Структуризація складових економічного потенціалу насінницьких підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структуризація складових економічного потенціалу насінницьких підприємств

Орлов Віталій Володимирович, кандидат економічних наук, докторант кафедри обліку, аудиту та оподаткування Державний біотехнологічний університет

Орлов Віталій Володимирович, кандидат економічних наук, докторант кафедри обліку, аудиту та оподаткування, Державний біотехнологічний університет

Структуризація складових економічного потенціалу насінницьких підприємств

Статтю присвячено аналізу теоретичних поглядів дослідників та обґрунтування системного підходу до структуризації економічного потенціалу насінницьких підприємств. Визначено, що економічний потенціал є базовим індикатором економічного зростання підприємств, галузей та національного господарства загалом і проаналізовано теоретичні підходи до визначення його складових. Встановлено, що у науковій літературі відсутній уніфікований підхід до дефініції та встановлення складових економічного потенціалу через його багатоаспектність та галузеві особливості діяльності господарюючих суб'єктів. Обґрунтовано теоретичний підхід щодо структуризації економічного потенціалу із виокремленням фінансового, кадрового, інноваційного, виробничого, науково-технологічного, екологічного, інформаційного, маркетингового та управлінського складників, які перебувають під впливом різних груп інновацій, характерних для аграрних підприємств насінницького профілю.

Ключові слова: економічний потенціал підприємства, насінницькі підприємства, трансфер інновацій, ресурси, насінництво, мінливе конкурентне середовище, синергія.

Vitalii Orlov, Candidate of Economic Sciences, Doctoral Candidate of Accounting, Audit and Taxation Department, State Biotechnological University

Structuring of the economic potential components of seed enterprises

From the correct identification of the economic potential components as an important economic category from the point of view of the systemic approach, the reliability of its assessment methodology and the development of further measures for its maximum return in the conditions of variability and uncertainty of the competitive environment, as well as increasing business performance, depend. Agricultural enterprises, in particular with seed specialization, have a powerful economic potential, the management of which is an important task of economic science. The article is devoted to the analysis of the researchers' theoretical views and the justification of the systematic approach to the structuring of the economic potential of seed enterprises. It was determined that the economic potential is a basic indicator of the economic growth of enterprises, industries and the national economy in general, and theoretical approaches to determining its components were analyzed. It has been proved that there is no unified approach to the definition and establishment of the components of economic potential in the scientific literature due to its multifaceted nature and the branch features of economic entities. The theoretical approach to the structuring of the economic potential is substantiated, with the identification of financial, labour, innovation, production, scientific and technological, environmental, information, marketing and management components, which are under the influence of various groups of innovations, characteristic of agrarian enterprises of the seed profile. The novelty of the obtained results lies in the deepening of the theoretical basis for the management of the economic potential of seed enterprises from the point of view of the innovations transfer and advanced achievements of Ukrainian agricultural genetics and selection into agricultural production. This will contribute to the maximum synergistic effect of the interaction and return of the components of the economic potential of enterprises, and, as a result, to the satisfaction of the interests of the stakeholders of the seed industry and the strengthening of food security in general. економічний насінницький потенціал

Key words: economic potential of the enterprise, seed enterprises, innovation transfer, resources, seed production, changing competitive environment, synergy.

Вступ

Сучасний етап розвитку та необхідність подальшої післявоєнної розбудови економіки України в умовах невизначеності ставить нові виклики перед господарюючими суб'єктами, владою та країною загалом. Економічний потенціал як базовий індикатор економічного зростання підприємств, галузей та національного господарства містить низку складових, на які впливає галузева специфіка конкретного бізнесу. Як наслідок, від правильної ідентифікації складників економічного потенціалу, який варто аналізувати з погляду системного підходу, залежить достовірність методології його оцінки та розробка подальших заходів щодо його максимальної віддачі в умовах мінливості та невизначеності конкурентного середовища, а також підвищення результативності підприємницької діяльності.

Огляд останніх джерел досліджень і публікацій. Проблематика ідентифікації складових економічного потенціалу як важливої категорії економічної науки є предметом дослідження низки науковців, серед яких І. Ажаман [1], О. Ареф'єва [2], О. Балахонова [3], О. Балацький [4], О. Богма [5], К. Васьківська [6], О. Виноградова [7], Л. Головкова [8], Ю. Гудзь [9], В. Козловський [10], І. Отенко [11], А. Орєхова [12] та ін. У наукових публікаціях вчених глибоко досліджені особливості трактування економічного потенціалу та суміжних з ним категорій, охарактеризовані його структурні компоненти та складні причинно-наслідкові зв'язки між ними, проте структуризація економічного потенціалу саме насінницьких підприємств з позицій важливості трансферу інновацій у аграрній сфері досліджена не досить обширно і має актуальність.

Метою статті є аналіз теоретичних поглядів дослідників та обґрунтування системного підходу до структуризації економічного потенціалу насінницьких підприємств.

Методологічну основу дослідження становлять базисні положення діалектичного методу пізнання дійсності. Також під час критичного огляду літературних джерел використані монографічний, абстрактно-логічний методи та метод порівняння. Для обґрунтування структури економічного потенціалу підприємств використано метод системного підходу.

Основний матеріал і результати. Теорія економічного потенціалу почала формуватися як окремий напрям досліджень у 1970-ті рр. і була орієнтованою переважно на управління наявними ресурсами та потужностями господарюючих суб'єктів. На початку ХХІ ст. погляди науковців щодо економічного потенціалу доповнилися орієнтацією на можливості, здібності та управління ресурсами. У міру трансформації поглядів щодо трактування економічного потенціалу, змінювались підходи до структуризації його складових.

Як підкреслює А. Орєхова, "економічний потенціал підприємства є основою прийняття стратегічних управлінських рішень, зумовлює формування та реалізацію відповідної програми дій на перспективу, є головним драйвером управління суб'єктом господарювання" [12, с. 308]. Ідентифікація сутності економічного потенціалу підприємства як основи його економічного зростання та виокремлення його функціональних елементів з подальшим їх аналізом є основою формування принципів активізації економічної політики підприємства та інтенсифікації основних економічних процесів [5].

Щодо складових економічного потенціалу підприємств єдиної думки серед учених не існує. Вони різняться, виходячи як із різного розуміння сутності потенціалу, так і диференціації форм його прояву з огляду на організаційно-правову форму підприємства, галузь національної економіки, специфіку управління тощо.

Структура економічного потенціалу підприємства включає "сукупність підсистем: потенціалів і складових, сукупність та взаємодія яких в певний момент часу за дії чинників зовнішнього середовища створює умови для здатності до задоволення потреб суспільства, розвитку, досягнення поставлених цілей та отримання визначених результатів" [1, с. 24]. Водночас структура економічного потенціалу підприємства має характеризуватися такими рисами як стійкість, стабільність, гнучкість, пропорційність, збалансованість та ін. [4].

На думку О.В Ареф'євої, під час визначення сутності та складових економічного потенціалу доцільно виокремити такі його складники: імідж та конкурентоспроможність а також економічну безпеку, яка пов'язана з його формуванням. При цьому фактори впливу на складники іміджу потенціалу підприємства запропоновано поділити на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу [2].

Під час структурування економічного потенціалу Ю.Ф. Гудзь пропонує два рівні ієрархії, а саме: "потенціали вищого рівня (виробничий, трудовий, фінансовий та інтелектуальний) та локальні потенціали другого рівня (ринковий, маркетинговий, інформаційний, інноваційний, інвестиційний, експортний, матеріально-технічний, технологічний та ін.), що отримують розвиток на рівні управління економічним потенціалом підприємства" [9, с. 73].

На думку В. Козловського та І. Причепи, "потенціал підприємства є багатоелементною системою із складною ієрархією зв'язків, що значно ускладнює як структуризацію внутрішнього середовища, так, відповідно, і оптимізацію потенціалу підприємства. І важливим завданням керівників має стати не стільки визначення максимальних можливостей підприємства, скільки їх оптимізація відповідно до зовнішніх та внутрішніх змін" [10, с. 32].

У табл. 1 згруповані погляди окремих дослідників щодо структурних елементів економічного потенціалу.

Аналіз поглядів вчених свідчить про переважну єдність щодо виокремлення фінансового, трудового (кадрового), виробничого, інноваційного, інформаційного, маркетингового, інвестиційного, управлінського складників економічного потенціалу. При цьому окремі автори виокремлюють специфічні складові, що обумовлено методологічною спрямованістю та масштабом конкретних досліджень або специфікою функціонування підприємств різних галузей.

Підтримуємо думку вчених щодо вирішального значення фінансового, виробничого (що включає матеріально-технічні ресурси), кадрового та управлінського складових у процесі забезпечення безперебійності виробничого процесу на підприємствах. Проте, на нашу думку, сформоване концептуальне розуміння економічного потенціалу з погляду виключно наявності ресурсів та можливостей не повною мірою характеризує його атрибути як показника, що включає весь спектр здатностей, компетентностей та можливостей насінницьких підприємств. Водночас, однією із відмінних рис галузі насінництва загалом, та насінницьких підприємств зокрема, є вирішальна роль трансферу інновацій у процесі створення нової цінності.

Галузь насінництва традиційно є наукоємною та інноваційною, що пов'язане із постійним вдосконаленням та розробкою високоврожайних зразків сортів рослин, використання яких дозволяє виробляти насіння високих генерацій. Відтак, запорукою ефективного розвитку насінницьких підприємств є трансфер інновацій між стейкхолдерами галузі насінництва, що має враховуватись під час управління економічним потенціалом насінницьких підприємств.

Тому у своїх дослідженнях ми розглядаємо економічний потенціал насінницького підприємства" як сукупність наявних ресурсів, здатностей, компетентностей, можливостей до трансферу інновацій, економічних відносин та управлінських рішень, синергія яких сприяє зміцненню конкурентних позицій насінницьких підприємств у мінливому конкурентному середовищі та зростанню показників ефективності їх господарювання, формує еквіфінальність створення нової цінності та поширення біологічних, технологічних, економічних, соціальних, екологічних та інформаційних інновацій у процесі задоволення інтересів стейкхолдерів галузі насінництва.

Пропонуємо виокремити, на нашу думку, найбільш вагомі компоненти економічного потенціалу з погляду системного підходу, який передбачає синергетичний ефект від їх взаємодії та взаємозв'язку із інноваціями, які становлять основу посилення конкурентних переваг насінницьких підприємств у мінливому конкурентному середовищі та сприяють зростанню показників ефективності їх господарювання (рис. 1).

Таблиця 1

Висновки

Таким чином, структуризація складових економічного потенціалу є основою системного підходу до управління ним, а також базисом обґрунтування прогнозів і основних показників результативності діяльності підприємств в умовах невизначеності та мінливості конкурентного середовища. Інноваційна спрямованість спеціалізованих насінницьких підприємств, головною метою яких є виробництво насіння високих генерацій та задоволення попиту в насінні на регіональному ринку, апробація новітніх технологій у рослинництві, впровадження їх у широке виробництво, трансфер інновацій (біологічних, технологічних, екологічних, економічних, інформаційних), уможливлює досягнення максимального ефекту від взаємодії усіх структурних елементів економічного потенціалу.

Рис. 1. Системний підхід до структуризації економічного потенціалу насінницьких підприємств

Джерело: авторська розробка

У статті обґрунтовано теоретичний підхід щодо структуризації економічного потенціалу із виокремленням фінансового, кадрового, інноваційного, виробничого, науково-технологічного, екологічного, інформаційного, маркетингового та управлінського складників, які перебувають під впливом різних груп інновацій, характерних для аграрних підприємств насінницького профілю. Вважаємо, що цей підхід є найбільш доцільним із огляду на вирішальну роль трансферу інновацій та передових досягнень української сільськогосподарської генетики та селекції у аграрне виробництво, сприятиме максимальному синергетичному ефекту від взаємодії й віддачі складових економічного потенціалу підприємств, і, як наслідок - задоволенню інтересів стейкхолдерів галузі насінництва та зміцненню продовольчої безпеки.

Список використаних джерел