Особливості організації бізнесу у сфері виробництва біопалива у контексті забезпечення сталого розвитку держави

Kosinskyi Petro, Doctor of Philosophy

Lutsk National Technical University

Gordiichuk Antonina, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Lutsk National Technical University

It has been established that one of the priority directions of the development of the Ukrainian economy in the post-war period should be the in-depth processing of industrial oil crops and the production of liquid motor fuels (biodiesel and bioethanol) and biogas based on them, because this will allow: to significantly strengthen the energy security of our country; significantly increase financial receipts in the budgets of all levels; speed up the processes of European integration.

Key words: sustainable development, technical oil crops, liquid motor biofuel, solid biofuel, biogas, bioethanol, biodiesel, advanced processing of technical oil crops.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Війна внесла свої корективи в життя українців та у економіку України загалом. В той час коли українські воїни доблесно наближають перемогу та знищують ворога, що уявив себе господарем на українській землі, перед вітчизняними економістами також стоїть важливе завдання - відновити національну економіку швидкими темпами, обравши для цього найбільш привабливі сфери та пріоритетні шляхи розвитку.

Вважаємо, що одним із пріоритетних напрямів розвитку української економіки у післявоєнний період має стати поглиблена переробка олійних технічних культур й виробництво на їхній основі рідких моторних палив (біодизелю й біоетанолу) та біогазу, адже це дозволить:

1) значно посилити енергетичну безпеку нашої держави (за рахунок виробництва альтернативного, традиційним видам, палива);

2) суттєво збільшити фінансові надходження у бюджети всіх рівнів (за рахунок збільшення доданої вартості олійних культур, що вирощуються в нашій державі);

3) пришвидшити процеси євроінтеграції (фактично безвідходний (замкнутий) цикл виробництва рідких моторних палив й біогазу із олійних культур відбуватиметься у відповідності до європейських екологічних норм та стандартів).

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Як свідчать попередні дослідження сьогодні «вирощування олійних культу для їх продажу в сирому вигляді є неактуальним» (Шубалий і Косінський, 2018). «Дедалі більшої актуальності набуває тенденція заміни традиційного палива, отриманого шляхом перегонки нафти, екологічно чистими видами палива, виробленими з біомаси. Причому з відходів їх виробництва отримують тверде паливо та біогаз, що значно підвищує цінність цих культур» (Шубалий та ін., 2020).

Цілі статті. Розглянути особливості організації та розвитку комплексних виробництв із переробки олійних технічних культур на біопаливо в Україні, виявити проблеми, що «гальмують» створення власного бізнесу у даній сфері, надати власні пропозиції, що удосконалять та стимулюватимуть процеси організації підприємств із виробництва біопалива на основі біомаси у нашій державі.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Загалом, щоб організувати виробництво біопалива на основі технічних олійних культур необхідно врахувати такі фактори: наявність сировини (у необхідній кількості відповідно до масштабів виробництва); обладнання (для забезпечення технологічних процесів виробництва), людських ресурсів та ринків збуту (табл. 1). До того ж, важливим фактором є наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів на старті такої бізнес-діяльності.

Опрацювавши деякі наукові джерела (Зоркин та ін., 2019; Нестерчук і Соколюк, 2018) стало очевидним, що попри всі перспективи й переваги виробництва рідких моторних біопалив та біогазу, у переважної більшості підприємців все ж таки відсутнє бажання виробляти дану продукцію (товар), що викликано рядом негативних чинників:

- відсутністю належної фінансової підтримки вітчизняних виробників технічних олійних культур та виробників біопалива зі сторони держави;

Таблиця 1

Основні фактори, що впливають на створення та розвиток підприємств із виробництва біопалива на основі технічних олійних культур в Україні

*Побудовано автором на основі (Ткаченко і Родак, 2022; Домбровський та ін., 2018).

- по факту відсутністю ефективної системи стимулювання виробництва (головним чином, через високу затратність) й споживання біопалив (рідких, твердих, газоподібних);

- відсутністю належного інструментарію економічного стимулювання, регулювання та контролю виробництва біопалива у процесі забезпечення сталого розвитку держави і її регіонів.

Варто звернути увагу на те, що виробництво біопалива принесе найбільшу фінансово-економічну вигоду саме підприємствам, що мають відповідні переробні потужності (біоустановки) й займатимуться суто переробкою біосировини (біомаси), адже їх головна задача полягатиме у пошуку найбільш вигідного постачальника біосировини (потрібної якості за найнижчою ціною) та продажу вже готової продукції за найбільш вигідною (найвищою) ціною, як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках збуту. Тобто, в даному випадку суб'єкти підприємництва порівняно менше ризикують, адже мають змогу вибирати в кого купувати й кому продавати, диктуючи, таким чином, свої умови та встановлюючи власні правила.

Відповідно, для підприємців (фермерів), що вирощують сировину для біопалива (спеціальні енергетичні культури, наприклад: енергетична лоза, ріпак, льон олійний, кукурудза, соняшник, солома зернових та олійних культур та ін.) існують більші ризики для ведення такого бізнесу, пов'язані із неврожайністю (або низькою врожайністю) технічних сільськогосподарських культур, відсутністю гарантій стосовно того, що їхня продукція повністю буде реалізована, відсутністю реального дієвого механізму який би регулював відносини між виробниками і переробниками сировини для виробництва біопалива. Тому, розвиток бізнесу у сфері виробництва біопалива, особливо у контексті сталого розвитку, потребує державної підтримки у напрямку фінансування, регулювання та контролю діяльності суб'єктів господарювання.

Як слушно зауважує Гаврилюк Ю.Г. «в жодній країні світу біоенергетика не стала б рентабельною без державної підтримки та скоординованої роботи енергетичного, лісового та сільського господарства» (Гаврилюк, 2020).

Зокрема, Брич В., Галиш Н., Борияк О. вважають за потрібне підкреслити, що «фінансова політика в країнах, які виробляють біопаливо, підлягає державному регулюванню» (Брич та ін., 2020).

На основі вище наведеного пропонуємо використовувати такі фінансово-економічні інструменти стимулювання створення й розвитку підприємств із виробництва біопалива в нашій державі, суть яких відображена в таблиці 2.