Зміст викликів і загроз сталому соціально-економічному розвитку територіальних громад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут публічного управління та права

Хмельницький регіональний центр підвищення кваліфікації

Зміст викликів і загроз сталому соціально-економічному розвитку територіальних громад

Гасюк Ігор Леонідович

доктор наук з державного управління

професор, заступник директора

Баюк Микола Іванович

кандидат наук з державного управління

старший викладач кафедри

публічного управління та адміністрування

Хмельницького університету управління та права

імені Леоніда Юзькова, директор

Анотація

сталий територіальний громада економічний

Політика децентралізації обумовила не тільки передачу значної кількості владних повноважень і ресурсів на місцевий рівень влади, але й водночас усю повноту відповідальності за прийняті рішення та ефективність процесу соціально-економічного розвитку територіальних громад та регіонів. За незаангажованими статистичними даними довоєнний економічний стан України обумовлював неспроможність держави виконувати взяті на себе зобов'язання щодо гарантування невід'ємних прав громадян на якісну освіту, лікування, належний рівень життя, справедливість, гідність, соціальний захист. Попри докладання з боку влади значних зусиль щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в умовах військової агресії РФ проти нашої країни, економічні показники розвитку погіршуються, а кризові явища катастрофічно ускладнюють і без того важку економічну ситуацію. Це обумовлює нагальну необхідність забезпечення здатності територіальними громадами самостійно вирішувати увесь спектр своїх соціальних та економічних проблем. Така самостійність накладає додаткові вимоги до усіх етапів реалізації стратегій сталого розвитку громад в частині передбачення безпекової складової, яка має передбачати комплекс заходів щодо протидії наявним чи латентним викликам і загрозам їх сталому соціально-економічному розвитку та детальне визначення змісту таких викликів і загроз на основі врахування специфіки географічних, інфраструктурних, екологічних, політичних, економічних тощо чинників. На сьогодні, як ніколи є пріоритетною реалізація стратегії економічної безпеки територіальних громад, яка мала б забезпечити гарантії економічної безпеки держави в цілому, бізнесу та громадянам, гарантувати захищеність інвестиціям і приватній власності, створити усіх необхідні передумови для соціально-економічного відновлення України.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток, територіальні громади, виклики, загрози.

Hasiuk Ihor Leonidovich Doctor of Science in Public Administration, Professor, Deputy director, Scientific-research institute for public management and law

Baiuk Mykola Ivanovich Candidate of Sciences in Public Administration, Senior Lecturer of the Department of Public Administration of the Leonid Yuzkov Khmelnytsky University of Management and Law, Director, Khmelnytsky Regional Center for Advanced Training

The content of challenges and threats to sustainable socio-economic development of territorial communities

Abstract

The decentralization policy resulted not only in the transfer of a significant amount of power and resources to the local level of government, but also in full responsibility for decisions made and the effectiveness of the socio-economic development of territorial communities and regions. According to unbiased statistical data, the pre-war economic situation in Ukraine made it impossible for the state to fulfil its obligations to guarantee the inalienable rights of citizens to quality education, healthcare, an adequate standard of living, justice, dignity, and social protection. Despite the authorities' significant efforts to stabilize the socio-economic situation in the context of Russia's military aggression against our country, economic indicators are deteriorating, and crisis phenomena are catastrophically complicating the already difficult economic situation. This creates an urgent need to ensure that territorial communities are able to solve the full range of their social and economic problems on their own. Such independence imposes additional requirements on all stages of implementing sustainable community development strategies in terms of the security component, which should include a set of measures to counter existing or latent challenges and threats to their sustainable socio-economic development and a detailed definition of the content of such challenges and threats based on the specifics of geographical, infrastructural, environmental, political, economic, etc. factors. Today, the implementation of the strategy of economic security of territorial communities is a priority, as it should provide guarantees of economic security for the state as a whole, business and citizens, guarantee the security of investments and private property, and create all the necessary preconditions for the socio-economic recovery of Ukraine.

Keywords: socio-economic development, territorial communities, challenges, threats.

Постановка проблеми

Визначальною основою економічної безпеки територіальних громад має бути забезпечення чесного і неупередженого правосуддя, невідкладне проведення очищення влади на всіх рівнях та забезпечення впровадження ефективних механізмів протидії корупції (непрофесійність влади, корупція, гучні скандали в системі правосуддя, корумпованість чиновників свідчить про хиткість безпекових основ). Особливої уваги має бути приділено безпеці життя та здоров'я людини, що неможливо без ефективної медицини, захищеності соціально вразливих верств населення, особливо під час війни, безпечного стану довкілля і доступу до якісної питної води, безпечних харчових продуктів та промислових товарів. Як зазначають незалежні експерти [5] цільова неузгодженість і відсутність пріоритетів розмиває цільову спрямованість доктрини економічної безпеки територіальних громад. Натомість, замість концентрації зусиль на найважливіших напрямах і досягненні реальних результатів влада займається популізмом, а досягнення реальних результатів у підвищенні економічної безпеки територіальних громад в умовах війни за даної стратегії яку реалізує виконавча і законодавча гілка влади є неможливим, що власне і підтверджується на теперішній час. Отже нехтування безпековими основами призводить до неможливості досягнення задекларованих цілей, зводить нанівець зусилля значної кількості людей, марну витрату ресурсів, і як наслідок, зневіру до органів управління країною та сподівання громадян на краще життя та майбутнє. Тому, саме такий негативний ефект повною мірою підтверджує необхідність введення безпекової складової в стратегічне планування соціально-економічного розвитку громад з метою вжиття невідкладних заходів щодо нівелювання негативних впливів низки чинників: політичної нестабільності, корупції в органах влади, боротьби олігархічних груп за владу, фальсифікації виборчого процесу та обману виборців шляхом не виконання передвиборних обіцянок, відсутності дієвого контролю за діяльністю депутатів, не доброчесного правосуддя тощо, економічних - хронічної нестачі грошей, домінування бізнес інтересів над інтересами громади та держави та інших факторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Такі фактори в теорії публічного управління національною безпекою отримали назву викликів та загроз, які в залежності від джерела їх походження та змісту діалектичних протиріч поділяють на внутрішні (внутрішньо-системі) та зовнішні, які виникають внаслідок взаємодії системи (в нашому випадку системи управління сталим соціально-економічним розвитком громади) з іншими системами та оточуючим світом. Під поняттям «соціально-економічний розвиток» розуміють процес руху в напрямку досягнення стратегічних цілей і розв'язання завдань щодо переходу усіх соціальних та економічних сфер громади в новий якісний та кількісний стан, здатний задовольнити нагальні фізичні та духовні потреби особистості, економічного зростання громади, забезпечення сталості та незворотності змін в усіх складових соціально-економічної системи регіону, територіальної громади, які покликані забезпечити реалізацію конституційних прав громадян та забезпечити їм гідний рівень та якість життя. Виходячи із наведеного визначення, протікання процесу переходу з одного якісного стану соціально-економічної системи територіальної громади в інший, завжди може бути порушений негативними впливами як екзогенних, так і ендогенних факторів (чинників), які уповільнюють рух, процес в заданому напрямі або взагалі унеможливлюють його.

На нашу думку, контекст нашого дослідження обумовлює необхідність розглядати зміст понять «загроза» та «виклик» на засадах теорії державного управління національною безпекою України, яка достатньо повно і ґрунтовно викладена у працях Г.П. Ситника [7]. В практиці державного управління безпекою соціальної та економічної сфер України, у нерозривній діалектичній єдності розглядають поняття «небезпека» -> «загроза» -> «виклик». Поняття «небезпека» розуміється принаймні у трьох площинах: як об'єктивно існуючої можливості негативного впливу на об'єкт або процес внаслідок чого їм може бути нанесено збиток (шкоду); ймовірність збільшення (шкоди) збитку і\або зменшення корисності (вигоди); стан, коли не забезпечена захищеність життєво важливих функцій, складових, засобів відповідних об'єктів управління, що може призвести до можливості зниження корисності їх функціонування або взагалі нанесення шкоди, або виведення їх із оптимально-функціонального стану. Таким чином, поняття «небезпека» тісно пов'язане із поняттям «загроза», адже остання є реальною ознакою небезпеки. Під поняттям «загроза» розуміють практично реальну, але не фатальну можливість нанесення шкоди, майнових, фізичних або моральних (духовних) збитків особистості, суспільству чи державі. В свою чергу загрози поділяють на:

Об'єктивну загрозу - виникає чи існує незалежно від цілеспрямованої діяльності людини;

Суб'єктивну загрозу - яка виникає внаслідок цілеспрямованої діяльності людей;

Уявну загрозу - яка є результатом неправильної оцінки інформації, внаслідок чого загроза інтерпретується як даність при її реальній відсутності;

Потенційну загрозу - яка може бути реалізована за тих чи інших обставин;

Реальну загрозу - яка вже здійснюється або може бути здійснена.

Поняття «виклик» пов'язують із наявністю певної проблеми, яка суттєво впливає або може вплинути на протікання певних процесів або на якісний чи функціональний стан об'єкта управління (в нашому випадку соціально-економічного розвитку громади). Таким чином, виклики це проблеми, які постійно виникають перед владою і суспільством щодо забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів, територіальних громад, які не можна ігнорувати, адже він (виклик) може перерости в реальну загрозу.

Таким чином, узагальнюючи вище наведене, слід відзначити, що ігнорування або усвідомлене небажання владної еліти реагувати на виклики, яка своєю бездіяльністю або імітуванням діяльності поглиблює кризовий стан країни, сприяє переходу проблем із стану виклику до стану реальної загрози, яка в свою чергу, вже становить небезпеку, яка фактично спричиняє уповільнення або унеможливлення сталого соціально-економічного розвитку територій і регіонів країни. Тому протидія таким викликам і загрозам має здійснюватись саме на першому інституційному рівні - рівні територіальної громади і забезпечити якомога більшу незалежність в межах правового поля територіальних громад і регіонів України.

Метою статті є визначення шляхом проведення опитування посадових осіб органів місцевого самоврядування змісту викликів і загроз соціально-економічному розвитку їх громад.

Виклад основного матеріалу

З метою визначення реального стану справ і рівня узгодженості державної регіональної політики з реальними очікуваннями громадян ми провели соціологічне опитування із урахуванням вимог науково-методичної літератури [3, 4]. Анкетування передбачало з'ясування стану справ за двома блоками питань: оцінки соціально-економічного стану територіальної громади та змісту причин, загроз і викликів успішному сталому соціально-економічному розвитку громади.

Соціологічним опитуванням було охоплено посадових осіб територіальних громад шести областей України: Хмельницької, Миколаївської, Житомирської, Херсонської, Рівненської, Полтавської загальною кількістю 189 осіб, що дозволяє стверджувати про те, що вибірка є репрезентативною та достатньою для апроксимації результатів дослідження на усю генеральну сукупність. Згідно проведених розрахунків, з урахуванням рекомендацій наукової літератури [6], даних Національного агентства державної служби України [1], загальної кількості територіальних громад України (1496), середньої розрахункової кількості посадових осіб відповідно до штатного розпису [2] щодо загальної кількості державних службовців, посадових осіб територіальних громад, яка сягає близько 200000 осіб, вибірка у 189 осіб для отримання результатів з точністю 95% та довірчим інтервалом ± 8% є достатньою (див. табл. 1 та рис. 1).

Таблиця 1. Розподіл респондентів за віком та статтю

Рис. 1. Кількість респондентів за областями України

У віковому розрізі респонденти були представлені у віці від 20 та понад 60 років. В цілому в соціологічному анкетуванні приймало участь 51 особа чоловічої статі та 138 осіб - жіночої. Розглянемо більш детально основні результати аналітичної обробки даних першої анкети, яка була присвячена оцінці поточного соціально-економічного стану територіальних громад.

Оцінка соціально-економічного стану проводилась шляхом визначення середньозваженої оцінки за усіма складовими соціально-економічної сфери за п'яти бальною шкалою (див. табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл середніх балів за складовими соціально-економічного розвитку територіальних громад

Примітка: П_3 - загальна оцінка стану соціально-економічного розвитку територіальної громади; П_4 - якості і комфортності проживання у територіальній громаді; П_5 - розвитку інфраструктури торгівлі і послуг; П_6 - рівня житлового будівництва і можливості вирішення житлового питання у територіальній громаді; П_7 - можливості працевлаштування і рівня оплати праці у територіальній громаді; П_8 - доступності і якості освітніх послуг; П_9 - якості медичного обслуговування, доступності до медичних закладів; П_10 - якості організації здорового і культурного дозвілля на території громади; П_11 - доступності до мережі Інтернет та засобів зв'язку; П_12 - можливості здійснення підприємницької діяльності на території громади; П_13 - якості екологічного стану територіальної громади; П_14 - діяльності місцевої влади, якості надання адміністративних послуг.

Як видно з таблиці, на думку респондентів, найкращим в територіальних громадах є стан справ з доступністю та якістю освітніх послуг (середній бал 3,85, що відповідає більше рівню «добре»), розвитку мережі Інтернет та доступність засобів зв'язку (3,83 - більше рівню «добре»), якості надання місцевою владою адміністративних послуг (3,83 - більше рівню «добре»). Найгіршими, за якісним станом респонденти вважають наступні складові соціально-економічного розвитку: можливість вирішити житлове питання та житлове будівництво (2,86 бали - більше рівню «задовільно»), можливість працевлаштування і рівень оплати праці (2,96 бали - більше рівню «задовільно»), якість медичного обслуговування та доступність медичних закладів (3,42 бали - більше рівню «задовільно»).

Комплексний середній бал дозволив визначити рейтинг задоволеності респондентів соціально-економічним розвитком своєї територіальної громади певної області. Так, найвищий середній бал є у територіальних громад Хмельницької (3,78), Рівненської та Житомирської (3,61 та 3,53 відповідно) областей, а найгіршим він є у Миколаївській області (3,13). Об'єктивність такої оцінки підтверджується не значною розбіжністю між загальним середнім балом та комплексною оцінкою стану соціально-економічного розвитку певної територіальної громади, який респонденти визначали на самому початку анкетування у третьому пункті анкети. Це свідчить про обізнаність та достатню об'єктивність респондентів під час оцінювання стану соціально-економічного розвитку своїх територіальних громад і, водночас слід відзначити, що жодна з областей не мала середньої оцінки, яка відповідала б рівню «відмінно».

Примітним є факт того що, не зважаючи на достатньо високу оцінку респондентами Хмельницької області соціально-економічного розвитку територіальних громад, в яких вони проживають, за відносною оцінкою задоволеності, яка визначалась шляхом з'ясування в респондентів бажання чи не бажання того, щоби їхні діти проживали на малій батьківщині, Хмельницька область обіймає тільки третю позицію, а от Житомирська і Рівненська є лідерами (див. табл. 3).

Таблиця 3. Відносна оцінка задоволеності респондентів соціально-економічним станом своєї територіальної громади за пунктом 15 анкети

Зупинимось на змісті цього важливого показника більш детально, адже він свідчить про настрої та бачення людьми свого майбутнього та майбутнього своїх дітей в контексті подальшого проживання на території певної громади, або бажанням забезпечити краще майбутнє в іншому місці (див. табл. 4).

Таблиця 4. Відсотковий розподіл оцінок за 15 пунктом анкети

Пункт 15 анкети

40% відсотків респондентів дали однозначно стверджувальну відповідь щодо їх бажання бачити майбутнє їхніх дітей на території громади, а 60% респондентів мають протилежну думку, з яких не мають такого наміру - 17% або не визначились - 43%. Це за своєю суттю є тривожним сигналом для влади, адже більшість респондентів з готовністю залишать територіальну громаду при найліпшій нагоді.

Лідерами є Миколаївська область (33% респондентів однозначно дали негативну відповідь), Херсонська область (21%) та Хмельницька область (18%), а найбільш сприятливими для проживання можна вважати Рівненську та Житомирські області (див. рис. 2).

Рис. 2 Рівень задоволеності респондентів щодо проживання у певній територіальній громаді

Наостанок відзначимо, що за відповідями респондентів був проведений кластерний аналіз, який дозволив згрупувати області в сукупності за однорідними оцінками соціально-економічного розвитку територіальних громад, що в свою чергу може свідчити про наявність спільних проблем та схожість за умовами проживання (див. рис. 3).

Рис. 3. Дендрограма з використанням методу між групових зв'язків

Як і слід було очікувати, алгоритм виокремив три кластери: до першого кластеру увійшли Житомирська, Полтавська, Херсонська та Рівненська області, другий кластер - Миколаївська область, а третій - Хмельницька. Така класифікація дозволяє стверджувати, що в показниках рівня розвитку територіальних громад першого кластеру багато спільного і вони займають проміжне положення між лідером - Хмельницькою областю та аутсайдером - Миколаївською. Це підтверджує загально визнаний принцип управління про необхідність враховувати специфічні фактори та умови певної територіальної громади під час планування розвитку територій, наявність діалектичного взаємозв'язку між загальним та особливим, відношення цілого та часткового.

Наступний блок питань було присвячено оцінці наявних загроз та викликів сталому соціально-економічному розвитку громад (див. табл. 5). Як свідчить значення Q критерію (|Qi|>1,64), різниця в оцінках респондентів щодо значущості певних загроз і викликів для їх територіальних громад є достовірною і, відповідно, ці загрози є, на думку переважної більшості опитаних, значущими або навпаки, бути таким, що не мають місце на території їхньої громади.

Таблиця 5. Значення Q критерія, розподіл оцінок і рангів значущості відповідних загроз сталому соціально-економічному розвитку територіальних громад

Примітка: P_3.1 - недостатній рівень фінансового та ресурсного забезпеченню; P_3.2 - низький рівень підприємницької активності громади; P_3.3 - відсутність вмотивованості і зацікавлення населення, відчуття власної значущості в розвитку територіальної громади; P_3.4 - відсутність сталих традицій, моральних цінностей і ефективної системи залучення населення до розвитку територій; P_3.5 - відсутність сприятливих економічних, правових умов щодо власної підприємницької діяльності населення, організації колективних форм власності, великий податковий тиск, монопольний тиск великих сільськогосподарських компаній тощо; P_3.6 - недостатність фінансових надходжень в бюджет громади грошових коштів (податки, збори), низькі податкові ставки та збори; P_3.7 - відсутність стратегічного планування економічного розвитку територій органами місцевого самоуправління, в першу чергу створення підприємств, залучення інвестицій тощо; P_3.8 - недостатність людських ресурсів, внаслідок демографічної кризи, відтоку людей з громади (переїзди, виїзд за кордон тощо); P_3.9 - неналежний рівень компетентності та відсутність «політичної волі» щодо соціально-економічного розвитку територій у владних органів, низький рівень компетентності відповідальних працівників; P_3.10 - великий рівень корумпованості органів місцевого самоуправління, лобіювання приватних інтересів бізнесу з нехтуванням інтересів громади; P_3.11 - знищення колективної форми господарювання і переведення значної кількості ресурсів громади в сферу приватного управління (фермерські, приватні форми господарювання, приватні акціонерні компанії тощо); P_3.12 - фактичне відсторонення жителів громади від управління суспільними, економічними процесами на території громади внаслідок недосконалої нормативно-правової бази; P_3.13 - несприятливі екологічні умови для проживання, забрудненість територій відходами, відсутність води придатної для споживання, забрудненість повітря тощо; P_3.14 - високий рівень криміногенної ситуації, низька ефективність функціонування правоохоронних органів; P_3.15 - низький рівень медичного, соціального обслуговування; P_3.16 - низька якість освітніх послуг (відсутність шкіл, садочків) або їх закриття; P_3.17 - відсутність умов для організації і проведення культурного дозвілля (спортивні секції, клуби).

Згідно проведеної рейтингової оцінки нами згруповано загрози за рівнем їх значущості. Так, перші п'ять місць посіли наступні загрози сталому соціально-економічному розвитку територіальних громад: недостатній рівень фінансового та ресурсного забезпечення (21,596 бали); недостатність фінансових надходжень в бюджет громади грошових коштів (податки, збори), низькі податкові ставки та збори (16,117); відсутність вмотивованості і зацікавлення населення, відчуття власної значущості в розвитку територіальної громади (15,532); недостатність людських ресурсів, внаслідок демографічної кризи, відтоку людей з громади (переїзди, виїзд за кордон тощо) (14,574); низький рівень підприємницької активності громади (13,777). Розглядаючи зміст визначених загроз слід відзначити, що вони усі логічно узгоджуються між собою. Відомо, що саме людський потенціал громади, його фаховий рівень є провідною силою щодо створення матеріальних та нематеріальних благ на території громади, а вмотивованість громадян є провідним фактором, який обумовлює якість та ефективність трудової діяльності і які знаходяться в прямо пропорційній залежності: чим вища вмотивованість людини, тим краща якість праці і навпаки. Звідси випливає і бажання займатись підприємницькою або іншими видами діяльності, що призводить до створення нових робочих місць, і як наслідок, до підвищення обсягів регіонального продукту, надходжень до місцевого бюджету грошових коштів у вигляді податків та зборів, які в свою чергу, є одним із можливих джерел фінансування програм сталого соціально-економічного розвитку громад. Власне людина є джерелом і першопричиною єдності засобів виробництва та праці, яка своєю працею приводить в рух засоби виробництва, перетворює предмет праці в кінцевий продукт, придатний до споживання і який здатний задовольнити певні потреби.

Слід також відзначити, що можливо, більшість респондентів не в повній мірі усвідомлює взаємозалежність між цими загрозами, про що свідчить зміст і рівень значущості першої загрози - відсутність або недостатній рівень фінансування і ресурсного забезпечення, яка на нашу думку є лише наслідком, а не причиною появи кризового стану. Адже звичка отримувати кошти у вигляді надходжень від сплати місцевих податків, трансферів і дотацій з бюджетів вищих рівнів, інших джерел, сподіватись не те, що прийде інвестор і організує виробництво, вирішить соціальні та економічні проблеми громади без активної участі місцевої влади та жителів, але які будуть користуватись результатами діяльності інвестора, свідчить про небажання або нездатність місцевої влади якісно і ефективно планувати розвиток своєї громади, ефективно використовувати наявні ресурси, здійснювати колективну господарську діяльність тощо.

Останні п'ять місць в рейтингу загроз, які на думку респондентів не є значущими, і які не являються небезпечними для сталого соціально-економічного розвитку територіальних громад, посідають наступні: низька якість освітніх послуг (відсутність шкіл, садочків) або їх закриття (-2,340); великий рівень корумпованості органів місцевого самоуправління, лобіювання приватних інтересів бізнесу з нехтуванням інтересів громади (-1,489); неналежний рівень компетентності та відсутність «політичної волі» щодо соціально-економічного розвитку територій у владних органів, низький рівень компетентності відповідальних працівників (-0,106); високий рівень криміногенної ситуації, низька ефективність функціонування правоохоронних органів (0,957); несприятливі екологічні умови для проживання, забрудненість територій відходами, відсутність води придатної для споживання, забрудненість повітря тощо (1,277). Як бачимо, більшість опитаних вважають, що провідною причиною кризових явищ в процесах сталого соціально-економічного розвитку пріоритетне є населення громади - невмотивоване, небажаюче займатись підприємницькою діяльністю, яке не сплачує достатньо грошей у вигляді податків в бюджет громади, а не власна непрофесійність, недооцінка значущості явищ корупції в органах влади, яка проявляється саме в незадовільних показниках соціально-економічного розвитку громади, виїзду населення, стагнація місцевої економіки, нездатність об'єднати громаду для вирішення назрілих соціальних і економічних проблем, величезне майнове і фінансове розшарування, небажання самостійно створювати власні підприємства на території громади тощо. Позитивним є лише те, що рівень якості освітніх послуг задовольняє жителів громад, криміногенна ситуація в громадах є під контролем, а стан екології в більшості громад не створює небезпеки для здоров'я людей.

Для узагальнення та концептуального розуміння сукупності вищеозначених загроз сталому соціально-економічному розвитку, на нашу думку, є доцільним проведення факторного аналізу отриманих даних анкетування, з метою зменшення розмірності вхідної матриці у фактори, як сукупність чинників, які за результатами опитування найбільшою мірою корелюють між собою. Попередньо проведений паралельний аналіз [3] власних значень (eigenvalues) свідчить, що доцільним є включення у модель трьох факторів, адже згідно критерію Kaiser-Harris доречним є включення компонент, у яких власні значення більше за одиницю.

Як свідчать результати факторного аналізу (див. табл. 6), три виокремлені фактори пояснюють 100% накопиченої дисперсії, з якої на перший фактор припадає 35%, на другий - 33% і на третій - 31% (не враховано помилку округлення, тому сума становить 99%).

Отримані значення факторних навантажень по кожному із пунктів анкети дозволив віднести їх до одного із факторів: перший фактор утворили такі чинники: P_3.2 - низький рівень підприємницької активності громади (0,77); P_3.1 - недостатній рівень фінансового та ресурсного забезпечення (0,73); P_3.6 - недостатність фінансових надходжень в бюджет громади грошових коштів (податки, збори), низькі податкові ставки та збори (0,67); P_3.3 - відсутність вмотивованості і зацікавлення населення, відчуття власної значущості в розвитку територіальної громади (0,65); P_3.5 - відсутність сприятливих економічних, правових умов щодо власної підприємницької діяльності населення, організації колективних форм власності, великий податковий тиск, монопольний тиск великих сільськогосподарських компаній (0,52); P_3.11 - знищення колективної форми господарювання і переведення значної кількості ресурсів громади в сферу приватного управління (фермерські, приватні форми господарювання, приватні акціонерні компанії тощо) (0,43).

Як бачимо, перший фактор утворили усі показники вище нами розглянуті, але додався ще один, який свідчить про важливість колективної форми господарювання для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку громади, а не лише домінування приватної форми. На нашу думку саме колективна форма господарювання є тим правовим механізмом і формою організації, яка створить необхідні передумови для залучення людей до економічного життя громади, підвищить вмотивованість праці, адже кожен буде зацікавлений у високих показниках, які напряму впливають на величину заробітку, а отриманий прибуток підприємствами громади буде спрямований в соціальну сферу, що також напряму відобразиться на рівні і якості життя людей. Тому цей вид надходжень до місцевого бюджету може на даному етапі стати пріоритетним, адже вкладати гроші в депресивні регіони більшість інвесторів не бажає, і також вони в більшості не зацікавлені в розвитку місцевої інфраструктури і соціальної сфери. Все це проблеми місцевої влади і відповідно населення громади. Узагальнюючи ми можемо стверджувати, що перший фактор нестабільності соціально-економічного розвитку громад полягає в організаційно-мотиваційних причинах.

До другого фактору увійшли наступні чинники: P_3.9 - неналежний рівень компетентності та відсутність «політичної волі» щодо соціально-економічного розвитку територій у владних органів, низький рівень компетентності відповідальних працівників (0,85); P_3.10 - великий рівень корумпованості органів місцевого самоуправління, лобіювання приватних інтересів бізнесу з нехтуванням інтересів громади (0,82); P_3.7 - відсутність стратегічного планування економічного розвитку територій органами місцевого самоуправління, в першу чергу створення підприємств, залучення інвестицій тощо (0,62); P_3.12 - фактичне відсторонення жителів громади від управління суспільними, економічними процесами на території громади внаслідок недосконалої нормативно-правової бази (0,55); P_3.4 - відсутність сталих традицій, моральних цінностей і ефективної системи залучення населення до розвитку територій (0,51); P_3.8 - недостатність людських ресурсів, внаслідок демографічної кризи, відтоку людей з громади (переїзди, виїзд за кордон тощо (0,44). Як свідчить аналіз змісту вищеозначених чинників, більшість з них стосується якості і ефективності управління місцевою владою соціально-економічним розвитком громад, взаємодії влади і громадянського суспільства, організації владою конструктивного і дієвого діалогу з жителями громади, реалізації комплексних заходів щодо збереження і розвитку кадрового потенціалу громади, формування брендів територій, традицій. Усе вище перелічене лежить виключно в площині якості управління, функціональній та процесуальній ефективності органів управління громадою, і є першочерговими завданнями щодо удосконалення їхньої діяльності. Власне тому ми вважаємо, що цей фактор доцільно визначити як фактор нестабільності функціонування системи управління соціально-економічним розвитком територіальних громад.

Зміст третього фактору утворили наступні показники: P_3.16 - низька якість освітніх послуг (відсутність шкіл, садочків) або їх закриття (0,84); P3.15 - низький рівень медичного, соціального обслуговування (0,70);

Таблиця 6. Результати факторного аналізу щодо загроз соціально-економічному розвитку територіальних громад

P_3.17 - відсутність умов для організації і проведення культурного дозвілля (спортивні секції, клуби) (0,67); P_3.13 - несприятливі екологічні умови для проживання, забрудненість територій відходами, відсутність води придатної для споживання, забрудненість повітря тощо (0,61); P_3.14 - високий рівень криміногенної ситуації, низька ефективність функціонування правоохоронних органів (0,57). Як бачимо, більшість вищеозначених показників відносяться до соціальної сфери громади, які є надбудовою над економічним базисом, і є залежними від економічного розвитку громади, але в свою чергу визначають якість і комфортність проживання на території громади, можливість здорового, духовного і інтелектуального розвитку, збереження трудового і інтелектуального потенціалу громади, безпечність для життя. Власне якісні умови життя мають приваблювати людей до проживання у громаді і які, працюючи у ній, будуть зміцнювати її економічний базис. Тому цей фактор загроз ми визначили як фактор соціального комфорту.

Наостанок, хочемо навести ще низку загроз, які написали в анкетах респонденти і вагомими серед яких є: ухилення приватними підприємствами від сплати податків; відсутність сталої нормативно-правової бази, забюрократизованість процесу прийняття рішень та розгляду документів; проведення так званої «умовної децентралізації», адже органи державної влади (казначейство, Держгеокадастр, пенсійний фонд, поліція тощо) насправді централізуються за рахунок так званої оптимізації. А рішення центральної влади в більшості перешкоджають соціально-економічному розвитку громад; тіньові заробітні плати в приватному секторі економіки громади, перенесення значної кількості видатків з державного на місцеві бюджети, які не здатні їх фінансувати; низька ефективність роботи органів місцевого самоврядування, незнання та невміння застосовувати сучасні методи управління; відсутність компетенцій службовців, стратегії розвитку території, лобіювання депутатським корпусом власних інтересів, відсутність опозиції; відсутність повноважень та важелів впливу в ОМС для забезпечення безпосередньо економічного розвитку громади. Відсутність в керівництва державою та політичних сил що при владі бажання щось змінювати на краще; держава надала багато прав але не забезпечила фінансовими ресурсами і можливостями щодо їх набуття і розпорядження; керівництво територіальної громади: непрофесійність, хабарництво, лобіювання приватних інтересів тощо.

Висновки

Отже, як свідчить проведений аналіз соціально-економічного розвитку громад, наразі є більше невирішених проблем ніж досягнень, нерозв'язаних протиріч між наданими функціональними повноваженнями ОМС і реальними економічними можливостями. Також виявлена відсутність зваженої регіональної політики держави і бездіяльність владного бомонду щодо покращення ситуації в цілому.

Література

1. Аналітична довідка про кількісний склад державних службовців у органах державної влади станом на 31.12.2019 року. НАДСУ, 2019, с. 8.

2. Аналітична записка. Інституційна спроможність об'єднаних територіальних громад України. USAID, 2020, с. 43.

3. Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей / А. Бююль, Ц. Петер.: пер. с нем. - СПб.: ООО “ДиаСофтЮП”, 2005 - 608 с.

4. Вайдлих Вольфганг. Социодинамика: системный подход к математическому моделированию в социальных науках: [пер. с англ.] / [под ред. Ю.С. Попкова, А.Е. Семечкина]; изд.2-е. - М.: Едиториал УРСС, 2005. - 480 с.

5. Громадська організація «Європейський діалог». Стратегія «Україна - 2030»: вектор розвитку - інтеграція в ЄС. Режим доступу: http://dialog.lviv.ua/strategiya-ukrayina-2030-vektor-rozvitku-integratsiya-v-yes/ (дата звернення 05.06.2023).

6. Кулинич О.І. Теорія статистики: [підручн.] / О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич [4-те вид., переробл. і доповн.] - К.: Знання, 2009. - 311 с.

7. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади): Підручник К.: НАДУ, 2012. - 544 с.

References

1. Anahtichna dovіdka pro kіl'kіsnij sklad derzhavnih sluzhbovcw u organah derzhavno'i vladi stanom na 31.12.2019 roku [Analytical note on the number of civil servants in public authorities as of 31.12.2019]. NADSU, 2019, s. 8. [in Ukrainian].

2. Analitychna zapyska. Instytucijna spromozhnist' ob'jednanyh terytorial'nyh gromad Ukrai'ny [Analytical note. Institutional capacity of amalgamated territorial communities in Ukraine] USAID, 2020, s. 43. [in Ukrainian].

3. Bjujul' A. SPSS: iskusstvo obrabotki informacii. Analiz statisticheskih dannyh i vosstanovlene skrytyh zakonomernostej [SPSS: The Art of Information Processing. Analysis of statistical data and recovery of hidden patterns] / A. Bjujul', C. Peter.: per. s nem. - SPb.: OOO “DjaSoftJuP”, 2005 - 608 s. [in Russian].

4. Vajdlih Vol'fgang. Sociodinamika: sistemnyj podhod k matematicheskomu modelirovaniju v social'nyh naukah: [Sociodynamics: a systems approach to mathematical modelling in the social sciences] / [pod red. Ju.S. Popkova, A.E. Semechkina]; izd. 2-e. - M.: Editorial URSS, 2005. - 480 s. [in Russian].

5. Gromads'ka organizacija «Jevropejs'kij dialog». Strategija «Ukrai'na - 2030»: vektor rozvitku - integracija v JeS [European Dialogue NGO. Strategy "Ukraine - 2030": development vector - integration into the EU.]. Rezhim dostupu: http://dialog.lviv.ua/strategija-ukrayina-2030-vektor-rozvitku-integratsija-v-jes/ (data zvernennja 05.06.2023) [in Ukrainian].

6. Kulynych O.I. Teorija statystyky [Theory of statistics] / O.I. Kulynych, R.O. Kulynych [4-te vyd., pererobl.idopovn.] - K.: Znannja, 2009. - 311 s. [in Ukrainian].

7. Sytnyk G.P. Derzhavne upravlinnja u sferi nacional'noi' bezpeky (konceptual'ni ta organizacijno-pravovi zasady) [Public administration in the field of national security (conceptual and organisational and legal framework)]: Pidruchnyk K.: NADU, 2012. - 544 s. [in Ukrainian]. Размещено на Allbest.ru