Статистичний аналіз фінансової діяльності комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Статистичний аналіз фінансової діяльності комерційних банків

Галіцин Володимир Костянтинович доктор економічних наук, професор, професор кафедри системного аналізу та кібербезпеки

Галіцина Ольга Володимирівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри математичного моделювання та статистики,

Луняк Ірина Вікторівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри математичного моделювання та статистики

Анотація

Банківська система України функціонує в умовах фінансової нестабільності, надлишкової ліквідності, подолання наслідків фінансової кризи, втрат, спричинених повномасштабним вторгненням на територію України. В таких обставинах найбільшу увагу керівництво банків повинно приділяти своєчасному та повному оцінюванню діяльності банків, що дозволить виявити та усунути негативні явища в їх роботі.

Актуальність статті зумовлена значними обсягами втрат банків внаслідок неефективного управління ризиками, посиленням конкуренції, розвитком фондового ринку, проблемою наявності в портфелі багатьох банків істотної частки низьколіквідних цінних паперів та проблемних кредитів. Усі ці обставини вимагають удосконалення методів статистичного аналізу (виявлення, оцінки, прогнозу ризиків операцій, аналітичного коригування позиції та рівня лімітів) фінансових ризиків банку.

В статті визначено поняття банківського ризику; розглянуто класифікацію банківських ризиків та теоретичні основи управління ними; визначено поняття рейтингу банків та розглянуто можливості використання рейтингу для порівняння фінансової діяльності банків. Показано, що ризик є невід'ємним елементом банківської діяльності. Він відіграє визначальну роль у формуванні фінансових результатів діяльності банків, якості активів та пасивів банків, і, таким чином, має використовуватися при порівняльному аналізі їхнього фінансового стану, становища на ринку банківських послуг. Виявлено, що банківські ризики поділяються на три категорії: фінансові, функціональні та інші (зовнішні стосовно банку) ризики. Аналіз світової практики показав, що порівняльна оцінка фінансового стану банків та одночасно формування їх репутації як стійких та стабільних здійснюється на базі рейтингів. Рейтинг банків - спосіб оцінки діяльності комерційного банку в порівнянні з іншими. При цьому критерієм порівняння на практиці є як кількісні, і якісні показники. рейтинг ризик банк

Перешкодою для рейтингування на даний час у першу чергу є виклики, поставлені повномасштабним вторгненням, що у свою чергу знижує суверенний рейтинг України, всіх суб'єктів господарювання та фінансових інститутів.

Ключові слова: рейтинг, ефективність, банківський сектор, рейтингове агентство, економіка, банківська організація, статистичні методи, аналіз, коефіцієнт.

Galitsyn Volodymyr Kostyantinovych Doctor of Economic Sciences, Professor, Professor of the Department of System Analysis and Cybersecurity, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

Galitsyna Olga Volodymyrivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Mathematical Modeling and Statistics, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

Luniak Iryna Viktorivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Mathematical Modeling and Statistics, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

STATISTICAL ANALYSIS OF FINANCIAL ACTIVITY COMMERCIAL BANKS

Abstract

The banking system of Ukraine functions in conditions of financial instability, excess liquidity, overcoming the consequences of the financial crisis, losses caused by a full-scale invasion of the territory of Ukraine. In such circumstances, bank management should pay the most attention to timely and complete assessment of banks' activities, which will allow identifying and eliminating negative phenomena in their work.

The relevance of the article is determined by the significant amount of bank losses due to inefficient risk management, increased competition, the development of the stock market, the problem of the presence of a significant share of illiquid securities and problem loans in the portfolio of many banks. All these circumstances require improvement of methods of statistical analysis (detection, assessment, forecast of transaction risks, analytical adjustment of the position and level of limits) of the bank's financial risks.

The article defines the concept of banking risk; the classification of banking risks and the theoretical foundations of their management are considered; the concept of bank rating is defined and the possibilities of using the rating to compare the financial activity of banks are considered. It is shown that risk is an integral element of banking activity. It plays a decisive role in shaping the financial results of banks' activities, the quality of assets and liabilities of banks, and thus should be used in the comparative analysis of their financial condition, the position on the market of banking services. It was found that banking risks are divided into three categories: financial, functional and other (external to the bank) risks. The analysis of world practice showed that the comparative assessment of the financial condition of banks and at the same time the formation of their reputation as stable and stable is carried out on the basis of ratings. The rating of banks is a way of evaluating the activity of a commercial bank in comparison with others. At the same time, the criterion of comparison in practice is both quantitative and qualitative indicators. The obstacle to the rating at the moment is primarily the challenges posed by the full-scale invasion, which in turn lowers the sovereign rating of Ukraine, all business entities and financial institutions.

Keywords: rating, efficiency, banking sector, rating agency, economy, banking organization, statistical methods, analysis, coefficient.

Постановка проблеми. Оскільки банківська система є одним з основних елементів ринкового механізму, негативні зміни в ній можуть спричинити погіршення стану економіки країни в цілому.

Кризи банківської системи в Україні протягом останніх десятиліть є результатом, в тому числі, недостатнього використання вітчизняними банками сучасних інструментів управління ризиками, що привело до значних фінансових втрат і банкрутства найбільших українських кредитних організацій. Для запобігання таким ситуаціям та задля успішної діяльності банківських установ необхідним є проведення глибокого аналізу усіх видів ризиків, які можуть значно вплинути на їх фінансові показники. Результати цього аналізу нададуть можливість визначати індивідуальний для кожного банку комплекс заходів з підвищення ефективності їх фінансової діяльності [1].

Разом з функціональним, структурним і факторним видами аналізу, що розкривають процеси формування грошових потоків і фінансового стану банку, важливе місце в системі заходів підвищення ефективності діяльності банків займає рейтинговий аналіз. Він дозволяє проводити порівняльну оцінку фінансової діяльності різних банків для ухвалення економічних рішень: вкладниками - по підвищенню ефективності розміщення грошових коштів, інвесторами - по вибору об'єкту докладання капіталу, керівництвом банку - по розробці стратегії його розвитку.

У зарубіжній практиці застосовуються різні методики рейтингового аналізу банків. Проте їх перенесення у вітчизняну практику ускладнене внаслідок специфіки української банківської системи.

Нині в Україні розроблено ряд методик побудови банківських рейтингів, але жодна з них не дозволяє з високою мірою точності оцінити поточний стан банківської системи і спрогнозувати її подальший розвиток [2]. Тому потрібно подальше вдосконалення методик побудови банківських рейтингів, що дозволить отримати адекватну оцінку ситуації на українському банківському ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій літературі дослідженню питань рейтингової оцінки діяльності банків, питань стабілізаційного регулювання діяльності фінансових та банківських установ за умов кризи, проблемам формування та використання банківських рейтингів присвячено праці таких науковців: Амоша А.І., Геєць В.М., Федосов В.М., Баканова М.І., Білорус О.Г., Мороз А.М., Савлук М. І., Вітлінський В.В., Бутинець Ф.Ф., Примостка Л.О., Головач А.В., Герасимович А.М., Захожай В.Б., Лутчин М. П., Маслова С.О., Сидорова. Ряд концептуальних розробок в досліджуваній галузі викладений в роботах зарубіжних учених-економістів - Сінкі Дж., Бергера М., Коеллі Т., Купера У., Лейбенстайна X., Сімса T., Хамфри Д., Самерса Б., Шеппарда Д., Шоенмейкера Д. та ін.

Ними сформульовані класичні підходи до розуміння сутності рейтингового аналізу та його видів, певна кількість концепцій, методичних підходів, методів і показників, необхідних для ефективного провадження політики стабілізаційного регулювання економіки, деталізовано методологію рейтингової оцінки банків [3]. Проте, не повною мірою розкриті питання особливостей рейтингової оцінки банків національними та міжнародними уповноваженими рейтинговими агентствами, розглянуті альтернативні методики ранжування та рейтингування банків, проблеми ефективності рейтингової оцінки, адже серед вітчизняних банків котрі збанкрутували за кілька останніх років є чимало установ, які отримали високі оцінки національних рейтингових агентств, питання забезпечення банківським рейтингуванням стабілізації національної економіки.

Метою статті є розробка методики статистичного аналізу фінансової діяльності комерційних банків і побудови банківського рейтингу, для порівняння ефективності ризик-менеджменту комерційних банків.

Виклад основного матеріалу. Ризик є невід'ємним елементом банківської діяльності. Він відіграє визначальну роль у формуванні фінансових результатів діяльності банків, якості активів і пасивів банків, і, таким чином, повинен використовуватись при порівняльному аналізі їх фінансового стану, місця на ринку банківських послуг.

Банківські ризики підрозділяються на три категорії: фінансові, функціональні і інші (зовнішні по відношенню до банку) ризики (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація банківських ризиків

У системі банківських ризиків особливе місце займають фінансові ризики, які призводять до непередбачених змін в обсягах, доходності, структурі активів і пасивів. Вони чинять безпосередню дію на фінансові результати діяльності банку - показники рентабельності, і ліквідності і, зрештою, на розмір капіталу і його платоспроможність.

Функціональні ризики виникають через неможливість своєчасно і в повному обсязі контролювати фінансово-господарську діяльність банку, збирати і аналізувати відповідну інформацію. Функціональні ризики, в порівнянні з фінансовими, набагато важче ідентифікувати і оцінити кількісно. Функціональні ризики також призводять до фінансових втрат.

До групи інших ризиків відносяться ті нефінансові ризики, які, на відміну від функціональних, є зовнішніми по відношенню до банку. Вплив цієї групи ризиків на результативність роботи банку виключно великий, а управління ними найважче формалізується.

Під управлінням ризиками розуміється система заходів, спрямованих на виявлення, оцінку і мінімізацію ризиків, що забезпечують оптимальне співвідношення доходності і ризику за здійснюваними операціями. Успішне управління банківськими ризиками є найважливішою умовою конкурентоспроможності і надійності будь-якої фінансової організації. Тому необхідно виявляти і запобігати можливим несприятливим подіям, знаходити шляхи мінімізації їх наслідків, створювати методології управління банківськими ризиками.

Успішне управління банківськими ризиками дозволяє банку розвиватися і покращувати свій фінансовий стан, а також формувати позитивну репутацію.

Особливу увагу необхідно приділити проблемі фінансової стійкості комерційних банків - найважливішій характеристиці діяльності банку, основі його життєздатності і подальшого розвитку на ринку банківських послуг.

Фінансова стійкість - здатність банку в динамічних умовах ринкового середовища протистояти зовнішнім і внутрішнім негативним чинникам, забезпечувати надійність вкладів юридичних і фізичних осіб, захищати інтереси акціонерів і своєчасно виконувати свої зобов'язання з обслуговування клієнтів.

Незважаючи на позитивні тенденції, в умовах тривалих економічних перетворень, проблема фінансової стійкості комерційних банків залишається актуальною.

Аналіз світової практики показав, що порівняльна оцінка фінансового стану банків і, одночасно, формування їх репутації, як стійких і стабільних, здійснюється на базі рейтингів.

Рейтинг банків - спосіб оцінки діяльності комерційного банку порівняно з іншими. При цьому критерієм порівняння на практиці виступають як кількісні, так і якісні показники.

Рейтинг банку з фінансової стійкості безпосередньо залежить від ефективності його ризик-менеджменту (рис. 2).

Рис. 2. Вплив ефективності ризик-менеджменту банку на його рейтинг

Чим ефективніше працює система управління ризиками у банку, тим вище його рейтинг.

У зарубіжній практиці широко використовуються численні банківські рейтинги, які дозволяють різним верствам населення, а також компаніям і банкам адекватно оцінювати положення окремих банків у банківській системі.

