Повоєнне віднослення економіки України: досвід країн, на території яких відбувалися військові дії
Особливості повоєнного економічного відновлення країн Європи по завершенню Другої Світової війни, Південної Кореї з початку 1950-х та Боснії та Герцеговини з середини 1990-х. Досягнення та недоліки, які супроводжували процеси економічного відновлення.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2023 |
| Размер файла | 55,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ДОСВІД КРАЇН, НА ТЕРИТОРІЇ ЯКИХ ВІДБУВАЛИСЯ ВІЙСЬКОВІ ДІЇ
А.М. Поплюйко, к. е. н., доцент, доцент
кафедри міжнародного обліку і аудиту
Анотація
економічний відновлення війна повоєнний
У статті розкрито особливості повоєнного економічного відновлення країн Європи по завершенню Другої Світової війни, Південної Кореї з початку 1950-х та Боснії та Герцеговини з середини 1990-х. Визначено основні досягнення та недоліки, які супроводжували процеси економічного відновлення. Звернуто увагу на доцільність використання корейського досвіду відновлення в українських повоєнних реаліях. Розкрито корейський варіант підвищеної уваги до освіти, наукових розробок та інновацій у процесі відновлення економіки країни. Наведено негативні моменти відновлення Боснії. На основі вивчення досвіду відновлення країн, на території яких відбувалися військові дії, сформульовано основні напрями, які можуть бути використані у процесі повоєнного відновлення зруйнованої економіки України, адже усе, що відбувається зараз, -- шанс створити нову, забезпечену, успішну Україну та шанс раз і назавжди вирішити багато застарілих проблем.
Ключові слова: досвід повоєнного відновлення, план Моргентау, план Маршала, інновації, відновлення економіки, корейський досвід.
Annotation
A. Popliuiko, PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of International Accounting and Audit, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman
POST-WAR RECOVERY OF UKRAINE'S ECONOMY: THE EXPERIENCE OF COUNTRIES WHERE MILITARY OPERATIONS TOOK PLACE
After the end of hostilities, it becomes clear that the affected countries need large-scale financing to invest in destroyed and outdated infrastructure, in key areas of production, and in the modernization of public administration. Since domestic resources in war-torn countries are limited, such needs require a response from the world community.
The restoration of Ukraine after the end of hostilities will be the largest economic project in Europe, because the entire territory of the country needs reconstruction of infrastructure, energy, social sphere and other facilities that do not meet security requirements. The need to study the experience of post-war economic recovery of countries on whose territory military operations took place determines the relevance and timeliness of the research topic.
The article reveals the features of the post-war economic recovery of European countries after the end of World War II, South Korea since the early 1950s, and Bosnia and Herzegovina since the mid-1990s. The main achievements and shortcomings accompanying the processes of economic recovery are identified. Attention is drawn to the expediency of using the Korean experience of recovery in Ukrainian post-war realities. The Korean version of increased attention to education, scientific developments and innovations in the process of restoring the country's economy is revealed. Since the main asset of the modern economy is human capital, Ukraine needs to continue reforming its education system to compensate for the lost years of education.
The negative aspects of the restoration of Bosnia are given. Based on the study of the recovery experience of countries where military operations took place, the main directions that can be used in the process of post-war recovery of the destroyed economy of Ukraine have been formulated, because everything that is happening now is a chance to create a new, secure, successful Ukraine and a chance once and for all solve many old problems forever.
Ukraine will have to coordinate various recovery programs, establish reporting, communication and accountability for their implementation. The post-war economic recovery program of Ukraine must be coordinated with the tasks of EU membership.
Keywords: post-war recovery experience, Morgenthau plan, Marshall plan, innovations, economic recovery, Korean experience
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями
Після 12 місяців військової агресії росії загальна сума прямих задокументованих збитків житловій, нежитловій нерухомості та інфраструктурі України становить $140 млрд. Понад 8000 км доріг повністю зруйновано, переважно у східних областях України. Понад $5 млрд. становлять збитки, завдані об'єктам енергетики, включаючи сонячні, вітрові та гідроелектростанції, розташовані переважно на півдні країни, у Херсонській та Миколаївській областях. Збитки, завдані українській економіці військовим вторгненням, враховуючи непрямі втрати, недоотриманий прибуток підприємств та втрачений ВВП, становлять $700-750 млрд [1].
Відновлення України після завершення бойових дій буде найбільшим економічним проєктом Європи, адже вся територія держави потребує перебудови об'єктів інфраструктури, енергетики, соціальної сфери та іншого, що не відповідає безпековим вимогам. Необхідність вивчення досвіду повоєннного економічного відновлення країн, на території яких проходили військові дії, визначає актуальність та своєчасність теми дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питання економічного відновлення країн, які пострадали внаслідок військових дій досліджують у своїх працях С.Іванов (2), Я. Пилипенко (3), В. Новіков (4), А. Амелін (5), М. Мигаль (6), С. Косаревич (7), Т. Богдан (8).
Формулювання цілей статті (постановка завдання)
Метою статті є аналіз основних чинників, що забезпечували повоєнне відновлення економік країн, на території яких велися військові дії, зокрема, країн Європи, Південної Кореї, Боснії та Герцеговини, з метою їх врахування у процесі пововєнного відновлення зруйнованої економіки України.
Виклад основного матеріалу дослідження
Загальновідомо, що війна призводить до якісної зміни стану суспільства, тому що державні інститути починають виконувати специфічні функції, зумовлені саме війною. Внаслідок цього життя суспільства у цілому та економіки зокрема перебудовують для забезпечення перемоги над ворогом. Під відновленням після воєн спочатку розумілося фізичне відродження зруйнованих промислових підприємств, об'єктів соціальної сфери, розореного сільського господарства тощо. Поступово це поняття поглиблювалося. На межі 1940-1950-х років використовувався критерій, за яким під відновленням малися на увазі досягнення довоєнних обсягів валової продукції в грошовому обчисленні. Пізніше (в 1970-1980 рр.) прийшло розуміння відновлення як складного явища економічного, соціального і демографічного характеру. Сьогодні, в найзагальніших рисах, відновлення економіки можна трактувати як комплекс заходів у різних сферах господарської діяльності країни, спрямованих на відновлення її конкурентоспроможності, налагодження виробництва, підвищення рівня життя людей і внутрішнього та зовнішнього попиту на основі інноваційних підходів і технологій [2].
Основною передумовою для проведення післявоєнної відбудови економіки є отримання Україною надійних гарантій безпеки з неможливістю відновлення бойових дій на нашій території.
Очевидно, що стійке економічне зростання і розвиток можуть мати місце лише на міцному безпековому фундаменті. Безпека за своєю природою є суспільним благом, що має надаватися державою та міжнародним співтовариством. За відсутності ж цього суспільного блага приватні інвестиціі прямуватимуть до нуля, економічна діяльність гальмуватиметься, а безпекові витрати покладатимуться на бізнес, що збільшуватиме витратність економічної діяльності та підриваватиме конкурентоспроможність бізнесу.
Відбудовувати Європу після Другої Світової Війни почали через три роки після її завершення. До того життєздатність повоєнної західноєвропейської економіки підтримував імпорт з Північної Америки і субсидії та позики з США та Канади. Так не могло тривати довго, саме тому розробили план Маршалла - програму технічної і економічної допомоги Європі не лише для підтримки, але й для відновлення економіки. Якщо економіку країни після війни не відновити, її потрібно буде постійно дотувати. І останнє у результаті виходить значно дорожче. У Плані Маршалла, який розпочався у квітні 1948 року і тривав до кінця 1951 року, було дві складові: продовольча допомога та кредитування поставок обладнання для відновлення промислового та аграрного виробництва.
Плану Маршала передував План Моргентау, який передбачав повне знищення промисловості Німеччини та перетворення її у слаборозвинену аграрну країну подібну на тодішню Румунію. План Моргентау був схвалений у вересні 1944 року на Квебекській конференції. У випадку здійснення плану Моргентау могли відбутися дві речі. Перша: 40% населення Німеччини могло просто вимерти, тому що аграрна економіка не могла б підтримати таку щільність населення, як в індустріалізованій країні. У випадку перетворення Німеччини на аграрну країну там би виникло близько 25 мільйонів незайнятого населення, яке або треба кудись вивозити, що абсолютно неможливо, або забезпечувати його існування за рахунок дотацій США. Та друге: Німеччина на десятиліття перетворилася б у центральноєвропейський failed state - джерело вічного озлоблення та перманентного версальського синдрому, потенційний пусковий механізм нових світових війн.
На відміну від Плана Моргентау, План Маршалла, навпаки, був спрямований на відродження структури економіки країн Західної Європи (головними реципієнтами Плану Маршалла були Велика Британія і Франція, а всього допомогу отримували 17 країн Європи) та коопераційних зв'язків між ними, які існували до Другої Світової війни, тобто відновлення індустріальної економіки Європи, в тому числі - відродження промисловості Німеччини. Для повернення Європи до самозабезпечення необхідно було відновити її довоєнну економічну структуру, а не знищувати німецьку промисловість.
За роки війни економіка країн Західної Європи (і Німеччини в першу чергу) була мілітаризована, ланцюжки поставок всередині Європи були зруйновані, в результаті чого обсяги виробництва, доходи та платіжна спроможність населення впали так, що Європа не могла забезпечити себе без продовольчої допомоги від США та Канади.
План Маршалла завершився цілковитим успіхом: європейське виробництво на 40% перевищило довоєнний рівень, почався багаторічний період економічного зростання, особливо значного в Німеччині. За часу існування плану Маршалла 17 країн Європи отримали допомоги на $13 млрд ($115 млрд за курсом 2021 року), 90% яких -- на безповоротній основі. Однак програма була не про те, щоб просто передати Європі потрібні їй харчі й товари. Країни мали оновлювати свою промисловість, стабілізувати економіку, а також розвивати міждержавне співробітництво. Це вдалося: з 1948 до 1952 промисловість зросла на 35%, а рівень доходів до середини 70-х -- на 20%. Крім цього, співпраця країн стала підґрунтям для створення Євросоюзу [3].
Якщо ми поглянемо на українську ситуацію з точки зору Плану Маршалла, то відновлення її економіки у довоєнному вигляді буде означати консервацію її аграрно-сировинного типу, що робить Україну найбіднішою країною Європи. Україні потрібно змінювати, а не зберігати структуру економіки. Іншими словами, потрібен "План анти-Моргентау", тобто план переходу від аграрносировинної до технологічної економіки.
Цікавим історичним прецедентом є післявоєнна економічна політика Південної Кореї. По завершенні Другої світової війни, Корею, яка до цього часу знаходилась під контролем Японії, розділили на дві частини - Північну (Корейська народно-демократична республіка) та Південну (Республіка Корея).
У червні 1950 року Північна Корея напала на Південну, формально посилаючись на попередні напади з боку південних корейців.
Після закінчення трирічної війни Південна Корея, яка й без того була бідною агарною частиною острову, стала суцільною руїною: більше мільйона вбитих, зруйновано близько 80% промислової та транспортної інфраструктури. Більше половини бюджету країни становила іноземна допомога, без якої країна взагалі не могла прожити. Південна Корея не має покладів корисних копалин або запасів природних ресурсів для торгівлі.
Державний апарат був наскрізь корумпований і неефективний, тому значна частина іноземної допомоги розкрадалася олігархічною верхівкою. Економіка перебувала в стагнації, рівень життя населення не перевищував рівень найбідніших країн Африки.
На відміну від Західної Європи, яка до війни мала високо розвинуту індустріальну економіку та ефективні державні інституції, Корея нічого цього не мала [4].
З 1945 по 1961 рік Корея не позичала грошей і не отримувала жодних іноземних інвестицій. За критеріями Світового банку та неокласичної економічної теорії така ситуація є повною аномалією.
За цей проміжок часу Південна Корея отримала понад $3,1 млрд. як гранти від Сполучених Штатів, які зіграли важливу роль у відновленні країни та набуття нею економічної сили, яку ми бачимо сьогодні.У середньому за 16 років - $193 млн на рік. Жодної іншої зовнішньої допомоги отримано не було. Ця сума вдвічі більша, ніж країни Бенілюксу отримали за “Планом Маршалла”, на третину більше, ніж отримала Франція, і на 10% більше, ніж Велика Британія. Гранти, отримані Кореєю з 1945 по 1961 рік, перевищують загальний обсяг кредитів Світового банку новим незалежним країнам (без урахування колоній).
Економічний зліт Південної Кореї, сплеск швидкої індустріалізації та економічного зростання розпочався на початку 1960-х років під проводом військового уряду. Протягом майже трьох десятиліть економіка швидко трансформувалася в процесі, який іноді називають південнокорейським «економічним дивом».
Починаючи з 1962 року, Корея вже позичала, хоча й помірковано. З 1962 по 1966 рік гранти США й досі становили 70% припливу капіталу, тоді як кредити становили 28%, а іноземні інвестиції - 2%. Тільки з 1967 р. приплив капіталу складався переважно з кредитів іноземних (переважно японських) банків. А іноземні інвестиції стали значними лише наприкінці 1980-х, коли Корея успішно провела індустріалізацію. Південна Корея стала конкурентоспроможною на світовому ринку автомобілів, кораблів, сталі та електроніки [5]. Країна також підтримує позитивне сальдо рахунку поточних операцій з 1998 року, після того, як раніше була в мінусі.
Основними факторами, які заклали фундамент поступового економічного зростання та розвитку, були систематичний курс на економічне зростання (доволі специфічний, оскільки включав елементи планової економіки, легалізацію олігархічно-кланових елементів, але водночас напрямок індустріалізації та інвестиції закордонних партнерів та глибинний підхід до індустралізації (цільова політика у сфері технологій та наукових розробок, а також розвиток інтелектуального капіталу).
Для США в 1950-60-х роках Південна Корея була найважливішою країною третього світу, її економічний успіх був демонстрацією переваг не тільки американської, а взагалі західної політики над комуністичним устроєм, який тоді стрімко набував популярності у третьому світі.
У підсумку, завдяки фінансовій допомозі, технологіям, торговельній співпраці зі США, зростанню експорту, зростанню добробуту громадян, споживання, конкурентоспроможності у важкій промисловості та побутовій електроніці валовий внутрішній продукт Південної Кореї стрімко зріс з 1953 року (табл. 1).
Таблиця 1
Показники Валового внутрішнього продукту Південної Кореї за роками*
|
Рік |
Сума валового внутрішного продукту |
Рік |
Сума валового внутрішного продукту |
|
|
1953 |
$40,9 млн |
1990 |
$293 млрд |
|
|
1955 |
$64 млн |
2000 |
$576,2 млрд |
|
|
1960 |
$4 млрд |
2010 |
$1,1 трлн |
|
|
1970 |
$9 млрд |
2020 |
$1,63 трлн |
|
|
1980 |
$65 млрд |
* Джерело: узагальнено автором на основі [6]
Для України у перспективі може стати у нагоді корейський досвід підвищеної уваги до освіти, наукових розробок та інновацій.
Практично єдиним природним ресурсом, яким володіє Південна Корея, є її населення, культура та світогляд якого дозволили швидко мобілізувати корейців. Одразу у післявоєнні роки розпочалась розбудова системи освіти, що вже у найближчій перспективи забезпечило Корею якісними кваліфікованими фахівцями, у т.ч здатними до просування технологічного процесу.
Ще у 60-х роках Корея мала дуже слабку виробничу базу та зовсім не розвинутий сектор науки і технологій. Там працювало лише два державні науково-технічні заклади. Тож насамперед уряд всі зусилля сконцентрував на підвищенні рівня освіти і науки та професійної компетентності. Втім країні швидко вдалося підготувати армію висококваліфікованих інженерів і робітників, які стали основою для економічного зростання. Велика кількість корейської молоді поїхала навчатись закордон. Згодом чималі кошти - і державні, і приватні - було інвестовано саме в науково-дослідницькі й дослідно-конструкторські розробки. Це вирішило питання працевлаштування значної частини корейців. Так уже наприкінці 70-х почався шалений розвиток науково-технічного комплексу та промисловості, який і нині є пріоритетним напрямом у розвитку південнокорейської держави.
Тож значною мірою Південна Корея досягла успіхів у створенні унікальної інноваційної системи саме завдяки великим і безперервним інвестиціям у розвиток людських ресурсів та науки. Серед провідних галузей - біотехнологія, приладобудування, інформатика й зв'язок. Корея стала одним з лідерів у сфері кораблебудування.
Оскільки головним активом сучасної економіки є людський капітал, Україні потрібно продовжити реформування освітньої системи, щоб компенсувати втрачені роки освіти.
Система освіти має стати частиною більш амбітної програми з перенавчання робочої сили. Щоб інтегруватися до сучасних виробничих ланцюжків та розвинути технологічну конкурентоздатність, Україні потрібно буде переосмислити організацію та структуру своєї науки, щоб вона справді стала джерелом нових технологій для оборони та бізнесу, а також заснованих на даних політик для уряду.
Крім того, уряд Південної Кореї зробив велику ставку на розвиток технологій. У 70-х роках в уряді сторили спеціальний консультаційний центр з питань залучення іноземних технологій, який аналізував попередньо всі технології, які Корея планувала залучати. Пізніше корейські підприємства зобовязали до обовязкового обміну імпортованими технологіями між собою. У 90-х створили систему підтримки технологічного виробництва, почався розвиток наукових центрів, технопарківв, інкубаторів, підтримка стартапів [6].
Ще одним прикладом повоєнної відбудови є Боснія і Гереговина. Війна в Боснії і Герцеговині тривала з квітня 1992 року до вересня 1995 між Сербією і Чорногорією з одного боку, Республікою Боснія і Герцеговина з другого та Хорватією з третього. Найбільш постраждалою серед цих країн була саме Боснія і Герцеговина, обсяги фінансових втрат якої в війні на той момент були безпрецедентними з часів Другої світової. Загальний збиток від воєнних дій склав близько $200 млрд. На момент завершення війни у 1995, порівняно з 1991 роком, населення Боснії і Герцеговини зменшилося на 23%, промислове виробництво впало на 90%, рівень безробіття також прирівнювався до 90%.
ВВП на душу населення впав з $1900 в 1991 році до приблизно $500 по завершенню війни. Війна зруйнувала 35% доріг в країні і 40% мостів. Збитки залізничного транспорту оцінювалися в $1 млрд. Міжнародний аеропорт Сараєво був вщент зруйнований під час бойових дій. Столиця країни зазнала збитків на $18,5 млрд. Понад 2 мільйони людей були вимушено переселені [7].
За підписанням Дейтонської угоди в листопаді 1995 року на Світовий банк і ЄБРР було покладено обов'язок із розробки програми реконструкції Боснії і Герцеговини, джерелом фінансування якої стала безвідшкодовна допомога міжнародних донорів в сумі $5 млрд на період 1996-1999 роки.
У перші роки післявоєнного відновлення обсяги міжнародної допомоги розвитку для Боснії і Герцеговини перевищували 20% ВВП. Обсяги такої допомоги в розрахунку на душу населення країни коливалися від $140 до $279 [8].
Мобілізовані обсяги міжнародного фінансування стали основою для швидкої та успішної реконструкції базової інфраструктури в Боснії і Герцеговини.
Пріоритетними сферами для зовнішньої підтримки стали публічна інфраструктура, реструктуризація фінансового сектору, місцевий розвиток і розбудова інститутів, включаючи державне управління.
Серед галузей інфраструктури, які підлягали відновленню, основне місце посідали транспортна інфраструктура, лінії електропостачання і зв'язок. Значна увага приділялася також проблемам повернення біженців і тимчасово переміщених осіб.
Для відновлення Босні і Герцеговини використовували низку програм:
EAP -- Essential Aid Program (складова програми ЄС PHARE, спрямована на країни Східної та Центральної Європи, щоб допомогти підготуватися їм до вступу в союз), яка була задумана як перехідний етап між гуманітарною допомогою і довгостроковими проєктами відбудови, і передбачала постачання матеріалів та обладнання в 10 найважливіших секторів економіки.
SAPARD -- програма, спрямована на розвиток сільського господарства і загалом сіл.
OBNOVA -- програма, спрямована для відбудови інфраструктури та повернення біженців.
Stabilisation and Association Process (SAP) -- план ЄС для активізації економічного розвитку країн і наближення їх до Євросоюзу. Одним із головних його інструментів була програма фінансової підтримки CARDS.
Проєкт фінансової та технічної допомоги для реконструкції і європейської інтеграції Боснії і Герцеговини, який розробили Лондонська школа економіки (LSE) та Віденський інститут міжнародних економічних досліджень (WIIW).
Варто зазначити, що повоєнна реконструкція фізичних об'єктів у Боснії і Герцеговини була доволі успішною. До 1999 року в рамках програми реконструкції було відремонтовано третину житла, більшість міської інфраструктури було відновлено до довоєнного рівня. До 2000 року 80% будинків, шкіл, систем водопостачання, доріг, телекомунікацій та електропостачання було відновлено. Реальний ВВП Боснії і Герцеговини збільшився на 22,9% у 1997 році, на 13,8% у 1998, на 10,8% у 1999 і на 4,4% у 2000 році.
Хоча результати фізичної реконструкції були вражаючими, результати економічних реформ і переходу до ринкової економіки були невтішними порівняно із зусиллями та ресурсами, витраченими міжнародним співтовариством.
Суттєвими макроекономічними проблемами Боснії і Герцеговини, на які програми зовнішньої допомоги мали мінімальний вплив, стали: високий рівень безробіття (понад 30%), зростаючий неформальний сектор економіки, низький рівень внутрішніх інвестицій та заощаджень (від 1% до 3% ВВП), а також слабкі темпи відновлення промислового виробництва.
Вагомими причинами такого стану були недооцінка ролі промисловості в економічному відродженні країни, незастосування інструментів відновлення і реструктуризації промислових підприємств, поганий бізнес-клімат і слабка динаміка внутрішніх інвестицій.
Фактично лише 3% офіційної допомоги для Боснії і Герцеговини у 19962004 роках було спрямовано в промисловий сектор. Слід нагадати, що реалізація плану Маршала в 1948-1952 роках передбачала спрямування значної частини матеріальних і фінансових ресурсів на рестарт промисловості в Європейських країнах.
Крім того, суттєві прогалини програми відбудови у Боснії і Герцеговині пов'язувалися із слабкістю інституційних механізмів розвитку малих і середніх підприємств.
Неспроможність програм міжнародної підтримки суттєво покращити бізнес-клімат у Боснії і Герцеговини мали своїм наслідком уповільнення економічного розвитку після зупинки міжнародного фінансування та консервацію хронічно високого безробіття [8].
Серед основних помилок, які були допущені під час відновлення Боснії і Герцеговини є:
- брак стратегії розвитку економіки;
- відсутність єдиного центру координації для програм реконструкції;
- дублювання зусиль різних донорів та їхні слабкі комунікації;
- низький управлінський потенціал органів влади самої Боснії та Герцеговини.
Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямі
Після завершення військових дій стає очевидним, що постраждалі країни потребують масштабного фінансування для інвестування в зруйновану та застарілу інфраструктуру, у ключові сфери виробництва, а також у модернізацію державного управління. Оскільки внутрішні ресурси у виснажених війною країнах є обмеженими, то такі потреби вимагають реакції світового співтовариства.
Україні доведеться координувати різні програми відновлення, налагоджувати звітність, комунікацію та відповідальність за їхню реалізацію.
Програма післявоєнної відбудови економіки України має бути узгодженою із завданнями членства в ЄС.
Загалом відновлення зруйнованої після війни економіки має відбуватися за такими основними напрямками:
- відбудова фізичної інфраструктури та відновлення природного середовища;
- реконструкція житлового фонду;
- реабілітація постраждалих, відновлення соціальної інфраструктури та сфери соціальних послуг;
- відродження промислового сектору, створення нових робочих місць та підтримка малих і середніх підприємств;
- створення виробничих потужностей та формування державних замовлень для посилення обороноздатності країни;
- підвищення якості державного управління та посилення інститутів ринкової економіки.
Усе, що відбувається зараз, -- шанс створити нову, забезпечену, успішну Україну та шанс раз і назавжди вирішити багато застарілих проблем.
Література
1. Кравченко В. Рік по тому: 25 цифр, що характеризують економічні втрати України за період війни. Mind. 22.02.2023. URL:https://mind.ua /publications/ 20253782-rik-po-tomu-25-cifr-shcho-harakterizuyut-ekonomichni-vtrati-ukrayini-za-period-vijni (дата звернення 27.02.2023)
2. Іванов С.В. Економічне відновлення і розвиток країн після збройних конфліктів та воєн: невтрачені можливості для України. Економіка України. 2019. №1. С.75-89.
3. Пилипенко Я. Відбудувати все: як Україні відновлюватися після війни. Tranceparency International Ukraine. 26.05.2022. URL: https://tiukraine.org/blogs/vidbuduvaty-vse-yak-krayiny-vidnovlyuvalysya-pislya-vijny/ (дата звернення 10.02.2023).
4. Новіков В. Яка модель для відбудови економіки після війни потрібна Україні. Економічна правда. 16.03.2022 URL: https://www.epravda.com.ua/ columns/ 2022/03/16/ 684116/ (дата звернення 26.02.2023).
5. Амелін А. Корея: відновлення повоєнної економіки. Український інститут майбутнього. 25.03.2022. URL: https://uifuture.org/publications/koreyavidnovlennya-povoyennoyi-ekonomiky/ (дата звернення 27.02.2023).
6. Мигаль М. Дослідження практик відновлення країн після руйнації: Південна Корея. Інститут аналітики та адвокації. 21.04.2022 URL: https://iaa.org.ua/ articles/ doslidzhennya-praktyk-vidnovlennya-krayin-pislyarujnacziyi-pivdenna-koreya/ (дата звернення 27.02.2023).
7. Косаревич С. Післявоєнна відбудова Боснії і Герцеговини. Центр Дністрянського. 2022 URL: https://dc.org.ua/news/ reconstruction-bosnia (дата звернення 02.02.2023).
8. Богдан Т. Післявоєнна відбудова: уроки з досвіду Балкан. Бізнес-Цензор. 2022. URL:https://biz. censor.net/columns/ 3330248/pislyavoyenna_vidbudova_ uroky_z_dosvidu_balkan (дата звернення 25.02.2023)
References
1. Kravcenko, V. (2023), “A year of unbreakable strength: 25 figures to characterize Ukraine's economic losses during the war”, Mind, available at: URL:https://mind.ua /publications/ 20253782-rik-po-tomu-25-cifr-shchoharakterizuyut-ekonomichni-vtrati-ukrayini-za-period-vijni (accessed 27.02.2023)
2. Ivanov, S.V. (2019), “ Economic recovery and development of countries after armed conflicts and wars: unmissable opportunities for Ukraine”, Ekonomika Ukrainy, vol.1, pp. 75-89
3. Pylypenko, Y. (2022), “Rebuilding Everything: how countries recovered from war”, Tranceparency International Ukraine, available at: https://tiukraine.org/blogs/vidbuduvaty-vse-yak-krayiny-vidnovlyuvalysya-pislya-vijny/ (accessed 10.02.2023)
4. Novikov, V. (2022), “What model for rebuilding the economy after the war does Ukraine need”, Ekonomichna pravda, available at: https://www.epravda. com.ua/ columns/ 2022/03/16/ 684116/ (accessed 26.02.2023)
5. Amelin, A. (2022), “Korea: recovery of the post-war economy”, Ukrainskiy institut maybutnyogo, available at: https://uifuture.org/publications/koreya-vidnovlennya -povoyennoyi-ekonomiky/ (accessed 27.02.2023).
6. Migal, M. (2022), “A study of post-destruction country recovery practices: South Korea”, Institut analitiki ta advokacii, available at: https://iaa.org.ua/ articles/doslidzhennya-praktyk-vidnovlennya-krayin-pislya-rujnacziyi-pivdennakoreya/ (accessed 27.02.2023).
7. Kosarevich, S. (2022), “Post-war reconstruction of Bosnia and Herzegovina”, Centr Dnistrianskogo, available at: https://dc.org.ua/news/reconstruction-bosnia (accessed 02.02.2023).
8. Bogdan, T. (2022), “Post-war reconstruction: lessons from the experience of the Balkans”, Biznes-Cenzor, available at: https://biz.censor.net/ columns/ 3330248/ pislyavoyenna_vidbudova_uroky_z_dosvidu_balkan (accessed 25.02.2023).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та головні властивості країн, що розвиваються, їх роль у політичному та суспільному житті сучасного світу. Моделі економічного розвитку даної категорії країн. Основні переваги та недоліки моделі Льюїса. Класифікація країн за версією ООН.
эссе [12,7 K], добавлен 06.12.2010Визначення ключових тенденцій зовнішньоторговельного співробітництва України. Розроблення пропозицій та рекомендацій щодо подолання системних проблем забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України як ключового чинника економічного відновлення.
статья [401,8 K], добавлен 05.10.2017Недоліки моделі економічного зростання Китаю: капіталомістка промисловість, уповільнення темпів зростання продуктивності праці, низький рівень енергоефективності виробництва. Шляхи відновлення балансу економічного зростання Японії на початку 1970-х рр.
реферат [426,1 K], добавлен 21.03.2013Причини швидкого розвитку Німеччини у 1951-1970 рр. Японія як економічний гігант, що завоював значні сегменти світового ринку. Розвиток ринкової економіки у Франції, США, Південній Кореї. Створення Європейського економічного співтовариства в 1957 р.
контрольная работа [39,0 K], добавлен 25.01.2011Теоретико-методологічне обґрунтування економічного росту в Україні. Складові політики економічного зростання. Моделі державного регулювання економічного зростання економіки України. Кон’юнктурні дослідження циклічністі економічного зростання України.
курсовая работа [294,7 K], добавлен 20.03.2009Сутність та особливості національних економік країн, що розвиваються. Різні моделі економічного розвитку країн, що розвиваються. Аналіз основних економічних показників розвитку Бразилії. Проблеми розвитку національної економіки, удосконалення моделі ЕР.
курсовая работа [115,0 K], добавлен 20.04.2019Вказано на необхідність оцінити вплив підходів до структурної політики аграрного сектору економіки країн Європи. Виокремлено шляхи її реалізації в умовах сучасних глобальних процесів. Процес реформування сільськогосподарського виробництва в Україні.
статья [29,2 K], добавлен 11.09.2017Основні тенденції розвитку економіки в другій половині 1990-х років. Роздержавлення та приватизація. "Тінізіція" як головний чинник усування суспільства. Пошуки шляхів стабілізації економічного розвитку на початку ХХІ ст. Здійснення аграрної реформи.
презентация [226,6 K], добавлен 16.03.2015Особливості відбудови і розвитку промисловості України після Другої світової війни. Стан сільського господарства у повоєнні роки та тенденції його розвитку у 40-60-ті рр. Відбудова грошової, податкової та кредитної системи в Україні у 40-60-ті рр.
контрольная работа [32,0 K], добавлен 01.02.2011Промисловий переворот та процес індустріалізації. Аграрний розвиток. Радикальні зміни в аграрному секторі економіки світу та господарському житті на початку XX cт.. Економічне зростання країн та національні виробництва. Міжнародні економічні відносини.
реферат [43,0 K], добавлен 11.02.2009Вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання соціально-економічного розвитку. Застосування в країнах з ринковою економікою підприємствами, організаціями та товаровиробниками ринкових механізмів. Умови залучення країн до міжнародного поділу праці.
реферат [25,8 K], добавлен 20.10.2010Суть, роль та функції малих підприємництв у різних моделях змішаної економіки. Особливості встановлення сектору малого підприємництва у Азії. Економічний розвиток країн Америки. Малі приватні підприємства в економіці держав Європи.
курсовая работа [159,1 K], добавлен 27.07.2003Сутність економічного аналізу, об'єкти і суб'єкти його вивчення. Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки, класифікація його аналітичних прийомів. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження. Використання способу порівняння.
контрольная работа [155,4 K], добавлен 25.11.2010Поглиблення теоретико-методичних положень банкрутства та відновлення діяльності промислових підприємств, розробка організаційно-економічного механізму санації для підприємств машинобудівного комплексу. Зміст, мета, завдання процесу оздоровлення.
автореферат [91,6 K], добавлен 11.04.2009Характеристика сучасного стану економіки України, її актуальні проблеми в контексті світової кризи. Аналіз пріоритетних шляхів здійснення соціальної політики. Напрямки економічного впливу державних органів, проведення роздержавлення та приватизації.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 20.07.2011Трансформаційні економічні процеси з моменту проголошення України незалежною державою. Негативний вплив на формування ринкових відносин та лібералізація економіки. Приватизація та реалізація соціально-економічного курсу побудови ринкового господарства.
эссе [20,4 K], добавлен 23.05.2015Сутність і джерела виробництва національного доходу, особливості його розподілу та використання. Порівняння національного доходу України, країн-сусідів та країн з найбільшим розвитком економіки. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.12.2013Особливості формування неоліберальної моделі економічного розвитку. Стан і особливості "ринкового" управління державними витратами в Україні у 2005-2015 рр. Шляхи оптимізації структури державних витрат на сучасному етапі економічного розвитку України.
статья [513,6 K], добавлен 11.09.2017Теоретичні та практичні аспекти ліберального реформування економіки країн. Роль та вплив економічних реформ на економічну систему. Аналітичний огляд проблем та сучасних тенденцій розвитку економіки України. Напрямки реформування національної економіки.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 04.08.2011Причини роздержавлення і приватизації та їх основні моделі. Особливості перехідної економіки. Тенденції еволюції найважливіших елементів економічної системи на початку ХХІ ст. Особливості політики роздержавлення і приватизації у розвинутих країнах.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 26.08.2013
