Обґрунтування планування стратегії розвитку та пріоритетів розвитку територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця

Обґрунтування планування стратегії розвитку та пріоритетів розвитку територій

Кириченко Юлія Владиславівна аспірант кафедри державного управління, публічного адміністрування та економічної політики

Зілінська Аліна Сергіївна PhD, доктор філосовії з публічного управління та адміністрування

Анотація

У статті здійснено теоретичне дослідження планування стратегії розвитку та пріоритетів розвитку територій. Обґрунтовується необхідність впровадження в практику управління регіональним розвитком стратегічного планування. Акцентується увага на важливості комплексної роботи зі створення нормативно-правових, організаційних, освітніх основ цієї діяльності, а також наявності соціальної, матеріальної мотивації для того, щоб ця діяльність стала необхідною, обов'язковою й усвідомленою. Як один із підходів до здійснення стратегічного планування розглядається методика розроблення стратегічного плану економічного розвитку локальної території. Досліджено, що за допомогою стратегічного планування визначаються найважливіші проблеми і напрямки подальшого розвитку території, що дає можливість здійснити ефективні дії щодо забезпечення належного рівня управління та вирішення найголовніших завдань території. Дослвджено, що проблеми місцевого рівня сьогодні охоплюють складні та загрозливі ситуації: економічні складнощі, низький рівень розвитку інфраструктури, відчуття безпеки у населення та регіональна нерівність; зростання рівня бідності, безробіття; екологічні проблеми та обмеженість ресурсів. Більшість вказаних проблем є взаємопов'язаними, тому необхідність використання інтегрованого стратегічного підходу постійно посилюється. Визначено, що для обґрунтування вибору стратегії і прийняття певних рішень публічними органами влади здійснюється планування економічного та соціального розвитку території. Проведено аналітичне дослідження послідовності процесу розробки стратегії розвитку регіону, яке складається з п'яти етапів. Зроблено висновок, що стратегічне планування в органах публічного управління на місцевому рівні полягає у формуванні і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку території на основі безперервного контролю і оцінки змін, що з нею відбуваються. Метою такої системи дій виступає вироблення здатності територій займати конкурентні позиції стосовно інших територійконкурентів та забезпечити ефективне функціонування в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Ключові слова: управління, регіональний розвиток, стратегічне планування, реалізація стратегії, програма соціально-економічного розвитку.

Abstract

Kyrychenko Yulia Vladyslavivna Graduate student of the Department of Public Administration, Public Administration and Economic Policy, Kharkiv National University of Economics named after S. Kuznetsia

Zilinska Alina Serhiivna PhD, Doctor of Philosophy in Public Management and Administration

JUSTIFICATION FOR PLANNING THE DEVELOPMENT STRATEGY AND PRIORITIES FOR THE DEVELOPMENT OF

TERRITORIES

The article carries out a theoretical study of the development strategy planning and territorial development priorities. The need to introduce strategic planning into the practice of regional development management is substantiated. Emphasis is placed on the importance of comprehensive work on the creation of regulatory, organizational, and educational foundations for this activity, as well as the presence of social and material motivation for this activity to become necessary, mandatory and conscious. As one of the approaches to the implementation of strategic planning, the method of developing a strategic plan for the economic development of the local territory is considered. It has been studied that with the help of strategic planning, the most important problems and directions of further development of the territory are determined, which makes it possible to take effective actions to ensure the proper level of management and solve the most important tasks of the territory. It has been proven that the problems of the local level today include complex and threatening situations: economic difficulties, low level of infrastructure development, a sense of security among the population and regional inequality; increase in the level of poverty, unemployment; environmental problems and limited resources. Most of these problems are interrelated, so the need to use an integrated strategic approach is constantly increasing. It was determined that the economic and social development of the territory is planned in order to justify the choice of strategy and the adoption of certain decisions by public authorities. An analytical study of the sequence of the regional development strategy development process, which consists of five stages, was conducted. It was concluded that strategic planning in public administration bodies at the local level consists in the formation and implementation of the strategy of socio-economic development of the territory on the basis of continuous control and assessment of the changes occurring in it. The purpose of such a system of actions is to develop the ability of territories to take competitive positions in relation to other territories of competitors and to ensure effective functioning in the conditions of a changing external environment.

Keywords: management, regional development, strategic planning, strategy implementation, socio-economic development program.

Постановка проблеми. Стратегічне планування територіального розвитку є інструментом для визначення та ухвалення рішень щодо розвитку територій, обґрунтування ключових понять щодо становища в майбутньому та інструментарію досягнення позитивних результатів. Процес планування залучає плани, проекти та програми у системі довго-, середньо- та короткострокового планування, втім головними залишаються довгострокові цілі та способи їх досягнення.

Проблеми місцевого рівня сьогодні охоплюють складні та загрозливі ситуації: економічні складнощі, низький рівень розвитку інфраструктури, відчуття безпеки у населення та регіональна нерівність; зростання рівня бідності, безробіття; екологічні проблеми та обмеженість ресурсів. Більшість вказаних проблем є взаємопов'язаними, тому необхідність використання інтегрованого стратегічного підходу постійно посилюється.

Стратегічне планування є системниим підходом до управління змінами й досягнення позитивних результатів територій, а також створення бачення розвитку у майбутньому. Це складний процес дослідження проблем та узгодження реалістичних цілей, завдань і стратегій, реалізація яких допоможе вирішити проблеми територіального розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день публікації, присвячені різним аспектам стратегічного планування, можна зустріти практично в усіх економічних журналах і виданнях з менеджменту [1,2,3]. Авторами розглядаються різні аспекти регіонального стратегічного планування [4,5]. Вагомий внесок у дослідження питань, пов'язаних з розвитком регіонів та впровадженням стратегічного планування на регіональному рівні, зробили зарубіжні вчені: Ансофф І., Виханський О., Гапоненко О., Панкрутін А., Томпсон А. та вітчизняні - Біла С.О., Бутко М. П., Данилишин Б.М., Дикий О.В., Долішний М.І., Кондіус І.С., Кравченко В.І., Кукса І.М., Леонідов І.Л., Матвіїшин Є. Г., Осипов В.М., Пила В.І, Склярук Н.І., Стеченко Д.М., Удовиченко В.П., Черевко О.В., Чмир О.С., Шаров Ю.П., Щелкунов В.І., Щукін Б.М. та ін.

Однак у дослідженнях практично не розглядаються методи й інструменти управління реалізацією стратегічних планів, не піднімається питання на предмет того, якими повинні бути регіональні стратегії в сучасних умовах. Крім того, багато дослідників відзначають декларативний характер розроблюваних стратегічних документів, які в дійсності не є основою прийняття тактичних і оперативних рішень відповідно до довгострокових цілей.

Метою статті є дослідження основ та обґрунтування планування стратегії розвитку та пріоритетів розвитку територій на регіональному (місцевому) рівні. регіональний стратегічний економічний влада

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах динамічного розвитку соціально-економічних процесів на світовому рівні зростає роль стратегічного планування. Ускладнення розв'язуваних проблем, швидка зміна факторів зовнішнього середовища, значні витрати ресурсів на їх рішення - все це вимагає ретельного опрацювання рішень на майбутнє.

Завдання планування розвитку регіонів полягає у забезпеченні комплексного їх розвитку з урахуванням їх особливостей та спеціалізації, виходячи із наявних матеріальних, природних, трудових ресурсів та забезпечення ефективного їх використання. Не менш важливе завдання - забезпечення розвитку регіонів у єдиному народногосподарському комплексі, виходячи із глобальних цілей держави, спрямованих на оптимальний соціальноекономічний розвиток країни на основі ефективного використання спеціалізації, можливостей та ресурсів усіх регіонів.

А. Бойко характеризує стратегічне планування регіонального розвитку як постійний поетапний процес дослідження поточного стану та тенденцій розвитку об'єкта; бажаного стану, умов та якості розвитку; напрямів та шляхів досягнення позитивного результату; надійних виконавців і необхідних економічних ресурсів; контролю за реалізацією стратегічних та оперативних цілей і внесення за його результатами змін до Стратегії регіонального розвитку [2].

Стратегічний план реалізується через послідовне виконання його певних завдань, до головних з яких належать:

дослідження вихідних умов для регіонального розвитку - його економічного становища, інфраструктури, складу, чисельності та структури населення, напрямок змін поданих та інших базових характеристик;

формування бажаного та реалістичного бачення розвитку регіону, якого хочуть територіальні громади;

проведення дослідження існуючих сильних і слабких сторін регіону, які позитивно впливають на реалізацію бачення чи навпаки, а також зовнішніх можливостей і загроз, наявність яких може впливати на ці умови, відповідно, позитивно чи негативно (SWOT-аналіз);

напрацювання основної мети, якої регіону потрібно досягти для імплементації бачення, враховуючи його сильні чинники та нівелюючи відповідно слабкі, спираючись на нові можливості та мінімізуючи загрози;

розроблення плану дій (сукупності послідовних завдань, проектів з обраними виконавцями та сформованими конкретними ресурсами) для досягнення кожної з головних цілей, виходячи з ієрархії цілей, спираючись на терміни, засновані на реалістичних перспективах залучення необхідних.

У процесі забезпечення сталого регіонального розвитку імплементація стратегічного планування повинна дотримуватися відповідних принципів, які мають стати базисними при виконанні всіх поставлених завдань. Головними з них є принципи [3-4]:

комплексності - врахування всіх особливостей функціонування регіону, його базисні напрями розвитку, існуючий ресурсний та фінансовий потенціал і резерви;

єдності - цілісний погляд на розроблення стратегічного плану, що гарантується єдиною правовою базою;

об'єктивності - опрацювання стратегії регіону, використовуючи об'єктивну інформацію та досвід попередніх років, виключаючи суб'єктивні фактори;

обґрунтованості - наявність науково обґрунтованих ідей стосовно стратегічного бачення регіонального розвитку, а також дослідження факторів результативності впровадження стратегічного плану;

ефективності - орієнтування всіх заходів, сформованих у процесі розроблення стратегічних планів, на досягнення поставленої мети відповідно визначених пріоритетів, залучивши при цьому мінімальний обсяг фінансових ресурсів, щоб забезпечити сталий регіональний розвиток;

чіткості та лаконічності у процесі формування мети та стратегічних цілей;

прозорості - гарантування максимального рівня публічності та прозорості у процесі визначення найбільш важливих проектів для подальшого впровадження у регіоні, програми регіонального розвитку, так і безпосередньо розроблення стратегії шляхом дієвої комунікації з населенням.

Стратегічне планування є важливим засобом забезпечення сталого регіонального розвитку та базисним компонентом програмно-цільового методу бюджетування, і тому дозволяє не тільки сформувати пріоритетні напрями розвитку, але й врахувати можливі наслідки від ухвалення відповідних рішень та запобігти їм, вчасно відповідати на зміни зовнішньої та внутрішньої політики. Водночас базисним аспектом ефективного стратегічного планування та формування перспективних напрямів регіонального розвитку є розгорнутий аналіз і оцінювання реальної економічної спроможності відповідних територій.

Сьогодення налічує кілька основних проблем процесів стратегічного планування регіонального розвитку: відсутність нормативно-правових актів, регулюючих взаємовідносини між рівнями влади у процесі розроблення та впровадження стратегічних документів; недостатній рівень інтеграції стратегічних документів вертикально, а часом і горизонтально; несумісність методології стратегічного планування розвитку між суб'єктами різного рівня; розпливчасті прогнози провадження довгострокового розвитку; недостатня кількість чітких індикаторів імплементації стратегії : у процесі визначення оперативних планів губиться кінцева ціль, з'являється «розмиття» політики у сфері стратегічного управління регіональним розвитком; низький рівень якості моніторингу впровадження стратегії регіонального розвитку.

Подолання вказаних проблем потребує акценту на головних факторах стратегічного планування розвитку регіонів, враховуючи зарубіжний досвід [5]:

ефективний склад робочої групи, що має налічувати осіб з ідеями, інтересом, владою та знаннями;

раціональна комунікація, за допомогою якої буде максимально широко висвітлено всіх етапи стратегічного планування, зокрема підготовка до стратегічного планування, розроблення, імплементація, моніторинг ефективності стратегії та внесення змін за необхідністю;

формування ресурсів на реалізацію стратегії.

Стратегія у якості засобу управління є дієвою виключно за умови реалізації. Для ефективного впровадження стратегії необхідною є організація внутрішніх фінансових ресурсів з обласного та місцевого бюджетів, привертання зовнішніх ресурсів (Державний фонд регіонального розвитку, міжнародні інвестиції), а також спільна діяльність широкого кола регіональних партнерів, зокрема агентств регіонального розвитку.

Головними ж напрямами стратегічного планування регіонального розвитку є: приваблення інвестицій до регіонів; підтримка малого і середнього бізнесу; покращення інфраструктури для процвітання бізнесу; зростання інноваційного потенціалу економіки регіонів; активізація

конкурентоспроможності нових громад; підвищення рівня туризму; підігрівання інтересу до комунальної інфраструктури; удосконалення благоустрою території; модернізація інформаційних технологій та е-Урядування; сприяння субрегіональному співробітництву [6].

Сучасне стратегічне планування акцентує свою діяльність на формування й впровадження стратегії регіонального розвитку, базуючись на безперервному моніторингу й оцінюванні змін його діяльності, задля зростання конкурентоспроможності територій та забезпечення його раціональної діяльності в умовах несталого зовнішнього середовища. Усе більш зростає необхідність пошуку нових шляхів підтримки розвитку територій та рівень конкурентоспроможності територіального виробництва. За умови дотримання вказаних вимог стосовно стратегічного планування, ефективність впровадження сформованого плану та, як наслідок, інтенсивного регіонального розвитку буде гарантована.

Процес планування стратегії є складним, інтегральним процесом, який можна поділити на три великі платформи: стратегічну, компонентну, імплементаційну. Зображений нижче рисунок демонструє стратегічну частину, яка являє собою саме процес планування, з чого і починається процес розроблення; операційну частину, що включає план розвитку за декількома напрямами; реалізаційну частину. Розглянемо послідовно кожну з них та охарактеризуємо їх загальні характеристики (рис. 1).

Рис.1. Алгоритм розроблення стратегії розвитку територій

Напрацювання стратегічної платформи є першочерговим у процесі ефективного планування розвитку регіонів. Стратегічна платформа складається із соціально-економічного аналізу, SWOT-аналізу, дослідження і формування конкурентних переваг, створення концепції (бачення) розвитку та визначення стратегічної мети.

Стратегічна платформи слугує способом збалансування розбіжностей у вимогах для досягнення результатів у короткостроковому та довгостроковому періоді. У ній об'єднуються різні галузеві і компонентні можливості розвитку та урівноважує протилежні пріоритети, концентрується на конкурентних аспектах регіонів, зосереджує лімітовані ресурси на досягнення сформованих стратегічних цілей, гарантує моніторинг виконання планів розвитку [7].

Стратегічна платформа функціонує в довгостроковому періоді та направлена на стимулювання розвитку регіону в цілому. Важливо, щоб термін реалізації стратегії розвитку територій співпадав зі стратегіями державного рівня.

Організація стратегічної частини налічує наступні компоненти:

аналізу становища;

головні внутрішні та зовнішні чинники (SWOT-аналіз);

стратегічне фокусування;

ідея розвитку;

стратегічні цілі розвитку.

Першим кроком у процесі розроблення стратегії розвитку регіонів зазвичай є підготовчий етап, який забезпечує формування необхідних ресурсів та діяльність регіональних зацікавлених сторін у процесі стратегування.

Співпраця із зацікавленими сторонами регіонів у процесі розроблення стратегії є необхідною через низку факторів:

діяльність різних сторін забезпечує міжгалузевий підхід та можливості вивчити кожне стратегічне питання із врахуванням різних аспектів, результатом чого є всебічне розуміння умов розвитку та покращення якості стратегії як в цілому, так і її компонентів окремо;

привертання таких зацікавлених сторін, як органів влади та головуючих громадської думки, підвищує рівень довіри до процесу розроблення стратегії. Така співпраця мотивує інших до діяльності, а також підтримує рівень довіри в регіоні, зокрема до стратегічного планування та управління процесами розвитку;

відповідна та актуальна співучасть зацікавлених сторін у процесі розроблення стратегії розвитку регіонів є необхідною для успішного впровадження стратегії на базі партнерства; особливо актуально в умовах дефіциту ресурсів для розвитку, так як діяльність широкого кола зацікавлених сторін може допомогти мобілізувати необхідні обсяги матеріальних, інтелектуальних, інформаційних ресурсів тощо [8].

У процесі розроблення стратегії важливу роль відіграють регіональні фахівці, які повинні бути високо мотивовані для участі у процесі і мати чітке розуміння того, який внесок можуть зробити. Напрацювання та впровадження стратегії є спільною справою, тому зацікавлені сторони мають бути поінформовані стосовно очікувань та завдань, яких від них потребують. Комплекс знань та вмінь зацікавлених сторін зможе гарантувати необхідний рівень для вдалої підготовки кожного компонента стратегії регіонального розвитку. Регіональні фахівці долучаються добровільно та репрезентують свої установи, організації і підприємства, захищаючи інтереси розвитку свого регіону. Їх участь у процесі розробки стратегії відбувається на безоплатній основі на відміну від зовнішніх експертів, яких привертають в якості професійної сторони. Співпраця всіх сторін є вкрай важливою, оскільки при розроблені стратегій і планів розвитку виключно зовнішніми експертами та ігноруванні регіональними фахівцями, результати можуть бути високими з технічної точки зору, але процес імплементації таких документів може зіткнутися з проблемами відсутності розуміння реального, місцевого становища.

Не менш важливим являються питання вдосконалення законодавчої бази стратегічного планування розвитку регіонів як на етапі розробки, так і реалізації планів. На їх думку з метою подальшого збалансованого економічного та соціального розвитку України необхідно підвищити дієвість законодавчої бази, покращити взаємозв'язок та взаємодію між законодавчими актами, привести законодавство України у відповідність з мегатрендами світового економічного розвитку.

Висновки

В умовах швидкозмінності факторів зовнішнього середовища, світових процесів глобалізації, підвищення ролі регіонів як суб'єкта господарської діяльності подальший розвиток і впровадження стратегічного планування є нагальною потребою. Передбачення напрямів розвитку на майбутнє, концентрація зусиль, усіх видів матеріальних ресурсів, інтелектуального потенціалу місцевої громади має бути спрямоване на вирішення нагальних питань розвитку регіонів.

Стратегічне планування регіонального розвитку базується на загальних принципах, таких як науковість, об'єктивність результативність, комплексність, пріоритетність, ефективність, реальність, цілісність. Разом з тим треба зробити наголос на принципах, притаманних регіонам. Оскільки регіон є невід'ємною частиною країни, його діяльність має бути підпорядкована цілям і завданням розвитку країни з урахуванням спеціалізації регіону, його потенціалу, наявних ресурсів та ін. Має бути вирішені питання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища. Розробка ефективного стратегічного плану регіону неможлива без залучення фахівців у відповідних сферах, громадськості.

Тому зростає значення застосування партнерського підходу до розробки стратегії. Умови, в яких зараз розвивається світова економіка, характеризується швидкозмінністю факторів зовнішнього середовища, що підвищує роль принципів гнучкості, адаптивності, альтернативності, передбачення резервів у стратегічних планах.

Стратегічне планування розвитку регіонів зараз знаходиться на стадії становлення, тому існують певні проблеми і труднощі в його розробці і реалізації. Разом з тим цей вид планування надає регіонам багато переваг, серед яких найголовнішою, на наш погляд, є можливість заздалегідь підготуватися до можливих змін у майбутньому та своєчасно реагувати на ці зміни, забезпечивши сталий розвиток регіону, підвищення якості життя населення.

Література

1. Берданова О., Вакуленко В. Стратегічне планування місцевого розвитку. Практичний посібник / [Берданова О., Вакуленко В.]; Швейцарськоукраїнський проект «Підтримка децентралізації в Україні - DESPRO. - К. : ТОВ «София-А». - 2012. - 88 с.

2. Бойко А. В. Механізми забезпечення стійкості економіки України до глобальних викликів і ризиків сучасності. Економіка та управління національним господарством. 2014. № 3 (46). С. 34-41.

3. Васейчук Л. А. Регіональні особливості стратегічного планування в Україні. С. 26-31 / Публічне управління : теорія та практика. 2012. - № 1 (9) Стр. 27.

4. Кириченко Ю.В., Зілінська А.С. Формування механізмів антикризового управління на місцевому рівні. «Наука і техніка сьогодні» Серія «Економіка», 2023. № 7(21). С.

5. Полеся В.М., Гавура О. П. Стратегічне планування розвитку регіонів україни: основні поняття, механізм розробки та проблеми. / Збірник наукових праць ВНАУ Серія: Економічні науки №4 (81) 2013. С. 166 -174.

6. Савчук С.В. Особливості стратегічного планування в умовах бюджетної децентралізації / Економіка і суспільство, 2016. - Випуск № 7 / С. 838- 843.

7. Gavkalova, N., Kyrychenko, Y., & Zilinska, A. (2022). Strategic directions of territory development in crisis conditions. Financial and Credit Systems: Prospects for Development, 4(7), 2022. Р. 38-44.

8. Sahachko Y., Podolska O., Smihunova O., Kralia V. Strategyof management of quality of livestock production as a component of innovative development of enterprises of Ukraine. Advances of science: Proceedings of articles the international scientific conference. Czech Republic, Karlovy Vary, 2019, pp. 236-246.

References

1. Berdanova O., Vakulenko V. (2012). Strategic planning of local development. Practical manual / [Berdanova O., Vakulenko V.]; The Swiss-Ukrainian project "Supporting decentralization in Ukraine - DESPRO. - K.: "Sofia-A" LLC. - 88 p.

2. Boyko A. V. (2014). Mekhanizmy zabezpechennya stiykosti ekonomiky Ukrayiny do hlobal'nykh vyklykiv i ryzykiv suchasnosti [Mechanisms for ensuring the stability of the economy of Ukraine to the global challenges and risks of modernity]. Ekonomika ta upravlinnya natsional'nym hospodarstvom - Economy and management of the national economy. No. 3 (46). P. 34-41.

3. Vaseychuk L. A. (2012). Rehional'ni osoblyvosti stratehichnoho planuvannya v Ukrayini [Regional peculiarities of strategic planning in Ukraine]. Publichne upravlinnya : teoriya ta praktyka - Public administration: theory and practice. No. 1 (9) P. 26-31

4. Kyrychenko Yu.V., Zilinska A.S. (2023). ormuvannya mekhanizmiv antykryzovoho upravlinnya na mistsevomu rivni [Formation of anti-crisis management mechanisms at the local level]. «Nauka i tekhnika s'ohodni» Seriya «Ekonomika» - "Science and Technology Today" Series "Economics", 2023. No. 7(21). P. 158-169

5. Polesya V.M., Gavura O.P. (2013). Stratehichne planuvannya rozvytku rehioniv ukrayiny: osnovni ponyattya, mekhanizm rozrobky ta problem [Strategic planning of the development of the regions of Ukraine: basic concepts, development mechanism and problems]. Collection of Scientific Works of VNAU Series: Economic Sciences No. 4 (81) 2013. P. 166-174.

6. Savchuk S.V. (2016). Osoblyvosti stratehichnoho planuvannya v umovakh byudzhetnoyi detsentralizatsiyi [Peculiarities of strategic planning in conditions of budget decentralization]. Ekonomika i suspil'stvo - Economy and society, Issue No. 7 / P. 838-843.

7. Gavkalova, N., Kyrychenko, Y., & Zilinska, A. (2022). Strategic directions of territory development in crisis conditions. Financial and Credit Systems: Prospects for Development, 4(7), 2022. Р. 38-44.

8. Sahachko Y., Podolska O., Smihunova O., Kralia V. Strategyof management of quality of livestock production as a component of innovative development of enterprises of Ukraine. Advances of science: Proceedings of articles the international scientific conference. Czech Republic, Karlovy Vary, 2019, pp. 236-246.

Размещено на Allbest.ru