Найбільш відомими зарубіжними системами побудови банківських рейтингів є: система CAMELS, що застосовується в США, система PATROL, що застосовується в Італії, і система ORAP, що використовується у Франції. Крім того, широко поширені рейтингові системи, що базуються на коефіцієнтному аналізі і аналізі однорідних груп; рейтингові системи комплексної оцінки банківського ризику і статистичні моделі.

Система «CAMELS» -- американська рейтингова система оцінки банків США, створена 1978 року Федеральною резервною системою і федеральними агентствами Office of the Comptroller of the Currency (OCC) і Federal Deposit Insurance Corporation (FDIC). Широко застосовується банківськими наглядовими органами багатьох країн світу. В Україні її використовує Національний банк України. Згідно з Постановою Правління НБУ в Положенні про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS від 08.05.2002 № 171 зазначено: «Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках ризиків діяльності банків за рейтинговою системою CAMELS (далі - рейтингова система), полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами» [4].

Провідні міжнародні рейтингові агентства «Великої трійки» - Fitch Ratings, Standard & Poor's, Moody's Investors Servicе працюють уже понад 100 років і мають напрацьовану методологію досліджень, яка неодноразово удосконалювалась.

Нині в Україні рейтингові системи оцінки банків розробляються, як безпосередньо кредитними установами і органами нагляду, так і спеціалізованими виданнями і рейтинговими агентствами.

На даний час у Державному реєстрі уповноважених рейтингових агентств перебуває 3 міжнародних рейтингових агентства та п'ять національних рейтингових агентств: «Експерт-Рейтинг», «Рюрік», «IBI- Rating», «Кредит-Рейтинг», «Стандарт-Рейтинг». Кожне з вказаних рейтингових агентств має власні методики з різним набором показників для визначення кредитного рейтингу банків. Проте, практично у всіх методиках спільним є аналіз зовнішнього середовища, в якому функціонує банк, та оцінка основних параметрів діяльності банку: капіталу, якості активів, ліквідності, прибутковості, ризиків. При цьому відмічена обмеженість інформаційної бази, що часто не дозволяє широко використати розроблену агентством методику.

Вітчизняні методики побудови банківського рейтингу можна розділити на абсолютні і відносні.

При побудові рейтингу за абсолютною методикою кожен банк розглядається окремо і з іншими банками не порівнюється. Абсолютні методики ділять досліджувану сукупність на однорідні групи, але не дозволяють визначити розташування банків усередині отриманих однорідних груп.

При побудові відносного рейтингу позиція фінансової стійкості комерційного банку визначається не лише значеннями показників його фінансової діяльності, але і фінансовими показниками інших банків, що беруть участь в рейтингу. Таким чином, навіть за умови відсутності негативної динаміки в показниках, що характеризують фінансову діяльність окремого банку, його позиція в рейтингу може погіршуватись у тому випадку, якщо у інших банків покращають показники їх фінансової діяльності, в порівнянні з попередніми періодами.

Нині в Україні набули широкого застосування статистичні методи багатовимірної класифікації комерційних банків, що дозволяють об'єднати в собі основні принципи побудови відносних і абсолютних рейтингових методик. При цьому банки поділяються на однорідні групи, усередині яких ранжирування не здійснюється, але, залежно від аналізованої первинної сукупності банків, результати класифікації можуть відрізнятися.

Незважаючи на різноманіття різних методик, нині можливості використання банківських рейтингів в Україні обмежені, що пояснюється двома причинами:

недостатньою достовірністю вітчизняної офіційної банківської звітності (наприклад, "роздмухування" капіталу банку, неадекватне створення резервів, приховання проблемних позик шляхом продовження термінів кредитних договорів та ін.);

залежністю оцінки якісних показників діяльності банків і експертного визначення вагових коефіцієнтів для досліджуваних показників від професійних навичок експертів.

Нині банківська система зазнає істотних змін,

у напрямі прозорості банківських операцій і підвищення стійкості банків. Зокрема, перехід банків на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ; англ. IFRS - International Financial Reporting Standards) зробив фінансову звітність банків прозорішою. Відповідно, методики, що ґрунтуються на аналізі об'єктивних кількісних даних, стали точнішими.

Щоб уникнути використання суб'єктивних суджень експертів, а також, враховуючи заходи щодо підвищення достовірності фінансової звітності банків, актуальною є пропозиція методики побудови рейтингу комерційних банків за фінансовою стійкістю, що базується на даних їх публікованої фінансової звітності та заснованої на статистичних методах багатовимірної класифікації.

Згідно з пропонованою методикою, початкова сукупність комерційних банків ділиться на однорідні групи за допомогою кластерного аналізу. Потім будується рейтинг банків за фінансовою стійкістю усередині однорідної групи. Спочатку банки, що входять до складу однорідної групи, ранжуються за кожним показником окремо. Бали виставляються за принципом "від кращого до гіршого", тобто самому кращому банку привласнюється рейтинг "1".

Потім бали, отримані в результаті ранжування банків щодо кожного показника, складаються за окремо взятим банком. На основі отриманого загального балу також за принципом "від кращого до гіршого" визначається місце банку за сукупністю показників (фінансово найбільш стійкий банк отримує рейтинг "1").

Для побудови рейтингу банків за фінансовою стійкістю за допомогою цієї методики використовуються наступні показники:

х1 - власний капітал банку;

х2 - доля прострочених кредитів в кредитному портфелі банку;

x3 - відношення прибутку до чистих активів банку (рентабельність чистих активів банку);

х4 - відношення власного капіталу банку до його чистих активів.

Вибір перелічених вище показників для побудови банківського рейтингу обумовлений рядом причин.

Власний капітал банку (%1) є чинником, що забезпечує адекватну базу зростання активних операцій банку, головним джерелом відшкодування можливих збитків при недостатності поточних доходів, а також гарантією захисту інтересів вкладників і кредиторів. Наприклад, аналогічно страховим компаніям, банкам з великими розмірами власного капіталу легше створювати так звані пули ризику, тобто йти на угоди один з одним для задоволення потреб клієнтів в захисті від можливих ризиків.

Крім того, стійке положення банку на ринку досягається, не в останню чергу, завдяки позитивній репутації у клієнтів, яка зі збільшенням розмірів банку має тенденцію до поліпшення.

Показник частки прострочених кредитів в кредитному портфелі банку (%2) відображує ефективність системи керування кредитним ризиком. Чим ефективніше здійснюється керування цим видом ризику, тим менше частка прострочених кредитів в кредитному портфелі.

Показник рентабельності чистих активів (%3) характеризує ефективність діяльності банку, визначає можливість його подальшого розвитку.

Для оцінки рентабельності банку традиційно застосовуються декілька підходів. Найбільш поширеним є відображення ефективності діяльності через відношення прибутку до активів. Такий підхід особливо цінний з точки зору порівняння одного банку з іншим або з банківською системою в цілому. Мірою ефективності використання капіталу банку є норма прибутку на власний капітал.

Ця норма досить тісно пов'язана з вказаним вище показником рентабельності чистих активів, тому в пропонованій методиці показник рентабельності власного капіталу не використовується.

Відношення власного капіталу банку до його чистих активів (%4) є аналогом показника достатності капіталу. Чим більше це відношення, тим більш стійкий банк. Крім того, показник достатності капіталу, а, отже, і відношення власного капіталу до чистих активів банку, характеризує ефективність керування ризиком неплатоспроможності, який є похідним від усіх інших банківських ризиків.

Відібрані показники є різноспрямованими. Тому при проведенні класифікації за показниками х1, х3 і х4 мінімальний бал привласнюється банку, у якого значення перелічених вище показників максимальні, а при

класифікації за показником х2 найменший бал привласнюється банку, у якого доля простроченої заборгованості в кредитному портфелі мінімальна.

Така методика побудови рейтингу комерційних банків за фінансовою стійкістю орієнтована на широке коло користувачів, оскільки усі показники, що беруть участь в побудові рейтингу, щокварталу публікуються в засобах масової інформації.

Банківський рейтинг, побудований за даною методикою, може використовуватись як система ранньої діагностики стану банку. Якщо за декількома показниками рейтингу банку надається найменший рівень фінансової стійкості, це може бути сигналом, як для менеджменту банку, так і для інвесторів про необхідність уважного розгляду фінансової політики банку.

Існуючі вітчизняні рейтинги відображають ситуацію, що склалася у банківському секторі 2-3 місяцями раніше їх публікації. У зв'язку з цим, судити про поточний стан справ у банківський спільноті з них досить важко. Тому доцільно будувати рейтинги не лише за фактичними даними, але і прогнозувати зміни у банківській сфері шляхом побудови рейтингів на перспективу.

Для складання таких рейтингів згідно цієї методики необхідно побудувати прогнози для наступних показників: власний капітал банку, частка прострочених кредитів в кредитному портфелі банку, прибуток і чисті активи банку, і потім визначити необхідні відносні показники.

Прогнозування доцільно здійснювати за допомогою різних моделей кривих зростання і адаптивних методів.

Головною перевагою прогнозних моделей, ґрунтованих на адаптивних методах, є їх здатність послідовно адаптуватися до нового рівня процесу без значного реагування на випадкові відхилення. Адаптація в цих моделях складається з невеликих дискретних зрушень. У основі процедури адаптації лежить метод проб і помилок. Швидкість реакції моделі на зміни тенденцій процесу характеризує так званий параметр адаптації.

Адаптивні методи прогнозування засновані на різних модифікаціях і узагальненнях моделі експоненціального згладжування. Найпростіша адаптивна модель ґрунтується на обчисленні експоненційно зваженої ковзної середньої.

Експоненційне згладжування ряду здійснюється за рекурентною формулою:

Статистичний аналіз фінансової діяльності комерційних банків включає дослідження фінансової діяльності вітчизняних комерційних банків за допомогою кореляційного, кластерного і компонентного аналізу, методів аналізу часових рядів і прогнозування. Також доцільно застосувати запропоновану методику побудови рейтингу банків за фінансовою стійкістю .

Спочатку для проведення аналізу слід відібрати показники, що характеризують фінансову діяльність вітчизняних комерційних банків. Змістовний і формалізований підхід дозволяє виявити доцільність зменшення розмірності ознакового простору до одинадцяти показників.

Наступний крок - проведення кореляційного аналізу, який покаже чи є присутніми між відібраними одинадцятьма показниками явні ознаки мультиколінеарності, чи існує зв'язок між окремими показниками. У більшості випадків найтісніше пов'язані між собою показники, що характеризують рентабельність власного капіталу банку і його чистих активів. Це свідчить про те, що матриця початкових даних неортогональна.

Для підвищення адекватності результатів, а також з метою зниження розмірності досліджуваної сукупності, класифікацію банків слід здійснити за головними компонентами.

Кластерний аналіз проводиться за першими п'ятьма головними компонентами. Інтерпретації відібраних головних компонент доцільно здійснити за допомогою матриці факторних навантажень.

Класифікація повинна проводитися за ієрархічним агломеративним алгоритмом. Використання комбінації метрики "відстань Евкліда" і принципу "далекого сусіда" дозволяє отримати найбільш адекватні результати.

Для відібраних в результаті проведення кластерного аналізу комерційних банків необхідно побудувати рейтинг їх фінансової стійкості за фактичними даними.

Перевірка адекватності побудованого рейтингу банків за фінансовою стійкістю здійснюється за допомогою кластерного аналізу, який проводиться в просторі головних компонент за ієрархічним агломеративним алгоритмом і методом "k-середніх".

В результаті проведення класифікації двома переліченими вище методами утворюються два кластери. В один кластер входять найбільш стійкі з досліджуваних комерційних банків, а другий - складають інші банки.

Отримані результати свідчать про адекватність побудованого за розглянутою методикою рейтингу відібраних банків за фінансовою стійкістю.

Для аналізу подальшого розвитку відібраних раніше банків доцільно побудувати прогнози наступних показників: власний капітал банку, частка прострочених кредитів в кредитному портфелі банку, чисті активи і прибуток банку.

У разі відсутності сезонності в рядах динаміки прогнозування здійснюється за допомогою моделей кривих зростання і адаптивних методів. За наявності в рядах динаміки сезонної складової прогноз будується за допомогою трендових моделей, що враховують сезонні коливання.

Вибір кращої моделі для кожного окремого показника здійснюватиметься за критеріями адекватності і її прогностичними властивостями.

За отриманими в результаті прогнозування даними можливо розрахувати наступні показники: рентабельність чистих активів банку і співвідношення власного капіталу банку і його чистих активів. В результаті отримуємо по 4 показники (%1-%4) для кожного аналізованого банку, необхідних для побудови рейтингу банків за фінансовою стійкістю.

Підтвердженням адекватності побудованих на перспективу рейтингів відібраних за фінансовою стійкістю банків є результати кластерного аналізу. Кластерний аналіз здійснюється як по нормованих прогнозних значеннях, так і по головних компонентах.

Для зіставлення рейтингів - побудованого за прогнозованими показниками, і рейтингу, побудованого за фактичними даними на ту ж дату, доцільно розрахувати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, який свідчитиме про міру їх узгодженості. Перевірка значущості цього коефіцієнта, проводиться за допомогою t-критерію Стьюдента. Коефіцієнт кореляції свідчитиме про наявність зв'язку між двома досліджуваними рейтингами.

Все вище сказане свідчить про високу точність прогнозу показників х1, х2, х3 і х4 по комерційних банках.

Висновки

Сформульовані методичні підходи до економіко- статистичного аналізу фінансової стійкості української банківської системи; запропоновані методичні розробки побудови рейтингу вітчизняних комерційних банків за фінансовою стійкістю, що базуються на методах багатовимірної класифікації і враховують показники, що характеризують рівень кредитного ризику і ризику неплатоспроможності; запропоновані алгоритми перевірки адекватності банківських рейтингів, ґрунтовані на кластерному аналізі; підхід до перевірки точності банківських рейтингів можуть використовуватися банками, органами нагляду і банківської статистики, а також аналітичними агентствами, зацікавленими в побудові рейтингу банків за фінансовою стійкістю.

Література

Банківська система України: інституційні зміни та інновації: кол. моногр. Л.О. Примостка, М. І. Диба, І. В. Краснова та ін. К. : КНЕУ. 2015. 434 с.

Офіційний сайт Національного банку України. URL: https://www.bank.gov.ua (дата звернення: 15.05.2023).

Фрост Стівен М. Настільна книга банківського аналітика: гроші, ризики і професійні прийоми. Дніпро: Баланс Бізнес Букс. 2006. 672 с.

Про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS: Положення затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.05.2002 р. № 171. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0171500-02#Text (дата звернення: 18.07.2023).

References

Prymostka, L.O., Dyba, M. I. and Krasnova, I. V. (2015). Bankivs'ka systema Ukrainy: instytutsijni zminy ta innovatsii [Banking system of Ukraine: institutional changes and innovations]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

Sait Nacionalnoho banku Ukrainy [Site of National bank of Ukraine]. https://www.bank.gov.ua. Retrieved from https://www.bank.gov.ua/ [in Ukrainian].

Frost, Stiven M. (2006). Nastil'na knyha bankivs'koho analityka: hr oshi, ryzyky i profesijnipryjomy [Bank analyst's desk book: money, risks and professional techniques]. Dnipro: Balans Biznes Buks [in Ukrainian].

Pologennya “Pro poryadok vyznachennya reytynhovyh otsinok za reytynhovou systemou CAMELS” National Bank of Ukraine (2002). [“Resolution of Board of the National Bank of Ukraine “About the procedure for determining ratings according to the CAMELS rating system”]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0171500-02#Text Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0171500-02#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru