Соціальний розвиток територіальних громад: особливості воєнного та післявоєнного періодів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний розвиток територіальних громад: особливості воєнного та післявоєнного періодів

Чернега Інна Іванівна доктор економічних наук, професор кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, Уманський національний університет садівництва

Костюк Віра Степанівна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, Уманський національний університет садівництва

Ревуцька Алла Олександрівна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, Уманський національний університет садівництва

Пархоменко Людмила Андріївна кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, Уманський національний університет садівництва

Анотація

Дана стаття присвячена висвітленню наукових положень забезпечення соціального розвитку територіальних громад з обґрунтуванням ключових моментів у воєнний та післявоєнний періоди. В процесі дослідження обґрунтовано сутність поняття "соціальний розвиток територіальної громади", висвітлено генезис підходів до забезпечення розвитку територіальних громад в процесі переходу від централізованого управління соціальною сферою до децентралізіції. Досліджено основні складові та параметри соціального розвитку громад. Узагальнено теоретичні підходи щодо соціального розвитку територій та сформовано перелік критеріїв такого розвитку. На основі аналізу статистичних даних доведено, що сьогодні в Україні найбільша гуманітарна катастрофа в Європі з часів Другої світової війни, яку спричинила повномасштабна російська агресія. Виокремлено ключові засади соціального розвитку громад в період російської воєнної агресії і визначено основні шляхи забезпечення соціального розвитку територіальних громадах у післявоєнний період. Соціальний розвиток розглядається авторами як процес якісних змін умов життя населення територіальних громад. Для цього аналізуються показники, встановлені стандарти, які вважаються "бажаними соціальними цілями", які дозволяють визначити ці зміни, вияснити, чи є соціальний розвиток чи регрес.

Визначено, що активізація трьох ключових можливостей людського розвитку, а саме, здорового довголіття, освіченості та гідного матеріального рівня життя, є чинниками забезпечення повоєнного відновлення територіальних громад. В часи російсько-української війни, і особливо в післявоєнний період потребують подальшого пошуку способи активізації людського розвитку не лише як мети, а й як засобу руху вперед.

Ключові слова: територіальна громада, соціальний розвиток, показники соціального розвитку, втрати соціального розвитку, повоєнний соціальний розвиток.Cherneha Inna Ivanivna Doctor of Economics, Professor of the Department of Entrepreneurship, Trade and Exchange Activities, Uman National University of Horticulture соціальний громада територіальний

Kostyuk Vira Stepanivna PhD in Economics, Associate Professor of Department of Economics, Uman National University of Horticulture

Revutska Alla Oleksandrivna PhD in Economics, Senior Lecturer of the Department of Economics, Uman National University of Horticulture

Parhomenko Liudmyla Andriivna PhD in Economics, Associate Professor of Department of Economics, Uman National University of Horticulture

SOCIAL DEVELOPMENT OF UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES: PECULIARITIES OF THE MILITARY AND FOREIGN PERIOD

This article is devoted to coverage of scientific provisions for ensuring social development of territorial communities with substantiation of key moments in the war and postwar periods. In the course of the study, the essence of the concept of "social development of a territorial community" is substantiated, the genesis of approaches to ensuring the development of territorial communities in the process of transition from centralized management of the social sphere to decentralization is highlighted. The main components and parameters of social development of communities are investigated. The theoretical approaches to the social development of territories are generalized and a list of criteria for such development is formed. Based on the analysis of statistical data, it has been proved that today in Ukraine there is the largest humanitarian catastrophe in Europe since the Second World War, which was caused by full-scale Russian aggression. The key principles of social development of communities during the period of Russian military aggression are allocated and the main ways of ensuring social development of territorial communities in the postwar period are determined. Social development is considered by the authors as a process of qualitative changes in the living conditions of the population of territorial communities. To do this, analyze the indicators, established standards, which are considered "desirable social goals", which allow to determine these changes, to find out whether there is social development or regression.

It is determined that the activation of three key opportunities for human development, namely, healthy longevity, education and a decent material standard of living, are factors in ensuring the post-war restoration of territorial communities. During the Russian-Ukrainian war, and especially in the post-war period, ways to intensify human development not only as a goal, but also as a means of moving forward need to be further sought.

Keywords: territorial community, social development, indicators of social development, loss of social development, post-war social development.

Постановка проблеми. Кожен українець живе в територіальній громаді - сільській, селищній чи міській, і як мешканець громади, обирає місцеву владу, і тим самим наділяє їх повноваженнями вирішувати повсякденні, найважливіші суспільні питання місцевого значення в його інтересах та інтересах громади. Адже це є головною ознакою демократичних держав. Новий адмінтерустрій базового рівня на перше місце ставить питання соціального розвитку, які може вирішити обрана місцева влада. Дослідження питань соціального розвитку територіальних громад є актуальною проблемою сьогодення, оскільки соціальні пріоритети проголошено визначальними в усіх ланках суспільного життя. Соціальний розвиток територіальних громад в умовах російсько-української війни і особливо в післявоєнний період повинен сприяти принциповим змінам в соціальній сфері та відновленню української економіки, адже територіальні громади внаслідок воєнної агресії з боку Росії понесли значні прямі та опосередковані втрати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти становлення та розвитку децентралізації, формування та функціонування територіальних громад висвітлювалися такими українськими ученими як І. Тимечко[4], І.Л. Гасюк, М.І. Баюк [3], групою вчених Національного інституту стратегічних досліджень [6] та ін. Вивченню проблем соціального розвитку присвятили свої наукові праці такі зарубіжні та вітчизняні вчені і дослідники, як М.П. Тодаро [2], Г. Арнд, М. Головатий[5], І.В. Перевозова, Х.Л. Сторощук[7], Т.О. Кобєлєва, Т.І. Кравцова[8], Мельник П.В., Недюха М.П. та інші. Їхні наукові доробки є особливо важливими для розуміння шляхів соціального розвитку територіальних громад в Україні. Отримані ними наукові результати потребують подальшого дослідження при виникненні нових обставин російсько-української війни.

Мета статті - дослідження теоретичних засад соціального розвитку територіальних громад в умовах російсько-української війни та пошук шляхів відродження в післявоєнний період

Виклад основного матеріалу. Соціальний розвиток та добробут людей визначені як основні цілі ХХІст., що були задекларовані на Всесвітній зустрічі на найвищому рівні в інтересах соціального розвитку (м. Копенгаген, Данія, березень 1995 року). Механізм сприяння цьому, поруч з іншими елементами, включає і фінансове забезпечення, насамперед через місцеві бюджети, більше 75% видатків яких спрямовується на соціальні цілі, що особливо проявляється в умовах децентралізації, зростання ролі територіальних громад.

Сучасна наукова думка представляє еволюцію поглядів на сутність соціального розвитку, який поряд з категоріями "економічний розвиток", "соціально-економічний розвиток", "сталий розвиток" є похідним від поняття "розвиток". Зарубіжні вчені М. П.Тодаро, С.К. Сміт, Г.Арнд вважають, що розвиток - це багатомірний процес, який включає в себе глибокі зміни в технічній, економічній, соціальній, політичній, інституціональній та інших сферах і означає здатність економіки створювати імпульси і підтримувати річні темпи зростання валового національного продукту на рівні 5-7%, [2].

Поняття "соціальний" походить від латинського socialis, що означає "суспільний, пов'язаний з стосунками людей у суспільстві". В контексті сучасної науки все, що є пов'язаним з людиною, її діяльністю, суспільством позначається словом "соціальний". У зв'язку з достатньо великим діапазоном роз'яснень як поняття "розвиток", так і дефініції "соціальний", існує велика кількість багатоманітних підходів до визначення "соціального розвитку".

Українські науковці Головатий М.Ф. та Панасюк М.Б. визначають соціальний розвиток як сукупність відповідних концепцій і реальної практики, законодавства і політики сучасної держави щодо зміцнення і підвищення соціального добробуту населення [5]. Перевозова І. В. і Сторощук Х.Л. вказують, що соціальний розвиток визначається як процес, в ході якого відбуваються суттєві кількісні і якісні зміни в соціальній сфері громадського життя чи окремих її компонентах - соціальних стосунках [7]. Соціальна складова концепції розвитку орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціально-психологічної підсистеми, тобто трудового колективу і культурної підсистеми суспільства [8].

Особливого дослідження потребує поняття "соціальний розвиток територіальних громад".

Для того, щоб краще зрозуміти соціальний розвиток на рівні територіальної громади, звернемось до витоків розуміння проблеми централізації та децентралізації. Першим представником лібералізму, який осягнув значення і важливість демократії, був Алексіс де Токвіль - французький державний діяч, історик, суспільствознавець. У праці "Давній устрій та революція" він підкреслював, що централізація є фактор, що паралізує все громадське життя, виступає головною перешкодою для утвердження свободи і демократії[9]. В умовах жорстокої боротьби українського народу з російським агресором важливо ще раз пригадати слова Токвіля, що прагнення свободи - це властивість далеко не всіх народів, а тільки тих, які створені для неї, ненавидять, як зло, саму залежність, люблять у свободі не тільки матеріальні блага, які вона їм дає, але бачать в ній самій таке дорогоцінне і необхідне благо.

У науковій літературі існують різні підходи до визначення терміну "територіальна громада":

• як територіально-об'єднана сукупність людей, що формується на основі соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соціальне утворення;

• як суб'єкт місцевого самоврядування;

• як базова адміністративно-територіальна одиниця; тощо [4].

Згідно Закону України "Про місцеве самоврядування", територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр [1].

Територіальні громади (які, у свою чергу, поділяються на старостинські округи) формують райони, декілька районів утворюють області. Станом на 2021 рік в Україні нараховувалося 1469 громад, сформованих шляхом об'єднання сіл, селищ і міст.

Основними ознаками територіальної громади є спільна територія існування, наявність спільних інтересів місцевого значення, соціальна взаємодія членів громади в процесі забезпечення цих інтересів, психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою, спільна комунальна власність, сплачування комунальних податків.

Для аналізу соціального розвитку територіальних громад, звернемось до функціональної діяльності органів місцевого самоврядування, приклад яких згруповано науковцями Українського інституту майбутнього за певними блоками, які виступають базовими або суттєвими характеристиками функціональної діяльності. Автори виділяють таку їх структуру:

• Фінансово-економічний блок: частка місцевих податків і зборів у структурі місцевого бюджету; дохід на одного мешканця; ефективність витрат на апарат управління ОМС; місцевий економічний розвиток;

• Соціальний блок: первинна медицина (кількість підписаних декларацій, наявність трудового договору, кількість ФАПів на 10 тисяч населення, чисельність середнього персоналу на одного лікаря, чисельність не медичного персоналу, частка фінансування з місцевого бюджету, відсоток забезпеченості за рахунок коштів НСЗУ, лікувальний процес, профілактична робота, якість обслуговування пацієнтів); освіта (показники забезпеченості (організації) навчального процесу, показники рівня задоволення потреб в освітніх послугах, показники розвитку потенціалу, показники економічності використання ресурсів); культура та спорт (споживацькі, сприйняття культури з боку мешканців, економічні витрати та доходи, інфраструктури -наявність приміщень тощо); демографічні показники (народжуваність, смертність, шлюб та розлучення); безпека та кризове управління (сили і засоби до ліквідації надзвичайних ситуацій, запобігання пожежам, гасіння, рятування, організація відновлювальних робіт тощо); соціальний захист (організаційне та кадрове забезпечення надання соціальних послуг в ОТГ, розвиток матеріально-технічної бази сфери надання послуг, моніторинг потреб ОТГ у соціальних послугах та інформування мешканців про соціальні послуги);

• Інфраструктурний блок: безпека дорожнього руху (важкість наслідків ДТП, швидкість, пішохідні переходи, перехрестя); управління водопостачання та водовідведення (відсоток населення, який має доступ до послуг водопостачання, відсоток втрати води, якість питної води, стан водогонів); управління поводження з відходами (охоплення населення послугою збору сміття, кількість відходів, що утилізується, ступінь перероблення ТПВ.

Не беручи до уваги деякі дискусійні моменти такої класифікації, можна стверджувати, що всі ці блоки взаємоповязані і кінцевим результатом їх функціонування і взаємодії є соціальний розвиток територіальних громад.

На основі узагальнення теоретичних підходів можна зробити висновок, що соціальний розвиток територіальних громад - це комплексний, багатомірний процес, який забезпечує найбільш оптимальну реалізацію соціальних програм для підвищення добробуту жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, чи кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Соціальний розвиток територіальних громад - це якісні зміни умов життя населення, що включають здоров'я, доступ до освіти, засоби до існування, продовольчу безпеку, соціальну інтеграцію та гендерну рівність, наслідком яких є процес вирівнювання соціальних та економічних умов для досягнення рівних можливостей самореалізації людей у спільноті. Підвищення якості життя, через яку країнам забезпечується процвітання, повинне супроводжуватись досягненням таких основоположних вічних цінностей, як: справедливість, свобода, демократія, солідарність, рівність, які дозволяють найкраще реалізуватись людині.

Сощайьний розвиток рдзглядаєякіснізмппі умовжнття населення. Для цього необхідно мати дані, які дозволяють визначити ці зміни, вияснити, чи є соціальний розвиток чи регрес. Саме тому встановлюються стандарти, які вважаються "бажаними соціальними цілями", змінні та показники аналізуються на міжнародному рівні.

Серед показників соціального розвитку виділяють, насамперед, ті, які характеризують можливість прожити довге й здорове життя, що є первинним, основоположним правом сучасної цивілізованої людини. Одним з них є показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні, що характеризує рівень фізичного і психічного здоров'я та довголіття. Роки війни та післявоєнний період будуть характеризуватись скороченням тривалості життя українців. Адже найбільше скорочення очікуваної тривалості життя населення відбувається у періоди соціальних та природних криз, причинами яких є епідемії, війни, голод, стихійні лиха. Для України таким складним періодом був 1933 рік, коли середній показник очікуваної тривалості життя наблизився до рекордно маленької цифри в 10 років та смертельний період Другої світової війни, коли очікувана тривалість життя впала до 18-20 років.

У звіті Фонду народонаселення ООН зазначають, що в Україні станом на 2023 рік у середньому жінка живе на 10 років довше, ніж чоловік. Зокрема, середня тривалість життя жінки становить 78 років, а чоловіка - 68 років [11]. При цьому середню очікувану тривалість життя в Україні впродовж 2023-2024 років науковці теж визначають як критично низьку: на рівні 57,3 року для чоловіків і 70,9 року для жінок. Прогнозується, що після війни вона почне потроху зростати, однак лише у 2032 році зможе досягнути доковідного періоду - близько 67 років для чоловіків і майже 77 років для жінок.

Наша країна має досить високий коефіцієнт економічного навантаження на працюючого члена домогосподарства, що обумовлено віковою кількістю населення: 20,2% людей віком 65+; 64,6% людей віком від 15 до 64 років; 15,2% дітей віком до 14 років. Під час війни ця тенденція, безумовно, буде поглиблюватися. Це обумовлено низьким рівнем народжуваності. Катастрофічне падіння народжуваності очікується у 2023 році, цей побазник буде ддсь 0,7 дитини на одаужінку прдии 0,9 дитини в 2022 році. Такі негативні тенденції особливо проявляються в сільських територіальних громадах.

Кількість населення в Україні скоротилась до 29 млн, з них працює лише третина. За даними ООН, від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну за кордон виїхали і не повернулися 8 млн українців, 90% з яких жінки та діти; 5,4 млн. українців стали внутрішньо переміщеними особами; 1,2 млн. українських дітей були змушені покинути свої домівки[10]. Цілком доречним буде припущення, що частина з тих, хто виїхав - не повернеться. Це буде залежати від тривалості війни та масштабів руйнувань, а також від можливостей українців знайти гідну роботу за кордоном, а для українських здобувачів освіти отримати доступ до освітньої системи.

Особливих втрат зазнала освітня складова соціального розвитку. Станом на початок 2023 року заклади освіти України працювали у таких форматах: 15% - очно; 33% - дистанційно; 51% - змішана форма. Проте не всі учасники мають доступ до освітнього матеріалу через руйнування енергетичної системи, поганий інтернет-зв'язок та наявність необхідного технічного обладнання. 11% молоді зазначили, що не мають доступу до якісної освіти. На сьогодні необхідно об'єднати зусилля всіх територіальних громад і держави для повернення доступності освіти та її якості. Майбутнє України - в її освічених громадянах, і тільки вони забезпечать як найшвидше відновлення економіки та піднімуть країну в світових рейтингах.

Сьогодні в Україні найбільша гуманітарна катастрофа в Європі з часів Другої світової війни, яку спричинила повномасштабна російська агресія. Майже половина домогосподарств не можуть дозволити собі найнеобхідніше, що призводить до продовольчої незахищеності, частка домогосподарств з недостатнім споживанням продуктів харчування зросла до третини. 65% домогосподарств повідомили про зниження доходів з лютого 2022 року; частка сімей, для яких основним джерелом доходу є оплачувана робота, зменшилася з 67 до 53%. Прогнозується, що у 2023 році рівень безробіття становитиме 18,3%. Працюють лише 9,1-9,5 млн українців, а якщо відняти бюджетників, залишається близько 6-7 млн осіб. Вони і утримують 22-23 млн осіб, зокрема пенсіонерів, дітей, учнів, безробітних, утриманців, тих самих працівників бюджетної сфери тощо.

Особливих збитків для територіальних громад завдають руйнування інфраструктури. Недарма ворог вибрав цей напрям, бажаючи знищити українців голодомором енергетичним - щоденно руйнуючи енергетичну систему. Втрати України від руйнування фізичної інфраструктури (житлових будинків, комунальної, дорожньої, залізничної інфраструктури; освітніх та медичних закладів тощо) країною-агресоркою вже в середині 2022 року становили понад 600 млрд євро. Про це заявила Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Територіальні громади під постійним контролем повинні тримати питання підтримки вразливих верст населення. Військові дії агресора призвели до того, що 45% населення належить щонайменше до однієї вразливої групи; ВПО, особи з інвалідністю та люди похилого віку мають найнижчий рівень доходів; ВПО та ромські громади стикаються з дискримінацією під час пошуку роботи або житла, 15 млн українців потребують психологічної підтримки.

Відстоюючи свою незалежність, свободу на фронті, направляючи всі сили на перемогу, українці вже сьогодні будують плани на відновлення своїх громад у повоєнний період, що включають такі основні напрямки - повернення громадян України на батьківщину та вибудовування ефективної системи формування, розвитку соціального капіталу всередині країни. Повернення мігрантів потребує відновлення зруйнованого житлового фонду та цивільної інфраструктури - людина повинна мати місце проживання. Таке відновлення має передбачати розбудову "розумних" міст, які характеризуються інтелектуальною системою забезпечення життєдіяльності.

Головною умовою зростання показників соціального розвитку і боротьби з бідністю є програми стимулювання розвитку бізнесу та самозайнятості. Вони повинні мати комплексний характер та передбачати систему механізмів підтримки: фінансових (податкові пільги, кредитні програми, інвестиційні проєкти), регуляторних (спрощені правила регулювання та адміністрування бізнесу), освітніх (навчання кращим практикам ведення бізнесу), цифрових (формування цілісної цифрової інфраструктури). Відновлення бізнессередовища має бути на засадах створення робочих місць з гідними умовами праці.

Приймаючи внутрішньо переміщених осіб, місцева влада працює над працевлаштуванням таких людей та створенням нових робочих місць. Одним з напрямів такої роботи є сприяння релокації підприємств, що переміщуються з охоплених війною регіонів. Нині десятки сотнів бізнесів розпочали роботу на новому місці. А це додаткові робочі місця, зокрема й для внутрішньо переміщених осіб. Серед переміщених бізнесів та тих, що завершують релокацію, більшість - підприємства торгівлі, деревообробної, харчової та легкої промисловості, а також виробництво будівельних матеріалів. В державному бюджеті на 2023 рік на активні програми зайнятості заклали 2,5 млрд. грн., що є безпрецедентно високою сумою, втричі більшою, ніж на ці цілі 2022 року. Найбільше підприємці взяли антикризових кредитів -

60.7 млрд грн та на рефінансування попередньо отриманих кредитів -

28.8 млрд грн. Окрім того, на антивоєнні цілі було видано 25,3 млрд грн, на інвестиційні цілі - 11 млрд грн. Аграрії отримали 25 млрд.грн. кредитних коштів на підтримку своєї діяльності, торговельні компанії взяли 1 млр. грн. кредитів для поповнення обігових коштів. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють в сфері сільського господарства (53%), торгівлі та виробництва (24%), промислової переробки (14%).

Урядова програма "Доступні кредити 5-7-9%" дозволяє залучити до 60 млн грн під 0% на період дії воєнного часу +1 місяць. Для роздрібних торгових мереж доступні кредитні кошти в розмірі до 1 млрд грн під 5% річних, що дає їм змогу вчасно розрахуватися з постачальниками та поповнити фінансовий баланс.

В Україні продовжується фінансування програми мікрогрантів "Власна справа", що надзвичайно важливо як для відновлення та розвитку економіки, так і для подолання проблеми безробіття в країні.

Після війни постане питання, особливо в маленьких містечках, як одночасно і заробляти кошти, і відновлювати свої громади. Тут є необхідним приєднатися до ініціативи "Армія відновлення", яка передбачає механізм переходу людини зі статусу безробітного в статус зайнятої особи. Виконуючи суспільно корисні роботи, безробітний не тільки буде отримувати зарплату, більшу ніж виплати по безробіттю, але й приносити користь суспільству. Збільшиться купівельна спроможність таких громадян, а відтак і зростатиме потреба у виробництві товарів та наданні послуг, що приведе до створення нових робочих місць.

Для покращення ситуації в тій чи іншій сфері громад чи окремо взятої громади в Україні створено аналітично-інформаційну систему моніторингу статистичних та адміністративних показників територіальних громад, яка дозволятиме центральній та місцевій владі приймати рішення, спираючись на актуальні дані. На спеціально створеному порталі містяться дані усіх територіальних громад України, крім тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, Донецької та Луганської областей.

Зараз портал складається з п'яти розділів:

1. паспорт територіальної громади,

2. демографія,

3. інфраструктурний розвиток,

4. фінансове забезпечення,

5. послуги та врядування.

На порталі вже містяться 30 показників громад, і поступово їхня кількість збільшиться мінімум вдвічі.

Соціальний розвиток територіальних громад під час війни значною мірою залежить від актуальних грантових можливостей для громад у сфері відновлення і розвитку, що можуть стати цікавими для ОМС з метою залучення міжнародних коштів для реалізації різноманітних проектів, які зосереджені на розвитку стійкості у воєнний та повоєнний час, збереження та розвиток ідентичностей, сенсів та цінностей, відбудови та дослідження нових соціальних норм і відносин між людьми, створення нових культурних наративів, культурні методи планування урбаністичної та архітектурної відбудови, розвиток громад тощо.

Висновки

В часи невизначеності, які характеризуються в Україні російською агресією, соціальний розвиток сільських територій виступає не лише як мета, а й як засіб руху вперед. Використання всіх можливостей соціального розвитку, є чинником забезпечення повоєнного піднесення територіальних громад, головне завдання яких підтримка прав усіх груп, які постраждали від війни, допомога домогосподарствам у відновленні їхніх ресурсів, покращення доступу до систем соціального захисту, а також реалізація заходів із відновлення, спрямованих на задоволення потреб постраждалого населення, які постійно змінюються. Крім того, необхідна розробка політики, спрямованої на відновлення сільськогосподарського виробництва, інвестування в освіту та професійну підготовку, надання пріоритетності заходам із забезпечення засобів до існування, що відображають економічні та демографічні зміни в Україні під час та після війни.

Війна загальмувала людський розвиток України та відкинула економіку у розвитку на роки назад. Тому сьогодні Україна має рухатися значно швидше, і не лише протистояти сьогодні ворогу, а й будувати нову економіку у відповідності до європейських стандартів, стимулювати людський розвиток, як запоруку того, щоб стати цивілізованим партнером світової спільноти.

Література

1. 1.Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" /https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/280/97-%D0%92%D0%A0#Text (дата звернення 08.08.2023)

2. Todaro M.P., Smith S.C. Economic Development, 12th ed. - Trans-Atlantic Publications, 2015 - 860p. - ISBN 978-1292002972

3. Гасюк І.Л., Баюк М.І. Критерії і індикатори соціально-економічного розвитку територіальних громад: вибір і застосування /Актуальні питання у сучасній науці. № 7(13).2023.С.139-150. https://doi.org/10.52058/2786-6300-2023-7(13)-139-150

4. Тимечко Ірина. Територіальна громада у транскордонному просторі: чинники, закономірності, пріоритети розвитку: монографія. Львів: ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України". 2019. с. 7-8. ISBN 978-966-02-8971-0.

5. Термінологічно-понятійний словник. Соціальна політика і соціальна робота:. / [Головатий, М.Б. Панасюк]. - К.: МАУП, 2005. - 560 с. - Бібліогр.: С. 483-511. - С. 362.

6. Деценлралізяція влади: порядок деннин на еереднтрстроковп перстевтиву. Аналітична доповідь. Авт.: Жаліло Я.А., Шевченко О.В., Романова В.В. та ін. Національний інститут стратегічних досліджень. К.: 2019. 115 с. https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019- 05/2019.рйЈ(вата звернення 08.08.2023)

7. Перевозова І. В., Сторощук Х.Л. Дослідження поняття "соціальний розвиток підприємства" /Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 34/2022. С.35-44. http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7037896

8. Кобєлєва Т. О., Кравцова Т.І. Теоретичні аспекти управління соціально- економічним розвитком організації. Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки). Харків: НТУ "ХПІ", 2017. № 46 (1267). URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/34129.

9. Токвіль, А. де. Давній порядок і Революція / З фр. пер. Г. Філіпчук. - К.: Юніверс, 2000. - 224 с. т 1 о 0р. гВнення рф в Україну має руйнівні наслідки: ООН про оцінку вливу війни на людей/https://pon.org.ua/novyny/10457-vtrata-roboty-znyzhennia-rivnia-zhyttia-ta- psykhologichnogo-zdorovia-oon-pro-naslidky-viiny-v-ukraini.html (дата звернення 08.08.2023)

10. 8 Billion Lives, INFINITE POSSIBILITIES the case for rights and choices https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/swop2023-english-230329-web_5.pdf (дата звернення 08.08.2023).

11. References:

12. Zakon Ukrainy vid 21 travnja 1997 No 280/97-VR Pro miszeve camovriaduvannia v Ukrainy [Law of Ukraine of the Republic of Ukraine of 21 March 1997 No. 280/97-VR "On Self-Election in Ukraine"] Retrieved from /https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%92%D0%A0#Text [in Ukrainian]

13. Todaro M. P., Smith S.C.(2015) Economic Development, 12th ed. - Trans-Atlantic Publications - 860p. - ISBN 978-1292002972[in USA]

14. Gasyuk I.L. & Bayuk M.I. (2023). I\Tvterii і mdycatory sozialno-economichnoho rozvytku terytorialnykh hromad: vybir i zastosuvannia [Criteria and indicators of socio-economic development of territorial communities: choice and application]. Aktualni pytanniya u suchasnii economits - Actual issues in modern science. 7(13).139-150. Retrieved from https://doi.org/ 10.52058/2786-6300-2023-7(13)-139-150 [in Ukrainian]

15. Tymechko Iryna. (2019). Terytorialna hronada u тransprykordonnomu prostori: chynnyky, zakonomirnosti, priorytety rozvytku [Territorial community in the cross-border space: factors, patterns, priorities of development] monograph. Lviv: State Institution "M.I. Dolishny Institute for Regional Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine". p. 7-8. ISBN 978-966-02-8971-0 [in Ukrainian]

16. Golovaty M. F. & Panasyuk M. B. (2005) Terminologicno-pоnjaтіjnиj slovnik. Sоcіаlnа politika і sоcіаlnа robota\Terminological-conceptual dictionary. Social policy and social work Kyiv: IAPM [in Ukrainian]

17. Zhalilo Ya.A., Shevchenko O.V. & Romanova V.V. (2019). Decentralizatja vladii: poradok dennij na serednjostrokovu perspektivu [Decentralization of power: medium-term agenda]. Analytical report. National Institute for Strategic Studies. K. Retrieved from https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/2019.pdf [in Ukrainian]

18. Perevozova I.V. & Storoshchuk Kh.L. (2022) Research of the concept of "social development of enterprise" /Scientific notes of Lviv University of Business and Law. The series is economical. The series is legal. Issue 34/2022. P.35-44 Retrieved from. http://dx.doi.org/ 10.5281/zenodo.7037896[in Ukrainian]

19. Kobyeleva T.O. & Kravtsova T.I. (2017). Teoretychni aspekty uprablinnia sotsialno - ekonomichnym rozbytkom orhanizachii [Theoretical aspects of management of socio-economic development of organization]. Bulletin of the National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" (economic sciences). Kharkiv: NTU "KhPI". № 46 (1267). Retrieved from http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/34129. [in Ukrainian]

20. Tocqueville, A. de. (2000) Davnii poriadok i revoliuziia / The Ancient Order and the Revolution / With fr. Lane. G. Filipchuk. - K.: Univers. [in Ukrainian]

21. Vtorhnennia rf v Ukrainu maie ruinivni naslidky: GGN pro otsinku vplyvu viiny na liudei[ Russia's invasion of Ukraine has devastating consequences: UN on assessing the impact of war on people] Retrieved from https://pon.org.ua/novyny/10457-vtrata-roboty-znyzhennia-rivnia- zhyttia-ta-psykhologichnogo-zdorovia-oon-pro-naslidky-viiny-v-ukraini.html[in Ukrainian]

22. 8 Billion Lives, INFINITE POSSIBILITIES the case for rights and choice (2023) Retrieved from https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/swop2023-english-230329- web_5.pdf[in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru