Вплив інвестицій на стійкість енергетичного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДННУ "Академія фінансового управління”

ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ НА СТІЙКІСТЬ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Іваницький М.В. аспірант

Київ

Анотація

Україна наразі у війні за своє існування як суверенної держави протистоїть небаченим до цього способам і масштабам атак на енергетичний сектор. За нинішніх умов його стійкість перебуває під загрозою. Водночас за воєнного стану інвестиції в енергетичний сектор України є одними з найважливіших у країні, адже бойові дії негативно впливають на інфраструктуру та енергетичну систему країни, що потребує значних вкладень для відновлення та забезпечення стабільного енергопостачання. Підвищення стійкості сектору передбачає інвестування у проєкти, які враховуватимуть наявні загрози та ризики, вжиття необхідних заходів щодо протидії ним. Встановлено, що під час війни можна очікувати на невеликий потік державних інвестицій від дружніх Україні країн; щодо інвестицій від приватних інвесторів, то їх надходження, без суттєвого покриття теперішніх ризиків, є малоймовірним. Під час дослідження визначено ряд енергетичних проєктів, реалізація яких сприятиме підвищенню стійкості всього вітчизняного енергетичного сектору.

Ключові слова: енергетичний сектор, енергозабезпечення, енергоефективність, енергетична підтримка, енергетичний проект, інвестиції, інвестування.

Annotation

Maksym Ivanytskyi SESE "The Academy of Financial Management”, Kyiv, Ukraine

IMPACT OF INVESTMENTS ON THE SUSTAINABILITY OF THE ENERGY SECTOR OF UKRAINE

Introduction. The importance of the article is determined by the need to increase the stability of the energy sector of Ukraine, the searchfor energy projects the implementation of which will contribute to increasing the stability of the entire domestic energy sector.

Problem Statement. In Ukraine, the energy sector is of particular importance. It ensured the vital activity of all branches of the national economy, and also made a decisive contribution to the formation of the main financial and economic indicators of the state. It is common knowledge that the stability of the energy sector, which was disrupted by hostilities initiated on the territory of the country, is one of the main elements of Ukraine's national security, whichforces us to look for ways to restore it.

Methods. General and special methods are used: analysis, synthesis, grouping, description, comparison, theoretical generalization, and abstract-logical.

Results. It has been established that increasing the stability of the energy sector of Ukraine thanks to investments has several specifi c directions: investments aimed at the repair and restoration of damaged energy facilities, such as power plants, transformer substations and electricity transmission networks, contribute to the restoration of energy supply in territories affected by military actions, and ensure the provision of vital services for the population; investments to modernize and strengthen energy infrastructure, including power plants, substations and power transmission networks. The following energy projects have been identified the implementation of which will contribute to increasing the sustainability of the entire domestic energy sector: independent energy projects created to increase the generating capacity of local energy systems; projects in transmission networks; projects in the distribution network; autonomous projects; investment in technology.

Conclusions. It was concluded that, based on the current situation, in the coming years the country will either have to increase the import of energy (energy carriers), or significantly increase their generation (production), or abandon plans for economic growth and GDP growth.

Keywords: energy sector, energy supply, energy efficiency, energy support, energy project, investments, investing.

Виклад основного матеріалу

В Україні енергетичний сектор має особливе значення, насамперед через територіальні особливості й кліматичні умови, за яких забезпечення паливом та електроенергією населення є життєво важливим фактором його існування. До того ж саме енергетичний сектор упродовж усього періоду незалежності України був фактором стабілізації її економіки. Він гарантував життєдіяльність усіх галузей народного господарства, а також зробив вирішальний внесок у формування основних фінансово-економічних показників держави. Загальновідомо, що стійкість енергетичного сектору, котру було порушено бойовими діями, виступає одним із основних елементів національної безпеки України, що змушує шукати шляхи її відновлення.

За нинішніх умов стійкість енергетичного сектору досягається завдяки гуманітарній допомозі, яку Україні надають міжнародні партнери, а також інвестиціям, що залучаються до енергетичного сектору. Так, на початок 2023 р. вітчизняний енергетичний сектор отримав гуманітарну допомогу від 30 країн загальною вагою близько 6 тис. т. Крім того, Секретаріатом Енергетичного співтовариства створено Фонд енергетичної підтримки України, котрий дає змогу урядам і міжнародним установам надавати екстрену фінансову підтримку вітчизняному енергетичному сектору. На рахунку Фонду зберігається вже понад 151 млн євро. Щодо інвестицій, то 2022 р. став роком, коли реальні інвестиції до нашої країни майже не надходили. Так, за даними Міністерства фінансів України, у 2022 р. надійшло 838 млн дол. США прямих іноземних інвестицій (ПІІ) і було виведено капітал на суму 344 млн дол. США. Отже, додатне сальдо інвестицій становило 494 млн дол. США. Якщо порівняти з 2021 р., коли було залучено ПІІ на 6,687 млрд дол. США, сума інвестицій 2022 р. є незначною [1].

У рамках міжнародних зусиль щодо боротьби зі зміною клімату та зниження викидів парникових газів країни і приватні компанії вкладають істотні кошти в розвиток і застосування нових технологій, спрямованих на скорочення залежності від викопних видів палива (вугілля, нафта, природний газ) та перехід до чистіших джерел енергії, що перебувають в основі декарбонізованої економіки. У 2022 р. глобальні інвестиції у всі технології енергопереходу - відновлювані джерела енергії, енергоефективність, електрифікований транспорт, теплопостачання, накопичення енергії, уловлювання та зберігання вуглецю (carbon capture and storage, CCS) - досягли 1,3 трлн дол. США. Інвестиції в енергетичний сектор у 2022 р. зросли на 19 % порівняно з 2021 р. та на 50 % порівняно з 2019 р. [2], що є рекордним значенням. Державні й приватні структури активно впроваджують нові технології і методи зниження енергоспоживання та оптимізації енергетичних систем. Великі економіки світу, такі як Китай, США та країни Європейського Союзу, відіграють центральну роль в інвестуванні в енергетичний сектор. Однак, попри бажання прогресивних країн досягти енергетичного переходу згідно зі “Сценарієм 1,5м°С' (обмеження зростання глобальної температури до 1,5°C, скорочення викидів CO2 до нуля до 2050 р.), збільшується й обсяг інвестицій у викопне паливо. Високі ціни на енергію, зумовлені запровадженими проти рф санкціями, спонукають країни забезпечувати та диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів у короткой середньостроковій перспективі, що призводить до зростання інвестицій у викопне паливо. На нашу думку, стосовно України, то вкладення інвестицій має відбуватись як у “чисту', так і в “брудну” енергетику, що сприятиме підвищенню стійкості вітчизняного енергетичного сектору, котрий через бойові дії, які тривають на території України, зазнав істотних інфраструктурних втрат. Проблема інвестування є однією з нагальних для нашої держави. Забезпечення інвестування в енергетичний сектор в умовах воєнного стану на фоні суттєвого зменшення його стійкості пов'язане не стільки з економічним зростанням, скільки з виживанням країни.

Аналіз досліджень та постановка проблеми

енергетичний фінансування інноваційний інвестиційний

Дослідженню проблем енергетичної безпеки та інноваційно-інвестиційного розвитку джерел енергії присвячено праці багатьох науковців, зокрема О. М. Бабиної, Ю. О. Гернего, А. В. Прокіпа, І. О. Самойленка, А. А. Степановой І. В. Тяжкороб [3-8] та ін. Так, питання інвестування енергетики в розрізі регіонів світу було розкрито в роботі А. А. Степанової [7]. Авторкою доведено значущість такого інвестування та окреслено пріоритети цього процесу, шляхи подолання енергетичної залежності України з урахуванням міжнародного досвіду. У дослідженні Ю. О. Гернего та О. О. Ляхова [4], присвяченому інвестиціям в альтернативну енергетику України, доведено, що підвищення її потенціалу пов'язане з можливістю залучення фінансових ресурсів із різних джерел. На основі дослідження практичних аспектів фінансування відновлюваних джерел енергії розкрито специфіку фінансування альтернативної енергетики в Україні та виокремлено фактори, що її визначають. О. М. Бабина виявила та систематизувала особливості інноваційно-інвестиційної діяльності в розвитку альтернативних джерел енергії, обґрунтувала шляхи імплементації її світового досвіду [3]. Авторка вдосконалила економіко-математичне моделювання такого розвитку, що дає можливість побудувати поліваріантні прогнози в розрізі областей України, а також розробити відповідний механізм.

І. О. Самойленко [6] встановив необхідність упровадження регуляторного порівняльного аналізу як заходу котрий дає змогу визначити еталонний рівень ефективності енергокомпанії за такими ключовими аспектами, як операційна й інвестиційна діяльність, і за такими факторами, як надійність, витрати й втрати.

Незважаючи на значні наукові здобутки в названій сфері, ще не всі питання, пов'язані з інвестуванням в енергетичний сектор України, з урахуванням сучасних реалій, отримали вирішення, що зумовлює актуальність продовження досліджень. Існує низка нерозв'язаних наукових і практичних завдань, зокрема визначення напрямів підвищення стійкості енергетичного сектору, встановлення цільових енергетичних проєктів, реалізація яких сприятиме її підвищенню.

Мета статті полягає в оцінці місця інвестицій у підвищенні стійкості енергетичного сектору України.

В основу методології дослідження покладено: метод діалектичної логіки; соціологічний метод; метод теоретичного узагальнення та порівняння; абстрактно-логічний метод; метод наукового узагальнення. Крім того, з огляду на багатоаспектність предмета дослідження, використано такі методи, як статистичний, структурно-функціональний, експертних оцінок тощо.

Специфіка функціонування енергетичного сектору України полягає у складній структурі й особливостях управління. До нього входять видобувні галузі (нафтова, вугільна, газова в частині постачання продукції для виробництва електроенергії) і галузь споживання. Остання є ще більш розгалуженим сегментом господарства із самостійними підсистемами: вона охоплює генеруючі, передавальні потужності, інфраструктури об'єкти - все, що стосується енергозабезпечення. Енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії) належить до життєво важливих функцій та/або послуг, чиє порушення призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, у зв'язку з чим інфраструктура енергетичного сектору належить до об'єктів критичної інфраструктури. За розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки” від 04.08.2021 № 907-р, енергозабезпечення є забезпеченням доступу споживачів до енергії та енергоресурсів усіх видів в обсягах та на умовах, необхідних для забезпечення належного рівня життєдіяльності населення та розвитку економіки [9]. Необхідність енергозабезпечення населення країни, з урахуванням систематичних обстрілів української енергетичної інфраструктури з боку рф, є серйозною проблемою. Об'єкти генерації енергії потребують ремонту та відновлення; повідомляється, що у зв'язку з плановими ремонтами на об'єктах атомної енергетики влітку 2023 р. суттєво скоротиться виробництво електроенергії, що призведе до її можливих планових відключень. Нестачу генеруючих потужностей планується замістити імпортом електроенергії з дружніх сусідніх країн.

Наголосимо, що енергія є важливим компонентом економічного зростання та розвитку країни, базисом економічної діяльності. Це основний внесок у будь-яку економічну діяльність у всіх масштабах та секторах, від побутового використання до великого промислового виробництва та переробки товарів. Споживання електроенергії має сильну кореляцію з різними показниками економічної ефективності. Кореляцію між економічним зростанням та споживанням енергії - і, зокрема, споживанням та доступом до електроенергії - було ретельно досліджено у профільній літературі [10-12], виявлено причинно-наслідкові зв'язки та зроблено висновок, що зі зростанням національного доходу частка електроенергії в загальному обсязі енергії має тенденцію до збільшення. Енергія необхідна для виробництва й транспортування матеріалів, товарів та людей, становлячи або визначальне обмеження, або можливість для економічного зростання та розвитку. При цьому електрична енергія пропонує більш ефективне, продуктивне й гнучке використання в промисловості, ніж інші види енергії, тому основний наголос при вкладанні інвестицій в енергетичний сектор України має робитися на електроенергетиці та супутній їй інфраструктурі.

Дефіцит енергії стримує економічне зростання, про що свідчить як зарубіжний, так і вітчизняний історичний досвід. Експлуатація викопного палива й атомної енергетики до кінця ХХ ст. усунула це обмеження у промислово розвинутих країнах. Але багатьом країнам, що розвиваються, як і раніше, не вистачає сучасних енергетичних послуг на достатньому рівні для задоволення попиту, підвищення економічної продуктивності тощо [13]. Незаперечним є факт, що за недостатньої кількості енергії економічне зростання неможливе - скорочення обсягів енергетики тотожне спаду економіки. Крім того, для нормального розвитку економіки необхідні надлишкові потужності електроенергетики в обсязі 10-15 % як запорука “незапланованого” зростання та стійкості енергопостачання в умовах пікових ситуацій. До початку активних бойових дій Україна мала такі потужності. Так, у 2021 р. було експортовано 3495,4 млн кВт * год електроенергії, найбільше до Угорщини - 1570,3 млн кВт * год, імпортовано 1693,6 млн кВт * год [14]. Уже в жовтні 2022 р. Україна для стабілізації власної енергосистеми через російські обстріли енергетичних об'єктів призупинила експорт електроенергії. Зазначимо, що наявність надлишкових потужностей була дуже доречною в період обстрілів енергетичних об'єктів та викликаних ними аварійних і віялових відключень. Але через рік активних бойових дій українська енергетика втратила всі свої резерви, попит на енергію не лише зрівнявся з пропозицією генеруючих потужностей, а й перевищив її, створивши дефіцит електроенергії. По суті, існує три основні шляхи виходу з такої ситуації:

1) покриття нестачі енергії імпортозаміщенням, що може полягати як у прямому імпорті електроенергії, так і в закупівлі викопного палива для подальшої переробки з метою отримання теплової або електричної енергії;

2) залучення інвестицій у розвиток енергетичного сектору;

3) поєднання перших двох кроків. Поки енергетичний сектор отримає віддачу від інвестицій у середньо- й довгостроковій перспективах, у короткостроковій перспективі потреби в енергії покриє імпорт.

За наявних реалій залучення інвестицій в енергетичний сектор України супроводжується істотними ризиками, закордонні інвестори усвідомлюють їх повною мірою та не поспішають вкладати кошти в реальну економіку. Для забезпечення надійних та стійких інвестиційних потоків в умовах високих інвестиційних ризиків необхідний справедливий їх розподіл між усіма зацікавленими в інвестиціях сторонами. Варто підкреслити, що уряд цілком усвідомлює ситуацію, що склалася, і поступово впроваджує в життя політику мінімізації ризиків. В Україні завершується реалізація пілотного проєкту страхування воєнних ризиків для інвесторів. На нього Багатостороння агенція з гарантій інвестицій у 2022 р. виділила 30 млн дол. США. У разі вдалої реалізації проєкту фінансування у 2023 р. розширять до 1 млрд дол. США. Також уряд веде перемовини з Фінансовою корпорацією розвитку США щодо проєктів страхування воєнних ризиків [15]. Тобто фундамент для залучення ПІІ у вітчизняну економіку закладено. У вересні 2022 р. було запущено платформу Advantage Ukraine, через яку отримано близько 500 заявок на інвестиційні проєкти. Міністерство економіки України опановує понад 50 інвестиційних проєктів на суму майже 6 млрд дол. США [15]. Однак належить ще багато зробити в цьому напрямі. Потрібна цілеспрямована державна політика щодо створення інвестиційно привабливого поля. Залучення приватних інвесторів до галузі має ґрунтуватися на чіткій та зрозумілій стратегії держави, адже під час війни вони не хочуть вкладати серйозні кошти в Україну через побоювання втратити їх. Стосовно інвестицій, котрі надаються державами Україні, то на сьогодні вони спрямовані на підтримку наявної енергетичної інфраструктури, відновлення енергетичного сектору, а не на його розвиток.

Стійкість енергетичного сектору - здатність передбачати, готуватися й адаптуватися до мінливих умов, а також витримувати, реагувати та швидко відновлюватися після збоїв у енергетичному секторі за допомогою адаптованого і цілісного планування й технічних рішень [16]. Сектор зазнає впливу різних загроз та ризиків (природні, технологічні, викликані людьми). Підвищення його стійкості передбачає інвестування у проєкти, які враховуватимуть проведений аналіз загроз та ризиків, вжиття заходів щодо запобігання та протидії ним.

Стійкість енергетичного сектору безпосередньо залежить від диверсифікації енергопостачання. Диверсифікація є синонімом енергетичної безпеки та стійкості сектору. Нагадаємо, що в енергетичній сфері диверсифікація вимагає формування нової енергетичної інфраструктури, а отже, пов'язана з інвестиціями, причому зазвичай масштабними. Будь-які, але насамперед великі, інвестиції спрямовані на встановлення стійких довгострокових відносин, з метою взаємної вигоди постачальників і споживачів, в основу яких покладено зрозумілі, передбачувані й законодавчо забезпечені правила. Такі правила необхідні для зниження ризиків (а отже, стимулювання) інвестицій, причому у всі ланки енергетичного ланцюжка, ризиків потоків енергоносіїв (виробленої енергії) - від постачальників до споживачів, а крім того, фінансових ризиків через потоки доходів від реалізації цих енергоносіїв, котрі рухаються у зворотному напрямі - від споживачів до постачальників [17]. Лише в разі зменшення ризиків та гарантування прозорості, передбачуваності, надійності всіх трьох видів потоків, пов'язаних з енергетичним бізнесом - потоків інвестицій, вироблених енергоресурсів і доходів від їх реалізації, можна говорити про збалансований підхід до питань забезпечення енергетичної безпеки та стійкості енергетичного сектору.

Загалом інвестиції, на нашу думку, мають вкладатися в такі енергетичні проєкти, реалізація котрих сприятиме підвищенню стійкості всього вітчизняного енергетичного сектору.

1. Незалежні енергетичні проекти для нарощування генеруючих потужностей локальних енергосистем (5-10 мегават (МВт)). Вони спрямовані на швидке збільшення потужності локальних енергосистем, що задовольняють наявний, а також прогнозований попит у короткостроковій перспективі за рахунок відновлення промисловості. Такий підхід підвищить доступність електроенергії, скоротить час простою створених генеруючих потужностей.

2. Проєкти щодо передавальних мереж із метою: розширення та/або збільшення пропускної спроможності мереж від великих генеруючих потужностей до великих центрів споживання енергії; створення високовольтних ліній електропередач постійного струму (high-voltage direct current, HVDC); підвищення транскордонної електроенергетичної сполученості енергосистем, що сприяє подальшій інтеграції вітчизняної енергосистеми України до енергосистеми ЄС.

Фінансова життєздатність систем електропостачання залежить від ефективного виробництва, яке добре обслуговується, та передавання енергії з найменшими витратами. Нові проєкти повинні знизити рівень тиску на вітчизняних постачальників енергії завдяки зменшенню загальних витрат із підтримки передавальних мереж та скороченню втрат енергії (у тому числі за рахунок надання їм можливості виведення з експлуатації генеруючого обладнання - для комплексного ремонту, заміни, модернізації тощо). Додавання генеруючих потужностей на локальному рівні суттєво вплине на якість і надійність мережевих послуг. За достатньої генеруючої потужності вітчизняні постачальники енергії зможуть надавати свої послуги без планових відключень. Інвестиції в інфраструктуру передачі та розподілу енергії, крім підвищення загальної надійності мережі, через зниження операційних витрат, сприяють збільшенню споживання енергії домогосподарствами, промисловістю тощо.

1. Проєкти в розподільчих мережах. Інвестиції в них сприятимуть: зміцненню наявної пропускної спроможності; розширенню можливостей підключення до електромереж нових споживачів шляхом пропонування фізичним і юридичним особам доступу до сучасних джерел енергії. Стабільність енергоподачі через розподільчу мережу великою мірою залежить від пропускної здатності й надійності сегментів мережі, котрі відповідають за передачу та генерацію енергії, тому інвестиції в ці проєкти вкладаються одночасно з інвестиціями в розглянуті проєкти.

2. Автономні проєкти, що дають змогу виробляти й розподіляти електроенергію на рівні віддаленого об'єкта (населеного пункту або окремого споживача), де немає підключення до мережі або воно коштує надто дорого. Зазвичай автономні проєкти, якщо звернутися до світової практики, спрямовані на електропостачання споживачам, яких держава у зв'язку з об'єктивними факторами не може обслуговувати поряд з усіма іншими споживачами. Щодо України, то інвестиції в автономні проєкти будуть потрібні як для постачання об'єктам енергії замість централізованого електропостачання, так і спільно з останнім (гібридне електропостачання); постачання об'єктам енергії до відновлення стабільного підключення до централізованої електромережі.

Автономні проекти охоплюють низку технологічних рішень та бізнесмоделей -- від індивідуальних сонячних побутових систем, мікро/мінімереж до систем для продуктивного використання в місцевих комерційних або промислових цілях, таких як сільське господарство й харчова промисловість. Системи автономного енергопостачання дають можливість заощадити на централізованому електропостачанні або повністю відмовитися від зовнішнього електропостачання, що особливо актуально на тлі систематичного зростання цін на електроенергію, яке триває в Україні. Вважаемо, що в міру підвищення доступності сонячних батарей та акумуляторів вітчизняні домогосподарства, з урахуванням набутого негативного досвіду, пов'язаного із систематичними відключеннями електроенергії по всій території країни, захочуть убезпечити себе та перейти на автономне електропостачання.

1. Інвестиції в технології. Вони сприяють значному скороченню споживання енергії та зниженню екологічного сліду, чим підвищують енергетичну ефективність (енергоефективність). З одного боку, енергетичну ефективність (або її підвищення) можна розглядати як виявлення й реалізацію заходів та інструментів з метою задоволення потреб у послугах і товарах за найменших економічних та соціальних витрат на необхідну енергію та за мінімальних витрат, потрібних для збереження природного середовища в гармонії зі стійким розвитком на місцевому, національному, регіональному, світовому рівнях. З другого боку, енергетична ефективність - зниження витрат енергії на одиницю продукції за рахунок використання сучасних енергота ресурсозберігаючих технологій, котрі дають змогу за наявного обсягу споживання енергії збільшити продуктивність або за теперішньої продуктивності скоротити споживання енергії, тобто фактично йдеться про технічну й технологічну ефективність. Інвестиції в технології охоплюють інвестиції в енергоефективні системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, покращені технології освітлення, енергоефективні будівлі й удосконалені процеси виробництва тощо, з урахуванням технологічних інновацій. Завдяки технологічним інноваціям різні мережеві та автономні системи відповідатимуть високим технічним стандартам та забезпечуватимуть інвесторам позитивні фінансові результати. Зокрема, електричні акумулятори, в яких використовується LiFePO4, підвищують тривалість роботи автономних систем. Системи зберігання на основі таких акумуляторів сприяють стійкості мережі до мінливості, викликаної роботою з відновлюваними джерелами енергії. Крім того, технологічні інновації можуть впливати на відносини між виробниками, постачальниками і споживачами енергії. Так, передові технології вимірювання й оплати, використовувані в розподільчих системах, потрібні для підвищення ефективності обслуговування клієнтів, так звані розумні лічильники підвищують точність та ефективність обліку споживання енергії тощо. Технологія “Інтернет-речей” (Internet of things) може застосовуватися для полегшення збору даних в автономних системах, моделювання майбутнього зростання попиту та розроблення ефективних і доступних пристроїв для задоволення потреб користувачів. Технології “Розумні мережі електропостачання” (Smart grid), розподілене зберігання енергії, моніторинг і керування мережами в режимі реального часу тощо сприяють оптимізації енергосистеми та збільшенню її відмовостійкості тощо.

На нашу думку, завдяки інвестиціям у згадані енергетичні проекти не лише підвищується стійкість енергетичного сектора, а й:

1) забезпечується структурна перебудова господарської системи та економіки України. Інвестиції дають змогу підвищити ефективність відтворення, гарантувати економічну безпеку, зменшити технологічне відставання від країн Європейського Союзу та провідних промислово розвинутих країн;

2) вирішуються проблеми, пов'язані із соціальними ефектами інвестування. Отримані соціальні результати сприяють підвищенню ефективності виробничих, розподільно-обмінних процесів, процесів споживання. Вказані процеси потребують узгодженості, інтеграції інвестування, нововведень, виробництва, розподілу, споживання;

3) реструктуризуються основні інститути сучасного вітчизняного виробництва. Завдяки комплексному використанню факторів - ресурсів відтворювального процесу, у тому числі технологічних інновацій із метою зміцнення стійкості енергетичного сектору, здійснюються структурні перетворення підприємств, ринкової інфраструктури, збільшується споживання наукомісткої продукції. Загалом підприємницькі структури переходять на інноваційний тип розвитку;

4) формується нова система капіталу. Введені у виробничу стадію інвестиції, об'єднавшись із вітчизняним капіталом, трансформують останній, підсилюють його можливості самозростання. Причому, з огляду на системний характер відтворення капіталу, самозростання вартості можливе у більших обсягах, ніж приріст капіталу, за рахунок окремих, слабко пов'язаних одна з одною інвестицій. Багато що залежить не стільки від обсягів останніх, скільки від їхньої інноваційної наповненості, наявності критичної перетворюючої маси (стосовно основних компонентів продуктивних сил у господарській системі).

Зазначимо, що енергетичний сектор України є капіталомістким. Попри те, що споживання електроенергії в країні скоротилося на 30 %, спостерігається її нестача, яку можна було би спрямувати в економічне оновлення й зростання економіки. Для цього слід виробляти власні енергоресурси в достатній кількості, а не покладатися на їхній імпорт. Очевидно, енергетичний сектор України потребує істотних обсягів інвестицій для гарантування достатнього рівня енергопостачання в майбутньому. Проте, оскільки поточна воєнно-політична ситуація не сприяє інвестуванню, ризик подальшого недоінвестування зростає щомісяця, тим більше, що країна з 2022 р. (з початку “гарячої” фази збройного протистояння) вже не отримує інвестиції в необхідному обсягу.

З урахуванням невизначеності теперішнього соціально-економічного стану, а отже, цін на енергоносії, виробничих витрат та умов доступу до ресурсів, нелегко кількісно обрахувати потреби енергетичного сектору України в інвестиціях саме в короткостроковому періоді. По-перше, це важко зробити через розбіжність довоєнних позицій щодо розвитку енергетичного сектору України і складеної на їхній основі Енергетичної стратегії України до 2050 року із сучасними реаліями. Так, міністр енергетики Г. В. Галущенко під час виступу на панельній дискусії в рамках Berlin Energy Transition Dialogue 2023 заявив, що майбутній енергетичний сектор України повинен мати такий вигляд: 50 % - атомна генерація, яка і наразі виробляє понад половину всієї електроенергії в Україні, решта 50 % - відновлювані джерела енергії [18]. З огляду на подібні плани і повинні визначатись основні проєкти залучення інвестицій. Проте, на нашу думку, покладатись лише на відновлювані джерела енергії й атомну енергетику не зовсім далекоглядно, оскільки, наприклад, атомна енергетика потребує одразу мільярдних інвестувань, а самі проєкти будівництва атомних блоків тривають роками. Щодо відновлюваних джерел енергії, то найпривабливіші для їх використання регіони перебувають наразі або під контролем рф, або поряд із лінією фронту, що унеможливлює реалізацію цих проєктів. В областях із активними бойовими діями розташовані майже 90 % відновлюваних джерел енергії, 37 % наземних, 35 % дахових/фасадних сонячних електростанцій та майже половина (48 %) станцій на біомасі. Ми підтримуємо позицію екскерівника ТОВ “Оператор ГТС України” (2019-2022 рр.) С. Л. Макогона, котрий підкреслив, що нині необхідно терміново нарощувати потужність генерації, дефіцит якої оцінюється в 4,5 ГВт. Дуже важливо оперативно ремонтувати те, що не потребує високих часових і грошових витрат. І паралельно варто запускати нові проєкти, які дадуть змогу перебудувати енергетику країни відповідно до нових “зелених” планів, а також зроблять її більш стійкою (децентралізованою) та ефективною. На першому етапі головну увагу варто приділити газовій генерації, яка може бути швидко введена в дію. Саме газова генерація, на додаток до атомної, має стати базою для розбудови національної енергосистеми, оскільки в майбутньому вона може збалансувати нестабільну відновлювальну енергетику [19].

По-друге, збройний конфлікт об'єктивно супроводжує невідомість, позаяк ніхто не знає, які території ще постраждають через нього, які об'єкти енергетичного сектору України буде пошкоджено, зруйновано тощо. Так, на сьогодні енергетичному сектору завдано збитків на 10 млрд дол. США, здатність України виробляти електроенергію знизилася на 61 %, 22 із 36 електростанцій пошкоджено, зруйновано або вони стали недоступними, а значна частина інфраструктури для опалення на охоплених війною територіях не підлягає ремонту [20]. Все це викликає суттєві складнощі у прогнозуванні обсягів залучення інвестицій та напрямів їх використання, хоча й не відкидає потреби у побудові прогнозів. Так, співзасновник Інституту майбутнього та Центру економічного відновлення А. І. Амелін [21] прогнозує такі обсяги й напрями залучених інвестицій: добудова атомних старих енергоблоків - близько 10 млрд дол. США; будівництво нових атомних енергоблоків - майже 30 млрд; розвідка та видобуток газу для покриття українського ринку й виходу на європейський - приблизно 20 млрд; забезпечення України власними нафтопродуктами (видобуток та переробка) - близько 15 млрд; інвестиції в системи зберігання енергії - 1-2 млрд (для балансування енергосистеми); виробництво водню для постачання на європейський ринок - від 1 млрд дол. США. Стосовно Європейського банку реконструкції та розвитку, то, згідно з його аналітикою, для швидкого повоєнного відновлення Україні необхідно щороку приблизно 50 млрд дол. США іноземних інвестицій, третина суми має надходити до енергетичного сектору. У будь-якому разі реальні цифри обсягів інвестицій стануть відомі лише в післявоєнний період: після підрахунку всіх збитків, завданих енергосектору, аналізу стану енергетичної інфраструктури, визначення необхідних для країни генеруючих потужностей, виходячи зі споживання енергії, тощо.

Таким чином, в умовах війни інвестиції в енергетичний сектор України стають ще важливішими [22], що потребує значних вкладень для відновлення та забезпечення стабільного енергопостачання.

Підвищення стійкості енергетичного сектору України завдяки інвестиціям має кілька конкретних напрямів:

• інвестиції на ремонт і відновлення пошкоджених енергетичних об'єктів, таких як електростанції, трансформаторні підстанції та мережі передачі електроенергії, котрі сприяють відновленню енергопостачання на територіях, що постраждали від воєнних дій, та забезпечують надання життєво важливих послуг для населення;

• інвестиції, які дають змогу модернізувати й зміцнити енергетичну інфраструктуру, включно з електростанціями, підстанціями та мережами передачі електроенергії. Це зменшує ризик виникнення аварійних ситуацій та збоїв у енергопостачанні, забезпечуючи стабільне електропостачання для населення та підприємств;

• інвестиції, котрі допомагають розвивати різноманітні джерела енергії, зокрема відновлювані, такі як сонячна й вітрова енергія, а також традиційні джерела, у тому числі ядерна і теплова енергетика. Різноманітність “енергетичного міксу” підвищує стійкість, знижує залежність від імпорту енергоресурсів та зміцнює енергетичну безпеку;

• інвестиції, що сприяють упровадженню енергоефективних технологій та практик. Це допомагає скоротити споживання енергії, підвищити енергетичну ефективність підприємств, житлових та комерційних будівель. Ефективніше використання енергії послаблює навантаження на енергосистему й підвищує її стійкість;

• інвестиції у відновлювальну енергетику, які дають змогу знижувати викиди парникових газів. Україна як учасниця Паризької угоди зобов'язана скорочувати вуглецевий слід і переходити до “чистої” енергетики. Інвестиції в цю сферу сприяють досягненню кліматичних цілей та покращують екологічну обстановку.

На підставі викладеного доходимо таких висновків. Нами визначено енергетичні проєкти, реалізація котрих сприятиме підвищенню стійкості всього вітчизняного енергетичного сектору: незалежні енергетичні проєкти, створені задля нарощування генеруючих потужностей локальних енергосистем; проєкти в передавальні мережі; проєкти в розподільчі мережі; автономні проєкти, що дають змогу виробляти та розподіляти електроенергію на рівні віддаленого об'єкта, де немає підключення до мережі або воно коштує надто дорого; інвестиції в технології.

З огляду на наявну ситуацію, на нашу думку, найближчими роками країні доведеться або нарощувати імпорт енергії (енергоносіїв), або значно збільшувати їх генерацію (видобуток), або відмовитися від планів економічного зростання та збільшення ВВП. Щодо інвестицій, то під час війни можна розраховувати на невеликий потік державних інвестицій від дружніх країн, тимчасом як для приватних інвесторів співвідношення ризиків із прибутковістю - ключовий критерій вибору інвестиційних проектів. В Україні цей критерій у зв'язку з бойовими діями е зовсім несприятливим. Крім того, для здійснення інвестицій в енергетичний сектор необхідні надійні, несуперечливі й прозорі нормативно-правові рамки, незалежно від того, який суб'ект братиме участь в інвестиційних проектах. В енергетичній сфері вимоги щодо якості таких рамок - одні з найвищих порівняно з іншими галузями. Це пов'язано з тривалістю періодів освоєння та експлуатації енергопроектів, їхньою високою капіталомісткістю, широкою номенклатурою ризиків, а також стаціонарним характером енергетичної інфраструктури. Тому наші подальші наукові пошуки буде присвячено проблематиці нормативно-правового забезпечення залучення інвестицій в енергетичний сектор України та їх реалізації.

Список використаних джерел

1. Прямі іноземні інвестиції в Україні в 2022 р. / Мінфін. 2023. URL: https://index. minfin.com.ua/ua/economy/fdi/2022/.

2. Latief Yu. Record clean energy investment in 2022 still falls short - report. 2023. March 8. URL: https://www.enlit.world/finance-investment/record-clean-energyinvestment-in-2022-still-falls-short-report/.

3. Бабина О. М. Інноваційно-інвестиційна діяльність у розвитку альтернативних джерел енергії: дис.... канд. екон. наук: 08.00.03. Вінниця, 2020. 272 с.

4. Гернего Ю. О., Ляхова О. О. Фінансування потенціалу розвитку альтернативної енергетики в Україні. Ефективна економіка. 2021. № 3. URL: https://doi.org/10.32702 /2307-2105-2021.3.3.

5. Прокіп А. В. Ієрархія пріоритетів гарантування енергетичної безпеки в сучасних умовах. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2011. № 1. С. 75-85.

6. Самойленко І. О. Сучасні інноваційно-інвестиційні механізми розвитку енергетичного ринку України. Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка. 2018. Вип. 28. С. 264-274. URL: https://journals.pdu.khmelnitskiy.ua/index.php/ podilian_bulletin/issue/view/10/6.

7. Степанова А. Інвестування в світову енергетику: основні тенденції. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2016. Вип. 184. С. 28-32. URL: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2016/184-7/4.

8. Тяжкороб І. В. Інноваційно-інвестиційні проекти енергозбереження в системі стратегічних планів розвитку регіону. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. 2015. Вип. 2. С. 251-259. URL: https://doi.org/10.18371/fcaptp. v2i19.57413.

9. Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 № 907-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/9072021-%D1%80#Text.

10. Alberto L., Massa I., Scott A., Willem te Velde D. What Are the Links between Power, Economic Growth and Job Creation? London, 2016. URL: https://assets.cdcgroup.com/ wp-content/uploads/2016/01/25150848/Links-between-power-economic-growth-andjob-creation.pdf%0D.

11. Attigah B., Mayer-Tasch L. The Impact of Electricity Access on Economic Development: A Literature Review. Productive Use of Energy (PRODUSE). 2013. 26 р. URL: http://www.produse.org/imglib/downloads/PRODUSE_study/PRODUSE%20Study_ Literature%20Review.pdf.

12. BurkeP. J., SternD. I., BrunsS. B. 'The Impact of Electricity on Economic Development: A Macroeconomic Perspective. International Review of Environmental and Resource Economics. 2018. Vol. 12, No. 1. Р. 85-127. URL: http://dx.doi.org/10.1561/101.00000101.

13. Колесник М. І., Габрелян А. Ю. Аналіз доходів та витрат домогосподарств України. Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. 2019. № 1 (26). С. 59-70. URL: https://visnyksura.com.ua/storage/media/V3hn8kPuajvjKfDoln Oxxn6RUnPTRNwYxdeywHeD.pdf#page=59.

14. Як змінювались експорт та імпорт електроенергії в Україні з 2014 року. Слово і діло. 2022. 23 лют. URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/02/23/infografika/suspilstvo/ yak-zminyuvalys-eksport-ta-import-elektroenerhiyi-ukrayini-2014-roku.

15. Шварц Д. Підсумки важкого року: як українська економіка вижила та готує рестарт у часи російської навали. Укррудпром. 2023. 3 січ. URL: https://ukrrudprom. com/digest/Pdsumki_vagkogo_roku_yak_ukranska_ekonomka_vigila_ta_gotu_restart_u_ chasi_rosysko_navali.html.

16. Resilient Energy Platform. URL: https://resilient-energy.org.

17. Gabrelyan A. Analysis of the Current State of the Market of Intimate Services in the World and in Ukraine. Path of Science. 2020. Vol. 6, No. 10. P. 2001-2013. URL: http:// dx.doi.org/10.22178/pos.63-2.

18. Герман Галущенко: Прискорення зеленого переходу - питання національної безпеки України. Урядовий портал. 2023. 29 берез. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ herman-halushchenko-pryskorennia-zelenoho-perekhodu-pytannia-natsionalnoibezpeky-ukrainy.

19. Макогон С. Енергетика України: об'єктивна реальність проти стратегії 2050. Економічна правда. 2023. 20 лют. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2023/02/20 /697207/.

20. Сільє Я. Виявлення реального стану енергетичної інфраструктури України після руйнівних обстрілів / UNDP. 2023. URL: https://www.undp.org/uk/ukraine/blog/ vyyavlennya-realnoho-stanu-enerhetychnoyi-infrastruktury-ukrayiny-pislya-ruynivnykhobstriliv.

21. Що приваблює та лякає іноземних інвесторів в Україні / Мінфін. 2023. 17 берез. URL: https://minfin.com.ua/ua/invest/articles/scho-privablyue-ta-lyakae-inozemnihinvestoriv-v-ukrayini/.

22. Габрелян А. Вектор розвитку України: дилема вибору. Матеріали конференцій МЦНД. 2021. URL: https://doi.org/10.36074/mcnd-19.02.2021.lawgov.02.

References

1. Minfin. (2023). Direct foreign investments in Ukraine in 2022. Retrieved from https:// index.minfin.com.ua/ua/economy/fdi/2022/ [in Ukrainian].

2. Latief, Yu. (2023, March 8). Record clean energy investment in 2022 still falls short - report. Retrieved from https://www.enlit.world/finance-investment/record-clean-energyinvestment-in-2022-still-falls-short-report/

3. Babyna, O. M. (2020). Innovative investment activity in the development of alternative energy sources (Ph. D. (Economics) Dissertation). Vinnytsia [in Ukrainian].

4. Gernego, Iu., & Liakhova, O. (2021). Financing the potential of alternative energy development in Ukraine. Efektyvna ekonomika, 3. DOI: 10.32702/2307-2105-2021.3.3 [in Ukrainian].

5. Prokip, A. (2011). Hierarchy of priorities for guaranteeing energy security in modern conditions. Scientifi c Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs, 1, 75-85 [in Ukrainian].

6. Samoilenko, I. O. (2018). Modern innovation-investment mechanism sof the Ukrainian energy market development. Podilian Bulletin: agriculture, engineering, economics, 28, 264-274. Retrieved from https://journals.pdu.khmelnitskiy.ua/index.php/ podilian_bulletin/issue/view/10/6.

7. Stepanova, A. (2016). Investing in the global energy: key trends. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 184, 28-32. DOI: 10.17721/17282667.2016/184-7/4 [in Ukrainian].

8. Tyazhkorob, I. V. (2015). Innovative-investment projects energy-savingss are in system of strategic plans of development of region. Financial and Credit Activity: Problems of Theory and Practice, 2 (19), 251-259. DOI: 10.18371/fcaptp.v2i19.57413 [in Ukrainian].

9. Cabinet of Ministers of Ukraine. (2021). On the approval of the Energy Security Strategy (Decree No. 907-r, August 4). Retrieved from hLLps://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/907-2021-%D1%80#Text [in Ukrainian].

10. Alberto, L., Massa, I., Scott A., & Willem te Velde, D. (2016). What Are the Links between Power, Economic Growth and Job Creation?London. Retrieved from https://assets. cdcgroup.com/wp-content/uploads/2016/01/25150848/Links-between-power-economicgrowth-and-job-creation.pdf%0D.

11. Attigah, B., & Mayer-Tasch, L. (2013). The Impact of Electricity Access on Economic Development: A Literature Review. Productive Use of Energy (PRODUSE). Retrieved from http://www.produse.org/imglib/downloads/PRODUSE_study/PRODUSE%20Study_ Literature%20Review.pdf.

12. Burke, P. J., Stern, D. I., & Bruns, S. B. (2018). The Impact of Electricity on Economic Development: A Macroeconomic Perspective. International Review of Environmental and Resource Economics, 12 (1), 85-127. DOI: 10.1561/101.00000101.

13. Gabrelyan, A., & Kolesnik, M. (2019). Income analysis and household expenses of Ukraine. Bulletin of East European University of Economics and Management, 1 (26), 59-70. Retrieved from https://visnyksura.com.ua/storage/media/V3hn8kPuajvjKfDolnO xxn6RUnPTRNwYxdeywHeD.pdf#page=59 [in Ukrainian].

14. Slovo i dilo. (2022, February 23). How export and import of electricity in Ukraine have changed since 2014. Retrieved from https://www.slovoidilo.ua/2022/02/23/infografika/ suspilstvo/yak-zminyuvalys-eksport-ta-import-elektroenerhiyi-ukrayini-2014-roku [in Ukrainian].

15. Shvartz, D. (2023, January 3). The results of a difficult year: how the Ukrainian economy survived and is preparing for a restart during the Russian invasion. Ukrrudprom. Retrieved from https://ukrrudprom.com/digest/Pdsumki_vagkogo_roku_yak_ukranska_ ekonomkavigilaLagoturesLartuchasirosyskonavali.html [in Ukrainian].

16. Resilient Energy Platform. (n. d.). Retrieved from https://resilient-energy.org.

17. Gabrelyan, A. (2021). Analysis of the Current State of the Market of Intimate Services in the World and in Ukraine. Path of Science, 6 (10), 2001-2013. DOI: 10.22178/pos.63-2.

18. Government Portal. (2023, March 29). Herman Halushchenko: Accelerating the green transition is a matter of Ukraine's national security. Retrieved from https://www. kmu.gov.ua/news/herman-halushchenko-pryskorennia-zelenoho-perekhodu-pytannianatsionalnoi-bezpeky-ukrainy [in Ukrainian].

19. Makohon, S. (2023, February 20). Energy of Ukraine: objective reality against strategy 2050. Economic truth. Retrieved from https://www.epravda.com.ua/columns/2023/02/20 /697207/ [in Ukrainian].

20. Silje, Ya. (2023). Revealing the real state of Ukraine's energy infrastructure after devastating shelling. UNDP. Retrieved from https://www.undp.org/uk/ukraine/blog/ vyyavlennya-realnoho-stanu-enerhetychnoyi-infrastruktury-ukrayiny-pislya-ruynivnykhobstriliv [in Ukrainian].

21. Minfin. (2023, March 17). What attracts and scares foreign investors in Ukraine. Retrieved from https://minfin.com.ua/ua/invest/articles/scho-privablyue-ta-lyakae-inozemnih-investoriv-v-ukrayini/ [in Ukrainian].

22. Gabrelyan, A. (2021). Ukraine's development vector: a dilemma of choice. Proceedings of the MCND conferences. DOI: 10.36074/mcnd-19.02.2021.lawgov.02 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru