який може посприяти збільшенню конкурентоспроможності територій, покращенню якості життя їх мешканців, розвитку інфраструктури регіону, стимулюючи тим самим його економічний зріст. Фасилітаторами кластерних ініціатив при цьому мають бути саме територіальні громади.

У статті виділено комплекс пріоритетних рекомендацій щодо впровадження такого підходу в діяльність органів публічної влади, зокрема органів місцевого самоврядування.

Ключові слова: кластерний підхід, кластер, муніципалітет, організація управління, співробітництво, держава, територіальна громада.



Abstract

Pshenychna Tetiana Viktorivna Postgraduate student of the Department of Social Philosophy and Management, Zaporizhzhia National University

APPLICATION OF THE CLUSTER APPROACH IN THE ORGANIZATION OF MUNICIPALITIES' COOPERATION: GLOBAL EXPERIENCE AND UKRAINIAN PERSPECTIVES

The article defines the relevance of studying the concept of clusters as an effective means of local and regional development, examines the prospects of the cluster approach implementing in Ukraine for the development of regions.

Global practices and foundations of cluster formation in different countries of the world, where state and local authorities have distinct roles, are analysed and summarized. The article focuses on the examples of the countries of the European Union, the USA, China and Japan.

Modern trends in the creation of regional clusters and the main reasons for their insufficient role in the social and economic development of Ukrainian regions are established, considering the influence of martial law.

The cluster approach is shown to be based on cooperation of enterprises, communities and other participants. Lately, Ukraine has taken a significant step towards the decentralization of power and the transfer of most powers to local self-government bodies. However, at the same time, a number of problems arise that become an obstacle to the effective implementation of this reform. One of them is the lack of internal development of territories, which makes it difficult to create capable territorial communities. It has been proved that the cluster approach in organizing the cooperation of municipalities, regional business, academic and scientific institutions, public organizations and other participants, with the use of effective mechanisms for stimulating the creation of clusters, their support programs and management approaches, has a significant potential that can contribute to the increase of competitiveness of territories, improving the quality of their residents life, developing the infrastructure of the region, thereby stimulating its economic growth. At the same time, the facilitators of cluster initiatives should be the territorial communities.

The article highlights a set of priority recommendations for implementing of such an approach into the activities of public authorities, in particular, local self-government bodies.

Keywords: cluster approach, cluster, municipality, management organization, cooperation, state, territorial community.



Постановка проблеми

Однією з головних причин, чому кластерний підхід для творення територіальних громад в Україні стає дедалі актуальнішим, є необхідність у розвитку регіонів, а також у зменшенні нерівності між ними. Україна - країна з великою територією та різними економічними умовами в різних регіонах. Нерівномірний розвиток регіонів може призвести до відставання певних територій від решти країни, що своєю чергою може стати причиною соціальної та економічної нестабільності. Україна має значний потенціал у галузі створення кластерів, оскільки вона має розвинену промисловість та аграрний сектор. Проте, для того, щоб створити ефективні кластери, необхідно сформувати стимулюючі умови для їх розвитку, взаємодії та партнерства між підприємствами і територіальними громадами. Зокрема, кластери дозволяють об'єднувати ресурси місцевих підприємств та організацій регіону, що сприяє розвитку інновацій та підвищенню їх конкурентних переваг. Крім того, кластерний підхід дозволяє розвивати територіальну громаду з урахуванням специфіки місцевого господарства, забезпечуючи інтеграцію підприємств та місцевих органів влади у процес прийняття рішень щодо розвитку регіону. Однак, кластерний підхід має свої обмеження. Не завжди можливо знайти достатню кількість підприємств, які діють у схожих галузях, щоб створити кластер. Отже, органи місцевого самоврядування мають надважливу роль у стимулюванні створення регіональних кластерів, їх подальшому функціонуванні та управлінні.

На сьогодні влада усіх рівнів докладає зусиль щодо створення відповідних умов для розвитку регіональних кластерів. Однак наразі вони є недостатньо ефективними та концептуально обґрунтованими. Перш за все, це стосується створення національної та регіональних стратегій розвитку кластерів (не тільки формально), які б враховували місцеві потреби та специфіку регіонів, їх природні та історичні особливості. Не проведено масштабний та глибокий аналіз потенціалу регіонів та визначення галузей, які найбільше сприяють розвитку кластерів. Для залучення інвестицій до кластерів не розроблені спеціальні фінансові інструменти, які б допомагали підприємствам отримувати кредити та інші форми фінансування. Також перешкодою є низький рівень інвестиційної привабливості певних регіонів, який безпосередньо залежить від стану інфраструктури, розвитку науково- дослідних центрів та наявності високоякісної робочої сили. Ще однією проблемою є недостатня співпраця між державними та місцевими органами влади, а також між підприємствами. Проте саме місцева влада повинна бути всебічно підготовленою до своєї значної участі у формуванні та діяльності регіональних кластерів.

Наразі не всі органи місцевого самоврядування спроможні взяти на себе провідну роль у створенні регіональних кластерів на своїх територіях через: відсутність відповідної стратегії та досвіду, недостатній рівень підготовки кадрів місцевих рад, обмеженість ресурсів громади, а після повномасштабного вторгнення РФ на територію України - еміграцію (у т.ч. внутрішню) кваліфікованих фахівців в різних галузях, релокацію або призупинення діяльності підприємств малого та середнього бізнесу, пошкодження або знищення інфраструктури територіальної громади, погіршення інвестиційного клімату тощо. Для деяких громад став неочікуваним великий потік внутрішньо переміщених осіб, їх потреби, у т.ч. й у професійній діяльності. Зазначене стало викликом для місцевої влади по всій території України. За таких умов вона повинна мати чіткий алгоритм своїх дій, а також всебічну підтримку та допомогу з боку держави для відбудови та розвитку своєї території. Кластеризація при цьому, як інноваційний підхід, може стати дієвим механізмом такого творення та відновлення, особливо у пост воєнний період, в умовах відбудови України. Тому концепції її створення та функціонування має приділятися достатня увага. При цьому органи місцевого самоврядування, як суб'єкти в процесі кластеризації, мають стати рушійною силою та ініціатором у цьому процесі, використовуючи світовий та вітчизняний досвід своїх колег та вже наявні практики, з урахуванням особливості своїх територій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні та практичні аспекти створення та функціонування кластерів, у т.ч. й на регіональному рівні, розкрито в численних роботах вітчизняних та закордонних науковців, серед яких: Базилевич В., Бараннік В., Безвушко Є., Дегтярьова І., Кизим М., Лесик, О., Луценко Н., Назаренко М., Портер О., Савченко В., Сарана Л., Соколенко С., Тодорова О., Шийко Л. Попри численні дослідження, низка питань щодо застосування кластерного підходу та ролі органів місцевого самоврядування у створенні регіональних кластерів залишається не достатньо розкритою. Зазначене свідчить про те, що тема статті є не тільки актуальною, але й назрілою в сучасних українських реаліях.

Мета статті - аналіз сучасних світових практик застосування кластерного підходу у розвитку регіонів, перспектив його впровадження в Україні, а також формулювання пріоритетних управлінських принципів та рекомендацій під час застосування такого підходу в діяльності органів місцевого самоврядування з метою розвитку своїх територій.

Виклад основного матеріалу

Усе частіше у світі кластери розглядаються як універсальне джерело місцевого та регіонального розвитку. Кластери - це мережі тематично пов'язаних компаній та установ, розташованих у тісній географічній близькості, які завдяки конкуренції та співпраці мають потенціал для отримання більш ефективного економічного результату як група, ніж вони могли б окремо [19]. Кластер характеризується наявністю групи взаємопов'язаних та географічно локалізованих підприємств. Кластеру властива спільність діяльності - усі його учасники функціонують в конкретній галузі та доповнюють один одного. Ними можуть стати постачальники, виробники та установи, що надають технічні та освітні послуги для підтримки цих підприємств. Тим самим, разом вони підвищують конкурентоздатність як окремої компанії, так й кластера загалом. Таким чином, усі учасники кластера об'єднуються в єдиний ланцюг створення економічної вартості. У межах одного кластеру поєднуються, на перший погляд, два протилежні принципи: кооперація та конкуренція. Слід зауважити, що у процесі формування кластера важливу роль відіграє інформаційний обмін - обмін знаннями, ідеями, навичками та практиками.

Виокремлюють три типи кластерів: промислові, регіональні, інноваційні.

Характерна відмінність кластера є цільова комерційна діяльність. Тому в межах кластера поєднується інноваційний та виробничий бізнес, комплексний підхід до управління якістю продукції, що виробляється, а також сервісне обслуговування. Тим самим, учасники кластера мають значні переваги на ринку, об'єднавши зусилля компаній/приватних підприємців, місцевих органів влади, суб'єктів інноваційної та інвестиційної діяльності на конкретній території громади, району, області.

Одними з відмінностей територіального (регіонального) кластера є формування спеціалізованих регіональних можливостей та збільшення концентрації суб'єктів господарювання та визначеній території. Важливою характеристикою такого кластера є наявність конкурентних переваг в регіоні для розвитку кластера. Такими перевагами можуть стати доступ до сировини або вигідне географічне розташування.

У різних країнах світу застосовуються свої специфічні концепції формування кластерів, у яких державні та місцеві органи влади мають відмінній ролі.

Так, багато регіональних економік США базуються на основі кластерного підходу. Спосіб взаємодії учасників кластера на принципах партнерства та участь держави у функціонуванні кластера - це характерні риси американських кластерів. Саме держава безоплатно надає учасникам кластера ресурси через федеральну контактну систему, а саме: лабораторії, обладнання, землі. Додатковим стимулом від американської держави також є податкові пільги: субсидії на власні розробки учасників кластера, дострокова амортизація. Найуспішнішими прикладами кластерів в США є Детройт (автомобілебудування), Бостонський коридор наук про життя (біотехнології та фармацевтична промисловість), Кремнієва долина (технології). В останній зосереджена третина загального венчурного капіталу держави. Саме на території Кремнієвої долини свою діяльність провадять такі гіганти як Google, Oracle, Intel, мають свої підрозділи Microsoft, Facebook, Asus, Каліфорнійський та Стенфордський університети.

Не мати вирішальну роль в структурі управління кластером - це політика Німеччини. Пріоритетним напрямком при цьому в процесі взаємодії держави та кластера є організація конкурсних проєктів та ініціатив. Щоб мати змогу брати участь в зазначених конкурсах, проєкти мають входити до таких категорій, як: перенесення ноу-хау з однієї технологічної області в іншу, співробітництво з інститутами, розробка нового методу виробництва чи нового продукту.

Державна політика Великобританії, своєю чергою, скерована на використання кластерів, які вже створені та функціонують. Тут держава стимулює процес співробітництва бізнесу з освітою та науковою сферою.

Схожий підхід має й Франція, приділяючи увагу посиленню взаємодії між промисловістю та університетами. Метою такого підходу є розвиток малого інноваційного підприємництва.

У Сан-Себастьяні (Іспанія) кластер Surfcity Donostia представляє унікальний зв'язок між економічною діяльністю та містом. Bilbao Urban Solutions (Іспанія) - є міжсекторальною бізнес-мережою, яка спрямована на капіталізацію бренду Bilbao як орієнтира світового класу в міській трансформації. Це кластер з сильним міським характером. У багатьох містах Європи та світу з'являються нові кластери навколо концепції розумного міста. Так, у Бухаресті (Румунія) місією ІТ-кластеру Different Angle, який об'єднує 14 учасників, є просування та підтримка дослідження, інновації та освіти з метою розробки та впровадження рішень, спрямованих на перетворення Бухареста на розумне міста. Також у столиці Румунії кластер Go Electric, який нещодавно було засновано Політехнічним університетом Бухареста, профілюється на розробці та впровадженні концепції електромобільності в місті. На думку європейських експертів у 2018 році, у багаторівневому середовищі управління міська влада має бути промоутерами та фасилітаторами кластерных ініціатив. Тому міська влада Гренобля (Франція) є повноправним членом деяких кластерных платформ, а також ще членом керівних комітетів цих платформ, проводить співфінансування кластерних структур та деяких кластерних інфраструктур. Протягом останніх років у місті Бордо (Франція) щорічно виділяється майже 1,5 мільйона євро на розвиток кластерів, а до функцій 4 співробітників відділу економічного розвитку міської влади входять зв'язки між організаціями та зацікавленими сторонами [23]. кластер регіональний імплементація

Відмінністю японських кластерів є переважна роль одного чи декількох учасників кластера, які оточуються мережею середніх та малих підприємств. При цьому головною метою створення кластерів в Японії є розвиток найсучасніших науково-технічних сфер.

У Китаї до створення та розвитку кластерів залучено три рівні влади: центральний уряд, уряд муніципалітетів, уряд розвинутих зон. Уряд муніципалітетів, за згодою з центральним урядом, на свої території може створити зону розвитку високотехнологічних галузей. До прикладу, місцева стратегія Китаю щодо фармацевтичних кластерів ставить за мету максимізацію використання місцевих ресурсів, таких як: природних ресурсів, інфраструктурних об'єктів та промислової бази з метою ефективного створення промислових кластерів, які підтримуватимуть розвиток промисловості та в результаті вдосконалюватиметься промислова конкурентоспроможність. Хоча конкретна місцева стратегія може відрізнятися залежно від типу ресурсів кластера, заохочення внутрішньої динаміки всередині кластерів зазвичай розглядається як засіб підвищення довгострокової конкурентоспроможності [22]. У дослідженні «Політика місцевого самоврядування та фармацевтичні кластери в Китаї» 2014 року автор відповідно до ролі урядів у створенні кластерів виділяє два види моделей впливу влади на кластер: знизу-вгору та зверху-вниз. Перша модель передбачає, що влада дотримується курсу лише на допомогу, направляючи формування кластера. За моделлю зверху-вниз уряд сам створює кластер, плануючи та вирішуючи стратегію його розвитку. У дослідженні наводяться приклади впливу державної влади та місцевого самоврядування на функціонування фармацевтичних кластерів Китаю. В результаті дослідження вбачається, що синергетичним ефектом розвитку територіального кластера для регіону стає точка зростання, яка характеризується інноваціями, а також серйозний соціально-економічний ефект, як то: зріст зайнятості населення, підвищення середньої заробітної плати, збільшення на території кількості малих та середніх суб'єктів господарювання, зростання податкових надходжень до місцевого бюджету.

У територіальному аспекті успіх розвитку регіональних кластерів залежить від такого фактора як компактність території кластера - можливість за короткий проміжок часу дістатися на будь-яке підприємство кластера. Слід зазначити, що територіальні кластери посилюють конкурентні переваги регіону. При цьому кластерний вектор місцевої влади спрямований на розвиток інноваційної інфраструктури. Місцева політика щодо кластерів формується через призму конкретних обставин, які склалися в регіоні, громаді. Водночас світова практика свідчить, що кластери є складними та динамічними структурами.

Своє бачення щодо кластеризації висловлює автор статті «Креативні кластери в малих містах», який зазначає тези представників муніципалітетів 9 невеликих міст Європи. Зокрема, йдеться про те, що підприємства, пов'язані з такими інноваційними напрямками як екологізація економіки та бізнес- моделями, заснованими на творчості, знаходяться на рубежі нового економічного горизонту [18]. Ініціативи з розвитку креативних індустрій, як правило, зосереджені у великих містах та мегаполісах, до того ж дискурс щодо креативних міст, як правило, не стосується або маргіналізує менші міста [21]. У Європі відповіддю на таку ситуацію став проєкт «Creative Clusters in Low-Density Urban Areas», який працює над створенням креативних кластерів, які базуються на культурній сфері, традиціях та історії маленьких громад. Це проєкт співпраці, до якого входять 9 невеликих міст (Обідуш, Португалія; Барнслі, Великобританія; Катандзаро, Італія; Енгуера, Іспанія; Ходмезевашархей, Угорщина; Ювяскюля, Фінляндія; Мізіл, Румунія; Реджо Емілія, Італія; та Віареджо, Італія), з населенням від 5 000 до 218 000 населення. Проєктом співпраці керує португальське місто Обідуш. Міста, які належать до мережі проєкту, характеризуються своєю індивідуальною специфікою, яка пов'язана з особливостями регіону, гастрономічними та культурними традиціями, природними ресурсами, історією тощо.

Підхід мережі полягає в тому, щоб колективно «вчитися, роблячи» у сфері міських креативних кластерів шляхом обміну досвідом та кращими практиками, пропонуючи свої рекомендації щодо політики та плану дій, пов'язаного з креативними кластерами в невеликих містах.

Дієвим кроком проєкту учасниками розглядається розробка стратегії розвитку невеликого міста, яка базується на місцевій привабливості та сільському туризмі. Наразі зростає кількість людей, які прагнуть одночасно комфорту та можливостей обох світів: жити та працювати в екологічних умовах, але з економічними горизонтами міста. Погоджуючись з думкою автора статті, слід зазначити, що на сьогодні ключовим фактором привабливості сільської місцевості або невеликих міст є попит на якість життя, особливо після досягнення індивідами певного рівня економічного комфорту [17].

Як вбачається з вищевикладеного, ефективність роботи кластерної моделі бізнесу вже доведено на практиці багатьох країн світу. Імплементація кластерної моделі організації бізнесу в Україні може забезпечити отримання максимального ефекту в напрямку розвитку кожного із регіонів України завдяки кращим показникам продуктивності [12]. Інноваційним в роботі таких українських кластерів, як: Organic Cluster, IT-кластер Cluster bit в Чернівцях, Туристичний кластер Львова, є, серед іншого, й спільне (між учасниками кластера) спрямування на розвиток регіональної інфраструктури.

Також в аналітичній записці ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» кластерний підхід у системі розвитку територій розглядається як один з видів співробітництва територіальної громади та органу управління нею з ширшим колом суб'єктів (стейкхолдерів) співробітництва, ніж в процесі традиційного співробітництва між собою територіальних громад як органів місцевого самоврядування.

Таке співробітництво, на основі європейських практик, розглядається з нового ракурсу, а саме: для управління соціальними та інфраструктурними об'єктами, комунальними послугами, у багатьох випадках муніципалітети створюють функціональні підприємства, які засновані згідно з нормами приватного чи публічного права. Відповідно до приватного права, це спільна діяльність, яка орієнтована на отримання прибутку [14]. Слід зауважити, що таке функціональне підприємство перебуває у власності місцевого органу влади, а приватні акціонери мають змогу співпрацювати з муніципалітетами в рамках державно-приватного партнерства.

До того ж декілька муніципалітетів можуть для надання послуг практикувати укладення договору з приватною компанією, що по суті є аутсорсинговим механізмом співробітництва громад. Зазначене є досить поширеним у країнах Східної Європи. За цим механізмом комунальні послуги надаються підприємством в межах норм приватного права. Це зумовлено неспроможністю муніципалітетів, навіть в результаті об'єднання спільних зусиль, до прикладу, побудувати дорогу, адже для цього необхідна спеціалізована техніка, відповідне обладнання, наявність фахівців тощо. Тому таке залучення сторонньої організації стає досить дієвим інструментом. Застосування кластерного підходу у такому випадку стає інтегрованою кооперацією фінансових, матеріальних, інформаційних та людських ресурсів.

Станом на 2020 рік у Європі налічувалось приблизно 2950 кластерів- об'єднань, визначених як регіональні концентрації учасників відповідних галузей та які зосереджують 39% робочих місць і до 55% фондів зарплат ЄС [16]. У політиці країн ЄС кластери є головним інструментом не тільки регіональних стратегій з інновацій та диджиталізації, а також і смарт-спеціалізації регіонів - концепції та політики інноваційного регіонального розвитку ЄС, що сприяє економічному росту в регіонах шляхом кращого розкриття його потенціалу.

В аналітичній записці «Щодо розвитку регіональних кластерів в Україні», яку підготовлено Національним інститутом стратегічних досліджень (НІСД), йдеться про головні перешкоди для розвитку кластерів та їх структур в Україні, а також надаються відповідні рекомендації органам державної та місцевої влади. Так, зокрема зазначається, що відповідно до даних Асоціації «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ), на початок 2020 року в нашій державі налічувалось близько 30 кластерів. Попри доведену високу ефективність кластерів та кластерних структур у забезпеченні національного, регіонального та місцевого розвитку як в ЄС, так і в інших країнах світу, зокрема, в Бразилії, США, Ізраїлі, Китаї, в Україні процесам створення та ефективної діяльності кластерів не приділяється належної уваги [2].

Погоджуючись з експертами НІДС, серед основних причин слабкої ролі кластерів в соціально-економічному розвитку регіонів та країни в цілому, можна виділити такі:

відсутність належного нормативно-правового забезпечення процесів створення та функціонування кластерів;

відсутність механізмів стимулювання створення та ефективного функціонування кластерів на державному і регіональному рівнях;

низький рівень запровадження смарт-спеціалізації регіонів і територіальних громад;

слабке (формальне) відображення процесів кластеризації в стратегіях регіонального розвитку та планах дій щодо їх реалізації;

низький рівень комунікацій в системі бізнес-громада-наука-влада щодо створення кластерів [2].

Слід зазначити, що в аналітичній записці НІСД «Щодо інституційного забезпечення розвитку промислових кластерів в економіці України» йдеться про те, що процес формування промислових кластерів в Україні характеризується стихійністю, закритістю та непрозорістю, унеможливлюючи їх розвиток [15]. До того ж імплементація кластерної політики повинна проходити на основі реалізації кластерних програм, які розробляються на підставі глибокого аналізу ресурсних, організаційних та економічних передумов створення кластерів на регіональному рівні.

На думку експертів НІСД, інтенсивність процесу виникнення кластерів залежить від умов, які створюються центральними та регіональними органами влади, серед яких:

створення сприятливого середовища для формування та функціонування кластерів;

стимулювання процесів розвитку кластерів;

ефективна смарт-спеціалізація регіонів і територіальних громад. Велика увага при цьому приділяється розробці та прийняттю стратегій регіонального розвитку із залучення підходу смарт-спеціалізації.



Висновки

НІСД корелюють з висновками науковців Тодорової О., Лесик О., Назаренко М., які зазначають, що, крім самих кластерних моделей, відповідні стратегії та програми підтримки на державному рівні є також визначальними факторами успіху кластеризації [10]. Наразі у реалізації кластерного підходу роль держави зазнала значних змін та сьогодні складається здебільшого з підтримки діяльності кластерних структур, при цьому головну роль має приватний сектор.

Україна має значне відставання державної політики та стратегії кластеризації від світових тенденцій у цьому напрямку. У 2021 році найпоширенішими українськими кластерами стали кластери в: ІТ сфері (31%), аграрному секторі (16%) деревообробці та меблевій галузі(13%), а також енергетиці. До того ж активне об'єднання в кластери показали: логістика, аерокосмічна галузь, інноваційні технології, автоматизація, поліграфія, мода тощо [16].

Погоджуючись з думкою Дегтярьової І.О., можна зазначити, що застосування кластерного підходу в управлінні регіональним розвитком означає поєднання інтересів і співпрацю не тільки суб'єктів господарювання, а й органів публічної влади регіону та сусідніх територій, наукових і освітніх установ, громадських організацій, інших зацікавлених сторін, що дає змогу концентрувати ресурси (матеріальні, фінансові, організаційні, людські, інформаційні та ін.) і таким чином знижувати загальні витрати та підвищувати ефективність діяльності. Саме цей підхід дає змогу формувати і реалізовувати конкурентний потенціал регіону як економіко-соціальної системи та специфічного економічного суб'єкта [4].

На сьогодні в Україні підготовлено проєкт Національної програми кластерного розвитку до 2027 року [6], який містить основні напрямки та рекомендації щодо подальшого запровадження кластеризації в нашій державі. Кластеризація та впровадження кластерного підходу у діяльність органів публічної влади окреслено в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року, якою передбачається у т.ч. здійснення приєднання всіх регіонів нашої держави до Європейської платформи смарт-спеціалізації (S3 Platform) з метою відкриття доступу регіонам України до інструментів платформи [7]. Зазначене має стати додатковим стимулом для розвитку українських кластерів. Також наразі діє Industry4Ukraine - платформа промислових та хайтек секторів [20], яка поєднує понад 30 бізнес-об'єднань та 50 асоціацій. На її базі втілюється вагома кількість проєктів з кластеризації Україні, що реалізується й за сприяння та підтримки Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міністерства економіки та Торгово- промислової палати України.

Показовим є досвід створення у квітні 2022 року потужного Закарпатського ІТ-кластера, який сформувався через вимушену релокацію бізнесу після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та тимчасову окупацію низки областей України. Зазначений кластер заснували 11 представників таких компаній, як: PettersonApps, Astound Commerce, SoftServe, Sigma, Genesis, 4TEAM, Telesens, EPAM, Intellias, SQUAD, CANFLY [9]. Пізніше до складу кластера було прийнято понад 30 компаній, у т.ч.: Smart-UI,Precoro Inc, Caspio,Grid Dynamics, Азбука IT, SCS, Bograch technologies, HebronSoft, CYBRIDGE TECHNOLOGY, Simcord тощо. Загалом після 24 лютого 2022 року на території Закарпаття налічувалося 30-35 тисяч айтівців. Географія ІТ-спільноти зараз охоплює Ужгород, Мукачево, Сваляву, Поляну, Солочин, Берегове, Виноградів, Тячів, Рахів, Хуст, Шаян тощо. Наразі кластер підписав меморандум про створення на Закарпатті наукового парку. Це сприятиме трансформації освітніх програм та розбудові студентського містечка. Місцева влада сприяє релокації бізнесу, а також пошуку офісних та житлових приміщень за об'єктивною ціною. До айтівців звертаються місцеві та релоковані бізнеси: пекарні, промислові структури, фермерські господарства з бажанням об'єднуватися та пропонувати унікальні умови для айтівців.

Загалом наприкінці літа 2022 року понад 80% всіх підприємств (422 суб'єкти господарювання), що переїхали на Закарпаття, було перереєстровано. Зокрема це дало можливість мобілізувати до загального фонду місцевих бюджетів області податків, зборів та інших доходів у сумі 4 млрд 601 млн грн. Таким чином, прогнозований показник на 1 серпня 2022 року перевиконано на 132,1% [3]. У майбутньому це надасть шанс для Закарпатської області вийти з переліку дотаційних регіонів України.

На початку лютого 2023 року розпочав роботу Рівненський меблевий кластер - проєкт Української Асоціації Меблевиків, який поєднав понад сотню компаній. За інформацією Рівненської ОВА, понад 400 мільйонів інвестицій вже залучено в галузь меблевої деревообробки області. Створення кластера дасть можливість збільшити кількість робочих місць та активізувати роботу інших сумісних галузей [5].

Зазначене показує значущість залучення та активної участі територіальних громад України як в розвитку держави загалом, так й в імплементації інноваційних моделей творення громад зокрема. Спад економіки, спричинений повномасштабним вторгненням РФ на територію України, руйнування значного відсотка інфраструктурних об'єктів країни, зниження доходів українців, внутрішня міграція та еміграція - все це значною мірою гальмує процеси кластеризації в Україні. До оновленого переліку територіальних громад станом на 10 листопада 2022 року, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або тих, які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), входить 9 областей - 331 громада [1]. Тож у повоєнний період гостро постане питання відновлення країни, важливу участь у розв'язанні якого має взяти на себе місцеве самоврядування.



Висновки

У статті проаналізовано досвід провідних країн світу з використання кластерного підходу в організації співпраці муніципалітетів, бізнесу та інших зацікавлених осіб, з метою розвитку регіону. Також розглянуто можливості використання кластерного підходу в Україні та його переваги для вітчизняних муніципалітетів.

Визначено сучасний стан розробки національної та регіональних стратегій з кластеризації, перспективи застосування кластерного підходу в Україні, роль органів місцевого самоврядування в цьому процесі.

На нашу думку, пріоритетними управлінськими принципами органів місцевого самоврядування в Україні, як суб'єктів кластеризації на регіональному рівні, мають стати:

комплексність підходу щодо створення регіонального кластера крізь систему взаємопов'язаних інструментів, а саме: кластерної стратегії, кластерних програм, кластерних ініціатив;

партнерство з усіма стейкхолдерами регіонального кластера;

стимулювання процесу співробітництва учасників кластера;

максимізація раціонального та ефективного використання місцевих ресурсів, з урахуванням специфіки місцевого господарства;

підтримка місцевого малого та середнього бізнесу через надання податкових пільг та запровадження механізмів стимулювання (в межах повноважень органу місцевого самоврядування).

Зазначені принципи вбачаються дієвими у разі застосування моделі впливу місцевої влади на кластер знизу-вгору. За умови обрання моделі зверху-вниз, до вищевикладеного можна додати принцип ініціативи, суть якого полягає в розробці плану створення регіонального кластера та його успішної реалізації. Застосування такої моделі може стати ефективним для невеликих територіальних громад у сільській місцевості, а саме у сфері охорони здоров'я, освіти, культури, туризму, обслуговуванні житлово- комунального господарства тощо.

На державному рівні особливу увагу при цьому слід приділити: вертикалі розподілу функцій під час реалізації кластерної політики в Україні між центральними органами виконавчої влади, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також належному нормативно-правовому забезпеченню процесів створення та функціонування кластерів.



Література

1. Актуальний перелік громад у районах бойових дій, на ТОТ і тих, що в оточенні. Децентралізація в Україні.

2. Бараннік В. Щодо розвитку регіональних кластерів в Україні. Аналітична записка НІСД. 2021.

3. Віктор Микита: «Сьогодні місцева влада в регіоні як ніколи близька до підприємців». Закарпатська обласна військова адміністрація.

4. Дегтярьова І. Наукові та практичні аспекти застосування кластерного підходу в управлінні конкурентоспроможністю регіонів України. Державне управління: теорія та практика: електрон. наук. фах. вид. 2011. № 1.

5. На Рівненщині меблевий кластер об'єднав понад сотню компаній. ЧаРівне.

6. Проєкт Національної програми кластерного розвитку до 2027 - Український кластерний альянс. Український кластерний Альянс.

7. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки: Постанова Каб. Міністрів України від 05.08.2020 р. № 695.

8. РЕЗОЛЮЦІЯ конференції науково-освітніх закладів та кластерів України від 7 лютого 2023 - Український кластерний альянс. Український кластерний Альянс.

9. Ткачук І. Голова Закарпатського IT-кластера - про перші результати роботи, бронювання айтівців та конфлікт з харківськими колегами. Інтернет-портал DOU

10. Тодорова О., Лесик О., Назаренко М. Кластерний підхід та смарт-спеціалізація як стимулюючі інноваційні інструменти розбудови регіональної спроможності: концептуальні положення. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 6(8).

11. Федорова Г. Теоретико - методичні підходи до визначення поняття «кластер». Електронний журнал «Ефективна економіка». 2011. № 9.

12. Фостолович В. Кластери, як ефективна модель сучасного бізнесу. Ефективна економіка. 2019. № 5. 10.32702/2307-2105-2019.5.13.

13. Шийко Л. Кластерні політики в Європі і не тільки - INDUSTRY4UKRAINE. INDUSTRY4UKRAINE.

14. Чайка А. (2019). Кластерний підхід при співробітництві територіальних громад. 10.13140/RG.2.2.24675.27689.

15. Шевченко А. Щодо інституційного забезпечення розвитку промислових кластерів в економіці України. Аналітична записка НІСД. 2018.

16. Юрчак А. Що необхідно для розвитку кластерів в Україні - Погляди - GMK Center. GMK.

17. Duxbury N., Campbell H. Developing and revitalizing rural communities through arts and culture. Small cities imprint. 2011. Vol. 3, no. 1. P. 111-122.

18. Duxbury N. Creative clusters in small cities - Municipal World. Municipal World.

19. Economic development glossary | U.S. Economic development administration.

20. INDUSTRY4UKRAINE: платформа промислових та хайтек секторів. INDUSTRY4UKRAINE.

21. Lewis N. M., Donald B. A new rubric for `creative city' potential in Canada's smaller cities. Urban studies. 2009. Vol. 47, no. 1. P. 29-54.

22. Local government policies and pharmaceutical clusters in China / Y. Yu et al. Journal of science and technology policy management. 2014. Vol. 5, no. 1. P. 41-58.

23. Rivas M. Cluster development and smart specialisation at city level | urbact.eu. URBACT- Homepage

References

1. Aktual'nij perehk gromad u rajonah bojovih dij, na TOT і tih, shho v otochenm. DecentraHzaclja v Ukra'i'm [An up-to-date list of communities in the areas of hostilities, on the TOT and those in the surrounding area].

2. Barannik, V. (2021). Shhodo rozvitku regional'nih klasteriv v Ukra'ini [Regarding the development of regional clusters in Ukraine].

3. Viktor Mikita: «S'ogodni misceva vlada v regioni jak nikoli bliz'ka do pidpriemciv» [“Today, local authorities in the region are closer than ever to entrepreneurs”].

4. Degtjar'ova, І. (2011). Naukovi ta praktichni aspekti zastosuvannja klasternogo pidhodu v upravlinni konkurentospromozhnistju regioniv Ukra'ini [Scientific and practical aspects of the application of the cluster approach in managing the competitiveness of the regions of Ukraine]. Derzhavne upravlinnja: teorija ta praktika - Public administration: theory and practice, 1 [in Ukrainian].

5. Na Rivnenshhini meblevij klaster ob'ednav ponad sotnju kompanij [In the Rivne region, the furniture cluster united more than a hundred companies].

6. Proekt Nacional'noi programi klasternogo rozvitku do 2027 - Ukrains'kij klasternij al'jans [Project of the National Cluster Development Program until 2027 - Ukrainian Cluster Alliance].

7. Postanova Kab. Ministriv Ukra'ini “Pro zatverdzhennja Derzhavnoi strategii regional'nogo rozvitku na 2021-2027 roki” [The Resolution of the Kab. of the Ministers of Ukraine “On the approval of the State Regional Development Strategy for 2021-2027”]. (n.d).

8. REZOLJuCIJa konferencii naukovo-osvitnih zakladiv ta klasteriv Ukra'ini vid 7 ljutogo 2023 - Ukrains'kij klasternij al'jans [RESOLUTION of the conference of scientific and educational institutions and clusters of Ukraine from February 7, 2023 - Ukrainian Cluster Alliance].

9. Tkachuk, I. Golova Zakarpats'kogo IT-klastera - pro pershi rezul'tati roboti, bronjuvannja ajtivciv ta konflikt z harkivs'kimi kolegami [Head of Transcarpathian IT-cluster - about the first results of work, reservation of IT staff and conflict with Kharkiv colleagues].

10. Todorova, O., Lesik, O., Nazarenko, M. (2022). Klasternij pidhid ta smart-specializacija jak stimuljujuchi innovacijni instrumenti rozbudovi regional'noi spromozhnosti: konceptual'ni polozhennja [Cluster approach and smart specialization as stimulating innovative tools for building regional capacity: conceptual provisions]. Naukovi innovacti ta peredovi tehnologi'i - Scientific innovations and advanced technologies - Scientific innovations and advanced technologies, 6(8).

11. Fedorova, G. (2011). Teoretiko - metodichni pidhodi do viznachennja ponjattja «klaster» [Theoretical - methodical approaches to the definition of the concept of "cluster"]. Efektivna ekonomika - Efficient Economy, 9.

12. Fostolovich, V. (2019). Klasteri, jak efektivna model' suchasnogo biznesu [Clusters as an effective model of modern business]. Efektivna ekonomika - Efficient Economy, 5.

13. Shijko, L. Klasterni politiki v Cvropi і ne til'ki - INDUS TRY4UKRAINE [Cluster policies in Europe and beyond - INDUSTRY4UKRAINE].

14. Chajka, A. (2019). Klasternij pidhid pri spivrobitnictvi teritoriarnih gromad [Cluster approach in the cooperation of territorial communities]. 10.13140/RG.2.2.24675.27689.

15. Shevchenko, A. (2018). Shhodo institucijnogo zabezpechennja rozvitku promislovih klasteriv v ekonomici Ukra'ini [Regarding institutional support for the development of industrial clusters in the economy of Ukraine].

16. Jurchak, A. Shho neobhidno dlja rozvitku klasteriv v Ukra'ini -Pogljadi - GMK Center [What is necessary for the development of clusters in Ukraine - Views - GMK Center.]. GMK.

17. Duxbury, N., Campbell, H. (2011). Developing and revitalizing rural communities through arts and culture. Small cities imprint, 3, 1, 111-122.

18. Duxbury, N. Creative clusters in small cities - Municipal World. Municipal World.

19. Economic development glossary | U.S. Economic development administration.

20. INDUSTRY4UKRAINE: platforma promislovih ta hajtek sektoriv [platform of industrial and hi-tech sectors

21. Lewis, N. M., Donald, B. (2009). A new rubric for `creative city' potential in Canada's smaller cities. Urban studies, 47, 1, 29-54.

22. Yu, Y. et al. (2014). Local government policies and pharmaceutical clusters in China.

23. Journal of science and technology policy management, 5, 1, 41-58.

24. Rivas, M. Cluster development and smart specialisation at city level | urbact.eu. URBACT- Homepage

Размещено на Allbest.ru

...