Пріоритетні інструменти інтеграції підприємств України до ланцюгів доданої вартості

ланцюг додана вартість

EVA розглядається як альтернатива традиційному аналізу за допомогою NPV-критерію (чиста теперішня вартість). Його суть полягає у зіставленні вартості капіталу, (використовуваного в бізнесі, з віддачею (прибутковістю) цього капіталу. Зі всією очевидністю можна стверджувати, що різниця (ROCE - WACC) повинна бути.

Ця модель має насамперед цікавити в першу чергу власника як індикатор змінив певних границях його власності. Зростання EVA доволі чітко свідчить про примноження власності; сповільнення ж темпів його зростання повинне як мінімум викликати занепокоєння, а від'ємне значення взагалі свідчить про серйозні проблеми і потребує негайних кроків щодо виправлення ситуації, зміни її на краще.

Інтегрований за своїм характером показник EVA найбільш показовий і характеризує узагальнюючу, комплексну ефективність фінансово-господарської діяльності.

Практика у різних країнах свідчить, що компанії, які використовують принципи VBM- управління, мають переконливу перевагу перед компаніями аналогічних галузей саме через використання більш ефективної системи організації та управління бізнесом, осучаснення бізнес-процесів (зниження та усунення непродуктивних витрат, підвищення ролі інтелектуального капіталу, різних форм реорганізації), розширення ринку і помітного зростання конкурентоспроможності, позитивною і якомога більшою. Якщо цю різницю помножити на суму використовуваного у бізнесі капіталу, то отримаємо показник EVA, або приріст акціонерної вартості.

EVA = (ROCE - WACC) * Capital (1)

Зрозуміло, що додавання вартості відбувається в кожному сегменті ланцюга доданої вартості. Ринкова вартість продукту зростає за рахунок різних видів діяльності на різних участках. Так, відбувається збільшення обсягів виробництва, переробки та перетворення, складання, пакування, транспортування, брендингу, роздрібної торгівлі. Суб'єкти у ЛДВ, займаючи самостійні ринкові позиції, стають власниками створеної вартості. Різниця у витратах на закупівлю сировини, комплектуючих та ціні продажу продукту -- це "додана вартість", яку суб'єкти створюють. Чистий прибуток або маржа прибутку, визначається, коли витрати на переробку та перевезення або вантажні роботи вираховуються з доданої вартості. Зрозуміло, що додану вартість і маржу прибутку окремих суб'єктів у ЛДВ розрахувати можна за даними обліку. Проте в стратегічному аналізі ЛДВ потттиренітттим є розрахунок середньої доданої вартості та маржі на одиницю продукції для цілих сегментів ЛДВ.

Додавання вартості, як і маржа прибутку, може бути різною в різних сегментах ЛДВ, що обов'язково треба враховувати. Mudambi (2008) в своїх дослідженнях підкреслював, що основна частина додавання вартості в багатьох галузях обробної промисловості створюється не у виробництві, а вище по ланцюгу (вхідний потік або англ. upstream). В діяльності з досліджень та розвитку, яка веде до появи нової продукції та підвищення продуктивності, а також нижче по ланцюгу (вихідний потік або англ. downstream) - у діяльності з дизайну, брендингу та маркетингу.

Аналіз ЛДВ цінний тим, що враховує, що ланцюги трансформуються. По мірі розвитку промисловості, розподіл доданої вартості також змінюється, тобто, фірми та галузі з'являються та зникають. Так ось можна узагальнити, що основні структурні сили - рушії структурних змін у промислових системах, включають інтеграцію, спеціалізацію, технологічні зміни та зростання вимог до екологічної безпеки.

На початкових етапах розвитку лише один або декілька виробників мають необхідні потужності для постачання продукції чи послуги. Із часом інші фірми намагаються наздогнати їх і багато з них починають виробляти передові інноваційні продукти, тобто бар'єри для входу до ланцюга поступово знижуються. Зміни у промислових системах також пов'язані з життєвими циклами промисловості. Тому важливо зосередити увагу на тому, як із часом змінюється розподіл вартості та на які зміни можна очікувати у майбутньому. Відповідно, важливо розуміти існуючі та потенційні виробничі потужності у ланцюгу доданої вартості та типи технологій, що використовуються фірмами у виробництві. Крім того, важливо також вести оцінку по всьому ланцюгу вартості, де може бути потрібно розрізняти різні етапи трансформації відповідно до життєвого циклу ланцюга доданої вартості.

Практичний підхід ЮНІДО до аналізу інтеграції до ланцюгів доданої вартості фокусується на комплексі з 7 вимірів з 40 аналітичних параметрів (табл. 2). Після створення початкової карти до неї додаються додаткові шари інформації про конкретні аспекти ланцюга доданої вартості, відповідно до аналітичних параметрів. Аналіз ланцюгів доданої вартості, який надає інформацію за меншою ніж 40 кількістю параметрів, наданих у таблиці, є неповним по суті та не відповідає комплексному вимірові аналізу розвитку ланцюга створення вартості.

Результати моніторингу ланцюга доданої вартості слід використати для кращого розуміння того, як ланцюг функціонує. Проте у більшості випадків аналіз ланцюга доданої вартості спрямований на розробку заходів з метою усунення вузьких місць у розвитку ланцюга та досягнення певних цілей. В останньому випадку від аналітика ланцюгів доданої вартості вимагатиметься надання рішень для розвитку ланцюга. Таким чином, для перетворення діагнозу на конкретні дії, за допомогою яких виявлені проблеми можна буде подолати, використовуючи наявні можливості, буде необхідним певний ступінь креативності.

Слід вказати, що на практиці існують інтернаціональні ланцюги доданої вартості й на базі українських компаній. Наприклад, вітчизняна металургія, здебільшого використовуючи повний цикл виробництва металургійної продукції та заводи за кордоном, є частиною міжнародних ланцюгів. аналізу інтеграції до промислових ланцюгів.

Таблиця 2. Комплекс вимірів для доданої вартості

Джерело: адаптовано на основі даних UNIDO (2011), ст. 7.

Потенційно Україна у виробництві літаків до війни володіла повним циклом та перевагами. Однак цей ланцюг не працює ефективно через системні проблеми: ризики у залученні нових технологій (і загальний брак інвестиційних коштів), застарілі управлінські підходи, негативні наслідки виробничої кооперації та існуючу на ринках збуту конкуренцію.

В Україні також великі можливості для міжнародної інтеграції в ГЛДВ типових секторів. Це стосується техніки для агропромислового комплексу, виробництво вагонів, морських та річкових суден. Так, можливе постачання продукції на ланках від металопрокату й до складних компонентів конструкції та готових машин. Потенціал є у виробників спеціалізованого програмного забезпечення.

Входження наших промислових підприємств у ланцюги створення вартості диктують:

- доступність європейських ринків збуту;

- в міру розвинена транспортна, енергетична інфраструктура;

- висока загальна якість кадрів, трудових ресурсів;

- потенціал цифровізації та інтенсифікації технологій в різних галузях[4].

Успішною інтеграція в ГЛДВ стає в першу чергу при розвиненій промисловості. Зараз країні необхідна масштабна програма з будівництва переробних заводів. Розумна індустріальна політика, створення умов для підприємницької діяльності, що в свою чергу забезпечує системний та цілісний підхід.

Успішна інтеграція в ГЛДВ передбачає наявність у країні цілого ряду інструментів системного впливу та розвитку, таких як експортно орієнтована промислова політика, інноваційна політика, гармонізація в технічному регулюванні, високий рівень підтримки на рівні торговельних угод тощо.

В Україні є потенціал для розвитку інтелектуального капіталу та інновацій. Основою стратегії інтеграції українських інжинірингових підприємств у ГЛДВ передбачені такі складові:

створення сприятливого

бізнес-клімату: пільгові умови

оподаткування виробників в Україні, доступні умови фінансового кредитування проєктів, створення технопарків та freezone;

розробка заходів щодо повернення із-за кордону працездатних людей;

завершення процесу узгодження технічних норм і стандартів в Україні з вимогами ЄС;

дотримання політики безперервної освіти та підвищення кваліфікації;

розробка мотиваційної програми для інвесторів купувати продукт українського виробника.

Одним з головних завдань підприємств повинно бути створення стабільних джерел прибутків. Таке завдання можна вирішити при використанні інтелектуального капіталу та активізації інноваційної діяльності, стратегічного планування та раціонального управління персоналом. В основі концепції вартісно-орієнтованого управління логічно допускається: капітал інвестується для отримання доходу; компанію створено для отримання доходу; персонал спрямовується на приріст вартості власників за допомогою системи мотивації. Ця система послідовного управління задає єдину основу для прийняття рішень персоналом і дозволяє моделювати, відслідковувати, втілювати і оцінювати застосовувані рішення в єдиному напрямку.

Приріст вартості інвестицій акціонерів - ще одна важлива задача вартісно-орієнтованої концепції. У результаті її впровадження одержують систему оцінки діяльності, яка найбільш влучно відображає результативність, систему управління ефективністю діяльності та стимулювання. За допомогою виділення складових формули розрахунку показника EVA виникає можливість побудови дерева цілей підприємства і розподілу відповідальності за їх досягнення.

Управління вартістю значною мірою пов'язане з управлінням обсягом і структурою сукупного капіталу, тобто співвідношенням джерел фінансування, та досягненням виграшної пропорції елементів власного і позикового капіталу, за якої фінансові витрати зведено до мінімуму. Зростання частки позикового капіталу може свідчити про підвищення фінансового ризику, зумовленого зниженням здатності відшкодувати борг.

Участь країни в глобальних ланцюгах доданої вартості визначається товарами, які ввозяться в країну для створення кінцевого продукту, і компонентами чи сировиною, які вивозяться з країни. Зрозуміло, що сировина має найменшу додану вартість. Саме тому країни іноді стають сировинними придатками і необхідно підтримувати сектори несировинної економіки в країні, щоб отримувати необхідну ефективність зростання доданої вартості. Як показує практика, країни, які були включені в глобальні ланцюги доданої вартості, а саме в виробничі ланцюги ТНК, мали прискорення економіки [5]. Отже, вітчизняним підприємствам необхідно активно включатись в глобальні ланцюги доданої вартості, особливо промислового та інноваційного секторів.

Світова практика свідчить, що найбільша концентрація ланцюгів доданої вартості присутня між регіонами Північної Америки, Європи та Східної Азії.

Нам зрозуміло, що зумовлено це вартістю транспортування, якістю інфраструктури та регіональних торгових угод. Глобальні ланцюги доданої вартості ще зростають зі зростанням промислової активності та інвестиційних рішень суб'єктів господарювання. Треба при цьому відзначити, що більшість компаній, які беруть участь в глобальних ланцюгах вартості складають підприємницькі структури малого та середнього бізнесу.

Вітчизняні підприємства отримають переваги навіть тоді, коли будуть входити в глобальні ланцюги вартості на низькому рівні ланцюга. В такому разі створюється мала додана вартість, але є доступ до технологій, це краще, ніж уникати такого співробітництва.

Підприємства отримують старт до технологій, інвестицій та стандартизації і можливість переходу на вищий рівень в глобальних ланцюгах.

На прикладі таких країн як Індія чи Китай, які входили в ланцюг на низькому рівні вартості і поступово починали створювати місцеві високотехнологічні компанії, особливо в ІТ-галузі, це можна побачити. Таким чином, завдяки глобальним ланцюгам вартості у країн з перехідною економікою з'являється можливість інтегруватися в світову економіку з меншими витратами.

Україні потрібне підприємництво і інновації, тому що це 85% економічного зростання за умови реструктуризації економіки. Ключовою вимогою євроінтеграції є побудова верховенства права, а для залучення необхідних коштів на відбудову потрібна довіра до інститутів судової системи.

Передбачається найближчим часом завершити дерегуляцію, створити компактний сервіс державного управління, досягти результатів інноваційного зростання. Україні потрібні діджиталізація традиційних секторів, інтеграція в світові ланцюги, розвиток людського капіталу. Саме це створило б базу економічного зростання. а Україна стала б привабливішою для ведення бізнесу, для інвестування.

Ріта МакГрат, професорка менеджменту в Columbia Business School, № 1 у рейтингу Thinkers50 серед бізнес стратегів, експертка у галузі інновацій та стратегій зростання: «Спробуйте подумати про стратегії зростання з точки зору великого бачення, але працювати над цим баченням послідовними кроками. Де кожним кроком на цьому шляху ви перевіряєте свої припущення та підтверджуєте їх, використовуючи експерименти, щоб дешево та швидко побачити нове майбутнє».

Наразі Україна включена в глобальні ланцюги, в більшій мірі, як постачальник сировини. Цю ситуацію необхідно змінювати, розвиваючи ІТ-галузь. Зазначимо, що саме інформаційні технології включають в себе і людський капітал, і науку, і інновації, тобто ті фактори, які на сьогодні є ключовими та основою для подальшого розвитку інших галузей. Державна підтримка зменшує ризик відтоку ІТ-фахівців з України, що зараз і спостерігається.

Щонайменше як сім моделей визначають на сьогодні головну мету підприємства:

- модель максимізації прибутку (виходячи із засад спочатку класичної економічної теорії, а потім і маржиналістської теорії);

- модель мінімізації трансакційних витрат (базується на теоретичних засадах неоінституціоналізма Р. Коуза);

- модель максимізації обсягів продажів, модель максимізації темпів росту підприємства, модель забезпечення конкурентних переваг;

- модель максимізації доданої вартості;

- модель максимізації ринкової вартості підприємства.

Сучасна парадигма теорії фірми полягає в тому, що в сьогоднішніх умовах основною метою функціонування підприємства виступає максимізація власності та добробуту його власників. В останнє десятиліття ця концепція отримала пріоритетний розвиток у США, Європі і Японії. Нею керується переважна частина керівників фірм і компаній в країнах з розвинутою ринковою економікою. Дієвим інструментом вирішення проблем є обґрунтована цілеспрямована стратегія управління, спрямована на створення гнучких механізмів довгострокової дії до змін зовнішнього та внутрішнього середовища, вироблення високого рівня стійкості до наявних і потенційних загроз для підвищення ефективності діяльності, забезпечення стійкого росту та зростання в поточному та перспективному періодах.

Міжнародний поділ праці у своїй вищий фазі супроводжується економічною інтеграцією, яка особливо проявляється на регіональному рівні. Економічна інтеграція -- це процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів, набуває форми міжнародних угод і регулюється міжнародними органами.

Внутрішньою суттю інтеграції є процес формування спільного світогосподарського простору, сфери підприємництва, що виходить за національні кордони.

Світовий ринок прямих інвестицій дуже монополізований. Лише 20 країн світу отримують близько 80% усіх інвестицій [10]. Ось чому держава повинна реалізувати економічні та політичні заходи (розвиток інфраструктури, науки, освіти, інституціональні зміни в приватній власності, доступ капіталу на вітчизняні ринки та інші) для входження в глобальні ланцюги вартості саме зі сторони технологічних, наукоємних та інноваційних галузей.

Сучасні глобальні тенденції тісно пов'язані з глобальними ланцюгами доданої вартості. Їх зростання не тільки змінило характер світової економіки, а й здійснило вплив на деякі країни.

З'ясовано, що інтеграція країн у світову економіку відбувається завдяки входженню в глобальні ланцюги доданої вартості. Враховуючи те, що окремі сектори промислової індустрії мають великий експортний потенціал і не просто як постачальники сировини, необхідно створити всі умови для їх подальшого розвитку.

Виходячи з індексу конкурентоспроможності галузі ІТ, Україна займає 51 місце по даним компанії BSA [11]. Цей індекс включає в себе рівень ІТ- інфраструктури, людський капітал, рівень розвитку бізнес-середовища, розвиток R&D та підтримка ІТ- галузі зі сторони держави. Це означає, що всі ці фактори є важливими і їх необхідно враховувати для інтеграції вітчизняної ІТ-галузі в глобальні ланцюги доданої вартості.

На сьогодні вітчизняна галузь ІТ в сфері послуг в основному опирається на аутсорсинг та фріланс. Це дозволяє забезпечити зайнятість фахівців з ІТ-галузі при достатньо високому рівні оплати їх праці.

Таким чином, вимога до інтеграції в глобальні ланцюги доданої вартості на прикладі окремих секторів індустрії є необхідною умовою для їх подальшого розвитку. Також пріоритетом економічної модернізації країни має стати використання інформаційних технологій для розвитку інших галузей економіки.

Висновки

У сучасних наукових дослідженнях незаперечною є теза про те, що категорія «вартість підприємства» є концентрованою оцінкою ефективності його функціонування та перспектив розвитку. Теоретичні концепції щодо оцінювання ефективності діяльності за критерієм прирощення доданої вартості існують давно. Однак проблематика практичного використання їх висвітлена не повною мірою та потребує апробації з подальшим удосконаленням в напрямі врахування інтересів інститутів і бізнес-структур.

Основна мета дослідження стосується питань: яким чином глобальні ланцюги доданої вартості впливають на промисловий розвиток та які стратегії країни можуть запроваджувати для інтеграції у глобальні ланцюги доданої вартості, що сприятимуть зростанню та промисловому розвитку.

Досліджувались переваги створення ланцюгів доданої вартості як основи для промислового розвитку та реалізації політики й проектів забезпечення сталості та інклюзивності.

Виявлено, що переважають такі негативні тенденції, як: проголошення будь-яких заходів промислового розвитку такими, що пов'язані з розвитком ланцюга доданої вартості, та розгляд ланцюгів доданої вартості спрощено, як потоків продукції, коли насправді ланцюги доданої вартості є складними адаптивними системами і управління ними складне.

Результати дослідження теоретико-методичного базису вартісного економічного зростання підприємств пов'язані з наступним:

1) економічне зростання підприємства визначається його здатністю забезпечувати зростання фундаментальної вартості на основі розвитку ресурсного та управлінського потенціалу відповідно до вимог та викликів сучасного бізнес-середовища;

2) узагальнення існуючих моделей визначення доданої вартості підприємствасвідчить, що кожна з них має переваги та недоліки і є ефективною у застосуванні лише за певних умов.

Подальші дослідження необхідно пов'язати з адаптацією моделей до конкретних галузей та сучасних умов ведення бізнесу в Україні та розробки комбінації існуючих моделей. Дослідження глобальних ланцюгів доданої вартості розглядають чинники, що виходять за рамки тих, які зазвичай розглядаються при внутрішніх транзакціях. Цими чинниками є: стратегія корпорацій, структура управління, сформовані іноземними провідними фірмами рівні економічного розвитку та інститути країн походження інвесторів, обсяги міжнародного попиту та потенціал до зростання. Поєднання цих факторів відкриває можливості для створення доходів і зайнятості, а також екологічно безпечного виробництва, які згодом буде необхідно розвивати за допомогою політики та програм, спрямованих на ВСПР.

У процесі дослідження було порівняно методики розрахунку економічної доданої вартості, чистого операційного прибутку, середньозваженої вартості капіталу та інвестованого капіталу.

Використовувались різні комбінації показників з великим ступенем впливу на кінцевий показник EVA. Показники згруповано їх у три групи: людський (інтелектуальний), організаційно-управлінський та інноваційно-інвестиційний капітали.

Отже, дослідження підтверджує висновок, що створення доданої вартості на підприємстві є важливим аспектом його розвитку. Серед значної кількості підходів щодо визначення виконання цієї умови підприємством важливе місце посідає моделювання економічної доданої вартості. EVA є результативним способом оцінки ефективності діяльності суб'єкта господарювання та його розвитку. Подальший розвиток концепції економічної доданої вартості та її глибокий аналіз привів до виникнення концепції ринкової вартості та її оцінювання на основі показника MVA. Цей показник найчастіше застосовується для оцінки рівня задоволення постачальника капіталу. Модель не є широко застосовуваною через недоліки: нівелювання вартості нематеріальних активів підприємства чи їх врахування за мінімальною умовною вартістю; відсутність коригувань вартості активів з урахуванням часу; можливість коригувань результатів показника з боку менеджерів підприємства.

Показники вартісно-орієнтованої концепції користуються популярністю через те, що наявність позитивного фінансового результату є недостатньо інформативним фактором для оцінки господарських перспектив економічного суб'єкта. Підприємство може мати прибутковість на одну акцію та все ж працювати неефективно у зв'язку з відсутністю створення додаткової вартості. На противагу цьому, концепція VBM сприяє збільшенню загальної вартості капіталу підприємства та поєднує стратегічне й оперативне управління, розширює можливості впливу на ефективність.

Сформувати організаційно-економічний механізм, який буде відповідати вимогам та умовам економічного та інвестиційного клімату України, можна лише впроваджуючи управлінські, інноваційні нововведення та аналізуючи усі можливі фактори впливу на показники зростання доданої вартості.

References

Interconnected Economies: Benefiting from Global Value Chains [Electronic resourse].

Organisation for Economic Co-operation and Development. Electronic data. [Paris: 2013]. Mode of access: World Wide Web: http://www.oecd-ilibrary.org/science-and- technology/interconnected-economies 9789264189560-en.

Haidutskyi A. Ne za krykhty. Ukraini potribna yakisno nova stratehiia zaluchennia inozemnoho kapitalu Dzerkalo tyzhnia. Ukraina. [Kyiv: ZN,UA, 2014]. Rezhym dostupu: http://gazeta.dt.ua/finances/ne-za-krihti-ukrayini-potribna-yakisno-nova-strategiya- zaluchennya-inozemnogo-kapitalu-_.html (data zvernennia 16.02.2016).

The IT Industry Competitiveness Index [Electronic resourse] Economist Intelligence Unit.[Business Software Alliance,2011]. Mode of access: http://globalindex11.bsa.org/country table

Assessment of quality management systems of service companies. Liudmyla TRACHENKO.

Nataliya VERKHOGLYADOVA. Nataliia SHEVCHENKO. Iryna KONONOVA/ INTELLECTUAL ECONOMICS Wroclawski Uniwersitet 2020, No. 14(1), p. 45-66

Global market size of outsourced services from 2000 to 2015 [Electronic resourse] // The Statistics Portal. [New York: Statista Inc, 2000-2015]. Mode of access: http:

//www.statista.com/statistics/189788/global-outsourcing-market-size/ (viewedon February 19,2016)

Odrekhivskyi M. V. Kohnityvni pidkhody do pobudovy modelei innovatsiinoho rozvytku sotsialno- ekonomichnykh system / M. V. Odrekhivskyi Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Ekonomichna kibernetyka». 2019. № 1-2 (13-14). S. 9-14.

Kalinichenko Z.D. Huz I. I. Napriamky strukturnoi perebudovy ekonomiky dlia tsilei staloho rozvytku Rozdil. Kolektyvna monohrafiia «Suchasni tendentsii staloho rozvytku: teoriia, metodolohiia, praktyka» kolektyvna monohrafiia /Za zah. red. d.e.n., prof. T. V. Polozovoi. Kharkiv: KhNURE, 2022. C. 37- 47 sser.conf@gmail.com

Pletnova, Yu. K. Analiz isnuiuchykh metodyk rozrakhunku dodanoi vartosti na pidpryiemstvi [Tekst] / Yuliia Kostiantynivna Pletnova, Valentyna Mykolaivna Marchenko // Ekonomichnyi analiz: zb. nauk. prats / Ternopilskyi natsionalnyi ekonomichnyi universytet; Ternopil: «Ekonomichna dumka», 2018. Tom 28. № 2.-S. 168-175.

Holov, S. Oblik i zvitnist na osnovi kontseptsii dodanoi vartosti Bukhhalterskyi oblik i audyt. 2015. № 8-9. S. 2-13.

Davydov, O. I., Modeli dodanoi vartosti pidpryiemstv: ekonomichnyi zmist ta osoblyvosti pobudovy Naukovyi visnyk mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. 2017. №.3 S. 167 -172.

Rud, V. V. Formuvannia dodanoi vartosti v umovakh vertykalnoi intehratsii pidpryiemstv m'iasopererobnoi haluzi: Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata ekonomichnykh nauk. Zhytomyr. 2015. 220 s.

Hrytsenko L. L., Derkach L. S. Ekonomichna dodana vartist yak pokaznyk otsinky efektyvnosti funktsionuvanniapidpryiemstva Visnyk SumDU. «Ekonomika», № 1. 2022. S.41-46

Krylova A. O. Valova dodana vartist yak indykator porivniannia finansovykh system Visnyk NBU. 2017. № 12

Horiachuk V. F. Otsinka produktyvnosti pidpryiemstva i upravlinnia yoho diialnistiu na osnovi ekonomichnoi dodanoi vartosti / V. F. Horiachuk, N. L. Shlafman, O. V. Bondarenko // Zbirnyk naukovykhprats AOHOI. 2020. S. 90-91.

Daraban M. Ekonomichna dodana vartist: zahalnyi ohliad kontseptsii “Ovidius” University Annals, Economic Sciences Series. 2017. №1. S. 168-173.

Porokhnia V. M. Modeliuvannia ekonomichnoi dodanoi vartosti na pidpryiemstvi /V. M.

Porokhnia, V. O. Los Visnyk Zaporizkoho nats.-ho universytetu. 2008. №1(3). S. 107-114.

Investytsiina aktyvnist pidpryiemstv z vyrobnytstva produktsii z vysokoiu dodanoiu vartistiu v umovakh obmezhenykh rynkiv: paradyhma ta mekhanizmy zabezpechennia: monohrafiia/N. Yu. Briukhovetska, I. P. Bulieiev ta in.; NAN Ukrainy, In-t ekonomiky prom. Kyiv. 2019.388s

Shashyna M. V. Vyznachennia modernizatsiinoho potentsialu rehionalnoho prostoru na osnovi dynamichnykh pokaznykiv dodanoi vartosti za vydamy ekonomichnoi diialnosti Ekonomika ta derzhava. 2020. №5. S. 98-102

Otlyvanska H. A. Kapitalni investytsii u formuvanni ekonomichnoi dodanoi vartosti telekomunikatsiinykh kompanii Ukrainy. Mukachivskyi derzhavnyi universytet. Ekonomika ta upravlinniapidpryiemstvamy. 2018. №18. S. 498-506.

Davydov O. I. Vyznachennia vartosti vlasnoho kapitalu pid chas otsinky vartosti pidpryiemstv Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Ekonomika i menedzhment. 2017. № 23(1).- S. 97-102.

Davydov O. I. Otsinka vartosti pozykovoho kapitalu u protsesi vyznachennia vartosti pidpryiemstv Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. 2017. №22. S. 101-105

Obushna N. I. Metodyka identyfkatsii faktoriv vartosti pidpryiemstva na osnovi modeli ekonomichnoi dodanoi vartosti / N. I. Obushna, Ya. A. Rovnyi. Efektyvna ekonomika. 2015. №9.

Mishchenko V.A. Suchasna kontseptsiia ekonomichnoi dobavlenoi vartosti (EVA). V.A.

Mishchenko, O.V. Mozenkov [El. resurs] NTU «KhPI»

http://www.rusnauka.com/35 PWMN 2008/Economics/38602.doc.htm

Spilnyk I. Analiz ekonomichnoi dodanoi vartosti pidpryiemstva. Ekonomichnyi analiz: zb. nauk. prats Ternop. nats. ekon. un-tu. Ternopil, 2015. Vyp. 12, ch. 4. S. 70-74.

Kalinichenko Z.D Vykorystannia pokaznykiv EVA i MVA v upravlinni vartistiu investytsiinoho proektu. Zbirnyk naukovykh prats Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu im. Olesia Honchara, Dnipro, 2016 S.67-74

Walsh C. Key management ratios. Master the management metrics that drive and control your business C. Walsh Prentice Hall. Financial Times. Pearson Education, 2013. 367 p.

Kalinichenko Z. D. Huz I. I. Teoretyko-metodychnyi bazys otsiniuvannia ekonomichnoho zrostannia na osnovi dodanoi vartosti. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii Informatsiine suspilstvo: (vypusk 74): m. Ternopil, Ukraina m. Perevorsk, Polshcha, 6-7 liutoho 2023 r.; m. Ternopil: C.115-117

Размещено на Allbest.ru