Структурно-динамічні тенденції розвитку малих підприємств харчової індустрії України у довоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут економіки і бізнесу

Білоцерківський національний аграрний університет

Структурно-динамічні тенденції розвитку малих підприємств харчової індустрії України у довоєнний період

Варченко О.М.,

д.е.н., професор, проректор з наукової та інноваційної діяльності

Крисанов Д.Ф.,

д.е.н., професор, керівник

Варченко О.О.,

доктор філософії, асистент кафедри фінансів, банківської справи та страхування

м. Біла Церква

Анотація

підприємництво харчовий аграрний повоєнний

Предмет. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних аспектів ведення малого бізнесу в харчовій індустрії України за умов постійної мінливості внутрішньої ситуації та посилення турбулентності у зовнішньому середовищі. Мета. Узагальнити розвиток малого підприємництва в харчовій індустрії в умовах періодичного виникнення аграрних криз та посилення турбулентності, обґрунтувати рекомендації практичного змісту, спрямовані на забезпечення його сталого розвитку у повоєнний період. Методи. Основою проведених досліджень були загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: системного та ретроспективного аналізу - для встановлення структурно-динамічних особливостей розвитку малих підприємств харчової індустрії у довоєнний період; формалізації, аналізу і синтезу - для виявлення та оцінювання варіативної динаміки малих підприємств, що продукували та реалізували продовольчу продукцію, на тлі поступового масштабування її обсягів; порівняльного аналізу - при дослідженні діяльності малих підприємств різних продуктових напрямів. Результати. Розкрито причини і наслідки суперечливих тенденцій в розвитку малих і мікропідприємств харчової індустрії. Систематизовано проблеми і перешкоди, які гальмують розвиток бізнесової діяльності у харчовому сегменті промисловості. Обґрунтовано практичні заходи, спрямовані на активізацію бізнесової діяльності малих підприємств харчової індустрії у повоєнний період. Сфера застосування результатів. Результати досліджень включають теоретичні засади і практичні підходи щодо активізації продуктової діяльності у харчовому сегменті промисловості в умовах суперечливих тенденцій і руйнації частини його потенціалу на непідконтрольних територіях. Виявлені тенденції та практичні заходи будуть використані при відродженні потенціалу малих підприємств харчової індустрії в процесі ліквідації наслідків військових дій та активізації діяльності із використання засобів й інструментів механізму їх підтримки.

Ключові слова: харчова індустрія, малі підприємства і суб'єкти мікропідприємництва, економічний механізм, зайнятість, рентабельність.

Abstract

Structural and dynamic trends in the development of small enterprises of food industry of Ukraine in the pre-war period

OlgaVarchenko, D-r ofSc., Economics, Professor Vice-Rector forResearchandInnovationDmytroKrysanov, D-r ofSc., Economics, ProfessorHeadoftheInstituteofEconomicsandBusinessOlgaVarchenko, Ph.D.,

Assistantofthedepartmentoffinance, bankingandinsurance

BilaTserkvaNationalAgrarianUniversity, BilaTserkva, Ukraine

Subject. Aggregateoftheoretical, methodicalandappliedaspectsofrunning a smallbusinessinthefoodindustryofUkraineunderconditionsofconstantvariabilityoftheinternalsituationandincreasedturbulenceintheexternalenvironment. Purpose. Summarizingthedevelopmentofsmallentrepreneurshipinthefoodindustryintheconditionsofperiodicoccurrenceofagrariancrisesandincreasedturbulence, substantiaterecommendationsofpracticalcontentaimedatensuringitssustainabledevelopmentinthe post-warperiod. Methods. Thebasisoftheconductedresearchwasgeneralscientificandspecialmethods, inparticular: systematicandretrospectiveanalysis - toestablishthestructuralanddynamicfeaturesofthedevelopmentofsmallenterprisesofthefoodindustryinthe pre-warperiod; formalization, analysisandsynthesis - toidentifyandevaluatethevariabledynamicsofsmallenterprisesthatproducedandsoldfoodproducts, againstthebackgroundofgradualscalingofitsvolumes; comparativeanalysis - whenstudyingtheactivitiesofsmallenterprisesinvarious p roductareas. Results. Thecausesandconsequencesofcontradictorytrendsinthedevelopmentofsmallandmicroenterprisesinthefoodindustryarerevealed. Theproblemsandobstaclesthatinhibitthedevelopmentofbusinessactivitiesinthefoodindustrysegmentaresystematized. Thepracticalmeasuresaimedatrevitalizingthebusinessactivitiesofsmallenterprisesofthefoodindustryinthepost - war periodaresubstantiated. Scopeofresults. Theresultsoftheresearchincludetheoreticalprinciplesandpracticalapproachestotheactivationofproductionactivitiesinthefoodindustrysegmentintheconditionsof a contradictorytrendsandthedestructionofpartofitspotentialinuncontrolledterritories. Identifiedtrendsandpracticalmeasureswillbeusedinrevivingthepotentialofsmallenterprisesofthefoodindustryintheprocessofeliminatingtheconsequencesofmilitaryactionandintensifyingtheactivityofusingthemeansandtoolsofthemechanismoftheirsupport.

Keywords: foodindustry, smallenterprisesand micro-entrepreneurs, economicmechanism, employment, profitability.

Основна частина

Постановка проблеми. На початку 2010-тих років було прийнято закон щодо розвитку та державної підтримки малого і середнього підприємництва (МСП) [1]. Відтоді минуло практично десять років, але особливих зрушень у розвитку малого підприємництва не спостерігається. Навіть більше - увага науковців була поступово прикута до нових напрямків, форм, виробничих моделей, організаційних утворень суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: інтегрованих об'єднань, агропродовольчих ланцюгів, логістичних мереж, кооперативних формувань та ін. Процеси їх створення, поетапного формування, розширення і зміцнення та активізації розвитку в умовах динамічних зрушень у внутрішній структурі й посилення турбулентності у зовнішньому середовищі нині є предметом широкого обговорення та супроводжуються розробленням необхідних наукових, методичних і практичних рекомендацій.

У травні 2017 р. було прийнято Стратегію розвитку МСП на період до 2020 р. [2], в якій були розкриті бар'єри та узагальнені основні напрями активізації підприємництва. Серед них скасування застарілих норм, запровадження найкращих світових практик, формування ефективної системи підтримки МСП, забезпечення доступу до фінансів і зовнішніх ринків, розвиток зеленої економіки та ін. Їх практична реалізація у повному обсязі дозволила б зробити помітні кроки в розвитку МСП.

Отже, у 2010-ті роки йшлося про активізацію розвитку МСП, хоча вже наприкінці 1990-их років було прийнято Указ Президента України щодо спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва [3]. Продовженням створення надійного підґрунтя для підтримки та розвитку малих підприємств стало прийняття двох Законів України: Про державну підтримку малого підприємництва (від 19.10.2000 №2063-ІІІ) та Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (від 21.12.2000 №2157-ІІІ). Таким чином, було чітко акцентовано увагу на тому, що одним із головних напрямів розбудови підприємницької діяльності стало створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва, організації нових робочих місць, підвищення інвестиційної активності, формування необхідної інфраструктури та ін. Було зазначено, що на початок нового століття в Україні існувало майже 200 тис. малих підприємств, працювало близько 1 млн. підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств. Всього у малому підприємництві було зайнято понад 2,7 млн осіб, або 9 відсотків працездатного населення України. Водночас мале підприємництво виробляє 11 відсотків загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по Україні, що свідчить про більш ефективне функціонування малого бізнесу порівняно з великим [4]. Доцільно було б простежити як розвивалось мале підприємництво у наступні роки.

На початок 2020-их років в Україні функціонувало майже 2 млн малих підприємств, працювало біля 1,6 млн фізичних осіб-підприємців, майже 32 тис. фермерів. Нині у малому підприємництві зайнято більше ніж 4,2 млн осіб (понад 47% від зайнятих працівників у суб'єктів підприємництва), у т.ч. найманих - більше ніж 2,5 млн осіб (понад 35% від найманих працівників у суб'єктів підприємництва). Мале підприємництво реалізувало понад 3 трлн грн продукції (товарів, послуг), виробленої суб'єктами підприємництва (або більше чверті від загального обсягу реалізованої продукції; ще третина - суб'єктами великого, а решта - середнього підприємництва) [5]. Отже, мале підприємництво відчутно додало за 20 років і стало вагомою частиною національної економіки, і тому відношення до нього повинне бути як до специфічного, самостійного й масово представленого суб'єкта господарювання у матеріальному виробництві й сфері обслуговування.

У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на те, що аграрний сектор є продуцентом найбільш вживаних населенням продовольчих товарів, тобто сільськогосподарських і харчових продуктів, дефіцит або тривала відсутність яких можуть призвести до невідворотних для життя людини наслідків. І значну частку різної продовольчої продукції якраз і виробляють малі підприємства аграрного сектора, у т.ч. готові до вживання продукти випускають суб'єкти господарювання у харчовій індустрії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку малого підприємництва було присвячено роботи багатьох науковців, зокрема Варналія З.С., Голич Н.В., Довгальової О.В., Крисака А.О. [6-9] та ін. Вони пропонують різні підходи до вирішення сучасних проблем малого бізнесу та підвищення його економічної ефективності. Водночас потребують глибокого аналізу структурно-динамічні тенденції розвитку малих підприємств харчової індустрії у довоєнний період.

Мета роботи - узагальнити розвиток малого підприємництва в харчовій індустрії в умовах періодичного виникнення аграрних криз та посилення турбулентності, обґрунтувати рекомендації практичного змісту, спрямовані на забезпечення його сталого розвитку у повоєнний період.

Виклад основних результатів досліджень. Законом України щодо розвитку та державної підтримки МСП [1] визначено нову класифікацію підприємств за обсягами діяльності. Згаданим Законом доповнено ст. 55 Господарського кодексу [10] про те, що відтепер суб'єкти підприємництва поділятимуться на суб'єкти малого підприємництва (у тому числі мікропідприємництва), середнього підприємництва та великого підприємництва. Наведемо визначення мікро - та малих підприємств.

До суб'єктів мікропідприємництва відносяться фізичні особи-підприємці (ФОП) та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб, та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є ФОП та юридичні особи, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро. Оскільки цей Закон [1] набрав чинності з 19.04.2012, а Крим та Донбас були окуповані весною 2014 р., то найбільш об'єктивні та прийнятні для порівняння статистичні дані будуть починаючи з 2014 р.

Таким чином, мале підприємництво розвивається на тлі трансформацій і зрушень, що відбуваються у конкретній галузі та національній економіці загалом, а також на нього справляють опосередкований вплив турбуленції та форс-мажорні обставини, що спорадично виникають у зовнішньому середовищі. Зокрема аграрні кризи відбулися в Україні в 2014-2015 та 2020 рр., і вони справили негативний вплив на сільське господарство та залежні від нього галузі. У цьому зв'язку варто проаналізувати як розвивалося мале підприємництво харчової індустрії у досліджуваному періоді часу (табл. 1). До харчової індустрії за КВЕД-2010 належать такі розділи: виробництво харчових продуктів, виробництво напоїв, виробництво тютюнових виробів.

Таблиця 1. Динаміка основних показників розвитку малого підприємництва та мікропідприємництва у харчовій індустрії України*

Перший і найбільш результативний показник - це динаміка чисельності та зміни в структурі малих і мікропідприємств (малого-мікро - або м-м-підприємництва, малого бізнесу). Зокрема за 2014-2021 рр. приріст м-м-підприємств загалом по Україні становив у межах 1,2-1,1%, але по харчовій індустрії вчетверо більше - 4,9-5,2%. Це свідчить про те, що в харчовій індустрії у сегменті малого агробізнесу процеси створення нових малих підприємств та організаційного оформлення (реєстрації в установленому законом порядку) фізичних осіб-підприємців (ФОП) проходять інтенсивніше, ніж загалом по економіці. Якщо ці процеси проаналізувати глибше, тобто через призму 11 груп підприємств згідно КВЕД-2010, а при необхідності і класів по окремих багатогалузевих групах, то в результаті отримаємо структурну трансформацію м-м-підприємств за певний період часу (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість діючих суб'єктів малого та мікропідприємництва по харчовій індустрії України

Наведені статистичні дані свідчать, що за 2010-2021 рр. відбулися важливі структурні зміни, зокрема:

- чисельність суб'єктів малого бізнесу збільшилася у таких групах: 10.3 перероблення та консервування фруктів і овочів (з 536 до 649 од.); 10.5 виробництво молочних продуктів (з 453 до 607 од.); 10.8 виробництво інших харчових продуктів (з 1721 до 2788 од.); 10.9 виробництво готових кормів для тварин (з 480 до 516 од.); 12.0 виробництво тютюнових виробів (з 7 до 38 од.). Найбільше розширення в групі 10.8 відбулося за рахунок двократного збільшення класу 10.85 виробництво готової їжі та страв (з 599 до 1224 од.), майже втричі - класу 10.83 виробництво кави та чаю (з 100 до 270 од.) і у більш як півтора рази класу 10.82 виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (з 183 до 303 од.), а також класу 10.89 виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. (не віднесених до інших угрупувань) - з 650 до 715 од. Основними причинами збільшення чисельності суб'єктів малого бізнесу було збільшення попиту на окремі харчові продукти, активне розширення виробничих потужностей, нарощування мережі приймальних пунктів первинної сировини та ін.;

- чисельність суб'єктів малого бізнесу зменшилася у таких групах: 10.1 виробництво м'яса і м'ясних продуктів (з 1720 до 1576 од.); 10.2 перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (з 479 до 242 од.); 10.4 виробництво олії та тваринних жирів (з 1363 до 1266 од.); 10.6 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалю та крохмальних продуктів (з 1772 до 1175 од.); 10.7 виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів (з 5419 до 5047 од.); 11.00 виробництво напоїв (з 1977 до 940 од.). Щодо групи 11.00, то скорочення відбулося за рахунок суттєвого зменшення чисельності суб'єктів малого бізнесу у трьох класах, зокрема: втричі у 11.04 виробництво інших недистильованих напоїв зі зброджуваних продуктів (з 30 до 10 од.) і 11.06 виробництво солоду (з 35 до 10 од.) та більш як удвічі у 11.07 виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки (з 1593 до 599 од.). Основними причинами зменшення були: впровадження європейської системи харчової безпечності, унаслідок чого застарілі переробні потужності були виведені з експлуатації та ліквідовані, скорочення обсягів заготівлі продовольчої сировини, зменшення споживання харчових продуктів у зв'язку із скороченням контингенту споживачів та ін.

Необхідно звернути увагу на ще одну обставину. За 11 років кількість суб'єктів малого бізнесу скоротилась на 5%, у зв'язку з чим дві найістотніші групи (найбільш поширена 10.7 і найбільш динамічна 10.8) із провідного становища (майже 45% серед м - м) стали домінуючими (майже 52%) в структурі м-м-підприємств харчової індустрії. Це відповідним чином вплинуло на кореляцію структурно-динамічних тенденцій розвитку інших груп підприємств. Зокрема, відбулося розширення низових мереж заготівлі м'ясної, фруктово-овочевої, молочної сировини унаслідок того, що зменшуються обсяги її вирощування в розрахунку на одиницю використовуваної для цього території. Тобто шляхом розширення територій, на яких проводиться заготівля, навіть при зменшенні її продуктивності, вдається підтримувати достатні обсяги заготовлюваної сировини та забезпечувати ними переробні потужності.

Ще одна відмінність двох вищезгаданих груп (10.7 і 10.8) полягає у тому, що вони мають високі частки мікропідприємств серед суб'єктів малого бізнесу харчової індустрії (відповідно 91,9% і 90,8%, а середня по харчовій індустрії - 89,1%) та найнижчу кількість найманих працівників у розрахунку на діючого суб'єкта мікропідприємництва (відповідно 0,3 і 0,7 робітника, а в середньому - 0,8). Це свідчить про те, що на цих мікропідприємствах наймані працівники зайняті не тільки неповний робочий день, але й неповний робочий тиждень/місяць, або ж навіть сезонно чи повахтово. У згаданих групах також найнижча чисельність найманих працівників у розрахунку на одне мале підприємство (відповідно 13 і 16 робітників, а в середньому по харчовій індустрії - 18, за винятком групи 10.3 - 9 осіб). Це свідчить про поширеність цих підприємств й високий попит на їх продукцію.

Що ж до реалізації продукції (табл. 1), то за 7 років приріст реалізованої продукції у малому бізнесі харчової індустрії становив 217,2%, а всієї харчової індустрії - 178,6%, тобто майже на п'яту частину менше. Отже суб'єкти малого агробізнесу харчової індустрії, навіть в умовах періодичного виникнення аграрних криз, нарощували обсяги реалізації продукції більш стабільніше, ніж уся галузь загалом. Те, які зміни відбулися безпосередньо у структурі харчової продукції малого бізнесу за 11 років можна відстежити на прикладі реалізованої продукції за кожною групою окремо (табл. 3).

Таблиця 3. Обсяг реалізованої продукції суб'єктами малого та мікропідприємництва по харчовій індустрії України, млнгрн

Порівняно з 2010 р. підвищилася у 2021 р. частка реалізованої малим бізнесом продукції у всій харчовій продукції конкретної галузі, зокрема: 10.3 перероблення та консервування фруктів і овочів - з 9,4% до 16,3%; 10.5 виробництво молочних продуктів - з 1,7% до 3,4%; 10.7 виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів - з 5,9% до 6,7%; 10.8 виробництво інших харчових продуктів - з 3,1% до 7,3%; 10.9 виробництво готових кормів для тварин - з 6,5% до 17,3%. Наведені дані свідчать про те, що малий бізнес під впливом різних обставин (нарощування і збільшення реалізації продукції власного виробництва, зниження обсягів виробництва і реалізації по конкретній галузі загалом) спроможний помітно покращити своє становище у масштабах галузі. У результаті відбулася певна структурно-динамічна трансформація (на заключному етапі порівняно з початковим) груп підприємств малого бізнесу, які утворювали угруповування суб'єктів м-м-підприємництва за домінуючою роллю в харчовій індустрії. Наприклад, на початковому етапі це такі групи підприємств як 10.1, 10.4, 10.6, 10.8, 11.00; на заключному - 10.1, 10.4, 10.6, 10.8 зі всіх 11 груп підприємств згідно з КВЕД-2010. Загалом ці угрупування підприємств у першому випадку акумулювали 66,6% реалізованої малим бізнесом харчової продукції, а в другому - 62,2%. Стосовно угрупувань мікропідприємств цифри відповідні є такими: 70,8% та 63,8%. Отже, вказані групи підприємств малого бізнесу, незважаючи на те, що під впливом динамічних трансформацій відбуваються певні зміни у структурі виробників за обсягами реалізованої продукції, традиційно займають домінуюче положення серед 11 груп харчової індустрії.

Розрахунковий показник «кількість найманих працівників на 1 млн грн. реалізованої продукції» розкриває працеємність конкретної галузі і, фактично, є комплексним, в якому в концентрованому вигляді синтезовано ключові та суперечливі характеристики м-м - підприємництва. Серед них: територіальна поширеність підприємництва і низька зайнятість працівників, застарілі основні засоби і підвищені затрати ручної праці, висока частка зайнятих (без найманих) на одиницю найманих та ін. Логічна потреба в найманих працівниках: 0,7 та 1,1 особи на 1 млн грн. реалізованої продукції на малих і мікропідприємствах. Але існують невідповідності або зворотні відношення, зокрема по таких 6 групах підприємств: 10.1 - 1,6 та 0,7 працівника на 1 млн грн. реалізованої продукції; 10.2 - 1,9 та 1,5; 10.3 - 1,3 та 1,0; 10.4 - 2,8 та 0,8; 10.6 - 2,0 та 1,0; 10.8 - 1,3 та 1,0; 10.9 - 2,0 та 0,7 найманого працівника на 1 млн грн. реалізованої продукції. Зворотну залежність - тобто потужніше виробництво, але з вищими затратами праці на 1 млн грн. реалізованої продукції, порівняно з мікропідприємством, - можна пояснити тим, що на малих підприємствах виконуються технологічно складніші та більш вартісні роботи, і необхідна для цього сировина надходить з кількох мікропідприємств з простими видами робіт. Наприклад, заготівля і первинна доробка сировини проводяться мікропідприємствами, а вже її переробка в харчові продукти - на малих потужностях. Причому мікропідприємства, переважно, функціонують сезонно та з дуже обмеженим контингентом працівників, натомість малі - протягом кількох місяців або ж цілорічно зі значно більшим: середнє відношення найнятих на одне підприємство становить 0,8:18 (1:22,5) осіб (табл. 2).

Чисельність і частка зайнятих працівників в малому бізнесі, а також їхня частка серед зайнятих працівників загалом по харчовій індустрії, збільшуються (табл. 1): за 20142021 рр. відповідно на понад 8,5 тис. осіб і на 12,5% та до 21,3% (збільшення на 3,6% - до 76638 осіб). Найбільше зайнятих працівників у таких групах підприємств: 10.1 виробництво м'яса і м'ясних продуктів - 10096 осіб, 10.7 виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів - 25537 осіб, 10.8 виробництво інших харчових продуктів - 12016 осіб (це більшою мірою стосується класу 10.85 виробництво готової їжі та страв). Загалом це становить понад 62% від зайнятих працівників у малому бізнесі харчової індустрії (табл. 4).

Таблиця 4. Кількість зайнятих працівників на підприємствах малого та мікропідприємництва по харчовій індустрії України*

Водночас, впродовж згаданого періоду має місце скорочення чисельності зайнятих працівників на підприємствах малого та мікропідприємництва на майже 18% (до 40765 осіб). Така суттєва різниця в чисельності зайнятих працівників (76638 осіб і 40765 осіб) пояснюється тим, що у першому випадку йдеться про зайнятих працівників у суб'єктів господарювання (суб'єкти господарювання - це фізичні особи - підприємці чи організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці), а в другому - про зайнятих працівників у суб'єктів підприємницької діяльності, тобто на підприємствах різної величини (підприємцями можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції), які не враховують зайнятих працівників у фізичних осіб-підприємців. Згідно зі статистичними даними, у 2021 р. нараховувалося 39068 осіб, зайнятих у ФОП.

На загальному тлі скорочення зайнятих працівників у малому підприємництві в харчовій індустрії виділяються ті групи підприємств, у яких чисельність зайнятих працівників збільшувалася. Це, зокрема, наступні групи: 10.4 виробництво олії та тваринних жирів - 135,6% (до 3334 осіб), 10.5 виробництво молочних продуктів - 121,1% (до 2698 осіб), 10.8 виробництво інших харчових продуктів - 119,0% (до 5960 осіб), 10.9 виробництво готових кормів для тварин - 130,8% (до 2059 осіб) та 12.0 виробництво тютюнових виробів - 545,7% (до 191 особи). На нашу думку, це пов'язано із зменшенням сировинних ресурсів у зонах їх традиційної заготівлі та необхідністю, у цьому зв'язку, розширення районів заготівлі сировини за рахунок раніше не залучених (не підключених) до цього сільських територій. Але для цього потрібні нові зайняті працівники для проведення спеціальних робіт: заготівлі олійних культур і сирого молока у населення, виробництва готової їжі та страв, заготівлі кормових культур і виробництва готових кормів, а також організації мікропідприємств для виробництва тютюнових виробів. Це чітко ілюструється статистикою: за 11 років чисельність зайнятих працівників на малих і мікропідприємствах зменшилась на 17,8%, у т.ч. на мікро - - збільшилася на 3,9% (табл. 4).

Чисельність найманих працівників на малих і мікропідприємствах за одинадцять років зменшилася на 6,6% (до 39491 осіб), з них на мікро- - на 4,6% (до 9884 осіб) (табл. 5), повністю дублюючи групи підприємств, у яких чисельність зайнятих працівників збільшувалася (табл. 4).

Таблиця 5. Кількість найманих працівників на підприємствах малого та мікропідприємництва по харчовій індустрії України*

Зазначимо, що дублювання вищевикладених причин пов'язано тим, що аналізуються одні і ті ж підприємства в обох випадках з різницею між зайнятими і найманими працівниками всього лише в 3,1% (40765 осіб та 39491 особа відповідно). Водночас у мікропідприємств 6 груп підприємств спостерігається помітний приріст найманих працівників, зокрема: 10.3 перероблення та консервування фруктів і овочів - 118,4%; 10.4 виробництво олії та тваринних жирів - 159,2%; 10.5 виробництво молочних продуктів - 106,2%; 10.8 виробництво інших харчових продуктів - 131,5%; 10.9 виробництво готових кормів для тварин - 128,5%; 12.0 виробництво тютюнових виробів - 433,3%.

Територіальне розміщення більшості з них потребувало збільшення заготівельних підрозділів первинної продукції сільського господарства і, відповідно, обслуговуючого персоналу переважно сезонної зайнятості, а тому супроводжувалося зростанням чисельності найманих працівників.

Повертаючись до аналізу статистичних даних щодо розвитку малих і мікропідприємств (табл. 1), необхідно звернути увагу на те, що витрати на оплату праці за 2014-2021 рр. збільшилися учетверо, хоча реалізація продукції - дещо більше, ніж утричі. Отже, оплата праці персоналу зростає більш високими темпами, ніж його продуктивність. Це можна вважати, на нашу думку, позитивним явищем, оскільки мав і має місце низький рівень оплати праці у малому підприємництві, порівняно з іншими суб'єктами господарювання, а також спостерігається підвищення цін на продукти харчування та інші засоби для життя населення промислового виготовлення. Водночас витрати на персонал збільшилися майже утричі, і цього дуже мало, зважаючи на те, що чисельність персоналу малого бізнесу становить п'яту частину від зайнятих працівників у харчовій індустрії загалом, а частка витрат на персонал м-м-підприємництва становить менше ніж 8% від аналогічних витрат промисловості по виробництву харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Тобто витрати на персонал по малому бізнесу в розрахунку на одного найманого працівника утричі нижчі, ніж по середніх і великих підприємствах. Це і є одна із граней нерівності між малими та іншими суб'єктами підприємництва харчової індустрії.

Звернімо увагу на фінанси м-м-підприємств. Кількість підприємств, які отримали прибуток, поступово зростала і наприкінці досліджуваного періоду становила 2/3 від їх загальної чисельності і це доволі пристойний результат. Водночас фінансові результати до оподаткування в розрахунку на одне прибуткове підприємство становили біля 21 тис. грн. у 2021 р., що надзвичайно мало. Також покращувалася рентабельність виробництва: зі збиткової на початку досліджуваного періоду до стабільно позитивної з другої половини 2010-их рр. операційної діяльності. Що стосується рентабельності усієї діяльності, то висока збитковість виробництва поступово знижувалася і в останній рік вийшла на нульове значення показника. Таким чином, економічна ситуація в малому бізнесі харчової індустрії мала тенденцію до поліпшення і до стабілізації.

Використання капітальних інвестицій м-м-піприємствами у динаміці не носить поступального чи лінійного характеру, а має варіативний вигляд: нижніми точками є 2014 р. і 2020 р., коли витрати капітального характеру були на рівні 453 та 576 млн грн., а вершинами - 2018 р. та 2021 р. із інвестиціями відповідно 3405 та 3059 млн грн., тобто у 7,5 та 5,3 рази вищими. Загалом же за досліджуваний період капітальні інвестиції збільшилися майже усемеро. Це свідчить про нестабільне та стихійне, за відсутності індикативного прогнозування на перспективу, фінансування потреб малих підприємств у капітальних інвестиціях.

Власний капітал малих підприємств за досліджуваний період збільшився практично уп'ятеро, а його частка в структурі власного капіталу всієї харчової індустрії збільшилася на 2,27 вп і становила біля 5,6%.

Висновки. Проведений аналіз змін в основних результатах діяльності малих і мікро - підприємств харчової індустрії (продукція, праця, фінанси, інвестиції, капітал) за досліджуваний період свідчить про те, що результативність і ефективність виробничої діяльності вказаних суб'єктів підприємництва, хоча і незначними темпами і не завжди однонаправлено, але сприяла зменшенню збиткових значень та поступово зростала при переході до прибуткового варіанту розвитку.

Результативність розвитку малих і мікропідприємств по багатьох параметрах залежить від масштабів залучення робочої сили, або зайнятих / найманих працівників. У цьому відношенні, збільшення працівників по одних напрямах виробничої діяльності та зменшення по інших при загальному скороченні чисельності персоналу малого бізнесу харчової індустрії супроводжується істотними змінами на початку та в кінці досліджуваного періоду обсягів реалізованої продукції по 11 групах підприємств згідно з КВЕД-2010. Тобто відбувається структурно-динамічна переорієнтація напрямів та корекція масштабів діяльності малих і мікропідприємств харчової індустрії взагалі, а також певні переміни безпосередньо у напрямах промислової діяльності унаслідок коригування відношення в обсягах реалізованої продукції, яка надходить у приймально - торговельну мережу і враховується окремо від малих та мікропідприємств. Зокрема, на початковому етапі п'ять груп підприємств (10.1, 10.4, 10.6, 10.8, 11.0) акумулювали 2/3 реалізованої малим бізнесом харчової продукції, а на заключному - тільки чотири групи (10.1, 10.4, 10.6, 10.8) - 62,2%. Водночас групи мікропідприємств за аналогічними

угрупуваннями акумулювали відповідно 70,8% та 63,8% реалізованої харчової продукції. Отже, вказані групи підприємств малого бізнесу займають домінуюче положення.

В умовах продовження неоголошеної російсько-української війни відбуваються суперечливі процеси в національній економіці. З одного боку, триває руйнація матеріальної бази промислових і аграрних галузей та інфраструктури України в окупованих регіонах, прифронтових зонах та в зонах бойових дій, а з іншого - поступово відбувається відтворення і оновлення потенціалу первинного та індустріального виробництва в деокупованих областях, включаючи й харчову індустрію. Але при цьому має бути забезпечено заміщення попереднього технологічного укладу наступним [11, с. 121], а в харчовій індустрії - третього і четвертого п'ятим і шостим технологічним укладом. Свою позитивну роль в цьому процесі відіграватиме і мале підприємництво, яке поступово також буде відновлюватися. Організація нових суб'єктів господарювання на сучасній інноваційно-технологічній основі на деокупованих територіях буде супроводжуватися включенням у виробничі процеси в якості робочої сили населення віддалених малих сіл та селищ міського типу. Відновлення малого бізнесу та його сталий розвиток стане об'єктивним процесом, оскільки невеликі та дрібні об'єми виробництва продовольчих продуктів, включаючи вирощування і заготівлю первинної сировини та випуск малих партій різноманітної харчової продукції, будуть завжди супроводжувати індустріальні технології масового випуску найпотрібніших продуктів з високою доданою вартістю.

Бібліографія

1. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні. Закон України від 22.03.2012. № 4618-VI. Офіційний вісник України. 2012. № 30.

2. Про схвалення Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року: Розпорядження від 24.05.2017. № 504-р. Кабінет Міністрів України. Офіційний вісник України. 2017. № 63.

3. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Указ Президента України 03.07.1998 № 727/98. Офіційний вісник України. 1998. № 27.

4. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Закон України від 21.12.2000 №2157-ІІІ. Офіційний вісник України. 2001. № 4.

5. Кількість діючих суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності у 2010 -2021 роках. Кількість зайнятих працівників у суб'єктів великого, середнього, малого та мікропідприємництва за видами економічної діяльності у 2010 -2021 роках. https://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/sze_20.htm.

6. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. Київ: Знання, 2001. 277 с.

7. Голич Н.В., Панухник О.В. Погляд на категорію «малий бізнес» у призмі сучасного бачення та європейських підходів. Галицький економічний вісник. Тернопіль: Тернопільський нац. техн. ун-т. 2019. № 3 (58). С. 90-97.

8. Довгальова О.В., Балабенко О.В. Управління малим бізнесом: підручник/ Донбас. нац. акад. буд-ва і архіт. Макіївка; Донецьк: Цифрова типографія, 2011. 298 с.

9. Крисак А.О., Мусятовська О.С. Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні. Економіка та держава. 2018. № 12. С. 68-73.

10. Господарський кодекс України. Закон України від 16.01.2003 № 436-15. Офіційний вісник України. 2003. №11.

11. Бородіна О.А., Ляшенко В. І. Повоєнне відновлення економіки: світовий досвід та спроба його адаптації для України. Вісник економічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 121-134.

References

1. Prorozvytoktaderzhavnupidtrymkumaloho i serednohopidpryiemnytstva v Ukraini. ZakonUkrainyvid 22.03.2012. № 4618-VI. [Onthedevelopmentandstatesupportofsmalland medium-sized enterprisesinUkraine] OfitsiynyyvisnykUkrayiny. [OfficialGazetteofUkraine] 2012. № 30. [inUkrainian].

2. ProskhvalenniaStratehiirozvytkumaloho i serednohopidpryiemnytstva v Ukraininaperioddo 2020 roku: Rozporiadzhenniavid 24.05.2017. № 504-r. [OntheapprovaloftheStrategyforthedevelopmentofsmalland medium-sized enterprisesinUkrainefortheperiodupto 2020] KabinetMinistrivUkrayiny. OfitsiynyyvisnykUkrayiny. [OfficialGazetteofUkraine] 2017. № 63. [in Ukrainian].

3. Prosproshchenusystemuopodatkuvannia, oblikutazvitnostisubiektivmalohopidpryiemnytstva. UkazPrezydentaUkrainy 03.07.1998 № 727/98. [Onthesimplifiedsystemoftaxation, accountingandreportingofsmallbusinessentities] OfitsiynyyvisnykUkrayiny. [OfficialGazetteofUkraine] 1998. № 27. [inUkrainian].

4. Natsionalnaprohramaspryianniarozvytkumalohopidpryiemnytstva v Ukraini. ZakonUkrainyvid 21.12.2000 №2157-III. [NationalprogramtopromotethedevelopmentofsmallentrepreneurshipinUkraine] OfitsiynyyvisnykUkrayiny. [OfficialGazetteofUkraine] 2001. № 4. [inUkrainian].

5. Kilkistdiiuchykhsubiektivhospodariuvanniazavydamyekonomichnoidiialnosti u 2010-2021 rokakh. Kilkistzainiatykhpratsivnykiv u subiektivvelykoho, serednoho, malohotamikropidpryiemnytstvazavydamyekonomichnoidiialnosti u 2010-2021 rokakh. [Thenumberofemployedworkersinlarge, medium, smallandmicroenterprisesbytypesofeconomicactivityin 20102021]. https://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/sze_20.htm; [inUkrainian].

6. Varnaliy Z.S. (2001) Malepidpryiemnytstvo: osnovyteorii i praktyky. [Smallentrepreneurship: basicsoftheoryandpractice] Kyiv: Znannya, [Znannia]. 277 p. [inUkrainian].

7. Holych N.V., Panukhnyk O.V. (2019). Pohliadnakatehoriiu «malyibiznes» u pryzmisuchasnohobachenniatayevropeiskykhpidkhodiv. [A lookatthecategory «smallbusiness» inthelightofmodernvisionandEuropeanapproaches.] Halytskyyekonomichnyyvisnyk. Ternopil: Ternopilskyynats. tekhn. un-t. [GalicianEconomicHerald. Ternopil: Ternopilnational. technicalUniv]. № 3 (58). P. 90-97. [inUkrainian].

8. Dovhalova O.V., Balabenko O.V. (2011). Upravlinniamalymbiznesom: pidruchnyk/ Donbas. nats. akad. bud-va i arkhit. [Smallbusinessmanagement: textbook/ Donbas. nationalAcad. buildingandarchitecture] Makiyivka; Donetsk: Tsyfrovatypohrafiya [DigitalTypography]. 298 p. [inUkrainian].

9. Krysak A.O., Musyatovska O.S. (2018). Problemy i perspektyvyrozvytkumalohobiznesu v Ukraini. [ProblemsandprospectsofsmallbusinessdevelopmentinUkraine] Ekonomikataderzhava. [Economyandthestate]. №12. P. 68-73 [inUkrainian].

10. HospodarskyikodeksUkrainy. ZakonUkrainyvid 16.01.2003 №436-15. [EconomicCodeofUkraine] OfitsiynyyvisnykUkrayiny. [OfficialGazetteofUkraine.] 2003. № 11. [inUkrainian].

11. Borodina O.A., Lyashenko V.I. (2022). Povoiennevidnovlenniaekonomiky: svitovyidosvidtasprobayohoadaptatsiidliaUkrainy. [Postwarrecoveryoftheeconomy: worldexperienceandanattempttoadaptitforUkraine] VisnykekonomichnoyinaukyUkrayiny. [HeraldofeconomicscienceofUkraine]. № 1 (42). P. 121-134. [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru