Виклики та загрози соціально-економічній безпеці України в умовах воєнного стану

Джерело: розраховано авторами за даними Держстату України [8]

Аналізувати рівень соціально-економічної безпеки України в умовах війни ще змоги немає через відсутність статистичних даних за основними соціально-економічними показниками, але є можливість виявити ключові загрози соціально-економічній безпеці України, котрі сформувалися ще до 2022 року (табл. 1).

Аналізуючи динаміку індикаторів соціальної безпеки України визначено, що частка населення із середніми доходами у місяць, нижчими 75% медіанного рівня загальних доходів, має висхідну тенденцію до зростання і у 2019-2021 рр. наближається до критичної межі в 30%, що свідчить про зростання рівня бідності в Україні (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка частка населення із середніми доходами у місяць, нижчими 75% медіанного рівня загальних доходів України за 2015-2021 рр.

Джерело: побудовано авторами за даними Держстату України [8]

За оцінками експертів Світового банку [9] внаслідок війни у 2022 році рівень бідності в Україні зріс більш ніж у 10 разів до 25% населення з 2% у 2021 році. А до кінця 2023 року рівень бідності може зрости до 55% внаслідок падіння купівельної спроможності населення та зменшення соціальних виплат через кратне зростання дефіциту державного бюджету.

Зумовлене інфляційним тиском падіння реальної заробітної плати в Україні у 2022 році підриває основи соціально-економічної безпеки України та оцінюється як загроза з максимальним рівнем впливу (рис. 2).

Зростання реальної заробітної плати вищими темпами ніж інфляція у 2018-2021 роках вказує на поступове зростання рівня життя в Україні. Проте через війну у 2022 році темп інфляції в Україні склав 120,2% проти 109,4% у 2021 році. При цьому зростання заробітної плати констатувати не доводиться, що сигналізує про реальну загрозу падіння купівельної спроможності населення та його зубожіння.

Зростаюча динаміка та перебування показників співвідношення середньомісячної номінальної заробітної плати до прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та співвідношення мінімального розміру пенсії до прожиткового мінімуму в межах оптимальних значень за підсумками 2021 року вказує на достатній рівень соціального забезпечення у довоєнний період та існування «амортизаційної подушки» у кризовий період. Проте порівнюючи значення цих показників із аналогічними у європейських країнах відзначаємо низький рівень життя в Україні. Тому сформувалася гостра необхідність інноваційного розвитку національної економіки для прискореного зростання ВВП та рівня життя у повоєнний період, а також подальшого реформування пенсійної системи України шляхом запровадження накопичувального пенсійного забезпечення з метою підвищення соціальних гарантій населенню.

Щорічне збільшення показника співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення від 4,5 разів у 2015 році до 5,7 разів у 2021 році вказує на зростання розриву між найбагатшим і найбіднішим населенням України та загрозу його майнового розшарування та зростання соціальної напруги в суспільстві (рис. 3).

Рис. 2 Динаміка реальної заробітної плати в Україні

Джерело: побудовано авторами за даними Держстату України [8]

За результатами проведеного аналізу встановлено, що частка витрат на продовольчі товари в споживчих грошових витратах домогосподарств перевищує половину сукупних витрат домогосподарств. Проте виявлено тенденцію до зменшення цього показника від 57,7% у 2015 році до 51,4% у 2021 році, що у першу чергу стало результатом зменшення питомої ваги витрат, спрямованих на харчування та безалкогольні напої. Разом з тим негативним явищем є зростання обсягу витрат та відповідно їх частки у сукупних витратах, що здійснюються домогосподарствами на придбання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Рис. 3 Динаміка співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення України за 2018-2021 рр., разів

Джерело: побудовано авторами за даними Держстату України [8]

За результатами аналізу динаміки видатків зведеного бюджету на охорону здоров'я виявлено недостатній рівень фінансування цієї галузі, що може нести потенційну загрозу збереженню життя і здоров'я населення, що особливо небезпечно в умовах пандемічних викликів. Значення цього індикатора було незадовільним протягом 2015-2021 рр. та не досягало задовільного значення у 6,5% від ВВП. А обсяг видатків зведеного бюджету на освіту протягом досліджуваного періоду перебував у зоні критичних значень 3-4,5% від ВВП. Така тенденція свідчить про недостатнє фінансування галузей освіти та охорони здоров'я, що є реальною системною загрозою соціально-економічній безпеці України (рис. 4).

Рис. 4 Динаміка обсягу видатків зведеного бюджету на охорону здоров'я та освіту України за 2015-2021 рр., % ВВП

Джерело: побудовано авторами за даними Мінфіну України [11]

Якщо порівнювати динаміку індикаторів соціальної безпеки України за 2015-2021 роки, то цілком зрозуміло, що у зв'язку з війною показники 2022 року будуть значно відрізнятися через негативну динаміку більшості з них. Зокрема, приватне споживання знизиться, через міграцію населення, зростає безробіття, зменшуються доходи та вторинні витрати. Інвестиційна активність знизиться через значну невизначеність та високий ризик.

Загрозливим для соціально-економічної безпеки України є скорочення чисельності трудових ресурсів через внутрішню та зовнішню міграцію. За оцінками ООН з 24 лютого 2022 року Україну залишили 8,8 млн. осіб (переважна більшість емігрували до Польщі), при цьому лише 3,3 млн. осіб повернулися до кінця 2022 року. Крім цього з 21 по 23 лютого 2022 року з Донецької та Луганської областей до російської федерації виїхали 113 тисяч осіб.

Внутрішня міграція має значний вплив на розвиток людського капіталу і може бути важливим фактором перерозподілу внутрішніх людських ресурсів. Дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ) [12] щодо мігрантів в Україні, проведене 9-16 березня 2022 року на початку широкомасштабного вторгнення рф, показало, що майже 6,48 мільйона українців були переміщеними через війну, переважна більшість з яких залишили свої домівки або на початку війни.

Воєнні дії змусили близько 27% населення залишити своє постійне місце проживання, зокрема 36% населення віком 18-24 роки та 34% віком 25-34 роки. Переважна більшість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) належать до вразливих груп: діти, вагітні та жінки, люди похилого віку, з інвалідністю та хронічними захворюваннями, а також ті, хто безпосередньо постраждав від насильства. Станом на 25.12.2022 року за даними МОМ в Україні зареєстровано 3,6 млн. внутрішньо переміщених осіб (рис. 5), тоді як реальна кількість внутрішніх мігрантів - 7,1 млн осіб, а кількість біженців з України - 4,2 млн осіб [12]. Близько 40% ВПО перебувають у Західній Україні, з яких 30% - з Києва, понад 36% - зі сходу України і 20% - з півночі. Під час війни на Донбасі 2014-2015 років більше одного з десяти попередньо переміщених осіб (13,5%) зазнали повторного переміщення.

Тривалість бойових дій визначатиме результат внутрішньої та зовнішньої міграції. Зі зростанням тривалості війни вірогідність успішного вирішення житлових проблем та труднощів із зайнятістю зростає, а ймовірність повернення мігрантів на місця свого попереднього проживання знижується. Ще однією причиною зміни місця проживання може стати масове руйнування інфраструктури. Навіть після закінчення війни відновлення житла та соціальної інфраструктури потребуватиме часу. Більшість зруйнованих територій деякий час будуть непридатними для проживання або майже непридатними для проживання.

За дослідженням Міжнародної організації з міграції у 2020 році майже 40% переміщених у 2014-2015 роках не мали наміру повертатися до Донецької та Луганської областей після шести років війни, що є значною часткою. Якщо така тенденція повториться, принаймні частково, у нинішній широкомасштабній війні, втрати людського капіталу та перерозподіл місцевої робочої сили буде надзвичайно великим за масштабом. Оцінюючи настрої населення за соціальним опитуванням у березні 2022 року 10% українців, які перетинали кордон у Закарпатській області, не планували повертатися в Україну, а 11% розглядають такий варіант. Реалізація цих намірів може призвести до дефіциту робочої сили в Україні та сповільнити темпи післявоєнного відновлення економіки.

Рис. 5 Кількість зареєстрованих внутрішньопереміщених осіб в Україні у регіональному розрізі станом на 25.12.2022 р.

Джерело: побудовано авторами за даними Міжнародної організації з міграції [12]

Очікується, що ВВП України скоротиться за всіма параметрами. Зокрема, приватне споживання знизиться, через міграцію населення, зростає безробіття, зменшуються доходи та вторинні витрати. Інвестиційна активність знизиться через значну невизначеність та високий ризик.

Рис. 6 Прогнозна динаміка рівня безробіття в Україні за 2010-2023 рр. (за методологією МОП)

Джерело: побудовано авторами за даними Держстату й прогнозом НБУ [8; 10]

Через обмеження можливостей зайнятості та у зв'язку зі зміною місця проживання погіршилася ситуація у сфері зайнятості й доходів зайнятого населення. Згідно з проведеним дослідженням виявлено, що серед зареєстрованих безробітних переважали жінки та молодь у віці до 35 років. У зв'язку з міграцією економічно активного населення за кордон та обмеженістю збору інформації через воєнний стан в Україні абсолютний показник безробітних з початку 2022 року зменшується, але рівень безробіття за методологією МОП та прогнозними даними НБУ у 2022 році зросте до 35% (більш ніж в 3 рази, порівняно з 2021 роком), а в 2023 році дещо зменшиться - до 25% (рис. 6).

Незважаючи на позитивну динаміку кратне перевищення рівнем безробіття його критичного значення (9%) вказує на наявність загрози соціально-економічній безпеці України, на нейтралізацію якою потрібний тривалий час через довгострокові ефекти війни, адже війна уповільнила або зупинила 86% українського бізнесу, кожен п'ятий представник бізнесу (21%) розпочав процес трансформації галузі, щоб врятувати його від закриття. З середини березня 2022 року спостерігається обережне відновлення ділової активності, оскільки підприємства у відносно безпечних західних і центральних регіонах відновлюють роботу, проте чергові виклики війни зумовлені блекаутами суттєво цьому перешкоджають.

Наразі першочерговим завданням України є задоволення негайних потреб у всіх сферах, включаючи військову, гуманітарну, соціально-економічну з метою мінімізації виявлених загроз соціально-економічній безпеці України. Не менш важливою є також підготовка до поствоєнного відновлення на основі міжнародного досвіду задля прискореного соціально-економічного розвитку України та забезпечення високого рівня життя населення.

Висновки

Війна рф проти України зумовила соціально-економічну кризу, яка характеризується ослабленням макроекономічної рівноваги, зростанням соціальної напруги, падінням життєвого рівня населення й вимагає впровадження комплексу ефективних заходів для мінімізації її деструктивного впливу на систему соціально-економічної безпеки України.

Виявлено реальні загрози соціально-економічній безпеці України з максимальним рівнем впливу, серед яких найбільш небезпечні: падіння життєвого рівня й зубожіння населення через стрімке падіння купівельної спроможності українців; зростання безробіття внаслідок падіння ділової активності; відтік населення з постійних місць проживання і втрата постійної роботи через міграційну кризу.

Для мінімізації загроз у соціальній сфері, запобігання руйнівних процесів у суспільстві в умовах війни, досягнення високих стандартів і якості життя, збереження стійкості національної економіки України, прискорення її інтеграції у світовий економічний простір нині необхідна розробка дієвого механізму забезпечення соціально-економічної безпеки держави виходячи з концептів захисного і стійкісного підходу.

Список використаних джерел