Використання шкали Лайкерта при визначенні конкурентних переваг підприємств у кризовий період

аспірант

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Volodymyr Dahl East Ukrainian National University

Глобалізація ринків та технічний прогрес змінюють потреби і запити населення. Характер виробничих технологій за останні три десятиліття значно змінився завдяки впровадження передових виробничих технологій. У світі відбуваються глобальні зміни во всіх напрямках діяльності, в том числі в промисловості, та бізнесу доводиться перебудовуватися для того, щоб не скорочувати ринковий простір. Економічна глобалізація представляє еволюціонуючу модель транскордонної промислової та підприємницької діяльності, тому виробнича стратегія визначає, як промислові підприємства будуть використовувати свої виробничі можливості.

Сучасною тенденцією є підвищення значимості продукції з високою доданою вартістю та нематеріальних активів. Тут варто відзначити, що політику розвитку промислового виробництва спрямовано на виділення галузевих пріоритетів та високодиференці- йованого виробництва. У відповідно з цим пріоритет виробничої стратегії полягає в тому, що промислове виробництво має бути орієнтоване на забезпечення не тільки внутрішніх, але і зовнішніх потреб країни. Удосконалення виробничої стратегії є інструментом підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств у кризовий період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В останній час в економічній літературі багато уваги приділяється проблемам конкурентоспроможності на різних рівнях. Проте конкурентні переваги підприємств у кризовий період розглядаються недостатньо авторами, що досліджують проблеми конкурентоспроможності, і вимагають детальнішого опрацювання, особливо для в контексті використання різних інструментів. Значний внесок у розвиток теорії конкурентних переваг був здійснений Портером М. в його працях представлена концепція конкурентних переваг країни, що спирається на формування конкурентних переваг на рівні галузей економіки. Азоєв Г., Ламбен Ж.-Ж., Портер М., Сафіуллін Н.З., Сафіуллін Л.Н., Скудар Г., Фатхут- дінов Р.А., досліджуючи проблеми конкурентоспроможності, у своїх працях проводять аналіз конкурентних переваг. Широке коло питань, пов'язаних із дослідженням сутності конкурентних переваг підприємства висвітлено у працях вітчизняних науковців Ареф'євої О., Балабанової Л., Гришової І., Дем'яненка М., Должанського І., Клівець П., Кужеля В., Зайкіної Г., Маліка М., Ніколаєва A., Іванової О., Полтавської О., Покропивного С., Савчук О. та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для аналізу конкурентних пріоритетів таких як вартість, якість, постачання та гнучкість, розглянемо загальні та галузеві значення середнього і стандартного відхилення. Вартість і доставка мають одне і два вимірювання відповідно, в то час як гнучкість має п'ять вимірів. Для кожного конкурентного пріоритету використовується п'ятибальна шкала Лайкерта (1 - найменш важливий, 5 - найважливіший). Проведення контролю по контрольним точкам по основним змінам, таких показників, як якість продукції, що випускається, постачання по термінам і гнучкості, проведення асортиментної політики або сервісного обслуговування відповідно з локальними нормативними документами, що передбачає як мінімум дванадцять складових контролю, таких як низька вартість, продуктивність продукту, надійність продукту, довговічність продукту, максимальна якість відповідності, швидкість доставки, надійність доставки, нові технологічні процеси, зміни асортименту продукції, зміни дизайну, зміни обсягу, нові продукти.

Використання основних інструментів забезпечення виконання нормативних документів здебільшого відноситься до певного унікального обладнання, інструментів, матеріалів і технологічних процесів.

Під контролем і удосконаленням процесів розуміється сукупність методологічних і поведінкових практик, які реалізуються для контролю та вдосконалення процесів виробництва продукції та послуг. Насправді управління технологічним процесом і його вдосконалення можуть змусити виробничий процес працювати:

Тільки за наявності перерахованих складових технологічний процес можливо повністю автоматизувати.

Виходячи з цього, слід зауважити, що автоматизація вимагає професійного технічного обслуговування, яке традиційно розглядається як допоміжна, невиробнича і функція бізнесу, що не додає вартості. На багатьох промислових підприємствах функція технічного обслуговування зазвичай розглядається як необхідна та така, що постійно потребує витрат, які слід мінімізувати, а не розглядати як інвестиції у підвищення надійності процесів. Управління продуктивністю обладнання не було головним пріоритетом в промисловості до останніх років. Останні конкурентні тенденції і постійно зростаючий тиск на бізнес ставлять функцію технічного обслуговування обладнання у центр уваги, як ніколи раніше. Постійно зростаючі вимоги до промислових підприємств сприяють повному перегляду практики максимальної відповідності якості та технічного обслуговування обладнання на промислових підприємствах [3]. Технічне обслуговування розглядається з точки зору його впливу на виробництво через його вплив на доступність обладнання, темпи виробництва і якість продукції, що випускається, де промислове технічне обслуговування грає важливу роль з точки зору працівників, доданої вартості та внеску в конкурентоспроможність в кризових умовах. Тепер функція обслуговування розглядається як найважливіша стратегія підтримки продуктивності виробництва і зізнається в якості ключового компонента формування доходів. Промислові підприємства повинні заохочувати операторів обладнання до спільної роботі з обслуговуючими (допоміжними) працівниками в рамках програми підвищення якості для виконання завдань, перешкоджають зносу виробничого обладнання. Цей тип участі оператора у діяльності з технічного обслуговування називається автономним технічним обслуговуванням. Промислові підприємства, що впритул займаються максимальною якістю відповідності, повинні визнавати, що оператори обладнання мають значним потенціалом для внесення вкладу в покращення його роботи, оскільки підхід «Я керую обладнанням, ви його лагодите» не може ефективно усувати поломки і дефекти. При цьому працівник добровільно підтримує свою роботу, створюючи почуття власності щодо обладнання. При цьому промислові підприємства повинні прагнути адаптувати ініціативи в рамках ініціативної участі операторів обладнання, щоб усувати відмови конструктивно, проводячи аналіз поломок обладнання, і вирішувати проблеми щодо його відновлення.

Процес реалізації програми технічного обслуговування у значній ступені залежить від компетенцій і мотивації робочої сили, яка впливає на значні покращення в виробничих системах. Промислове підприємство визнає, що більше високі рівні якості можуть бути досягнуто як для продуктів, так і для процесів. У той час як згідно з концепцією максимальної якості відповідності во всіх підрозділах промислового підприємства необхідно створювати ідеальне середовище, яке має бути присутнім протягом всього життя промислового підприємства, і це повинно використовуватися на регулярній основі, оскільки процес покращення ніколи не закінчується. Виробнича стратегія виробничих підприємств підтримує спрямованість на ефективну діяльність всіх структурних підрозділів, таку як: підтримка ефективності виробничих процесів, підтримка розвитку технологій і якості продукції, що випускається, з урахування технічного обслуговування обладнання.

Промислові підприємства повинні розробити ефективні схеми навіювання працівникам, щоб мотивувати їх йти вперед і вносити свій внесок в успіх розвитку підприємств. У зв'язку з цим необхідно забезпечити відповідне навчання для підвищення рівня знань та вмінь, оскільки це тісно взаємопов'язані процеси.

Першим кроком на шляху задоволення потреб клієнтів є визначення їх потреб та бажань, а потім переклад цих потреб і бажань в стандарти. Задоволеність споживача повинна обмежуватися задоволенням його очікувань, але прагнути перевершити їх шляхом постійного вдосконалення. Щоб виправдати очікування клієнта, промислові підприємства повинні прийняти інформаційну програму, яка вимірює рівень задоволеності клієнта. Така програма допоможе підприємствам виявити галузі незадоволеності, до яких мають бути прийняті коригувальні заходи для усунення джерела незадоволеності.

Ключем до стратегічного планування максимальної відповідності якості є підтримання тісних відносин зі споживачем, щоб повністю визначити його потреби, а також отримати зворотний зв'язок щодо ступеня задоволення цих потреб. Замовник має бути тісно залучений до процесу проектування та розробки продукту, вносячи свій внесок на кожному етапі, щоб зменшити ймовірність виникнення проблем з якістю після початку повного виробництва [5].

Клієнт є найважливішою частиною виробничої лінії. Продукт повинен бути орієнтований на потреби клієнта. Щоб орієнтуватися на споживача, промислові підприємства повинні завжди надавати гарантії на свої продукти, що продаються клієнтам, тоді клієнти зменшать свій ризик при купівлі продуктів; також необхідно приділяти достатньо уваги обслуговуванню клієнтів. Одним словом, прагнення зосередитися на клієнті повинно бути довгостроковою бізнес-страте- гією, яка ніколи не закінчується.

Для того щоб промислові підприємства були успішними на ринку, кожен підрозділ повинен працювати належним чином на досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей, тим самим визнаючи, що кожна людина і кожна діяльність впливають одне на одного. Це означає, що фокусування на короткострокових та довгострокових цілях підвищує цінність бізнес- процесів. У то ж час керівництво повинне розробити комплексну політику в області якості та ефективно її реалізувати [7]. Розробка політики в області якості повинна відбивати місію промислових підприємств, включаючи корпоративні цінності, очікування і спрямованість. Для цього потрібно наступне:

Важливим фактором є інтеграція різних методів управління технологічними процесами та їх удосконалення, тобто здатність процесу задовольняти високим кінцевим виробничим вимогам. Технологічна можливість у значній ступені залежить від специфікації, яка розробляється для кожного процесу. Важливо визначити ці можливості як основні для встановлення стандартів контролю (за контрольними точками). Дослідження технологічних можливостей забезпечує основу для економічної підтримки. Вдосконалення процесів має взаємний зв'язок з безперервним удосконаленням.

Поліпшення процесу називають статистичними методами або статистичним контролем процесу (за контрольними точками), оскільки вимірювання та аналіз даних дуже важливі для покращення процесу. Точні дані важливі як для працівників, так і для керівництва, щоб приймати оптимальні рішення в відношенні просування виробничої стратегії промислових підприємств. Крім того, промислові підприємства повинні проектувати свій процес, щоб бути надійними, вміти зводити до мінімуму ймовірність помилок працівників.

Кореляція між дванадцятьма пунктами конкурентних пріоритетів здійснюється наступним чином:

Враховуючи всі конкурентні пріоритети, промислові підприємства велике значення надають все-таки (у порядку спадання): витратам; якості; постачанню; гнучкості.

Різні дослідники емпірично перевірили цю теорію в Японії, Європі і США і виявили сильну підтримку теорії конкурентної прогресії в частини вартості продукту і його якості.

Вітчизняні промислові підприємства майже йдуть аналогічним шляхом - від вартості до якості, від постачання до гнучкості. Тому можна сказати, що промислові підприємства хоча і почали пізно, але рухаються практично в том ж напряму, що і їх колеги у інших країнах.

Вдосконалення виробничої стратегії залежить від значень конкурентних пріоритетів:

Конкурентні пріоритети розраховуються виходячи з нормативів по розвитку галузей і видам економічної діяльності.

Передові виробничі технології складаються з десяти окремих видів діяльності. Число видів діяльності, включених до інтегрованих інформаційних систем і інноваційні виробничі системи, складає чотири і дев'ять відповідно.

Виходячи з цього, зазначимо, що загалом промислові підприємства інвестують більше в інноваційні виробничі системи, і найменш кращою діяльністю по покращенню є передові виробничі технології.

Промислові підприємства розпочали реструктуризацію, щоб йти в ногу із глобальною конкуренцією. Це видно з того, що середні значення передових виробничих технологій, інтегрованих інформаційних систем та інноваційних виробничих систем для промисловості вище у порівнянні з двома іншими секторами - хімічним виробництвом і чорною металургією.

Передові виробничі технології - це група інтегрованих апаратних і програмних технологій. Передові виробничі технології мають десять вимірювань, які пов'язані з інноваційними виробничими системами. Цими вимірами є:

Інтегровані інформаційні системи інтегрують різні бізнес-функції через інформаційні системи. Інтегровані інформаційні системи мають чотири вимірювання:

Зазначимо, що планування ресурсів промислових підприємств є найкращим видом діяльності. Але воно може змінюватись в залежності від конкретних потреб промисловості, оскільки планування ресурсів на промислових підприємствах є найбільш кращим для чорної металургії, має достатньо висока середня значення. Планування ресурсів промислових підприємств - це перший крок в інтеграції різних інженерних підрозділів. Планування корпоративних ресурсів і планування матеріальних потреб є найбільш важливими в управлінні ланцюжками постачання.

Передові виробничі технології - це м'які технології, використовувані для спрощення технологічних процесів. Передові виробничі технології мають дев'ять вимірів. Ці вимірювання включають:

Середнє значення бала для кожного виду діяльності знаходиться в рамках передових виробничих технологій промислових підприємств [5]. Найбільш кращою діяльністю по покращенню передових виробничих технологій для промислових підприємств є методи ефективного управління, а найменш переважним видом діяльності - переробка відходів. Крім того, промислові підприємства інвестують в статистичний контроль усіх виробничих процесів. Ці кореляції припускають, що промислові підприємства активно інвестують в виробничу стратегію як в інструмент підвищення конкурентоспроможності.

З наведених вище вимірювань видно, що з 10 найкращих видів діяльності шість відносяться до передовим виробничим технологіям. Точно так ж серед 10 найменш кращих видів діяльності шість відносяться до інноваційних виробничих процесів. Виходячи з цього, можна, можливо сказати, що промислові підприємства частіше інвестують в інноваційні виробничі процеси в порівнянні з інтегрованими інформаційними системами.

Промислові підприємства особливу увагу приділяють реалізації конкурентних пріоритетів, які увесь час коригуються за допомогою причинно-наслідкових зв'язків.

Коригування фінансових заходів і виробничої ефективності, а також стратегічних цілей на максимальне відповідність заявленій якості дає хороші результати щодо виявлення всіх відхилень, що виникають у виробництві по реалізації конкурентних пріоритетів.

Таким чином, останні конкурентні тенденції і постійно зростаючий тиск на бізнес ставлять функцію технічного обслуговування обладнання в центр уваги, як ніколи раніше. Постійно зростаючі вимоги до промислових підприємств сприяють повному перегляду практики максимальної відповідності якості та технічного обслуговування обладнання на промислових підприємствах.

Виробнича стратегія промислових підприємств підтримує спрямованість на ефективну діяльність всіх структурних підрозділів, таку як: підтримка ефективності виробничих процесів, підтримка розвитку технологій та якості продукції з урахуванням технічного обслуговування обладнання. Для того щоб промислові підприємства були успішними на ринку, кожен підрозділ повинен працювати належним чином для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей, цим визнаючи, що кожна людина і кожна діяльність впливають одне на одного. Це означає, що фокусування на короткострокових і довгострокових цілях підвищує цінність бізнес- процесів.

Вдосконалення виробничої стратегії залежить від значень конкурентних пріоритетів: передових виробничих технологій, інтегрованих інформаційних систем, інноваційних виробничих систем. Конкурентні пріоритети розраховуються виходячи з нормативів по розвитку галузей і видів економічної діяльності.

Промислові підприємства інвестують в статистичний контроль усіх виробничих процесів. Ці кореляції припускають, що промислові підприємства активно інвестують у виробничу стратегію як в інструмент підвищення конкурентоспроможності.

Промислові підприємства особливу увагу приділяють реалізації конкурентних пріоритетів, які увесь час коригуються за допомогою причинно-наслідкових зв'язків.

Коригування фінансових заходів і виробничої ефективності, а також стратегічних цілей на максимальну відповідність якості дає хороші результати по виявленню всіх відхилень, що виникають у виробництві по реалізації конкурентних пріоритетів.