Стратегічні засади управління людським потенціалом міста на етапі повоєнного відновлення економіки

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Кафедра менеджменту та поведінкової економіки

Томчук О.В., д.е.н., професор

м. Вінниця

Анотація

Статтю присвячено обґрунтуванню стратегічних засад управління людським потенціалом міста як складової програми повоєнного відновлення економіки України. Актуальність дослідження визначено тезою про те, що відновлення економіки міст після закінчення війни в Україні стане драйвером повоєнного відновлення регіональної та національної економіки, а саме людський потенціал буде відігравати ключову роль у такому відновленні.

Вирішення завдань повоєнного відновлення вбачається можливим через застосування стратегічного підходу щодо управління людським потенціалом міста.

Стратегічний розвиток людського потенціалу міста пропонується визначати як процес розширення людського вибору та збагачення досягнутого добробуту людей, ключовим завданням якого є визначення пріоритетів людського розвитку не з позицій владних інститутів та оптимального, максимізованого розподілу благ, а відносно реальних характеристик, потреб, очікувань носіїв людського потенціалу.

Обґрунтовано, що стратегія управління людським потенціалом розвитку міста має по-перше, інтегруватись зі стратегією розвитку відповідної територіальної громади та планами заходів з її реалізації. По-друге, при напрацювання планів відновлення та розвитку територіальних громад, зазначена стратегія буде виконувати роль ресурсної стратегії, що дозволить створити передумови для відновлення та розвитку міста.

Різні типи стратегій управління людським потенціалом мають напрацьовуватись диференційовано для різних груп міст, залежно від того, які наслідки війна спричинила на це місце та на його людський потенціал, а також враховуюче те, до якого функціонального типу території буде віднесено місцевість (території відновлення; регіональні полюси зростання; території з особливими умовами для розвитку; території сталого розвитку.

Формування стратегії управління людським потенціалом розвитку міста в умовах повоєнного відновлення України пропонуємо здійснювати через 9 послідовних етапів, починаючи з аудиту прямих та непрямих втрат людського потенціалу міста.

Ключові слова: людський потенціал, стратегія, повоєнне відновлення економіки, управління розвитком людського потенціалу міста

Abstract

Strategic principles of human potential management of the city at the stage of post-war economic recovery

Tomchuk O.V., Dr Econ., Ass. Professor, Professor of the Department of Management and Behavioral Economics, Vasyl Stus Donetsk National University, Vinnytsia

The article is devoted to the substantiation of the strategic principles of managing the city's human potential as a component of the post-war economic recovery program of Ukraine. The relevance of the study is determined by the thesis that the recovery of the urban economy after the end of the war in Ukraine will be the driver of the post-war recovery of the regional and national economy, and that human potential will play a key role in such recovery.

Solving the tasks of post-war reconstruction is considered possible through the use of a strategic approach to the management of the city's human potential.

The strategic development of the human potential of the city is proposed to be defined as a process of expanding human choice and enriching the achieved wellbeing of people, the key task of which is to determine the priorities of human development not from the standpoint of power institutions and the optimal, maximized distribution of benefits, but in relation to the real characteristics, needs, and expectations of the carriers of human potential.

It is substantiated that the strategy of managing the human potential of the city's development should, first of all, be integrated with the development strategy of the corresponding territorial community and plans of measures for its implementation. Secondly, when developing plans for the recovery and development of territorial communities, the specified strategy will play the role of a resource strategy, which will allow creating prerequisites for the recovery and development of the city.

Different types of human potential management strategies should be developed differentially for different groups of cities, depending on the effects of the war on the place and its human potential, as well as taking into account the functional type of territory to which the area will be assigned (recovery areas; regional poles growth; territories with special conditions for development; territories of sustainable development).

We propose to form a strategy for managing the human potential of the city's development in the conditions of the post-war recovery of Ukraine through 9 consecutive stages, starting with the audit of direct and indirect losses of the city's human potential.

Keywords: human potential, strategy, post-war recovery of the economy, management of the city's human potential development.

Постановка проблеми

Повномасштабна агресія РФ в Україні з лютого 2022 р. суттєво змінила умови життя українців. Отже, очевидними є загрози та факти руйнування людського потенціалу на всіх рівнях - від індивідуального до національного. Зростання безробіття, зниження рівня життя та добробуту, погіршення демографічних характеристик населення, міграція трудового потенціалу (з початку війни з території України виїхали понад 6 млн осіб, приблизно 7,7 млн змушені були покинути свої домівки та стали внутрішньо переміщеними особами [5, с. 57]), погіршення стану здоров'я та психологічного стану, обмеження освітніх можливостей - найбільш гострі проблеми в сфері управління людським потенціалом, що потребують уваги та розробки відповідних програм для їх вирішення. При цьому, на наше переконання, пріоритетна увага має надаватися місцевому рівню, оскільки саме відновлення економіки міст після закінчення війни в Україні стане драйвером повоєнного відновлення регіональної та національної економіки, а саме людський потенціал буде відігравати ключову роль у такому відновленні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам збереження людського потенціалу як основного стратегічного ресурсу розвитку регіонів України в умовах російської агресії присвячено роботу М. Карп'як та Х. Горбової. Поділяємо точку зору дослідниць, з приводу визнання пріоритетним завданням держави створення умов для збереження її людського потенціалу, формування можливостей для його відтворення, а також реалізація ефективного сценарію управління людським потенціалом як на національному, так і на регіональному рівнях [5, с. 57]. Дослідницями Інституту економіки промисловості НАН України визначено основні тренди, які характеризують втрати та надбання людського капіталу України в умовах війни (людський капітал розглядаємо як частину людського потенціалу, залучену в економічні процеси з метою створення нової вартості та отримання доходу) та обґрунтування стратегічних напрямків його відновлення у повоєнний період [3], а також вивчено ризики і втрати людського капіталу України внаслідок війни [1]. Н. Бербека, громадський діяч, зазначає, що найціннішим активом майбутнього є насамперед люди, тому при відбудові українських міст після війни потрібно орієнтуватись на них [2]. Отже, актуальності набуває напрацювання стратегічних підходів до управління людським потенціалом міста.

Метою статті є обґрунтування стратегічних засад управління людським потенціалом міста як складової програми повоєнного відновлення економіки України. Завдання дослідження пов'язані з визначенню сутності стратегічного розвитку людського потенціалу міста та його ролі у повоєнному відновленні економіки, а також обґрунтуванням етапів формування стратегії управління людським потенціалом розвитку міста в умовах повоєнного відновлення України.

Виклад основного матеріалу

Людський потенціал, безсумнівно, відіграє ключову роль у розвитку міст та забезпеченні їх конкурентоспроможності. Отже, й повоєнне відновлення окремих територій та країни в цілому буде безпосередньо залежати від наявності відповідного людського потенціалу та обґрунтованої стратегії управління ним.

Повернути людей (які виїхали) - основне завдання держави та міст. Без людей повоєнне відновлення та розвиток міст не має сенсу. Людський капітал є основним чинником розвитку міст та держави. Держава та міста повинні активно формувати та впливати на наміри людей повернутись [6, с.4]. До початку повномасштабної війни РФ проти України 24 лютого 2022 року в Україні налічувалося 461 місто, в якому проживало близько 69,7% всього населення України [Андрус., с.9]. Станом на 07 червня 2022 року лише в Європі зареєстровано 4 816 923 біженців з України. 7,7 млн громадян України вважаються внутрішньо переміщеними особами. На початок червня 2022 р. близько 35% працівників, які мали роботу до широкомасштабного вторгнення Росії, втратили її [6, с.10]. Загалом негативний вплив бойових дій зазнало до 70% населення України [5, с.58]. За прогнозами ООН, 1,5 млн українців, які внаслідок російської агресії находяться на території Польщі, приймуть рішення вже не повертатися в Україну. За прогнозами Українського інституту майбутнього, навіть за оптимістичного сценарію розвитку подій, за яким 75% тих, хто виїхав, повернеться в Україну, все одно держава втратить значну частину свого людського потенціалу, а саме вмотивованого працездатного населення. Проте, якщо розглянути найбільш реалістичний сценарій, то, за їхніми прогнозами, половина біженців вже не повернеться до України [5, с.59].

Отже, Україна втратила значний відсоток свого людського потенціалу, який надзвичайно потрібен для подальшої відбудови країни та відновлення її економічної спроможності. Тому пріоритетним завданням держави сьогодні є створення умов для збереження її людського потенціалу, формування можливостей для його відтворення, а також реалізація ефективного сценарію управління людським потенціалом як на національному, так і на регіональному рівнях [5, с.57].

На думку вчених Інституту економіки промисловості НАН України, Україна має значні резерви щодо відновлення людського капіталу. Заходи цього відновлення мають охоплювати дві площини, що тісно пов'язані між собою та спрямовані на формування сприятливого середовища, перша - повернення громадян України на батьківщину, а друга - вибудовування ефективної системи формування, розвитку людського капіталу всередині країни [3]. Залознова Ю. та Азьмук Н. вважають, що основними стратегічними напрямками державної політики у першій площині мають стати: людський потенціал місто повоєнний відновлення україна

1. Відновлення житлового фонду та цивільної інфраструктури, яке має базуватися на принципово нових підходах. Таке відновлення має передбачати розбудову «розумних місць».

2. Програми стимулювання розвитку бізнесу та самозайнятості є головною умовою формування середовища в країні до якої варто повертатися.

3. Розробка та впровадження програм психологічної підтримки, спрямованих на возз'єднання родин є важливим доповненням до вищеназваних заходів.

Стратегічний розвиток людського потенціалу міста визначається нами як процес розширення людського вибору та збагачення досягнутого добробуту людей, ключовим завданням якого є визначення пріоритетів людського розвитку не з позицій владних інститутів та оптимального, максимізованого розподілу благ, а відносно реальних характеристик, потреб, очікувань носіїв людського потенціалу [7, с.373].

Функціональне призначення стратегії розвитку території (міста, громади) полягає у сприянні чіткому розумінню характеристик і можливостей наявних чинників розвитку, їх порівняльних переваг з огляду на територіальну специфіку, отже економічна і соціальна складова стратегій повинні бути максимально взаємопов'язані, містити конкретизовані пріоритети, механізми реалізації та заходи.

Стратегічний розвиток людського потенціалу територій та міст має розглядатись у якості такого, що органічно доповнює загальнонаціональні та локальні стратегії повоєнного відновлення економіки, де окрім того простежуються інтегрованість, послідовність, багатоскалярність взаємодій та координації зусиль, точність, дієвість, стандартизація. Ці принципі можуть бути розширені, однак незмінними мають бути три найважливіші можливості людського розвитку:

- вільний доступ до ресурсів для забезпечення комфортного рівня та якості життя,

- можливість прожити довге та щасливе життя,

- можливість безперервно отримувати бажані та необхідні знання, компетенції та навички, набувати нових якісних характеристик.

Отже, слід конкретизувати, що стратегія управління людським потенціалом розвитку міста має інтегруватись зі стратегією розвитку відповідної територіальної громади та планами заходів з її реалізації. З іншого боку, при напрацювання планів відновлення та розвитку територіальних громад, зазначена стратегія буде виконувати роль ресурсної стратегії, що дозволить створити передумови для відновлення та розвитку міста.

Реалізовуючись на певній території, людський потенціал вміщує в себе як економічний (трудовий ресурс / капітал), так і соціокультурний, психоемоційний та фізіологічний (нематеріальна / особистісна складова) компоненти [5, с.58]. Отже, компонентна структура людського потенціалу має бути врахована при визначенні пріоритетів стратегії розвитку людського потенціалу міста та напрацюванні відповідних місцевих програм щодо її реалізації.

Управління розвитком людського потенціалу міста в попередніх дослідження визначено як процес здійснення цілеспрямованого та опосередкованого впливу на характеристики людського потенціалу з метою набуття ним професійних та особистісних якостей, спроможних забезпечити прогресивну динаміку міста (посилення економічного потенціалу, підтримка безпечності, комфорту, естетики міського простору, формування партнерського середовища суспільних відносин) [7]. Для умов повоєнного відновлення економіки наведене вище бачення має бути трансформовано відповідно фактичного стану міста після Перемоги. Слід розрізняти міста, що зазнали значних чи повних руйнувань та міста, які не зазнали руйнувань (чи такі руйнування були незначними). Потреби таких міст різні, тож підходи до їх розвитку та відбудови також мають будуть різними [6, с.4].

Різні типи стратегій управління людським потенціалом мають напрацьовуватись диференційовано для різних груп міст, залежно від того, які наслідки війна спричинила на це місце та на його людський потенціал:

- великі міста, що зазнали значних руйнувань та/або тривалий час перебували під окупацією;

- малі міста, що зазнали значних руйнувань та/або тривалий час перебували під окупацією;

- міста, які знаходились у відносно безпечних регіонах, практично не зазнали фізичних руйнувань і стали центрами притоку внутрішньо- переміщених осіб;

- міста, які знаходились у відносно безпечних регіонах, практично не зазнали фізичних руйнувань, проте людський потенціал зазнав негативного впливу воєнного стану тощо.

Крім того, слід враховувати до якого функціонального типу території буде віднесено місцевість [4]:

1) території відновлення - мікрорегіони, територіальні громади, на території яких відбувалися бойові дії та/або які були тимчасово окуповані, та/або території яких зазнали руйнувань об'єктів критичної інфраструктури, соціальної інфраструктури, об'єктів житлового фонду внаслідок ведення бойових дій, а також які характеризуються різким погіршенням рівня соціально-економічного розвитку та значним переміщенням населення до інших регіонів та/або інших держав;

2) регіональні полюси зростання - мікрорегіони, територіальні громади, що характеризуються значно кращими географічними, демографічними, соціально-економічними показниками розвитку порівняно з іншими подібними територіями регіону, та зростання яких позитивно впливає на суміжні території, регіон та/або державу в цілому;

3) території з особливими умовами для розвитку - макрорегіони, мікрорегіони, територіальні громади, рівень соціально-економічного розвитку яких є низьким або на яких існують природні, демографічні, міжнародні, безпекові чи інші об'єктивні обмеження щодо використання потенціалу території для розвитку

4) території сталого розвитку - самодостатні мікрорегіони, територіальні громади з наявним соціально-економічним потенціалом територій та спроможні до збалансованого розвитку в економічній, соціальній та екологічній сферах.

Стратегічне управління людським потенціалом розвитку міст покликане підвищити наукову обґрунтованість та практичну значущість цілей, управлінських рішень, прогнозних сценаріїв та програм місцевого розвитку з метою більш повного врахування інтересів та потреб носіїв людського потенціалу.

Метою стратегії управління людським потенціалом розвитку міста в умовах повоєнного відновлення економіки має стати забезпечення відтворення людського потенціалу розвитку міста та його подальшої ефективної реалізації й розвитку на засадах людиноцентричності, безбар'єрності та інклюзивності. Людиноцентричність має бути ключовою засадою повоєнного відновлення міст. Люди є центральним елементом міської системи: міста створюються для людей, людьми та використовуються людьми [6, с.4].

Традиційно, відповідно до основ теорій стратегічного управління, розробці стратегії розвитку людського потенціалу міста має передувати SWOT-аналіз території. Доцільним є також врахування ризиків щодо втрати людського потенціалу та капіталу, за такими групами [1, с.111]:

1. В аспекті підтримання життя та здоров'я: прямі фізичні втрати людей внаслідок убивств; ушкодження здоров'я внаслідок поранення, поширеності захворювань, які призводять до зниження працездатності, настання інвалідності; - важкі психологічні травми, отримані внаслідок воєнних дій.

2. В аспекті нормального функціонування родини, домогосподарства як первинної ланки відтворення людського капіталу: руйнування родини через смерть окремих її членів; руйнування родини через внутрішню або зовнішню міграцію переважно жінок, дітей та осіб похилого віку; збільшення кількості дітей-сиріт; зниження доходів, загострення матеріальних та соціальних проблем; зниження народжуваності; погіршення житлових та матеріальних умов існування.

3. В аспекті збереження і функціонування соціальної інфраструктури: руйнування закладів освіти; призупинення навчального процесу внаслідок воєнних дій; втрата частини персоналу навчальних закладів; руйнування закладів охорони здоров'я та аптечної мережі; призупинення або обмеження діяльності закладів охорони здоров'я; виникнення проблем з фінансовим забезпеченням системи освіти та охорони здоров'я.

На попередніх етапах опрацювання проблематики людського потенціалу нами було запропоновано схему формування стратегії управління людським потенціалом розвитку міста [7, с.374], що містила вісім етапів формування зазначеної стратегії. Проте, логічно, що на етапі повоєнного відновлення України та окремих міст, зазначена схема потребує корегування в частині мети, детермінант, джерел фінансування, а етапи її реалізації в цілому залишаються актуальними (за умови уточнення послідовності та змістовного наповнення етапів 1 та 2).

Формування стратегії управління людським потенціалом розвитку міста в умовах повоєнного відновлення України пропонуємо здійснювати через такі етапи:

1. Аудит прямих та непрямих втрат людського потенціалу міста.

2. Формування (уточнення) загального бачення майбутнього міста (місія, цілі, принципи).

3. Діагностика стійкості внутрішнього та зовнішнього середовища міста. Щодо внутрішнього середовища, то тут доцільно акцентувати оцінку, зокрема, на таких аспектах:

- рівень руйнувань промислової та соціальної інфраструктури, житлового фонду;

- рівень соціально-економічного розвитку;

- стан ринку праці;

- можливості для ведення бізнесу;

- розвиток високотехнологічних і креативних секторів економіки;

- розвиток освіти і науки, системи охорони здоров'я;

- рівень урбанізації території;

- розвиток інфраструктури;

- екологічний стан міста;

- регіональні стратегії і програми розвитку;

- залученість громадянського суспільства до вирішення проблем розвитку.

4. Визначення ключових соціально-економічних детермінант розвитку людського потенціалу. Етап передбачає підведення підсумків перших трьох етапів, систематизацію результатів оцінки, дозволяє визначити ключові соціально-економічні детермінанти (з групи економічних, просторових, добробуту, знаннєвих та креативних, управлінських, поведінкових) розвитку людського потенціалу.

5. Конкретизація цілей та завдань політики розвитку людського потенціалу міста.

6. Розробка та обґрунтування стратегічних пріоритетів розвитку людського потенціалу міста. Зазначимо, що важливо долучити до обговорення пріоритетів не лише представників органів місцевого управління та державної влади, але й усіх зацікавлених стейкхолдерів та можливих бенефіціарів реалізації програм розвитку людського потенціалу, які будуть напрацьовані відповідно пріоритетних сфер реалізації людського потенціалу

7. Визначення заходів стимулювання розвитку людського потенціалу згідно пріоритетів. Даний етап вимагає детального опрацювання пріоритетних напрямків для визначення заходів стимулювання розвитку людського потенціалу та їх покрокової реалізації, формулювання КРІ та метрик лідерства (відставання), планування бюджетів, інші процедури, необхідні для ефективної імплементації сформованих заходів. Основною для формулювання заходів реалізації стратегії є складання профілю міста за рівнем розвитку людського потенціалу, де зазначені результати аналізу структури економіки, визначено взаємозв'язки між галузями виробництва, наявним людським потенціалом та перспективами розвитку міст; сформульовано оцінку місцевих показників соціально-економічного змісту та тенденцій їх зміни, виявлено успіхи та проблеми, здійснено порівняння місцевих показників з іншими подібними територіальними одиницями, містами-конкурентами, середніми показниками регіонального та національного рівнів; визначено рівень комфортності міста відносно можливостей формування, збереження, відтворення людського потенціалу міста, його унікальні риси та переваги / загрози.

8. Конкретизація кроків та розмежування зон відповідальності. Йдеться про те, що усі зацікавлені стейкхолдери отримують пояснення щодо індивідуалізованої участі у реалізації програм та планів стратегічного управління людським потенціалом розвитку міста. Для цього проекти і плани чітко розподіляються по зонах і суб'єктах відповідальності (держава, місцеве самоврядування, територіальні громади, стейкхолдери) із відповідним наголосом на ефективному розподілі ресурсів, досягненні консенсусу, формулюванні узгодженого розуміння планованих результатів і фактичних кроків щодо їх втілення, зобов'язанні виконати завдання стратегічного плану.

9. Реалізація заходів та координація підсистем, здійснення контролю. Важливого значення набуває координація дій відповідальних виконавців, встановлення контрольних точок досягнення, організацію ведення моніторингу прогресу відносно ефективності розроблених заходів стимулювання продуктивної поведінки та усунення проявів непродуктивної, досяжності повної реалізації особистих продуктивних можливостей індивідів, забезпечення варіативності розширеного відтворення людського потенціалу нової якості.

Висновки

Повоєнне відновлення економіки України потребуватиме наявності робочих стратегій управління людським потенціалом. Тип стратегії та її пріоритети будуть визначатися типом території для якої вона розроблятиметься та фактичним станом наявних людських ресурсів на момент завершення воєнного стану (деокупації території - для тимчасово окупованих територій України). Таким чином, перспективи подальших наукових досліджень даної проблематики пов'язані з напрацюванням типових шаблонів зазначених стратегій та механізмів реалізації запропонованих етапів їх формування. При цього слід наголосити, що залученість до формування стратегії управління людським потенціалом розвитку міста різних груп зацікавлених осіб, а не тільки посадових осіб місцевих органів влади сприятиме їх залученості до реалізації такої стратегії в подальшому.

Література

1. Антонюк В.П. Ризики і втрати людського капіталу внаслідок війни. Економічний вісник Донбасу. №1(67). 2022. С. 110-116.

2. Бербека Н. Відбудова українських міст - шанс зробити їх кращими.

3. Залознова Ю.С., Азьмук Н.А. Людський капітал України в умовах війни: втрати та здобутки. Економіка та суспільство. Випуск 38.2022.

4. Закон України «Про засади державної регіональної політики».

5. Карп'як М.О., Горбова Х.В. Збереження людського потенціалу як основного стратегічного ресурсу розвитку регіонів України в умовах російської агресії. Регіональна економіка. №2. 2022. С.57-62.

6. Повоєнне відновлення міст України: зелена відбудова та зелена трансформація. Авт. кол.: Андрусевич А., Андрусевич Н., Козак З., Романко С. - Аналітичний документ, 2022.- 43 с.

7. Томчук О.В. Людський потенціал розвитку міста в новій економіці: управлінський та поведінковий вимір: дис...докт. екон. наук: 08.00.07 / Донецький національний ун-т імені Василя Стуса, 2021. 416 с.

References

1. Antoniuk V.P. (2022) Ryzyky i vtraty liudskoho kapitalu vnaslidok viiny [Risks and losses of human capital due to war]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, №1(67), 110-116 [in Ukrainian].

2. Berbeka N. Vidbudova ukrainskykh mist -- shans zrobyty yikh krashchymy [Reconstruction of Ukrainian cities is a chance to make them better].

3. Zaloznova Yu.S. & Azmuk N.A (2022). Liudskyi kapital Ukrainy v umovakh viiny: vtraty ta zdobutky [Human capital of Ukraine in war conditions: losses and gains]. Ekonomika ta suspilstvo. 38.

4. Zakon Ukrainy «Pro zasady derzhavnoi rehionalnoi polityky» [The Law of Ukraine "On the Basics of State Regional Policy].

5. Karpiak M.O. & Horbova Kh.V. (2022). Zberezhennia liudskoho potentsialu yak osnovnoho stratehichnoho resursu rozvytku rehioniv Ukrainy v umovakh rosiiskoi ahresii [Preservation of human potential as the main strategic resource for the development of the regions of Ukraine in the conditions of Russian aggression]. Rehionalna ekonomika, 2, 57-62.

6. Andrusevych A., Andrusevych N., Kozak Z., & Romanko S. (2022). Povoienne vidnovlennia mist Ukrainy: zelena vidbudova ta zelena transformatsiia [Post-war reconstruction of Ukrainian cities: green reconstruction and green transformation], 43.

7. Tomchuk O.V (2021). Liudskyi potentsial rozvytku mista v novii ekonomitsi: upravlinskyi ta povedinkovyi vymir [Human potential of city development in the new economy: managerial and behavioral dimensions]. Doctor's thesis. Vinnitsa: Vasyl' Stus Donetsk National University [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru